WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого

2024-03-31T20:58:36Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань 23 серпня 2023 року № 3342-IX

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1102-15#Text Закон України "Про поховання та похоронну справу"]
== Загальні положення ==
Відповідно до статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1102-15/ed20190101#n23 Закону України "Про поховання та похоронну справу"] поняття '''"наруга над могилою, іншим місцем поховання"''' включає в себе:
* самовільне утворення надписів, малюнків, символів або інших зображень на кладовищенських спорудах, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних спорудах, склепах, урнах з прахом, могилах чи інших місцях поховання;
* самовільне пошкодження, розкопування, руйнування або в інший спосіб знищення кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних споруд, огорож, склепів, урн з прахом, могил чи інших місць поховання;
* використання з метою, не передбаченою чинним законодавством, чи самовільне використання кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних споруд, склепів, урн з прахом, могил чи інших місць поховання або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати зневажливе ставлення до місця поховання та суспільних, релігійних принципів і традицій в цій сфері.
Під '''наругою над тілом (останками, прахом)''' померлого мається на увазі:
* вчинення непристойних умисних дій над тілом (останками, прахом) померлого;
* самовільне знімання одягу з тіла (останків, праху) померлого;
* переміщення в інше місце або розчленування чи знищення тіла (останків, праху) померлого;
* здійснення акту некрофілії;
* використання частин похованого тіла з ритуальними чи іншими, не передбаченими чинним законодавством цілями;
* вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам’ять про померлого, продемонструвати негативне ставлення до померлого, завдати образи рідним та близьким померлого, виявити зневагу до суспільних, релігійних принципів та традицій в цій сфері.
Відповідальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого передбачена статті 297 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].
== Склад злочину ==
=== Об'єкт ===
'''Об'єктом''' даного злочину виступають моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання. Цей злочин заподіює моральну шкоду насамперед рідним і близьким померлих, порушує громадський спокій, може викликати міжетнічні та міжконфесійні конфлікти, негативно впливає на виховання підлітків.
=== Предмет ===
'''Предметами''' даного злочину ''(речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв'язку з якими вчиняється злочин)'' являються:
* могила (яма для поховання тіла померлого, а також насип, споруди (хрест, стела, камінь) над місцем поховання);
* інше місце поховання (мавзолей, склеп, корабель чи літак з тілами загиблих тощо);
* труп (тіло померлого як ціле, так і розчленоване, чи його окремі частини);
* урна з прахом (посудина для зберігання праху померлого, який піддано спаленню);
* предмети, що знаходяться в місці поховання або на трупі (будь-які речі, які перебувають в могилі чи на ній, в іншому місці поховання).
=== Об'єктивна сторона ===
Обєктивна сторона даного злочину проявляється у:
# нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного (осквернення, у тому числі шляхом вчинення непристойних надписів, малюнків, виливання нечистот; руйнування надмогильних споруд; розкопування місця поховання, розчленування трупа чи його знищення, зривання одягу);
# викраденні предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі;
#осквернення або руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, а також осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або іншої держави, визнаної Верховною Радою України агресором, учасників Революції Гідності, борців за незалежність України у XX столітті.
Також, не виключається вчинення даного злочину через бездіяльність, наприклад, невтручання в поведінку свійських тварин, які, наприклад, розривають могилу, справляють на ній природні потреби.
=== Суб'єкт ===
'''Субєкт''' злочину є загальним (особа, яка досягла 16-річного віку).
=== Суб'єктивна сторона ===
'''Суб'єктивна сторона''' цього злочину характеризується '''прямим умислом'''. При нарузі винний усвідомлює характер своїх дій і бажає їх вчинити, а при викраденні предметів він бажає вилучення цих предметів. Мотиви вчинення діянь можуть бути різними, але на кваліфікацію злочину вони не впливають.
== Кваліфікуючі ознаки ==
Кваліфікуючими ознаками даного виду злочину є діяння, вчинені:
* повторно;
* за попередньою змовою групою осіб;
* з корисливих чи хуліганських мотивів;
* щодо пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців;
* поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування.
== Особливо кваліфікуючі ознаки ==
Особливо кваліфікуючою ознакою даного виду злочину є вчинення діяння, яке спричинило тяжкі наслідки.
== Санкція (покарання) ==
1. Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого, -

караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий стро.

2. Осквернення або руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, а також осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або іншої держави, визнаної Верховною Радою України агресором, учасників Революції Гідності, борців за незалежність України у XX столітті, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, -

караються обмеженням волі на строк від чотирьох до п’яти років або позбавленням волі від чотирьох до семи років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
== Дивись також: ==
* [[Відшкодування моральної шкоди]]
* [[Досудове розслідування кримінального провадження та судовий розгляд в умовах воєнного стану]]
* [[Досудове розслідування: загальні положення]]
* [[Зупинення досудового розслідування. Тактика захисту]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність

2024-03-31T20:57:19Z

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику в справах про хуліганство"]

== Загальні положення ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 статті 296 Кримільного кодексу України] (КК України) кримінальним правопорушенням вважається вчинення '''хуліганства''' - грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи вийнятковим цинізмом.

== Склад кримінального правопорушення ==

=== Об'єкт ===
Основний безпосередній об'єкт хуліганства - громадський порядок.

Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічного заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

Кримінальне караним є саме грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Отже, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші суспільні відносини, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.

За змістом частини першої статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] під '''грубим порушенням громадського порядку''' з мотивів явної неповаги до суспільства слід визнавати таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Це поняття вироблене судовою практикою і містить особливі ознаки хуліганства, які дозволяють відмежувати його від [[Дрібне хуліганство|дрібного хуліганства]] (стаття 173 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення]).

Так, зокрема, вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку:

1) що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи;

2) діє тривалий час і вперто не припиняється;

3) пов'язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо (пункт 5 постанови [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство"] (далі - постанова Пленуму).

Вчиненими з винятковим цинізмом можуть бути визнані хуліганські дії, які супроводжуються демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності (непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту тощо), знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані.

Правозастосовна практика виробила певні критерії відмежування хуліганства від інших кримінальних правопорушень. При цьому потрібно враховувати спрямованість умислу винного, мотиви кримінального правопорушення, цілі та обставини вчинених особою дій.

Дії, які супроводжувались погрозами вбивством, нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені в сім'ї, квартирі, щодо родичів, знайомих і викликані особистими неприязними відносинами, неправильними діями потерпілих та інше, повинні кваліфікуватись за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], які передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.

Це кримінальне правопорушення вважатиметься закінченим, якщо особа вчинила дії, зазначені в диспозиції статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

=== Суб'єкт ===
Суб'єкт кримінального правопорушення - фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років, згідно з положеннями частини другої статті 22 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

=== Суб'єктивна сторона ===
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства - мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки.

'''Неповага до суспільства''' - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для свідків його дій. Саме мотив є відмітною рисою хуліганства. Крім того, останнє відрізняється від інших кримінальних правовпорушень тим, що:

# вчиняється за явно несуттєвим приводом;
# безпосередня причина злочинного конфлікту при хуліганстві у більшості випадків є внутрішньою, тобто в самому діючому суб'єкті і не викликана необхідністю ззовні (конкретною ситуацією);
# дії хулігана не завжди логічно обґрунтовані і обумовлені певними обставинами;
# спрямованість і предмет посягання хуліганських дій часто не визначені.

=== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ===

* Кваліфікований склад - хуліганство, вчинене групою осіб (якщо в ньому брали участь декілька (два чи більше) виконавців без попередньої змови між собою чи за попередньою змовою групою осіб незалежно від виконаної ролі) (частина друга статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);
* Особливо кваліфікований склад:

# вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство (частина третя статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). За ознакою наявності попередньої судимості за хуліганство (за будь-який його вид) можливо кваліфікувати дії винного за умови, що ця судимість не [[Погашення та зняття судимості|знята та не погашена]] у встановленому законом порядку;
# хуліганство, пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, які виконували обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (частина третя статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]). Під '''опором''' слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов'язок з охорони громадського порядку (пункт 8 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму)];
# застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (частина четверта статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України)]. Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян (пункт 9 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети (пункт 11 постанови [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va010700-06 Пленуму]).

Під заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень слід розуміти предмети, які хоч і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об'єктивно можуть завдати шкоду здоров'ю та життю особи. За наявності зазначених обставин предмети господарсько-побутового призначення (сокира, молоток, кухонний ніж) спеціальні засоби, як-то: гумовий кийок, газовий пістолет з балончиком, ручна газова граната, а також інші подібні засоби, якими можливе заподіяння тілесних ушкоджень, відповідно до частини четвертої статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] можуть бути визнані вказаними предметами.

Слід відрізняти групове хуліганство від інших кримінальних правопорушень, зокрема від групового порушення громадського порядку та масових заворушень. Основна відмінність цих кримінальних правопорушень полягає в мотиві. Групове порушення громадського порядку вчиняється з будь-якими мотивами. Масові заворушення передбачають наявність натовпу, учасники якого керуються також різними мотивами. Його учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір представникам владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки. У разі групового хуліганства ці ознаки відсутні. Винні, діючи із хуліганських спонукань, намагаються лише грубо порушити громадський порядок.

Хуліганство - це формальний склад кримінального правопорушення, а групове порушення громадського порядку - матеріальний склад, а масові заворушення - це матеріально-формальний склад кримінального правопорушення.

Останньою відмінністю є кількість осіб, які вчиняють такі кримінальні правопорушення: для хуліганства наявність декількох осіб у вчиненні кримінально протиправних дій не є обов'язковою ознакою, а лише кваліфікуючою, для масових заворушень характерна наявність натовпу, а для групового порушення громадського порядку - 2-х і більше осіб.

Хуліганські дії, які супроводжувались погрозою вбивством, заподіянням побоїв, легких тілесних ушкоджень належить кваліфікувати тільки за відповідною частиною статті 296 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. Додаткова кваліфікація за статтями про кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи не потрібна.

== Санкція (покарання) ==

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -

карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

== Див. також ==

* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування]]

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Кримінальна відповідальність за злочини, пов'язані з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

2024-03-31T20:54:04Z

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/576-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 "Про затвердження Положення про дозвільну систему"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-03#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень"]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1780 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) винну особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 263)] та за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікацію, незаконне видалення чи зміну її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 2631]).
== Склад злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1780 статті 263 КК України] ==
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом даного злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв.

'''Предметом''' злочину є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, холодна зброя (кинжали, фінські ножі, кастети).

Вогнепальною зброєю ствольна зброя, яка призначена для ураження цілей снарядами (крім гумових чи аналогічних за своїми властивостями снарядів несмертельної дії), що одержують спрямований рух у стволі (за допомогою сили тиску газів, які утворюються в результаті згоряння метального заряду) та мають достатню кінетичну енергію для ураження цілі, що знаходиться на визначеній відстані. Достатньою для ураження цілі є питома кінетична енергія снаряда, величина якої на відстані одного метра від дульного зрізу зброї повинна бути рівна чи більша за 0,5 Дж/мм-2 ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 пункт 8.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622] (далі - Інструкція).

До вогнепальної зброї належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухових речовин (пороху або інших спеаціальних горючих сумішей) ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 абзац перший пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»] (далі - постанова № 3).

'''Холодна зброя''' – предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового заподіяння шляхом безпосередньої дії тяжких (небезпечних для життя в момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких ґрунтується на використанні м'язової сили людини ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 пункт 8.11 Інструкції]).

Кинджали – це колючо-рубаюча і колючо-ріжуча зброя; фінські ножі – колючо-ріжуча зброя, а кастети – ударно-роздроблююча зброя.

На відміну від вогнепальної зброї застосування холодної зброї і її дія не пов’язані з використанням вибухових речовин і ураження цілей досягається безпосереднім впливом спеціально пристосованої поверхні зброї.

Зброя, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої як предмет злочину мають бути придатними до використання за цільовим призначенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02#Text пункт 10 постанови № 3).]
=== Об’єктивна сторона злочину ===
Об’єктивна сторона злочину полягає у:

▷ '''носіння''' - це дія з переміщення зазначених предметів, їх транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо);

▷ '''зберігання''' - це володіння будь-яким із зазначених предметів, що перебувають не при особі, а в обраному нею місці;

▷ '''придбання''' - це дії, пов’язані з набуттям цих предметів (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) у результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання в подарунок, на відшкодування боргу тощо;

▷ '''виготовлення''' - це дії зі створення чи переробки будь-яких предметів, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей холодної зброї;

▷ '''ремонт''' - це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи не придатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, унаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням;

▷ '''передача''' - це надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням;

▷ '''збут''' - це передача їх іншій особі шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

Злочин має місце лише за умови, що зазначені дії вчинюються без передбаченого законом дозволу, тобто є '''незаконними'''.

При вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, суди керуються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-92-%D0%BF#Text Положенням про дозвільну систему, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98 Інструкцією] та іншими нормативно-правовими актами.

У разі застосування службовою особою при перевищенні влади або службових повноважень зброї, якою вона володіла незаконно, її дії необхідно додатково кваліфікувати за статтею 262 або 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 КК України] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-03#Text (абзац третій пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 № 15 " Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень").]
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
Із суб’єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені тільки з прямим умислом.

Цілі і мотиви цих злочинів можуть бути різними. Незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями з метою вчинення з їх допомогою іншого злочину є ідеальною сукупністю злочинів і повинне тягти відповідальність за [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 263 КК України] і за готування до іншого відповідного злочину ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 пункт 26 постанови № 3]).
=== Суб’єкт злочину ===
Суб’єктом злочинів може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.
=== Санкція (покарання) ===
1. Носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу -

караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або пробаційним наглядом на строк від двох до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

'''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1785 частини третьої статті 263 КК України] '''особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті.'''
== Склад злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1787 статтею 2631 КК України] ==
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом даного злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил виготовлення, переробки чи ремонту вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, а також їх фальсифікації та зміни маркування.
=== Предмет злочину ===
Предметом злочину злочину є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, холодна зброя (кинжали, фінські ножі, кастети).
=== Об’єктивна сторона злочину ===
Об’єктивна сторона злочину полягає в:

▷ '''виготовлення''' - вчинені без передбаченого законодавством дозволу дії по створенню вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв; ▷ '''переробка''' - це перероблення тих чи інших предметів шляхом надання їм властивостей вогнепальної зброї. Таким діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби тощо ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 пункт 13 постанови № 3]).

Злочин є закінченим, якщо виготовлений предмет може бути використаний як зброя, боєприпаси, вибухові речовини або вибуховий пристрій незалежно від незавершеності тих чи інших частин або оздоблювальних (оброблюваних) робіт. Це положення стосується і переробки вогнепальної зброї;

▷ '''''ремонт''''' - це таке відновлення характерних властивостей зазначеного предмета шляхом заміни або реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-02 пункт 14 постанови № 3]);

▷ '''фальсифікація''';

▷ '''зміна маркування'''.

Виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв повинно бути '''незаконним''', тобто здійснюватися без передбаченого законодавством відповідного дозволу.
=== Суб’єктивна сторона злочину ===
Із суб’єктивної сторони злочин можуть бути вчинені тільки з прямим умислом. Цілі і мотиви цих злочинів можуть бути різними.
=== Суб’єкт злочину ===
Суб’єктом злочинів може бути будь-яка особа, якій виповнилось 16 років.
===Кваліфікуючі ознаки===
Кваліфікуючими ознаками за 2631 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 КК України] є вчинення злочину:
*повторно;
*за попередньою змовою групою осіб або організованою групою.
=== Санкція (покарання) ===
1 Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Відповідальність за незаконне використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги

2024-03-31T20:48:16Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3920 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-20#n5 Закон України від 24 березня 2022 року № 2155-ХІ "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1192-14#Text Закон України "Про гуманітарну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Закон України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"]
== Загальні положення ==
Статтею 2012 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3920 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) передбачено відповідальність за незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги.

'''Гуманітарна допомога''' - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом [[Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв|благодійництва]] і має спрямовуватися відповідно до обставин, об’єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"].

'''Благодійна пожертва''' - безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації"].

'''Безоплатна допомога''' (пересилка, виконання робіт, надання послуг) - надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій донорам.
== Склад кримінального правопорушення ==
[[Файл:Відповідальність за продаж гуманітарної допомоги.png|міні]]
=== Об'єкт кримінального правопорушення ===
'''Родовий об'єкт''' - суспільні відносини у сфері господарської діяльності.

'''Безпосередній об'єкт''' - гуманітарна та/або базоплатна допомога, благодійна пожерства, тобто кошти/речі/майно/послуги тощо, головною ознакою яких безоплатне та безкорисне їх надання виключно особам, які її потребують, або для чітко визначених благодійних цілей.
=== Об'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об'єктивна сторона даного кримінального правопорушення полягає у вчиненні з метою отримання прибутку у значному розмірі таких дій:

▶ продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги;

▶ використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги;

▶ укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном.

Дії вважаються вчиненими у значному розмірі, якщо загальна вартість такої гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги у '''350 і більше разів''' перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у 2023 році - 469 700 гривень).

У випадку, якщо сума завданої шкоди менша зазначеної, винних осіб за наявності у їхніх діях складів інших правопорушень, може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за статтями [[Крадіжка|185]], [[Шахрайство|190]], [[Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом|209]] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] або адміністративної відповідальності згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення].

Крім того, у разі використання благодійних пожертв не за призначенням можливе настання цивільно-правової відповідальності згідно з частиною третьою статті 730 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], відповідно до якої пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання [[Договір пожертви: укладення і скасування|договору про пожертву]], якщо пожертва використовується не за призначенням. Самі пожертви підлягають поверненню пожертвувачу в натурі.
=== Суб'єкт кримінального правопорушення ===
Суб'єкт кримінального правопорушення може бути як загальний (частини перша статті 2012 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3920 КК України]), так спеціальний - службова особа (частини друга статті 2012 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3920 КК України]).
=== Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується '''виною у вигляді прямого умислу''' та наявності певної '''мети - отримання прибутку.'''
=== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ===
Вчинення зазначених дій:
* повторно;
* за попередньою змовою групою осіб;
* службовою особою з використанням службового становища;
* у великому розмірі - загальна вартість товарів, безоплатної допомоги або грошової допомоги у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у 2023 році - 1 342 000 гривень).
=== Особливо кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ===
Вчинення дій, передбачених частиною першою або другою статті 2012 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3920 КК України]:
* організованою групою;
* в особливо великому розмірі - якщо загальна вартість товарів, безоплатної допомоги або грошової допомоги у 3000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у 2023 році - 4 026 000 гривень);
* під час [[Надзвичайний стан та надзвичайна ситуація|надзвичайного]] або [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|воєнного]] стану.
== Санкція (покарання) ==
1. Продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку, вчинені у значному розмірі, -

караються штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до чотирьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, або під час надзвичайного або воєнного стану, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
== Алгоритм дій особи у разі виявлення незаконного використання гуманітарної допомоги ==
Якщо особа стала свідком продажу гуманітарної допомоги в магазині чи онлайн, необхідно:

⇒ сфотографувати товар на полиці відповідного магазину, зробити скріншот, або фото (якщо мова іде про розміщення товару на продаж в мережі Інтернет);

⇒ звернутися до адміністрації магазину з проханням надати сертифікат якості або іншу супровідну інформацію, яка підтверджує право на реалізацію зазначеного товару, який був попередньо сфотографований чи зафіксований відеозйомку;

⇒ звернутися до користувача, який продає товар, про пред’явлення на ознайомлення чеку, який підтверджує саме купівлю товару, а не отримання його як гуманітарної допомоги;

⇒ повідомити про можливе правопорушення правоохоронні органи: зазначити назву магазину, його місцерозташування, назву самого товару; найменування інтернет-ресурсу та користувача, який розмістив оголошення про продаж, посилання на пост, скріншот з телефону, який підтверджує розміщення товару до продажу зазначеною особою. Вищезазначену інформацію потрібно повідомити до органів поліції за телефоном 102 або скористайтесь додатковими номерами телефонів правоохоронних органів, зокрема зателефонувати на гарячу лінію Служби безпеки України: 0-800-501-482, або направити на відповідну електронну пошту: callcenter@ssu.gov.ua;

⇒ цікавтеся результатом розгляду повідомлення про можливе правопорушення правоохоронними органами;

⇒ якщо особа на 100% впевнена, що товар дійсно належить до гуманітарної допомоги, але який наразі продають, звернутися до журналістів місцевих видань, телебачення, щоб привернути увагу громадськості до виявленого порушення та додаткового розголосу, для подальшого припинення правопорушення адміністрацією магазину чи фізичною особою та притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.
== Див. також ==
* [[Ввезення та оподаткування гуманітарної допомоги]]
* [[Благодійна діяльність. Збір благодійних пожертв]]
* [[Благодійні організації: правові особливості їх створення та діяльності]]
* [[Договір пожертви: укладення і скасування]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки

2024-03-31T20:46:27Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15 Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 800 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/131-2022-%D0%BF#n2 Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 131 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963»]
== Загальна інформація ==
Згідно зі статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»] '''самовільне зайняття земельної ділянки''' - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Зокрема, під цим терміном варто розуміти будь-які дії, які підтверджують фактичне користування земельною ділянкою без будь-якої правової підстави.

Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки).
== Відповідальність ==
'''Зверніть увагу! '''Відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки залежить від розміру шкоди, завданої цим правопорушенням.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-2007-%D0%BF#n13 Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963] затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2020-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 800] «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» '''передбачено збільшення розмірів штрафів за порушення земельного законодавства при використанні земель (які не переглядалися з 2007 року) у 4–5 разів, що сприятиме зменшенню кількості правопорушень у сфері охорони та використання земель та збільшенню обсягів надходжень до державного та місцевих бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації та від сплати платежів за землю.'''

Розрахунок розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:
* акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю);

* протокол про адміністративне правопорушення.
Як свідчить статистка, самовільне зайняття земельної ділянки є досить поширеним видом порушення чинного земельного законодавства, за скоєння якого порушники згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1873 ст. 211 Земельного кодексу України] несуть '''адміністративну, кримінальну або цивільну відповідальність''' відповідно до законодавства.
=== Адміністративна відповідальність ===
Так, самовільне зайняття земельної ділянки є '''адміністративним правопорушенням''', відповідальність за яке передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n323 статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення]. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 850 гривень) і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1700 гривень)'''.'''
=== Кримінальна відповідальність ===
Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1322 статтею 197-1 Кримінального кодексу України] встановлена '''''кримінальна відповідальність''''' за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано '''''значної шкоди''''' її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене '''''кримінальне покарання''''' у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян пробаційним наглядом на строк до двох років. Слід зазначити, що '''''шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян''.'''

Відповідно до цієї ж [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті Кримінального кодексу України] самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за вищезазначений злочин, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, зокрема, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Самовільне '''''будівництво будівель або споруд''''' на самовільно зайнятій земельній ділянці, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Самовільне '''''будівництво будівель або споруд''''' на самовільно зайнятій земельній ділянці а саме: земельній ділянці ''особливо цінних земель'', землях в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель або вищезазначений злочин вчинений особою, раніше судимою за такий злочин карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

У разі виявлення порушення земельного законодавства, що має ознаки злочину, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1322 статтею 197-1 Кримінального кодексу України], громадянин, або представник юридичної особи має звернутись до органів поліції з відповідною заявою.

Однак, якщо особа не в змозі визначити характер та суть правопорушення, вона має можливість звернутись до відповідного органу, на який покладено функції і повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.
== Повернення самовільно зайнятої земельної ділянки ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1893 Статтею 212 Земельного кодексу України] передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок:
# самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними;
# приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки;
# повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
== Дії особи, у разі виявлення використовування її земельної ділянки без згоди сторонньою особою: ==
- звернутись до правоохоронних органів;

'''- звернутися до мобільних точок доступу до системи надання безоплатної правової допомоги''' з метою повідомлення про факт [[Рейдерське захоплення землі|рейдерського захоплення]] земельної ділянки та консультування щодо подальших дій;

- звернутись до суду із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки .
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/79590296 Постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21 січня 2019 року] Користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
[[Категорія:Земельне право]]

Шахрайство

2024-03-31T20:44:01Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Cуду України від 06.11.2009 № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
''Як діють шахраї під час війни?''
* Під виглядом евакуаційних перевезень громадян шахраї просять передплату на картку, однак взятих на себе зобов'язань не виконують і просто зникають.
Купуйте квитки на потяги чи автобуси лише на офіційних онлайн-ресурсах. У разі перевезень приватними авто незнайомими особами наполягайте на передплаті готівкою в момент відправлення, не перераховуйте їм кошти авансом.
* Публікують фейкові оголошення про готовність здати в оренду переселенцям квартири у безпечних регіонах і просять внести передплату на картку, а після отримання коштів відключають відповідний номер.
Намагайтеся перевірити таких "надавачів послуг" кількома способами. Якщо у місті, де ви плануєте виняйти житло, у вас є знайомі, попросіть особисто перевірити житло за адресою та за можливості познайомитися із орендодавцями. Крім того, спробуйте "забронювати" квартиру з обіцянкою переказати кошти найближчим часом, а потім зателефонувати з цим же проханням з різних номерів. Якщо вам навіть не згадають в розмові, що в них вже є "бронь", велика ймовірність, що це шахраї.
* Роблять фейкові оголошення зі збору грошей на лікування дітей, які нібито постраждали від військової агресії. Є випадки, коли шахраї знаходять фото потерпілих людей в Інтернеті і збирають гроші на допомогу "постраждалим".

* Створюють фішингові (шахрайські) сайти, які схожі на сайти справжніх благодійних фондів, де нібито можна переказати кошти на підтримку Збройних сил України.
Через фішингові сайти шахраї викрадають гроші, паролі, секретні карткові реквізити та персональні дані. Сайти візуально схожі на сайти справжніх благодійних фондів, але відрізняються адресою сайту.

Перевіряйте правильність назви сайтів, на які переходите та де вводите свої персональні дані. Адреси справжнього та шахрайського сайту можуть бути схожі за винятком одного чи кількох символів. Якщо ви отримали посилання на сайт благодійного фонду в месенджері, SMS чи на e-mail або побачили відповідне посилання в публікації в соціальних мережах не від офіційного джерела, не переходьте за посиланням. Краще введіть у пошуковій системі назву необхідного сайту і лише тоді переходьте на вебресурс.

''За інформацією Національного банку України:'' https://www.facebook.com/photo/?fbid=328098119360841&set=a.289108383259815
|}
== Загальна інформація ==
'''Шахрайство''' - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (стаття 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України]).
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Об'єкт ===
Об'єктом кримінального правопорушення у шахрайстві є право власності як охоронювані законом відносини між людьми, які виражаються у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

'''Предмет:''' як майно, так і право на нього.
=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших кримінальних правопорушень проти власності. Водночас, якщо потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

Для кваліфікації не має значення як вчинено шахрайство - шляхом обману чи зловживання довірою, через те що в кримінально-правовій нормі про шахрайство вони закріплені як альтернативні способи вчинення кримінального правопорушення, але відсутність визначень даних понять у законі не дозволяє з абсолютною впевненістю визнати деякі злочини шахрайством.

'''Обман при шахрайстві''' - це повідомлення завідомо неправдивих даних або приховування, замовчування інформації про факти або обставини, повідомлення про які було обов'язковим, спрямовані на введення потерпілого в оману або на підтримку помилки особи з метою заволодіння чужим майном або правом на майно, і які призвели до такого стану потерпілого. Обман як спосіб шахрайства може бути вчинений і шляхом активної, і пасивної поведінки правопорушника. До такого висновку дійшов Верховний суд. Так, 14 липня 2021 р. колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 176/952/20, провадження №51- 2219 км 21 - прийнято рішення задовольнити частково касаційну скаргу прокурора, який оскаржував виправдувальний вирок щодо особи, яка отримувала страхові виплати за померлого батька. Обвинувачена яка визнала, що картку отримала після смерті батька, знімала кошти із зазначеної картки для себе, бо вважала, що в неї не було обов’язку повідомляти державні органи, які здійснювали нарахування та виплату її батькові щомісячних страхових виплат, про його смерть.

'''Зловживання довірою''' - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном. При цьому зловживання довірою є другорядним по відношенню до обману, але не втрачає свого самостійного значення як спосіб заволодіння майном при шахрайстві.

Однак слід пам’ятати, що з'явився такий вид товару, як інформація, і вартість його може бути дуже високою. У пам'яті комп'ютера чи на інших електронних носіях зберігається інформація, яка містить різноманітні відомості, у тому числі й такі, що становлять комерційну таємницю (характеристика нових видів продукції, оригінальних розробок у певних галузях господарства тощо). За умов конкуренції заволодіння такою інформацією шляхом шахрайства може завдати шкоди підприємству, порушити його нормальну діяльність, що свідчить про велику суспільну небезпеку такого роду посягань і потребує адекватної кримінально-правової боротьби з ними. У зв’язки із цим законодавець визначив наступний вид шахрайства – шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Для шахрайства необхідно встановити '''причинний зв’язок''' між діями винної особи і наслідками для потерпілого. Так, особливість причинного зв'язку при шахрайстві полягає в тому, що винний, повідомляючи неправдиві відомості, вводить в оману особу, через що остання передає йому майно. Тому при шахрайстві обман або зловживання довірою завжди передують заволодінню майном і знаходяться з останнім у причинному зв'язку. При відсутності такої послідовності виключається склад шахрайства, а самі дії, за наявності необхідних для того ознак, можуть утворювати інший склад кримінального правопорушення.
=== Суб'єктивна сторона ===
Шахрайство - умисне кримінальне правопорушення. Винний бажає настання результату - звернення певного майна на свою користь. Що стосується упущеної вигоди, то винна особа, як правило, не має прямого умислу, і це виключає можливість визнання даного наслідку елементом будь-якої форми розкрадання.

Шахраї, які вчинюють свої кримінальні правопорушення у сфері економіки, не сприймають себе порушниками, хоча і припускають, що порушують закон.

Шахрайство вчинюється з прямим умислом, отже винний усвідомлює, що на майно, яким він заволодіває, він ніяких прав не має. Він розуміє, що вчинює суспільне небезпечне протиправне діяння і передбачає розвиток причинного зв'язку й настання суспільне небезпечних наслідків.

Умисел при шахрайстві за часом виникнення й формування частіш за все буває заздалегідь обдуманим і набагато рідше - таким, що виник раптово.
=== Суб'єкт ===
Кримінальна відповідальність за вчинення шахрайства настає з 16 років.
== Психологічний портрет шахрая ==
Більшість шахраїв володіють певними психологічними прийомами, акторськими навичками та іншими прийомами, які їм допомагають приховати істинні наміри. Шахраї також здатні орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, мають непогану реакцію. Частина шахраїв володіють знаннями в області економічних наук, особливо у сфері фінансів, постачання та збуту, операцій з нерухомістю. Часто шахраї знають прізвища відповідальних працівників органів державної та місцевої влади і посилаються на них при вчиненні шахрайств.
== Кваліфіковані види шахрайства ==
* Повторно (визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із наступних кримінальних правопорушень – статті 185, 186, 187, 189-191, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України]);
* попередня змова групою осіб (спільно вчинили кримінальне правопорушення декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення);
*шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому (визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
*вчинене в умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного]] чи [[Надзвичайний стан та надзвичайна ситуація|надзвичайного]] стану, що завдало значної шкоди потерпілому (зміни до статті 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1263 Кримінального кодексу України] внесено Законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3233-20#n14 №3233-IX від 13.07.2023]);
* вчинене у великих розмірах (250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
*вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки;
* вчинене в особливо великих розмірах (600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення);
* організованою групою (якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Розрахунок суми для кваліфікації шахрайства вчиненого в великих та особливих розмірах розраховуються згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8013 пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення»] Податкового кодексу України '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3917 підпунктом 169.1.1] Податкового кодексу України, а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1928-20#n29 прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому на 1 січня] звітного податкового року (у 2022 році - 1240,5 гривні).
== Відмінність шахрайства від суміжних кримінальних правопорушень ==
Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1291 статтею 193 Кримінального кодексу України.]

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії особи кваліфікуються відповідно як крадіжка, грабіж або розбій.
== Санкція ==
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Шахрайство, вчинене в умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного]] чи [[Надзвичайний стан та надзвичайна ситуація|надзвичайного]] стану, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

4. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

5. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, або саме Ви стали жертвою шахраїв, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])

== Див. також ==
* [[Крадіжка]]
* [[Грабіж]]
* [[Умисне знищення або пошкодження майна]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
* [[Правовий режим воєнного стану]]
* [[Надзвичайний стан та надзвичайна ситуація]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Правоохоронні органи‎‎]]

Відповідальність за споживання необлікованої електричної енергії

2024-03-31T20:42:08Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Закон України «Про ринок електричної енергії»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-19 Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0375874-18 Постанова НКРЕКП від 12.06.2018 № 375 «Про затвердження Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсацій споживачам за їх недотримання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 «Про затвердження Кодексу систем розподілу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]

== Визначення основних понять ==
'''Електропостачальник''' - суб’єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу (пункт 30 частини 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19 Закону України «Про ринок електричної енергії»]).

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#:~:text=%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%8F%20%2D%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%8F%D0%B3%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%97%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%B2%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D1%96%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%82%D1%8C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%2C%20%D0%B0%D0%BB%D0%B5%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%3B Необлікована електрична енергія]''' - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належать іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно;
Договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами;

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18/ed20210520#:~:text=%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%97%20%2D%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B6%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%97%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%3B Постачання електричної енергії]''' - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору;

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18/ed20210520#:~:text=%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%97%20%2D%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%83%20%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%96%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%2D%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%2C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BA%D1%83%D0%BF%D1%83%D1%94%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%83%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%8E%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3B '''Споживач електричної енергії'''] - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#:~:text=%D1%88%D1%82%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BD%D1%83%D0%BB%D1%8C%20%2D%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE,1525%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%2018.07.2019%7D Штучний нуль]''' - додатково змонтований контур заземлення (у тому числі металеві труби водопроводу або системи опалення), що з'єднаний з «нульовим» післяобліковим проводом електричної мережі електрозабезпечення електроустановки споживача, який за умови неправильного підключення лічильника (наприклад, у разі якщо електрична енергія обліковується однофазним одноелементним лічильником - «фаза» у третій клемі) дає змогу безобліково споживати електричну енергію. Облаштування додаткового контуру заземлення з метою з'єднання його з металевими корпусами електричних приладів для забезпечення їх безпечної експлуатації не належить до терміну «штучний нуль»;

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#:~:text=%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%20%2D%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%20%D1%82%D0%B0/%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%20%D1%94%20%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BC%20%D1%82%D0%B0/%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D1%96%20%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8%3B Основний споживач]''' - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи;

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18#:~:text=%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%97%20%2D%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%94%D1%8E%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%3B Споживання електричної енергії]''' - користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача відповідно до укладених договорів;
== Виявлення факту порушення==
'''При виявлення представниками енергопостачальника фактів розкрадання електричної енергії складається''' :
#Акт про порушення Правил складається представниками енергопостачальника на місці виявлення фактів розкрадання електричної енергії у присутності споживача.
#Акт про порушення Правил складається тільки на бланках встановленого зразка у 2-х примірниках.
#Згода або незгода споживача із зафіксованим в акті про порушення фактом пошкодження пломб або розрахункових приладів обліку фіксується в акті про порушення Правил.
#Акт про порушення Правил підписується представниками енергопостачальника та споживачем.
*У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.
*Один примірник акта про порушення Правил вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести зауваження та заперечення до акту, викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
*До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті.

==Розгляд акту про порушення==
'''Процедура розгляду акту про порушення Правил:'''
#Акт про порушення Правил розглядається комісією з розгляду актів, яка створюється енергопостачальником і складається не менш ніж з трьох уповноважених представників енергопостачальника.
#Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів.
#Енергопостачальник повідомляє споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату.
#Акт про порушення Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії.
#Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом.
==Визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення==

'''8.4.1.''' Оператор системи визначає обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення цих Правил та/або виявлення фактів безоблікового споживання електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без засобів вимірювальної техніки, відповідно до вимог цієї глави.

У разі своєчасного (до виявлення порушення представниками оператора системи) письмового повідомлення споживачем оператора системи про виявлені ним пошкодження засобів вимірювальної техніки, пошкодження або зрив пломб (за умови відсутності явних ознак втручання в роботу засобів вимірювальної техніки) чи пошкодження індикатора (за умови наявності активного елемента індикатора) або спрацювання індикатора (за умови відсутності підтвердження заводом виробником індикатора факту його спрацювання внаслідок дії магнітного поля) положення цієї глави не застосовуються.

'''8.4.2'''. Визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень:

#порушення цілісності пломб, цілісності пломбувального матеріалу, на якому встановлені пломби (дріт, кордова нитка тощо), порушення цілісності гвинтів, на яких закріплено пломбувальний матеріал (далі - пошкодження пломб), або відсутність на засобах вимірювальної техніки пломб з відбитками тавр про їх повірку чи пломб з відбитками тавр оператора системи або інших заінтересованих сторін, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, установлених пломб, та за умови втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки);
#пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи чи інших заінтересованих сторін, установлених на засобах (вузлах) вимірювальної техніки в місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб (крім пломб, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії);
#пошкодження (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу лічильника тощо) або відсутність засобів вимірювальної техніки (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, та у разі пошкодження засобів вимірювальної техніки за умови втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки), інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки (використання фазозсувного трансформатора, постійних магнітів (у разі невстановлення на/в лічильник індикаторів), пристрою випромінювання електромагнітних полів тощо);
#фіксація індикаторами впливу на лічильник електричної енергії постійного (змінного) магнітного або електричного полів (далі - фіксація індикаторами впливу фізичних полів), пошкодження або відсутність індикаторів (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує факт встановлення та передачі на збереження індикаторів);
#самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі без порушення схеми обліку;
#самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку;
#самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку;
#'''використання «штучного нуля», що призвело до споживання необлікованої електричної енергії''';
#пошкодження або відсутність пломб на засобах вимірювальної техніки, що вимірюють обсяг електричної енергії, розподіленої мережами споживача (основного споживача), пошкодження (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу лічильника тощо) зазначених засобів вимірювальної техніки (за наявності акта про пломбування, складеного в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб), інші дії споживача, які призвели до зміни показів цих засобів вимірювальної техніки.
==Адміністративна відповідальність==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n783 Стаття 103-1] '''Порушення правил користування енергією, водою чи газом'''<blockquote>Самовільне використання з корисливою метою електричної, теплової енергії, гарячої чи питної води без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків (якщо використання приладів обліку обов’язкове), або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, а так само інші порушення правил користування електричною, тепловою енергією, гарячою чи питною водою, а також самовільне використання з корисливою метою газу, порушення правил користування газом у побуті, що не завдало значної шкоди, -тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від '''десяти''' до '''п’ятдесяти''' неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.</blockquote>

==Кримінальна відповідальність==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1247| Стаття 188-1] '''Викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання'''
# Викрадення гарячої або питної води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків (якщо використання приладів обліку обов’язкове), або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
# Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах, -караються позбавленням волі на строк до трьох років.
<blockquote>'''Примітка'''. Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян</blockquote>

== Припинення електропостачання ==
[https://www.youtube.com/watch?v=yvVOc86QclE Припинення електропостачання Ютуб]

[[Категорія: Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Кримінальна відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

2024-03-31T20:38:57Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про оплату праці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Відповідно до статті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]:

* Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
* Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
* Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
* Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
* У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
|}
== Загальна інформація ==
'''Своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат''' – це право кожного громадянина, яке закріплене у статтях 43, 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України]. Реалізація зазначених конституційних прав громадян також регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Законом України «Про оплату праці»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України], іншими законодавчими та нормативними актами.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Законом України «Про оплату праці»] визначено строк, періодичність і місце сплати заробітної плати. Статтею 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про оплату праці»] передбачено, що '''заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки''', встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про оплату праці»] передбачена заборона будь-якого зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Положеннями статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] передбачено кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності.

== Склад кримінального правопорушення ==

=== Об'єкт кримінального правопорушення ===
Об'єктом кримінального правопорушення відповідно до статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] є конституційне право на своєчасне отримання заробітної плати, в розмірі не нижчому від визначеного законом, а також право на соціальний захист, право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

Потерпілими від кримінального правопорушення є громадяни, яким повинна бути виплачена заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.

=== Об'єктивна сторона кримінального правопорушення ===
Об'єктивною стороною складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] є безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.

Невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати в розумінні статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] слід вважати неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених соціальних гарантій. Невиплата утворює склад кримінального правопорушення, якщо вона:
* є безпідставною (невиплати має місце в тих випадках, коли існувала реальна можливість виплати, однак виплата не відбулась);

* має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).
Не вважається наявністю складу цього кримінального правопорушення, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, з працівника утримується частина заробітної плати для покриття заборгованості працівника підприємству, на якому він працює) або невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, відсутністю бюджетного фінансування).

Крім того, склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], має місце за умови, що існує наявність зазначеної невиплати більше ніж за один місяць. Тобто, склад кримінального правопорушення буде відсутній, якщо невиплата мала місце одноразово.

Також необхідно звернути увагу на те, що склад кримінального правопорушення утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій законом формі.

Відповідно до З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text акону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»] пенсії поділяються на трудові ([[Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком|за віком]], [[Пенсія по інвалідності|по інвалідності]], [[Пенсія в разі втрати годувальника|в разі втрати годувальника]], [[Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери|за вислугу років]]) та соціальні (наприклад, [[Пенсія за особливі заслуги перед Україною|за особливі заслуги]]). Відповідальність, передбачена статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] настає за невиплату будь-якої встановленої відповідно до закону пенсії.

Що стосується стипендії, то склад кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею, утворює невиплата будь-якої встановленої відповідно до закону стипендії, у тому числі тих, що встановлюються відповідно до закону для певних категорій громадян.

Інші виплати - це установлені законом виплати громадянам, які здійснюються на регулярній основі, тобто щомісячно (наприклад, довічне грошове утримання судді, [[Грошове забезпечення військовослужбовців|грошове утримання військовослужбовців]] та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, певні види державної соціальної допомоги: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, [[Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям|допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми]] тощо.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, іншої установленої законом виплати громадянам при умові, що її невиплата становить більше ніж за один місяць.

=== Суб'єкт кримінального правопорушення ===
Суб'єкт спеціальний - керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. Інші службові особи, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники.

'''Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення'''

Суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується тільки умисною формою вини.

== Кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення ==
Кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, визначеного статтею 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] є вчинення діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

== Санкція (покарання) ==
1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, -

карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Частиною третьою статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності, але за певних умов. Особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у тому числі і внаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких виплат, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо:
* нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам;

* виплату проведено до притягнення її до кримінальної відповідальності.
Крім кримінальної, відповідно до нині діючого законодавства работодавця можуть притягнути до фінансової (стаття 265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України]) та адміністративної відповідальності (стаття 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n210 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).

З прийняттям чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"] роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці лише якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Предметом доведення буде те, що порушення строків сталося внаслідок непереборної сили. Проте форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення строків, а не від самого зобов'язання виплати заробітної плати.

== Див. також ==
* [[Грубе порушення законодавства про працю]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Оплата праці]]

Грубе порушення законодавства про працю

2024-03-31T20:36:42Z

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/671/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Торгово-промислова палата України (ТПП) повідомила про засвідчення факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24 лютого 2022 року.

Так, згідно з [https://ips.ligazakon.net/document/MUS36779?q= листа ТПП від 28.08.2022 № 2024/02.0-7.1] ТПП на підставі статетй 14 та 141 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/671/97-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»], Статуту ТПП України, цим засвідчує форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»].

Враховуючи це, ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської дiяльностi та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з частиною першою статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] (далі - ЦК) Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до частини першої статті 617 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З огляду на вищевикладене, вважаємо, що в умовах воєнного стану положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання має застосовуватися і до зобов’язань за трудовими відносинами.

Разом з тим звертаємо увагу, що звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок форс-мажорних обставин (непереборної сили) не звільняє від виконання самого зобов’язання.
Таким чином, після усунення вищезгаданих обставин, особа зобов’язана виконати всі свої зобов’язання перед іншою стороною.

24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n35 статті 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"] :
*Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
*Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
*Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
*Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.
*У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
|}
== Загальні положення ==
[[Файл:172 кку 2.jpg|міні]]
'''''Грубе порушенням законодавства про працю''''' - це випадки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення, а саме:
* ''' '''незаконне звільнення''' '''(звільнення, здійснене з порушенням установленого порядку або без законних підстав для цього);
* ''' '''інше грубе порушення законодавства про працю:
# порушення умов оплати праці за [[Робочий час працівників. Надурочні роботи|надурочні роботи]];
# порушення умов оплати праці за роботу у [[Компенсація працівнику за роботу у святкові чи неробочі дні|святкові чи вихідні або неробочі дні]];
# порушення умов та строків розрахунку з працівником при звільненні;
# порушення законодавства щодо обмеження розміру відрахувань із заробітної плати;
# незаконне встановлення [[Матеріальна відповідальність працівників|матеріальної відповідальності]] працівника за порушення трудової дисципліни;
# порушення умов випробувального строку;
# не забезпечення роботодавцем [[Створення безпечних і нешкідливих умов праці. Державний нагляд за охороною праці|безпечних умов праці]] для працівника;
# виплата заробітної плати продукцією в порушення вимог законодавства про працю тощо.
Поняття «грубе порушення» має оціночний характер і в кожному конкретному випадку воно повинне встановлюватися виходячи з:
* кількості потерпілих;
* тяжкості можливих наслідків;
* тривалості;
* систематичності порушень;
* злісності мотивів тощо.
За зазначений вид правопорушення передбачена кримінальна відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 172 Кримінального кодексу України] (далі - КК України).
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Порушення законодавства про працю, вчинене з мотивів расової, національної, релігійної неприязні, за наявності інших необхідних ознак може бути кваліфіковане за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 161 КК України].
|}
== Хто є потерпілим ==
[[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|Потерпілим]] від даного кримінального правопорушення є працівник, тобто особа, на яку поширюється законодавство України про працю і яка є відповідною стороною трудових правовідносин, у тому числі державні службовці, які уклали трудові договори з громадянами, особи, які проходять [[Альтернативна (невійськова) служба|альтернативну (невійськову) службу]].

Не є потерпілими від даного кримінального правопорушення:
* особи, що мають спеціальні звання,
* військовослужбовці,
* працівники поліції тощо.
== Хто є правопорушником ==
Це особа (особи), на яку (які) покладений обов'язок дотримання трудового законодавства, а саме:
* керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності;
* власники або уповноважені ними особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності;
* службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які наділені правом прийому та звільнення.
Порушення щодо них законодавства, яке регулює проходження ними служби, має розглядатися як службові зловживання і, за наявності до того підстав, кваліфікуватися, наприклад, за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 364, 3641, 365, 3652 КК України].
== Як захистити порушені права ==
Порядок дій наступний:
# визначити чи кваліфікуються дії як грубе порушення законодавства про працю;
# звернутися до поліції із [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень|заявою про вчинення кримінального правопорушення]].
=== Визначення кваліфікації дій за статтею 172 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] ===
'''Для цього потрібно визначити''':
* характер порушуваних трудових прав людини. Тобто грубим буде порушення таких основних прав людини як право на оплату праці не нижче мінімуму, встановленого законом, право на відпустку, право на відпочинок та інші трудові права, які гарантовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України], низкою законів та підзаконних актів ;
* категорію працівника, права якого порушуються (наприклад, одинока мати, вагітна жінка, неповнолітня особа тощо);
* об’єктивні ознаки здійснюваного порушення (тривалість, систематичність, тяжкість можливих наслідків, кількість потерпілих тощо);
* суб’єктивні ознаки здійснюваного порушення (злісність мотивів, особисті неприязні стосунки тощо).
Об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення передбачає встановлення:
* порушення конкретної норми трудового законодавства, що пов'язане з незаконним звільненням працівника з роботи або іншим грубим порушенням законодавства про працю;
* наявність грубого характеру цього порушення.
Для кваліфікації дії роботодавця за даною статтею необхідно, щоб:
# '''''посягання''''' на загальні умови праці '''''було умисним''''';
# таке '''''посягання не було пов'язане зі створенням небезпеки''''' для життя і здоров'я робітника або службовця.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Якщо хоч одна вимога не дотримана, склад правопорушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 172 КК України] відсутній.
|}
За цими двома ознаками дане кримінальне правопорушення відрізняється від кримінальних правопорушень, що вказані в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтях 271-275 КК України], та передбачають відповідальність за порушення правил безпеки виробництва, яке могло спричинити загибель людей, каліцтво, втрату працездатності або інші тяжкі наслідки.
=== Звернення до поліції із заявою ===
Форма такої заяви не встановлена законом. Проте при її написанні варто враховувати, які саме відомості вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина п'ята статті 214 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]), на них і потрібно орієнтуватись при складанні заяви [//wiki.legalaid.gov.ua/images/f/f7/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%83.docx Медіа:Заява про вчинення злочину.docx].

Так, у заяві потрібно вказати:
* назву органу до якого ви звертаєтесь;
* прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, номер телефону;
* короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
* попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] (у випадку грубого порушення законодавства про працю це буде ст. 172 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]);
* докази, що підтверджують викладені у заяві обставини;
* дату та підпис.
== Відповідальність ==
[[Файл:172 кку.jpg|міні]]
'''За грубе порушення законодавства про працю передбачено такі види покарання''':
* '''[[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]]''':
# '''від 2 000 до 3 000 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' (у разі незаконного звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як [[Правовий статус викривачів корупції|викривачем]] про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"], а також інше грубе порушення законодавства про працю);
# в'''ід 3 000 до 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян''' (якщо такі дії були вчинені повторно або потерпілим є неповнолітній, вагітна жінка, одинокий батько, матір або особа, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю).
* '''[[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю]]''':
# '''на строк до 3 років''' (у разі незаконного звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як [[Правовий статус викривачів корупції|викривачем]] про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"], а також інше грубе порушення законодавства про працю).
# '''на строк до 5 років''' (якщо такі дії були вчинені повторно або потерпілим є неповнолітній, вагітна жінка, одинокий батько, матір або особа, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю).
* '''[[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправні роботи]]''' на строк до 2 років.
* '''[[Виконання покарання у виді арешту|пробаційним наглядом]]:'''

# на строк до 2 років (у разі незаконного звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як [[Правовий статус викривачів корупції|викривачем]] про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"], а також інше грубе порушення законодавства про працю);
# на строк до 3 років (якщо такі дії були вчинені повторно або потерпілим є неповнолітній, вагітна жінка, одинокий батько, матір або особа, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю).

== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%8E,_%D1%97%D1%97_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%B8 Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки]
[[Категорія: Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Правовий статус журналіста

2024-03-31T20:30:45Z

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text Закон України «Про телебачення і радіомовлення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закон України «Про інформацію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»]
== '''Поняття журналіст''' ==
'''Журналіст''' - творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац третій пункту „б” частини першої статті 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»])

Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням, що підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text абзац перший ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»])

'''Телерадіожурналіст''' - штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text абзац 69 ст.1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»])

''Документами, що підтверджують статус журналіста можуть бути'':

♦редакційне посвідчення;

♦посвідчення журналіста, видане Національною спілкою журналістів України;

♦посвідчення журналіста, видане медіа-профспілкою;

♦прес-карта інших журналістських, у тому числі міжнародних, організацій.

У документі, що посвідчує статус журналіста обов’язково мають бути наступні дані: прізвище, ім’я, по батькові, фото журналіста; найменування організації, яка видала документ; підпис посадової особи організації, що видала документ; печатка організації; зазначення терміну дії.
== '''Права та обов’язки журналіста''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст.34 Конституції України], кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати,використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів закріплені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text ст.25 Закону України «Про інформацію»] та полягають у наступному:
# Під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо - та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
# Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством;
# Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов'язано до цього рішенням суду на основі закону;
# Після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом;
# Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім'ям (псевдонімом);
# Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням;
# Права та обов'язки журналіста, працівника засобу масової інформації, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації, які працюють в Україні.
З метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності суб'єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію. Усі дії, пов'язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через засоби масової інформації. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб'єкт владних повноважень. Акредитація журналіста, працівника засобу масової інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання засобу масової інформації. У заяві, поданій журналістом, працівником засобу масової інформації, зазначаються його прізвище, ім'я та по батькові, адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність. У поданні засобу масової інформації зазначаються його повне найменування, дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної пошти (за наявності), номер засобу зв'язку, прізвище, ім'я та по батькові журналіста, працівника засобу масової інформації, щодо якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу. В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною. Суб'єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації. Журналіст, працівник засобу масової інформації зобов'язаний дотримуватися встановлених суб'єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text п.п. 1,2,6 ст.26 Закону України «Про інформацію»])

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text п.4 ст.58 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»] зазначено, що журналіст телерадіоорганізації має право по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані телерадіоорганізацією, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайну ситуацію, надзвичайний стан або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), та безперешкодно виконувати свої професійні обов’язки.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Статтею 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»] зазначено обов’язки журналіста:

1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;

2) подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;

3) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;

4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;

5) представлятися та пред’являти редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані редакцією друкованого засобу масової інформації;

6) виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин;

7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.

Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов’язків.

Обов’язки телерадіожурналіста зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text ст.60 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»], а саме:

а) дотримуватися програмної концепції телерадіоорганізації, керуватися її статутом;

б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації;

в) не допускати поширення інформації, передбаченої частиною другою статті 6 цього Закону;

г) не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність;

ґ) виконувати інші вимоги, які випливають із цього Закону і статуту телерадіоорганізації та укладеного ним з телерадіоорганізацією трудового договору.
== '''Відповідальність журналіста''' ==
Тільки за наявності умислу настає відповідальність журналіста за поширення ним недостовірної, неповної або неупередженої інформації. Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації є таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац 5 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»]).

У разі відшкодування, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] журналістом і засобом масової інформації заподіяної ними моральної (немайнової) шкоди на них покладається солідарна відповідальність з урахуванням міри вини кожного. У разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац 3,4 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац 2, 6 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»], передбачено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

2) вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text Закону України "Про доступ до публічної інформації"], або у відповіді на звернення, подане відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про звернення громадян"];

3) вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб’єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;

4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом;

6) законом передбачено звільнення або непритягнення до відповідальності за такі дії.

Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі. Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.

На журналіста поширюється також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text ст.ст.27, 28 Закону України «Про інформацію»], згідно яких порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України; інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.
== '''Відповідальність за порушення прав журналіста''' ==
Професійний журналіст редакції при виконанні службових обов’язків перебуває під її правовим і соціальним захистом. Честь, гідність, недоторканність журналіста охороняються законом.( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Стаття 43 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»])

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзацу 1,2 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»] відповідальність за вчинення кримінального правопорушення проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу. Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статею 171 Кримінального кодексу України] зазначено перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
# Незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв’язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб’єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності - карається штрафом до ''п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів'' доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до ''трьох років'', або обмеженням волі на той самий строк.
# Вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю - караються штрафом до ''двохсот неоподатковуваних мінімумів'' доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до ''чотирьох років'', або обмеженням волі на той самий строк.
# Дії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони були вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб, - караються штрафом від ''двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів'' доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до ''п’яти років'', або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до ''трьох років'' або без такого.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text В ст. 345-1. Кримінального кодексу України] вказано щодо погроз або насильство щодо журналіста
# Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
# Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
# Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
# Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.
''Примітка''. Під професійною діяльністю журналіста у цій статті та статтях 171, 347-1, 348-1 цього Кодексу слід розуміти систематичну діяльність особи, пов’язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статтею 347-1 Кримінального кодексу України] закріплено умисне знищення або пошкодження майна журналіста
# Умисне знищення або пошкодження майна, що належить журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї, у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.
# Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст.348-1 Кримінального кодексу України] зазначено посягання на життя журналіста

♦Вбивство або замах на вбивство журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - караються позбавленням волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Захоплення журналіста як заручника регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст.349-1 Кримінального кодексу України]

♦Захоплення або тримання як заручника журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї з метою спонукання цього журналіста вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

2024-03-31T20:25:43Z

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1517313095102875 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3353-12/print1517321520925797 Закон України "Про дорожній рух"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів від 22 лютого 2006 року №189 "Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
== Види відповідальності ==
Закони, які регулюють взаємини батьків з дитиною, зводять відповідальність за несплату аліментів до трьох сфер :

1) адміністративної;

2) кримінальної;

3) цивільної.
=== Адміністративна відповідальність ===
Адміністративна відповідальність передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення], в якій зазначено що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання - '''тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин'''.
=== Кримінальна відповідальність ===
Кримінальна відповідальність передбачена за злісне ухилення від сплати встановлених за рішенням суду коштів на утримання дітей. Відповідно до ст. 164 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] ухилення від сплати аліментів встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні- '''карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк'''. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, -'''''карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк від двох до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк'''''. Під злісним ухиленням слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховання доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця), які призвели до виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Приклад притягнення особи до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

[http://reyestr.court.gov.ua/Review/82201805 Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 05 червня 2019 року у справі № 283/767/19].
=== Інші види обмежень прав ===
* тимчасове обмеження права громадян України на виїзд з України;
* тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
* тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
* тимчасове обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Наведені вище види обмежень передбачені ч. 9 ст. 71 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3857-12/print1518008423925403 п. 5 ч.1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"];
== Дії державного виконавця у випадку, якщо боржник ухиляється від сплати аліментів ==
Відповідно до ст. 10 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] державний виконавець у разі відмови боржником від слати аліментів здійснює наступні заходи для примусового виконання рішення:
* звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
* звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
* вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
* заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем. Відповідно до ст. 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] державний виконавець у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. Витрати, пов’язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.
== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме. ==
Якщо рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення, то дітям призначається тимчасова державна допомога. Це передбачено Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженим [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF постановою Кабміну від 22 лютого 2006 р. №189.]

Прожитковий мінімум у 2023 році становить: для дітей віком до 6 років — з 1 січня - 2272 гривні, а для дітей віком від 6 до 18 років — з 1 січня 2833 гривні. Така допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, управлінням праці та соціального захисту населення райдержадміністрації. Для цього одержувач подає вказаному управлінню такі документи: заяву за установленою формою, копію свідоцтва про народження дитини; довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини та одержувача; рішення суду (виконавчий лист) про стягнення аліментів; довідку державної виконавчої служби про факт несплати аліментів протягом шести місяців. Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач подає лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.
== Єдиний реєстр боржників ==
'''Єдиний реєстр боржників''' - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників у разі наявності заборгованості понад три місяці одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до п.5 ст.9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»].
[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством

2024-03-31T20:15:02Z

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]

== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 статті 129 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) погроза вбивством визнається окремим кримінальним правопорушенням.

За частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 цієї статті] погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до 2 років.

Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 статті 129 КК України]).

== Об’єкт кримінального правопорушення ==
Об'єктом кримінального правопорушення є особиста безпека особи.

== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ==
З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя.

Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо.

Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з'ясування форми, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо.

Особливе значення має сприйняття погрози потерпілим, очевидцями погрози та іншими особами, які про неї дізналися.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим.

<blockquote>Погроза як злочин вважається закінченою з моменту сприйняття змісту погрози потерпілим. Для кваліфікації цих злочинів не має значення подальше здійснення чи нездійснення погроз, а їх реальність полягає у тому, що засуджений раніше засуджувався неодноразово за насильницькі злочини ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/95905246 постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 720/2182/18]).</blockquote>

== Розмежування складів кримінального правопорушення ==

Погроза вчинити вбивство, висловлена під час розбою чи вимагання, повністю охоплюється диспозиціями статті 187 та частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 статті 189 КК України] і додаткової кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 статтею 129 КК України] не потребує ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику про злочинах проти власності»]).

Якщо погроза вбивством була висловлена після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, наприклад, з метою, щоб потерпіла особа не повідомила про вчинене щодо неї, дії винної особи за умови, зазначеної у диспозиції частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 129 КК України], підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною цієї статті та відповідною частиною статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 152] або статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 153 КК України] (абзац п'ятий пункту 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08#Text постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]).

Окремі склади кримінального правопорушення становить погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 342 КК України]), журналіста ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 3451 КК України]), державного чи громадського діяча ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 346 КК України]), судді чи присяжного ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n1273 стаття 377 КК України]).

== Суб’єкт кримінального правопорушення ==
Суб'єкт кримінального правопорушення загальний (осудна особа, якій на момент вчинення кримінального правопорушення виповнилося 16 років).

== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ==
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом: винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього.

== Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення ==
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є вчинення його членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (частина друга статті 129 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

При вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n825 частиною другою статті 129 КК України,] той факт, що погроза вбивством висловлюється членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, має усвідомлюватися як винним, так і потерпілим.
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Умисне легке тілесне ушкодження

2024-03-31T20:13:16Z

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи"]
== Характеристика легкого тілесного ушкодження ==
'''Тілесне ушкодження''' - це протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] (далі - ККУ) розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: ''тяжке, середньої тяжкості, легке''.
 Легкі тілесні ушкодження поділяються на дві підгрупи:
* викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності;
* не викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю ''не більш як '''6''' днів''.
Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю ''понад '''6''' днів'', але ''не більше як '''3''' тижні (21 день)''. Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10%.

Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою з урахуванням нормативно визначених Міністерством охорони здоров'я України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95#top критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності]..
=== Об'єктивна сторона правопорушення ===
Об'єктом правопорушення є здоров'я особи. Об'єктивну його сторону характеризують:
* діяння (дія або бездіяльність);
* наслідки у виді легкого тілесного ушкодження;
* причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками.
Правопорушення вважається закінченим з моменту настання вказаних вище наслідків.
=== Суб'єктивна сторона правоворушення ===
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується тільки умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти шкоду здоров’ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди). Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а внаслідок його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене кваліфікується за спрямованістю умислу – за відповідними частинами статей 15 і 121 або 122 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ].

Суб'єктом правопорушення є осудна особа, яка досягла '''16'''-річного віку.
До осіб, від '''11''' років до '''16''' років, які вчинили злочин передбачений ст.125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, такі як:
:- застереження,
:- обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього,
:- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання,
:- покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків.
== Відповідальність за заподіяння легких тілесних ушкоджень ==
Ст.125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ], складається з двох частин, кожна з яких передбачає наступне покарання.
 → Відповідно до ч.1 ст.125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ], за нанесення легких тілесних ушкоджень, законодавством визначений штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
 → Відповідно до ч.2 ст.125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ], за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, передбачено накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строкв.

''Необхідно пам’ятати, що кримінальна відповідальність за нанесення легких тілесних ушкоджень може наступити тільки за наявності в діях винної особи умислу''. В разі необережного нанесення легких тілесних ушкоджень кримінальна відповідальність не наступає. За заподіяння легкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, або в разі перевищення меж необхідної оборони чи перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, кримінальної відповідальності чинним Кримінальним кодексом не встановлено.
== Куди звертатися ==
У випадку, якщо потерпілій особі нанесені тілесні ушкодження, їй необхідно, передусім, звернутись до органів поліції з письмовою заявою, після чого потерпілий буде направлений на проходження судово-медичної експертизи. Судово-медична експертиза для встановлення ступеня тяжкості тілесного ушкодження здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я України, а також може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається Міністерством охорони здоров'я України.
 Експертизу осіб, які не досягли 16 років, слід проводити в присутності батьків, дорослих, які їх замінюють, чи вчителів.

Якщо за результатами судово-медичної експертизи встановлено, що особі нанесено легкі тілесні ушкодження, розпочинається розслідування, проводяться слідчі дії, особи викликаються для допиту. Слідчий встановлює час, місце, спосіб, мотиви вчинення протиправних дій.
== Див. також ==
* [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень]]
* [[Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Грабіж

2024-03-31T20:06:25Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]
== Загальна інформація ==
Відповідно до статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) '''грабежем''' є відкрите викрадення чужого майна.
== Склад злочину ==
=== Об’єкт злочину ===
Відповідно до статті 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Родовим об’єктом є економічні відносини власності як визначальна складова економічної системи держави та суспільства України.
=== Предмет злочину ===
Предметом злочину є '''майно''', що характеризується сукупністю певних ознак:
# юридична: підкреслює те, що право на майно належить власнику на законній підставі і він здійснює свої повноваження по володінню, використанню та розпорядженню майном як власним. В окремих випадках особа володіє майном з певних правових підстав, наприклад, на умовах договорів оренди, позички, побутового прокату, чи володіє майном з тих чи інших фактичних підстав, наприклад, володіння чужим знайденим майном або таким, що випадково опинилось у особи;
# економічна: майно завжди має мінову і споживчу вартість, тобто здатне задовольняти матеріальні і інші пов’язані з ними потреби людини. Вираженням вартості предмета є його грошова оцінка, тобто ціна, яка становить сутність вартості;
# соціальна: предмети створені працею людини, є її результатом і як такі мають певну значущість (цінність) для людини і суспільства;
# фізична: майно – це предмети матеріального світу: речі, гроші, цінні папери, документи, що є еквівалентом вартості, якими можна заволодіти, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
З об'єктивної сторони грабіж є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. Але вона ігнорує це.

Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюються як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна наставати за грабіж. Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, при вчиненні крадіжки з'явився охоронець, але винний ігнорує це і, схопивши викрадене, втікає).

Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
З суб'єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.

Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є:
* корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна;
* корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
=== Суб’єкт злочину ===
'''Суб'єктом''' грабежу є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення грабежу.
== Кваліфікуючі ознаки грабежу ==
♦ Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (частина друга статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Під таким насильством розуміється:
* '''фізичне насильство''' - обмеження волі (зв'язування, замкнення в певному приміщенні тощо), завдання ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. Суспільна небезпечність такого грабежу підвищується у зв'язку з тим, що додатковими об'єктами тут є свобода, тілесна недоторканість особи;
Під насильством, що '''не є небезпечним''' для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статті 186 КК України] і додаткової кваліфікації за іншими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 статтями КК України] не потребують (абзац другий пункту 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]).
* '''психічне насильство''' — реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в конклюдентних діях тощо.
У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. При цьому застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і, в цьому випадку, застосовуватися після вилучення майна.

Застосування насильства з метою уникнути затримання, виключає насильницький грабіж. У такому випадку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю ненасильницьким грабежем (наприклад, частина перша статті 186 і частина перша статті 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб вирвати у потерпілого майно.

♦ Грабіж, вчинений повторно (частина друга статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Повторність грабежу відповідно до примітки 1 до статті 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України] має місце, коли грабіж вчинений після грабежу, або коли він вчинений після злочинів, передбачених статтями 185, 189–191, 187, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України].

Для повторності грабежу не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність грабежу виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята (частина четверта статті 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

♦ Грабіж за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб матиме місце, коли грабіж спільно вчинили '''дві або більше особи''', які заздалегідь, до початку грабежу, домовилися про спільне його вчинення (частина друга статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]). Домовленість на спільне вчинення грабежу повинна мати місце до початку вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону грабежу.

♦ Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому (частина третя статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

'''Житло''' – це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла дорівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов’язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

'''Приміщення''' – це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тимчасово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промислове підприємство, музей тощо.

'''Інше сховище''' – будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо). Це може бути контейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо). Обов’язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно. Із суб’єктивної сторони проникнення вчинюється обов’язково з метою грабежу.

♦ Грабіж у великих розмірах: на суму, яка в '''двісті п'ятдесят і більше разів''' перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (частина четверта статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

♦ Грабіж вчинений в умовах [[Правовий режим воєнного стану|воєнного]] або [[Умови введення надзвичайного стану|надзвичайного]] стану (частина четверта статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

♦ Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах: на суму, яка в '''шістсот і більше разів''' перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (частина п'ята статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

♦ Грабіж, вчинений організованою групою: в готуванні або вчиненні грабежу брали участь декілька осіб ('''три і більше'''), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частина п'ята статті 186 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1433743064661860 КК України]).

Неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн. проте згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної підпунктом 169.1.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. Станом на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text січень 2024 року] 50% прожиткового мінімуму становить 1514 грн.
== Санкція (покарання) ==
# Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
# Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.
# Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
# Грабіж, вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
# Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.
== Відмінності грабежу від крадіжки та розбою ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 постанови Пленуму Верховного Суду від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"] розрізняючи [[Крадіжка|крадіжку]] і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а вразі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Коли винна особа вже отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися протиправно вилученим майном, але застосовує насильство лише з метою уникнення затримання, її дії не можуть визнаватися грабежем, поєднаним з насильством.

Залежно від способу вилучення майна вони можуть розцінюватись як крадіжка або грабіж. Застосування насильства в такому випадку утворює окремий склад злочину і потребує окремої кваліфікації залежно від тяжкості наслідків та заподіяної потерпілому фізичної шкоди.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є:
* спосіб посягання (грабіж - це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно);
* характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети винний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої - насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством);
* момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).
== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, притягають до адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, або саме Ваше майно було викрадено, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ центру правничої допомоги].
== Звернення із заявою до правоохоронних органів ==
[//wiki.legalaid.gov.ua/images/b/b0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B6%D1%83.docx Медіа:Заява про вчинення грабежу.docx]
== Див. також ==
* [[Порядок та підстави звернення до поліції за фактами вчинення кримінальних правопорушень]]
* [[Крадіжка]]
* [[Шахрайство]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
[[Категорія:Злочини]]

Крадіжка

2024-03-31T20:03:49Z

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - ККУ)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності]"
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0087-19#Text Наказ Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України від 21 січня 2019 року № 172/5/10 Про реалізацію пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення»]
== Поняття крадіжки. Суб'єкт кримінального правопорушення ==
Закон визначає '''крадіжку''' як таємне викрадення чужого майна. '''Таємним''' визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що '''робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб'''. Крадіжкою визнається також '''протиправне''' вилучення чужого майна і тоді, коли воно '''здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб''' (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і '''вважа'''в, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).

Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна:
{| class="wikitable"
|-
| '''!!! Важливо''' Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися рим (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).
|}
Суб'єктом кримінального правопорушення може бути осудна особа, яка досягла '''14-річного''' віку. Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

'''Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її''':
* повторно;

* за попередньою змовою групою осіб;

* у великих розмірах;
*в умовах воєнного або надзвичайного стану;

* в особливо великих розмірах;

* організованою групою,

* поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

* що завдала значної шкоди потерпілому.
== Покарання за таємне викрадення майна ==
'''Із початком введення воєнного стану, було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану» який змінює Кримінальний кодекс України (КК), посиливши кримінальну відповідальність за ряд злочинів в умовах воєнного стану в тому числі і за крадіжку.'''

'''Крадіжка – ч. 1 ст. 185 КК до цього вважалася не злочином, а кримінальним проступком, і за неї було передбачено покарання від штрафу 17 тис. грн. до обмеження волі строком до 5 років. Лише в разі вчинення крадіжки повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 185), з проникненням у житло або інше володіння (ч. 3 ст. 185) чи у великому, особливо великому розмірі (ч. 4, 5 ст. 185) – передбачалися покарання у вигляді позбавлення волі.'''

'''Нині ж крадіжка, учинена в умовах воєнного або надзвичайного стану – є особливо кваліфікованим складом злочину. Вчинення крадіжки в умовах воєнного стану – одразу кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.'''
{| class="wikitable"
|-
! Стаття !! Покарання !! Примітка
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина перша статті 185 ККУ] '''"Таємне викрадення чужого майна (крадіжка)"''' || карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк ||
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина друга статті 185 ККУ] '''"Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб"''' || карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 У статтях 185, 186 та 189-191 ККУ] повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 187, 262 ККУ].
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 185 ККУ] '''"Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому"''' || карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 У статтях 185, 186, 189 та 190 ККУ] значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина четверта статті 185 ККУ] '''"Крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану"''' || карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 У статтях 185-191, 194 ККУ] у великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
|-
| [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина п'ята статті 185 ККУ] '''"Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою"''' || карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна || [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 У статтях 185-187 та 189-191, 194 ККУ] в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
|}
Неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн. проте згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної підпунктом 169.1.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. Станом на січень 2024 р. 50% прожиткового мінімуму становить 1514 грн.
== Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання ==
'''Обставини, які пом'якшують покарання''':
*з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
*добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
*надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;
*вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;
*вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;
*вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
*вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
*вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;
*вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;
*виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 ККУ].
Перелік передбачених законом обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним.

'''Обставини, які обтяжують покарання:'''
*вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
*вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n125 частина друга або третя статті 28 ККУ]);
*вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності;
*вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
*тяжкі наслідки, завдані злочином;
*вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини або у присутності дитини;
*вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах;
*вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
*вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
*вчинення кримінального правопорушення з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
*вчинення злочину з особливою жорстокістю;
*вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
*вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
*вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
'''Неприпустимим є визнання судом обтяжуючими обставинами невизнання підсудним своєї вини, відмова давати показання, відсутність щирого каяття у вчиненому злочині, тощо.'''

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статтею 63 Конституції України] особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

'''Детальніше див.:''' "[[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі]]"
== Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності ==
[[Файл:Вільнення від кримінальної відповідальності.jpg|міні|https://zib.com.ua/ua/print/102155-suddi_obgovorili_analiz_praktiki_zvilnennya_vid_kriminalnoi_.html]]
'''Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.'''

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності:
*у зв'язку з дійовим каяттям ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n198 стаття 45 ККУ]) - [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93023425 приклад судової практики];
*у зв'язку з [[Умови та порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим|примиренням винного з потерпілим]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n201 стаття 46 ККУ]) - [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90469352 приклад судової практики];
*у зв'язку з [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки|передачею особи на поруки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n204 стаття 47 ККУ]) - [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90110812 приклад судової практики];
*у зв'язку із [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки|зміною обстановки]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n207 стаття 48 ККУ]) - [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104118795 приклад судової практики];
*у зв'язку із [[Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності|закінченням строків давності]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 стаття 49 ККУ]) - [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101929822 приклад судової практики];
*[[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|на підставі закону про амністію або акта помилування]];
*у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n606 стаття 97 ККУ]) - [https://reyestr.court.gov.ua/Review/103099402 приклад судової практики];
*спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною другою статті 111], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною другою статті 114], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною четвертою статті 212], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною третьою статті 369 ККУ]).
Виправдання — основне завдання якого полягає у поновленні порушених прав (в значенні відновлення справедливості та визнання невинуватості особи).

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 статтею 62 Конституції України] особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави]]"

''В Україні з 2019 року впроваджений пілотний проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» (так зване «[https://legalaid.gov.ua/publikatsiyi/shho-take-vidnovne-pravosuddya-i-yak-vono-dopomagaye-nepovnolitnim-ukrayinczyam/ відновне правосуддя]»), який реалізується на базі системи безоплатної правової допомоги за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. Спочатку Програма діяла у 6 регіонах, а з 2020 року поширена на всю територію України.''
== Розмежування крадіжки і дрібного викрадення чужого майна ==
Потрібно розмежовувати кримінальне провопорушення "Крадіжка" та "Дрібне викрадення чужого майна, шляхом крадіжки" (стаття 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n301 Кодексу України про адміністративні правопорушення]), оскільки існує різниця між вартістю викраденого майна та санціями, які можуть примінити до винної особи. Дрібне викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у данному випадку дорівнює 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня поточного року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"], він дорівнює 3028 гривень. Отже дії особи будуть підпадати під дрібне викраденням чужого майна, якщо не будуть перевищувати (0,2 х (50% х 3028))=302,50 грн. А у разі перевищення зазначеної суми, для особи, яка вчинила крадіжку чужого майна, настає кримінальна відповідальність.
== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, притягують до адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, або саме Ваше майно було викрадено, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ центру правової допомоги] або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''<big>0 800 213 103 </big>'''
== Див. також ==
* [[Крадіжка]]
* [[Грабіж]]
* [[Умисне знищення або пошкодження майна]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Накладення грошового стягнення у кримінальному провадженні

2024-02-29T18:22:44Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України "Про держаний бюджет України на 2024 рік"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001740-14 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 07.02.2014]
== Загальні положення про накладення грошового стягнення ==
Накладення грошового стягнення у кримінальному провадженні є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що передбачені [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page главою 12 (статтями 144-147) Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України) та як заходи примусового характеру застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України], за невиконання процесуальних обов’язків.

Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - '''ухвалою''' слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - '''ухвалою''' суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.
== Коло осіб на кого може бути накладено грошове стягнення у кримінальному процесі ==
''Накладення грошового стягнення на учасника провадження передбачається у таких випадках:''

1) '''Підозрюваному, обвинуваченому''' письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page частина друга статті 179 КПК України)] з 1 січня 2024 року це сумма від 757 грн. до 6056 грн..

2) У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов’язань при застосуванні до '''підозрюваного, обвинуваченого''' запобіжного заходу у виді особистої поруки на нього накладається грошове стягнення в розмірі:
* у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м’яке покарання, - від двох до п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ( з 1 січня 2024 року від 6056 грн. до 15140 грн.)
*у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, - від п’яти до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ( з 1 січня 2024 року від 15140 грн. до 30280 грн..)
*у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, - від десяти до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ( з 1 січня 2024 року від 30280 грн. до 36336 грн.)
*у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти до п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page частина п'ята статті 180 КПК України]). ( з 1 січня 2024 року від 36336 грн. до 151400 грн.)
3) Якщо '''обвинувачений''', до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page главами 11 та 12 КПК України (частина перша статті 323 КПК України).]

4) При відібранні зобов’язання про взяття під нагляд '''батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи''' попереджаються про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов’язання. При порушенні цього зобов’язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page частина п'ята статті 493 КПК України]). ( з 1 січня 2024 року від 6056 грн. до 15140 грн)

5) Якщо '''підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи''', щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК України] порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:
*від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора ( з 1 січня 2024 року від 757 грн. до 1514 грн.);
*від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду ([https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page частина перша статті139 КПК України]) ( з 1 січня 2024 року від 1514 грн. до 6056 грн.);
6) Якщо в судове засідання не прибув за викликом '''[[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|потерпілий]]''', який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з’ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page главою 12 КПК України (стаття 325 КПК України)].

7) Якщо в судове засідання не прибув за викликом '''цивільний відповідач''', який не є обвинуваченим, або його представник, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за відсутності зазначених осіб з’ясувати обставини, що стосуються цивільного позову, вирішує питання про проведення судового розгляду без них або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на цивільного відповідача в порядку, передбаченому [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page главою 12 КПК України].

Якщо в судове засідання не прибув за викликом '''представник юридичної особи''', щодо якої здійснюється провадження, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з’ясувати обставини, що стосуються застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, вирішує питання про проведення судового розгляду без нього або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, в порядку, передбаченому [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page главою 12 КПК України (частини друга-третя статті 326 КПК України)].

8) Якщо в судове засідання не прибув за викликом '''свідок, спеціаліст, перекладач або експерт''', заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page главами 11 та 12 КПК України (частина перша статті 327 КПК України)].

Неприбуття вказаних осіб не перешкоджає у певних випадках розгляду питання, але дозволяє особі, на яку може бути накладено грошове стягнення, подати клопотання про його скасування.
== Хто має право звернутися з клопотанням про накладення грошового стягнення та його зміст ==
Під час судового провадження з клопотанням про накладення грошового стягнення у кримінальному провадженні до суду може звернутися прокурор, котрий підтримує держане обвинувачення у цьому провадженні.

Слідчий суддя чи суд з власної ініціативи можуть застосувати грошове стягнення, наприклад, під час надання дозволу про взяття під варту обвинуваченого, котрий не виконував умов особистої поруки, особистого зобов’язання чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження або не з’явився до них за викликом без поважних причин. Інші учасники провадження безпосереднього права на звернення з таким клопотанням до слідчого судді чи суду не мають. Однак це не позбавляє їх права звертати увагу названих суб’єктів про можливість застосування грошового стягнення з метою забезпечення кримінального провадження.

''Накладення грошового стягнення є правом слідчого судді чи суду, але в окремих випадках їх обов’язком. Так, слідчий суддя чи суд зобов’язаний накласти грошове стягнення:''

- на поручителя за невиконання взятих на себе зобов’язань при обранні запобіжного заходу особистої поруки [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page ( частина п'ята статті 180 КПК України)];

- на батьків, опікунів і піклувальників при відібранні у них зобов’язання про взяття під нагляд неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого у випадку порушення цього зобов’язання [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page (частина п'ята статті 493 КПК України)].

У решті випадків накладення грошового стягнення є правом для слідчого судді чи суду, яким вони можуть скористатися або утриматися, враховуючи певні обставини, наприклад скрутне матеріальне становище відповідного учасника процесу.

Відповідно до [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page статті 145 КПК України] у клопотанні про накладення грошового стягнення на особу під час досудового розслідування зазначаються:
# найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
# процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявлено клопотання, її прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання;
# обов’язок, який покладено на особу цим Кодексом чи ухвалою слідчого судді;
# обставини, за яких особа не виконала обов’язок;
# відомості, які підтверджують невиконання особою обов’язку;
# прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого, прокурора;
# дата та місце складення клопотання.
До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

[[Файл: Зразок Клопотання про накладення грошового стягнення.docx]]'''Сторона захисту, якщо приймає участь у засіданні може висловити свою думку.'''
== Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу ==
Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу, визначається статтею 146 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/ed20210317#n1477 КПК України].

Під час досудового розслідування клопотання слідчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів із дня його надходження до суду. Про час та місце розгляду клопотання повідомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

Під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання.

Слідчий суддя, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов’язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Копія відповідної ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надсилається особі, на яку було накладено грошове стягнення.

Клопотання про накладення грошового стягнення на учасника провадження слідчий чи прокурор направляє до місцевого районного суду, у мажах територіальної компетенції якого знаходиться орган досудового розслідування, котрий здійснює кримінальне провадження.

Найбільш поширеною підставою для накладення грошового стягнення на учасників кримінального судочинства є неявка їх без поважної причини в судове засідання. Законодавець у [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page статті 138 КПК України] визначив перелік поважних причин неприбуття осіб на виклик.

Нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/ed20210317#n1432 КПК України] не передбачено право оскарження ухвали слідчого судді, суду про накладення грошового стягнення. Згідно з частиною п'ятою стаття 532 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/ed20210317#n1432 КПК України] ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.
== Порядок оскарження ухвали про накладення грошового стягнення ==
Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня при розгляді цього питання слідчим суддею, судом, має право подати '''клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення''' слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page (стаття 147 КПК України)].

Слідчий суддя, суд, визнавши доводи особи обґрунтованими, може:

- самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення;

- призначити судове засідання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення.

Ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/76344718 Ухвала Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2018 року у справі № 589/3007/17]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/57735398 Ухвала Великобачаганського районного суду Полтавської області від 17 травня 2016 року у справі № 525/847/15-к]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93424114 Ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2020 року у справі № 523/5126/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93929240 Ухвала Старовижівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2020 року у справі № 168/44/20]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91964965 Ухвала Вищого антикорупційного суду 30 вересня 2020 року у справі № 362/4895/16-к]
== Безоплатна правнича допомога ==
'''Безоплатна правнича допомога''' - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Право на безоплатну правничу допомогу - гарантована [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правничу допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правничу допомогу у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України "Про безоплатну правничу допомогу"].

За детальною інформацією, щодо отримання консультації і вторинної правничої допомоги, ВИ можете звернутися за номером гарячої лінії 0800-213-103, або обрати найближчий до Вас [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ центр для отримання правничої допомоги].
[[Категорія:Заходи забезпечення кримінального провадження]]

Правовий статус та правила поведінки ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2024-02-29T17:58:32Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України)]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України "Про попереднє ув’язнення]"
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Закон України "Про пробацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі-Правила)]
== Загальні положення ==
Тримання ув’язнених і засуджених відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України], вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text Загальної декларації прав людини], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_032#Text Європейських в’язничних правил], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_212#Text Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями] (Правил Мандели), інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув’язненими і не може поєднуватися з діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Усі ув’язнені (засуджені) повинні бути захищені від таких дій та жодні обставини не можуть бути виправданням для їх застосування.
== Терміни щодо кола осіб, які тримаються в умовах слідчого ізолятора ==
'''Засуджені''' - особи, вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі чи тяжкі кримінальні правопорушення, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n582 статті 89 КВК] залишені у слідчому ізоляторі (далі-СІЗО) для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n367 статті 57 КВК] підлягають направленню до місця відбування покарання; особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n570 статті 87 КВК] підлягають відправленню до установ виконання покарань; засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n588 статті 90 КВК] тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії; особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої.

'''Ув’язнені''' - особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК], та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 статтею 615 КПК]; особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили.
== Правове становище ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Ув’язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України], за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув’язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.

Правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, визначається законодавством України, що передбачає права й обов’язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, встановленими Законом України «Про попереднє ув’язнення» та іншими нормативно-правовими актами.

Забороняється будь-яка дискримінація, зокрема пряме або непряме обмеження прав ув’язнених (засуджених) залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД чи іншу хворобу, сімейного чи майнового стану, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання допомоги іншим ув’язненим або засудженим у захисті їхніх прав.

Ув’язнених тримають у СІЗО в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правилами] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Законом України «Про попереднє ув’язнення»].

Засуджених, яких залишено в слідчому ізоляторі або направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки та які засуджені до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування, тримають відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил], вони користуються правами та мають обов’язки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК].

Осіб, засуджених до обмеження волі, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n367 статті 57 КВК] підлягають направленню до місця відбування покарання, осіб, засуджених до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n367 статті 87 КВК] підлягають відправленню до установ виконання покарань, тримають відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК] та цих Правил.

Засуджених в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі тримають відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Закону України «Про попереднє ув’язнення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил]. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК] для призначеного їм рівня безпеки виправної колонії та ц [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правилами].

Засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, яких відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n573 статті 88 КВК] переміщують під вартою з однієї установи виконання покарань (СІЗО) до іншої (далі - особи, які прямують транзитом), тримають відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Закону України «Про попереднє ув’язнення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил], вони користуються правами та мають обов’язки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Законом України «Про попереднє ув’язнення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК].

Засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, яких на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n588 статті 90 КВК] тимчасово залишено в СІЗО або переведено до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням, тримають відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил], вони користуються правами та мають обов’язки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК].

Засуджені до позбавлення волі, передані в Україну для відбування покарання, а також підозрювані, обвинувачені, засуджені до позбавлення волі, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, тримаються в СІЗО, перелік яких визначається Міністерством юстиції України.

Правовий статус засуджених, переданих в Україну для відбування покарання, а також засуджених, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, визначається законами України та Кримінально-виконавчим кодексом України з урахуванням умов їх утримання, визначених чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

'''Засуджені мають право:'''
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;

* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;

* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до [http://www.ombudsman.gov.ua Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини], [https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c= Європейського суду з прав людини], а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;

* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;

* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;

* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;

* [[Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор|отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів)]];

* на оплачувану працю згідно із законодавством про працю. Законодавство про працю поширюється на засуджених у частині, що стосується умов праці;

* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів, за винятком обмежень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України];

* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;

* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України;

* гарантується право на правничу допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я;

* іноземці мають право підтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист;

* гарантується право на побачення у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України]. У разі перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я засуджений має право на короткострокові побачення в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України];

* забороняється примусове переривання сну засуджених у нічний час, крім вчинення засудженими втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю засуджених;

* право на особисту безпеку.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
# Саме керівник адміністрації установи виконання покарань несе персональну відповідальність за розміщення засуджених, що прибули до установи. При цьому забороняється розміщення таких осіб у приміщеннях разом із особами, що мають дві або більше судимостей, а також особами, які можуть негативно на них вплинути за своїми психологічними якостями.
# Засуджені, до яких судом застосовано пробацію, користуються правами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Законом України "Про пробацію"].
|}
'''Засуджені зобов’язані:'''
* виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;
*виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації;
*ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених;
*з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації (частина перша статті 9 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]).
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Звертаємо увагу!!!'''
# Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
# Обов’язки засуджених, до яких судом застосовано пробацію, визначаються КВК Україн та Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text "Про пробацію"].
# Засуджені користуються правами та мають обов’язки, визначені КВК України. До моменту відправлення таких засуджених до визначеного місця відбування покарання їм надається короткострокове побачення з близькими родичами.
|}
== Правила поведінки ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
'''Ув’язнені і засуджені мають право:'''
* на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або тримання під вартою, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів тримання під вартою, оскаржувати їх у суді, за особистою письмовою заявою отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4250 28], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4253 29], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4348 55], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4355 56], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4363 59], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4373 62] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4378 63] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та інших прав затриманих або осіб, які тримаються під вартою, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (тримання під вартою) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

* бути ознайомленими з правилами внутрішнього розпорядку СІЗО персоналом СІЗО;

* на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки може бути збільшена до двох годин;

* звертатися по психологічну допомогу;

* отримувати психолого-педагогічну допомогу;

* зустрічатися з родичами та іншими особами;

* на охорону здоров’я в обсязі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»], за винятком обмежень, передбачених законодавством;;

* за висновком лікуючого лікаря отримувати від родичів або інших осіб (у фабричній закритій непошкодженій упаковці) лікарські засоби або їх аналоги, призначені для проходження курсу лікування, та медичні вироби, а також купувати їх за безготівковим розрахунком;;

* [[Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор|одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі]];

* за висновком лікаря отримувати від родичів (у фабричній, закритій, не пошкодженій упаковці) аналоги медичних препаратів, призначених для проходження курсу лікування;

* купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

* користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження. Мати при собі документи та записи, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанції про здані на зберігання гроші, цінності та речі, публікації, записи та фотографії (крім тих, що містять інформацію про територію, об’єкти та споруди СІЗО, виготовлення зброї, а також інформацію порнографічного змісту, яка визнається такою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15 Закону України «Про захист суспільної моралі»]);

* користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;
* залежно від площі камери або жилої секції користуватися холодильниками із загальним об'ємом до 280 літрів (не більше одного на камеру або жилу секцію), у тому числі одержаними від родичів або інших осіб, придбаними через торговельну мережу;

* на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);

* відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, що виготовлені промисловим способом з некоштовних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у СІЗО порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

* на восьмигодинний сон у нічний час, під час якого не допускається залучення до участі у кримінальному провадженні та інших діях, за винятком невідкладних випадків. Забороняється примусове переривання сну ув’язнених і засуджених у нічний час, крім вчинення ними втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю ув’язнених і засуджених;

* звертатися зі скаргами, заявами та листами до [https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c= Європейського суду з прав людини], а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і посадових осіб у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#n130 статтею 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»] та статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 8], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n100 113] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України];

* Ув’язнені жінки мають право мати при собі своїх дітей віком до трьох років.

* Ув’язнені молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#n13 Правил]. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 встановленому КВК України] для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.
|}
'''Ув’язнені і засуджені зобов’язані:'''
* додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, і виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО. Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров’ю інших осіб, а також принижують їх гідність;

* дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері. Після підйому заправляти свої ліжка за єдиним зразком, встановленим адміністрацією СІЗО, і здійснювати вологе прибирання приміщення;

* бути ввічливими між собою, а також з персоналом СІЗО, вставати з ліжок, шикуватися в шеренгу та вітатися при вході в камеру персоналу СІЗО;

* не вступати в суперечки з персоналом СІЗО, не принижувати його гідність, не протидіяти виконанню ним своїх обов’язків. На вимогу персоналу СІЗО повідомляти своє прізвище, ім’я та по батькові, давати письмові пояснення;

* дотримуватися тиші, встановлених правил поведінки і чистоти у дворах для прогулянок;

* під час пересування за межами камери в приміщеннях і по території СІЗО тримати руки за спиною;

* дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна СІЗО, дотримуватися правил пожежної безпеки;

* за призначенням персоналу СІЗО чергувати в камері (пункт 2 глави 4 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#n48 Правил]).
'''Ув’язненим і засудженим забороняється:'''
* порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою;

* без дозволу персоналу СІЗО виходити з камер та інших приміщень режимних корпусів;

* порушувати лінію охорони та встановлені межі СІЗО;

* чинити опір законним діям персоналу СІЗО, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов’язків, підбурювати до цього інших ув’язнених і засуджених;

* продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб, які тримаються в СІЗО, предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні;

* відбирати речі та предмети в інших осіб;

* перегукуватися і перестукуватися, а також встановлювати в будь-який інший спосіб зв’язок з особами, які перебувають в інших камерах, а під час прогулянки - з особами, які перебувають у сусідніх двориках;

* викидати будь-які предмети з вікон, перебувати на підвіконні, закривати наглядові вічка у дверях і стінах камер;

* порушувати цілісність підлоги, стелі, стін, дверей, решіток, робити на них будь-які написи і помітки, псувати книги та інші предмети і речі, що видаються для користування у СІЗО, а також наклеювати, вивішувати будь-що на стіни, вікна, інвентар, що належить СІЗО;

* завішувати спальні місця та мінятися ними без дозволу персоналу СІЗО;

* тримати та розводити тварин (засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, можуть тримати тварин з дозволу адміністрації СІЗО);

* користуватися будь-якими саморобними електроприладами, без дозволу персоналу СІЗО самостійно проводити будь-які ремонтні роботи в камері;

* виготовляти, зберігати і користуватися предметами, речами, напоями та речовинами, забороненими для передавання ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі;

* грати в карти, а також інші азартні ігри з метою одержання матеріальної вигоди, а також організовувати їх;

* заподіювати собі або іншим особам тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від виконання встановлених обов’язків;

* порушувати встановлений порядок проведення побачень, надсилання листів, скарг і заяв;

* заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров’ю;

* порушувати встановлений порядок проведення побачень, відправлення листів, скарг і заяв;

* курити у не відведених для цього адміністрацією СІЗО місцях;

* вживати у присутності адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб, які відвідують СІЗО, нецензурні та жаргонні слова;

* наносити собі або іншим ув’язненим чи засудженим, які перебувають у СІЗО, татуювання.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
Неповнолітнім особам забороняється курити й отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі тютюнові вироби.
|}
'''Черговий у камері зобов’язаний:'''
* доповідати про кількість осіб, яких тримають у камері, і називати своє прізвище, коли до камери входить адміністрація СІЗО або персонал СІЗО;

* стежити за збереженням камерного інвентарю, обладнання та іншого майна;

* забезпечувати додержання чистоти в камері;

* після приймання їжі збирати та здавати харчові відходи;

* підмітати і мити підлогу в камері, прибирати санвузол і підтримувати чистоту у дворику для прогулянок.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
Чергового по камері призначає на добу персонал СІЗО у порядку черговості під час кількісної перевірки ув’язнених і засуджених. Призначений черговим ув’язнений або засуджений ставить свій підпис у відповідному журналі.
|}
'''Перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі:'''
* продукти харчування у скляній або металевій тарі, з простроченим терміном реалізації, консервовані продукти із м’яса, риби, овочів, фруктів, виготовлені в домашніх умовах, готові страви, продукти, що потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки, продукти, які швидко псуються і потребують зберігання у спеціальних умовах, зіпсовані продукти харчування, а також дріжджі, спиртні, слабоалкогольні напої і пиво, одеколон та інші вироби на спиртовій основі, а також напої енергетичної дії (перелік продуктів харчування може бути обмежений за приписом санітарно-епідеміологічної служби);

* предмети, вироби та речовини, вилучені з цивільного обігу;

* будь-яка зброя, набої, вибухові речовини, а також спеціальні засоби та засоби активної оборони;

* гроші, цінні речі, цінні папери;

* оптичні прилади (крім окулярів);

* будь-які вироби з дорогоцінних металів;

* наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, медичні вироби (за винятком лікарських засобів або їх аналогів, протезів, інвалідних візків або інших пристосувань, необхідних для підтримання життєдіяльності організму (за умови дозволу лікаря), стерильних шприців, голок та контрацептивів у герметичній упаковці (не більше 5 одиниць кожного найменування));

* будь-яка теле-, радіо-, аудіо- та відеоапаратура (за винятком телевізора, DVD-плеєра - по одному на камеру або жиле приміщення);

* радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв’язку, пейджери, роутери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади та гарнітура до них;

* комп’ютерна техніка (за винятком комп’ютерної техніки, що встановлена у класах та використовується у навчальному процесі або для реалізації права на користування мережею Інтернет у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України]);

* подовжувачі, гірлянди, проводи, дроти, мотузки тощо;

* будь-які меблі та предмети побуту, крім установлених у камері, а також різного роду статуетки та сувеніри тощо;

* будь-яка побутова техніка, крім електрочайника потужністю не більше 2 кВт, електрокип’ятильника промислового виготовлення потужністю не більше 0,5 кВт;

* електричні спіралі, татуювальні пристрої тощо;

* вироби та посуд з фарфору, скла, кераміки, металу та нержавіючої сталі, у тому числі каструлі, сковорідки, казанки, ложки, виделки, тарілки тощо (крім поліетиленового посуду, металевого кухля та миски);

* продукція порнографічного характеру, яка визнається такою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text Закону України «Про захист суспільної моралі»];

* бритви (крім електричних, механічних та безпечних з касетною головкою) та інші гострорізальні і колючі предмети;

* будь-які колючо-ріжучі предмети, ножі, сокири, молотки, ножівкові полотна та будь-які інші будівельні інструменти та матеріали;

* гральні карти заводського та кустарного виготовлення;

* фотоапарати, фотоматеріали, хімікати;

* лакофарбові речовини, розчинники тощо (за винятком фарб і речовин, призначених для малювання);

* будь-які документи (крім документів та записів, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанцій на здані на зберігання гроші, цінності, речі);

* топографічні карти, компаси;

* формений одяг і знаки розрізнення військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, а також поясні ремені, підтяжки, краватки;

* кольорові ручки та олівці, фарби, копіювальний папір (за винятком простих олівців та ручок чорного, синього або фіолетового кольорів);

* музичні інструменти;

* будь-яке спортивне знаряддя, у тому числі для заняття бойовими мистецтвами, а також виготовлене власноруч (боксерські рукавички та груші, рукавички для заняття рукопашним боєм, маківари, гирі, гантелі, штанги тощо).
'''Передік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які ув’язнені і засуджені можуть отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі:'''
* Продукти харчування фабричного (заводського) виготовлення не в скляній або металевій тарі з діючим терміном реалізації, які не потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки та можуть зберігатися за кімнатної температури; свіжі фрукти та овочі (огірки, помідори, цибуля, часник, перець, капуста, морква, зелень - до 1 кг кожного найменування); сухі кондитерські вироби, продукти швидкого приготування (крупи, у тому числі гречана, що не потребують термічної обробки, каша, локшина, вермішель, суп, крем-суп, пюре, паста, мюслі, пластівці тощо), чай, цукор та кава - до 1 кг кожного найменування; тютюнові вироби - не більше 30 пачок цигарок або махорки, сірники - не більше 10 коробок або одна запальничка разового використання;

* одяг за сезоном - не більше двох комплектів;

* взуття за сезоном - не більше однієї пари;

* труси, панчохи (шкарпетки), носові хустинки;

* діловий костюм, спортивний костюм - по одному комплекту;

* спортивне взуття, кімнатні або спортивні тапочки - по одній парі; для жінок - халати та сукні, хустки, рейтузи, пояси, бюстгальтери, марля, гігієнічні пакети, защіпки, вата, косметика не на спиртовій основі, крем для обличчя та рук;

* годинники ручні або кишенькові з некоштовних металів, які не виконують функції фото- та відеокамери, мобільного телефону, GPS навігатора, плеєра, не мають доступу до мережі Інтернет - 1 штука;

* постільні речі, рушник - 1 комплект;

* засоби особистої гігієни (мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, гребінець, креми до та після гоління, шампунь, манікюрні ножиці) - не більше одного комплекту;

* лікарські засоби або їх аналоги, медичні вироби - лише за призначенням лікуючого лікаря за потреби цілодобового невідкладного приймання та підтримання життєдіяльності організму;

* художня література - до 10 примірників, газети та журнали, у тому числі релігійного змісту, - без обмежень;

* підручники для тих, хто навчається, - у необхідній для навчання кількості;

* щітки для одягу та взуття;

* поліетиленовий посуд, металевий кухоль та миска, пластмасові футляри для окулярів, мила та зубних щіток;

* шашки, шахи, доміно, нарди - по одному комплекту;

* ігрові приставки, портативні ігрові консолі та зарядні пристрої до них - 1 штука;

* натільні хрестики та інші предмети культу, виготовлені з некоштовних матеріалів;

* електрочайники потужністю не більше 2 кВт, - один на камеру або на 10 осіб;

* побутові електровентилятори промислового виробництва - один на камеру (видаються у літній період);

* телевізори, DVD-плеєри - по одному на камеру або жилу секцію, USB флеш-накопичувачі - 1 штука (без можливості виходу в мережу Інтернет), CD-, DVD-диски - не більше 10 одиниць на камеру або жилу секцію;

* електрокип’ятильники промислового виготовлення потужністю не більше 0,5 кВт - один на 5 осіб.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Увага!!!'''
Продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети, які не заборонені для передачі ув’язненим та засудженим, а також для користування та зберігання, але які перебувають в ув’язнених чи засуджених понад визначену пунктом 6 глави 4 розділу I цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19/ed20210924#top Правил] кількість або вагу, вилучаються та здаються на склад для зберігання, про що посадові особи СІЗО складають акт, який підписує ув’язнений або засуджений, у якого було вилучено продукти харчування, речі і предмети, та посадова особа СІЗО, яка прийняла ці речі на склад для зберігання.
|}
== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
[[Файл:Заявa.jpg|міні]]
Для отримання такої допомоги, Ви можете звернутися з письмовою заявою до [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ наближчого Центру], а у разі потреби онлайн консультації, у Вас є змога скористатися пунктом доступу до безоплатної правничої допомоги. Як це працює? Для отримання доступу до пункту доступу до безоплатної правничої допомоги, Вам необхідно на ім'я керівника установи, у якій Ви перебуваєте, підготувати заяву, щодо потреби отримати доступ до вищевказаного пункту та зазначити питання, яке потребує надання консультації.

Крім того, між [https://legalaid.gov.ua/publikatsiyi-ta-resursy/chynne-zakonodavstvo/ugody-pro-spivrobitnytstvo/ Департаментом з питань виконання кримінальних покарань та Координаційним центром з надання правової допомоги підписаний меморандум про співпрацю від 17.08.2021]. Відповідно до меморандуму у приміщеннях установ виконання покарань та слідчих ізоляторах відкриті консультаційні пункти доступу до безоплатної вторинної правничої допомоги, де здійснюється консультування осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі, тримаються під вартою в місцях попереднього ув’язнення, з кримінальних, цивільних, адміністративних питань.
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі‎]]
[[Категорія:Суди]]

Правовий статус та правила поведінки ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах

2024-02-29T17:45:32Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України)]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України "Про попереднє ув’язнення]"
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Закон України "Про пробацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі-Правила)]
== Загальні положення ==
Тримання ув’язнених і засуджених відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України], вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text Загальної декларації прав людини], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_032#Text Європейських в’язничних правил], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_212#Text Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями] (Правил Мандели), інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув’язненими і не може поєднуватися з діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Усі ув’язнені (засуджені) повинні бути захищені від таких дій та жодні обставини не можуть бути виправданням для їх застосування.
== Терміни щодо кола осіб, які тримаються в умовах слідчого ізолятора ==
'''Засуджені''' - особи, вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі чи тяжкі кримінальні правопорушення, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n582 статті 89 КВК] залишені у слідчому ізоляторі (далі-СІЗО) для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n367 статті 57 КВК] підлягають направленню до місця відбування покарання; особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n570 статті 87 КВК] підлягають відправленню до установ виконання покарань; засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n588 статті 90 КВК] тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії; особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої.

'''Ув’язнені''' - особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК], та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5092 статтею 615 КПК]; особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили.
== Правове становище ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
Ув’язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув’язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.

Правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, визначається законодавством України, що передбачає права й обов’язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, встановленими Законом України «Про попереднє ув’язнення» та іншими нормативно-правовими актами.

Забороняється будь-яка дискримінація, зокрема пряме або непряме обмеження прав ув’язнених (засуджених) залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД чи іншу хворобу, сімейного чи майнового стану, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання допомоги іншим ув’язненим або засудженим у захисті їхніх прав.

Ув’язнених тримають у СІЗО в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правилами] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Законом України «Про попереднє ув’язнення»].

Засуджених, яких залишено в слідчому ізоляторі або направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки та які засуджені до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування, тримають відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил], вони користуються правами та мають обов’язки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК].

Осіб, засуджених до обмеження волі, які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n367 статті 57 КВК] підлягають направленню до місця відбування покарання, осіб, засуджених до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n367 статті 87 КВК] підлягають відправленню до установ виконання покарань, тримають відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК] та цих Правил.

Засуджених в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі тримають відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Закону України «Про попереднє ув’язнення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил]. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК] для призначеного їм рівня безпеки виправної колонії та ц [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правилами].

Засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, яких відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n573 статті 88 КВК] переміщують під вартою з однієї установи виконання покарань (СІЗО) до іншої (далі - особи, які прямують транзитом), тримають відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Закону України «Про попереднє ув’язнення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил], вони користуються правами та мають обов’язки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#Text Законом України «Про попереднє ув’язнення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК].

Засуджених, вироки щодо яких набрали законної сили, яких на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n588 статті 90 КВК] тимчасово залишено в СІЗО або переведено до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням, тримають відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Правил], вони користуються правами та мають обов’язки, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК].

'''Засуджені мають право:'''
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;

* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;

* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до [http://www.ombudsman.gov.ua Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини], [https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c= Європейського суду з прав людини], а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;

* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;

* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;

* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;

* [[Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор|отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів)]];

* на оплачувану працю згідно із законодавством про працю. Законодавство про працю поширюється на засуджених у частині, що стосується умов праці;

* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів, за винятком обмежень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України];

* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;

* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України;

* гарантується право на правничу допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я;

* іноземці мають право підтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист;

* гарантується право на побачення у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України]. У разі перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я засуджений має право на короткострокові побачення в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України];

* забороняється примусове переривання сну засуджених у нічний час, крім вчинення засудженими втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю засуджених;

* право на особисту безпеку.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
# Саме керівник адміністрації установи виконання покарань несе персональну відповідальність за розміщення засуджених, що прибули до установи. При цьому забороняється розміщення таких осіб у приміщеннях разом із особами, що мають дві або більше судимостей, а також особами, які можуть негативно на них вплинути за своїми психологічними якостями.
# Засуджені, до яких судом застосовано пробацію, користуються правами, визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Законом України "Про пробацію"].
|}
'''Засуджені зобов’язані:'''
* виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;
*виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації;
*ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених;
*з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації (частина перша статті 9 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]).
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Звертаємо увагу!!!'''
# Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
# Обов’язки засуджених, до яких судом застосовано пробацію, визначаються КВК Україн та Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text "Про пробацію"].
# Засуджені користуються правами та мають обов’язки, визначені КВК України. До моменту відправлення таких засуджених до визначеного місця відбування покарання їм надається короткострокове побачення з близькими родичами.
|}
== Правила поведінки ув’язнених та засуджених, які тримаються у слідчих ізоляторах ==
'''Ув’язнені і засуджені мають право:'''
* на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або тримання під вартою, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів тримання під вартою, оскаржувати їх у суді, за особистою письмовою заявою отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4250 28], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4253 29], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4348 55], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4355 56], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4363 59], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4373 62] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4378 63] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та інших прав затриманих або осіб, які тримаються під вартою, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (тримання під вартою) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

* бути ознайомленими з правилами внутрішнього розпорядку СІЗО персоналом СІЗО;

* на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки може бути збільшена до двох годин;

* звертатися по психологічну допомогу;

* отримувати психолого-педагогічну допомогу;

* зустрічатися з родичами та іншими особами;

* на охорону здоров’я в обсязі, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»], за винятком обмежень, передбачених законодавством;;

* за висновком лікуючого лікаря отримувати від родичів або інших осіб (у фабричній закритій непошкодженій упаковці) лікарські засоби або їх аналоги, призначені для проходження курсу лікування, та медичні вироби, а також купувати їх за безготівковим розрахунком;;

* [[Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор|одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі]];

* за висновком лікаря отримувати від родичів (у фабричній, закритій, не пошкодженій упаковці) аналоги медичних препаратів, призначених для проходження курсу лікування;

* купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

* користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження. Мати при собі документи та записи, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанції про здані на зберігання гроші, цінності та речі, публікації, записи та фотографії (крім тих, що містять інформацію про територію, об’єкти та споруди СІЗО, виготовлення зброї, а також інформацію порнографічного змісту, яка визнається такою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15 Закону України «Про захист суспільної моралі»]);

* користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;
* залежно від площі камери або жилої секції користуватися холодильниками із загальним об'ємом до 280 літрів (не більше одного на камеру або жилу секцію), у тому числі одержаними від родичів або інших осіб, придбаними через торговельну мережу;

* на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);

* відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, що виготовлені промисловим способом з некоштовних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у СІЗО порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

* на восьмигодинний сон у нічний час, під час якого не допускається залучення до участі у кримінальному провадженні та інших діях, за винятком невідкладних випадків. Забороняється примусове переривання сну ув’язнених і засуджених у нічний час, крім вчинення ними втечі, масових заворушень, виникнення пожежі, аварії, стихійного лиха, безпосередньої загрози життю ув’язнених і засуджених;

* звертатися зі скаргами, заявами та листами до [https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c= Європейського суду з прав людини], а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і посадових осіб у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#n130 статтею 13 Закону України «Про попереднє ув’язнення»] та статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 8], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n100 113] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України];

* Ув’язнені жінки мають право мати при собі своїх дітей віком до трьох років.

* Ув’язнені молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#n13 Правил]. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 встановленому КВК України] для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.
|}
'''Ув’язнені і засуджені зобов’язані:'''
* додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, і виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО. Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров’ю інших осіб, а також принижують їх гідність;

* дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері. Після підйому заправляти свої ліжка за єдиним зразком, встановленим адміністрацією СІЗО, і здійснювати вологе прибирання приміщення;

* бути ввічливими між собою, а також з персоналом СІЗО, вставати з ліжок, шикуватися в шеренгу та вітатися при вході в камеру персоналу СІЗО;

* не вступати в суперечки з персоналом СІЗО, не принижувати його гідність, не протидіяти виконанню ним своїх обов’язків. На вимогу персоналу СІЗО повідомляти своє прізвище, ім’я та по батькові, давати письмові пояснення;

* дотримуватися тиші, встановлених правил поведінки і чистоти у дворах для прогулянок;

* під час пересування за межами камери в приміщеннях і по території СІЗО тримати руки за спиною;

* дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна СІЗО, дотримуватися правил пожежної безпеки;

* за призначенням персоналу СІЗО чергувати в камері (пункт 2 глави 4 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#n48 Правил]).
'''Ув’язненим і засудженим забороняється:'''
* порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою;

* без дозволу персоналу СІЗО виходити з камер та інших приміщень режимних корпусів;

* порушувати лінію охорони та встановлені межі СІЗО;

* чинити опір законним діям персоналу СІЗО, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов’язків, підбурювати до цього інших ув’язнених і засуджених;

* продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб, які тримаються в СІЗО, предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні;

* відбирати речі та предмети в інших осіб;

* перегукуватися і перестукуватися, а також встановлювати в будь-який інший спосіб зв’язок з особами, які перебувають в інших камерах, а під час прогулянки - з особами, які перебувають у сусідніх двориках;

* викидати будь-які предмети з вікон, перебувати на підвіконні, закривати наглядові вічка у дверях і стінах камер;

* порушувати цілісність підлоги, стелі, стін, дверей, решіток, робити на них будь-які написи і помітки, псувати книги та інші предмети і речі, що видаються для користування у СІЗО, а також наклеювати, вивішувати будь-що на стіни, вікна, інвентар, що належить СІЗО;

* завішувати спальні місця та мінятися ними без дозволу персоналу СІЗО;

* тримати та розводити тварин (засуджені, залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, можуть тримати тварин з дозволу адміністрації СІЗО);

* користуватися будь-якими саморобними електроприладами, без дозволу персоналу СІЗО самостійно проводити будь-які ремонтні роботи в камері;

* виготовляти, зберігати і користуватися предметами, речами, напоями та речовинами, забороненими для передавання ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі;

* грати в карти, а також інші азартні ігри з метою одержання матеріальної вигоди, а також організовувати їх;

* заподіювати собі або іншим особам тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від виконання встановлених обов’язків;

* порушувати встановлений порядок проведення побачень, надсилання листів, скарг і заяв;

* заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров’ю;

* порушувати встановлений порядок проведення побачень, відправлення листів, скарг і заяв;

* курити у не відведених для цього адміністрацією СІЗО місцях;

* вживати у присутності адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб, які відвідують СІЗО, нецензурні та жаргонні слова;

* наносити собі або іншим ув’язненим чи засудженим, які перебувають у СІЗО, татуювання.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
Неповнолітнім особам забороняється курити й отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі тютюнові вироби.
|}
'''Черговий у камері зобов’язаний:'''
* доповідати про кількість осіб, яких тримають у камері, і називати своє прізвище, коли до камери входить адміністрація СІЗО або персонал СІЗО;

* стежити за збереженням камерного інвентарю, обладнання та іншого майна;

* забезпечувати додержання чистоти в камері;

* після приймання їжі збирати та здавати харчові відходи;

* підмітати і мити підлогу в камері, прибирати санвузол і підтримувати чистоту у дворику для прогулянок.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Важливо!!!'''
Чергового по камері призначає на добу персонал СІЗО у порядку черговості під час кількісної перевірки ув’язнених і засуджених. Призначений черговим ув’язнений або засуджений ставить свій підпис у відповідному журналі.
|}
'''Перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі:'''
* продукти харчування у скляній або металевій тарі, з простроченим терміном реалізації, консервовані продукти із м’яса, риби, овочів, фруктів, виготовлені в домашніх умовах, готові страви, продукти, що потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки, продукти, які швидко псуються і потребують зберігання у спеціальних умовах, зіпсовані продукти харчування, а також дріжджі, спиртні, слабоалкогольні напої і пиво, одеколон та інші вироби на спиртовій основі, а також напої енергетичної дії (перелік продуктів харчування може бути обмежений за приписом санітарно-епідеміологічної служби);

* предмети, вироби та речовини, вилучені з цивільного обігу;

* будь-яка зброя, набої, вибухові речовини, а також спеціальні засоби та засоби активної оборони;

* гроші, цінні речі, цінні папери;

* оптичні прилади (крім окулярів);

* будь-які вироби з дорогоцінних металів;

* наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, медичні вироби (за винятком лікарських засобів або їх аналогів, протезів, інвалідних візків або інших пристосувань, необхідних для підтримання життєдіяльності організму (за умови дозволу лікаря), стерильних шприців, голок та контрацептивів у герметичній упаковці (не більше 5 одиниць кожного найменування));

* будь-яка теле-, радіо-, аудіо- та відеоапаратура (за винятком телевізора, DVD-плеєра - по одному на камеру або жиле приміщення);

* радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв’язку, пейджери, роутери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади та гарнітура до них;

* комп’ютерна техніка (за винятком комп’ютерної техніки, що встановлена у класах та використовується у навчальному процесі або для реалізації права на користування мережею Інтернет у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n2 КВК України]);

* подовжувачі, гірлянди, проводи, дроти, мотузки тощо;

* будь-які меблі та предмети побуту, крім установлених у камері, а також різного роду статуетки та сувеніри тощо;

* будь-яка побутова техніка, крім електрочайника потужністю не більше 2 кВт, електрокип’ятильника промислового виготовлення потужністю не більше 0,5 кВт;

* електричні спіралі, татуювальні пристрої тощо;

* вироби та посуд з фарфору, скла, кераміки, металу та нержавіючої сталі, у тому числі каструлі, сковорідки, казанки, ложки, виделки, тарілки тощо (крім поліетиленового посуду, металевого кухля та миски);

* продукція порнографічного характеру, яка визнається такою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1296-15#Text Закону України «Про захист суспільної моралі»];

* бритви (крім електричних, механічних та безпечних з касетною головкою) та інші гострорізальні і колючі предмети;

* будь-які колючо-ріжучі предмети, ножі, сокири, молотки, ножівкові полотна та будь-які інші будівельні інструменти та матеріали;

* гральні карти заводського та кустарного виготовлення;

* фотоапарати, фотоматеріали, хімікати;

* лакофарбові речовини, розчинники тощо (за винятком фарб і речовин, призначених для малювання);

* будь-які документи (крім документів та записів, що стосуються кримінального провадження, захисту прав та інтересів, а також квитанцій на здані на зберігання гроші, цінності, речі);

* топографічні карти, компаси;

* формений одяг і знаки розрізнення військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, а також поясні ремені, підтяжки, краватки;

* кольорові ручки та олівці, фарби, копіювальний папір (за винятком простих олівців та ручок чорного, синього або фіолетового кольорів);

* музичні інструменти;

* будь-яке спортивне знаряддя, у тому числі для заняття бойовими мистецтвами, а також виготовлене власноруч (боксерські рукавички та груші, рукавички для заняття рукопашним боєм, маківари, гирі, гантелі, штанги тощо).
'''Передік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які ув’язнені і засуджені можуть отримувати в посилках (передачах) та бандеролях, купувати в крамницях СІЗО та зберігати при собі:'''
* Продукти харчування фабричного (заводського) виготовлення не в скляній або металевій тарі з діючим терміном реалізації, які не потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки та можуть зберігатися за кімнатної температури; свіжі фрукти та овочі (огірки, помідори, цибуля, часник, перець, капуста, морква, зелень - до 1 кг кожного найменування); сухі кондитерські вироби, продукти швидкого приготування (крупи, у тому числі гречана, що не потребують термічної обробки, каша, локшина, вермішель, суп, крем-суп, пюре, паста, мюслі, пластівці тощо), чай, цукор та кава - до 1 кг кожного найменування; тютюнові вироби - не більше 30 пачок цигарок або махорки, сірники - не більше 10 коробок або одна запальничка разового використання;

* одяг за сезоном - не більше двох комплектів;

* взуття за сезоном - не більше однієї пари;

* труси, панчохи (шкарпетки), носові хустинки;

* діловий костюм, спортивний костюм - по одному комплекту;

* спортивне взуття, кімнатні або спортивні тапочки - по одній парі; для жінок - халати та сукні, хустки, рейтузи, пояси, бюстгальтери, марля, гігієнічні пакети, защіпки, вата, косметика не на спиртовій основі, крем для обличчя та рук;

* годинники ручні або кишенькові з некоштовних металів, які не виконують функції фото- та відеокамери, мобільного телефону, GPS навігатора, плеєра, не мають доступу до мережі Інтернет - 1 штука;

* постільні речі, рушник - 1 комплект;

* засоби особистої гігієни (мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, гребінець, креми до та після гоління, шампунь, манікюрні ножиці) - не більше одного комплекту;

* лікарські засоби або їх аналоги, медичні вироби - лише за призначенням лікуючого лікаря за потреби цілодобового невідкладного приймання та підтримання життєдіяльності організму;

* художня література - до 10 примірників, газети та журнали, у тому числі релігійного змісту, - без обмежень;

* підручники для тих, хто навчається, - у необхідній для навчання кількості;

* щітки для одягу та взуття;

* поліетиленовий посуд, металевий кухоль та миска, пластмасові футляри для окулярів, мила та зубних щіток;

* шашки, шахи, доміно, нарди - по одному комплекту;

* ігрові приставки, портативні ігрові консолі та зарядні пристрої до них - 1 штука;

* натільні хрестики та інші предмети культу, виготовлені з некоштовних матеріалів;

* електрочайники потужністю не більше 2 кВт, - один на камеру або на 10 осіб;

* побутові електровентилятори промислового виробництва - один на камеру (видаються у літній період);

* телевізори, DVD-плеєри - по одному на камеру або жилу секцію, USB флеш-накопичувачі - 1 штука (без можливості виходу в мережу Інтернет), CD-, DVD-диски - не більше 10 одиниць на камеру або жилу секцію;

* електрокип’ятильники промислового виготовлення потужністю не більше 0,5 кВт - один на 5 осіб.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Увага!!!'''
Продукти харчування, предмети першої необхідності, інші речі та предмети, які не заборонені для передачі ув’язненим та засудженим, а також для користування та зберігання, але які перебувають в ув’язнених чи засуджених понад визначену пунктом 6 глави 4 розділу I цих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19/ed20210924#top Правил] кількість або вагу, вилучаються та здаються на склад для зберігання, про що посадові особи СІЗО складають акт, який підписує ув’язнений або засуджений, у якого було вилучено продукти харчування, речі і предмети, та посадова особа СІЗО, яка прийняла ці речі на склад для зберігання.
|}
== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
[[Файл:Заявa.jpg|міні]]
Для отримання такої допомоги, Ви можете звернутися з письмовою заявою до [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ наближчого Центру], а у разі потреби онлайн консультації, у Вас є змога скористатися пунктом доступу до безоплатної правничої допомоги. Як це працює? Для отримання доступу до пункту доступу до безоплатної правничої допомоги, Вам необхідно на ім'я керівника установи, у якій Ви перебуваєте, підготувати заяву, щодо потреби отримати доступ до вищевказаного пункту та зазначити питання, яке потребує надання консультації.

Крім того, між [https://legalaid.gov.ua/publikatsiyi-ta-resursy/chynne-zakonodavstvo/ugody-pro-spivrobitnytstvo/ Департаментом з питань виконання кримінальних покарань та Координаційним центром з надання правової допомоги підписаний меморандум про співпрацю від 17.08.2021]. Відповідно до меморандуму у приміщеннях установ виконання покарань та слідчих ізоляторах відкриті консультаційні пункти доступу до безоплатної вторинної правничої допомоги, де здійснюється консультування осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі, тримаються під вартою в місцях попереднього ув’язнення, з кримінальних, цивільних, адміністративних питань.
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі‎]]
[[Категорія:Суди]]

Судові витрати:поняття, види, порядок оплати

2024-01-31T14:01:49Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судовий збір”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/590-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"]
== Що таке судові витрати? ==
Поняття судових витрат міститься в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14 п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"], де '''судові витрати''' - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи
== Які є види судових витрат? ==
[[Файл:Вид, склад та розмір судових витрат.png|міні|[https://vo.ks.court.gov.ua/sud2104/pres-centr/news/361424/ Вид, склад та розмір судових витрат]]]
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6947#n6947 ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України], судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6947#n6947 ч. 2. ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України], до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 
1) на професійну правничу допомогу; 
2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 
3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 
4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
== Що таке судовий збір? ==
'''Судовий збір''' - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 1 Закону України “Про судовий збір”]).

Платники судового збору, об'єкти справляння судового збору та розміри ставок судового збору визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 2, 3, 4 Закону України “Про судовий збір”].

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”]).

Станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”])

Також законом чітко визначено питання щодо:
# порядку сплати судового збору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 ст. 6 Закону України “Про судовий збір”]). Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн оплати можна знайти на сайті “[http://court.gov.ua/ Судова влада України]”;
# а також [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати|порядок та підстави повернення судового збору, відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору та звільнення від сплати судового збору]].
# Встановлених пільг щодо сплати судового збору (категорії учасників справи та осіб, які звільняються від сплати судового збору відповідно до частини 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України “Про судовий збір“])
== Що таке витрати, пов'язані з розглядом справи? ==
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 
=== Витрати на професійну правничу допомогу ===
[[Файл:35972435 448269385618496 1986770533038948352 n.jpg|міні|Витрати на професійну правничу допомогу]]
Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати фізичних осіб, пов’язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України]).
=== Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду ===
Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 ч. 1 статті 138 Цивільного процесуального кодексу України]).

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 ч. 2 статті 138 Цивільного процесуального кодексу України]).

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
=== Витрати, пов'язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз ===
Свідку у зв’язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов’язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов’язків.

Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов’язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених ЦПК України. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому ЦПК України для забезпечення позову.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок державного бюджету ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 стаття 139 Цивільного процесуального кодексу України]).
=== Витрати, пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи ===
Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов’язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов’язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У випадках, коли сума витрат, пов’язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов’язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених ЦПК України.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 стаття 140 Цивільного процесуального кодексу України)].

== [[Порядок здійснення попереднього розрахунку судових витрат|Попереднє визначення суми судових витрат]] ==
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (статті 134 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6948 Цивільного процесуального кодексу України])

== Забезпечення та попередня оплата судових витрат ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6945#n6945 статті 135 Цивільного процесуального кодексу України], суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Суд може зобов’язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов’язані з відповідною процесуальною дією.

Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом у рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.

У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом суд вправі відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів та ухвалити рішення на підставі інших поданих учасниками справи доказів або скасувати раніше постановлену ухвалу про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування доказів або огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
== Як забезпечується оплата судових витрат? ==
[[Файл:Забезпечення та попередня оплата судових витрат.png|міні|[https://vo.ks.court.gov.ua/sud2104/pres-centr/news/361424/ Забезпечення та попередня оплата судових витрат]]]
Забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 
1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 
2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6945#n6945 частини 4 статті 137 ЦПК України, частини 7 статті 139 ЦПК України та частини 3 статті 141 ЦПК України], а також їх документального обґрунтування.

У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.

У випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п’яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
== Чи можливо змінити строк оплати судових витрат, їх розмір? ==
Суд, враховуючи майновий стан сторони, '''може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору''' на визначений строк у порядку, передбаченому законом, '''але не більше як до ухвалення судового рішення у справі'''.

'''Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява''' відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України] '''залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі''', коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

З підстав, зазначених вище, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 стаття 136 Цивільного процесуального кодексу України]).
== Як розподіляються судові витрати між сторонами? ==
[[Файл:Розподіл судових витрат між сторонами.png|міні|[https://vo.ks.court.gov.ua/sud2104/pres-centr/news/361424/ Розподіл судових витрат між сторонами]]]
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

'''Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:''' 
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 
2) у разі відмови в позові - на позивача; 
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
'''При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:'''
* чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;
* чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
* поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
* дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 Цивільним процесуальним кодексом України] для забезпечення позову.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6948 Цивільного процесуального кодексу України]).

Статтею 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6948 Цивільного процесуального кодексу України] визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 частинами 3-5 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України], суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6947 ч. 9 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України].
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Сплата судового збору онлайн на сторінці електронного кабінету клієнта банку відповідає вимогам закону, тому надана суду квитанція про сплату судового збору є підтвердженням його оплати || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81436516 Постанова Верховного Суду від 24.04.2019 року по справі № 522/21326/16-ц]
|-
| Дії ,направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
При цьому, не має значення за чиєю ініціативою залишено позов без розгляду: суду чи позивача.
|| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94296925 Постанова Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18]
|-
| У разі закриття справи за відсутності предмета спору судові витрати не стягуються. У справі позивач звернулася до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, мотивуючи її тим, що відповідачка направила їй засобами поштового зв`язку правовстановлюючі документи на спадкове майно, у зв`язку з чим зникли підстави з приводу яких вона змушена була звернутися до суду за захистом порушеного права, а тому вона не має наміру підтримувати заявлені позовні вимоги. Фактичний зміст зазначеної заяви свідчить про відмову позивача від позову унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, разом з тим правовою підставою закриття провадження у справі позивач вказала відсутність предмета спору.
Натомість суди попередніх інстанцій зазначеного, а також положень частини третьої статті 142 ЦПК України у поєднанні із статтею 255 ЦПК України не урахували, а тому дійшли помилкового висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.
|| [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96631509 Постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц]
|}
[[Категорія: Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія: Суди]]

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

2024-01-31T14:00:11Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий Кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/71-19 Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-19 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/476-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України № 476 від 31.05.2012 "Про затвердження Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану»]
== Платники податку та ставки оподаткування ==
'''Щороку власникам нерухомого майна нараховується податок''', який встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування та типів нерухомості у '''розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати''', встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (п.266.5.1. Податкового кодексу України ).]
=== '''Об'єкти оподаткування''' ===
'''Платниками податку є фізичні та юридичні особи та іноземці, які є власниками об’єктів житлової або нежитлової нерухомості, в тому числі її частки, відмінної від земельної ділянки''' [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (п.п.266.1.1., п.п. 266.2.1 Податкового кодексу України).]

Варто зазначити, що, наприклад, '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, які прийнято (введено) в експлуатацію, але''' '''право власності на які не оформлено (не зареєстровано) у встановленому законом порядку, не є об’єктом оподаткування!'''
== Хто нараховує податок на нерухоме майно? ==
'''Базою оподаткування є загальна площа''' житлового та нежитлового нерухомого майна, в тому числі його часток.

Податок за нерухоме майно, яке перебуває у '''власності фізичних осіб, нараховується контролюючим органом (Державна податкова інспекція)''' на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Податок на нерухоме майно, що перебуває у '''власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно''' виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт[https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ( п.п. 266.3.1. Податкового кодексу України).]
== Сплата податку за нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб ==
'''Визначення платника податку в разі перебування у власності нерухомого майно спільно з іншими особами''' [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (п. 266.1.2.Податкового кодексу України)]

а) якщо '''нежитлове нерухоме майно''' перебуває '''у спільній частковій власності кількох осіб''', платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо '''нежитлове нерухоме майно''' перебуває '''у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в нату'''рі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо '''житлове чи нежитлове нерухоме майно''' перебуває '''у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі,''' платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
== Сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в період воєнного стану ==
'''За 2021 та 2022''' податкові (звітні) '''роки''' '''не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти житлової нерухомості''', в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, '''що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії''', або на територіях, '''тимчасово окупованих''' збройними формуваннями Російської Федерації '''та''' за об’єкти житлової нерухомості, що стала '''непридатною для проживання''' у зв’язку з збройною агресією Російської Федерації.

'''Тимчасово''', на період '''з 1 березня 2022 року по 31 грудня''' року, в якому припинено або скасовано воєнний стан '''не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості''', в тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, '''що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії''', або на територіях, '''тимчасово окупованих''' збройними формуваннями Російської Федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок визнання об’єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України.

'''Платники податку - юридичні особи''' протягом шести календарних місяців після дати припинення або скасування воєнного стану мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов'язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за відповідний податковий період. Для фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов'язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.
== Майно, яке не оподатковується ==
'''Перелік нерухомого майна, яке не оподатковується''':
* нерухоме майно, що перебуває у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та організацій, які повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими;
* нерухоме майно, яке розташоване в зонах відчуження;
* будівлі дитячих будинків сімейного типу;
* гуртожитки;
* житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;
* нерухоме майно, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), '''але не більше одного такого об’єкта на дитину;'''
* нерухоме нежитлове майно, яке використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
* будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
* будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
* нерухоме майно, яке перебуває у власності громадських організацій осіб з інвалідністю та їх підприємств;
* нерухоме майно, що перебуває у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), '''крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;'''
* будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
* нежитлове нерухоме майно державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, '''які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій'''. ''У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;''
* нежитлове нерухоме майно державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров’я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, '''що є неприбутковими та''' '''включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій'''. ''У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;''
* нежитлове нерухоме майно баз олімпійської та паралімпійської підготовки. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/871-2018-%D0%BF#n12 Перелік] таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
* житлове нерухоме майно, яке належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (п.п.266.2.2. Податкового кодексу України).]
* '''об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення''', які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
''Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника, як фізична особа — підприємець, то такий платник — власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.''
== Пільги зі сплати податку ==
Відповідно до [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 підпункту 266.4.1. пункту 266.4. Податкового кодексу України] '''пільги для власників житлової нерухомості для фізичних осіб - платників податку встановлюються:'''
* для '''квартири/квартир незалежно від їх кількості''' - '''на 60 кв. метрів;'''
* для '''житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості''' - '''на 120 кв. метрів;'''
* для '''різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток''' (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - '''на 180 кв. метрів.'''
Таке '''зменшення надається один раз''' за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

'''Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку''', що сплачується на відповідній території можуть '''збільшувати граничну межу житлової нерухомості'''. Для встановлення пільги '''береться до уваги майновий стан та рівень доходів фізичних осіб, власників нерухомості.'''

''Деякі сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад не тільки встановили власний розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та змінили (збільшили) граничну площу об’єктів, що звільняється від оподаткування, а також затвердили переліки об’єктів нерухомого майна, які не підлягають оподаткуванню (встановили власні пільги щодо сплати податку).''

'''Щороку, до 1 лютого''' поточного року, '''сільські, селищні, міські ради подають до податкової інспекці'''ї за місцезнаходженням житлової нерухомості '''відомості стосовно пільг.'''

Варто зазначити, що, наприклад, '''індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, які прийнято (введено) в експлуатацію, але''' '''право власності на які не оформлено (не зареєстровано) у встановленому законом порядку, не є об’єктом оподаткування!'''

Також, п.п. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] передбачено, що стосовно об’єктів житлової/нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які зазнали незначних пошкоджень, придатні для проживання/використання за цільовим призначенням (відповідно), органи місцевого самоврядування, військові адміністрації або військово-цивільні адміністрації мають право:

1) встановлювати ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі, меншому за розмір, встановлений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування для певного типу об’єктів нерухомого майна, що сплачується на відповідній території;

2) звільняти від сплати податку.
=== '''Кому не надається пільга з податку на нерухоме майно?''' ===
'''Пільги''' з податку на житлове нерухоме майно для фізичних осіб '''не надаються:'''
* якщо '''площа нерухомого майна перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі,''' затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;
* якщо '''нерухоме майно використовується їх власниками з метою одержання доходів''' (здаються в ''оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності'') [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ( п.п. 266.4.2. Податкового кодексу України).]
== Надсилання податкового повідомлення - рішення про сплату суми податку ==
'''Щороку до 1 липня''' податковою інспекцією, '''власникам нерухомого житлового та нежитлового майна''', '''надсилаються (вручаються)''' '''за місцем реєстрації платника податків''' '''податкове повідомлення-''' рішення '''про сплату суми податку''' із '''зазначенням відповідних платіжних реквізитів сільських, селищних, міських рад,''' а '''іноземцям''' таке повідомлення надсилається '''за місцезнаходженням об’єктів житлової або нежитлової нерухомості''', що перебувають у їх власності (266.7.2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України])

'''Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової або нежитлової нерухомості''' податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних (пп. 266.7.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6392 Податкового кодексу України]) .

'''У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, фізичні особи звільняються від штрафних санкцій''' та відповідальності передбаченої ст. 120-1.3. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]. за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання (124.5 та 266.10.2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України])
== Порядок нарахування податку ==
Податок на нерухоме житлове майно нараховується Державною податковою інспекцією за місцем реєстрації власника - фізичної особи у такому порядку:
# '''за власність одного нерухомого житлового майна''', в тому числі його частки, '''податок нараховується''', виходячи з бази оподаткування ''(для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів),''та пільги ''встановленої с''ільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
# '''за власність більше однієї житлової нерухомості одного типу''', в тому числі їх часток, '''податок нараховується''' '''виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів''' ''(для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів)'', та пільги ''встановленої с''ільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
# '''за власність житлової нерухомості різних видів,''' у тому числі їх часток, '''податок нараховується виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів''' (для різних типів об’єктів житлової нерухомості, - на 180 кв. метрів), та пільги ''встановленої с''ільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
# сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (п. 266.7 Податкового кодексу України.]
При нарахуванні '''податку на нежитлову нерухомість''' береться до уваги '''загальна площа кожного об’єкта нерухомості та відповідної ставки податку'''.

Згідно [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п. 266.8.1. Податкового кодексу України,] '''якщо змінився власник майна''' '''протягом календарного року''' '''податок обчислюється''' '''для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності'''.
== '''Строки сплати податку''' ==
{| class="wikitable"
! colspan="2" |Строки сплати податку за нерухоме майно
|-
|фізичними особами
|протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
|-
|юридичними особами
|авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації";
|}
Якщо власником нерухомого майна є неповнолітній - податок сплачують батьки або опікуни.

== Спосіб оплати ==
Сплати оплати податок на нерухоме майно можливо:

* онлайн в [https://cabinet.tax.gov.ua/login Електронному кабінеті платника]Державної податкової служби України;
* онлайн за допомогою онлайн сервісів;
* офлайн за допомогою надісланих на пошту реквізитів в повідомленні-рішенні (наприклад в банку);
* у сільській та селищній місцевості податок може бути сплачений через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків.

== Відповідальність ==
Крім того, інформуємо про те, що з 1 січня 2018 року передбачена відповідальність фізичних осіб за несплату податку на нерухоме майно та земельного податку до бюджету!

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу)].
{| class="wikitable"
! colspan="2" |Відповідальність за несплату податку на нерухоме майно протягом строків визначених [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 п''унктом 266.10 ст. 266'' Податковим кодексом України]
|-
|при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання
|у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
|-
|при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання
|у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (стаття 126 Податкового кодексу).]
|}
'''На суми грошового зобов’язання,''' визначеного підпунктами [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України] (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог кодексу, коли її розмір не встановлений, '''нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання''', включаючи день погашення, з розрахунку '''120 % річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.'''

На суми грошового зобов’язання, визначеного [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України] (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

'''Податок на нерухоме майно може бути оплачений частками.''' Для цього платникам податку потрібно подати заяву за місцем проживання та документально обґрунтувати її. Після цього може бути прийняте відповідне рішення про сплату податку у розстрочку протягом року.

'''УВАГА!''' додатково оподатковуються об'єкти житлової нерухомості, площа яких перевищує 300 кв. метрів для квартир і 500 кв. метрів для житлових будинків, у сумі 25 тис. грн за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частки).

== Див. також ==
* [[Оскарження податкових повідомлень-рішень]]
* [[Плата за землю (земельний податок)]]

[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Звернення до суду: провадження в адміністративній справі

2024-01-31T13:59:01Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002760-08 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У період воєнного стану, відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не можуть бути припинені повноваження судів.

В умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено. Ніяких скорочених чи прискорених процедур здійснення правосуддя немає. Всі суди, де це можливо, якщо вони не мають значних технічних пошкоджень чи не зруйновані повністю внаслідок бомбардувань та обстрілів, працюватимуть.

'''Розпорядження Верховного Суду щодо зміни територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (адміністративні суди)''':
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/war/Rozp_18_03_2022_1.pdf від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22]
[https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/ Див. детальніше: Територія України, де у зв’язку з війною не здійснюється правосуддя судами загальної юрисдикції!]
|}
== Хто має право звернутися до суду ==
Кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9560 частина перша статті 5 КАСУ]).
== Куди звернутися ==
Позовна заява в порядку адміністративного судочинства пред’являється до суду першої інстанції - ''місцеві адміністративні суди'' (місцеві загальні суди як адміністративні суди (районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди) та окружні адміністративні суди), ''апеляційні адміністративні суди'', ''Верховний Суд'', - до компетенції якого віднесено розгляд і вирішення адміністративної справи.
{| class="wikitable"
|+
|'''Важливо!''' Позивач має можливість надіслати до суду позовну заяву через [https://id.court.gov.ua/ портал "Електронний суд"] з використанням [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83 кваліфікованого електронного підпису].
|}
== Протягом якого строку особа може звернутися до суду ==
За загальним правилом, звернутися до суду з адміністративним позовом можна '''протягом 6 місяців''' з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, '''тобто, коли особа дізналася''' або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 частина друга статті 122 КАСУ]).

Для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється '''тримісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється '''тримісячний строк''', який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб’єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється '''шестимісячний строк''', який обчислюється з дня звернення позивача до суб’єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється '''місячний строк''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401 (частина п'ята статті 122 КАСУ).]

Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n11772 286 КАСУ] передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано '''протягом десяти днів''' з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - '''протягом десяти днів з дня вручення''' такого рішення (постанови).

'''Учасники виконавчого провадження''' (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. В такому разі позовну заяву може бути подано до суду:

1) '''у десятиденний строк''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) '''у триденний строк''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n11783 (стаття 287 КАСУ)]
== До якого суду звернутися (підсудність справи) ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Параграфи 1-3 Глави 3 Розділу I КАСУ]
{| class="wikitable"
|-
!№!! colspan="2" |Вид підсудності!!Предмет позову!!Який суд розглядає
|-
| rowspan="9" |1.|| colspan="2" rowspan="9" |'''Предметна підсудність'''||Адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень ''у справах про притягнення до адміністративної відповідальності''|| rowspan="5" | Місцевий загальний суд як адміністративний суд
|-
|Адміністративні справи, пов’язані ''з виборчим процесом чи процесом референдуму'', щодо:
* оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
* уточнення списку виборців;
* оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
* оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб.
|-
|Адміністративні справи, пов’язані ''з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України'', щодо:
* примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
* примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
* затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
* продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
* затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
* затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
|-
|Адміністративні справи з приводу ''рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця'' чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених вищезазначеними пунктами
|-
|Адміністративні справи щодо ''оскарження рішень Національної комісії з реабілітації'' у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
|-
|Адміністративні справи, що не підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам||Окружний адміністративний суд
|-
|Адміністративні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності ''Центральної виборчої комісії'' (окрім справ, підсудних Верховному Суду), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб||Апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ
|-
|Адміністративні справи про ''примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки'', інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені; спори за участю суб’єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та спори, що виникають у зв’язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу||Апеляційним адміністративним судам
|-
|Адміністративні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою || Верховний Суд
|-
| rowspan="5" |2.|| rowspan="5" |'''Територіальна підсудність'''|| rowspan="2" |Загальна||Позови до фізичної особи||За зареєстрованим місцем проживання / перебування фізичної особи (відповідача)
|-
|Позови до юридичної особи||За місцезнаходженням юридичної особи (відповідача) згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань
|-
|Виняткова||Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань)||За вибором позивача судом за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, або судом за місцезнаходженням відповідача
|-
| rowspan="2" |Виключна||
# Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених кодексом;
# адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання;
# адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, його посадова чи службова особа;
#адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії
||Окружний адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ
|-
||Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності||За місцезнаходженням відповідного контрольного пункту
|-
|}
==Форма і зміст позовної заяви==
Позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10693 стаття 160 КАСУ]):

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

До позовної заяви додаються:

1) документ про сплату судового збору (за необхідності);

2) документ, що підтверджує повноваження представника (якщо позовну заяву подає представник);

3) копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи, докази надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У разі подання до суду документів в електронній формі суб’єкт владних повноважень зобов’язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

'''Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.'''
[[Файл:Бланк Адміністративний позов.docx|міні|Бланк_Адміністративний позов]]
== Вартість ==
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 Законом України "Про судовий збір"].

За подання до адміністративного суду:

''Адміністративного позову:''
{| class="wikitable"
|-
| colspan="2" | '''майнового характеру, який подано''':
|-
| суб’єктом владних повноважень, юридичною особою || 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| фізичною особою або фізичною особою - підприємцем || 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| colspan="2" | '''немайнового характеру, який подано''':
|-
| суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем || 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| фізичною особою || 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|}
{| class="wikitable"
|-
| ''апеляційної скарги'' на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами || 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
|-
| ''касаційної скарги'' на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду || 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
|-
| апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду || 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
| заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення || 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|}
Прожитковий мінімум для для працездатних осіб згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2 рік"] '''3028 грн.'''
'''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті "Судова влада"]
== Строки розгляду справи судом ==
Суд має розпочати розгляд справи по суті '''не пізніше ніж через 60 днів''' з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті '''протягом 30 днів''' з дня початку розгляду справи по суті (стаття 193 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10995 КАСУ]).
== Порядок оскарження ==
Рішення суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржено в ''апеляційній інстанції'' протягом 30 днів з дня проголошення постанови адміністративного суд (протягом 15 днів з дня проголошення ухвали), в окремих випадках протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в ''касаційній інстанції'' протягом 30 днів після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
== Див.також ==
* [[Спрощене провадження в адміністративних справах]]
* [[Окрема ухвала суду в адміністративному процесі]]
* [[Апеляційне оскарження в адміністративному процесі]]
* [[Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами у адміністративних справах]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок працевлаштування іноземців та осіб без громадянства

2024-01-31T13:54:43Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#Text Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2491-14#Text Закону України "Про імміграцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1667-20#Text Закон України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2023-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 68 "Про затвердження технічного опису, зразка бланка, форм заяв для отримання, внесення змін та продовження строку дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні"]
== Праця іноземців та осіб без громадянства ==
Право на зайнятість в Україні мають іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України згідно ч. 4 ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#Text Закону України "Про зайнятість населення"]

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено законами та/або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Іноземці та осіб без громадянства поділяються на тих кому для працевлаштування потрібен дозвіл на працевлаштування і тих хто може працювати без отримання такого дозволу.
== Дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства ==
Роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (стаття 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/print Закону України "Про зайнятість населення"]).
{| class="wikitable"
|Видача та продовження дії дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь, а також інших держав, визнаних такими, що становлять загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності і демократичному конституційному ладу та іншим національним інтересам України, здійснюються за погодженням із регіональними органами Служби безпеки України.
|}
Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства кожним роботодавцем.

Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом в одного роботодавця, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строку дії дозволу за основним місцем роботи.

Іноземець або особа без громадянства може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.

'''Дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства''' - документ, який надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця або особи без громадянства, або добровільно отриманий резидентом Дія Сіті для укладення гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства (ч. 5 ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»]).
== Категорії іноземців та осіб без громадянства для працевлаштування яких необхідно отримати дозвіл ==
Дозвіл видається або продовжується для таких категорій осіб (якщо інше не встановлено законом та/або ратифікованими міжнародними договорами):

# іноземні наймані працівники;
# відряджені іноземні працівники;
# внутрішньокорпоративні цесіонарії (визнані такими відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (стаття II [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_017#n321 Генеральної угоди про торгівлю послугами]);
# іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; іноземці та особи без громадянства, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
# особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та особи, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства;
# іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання та після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні (стаття 421 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/print Закону України "Про зайнятість населення"]).
==Категорії іноземців та осіб без громадянства працевлаштування яких здійснюється без дозволу==
Без дозволу здійснюється працевлаштування (згідно ч.6 ст. 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/print Закону України "Про зайнятість населення"]):

#іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні;
# іноземців та осіб без громадянства, які набули [[Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту|статусу біженця]] відповідно до законодавства України або одержали [[Порядок отримання дозволу на імміграцію|дозвіл на імміграцію]] в Україну;
#іноземців та осіб без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
#представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
#осіб, яких визнано особами без громадянства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів;
#працівників закордонних медіа, акредитованих для роботи в Україні;
#спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
#працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
#працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
#священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
#іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
#іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну для провадження викладацької та/або наукової діяльності у закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;
#інших іноземців та осіб без громадянства у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

==Порядок отримання дозволу та продовження його дії ==
===Куди звернутись===
Заява та документи для отримання або продовження дії дозволу, внесення змін до дозволу, скасування дозволу подаються до територіального органу [https://www.dcz.gov.ua/novyna/poshyreni-pytannya-shchodo-otrymannya-dozvoliv-na-zastosuvannya-praci-inozemciv-ta-osib-bez центру зайнятості]), особисто роботодавцем або його уповноваженою особою у паперовій чи електронній формі в один із таких способів:

* особисто під час прийому посадовими особами суб’єктів звернення;
* шляхом направлення поштового відправлення з описом вкладення;
* через електронний кабінет роботодавця на офіційному веб-сайті центру зайнятості, із використанням електронного підпису та з проходженням процедури верифікації;
* через центр надання адміністративних послуг;
* через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування (за наявності технічної можливості).

===Строк продовження дії дозволу===
Заява про продовження дії дозволу подається роботодавцем до регіонального центру зайнятості '''не пізніш як за 20 і не раніше ніж за 50 календарних днів''' до закінчення строку дії такого дозволу.
===Необхідні документи ===
'''Для отримання дозволу роботодавець подає такі документи:'''
#заява за формою, встановленою постановою КМУ від 24.02.2023 року №68 "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2023-п#Text Про затвердження технічного опису, зразка бланка, форм заяв для отримання, внесення змін та продовження строку дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні"] , в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
#копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому порядку (крім іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; іноземців та осіб без громадянства, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; осіб, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та осіб, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства);
#кольорова фотокартка розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
#проект трудового договору (контракту) або гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства, засвідчений роботодавцем (крім відряджених іноземних працівників);
#документ про внесення плати за видачу дії дозволу.
У випадку працевлаштування окремих категорій іноземців та осіб без громадянства роботодавці додатково подають такі документи:
{| class="wikitable"
|-
! Окремі категорії іноземців та осіб без громадянства!!Документи
|-
|для відряджених іноземних працівників
|копія зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, яким передбачено застосування праці іноземців та осіб без громадянства, направлених іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (надання послуг), та копія документа, що підтверджує наявність трудових відносин іноземного працівника з іноземним роботодавцем, який його відрядив (для відряджених іноземних працівників);
|-
|для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв
|копія рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця або особи без громадянства на роботу в Україну із визначенням строку його роботи та копія трудового договору (контракту), укладеного українським суб’єктом господарювання з іноземцем або особою без громадянства;
|-
|для осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
|копія рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або копія довідки про звернення за захистом в Україні
|-
|особи без громадянства (апатриди)
|копія довідки встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства
|-
|для студентів
|копія наказу закладу вищої освіти України про зарахування та встановлення періодів навчання для студентів - іноземців або осіб без громадянства; письмова згода закладу вищої освіти України (у довільній формі) щодо працевлаштування іноземного студента та зобов’язання такого закладу повідомити територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу; копія посвідки на тимчасове проживання; копія документа про вищу освіту, засвідчена в установленому порядку (для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання і після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні).
|}
'''Звертаємо увагу''' на те, що всі перелічені документи, що були видані на території іншої країни, мають бути у встановленому порядку легалізовані. Легалізація може бути здійснена шляхом проставлення штампу [[Порядок проставлення апостиля|апостиль]] або консульської легалізації.

'''Для продовження дії дозволу роботодавець подає такі документи:'''
#заява за формою, встановленою постановою КМУ від 24.02.2023 року № 68 "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2023-п#Text Про затвердження технічного опису, зразка бланка, форм заяв для отримання, внесення змін та продовження строку дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні"]
#фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
#документи згідно з переліком для отримання дозволу, якщо вони змінилися
#документ про внесення плати за видачу або продовження дії дозволу.
=== Порядок розгляду документів===
'''Регіональні центри зайнятості здійснюють перевірку заяви та доданих до неї документів''' на наявність підстав для зупинення її розгляду '''протягом наступного робочого дня після прийняття заяви'''.

Рішення про зупинення розгляду заяви приймається регіональним центром зайнятості протягом наступного робочого дня після прийняття заяви у разі наявності таких підстав:
* подання документів від імені роботодавця особою, яка не має на це повноважень;
*подання разом із заявою документів або відомостей не в повному обсязі;
*невідповідність заяви та/або документів, поданих разом із заявою, встановленим вимогам, складення заяви не за встановленою формою;
*наявність недостовірних даних у заяві або документах, поданих разом із заявою;
*невідповідність умов трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, або умов додаткової угоди про внесення змін до трудового договору (контракту) законодавству України про працю.
Роботодавець для усунення підстав для зупинення розгляду заяви має подати документи протягом '''семи робочих днів''' з дати прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про видачу дозволу ('''трьох робочих днів''' з дати прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про продовження дії дозволу або про внесення змін до нього).

У разі відсутності підстав, для зупинення розгляду заяви регіональний центр зайнятості:
#приймає рішення про видачу або продовження дії, або внесення змін до дозволу у встановлені строки;
#протягом двох робочих днів з дня прийняття рішення оприлюднює відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та повідомляє роботодавця засобами електронного зв’язку.
===Строки розгляду документів ===

* Рішення про видачу дозволу приймається протягом '''7 робочих днів'''.
* Рішення про продовження строку дії дозволу або про внесення змін до нього приймається протягом '''3 робочих днів'''. Заява про продовження дії дозволу подається роботодавцем до територіального органу, не пізніш як за 20 і не раніше ніж за 50 календарних днів до закінчення строку дії такого дозволу.

===Вартість===
Розмір плати за видачу дозволу залежить від строку, на який видається відповідний дозвіл.
{| class="wikitable"
|-
!Строк, на який видається дозвіл!!Розмір плати
|-
|дозволи, що видаються на строк до 6 місяців включно||3 прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи¹
|-
|дозволи, що видаються на строк від 6 місяців до 1 року включно||5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи¹
|-
|дозволи, що видаються на строк від 1 року до 2 років включно||8 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи¹
|-
|дозволи, що видаються на строк від 2 років до 3 років включно
|10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем або його уповноваженою особою подано документи¹
|}
¹''прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2024 року становить '''3028 грн.''' (ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 р.»]).''

Розмір плати за продовження дії дозволу зменшується на один прожитковий мінімум від розміру плати за видачу дозволу на відповідний строк.

'''Безоплатно здійснюються видача та продовження дії дозволу на застосування праці:'''

*осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та осіб, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
*іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання і після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні;
* особам, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та особам, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства;
*іноземців або осіб без громадянства, які брали безпосередню участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.

==Обов’язки роботодавця після отримання дозволу==
{| class="wikitable"
|-
!Обов’язок роботодавця!!Строк виконання
|-
|укласти з іноземцем чи особою без громадянства трудовий договір (контракт)||не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу
|-
|надати регіональному центру зайнятості копію трудового договору (контракту) засвідчену роботодавцем||у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту)
|}
==Строк дії дозволу==
Дозвіл видається на строк:

# дії зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, але не більш як на '''3 роки - для відряджених іноземних працівників;'''
# дії рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця або особи без громадянства на роботу в Україну та трудового договору (контракту), укладеного українським суб’єктом господарювання з іноземцем або особою без громадянства, але не більш як на '''3 роки, - для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв;'''
# дії довідки про звернення за захистом в Україні або довідки встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства, але не більше як на '''1 рік - для осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту'''; осіб, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; осіб, які подали заяву про визнання особою без громадянства або оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства. Дія дозволу може бути продовжена у разі продовження дії такої довідки;
# дії трудового договору (контракту), але не більше як '''1 рік у період навчання - для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання''' у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання і після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні;
# дії трудового договору (контракту) або гіг-контракту, але не більш як на '''2 роки - для всіх інших іноземних найманих працівників та гіг-працівників.'''

Не допускається оформлення дозволу на менший строк, ніж зазначений у відповідній заяві та передбачений законом.

Роботодавець може зазначити у заяві про видачу дозволу менший строк, ніж встановлено законом (стаття 423 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/print Закону України "Про зайнятість населення"]).
==Скасування дозволу==
Роботодавець зобов’язаний звернутися до територіального органу центрального органу виконавчої влади, про скасування дозволу за таких обставин:

# трудовий договір (контракт) або гіг-контракт з іноземцем чи особою без громадянства припинено;
# припинено виконання договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, у зв’язку з яким був направлений іноземець або особа без громадянства;
# центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, прийняв рішення про визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або особою без громадянства.

Територіальний орган центру зайнятості скасовує виданий дозвіл у разі (ст. 4210 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/ Закону України «Про зайнятість населення»]):

# неподання роботодавцем, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, у 10 -денний строк після його укладення;
# подання роботодавцем письмової заяви про скасування дозволу за обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 42-10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/ Закону України «Про зайнятість населення»], або виявлення регіональним центром зайнятості таких обставин;
# виявлення недостовірності даних у поданих роботодавцем документах, яка не могла бути виявлена під час розгляду заяви;
# наявності рішення про примусове повернення або примусове видворення іноземця або особи без громадянства, прийнятого відповідно до статей 26 та 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
# встановлення факту застосування праці іноземця або особи без громадянства на інших умовах, ніж ті, що визначені дозволом, або іншим роботодавцем (крім роботи за сумісництвом відповідно до ч. 2 ст. 42, та суміщення посад відповідно до ч. 3 ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/ Закону України «Про зайнятість населення»]);
# невикористання іноземцем або особою без громадянства права на оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) ([https://dmsu.gov.ua/ Державна міграційна служба України]), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або особою без громадянства, або у разі остаточного вирішення питання про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову у визнанні особою без громадянства;
# набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким іноземця чи особу без громадянства засуджено за вчинення кримінального правопорушення;
# надходження подання про скасування дозволу від Національної поліції України, Служби безпеки України, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, за підписом керівника органу, у разі якщо дії іноземця або особи без громадянства порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
# несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством (моніторинг сплати здійснює територіальний орган центру зайнятості шляхом обміну даними з Пенсійним фондом України);
# отримання від закладу вищої освіти України інформації про відрахування іноземця або особи без громадянства з такого закладу.

Інформація про скасування дозволу протягом 2 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення оприлюднюється центром зайнятості, на його офіційному веб-сайті та надсилається роботодавцю засобами електронного зв’язку.

==Відповідальність за порушення законодавства у сфері працевлаштування іноземців та осіб без громадянства==
У разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця (ч. 5 ст. 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17/ Закону України "Про зайнятість населення"]):
*на умовах трудового або іншого договору без дозволу, стягується '''штраф за кожну особу у 20-тикратному розмірі мінімальної заробітної плати''', встановленої на момент виявлення порушення;
*на інших умовах, ніж ті, що передбачені дозволом, або іншим роботодавцем, стягується '''штраф за кожну особу у 10-тикратному розмірі мінімальної заробітної плати''', встановленої на момент виявлення порушення.
==Див. також==
*[[Отримання картки платника податків іноземцем]]
*[[Порядок оформлення запрошення іноземцям та особам без громадянства на отримання візи для в’їзду в Україну]]
[[Категорія:‎ Працевлаштування окремих категорій працівників]]
[[Категорія:‎ Іноземці/особи без громадянства]]

Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників

2024-01-31T13:52:14Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

==Нормативна база==
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закон України «Про фермерське господарство»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2018-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 106 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств».]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1231-2001-%D0%BF#Text Порядок відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1231]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/588-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 2022 р. № 588 «Деякі питання здійснення виплат пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ протягом дії воєнного стану»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/130-2017-%D0%BF#Text Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 р. № 130]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 107 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції».]
== За якими напрями здійснюється фінансова підтримка сільгосптоваровиробників? ==
'''Фінансова підтримка надається одержувачам за такими напрямами:'''
* часткова компенсація вартості насіння сільськогосподарських рослин вітчизняного виробництва, закупленого у фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які здійснюють виробництво та/або його реалізацію (далі - часткова компенсація вартості насіння);
* часткова компенсація витрат, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами;
* фінансова підтримка сільськогосподарських кооперативів;
* часткова компенсація вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва;
* бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) - новоствореним фермерським господарствам;
* бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) для фермерських господарств (крім новостворених);
* здешевлення кредитів;
* спеціальна бюджетна дотація за утримання корів молочного напряму продуктивності фермерському господарству, у власності якого перебуває від п’яти корів, ідентифікованих та зареєстрованих відповідно до законодавства.
Розподіл бюджетних коштів за напрямами затверджується Міністерства економіки України.
== Хто має право на отримання фінансової підтримки? ==
'''Фінансова підтримка надається:'''
# '''фермерському господарству''', яке має чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік до 20 000 000 гривень, у власності та/або користуванні якого перебувають землі сільськогосподарського призначення; '''зареєстрованому в поточному році фермерському господарству''', у власності та/або користуванні якого перебувають землі сільськогосподарського призначення, незалежно від обсягу чистого доходу (виручки);
# '''сільськогосподарському кооперативу''', до складу якого входять одне і більше фермерських господарств, які відповідають вимогам у вищезазначеному пункті, а інші - фізичні особи, у власності та/або користуванні кожної з яких перебувають землі сільськогосподарського призначення або тварини, ідентифіковані та зареєстровані відповідно до законодавства.
Зазначені фермерські господарства та сільськогосподарські кооперативи є одержувачами фінансової підтримки (далі - одержувачі).

'''Фінансова підтримка не надається одержувачам:'''
* стосовно яких порушено справу про банкрутство;
* яких в установленому порядку визнано банкрутами;
* які перебувають на стадії ліквідації;
* які мають на перше число місяця, в якому буде прийматися рішення щодо здійснення виплат, прострочену більш як шість місяців заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, а також за регіональними та місцевими програмами, Українським державним фондом підтримки фермерських господарств;
* які не провадили господарську діяльність протягом трьох попередніх років (крім новостворених);
* щодо яких виявлено факти незаконного одержання та/або нецільового використання бюджетних коштів.
*які віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указом Президента України щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України “Про санкції”
== Процедура отримання фінансової підтримки ==
'''Фінансова підтримка надається''' за напрямами: ''часткова компенсація вартості насіння, часткова компенсація витрат, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами, фінансова підтримка сільськогосподарських кооперативів, часткова компенсація вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) для фермерських господарств (крім новостворених)'' - '''через уповноважені банки, що підписали з Міністерства економіки України Меморандум про загальні засади співробітництва''' (далі - уповноважений банк).

Меморандум підписується з уповноваженими банками, перелік яких сформований станом 24 лютого 2022 р. відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1231-2001-%D0%BF#Text Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1231], дію якого тимчасово призупинено на період дії воєнного стану в частині механізму визначення та вимог до банків, у яких одержувачам пенсій, грошової допомоги, заробітної плати у бюджетній установі відкриваються поточні рахунки, через які здійснюються їх виплати, на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/588-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 588 від 13.05.2022 р.], яка діє до дня припинення чи скасування воєнного стану.

Для отримання фінансової підтримки '''одержувачі подають''' уповноваженому банку '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0767-20#n31 заявку] та підтвердні документи''' в паперовій або електронній формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2018-%D0%BF#Text п. 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств]), а саме:
# копію статуту фермерського господарства (для юридичної особи) або копію договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства (для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text статті 81 Закону України «Про фермерське господарство»]), або копію статуту сільськогосподарського кооперативу та список його членів, дійсний на дату подання заявки;
# одну із таких форм відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують право власності та/або користування земельною ділянкою:
# стосовно земель фермерського господарства як юридичної особи - для земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні фермерського господарства, або земельних ділянок, які перебувають у користуванні голови фермерського господарства, наданих йому із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства;
# стосовно земель фермерського господарства, створеного без набуття статусу юридичної особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text статті 81 Закону України «Про фермерське господарство»], для земельних ділянок, які перебувають у власності та/або користуванні членів фермерського господарства;
# копію фінансового документа, що підтверджує наявність чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік (для фермерського господарства), а фермерські господарства, які зареєстровані в поточному році, - копію фінансового звіту або податкову декларацію платника податку за останній звітний період;
# довідку, видану Українським державним фондом підтримки фермерських господарств у довільній формі та чинну на дату подання заявки, про відсутність простроченої заборгованості.
'''Подаються оригінали та належним чином засвідчені копії документів.'''
== Часткова компенсація вартості насіння сільськогосподарських рослин вітчизняного виробництва ==
'''Розмір компенсації''': '''''80 відсотків вартості насіння без урахування сум податку на додану вартість, але не більше 80000 гривень на одне господарство.'''''

Для отримання часткової компенсації вартості '''одержувачі, окрім документів, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2018-%D0%BF#Text пункті 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств], також подають уповноваженому банку копії:'''
* сертифіката, що засвідчує сортові якості насіння;
* сертифіката, що засвідчує посівні якості насіння;
* платіжного доручення про оплату за насіння;
* накладної (товарно-транспортної накладної) на придбане насіння;
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0767-20#n31 акта] про висів придбаного насіння за формою, затвердженою Міністерства економіки України.
'''Увага!''' У разі закупівлі насіння у фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, не включених до Реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва, одержувачі додатково до зазначених документів подають уповноваженому банку оригінали документів на якість насіння, визначені ДСТУ 4138-2002 Насіння сільськогосподарських культур, а саме:
* атестат на насіння - на базове насіння;
* свідоцтво на насіння - на сертифіковане насіння;
* свідоцтво на гібридне насіння - на насіння першого покоління гібридів.
'''Граничний строк подання документів''' для часткової компенсації вартості насіння уповноваженим банкам - '''1 листопада поточного року.'''

''Закупівля насіння сільськогосподарських рослин вітчизняного виробництва, вартість якого підлягає частковій компенсації, здійснюється через уповноважені банки.''

'''Уповноважені банки формують реєстри''' одержувачів часткової компенсації вартості насіння, висіяного у поточному році, '''і подають їх Міністерству економіки України двічі на рік до 10 липня та 10 листопада у паперовій та електронній формі.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0767-20#Text Реєстр] одержувачів часткової компенсації вартості насіння містить інформацію про повне найменування, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (''крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу доходів і зборів і мають відмітку в паспорті'') фізичної особи - підприємця; вартість придбання насіння; суму коштів, що підлягає компенсації.

Уповноважені банки '''протягом трьох банківських днів з дати отримання коштів''' від Міністерства економіки України '''перераховують їх на поточні рахунки одержувачів''' та протягом двох робочих днів після перерахування інформують про це Міністерство економіки України.

'''До відома!''' У разі коли одержувач у строки, подав належним чином оформлені заявку і підтвердні документи для отримання часткової компенсації вартості насіння, уповноважений банк прийняв їх до виконання, а '''''часткова компенсація не виплачена або виплачена не в повному обсязі через незалежні від одержувача причини, часткова компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на наступний бюджетний період.'''''
== Часткова компенсація витрат, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами ==
'''Розмір компенсації:''' '''''90 відсотків вартості, але не більше ніж 10000 гривень.'''''

Для отримання часткової компенсації одержувач подає уповноваженому банку заявку та такі документи:
* копію статуту фермерського господарства (для юридичної особи) або копію договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства (для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до статті 8-1 Закону України “Про фермерське господарство”), дійсну на дату подання заявки;
* копію фінансового документа, що підтверджує наявність чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік;
* копію сертифіката на право надання дорадчих послуг, виданого сільськогосподарській дорадчій службі, яка зареєстрована відповідно до Закону України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” та з якою укладено договір;
* копію договору про надання дорадчих послуг;
* копію акта про надання дорадчої послуги;
* копію платіжного доручення про оплату послуг згідно з договором.
'''Граничний строк''' подання документів для отримання часткової компенсації - '''15 листопада поточного року.'''

'''Подаються оригінали або належним чином засвідчені копії документів в електронній або паперовій формі.'''

Уповноважені банки формують реєстри одержувачів часткової компенсації витрат, пов’язаних з наданими сільськогосподарськими дорадчими послугами, і '''щомісяця до 10 числа, але не пізніше 20 листопада поточного року''', подають їх до Міністерства економіки України в електронній та паперовій формі.

Уповноважений банк '''протягом трьох банківських днів''' з дати отримання коштів від Міністерства економіки України перераховує їх на поточні рахунки одержувачів та '''протягом двох робочих днів''' інформує Міністерство економіки України про перерахування коштів.
== Фінансова підтримка сільськогосподарських кооперативів ==
'''Розмір компенсації:''' 70 відсотків вартості техніки та обладнання без урахування сум податку на додану вартість, але не більш як 3000000 гривень на один кооператив, за умови попередньої оплати кооперативом 100 відсотків вартості і податку на додану вартість за придбані та одержані у поточному році техніку та обладнання (далі - компенсація вартості), а також у разі залучення кооперативом банківського кредиту на строк до одного року в уповноваженому банку у національній валюті під заставу техніки та обладнання, що придбавається, на умовах попередньої оплати кооперативом 30 відсотків вартості і податку на додану вартість (далі - компенсація кредиту).

'''До відома!''' Кооператив може скористатися фінансовою підтримкою протягом бюджетного року кілька разів на загальну суму, яка не перевищує суми, визначеної абзацом третім цього пункту.

Для отримання фінансової підтримки '''кооператив до 1 жовтня подає до одного із уповноважених банків''','''окрім документів, передбачених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2018-%D0%BF#Text пункті 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств],''', такі документи:
* інформацію від Адміністратора Єдиного державного реєстру тварин про власників і наявну кількість ідентифікованого та зареєстрованого в установленому порядку поголів’я корів (кіз, овець) станом на 1 січня поточного року (щодо членів кооперативів, які провадять діяльність у галузі тваринництва);
* інформацію з Державного реєстру потужностей операторів ринку про наявність відповідних потужностей (щодо членів кооперативів із заготівлі та переробки продукції бджільництва);
* відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують право власності та/або користування земельною ділянкою для кооперативу (щодо членів кооперативів, які провадять діяльність у галузі рослинництва);
* баланс і звіт про фінансові результати за останній звітний період за встановленою формою, а кооперативи, зареєстровані у поточному році, - копію фінансового звіту за останній звітний період, що передує поданню заявки, за встановленою формою;
* копію договору з постачальником техніки та обладнання;
* копію платіжного доручення (у разі компенсації кредиту - про сплату 30 відсотків вартості техніки та обладнання, у разі компенсації вартості - про оплату 100 відсотків їх вартості);
* акт приймання-передачі техніки та/або обладнання;
* копію видаткової накладної;
* свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та/або машини (якщо техніка підлягає обов’язковій державній або відомчій реєстрації).
'''Подаються оригінали та копії документів, засвідчені підписом уповноваженої особи кооперативу.'''
== Часткова компенсація вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва ==
'''Розмір компенсації:''' 40 відсотків вартості придбаної техніки та обладнання без урахування податку на додану вартість, зазначеної в акті приймання-передачі та інших документах, що підтверджують оплату через уповноважений банк згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/130-2017-%D0%BF#Text Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 р. № 130]

'''Увага!''' При цьому компенсація вартості техніки та обладнання надається за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою КПКВК 1201150 “Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників”, у розмірі 25 відсотків вартості за напрямом “Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва”, а у розмірі 15 відсотків вартості - за напрямом “Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств".

'''Для отримання компенсації''' техніки та обладнання фермерські господарства '''додатково подають''' до уповноваженого банку копію статуту фермерського господарства (для юридичної особи) або копію договору про створення сімейного фермерського господарства (для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text статті 81 Закону України «Про фермерське господарство»]).

Уповноважені банки у порядку та за формою, що визначені П[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/130-2017-%D0%BF#Text орядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 р. № 130], '''включають відповідну інформацію''' про фермерські господарства для отримання 25 відсотків компенсації вартості техніки та обладнання, та '''формують додаткову інформацію''' про фермерські господарства для компенсації 15 відсотків вартості техніки та обладнання і '''щомісяця до 10 числа одночасно подають''' їх до Міністерства економіки України.

Заявки для отримання компенсації техніки та обладнання, '''придбаних до 1 грудня поточного року''', '''подаються''' уповноваженим банкам '''до 5 грудня поточного року за наявності поданих у повному обсязі підтвердних документів'''.

Заявки для отримання компенсації вартості техніки та обладнання, '''придбаних після 1 грудня попереднього року, подаються до 1 березня наступного року.'''

'''Важливо!''' Компенсація фермерським господарствам, які придбали техніку та обладнання у попередньому році, але з незалежних від них причин не отримали компенсації, може бути виплачена за рахунок коштів, передбачених у поточному році.
== Бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) - новоствореним фермерським господарствам ==
Новоствореним фермерським господарствам у період їх становлення (перші три роки після створення) виділяється '''бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) один раз''' виключно для провадження сільськогосподарської діяльності ''у розмірі 5000 гривень на 1 гектар, але не більше 100 000 гривень на одне фермерське господарство.''

'''Увага!''' Бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) '''не надається''' фермерським господарствам, '''які мають прострочену заборгованість''' перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та його регіональними відділеннями за бюджетною програмою “Надання кредитів фермерським господарствам”.

'''Для отримання бюджетної субсидії''' новостворені фермерські господарства подають регіональним відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заявку та підтвердні документи, передбачені '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2018-%D0%BF#Text пункті 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств]'''.

Регіональні відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств '''формують реєстри''' новостворених фермерських господарств, яким виділяється бюджетна субсидія, '''і подають їх до 10 числа поточного місяця''' Українського державного фонду підтримки фермерських господарств '''у паперовому вигляді та в електронній формі.'''
{| class="wikitable"
!Важливо! Граничний строк подання документів до регіональних відділень Укрдержфонду для отримання бюджетної субсидії - 30 жовтня поточного року.
|}
'''Реєстр новостворених фермерських господарств, яким виділяється бюджетна субсидія, містить інформацію:'''
* про повне найменування
* код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) фізичної особи - підприємця;
* площу земель сільськогосподарського призначення;
* суму коштів, що підлягає виплаті.
Міністерство економіки України '''погоджує''' '''до 15 липня та 25 листопада''' на підставі наданого Українським державним фондом підтримки фермерських господарств зведеного реєстру новостворених фермерських господарств, яким виділяється бюджетна субсидія, розподіл бюджетних коштів, передбачених Мінекономіки у державному бюджеті для фінансової підтримки фермерських господарств за відповідним напрямом, та '''спрямовує протягом п’яти робочих днів з дати погодження''' бюджетні кошти до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у межах бюджетних асигнувань.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств '''протягом п’яти робочих днів з дати отримання коштів''' від Міністерства економіки України перераховує їх на поточні рахунки новостворених фермерських господарств та '''протягом двох робочих днів''' інформує Міністерство економіки України про перерахування коштів.
== Бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) для фермерських господарств (крім новостворених) ==
'''Розмір:''' '''''12000 гривень з розрахунку на одного члена фермерського господарства, який є членом фермерського господарства на момент подання заявки для отримання бюджетної субсидії на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар).'''''

'''Важливо!''' Максимальний розмір бюджетної субсидії на одне фермерське господарство '''не може перевищувати 40000 гривень.'''

Фермерському господарству '''голова''' якого '''на момент подання заявки має вік до 35 років''', бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) надається у '''максимальному розмірі.'''

'''Увага!''' Бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь (1 гектар) '''не надається''' фермерським господарствам, '''які мають прострочену заборгованість''' перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та його регіональними відділеннями за бюджетною програмою “Надання кредитів фермерським господарствам”.

'''Для отримання бюджетної субсидії''' фермерські господарства подають регіональним відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заявку та підтвердні документи, передбачені '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2018-%D0%BF#Text пункті 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств]'''.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств '''протягом п’яти робочих днів з дати отримання коштів''' від Міністерства економіки України перераховує їх на поточні рахунки фермерських господарств '''та протягом двох робочих днів''' інформує Міністерство економіки України про перерахування коштів.
== Здешевлення кредитів ==
'''''Розмір компенсації: 1,5 облікової ставки Національного банку, що діє на дату нарахування відсотків, але не вище розміру, передбаченого кредитним договором, зменшеним на 1 відсотковий пункт.'''''

Компенсації підлягають відсоткові ставки за кредитом:
* залученим до одного року, обсяг якого не перевищує 500 000 гривень, для покриття виробничих витрат;
* залученим до трьох років, обсяг якого не перевищує 9 000 000 гривень, для придбання основних засобів сільськогосподарського виробництва, здійснення витрат, пов’язаних з будівництвом і реконструкцією виробничих об’єктів сільськогосподарського призначення.
Одержувач може '''скористатися компенсацією не більш як за одним короткостроковим та/або одним середньостроковим кредитом.'''

'''Для отримання компенсації''' одержувачі подають до уповноваженого банку, з яким укладено кредитний договір, заявку та підтвердні документи, передбачені'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/106-2018-%D0%BF#Text пункті 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств]'''.

Компенсація здійснюється '''щомісяця''' виходячи із суми фактично сплачених одержувачем уповноваженому банку відсотків за відповідний період згідно з кредитним договором з урахуванням вимог, визначених абзацом другим цього пункту.

Уповноважені банки '''формують реєстри одержувачів компенсації і щомісяця до 5 числа''' подають їх до Міністерства економіки України, а '''реєстр за грудень попереднього року - до 10 лютого поточного року.'''
== Спеціальна бюджетна дотація за утримання корів молочного напряму продуктивності фермерському господарству, у власності якого перебуває від п’яти корів, ідентифікованих та зареєстрованих відповідно до законодавства. ==
'''Розмір: ''5000 гривень але не більше 250000 гривень (далі - дотація за утримання корів).'''''

Дотація за утримання корів надається одержувачам, які не отримували протягом поточного бюджетного періоду дотацію за приріст поголів’я корів відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-п#Text Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України ввід 7 лютого 2018 р. № 107.]

'''Для отримання дотації''' за утримання корів одержувачі подають до структурних підрозділів облдержадміністрацій, що забезпечують виконання функцій з питань агропромислового розвитку, заявку із зазначенням кількості корів усіх напрямів продуктивності (станом на 1 липня поточного року) та '''такі документи:'''
* довідку про відкриття поточного рахунка, видану банком;
* копію статуту фермерського господарства (для юридичної особи) або копію договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства (для фермерських господарств, що створені без набуття статусу юридичної особи відповідно до статті 8'''-1''' Закону України “Про фермерське господарство”), дійсну на дату подання заявки;
* копію фінансового документа, що підтверджує наявність чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній рік, а фермерські господарства, які зареєстровані в поточному році, - копію фінансового звіту або податкову декларацію платника податку за останній звітний період.
{| class="wikitable"
!Важливо ! Подаються документи в паперовій формі (оригінали або копії, засвідчені належним чином). Граничний строк подання документів для отримання дотації за утримання корів - 31 серпня поточного року. Документи, подані не в повному обсязі, повертаються одержувачу в триденний строк із зазначенням причини повернення.
|}
Особа, яка претендує на отримання державної підтримки, зобов’язана повідомити центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, про всіх пов’язаних із нею осіб, які протягом бюджетного періоду є отримувачами державної підтримки, а також про зміни стосовно таких пов’язаних осіб.

Одержувач може скористатися фінансовою підтримкою за напрямами '''не більше одного разу протягом бюджетного року.'''

Перерахунок сум фінансової підтримки, що надається одержувачам, які включені до реєстрів '''не здійснюється.'''

'''''У разі надання недостовірної інформації чи встановлення органами, уповноваженими здійснювати контроль за використанням бюджетних коштів факту незаконного отримання бюджетних коштів одержувач протягом місяця повертає їх до державного бюджету і позбавляється протягом трьох років від дати виявлення такого порушення права на отримання фінансової підтримки.'''''

Товари, придбані з використанням бюджетних коштів, не можуть бути відчужені протягом трьох років з дати їх придбання та використовуються за призначенням, крім випадку, коли такі товари прийняті уповноваженими банками у заставу і відчужуються в разі невиконання одержувачем зобов’язань за кредитним договором.

Форми заявок для отримання фінансової підтримки затверджуються Мінекономіки.
[[Категорія:Фінансове право‏‎]]
[[Категорія:Аграрне право‏‎]]

Встановлення факту постійного проживання на території України

2024-01-31T13:49:42Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

== Нормативна база ==
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1549-12#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року № 715 “Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/302-2015-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України”]
== Кого це стосується? ==
Встановлення факту постійного проживання на території України станом на певні дати в подальшому є підставою для оформлення належності до громадянства України або ж його набуття за територіальним походженням.

Процедура встановлення належності до громадянства України стосується тих громадян колишнього СРСР, хто вже визнається громадянином України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n44 статті 3 Закону України “Про громадянство України”] та з тих чи інших причин досі не має паспорту громадянина України.

'''Оформлення належності до громадянства України застосовується до:'''

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України (втч. закордонного), та не мають у радянському паспорті відмітки про прописку станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року, в тому числі:

– особи, які проходили строкову військову службу та залишилися проживати на території України;

– особи, які відбували покарання в місцях позбавлення волі і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали на території УРСР (України).

б) осіб, які за станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій осіб, зазначених у підпункті «а».

в) осіб, які за станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України;

г) осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.
[[Файл:Imgonline-com-ua-CompressToSize-YiavLziLUDoYM.jpg|міні|Інформація про кампанію УВКБ ООН "#ЯІсную" з подолання безгромадянства та документування осіб із невизначеним громадянством]]

== Із чого почати? ==
[[Файл:Scheme.jpg|міні|Алгоритм дій заявника для встановлення належності до громадянства України]]
У Вас має бути '''свідоцтво про народження''' або інший документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави.

Якщо Ви втратили свідоцтво про народження, видане на території України, Ви можете отримати його повторно, звернувшись до будь-якого підрозділу ДРАЦС. Слід зазначити, що свідоцтво про народження може бути видане Вам лише за наявності паспорта, тож звернутись до ДРАЦС слід Вашим батькам або адвокату.

Якщо Ви втратили свідоцтво про народження, видане на території іноземної держави, витребування буде проводитися через Міністерство закордонних справ України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України. Так, Україною із більшістю колишніх республік СРСР укладено договори про правову допомогу, які дозволяють отримання свідоцтв про народження за прямими зверненнями до відповідних органів цих держав.

Якщо Ваше народження не було зареєстровано і Ви ніколи не мали свідоцтва про народження, реєстрація Вашого народження буде здійснюватись на підставі документів медичного закладу або за рішенням суду про встановлення факту народження.
== Алгоритм дій для встановлення належності до громадянства України громадян колишнього СРСР, яким станом на 1991 р. було 18 років і більше ==
{| class="wikitable"
|'''Дата народження'''
|'''до 1973 р.'''
|-
|'''Паспорт СРСР'''
|'''є або втрачений'''
|-
|'''Напис “Громадянин України”'''
|'''є'''
|}
'''Якщо Ви маєте паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, у якому органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та Ви прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року,''' Вам необхідно звернутись до підрозділу ДМС із такими документами:

1) 3 фото 35 х 45 мм;

2) заява про оформлення належності до громадянства;

3) копія та оригінал свідоцтва про народження або іншого документу, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

4) копія та оригінал радянського паспорту.

'''Якщо Ви втратили паспорт громадянина колишнього СРСР,''' Ви збираєте інші документи на підтвердження факту внесення органом внутрішніх справ України напису "громадянин України" (це може бути архівна довідка, особова справа із збереженою ксерокопією Вашого паспорту, тощо) та звертаєтесь із ними до найближчого підрозділу ДМС по довідку про перевірку за Вашою заявою.
{| class="wikitable"
|'''Дата народження'''
|'''до 1973 р.'''
|-
|'''Паспорт СРСР'''
|'''є або втрачений'''
|-
|'''Прописка на 24 серпня 1991 р.'''
|'''є'''
|}
'''Якщо Ви маєте паспорт громадянина колишнього СРСР, у якому є відмітка про прописку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року,''' Ваш план дій включає подачу до підрозділу ДМС таких документів:

1) 3 фото 35 х 45 мм;

2) заява про оформлення належності до громадянства;

3) копія та оригінал свідоцтва про народження або іншого документу, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

4) копія та оригінал паспорта громадянина колишнього СРСР;

5) судове рішення про встановлення факту постійного проживання в Україні станом на 24 серпня 1991 року.
{| class="wikitable"
|'''Дата народження'''
|'''до 1973 р.'''
|-
|'''Паспорт СРСР'''
|'''є або втрачений'''
|-
|'''Ви проживали в Україні на 13 листопада 1991 р.'''
|'''так'''
|}
'''Якщо Ви маєте паспорт громадянина колишнього СРСР, не набули іншого громадянства та за станом на 13 листопада 1991 року проживали на території України,''' Ви маєте звернутися до ДМС із такими документами:

1) 3 фото 35 х 45 мм;

2) заява про оформлення належності до громадянства;

3) копія та оригінал свідоцтва про народження або іншого документу, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

4) копія та оригінал паспорта громадянина колишнього СРСР;

5) судове рішення про встановлення факту проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року.

'''Якщо Ви втратили радянський паспорт''', Ви маєте отримати довідку ДМС про встановлення особи та про те, що станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада серпня 1991 року відповідно Ви перебували у громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують цей факт). Для цього Вам необхідно звернутися до ДМС із наступними документами:

1) 3 фото 35 х 45 мм;

2) копія та оригінал свідоцтва про народження, радянського паспорту (за наявності);

3) будь-які інші документи із органів державної влади, підприємств, організацій на підтвердження фактів Вашої біографії.

Заздалегідь подумайте, хто з Ваших близьких родичів може виступити як свідок.

Якщо ДМС не установить Вашу особу, Ви можете звернутися із цим питанням до суду. На відміну від ДМС, у суді в процесі встановлення особи до уваги беруться свідчення не тільки документованих родичів, а й тих осіб, із якими у Вас немає родинного зв’язку.
== Алгоритм дій для встановлення належності до громадянства України громадян колишнього СРСР, яким станом на 1991 р. було менше 18 років ==
'''Якщо у Вас ніколи не було радянського паспорту, бо станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року Ви не досягли 18 років, однак Ви на цей час проживали в Україні разом із батьками або іншим законним представником (опікуном чи піклувальником),''' Ви визнаєтеся громадянином України. А для отримання паспорту, Вам необхідно подати до ДМС такі документи:

1) 3 фото 35 х 45 мм;

2) копія та оригінал свідоцтва про народження або іншого документу, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

3) заява про встановлення належності до громадянства України;

4) документи, які підтверджують (постійне) проживання в Україні станом на 24 серпня 1991 р. або 13 листопада 1991 р.

Документами з останнього пункту можуть бути паспорти батьків з пропискою, довідка про проживання батьків на території України станом на 1991 р., довідка з дитячого закладу або рішення суду про встановлення юридичного факту Вашого або Ваших батьків (одного з них) постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. Якщо в цей час Ви проживали не з батьками, а з опікуном або піклувальником, Ви маєте подати ще копію документа про встановлення опіки чи піклування.
== Порядок встановлення факту постійного проживання на території України ==
Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.

[https://ips.ligazakon.net/document/VSS00037 Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення"] роз’яснено, що у порядку частини другої статті 256, яка змінена на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 статтю 315 Цивільного процесуального кодексу України] - (далі - ЦПК України), суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК] та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів:

* постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.;
* постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.;
* постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду;
* наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою);
* постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

== Підсудність справ ==
Відповідно до статті 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 ЦПК України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду '''за місцем її проживання.'''

Відповідно до статті 29 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n175 Цивільного кодексу України] місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.
== Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи ==
Відповідно до положень [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закону України «Про громадянство України»] та [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/215/2001 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"] заявник для оформлення набуття громадянства України повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Доказами у цьому випадку можуть слугувати:
* довідки органів місцевого самоврядування;
* поквартирні картки та картки прописки;
* інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
* показання свідків.
* довідка з єдиного демографічного реєстру.
Таким чином, якщо заявник не може надати документи, які б підтверджували вищезазначені обставини він вправі фстановити юридичний факт в судовому порядку.
== Вимоги до заяви про встановлення факту постійного проживання на території України (юридичного факту) ==
Для встановлення факту, що має юридичне значення (в тому числі, встановлення факту постійного проживання на території України) до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), яка повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/#n7328 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України].

Відповідно до статті 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов’язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
== Судовий збір ==
За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, відповідно до статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік"]

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
* особи з інвалідністю внаслідок війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
Відповідно до статті 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Отримати реквізити для сплати судового збору та сформувати квитанцію онлайн можна перейшовши за посиланням [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Судова Влада України]
== Підстави для відмови ==
Відповідно до частини четвертої статті 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК України] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
[[ Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[ Категорія:Суди]]

Права та обов'язки членів виборчої комісії під час виборів Президента України

2024-01-31T13:48:14Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n2 Виборчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-15#n376 Закон України "Про Центральну виборчу комісію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0173359-20#Text Постанова Центральної виборчої комісії №173 від 10.08.2020 "Про Порядок організації роботи та ведення діловодства виборчих комісій з виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів"]
== Загальна інформація ==
Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за мажоритарною системою абсолютної більшості.

Система виборчих комісій складається з Центральної виборчої комісії,окружних виборчих комісій, дільничих виборчих комісій.

'''Правовий статус члена:'''
* '''Центральної виборчої комісії''' визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-15 Законом України «Про Центральну виборчу комісію»] (далі Закон);
* '''окружної виборчої комісії''' визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n2 Виборчий кодекс України] (далі - Кодекс);
* '''дільничної виборчої комісії''' визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text Кодексом.]
== Права та обов'язків членів виборчої комісії ==
ІВідповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0173359-20#n16 Порядку організації роботи та ведення діловодства виборчих комісій з виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів]

'''Член виборчої комісії має право''':
* брати участь у підготовці питань, що вносяться на розгляд виборчої комісії;
* виступати на засіданнях виборчої комісії, ставити іншим учасникам засідання запитання щодо порядку денного, вносити пропозиції з питань, віднесених до повноважень комісії;
* за дорученням відповідної виборчої комісії перевіряти діяльність виборчих комісій нижчого рівня;
* безперешкодно відвідувати всі приміщення виборчої комісії, знайомитися з усіма документами виборчої комісії, членом якої він є, та виборчих комісій нижчого рівня на відповідній території. У разі виникнення сумнівів щодо дійсності виборчого бюлетеня кожен член комісії має право особисто оглянути виборчий бюлетень.
* на відшкодування шкоди, заподіяної його життю, здоров'ю чи майну у зв'язку з виконанням обов'язків члена виборчої комісії, в порядку та розмірі, встановлених законодавством;
Член виборчої комісії, який бере участь у її засіданні і не згоден з рішенням, прийнятим комісією, має право протягом двох днів після засідання, на якому було прийнято рішення, у письмовій формі висловити окрему думку, яка додається до відповідного протоколу засідання виборчої комісії.
=== Член виборчої комісії зобов'язаний ===
{| class="wikitable" style="margin:auto; clear:both;" style="width:35%; float:right; margin-left:0.8em; clear:right; background:#BDB76B;"
|+ Текст присяги члена виборчої комісії
|-
| 
"'''Я,''' (прізвище, ім’я та по батькові), '''беручи на себе повноваження члена виборчої комісії та усвідомлюючи свою високу відповідальність перед Українським народом, присягаю додержуватися Конституції та законів України, чесно і сумлінно виконувати свої обов’язки, виходячи з принципів верховенства права, законності, об’єктивності та неупередженості, забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України'''". 
 
|}
* додержуватися [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], та законів України з питань підготовки і проведення виборів;
* брати участь у засіданнях виборчої комісії;
* виконувати рішення виборчої комісії та обов'язки, покладені на нього згідно з їх розподілом у комісії;
* скласти присягу. 
[[Файл:Voting-06.jpg|міні|Участь у роботі виборчої комісії]]
=== Присяга члена комісії ===
Член окружної, дільничної виборчої комісії на першому засіданні виборчої комісії, в якому він бере участь, в обов’язковому порядку складає присягу члена комісії. 
Особа, яка склала присягу, ставить свій підпис під текстом присяги. Цей документ є невід’ємною частиною документації відповідної комісії. 
Члену комісії після складення ним присяги видається посвідчення за підписом голови комісії вищого рівня за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією. 
'''''Відмова скласти присягу означає відмову особи бути членом комісії.'''''
=== Розподіл обов'язків між головою, заступником, секретарем і членами виборчої комісії ===
Голова організовує її роботу, скликає та веде засідання. 
За відсутності голови право скликати засідання має заступник. 
Секретар веде протокол засідання комісії і разом з головуючим підписує протоколи. Крім того, секретар має право скликати засідання в разі відсутності голови та заступника (в цьому разі засідання веде член ДВК, визначений рішенням комісії). Розподіл обов'язків між іншими членами визначається рішенням комісії.

Повноваження голови, заступника, секретаря та членів Центральної виборчої комісії визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-15#n258 розділі IV Закону].
== Гарантії членів виборчої комісії ==
===Оплата праці===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82#n996 Стаття 92 Кодексу] регламентує оплату праці членів виборчих комісій та осіб, які залучаються до роботи у виборчій комісії.

За рішенням виборчої комісії, яке затверджується виборчою комісією вищого рівня, '''голова''', '''заступник голови, секретар''' або інші члени:

окружної виборчої комісії (загальною кількістю не більше чотирьох осіб);

дільничної виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб)

протягом усього періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії '''з оплатою їх праці''' в комісії '''на підставі цивільно-правового договору''' між ними і виборчою комісією (територіальним представництвом Центральної виборчої комісії).
{| class="wikitable"
|-
|'''<big>Важливо!</big>''' '''''Оплата праці''''' членів виборчої комісії '''''не може бути підставою для скасування, обмеження або зменшення''''' їм та членам їх сімей, які проживають разом з ними, '''''будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій''''' для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг тощо.
|}
'''Робота члена виборчої комісії''', який виконує свої повноваження у виборчій комісії на платній основі, '''оплачується у визначеному Кабінетом Міністрів України розмірі''' та в порядку, визначеному Центральною виборчою комісією, за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів.

Членам виборчих комісій може бути нарахована і виплачена '''одноразова грошова винагорода''':
# у межах загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної виборчої комісії на підготовку та проведення виборів Президента України;
# у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
Матеріальне і соціально-побутове забезпечення членів Центральної виборчої комісії регламентується [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-15#n382 статтею 37 Закону].

===Гарантії членам комісії, які мають роботу===
* Оплата праці члена виборчої комісії, звільненого від виконання виробничих або службових обов’язків за основним місцем роботи, не може бути нижчою від його середньої заробітної плати за основним місцем роботи;
* Зазначені особи на цей період звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи із збереженням відповідного стажу.
''' '''Для цього працівнику необхідно:''' '''
# Написати заяву на ім'я керівника підприємства (установи, організації), де він працює, та додати до неї витяг з постанови виборчої комісії (де зазначається, що працівник на період виборів буде здійснювати функції голови (заступника/секретаря/члена) комісії).
# На підставі заяви керівник видає наказ (розпорядження) про звільнення від виконання посадових обов’язків на період виборчої кампанії.
[[Файл:Зразок заяви.docx|міні|Зразок заяви про звільнення від виконання посадових обов’язків на період виборчої кампанії]]
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Відповідно до статті 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується:
# збереження місця роботи (посади);
# середнього заробітку.
|}
===Гарантії членам комісії, які є пенсіонерами===
Оплата праці як члену виборчої комісії не може бути:
* нижчою від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування.
* підставою для обмеження розміру отримуваної пенсії.
===Гарантії членам комісії, які перебувають на обліку у центрі зайнятості===
*Праця, пов’язана з організацією підготовки і проведення виборів Президента України ''' '''не є підставою для :
# зняття з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу;
# для припинення виплати їм [[Умови призначення, тривалість та розмір виплати допомоги по безробіттю|допомоги по безробіттю]] та інших видів соціальної допомоги.
* Оплата праці члена виборчої комісії, який є особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' У 2023 році '''''мінімальна заробітна плата''''' встановлена:
* у місячному розмірі: з 1 січня - '''6700 гривень''';
* у погодинному розмірі: з 1 січня - '''40,46''' '''гривні'''.
|}
== Обмеження та заборони ==
Виборець може '''входити до складу лише однієї виборчої комісії''', що здійснює підготовку та проведення виборів Президента України, а також виборів народних депутатів України, виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, якщо вказані вибори проводяться одночасно з виборами Президента України (стаття 38 Кодексу) . 
'''Члену виборчої комісії забороняється''':
* агітувати за чи проти кандидатів на пост Президента України, а також публічно оцінювати діяльність кандидатів на пост Президента України та партій - суб'єктів виборчого процесу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82#n308 частина 6 статті 38 Виборчого кодексу України]);
* бути офіційним спостерігачем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82#n539 пункт третій частини 3 статті 58 Кодексу]);
* вчиняти будь-які дії чи розголошувати відомості, які дають можливість встановити зміст волевиявлення конкретного виборця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20?find=1&text=%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82#n111 стаття 16 Кодексу]).
== Припинення повноважень члена виборчої комісії ==
'''Повноваження члена окружної, дільничної виборчої комісії припиняються''':
* одночасно з припиненням повноважень відповідної виборчої комісії.
* достроково у зв'язку з:
# особистою заявою про складення повноважень члена комісії;
# внесенням подання про заміну члена виборчої комісії відповідним кандидатом на пост Президента України;
# [[Припинення громадянства України|припиненням його громадянства України]];
# прийняттям рішення про скасування реєстрації кандидата на пост Президента України, за поданням якого кандидатуру такого члена було включено до складу відповідної виборчої комісії;
# реєстрацією його кандидатом на пост Президента України, а також кандидатом у народні депутати України, кандидатом у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, кандидатом у депутати місцевої ради або кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, якщо ці вибори проводяться одночасно з виборами Президента України;
# реєстрацією його представником кандидата на пост Президента України у Центральній виборчій комісії, довіреною особою кандидата на пост Президента України, а також довіреною особою кандидата у народні депутати України або кандидата у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, кандидата у депутати місцевої ради або кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, якщо ці вибори проводяться одночасно з виборами Президента України;
# систематичним або грубим порушенням ним законодавства України про вибори, встановленим рішенням суду або рішенням виборчої комісії вищого рівня, двома і більше неявками на засідання виборчої комісії без поважних причин або неявкою на засідання виборчої комісії у день голосування;
# набранням щодо нього законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину;
# входженням його до іншої виборчої комісії будь-якого рівня, що здійснює підготовку та проведення виборів Президента України, а також виборів народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, якщо ці вибори проводяться одночасно з виборами Президента України;
# визнанням його [[Визнання фізичної особи недієздатною|недієздатним]] або [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|безвісно відсутнім]];
# його смертю або [[Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Оголошення фізичної особи померлою|оголошенням його померлим]].
Повноваження члена виборчої комісії припиняються з моменту прийняття рішення виборчою комісією про припинення повноважень члена комісії.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Виборче право]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Фінансування виконавчого провадження

2024-01-31T13:37:22Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-2004-%D0%BF Порядок використання коштів виконавчого провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5.]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1300-16 Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003760-10 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-19#n37 Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 у справі за конституційною скаргою Хліпальської Віри Василівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України „Про виконавче провадження“ (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)]
== Загальні положення ==
'''Фінансування виконавчого провадження''' здійснюється за рахунок '''коштів виконавчого провадження''', які відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»] '''складаються з:'''
* '''виконавчого збору,''' стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 27 Закону України «Про виконавче провадження»], або основної винагороди приватного виконавця;
* '''авансового внеску стягувача''';
* стягнутих з боржника коштів на '''витрати виконавчого провадження.'''
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-2004-%D0%BF Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554,] вищезазначені '''кошти використовуються органами державної виконавчої служби''' для організації та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а саме '''для оплати:'''
{| class="wikitable"
! colspan="2" |Використання коштів органами державної виконавчої служби
|-
|1)
|послуг з перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
|-
|2)
|послуг експертів, суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;
|-
|3)
|поштового переказу стягувачеві стягнених аліментних сум;
|-
|4)
|проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
|-
|5)
|розміщення оголошення в засобах масової інформації;
|-
|6)
|виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення автоматизованої системи виконавчого провадження;
|-
|7)
|інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби, у тому числі на:
|-
| colspan="2" |зарахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (комісія банку);
|-
| colspan="2" |виплату винагороди державним виконавцям;
|-
| colspan="2" |придбання службових приміщень та службових житлових приміщень;
|-
| colspan="2" |страхування державних виконавців;
|-
| colspan="2" |забезпечення працівників органів державної виконавчої служби форменим одягом;
|-
| colspan="2" |матеріально-технічне забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби (придбання предметів та матеріалів канцелярського приладдя, обладнання, інвентарю та інших), їх ремонт та обслуговування;
|-
| colspan="2" |передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань;
|-
| colspan="2" |витрати на транспортні послуги (утримання та оренда транспортних засобів), грошова компенсація за використання державними виконавцями власних транспортних засобів;
|-
| colspan="2" |оренда приміщень;
|-
| colspan="2" |витрати на послуги поштового зв’язку та послуги зв’язку (доступ до Інтернету, установка телефонів тощо);
|-
| colspan="2" |оплату послуг з охорони;
|-
| colspan="2" |проведення поліграфічних робіт;
|-
| colspan="2" |проведення семінарів;
|-
| colspan="2" |оплату службових відряджень та проїзду державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів;
|-
| colspan="2" |оплату комунальних послуг та енергоносіїв;
|-
| colspan="2" |придбання основних засобів, комп’ютерних програм та програмного забезпечення;
|-
| colspan="2" |поточний та капітальний ремонт службових приміщень;
|-
| colspan="2" |сплату судового збору.
|}
== Особливості стягнення виконавчого збору ==
Виконавчий збір стягується згідно постанови державного виконавця, яка виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначається розмір та обов’язок сплати виконавчого збору.

'''Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі:'''
* 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів;
* двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік"] мінімальна заробітна плата з 1 січня складає 7100 гривень, тобто розмір виконавчого збору з 1 січня становить 7100,00*2 = 14200,00 грн.) та в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (тобто розмір виконавчого збору становить з 1 січня 7100,00*4 = 28400,00 грн.) за примусове виконання рішення немайнового характеру;
* 10 відсотків суми '''заборгованості зі сплати аліментів наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців. У подальшому''' державний виконавець '''зобов’язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця''' у розмірі, визначеному вище, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу.
'''Постанова про стягнення виконавчого збору''' за виконавчими документами про стягнення аліментів '''виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі''' або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Якщо '''рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково''' '''до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження''', сума виконавчого збору зазначається в '''розмірі 10 % з суми, яка не була сплачена боржником''' до відкриття виконавчого провадження [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 (п. 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень).]

Слід зазначити, що виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
=== У яких випадках виконавчий збір не стягується? ===
{| class="wikitable"
! colspan="2" |Виконавчий збір не стягується:
|-
|1)
|за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
|-
|2)
|у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
|-
|3)
|якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"];
|-
|4)
|за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів;
|-
|5)
|у разі виконання рішення приватним виконавцем;
|-
|6)
|за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1730-19 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"], а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом
|}
Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Виконавчий збір не стягується, якщо інше не передбачено угодою про врегулювання спору (мировою угодою), укладеною між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії врегулюваня спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, відповідно до якої виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню
== Випадки сплати стягувачем авансового внеску ==
{| class="wikitable"
!ВАЖЛИВО! Обов’язок сплати авансового внеску стягувачем при пред’явленні виконавчого документа згідно положення статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-19 Рішенням Конституційного Суду від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019.]
Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції зобов'язав держвиконавців виконувати рішення Конституційного Суду України щодо скасування авансування виконавчого провадження. [http://tuipravo.info/media/k2/items/cache/180d9a4c279d10df8c7ef5fca74426c3_XL.jpg У листі Міністерства юстиції України від 17 травня 2019 року № 709/20.4.2/32-19] "щодо рішення Конституційного суду України від 15.05.2019 р." наголошено на неухильному дотриманні виконавцями рішення Конституційного Суду України, під час прийняття державним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження чи повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання.

'''Таким чинном, під час пред'явлення виконавчого листа до виконання у стягувачів відсутній обов'язок сплати авансового внеску та додання відповідних квитанцій до заяв пропримусове виконання рішення.'''
|}
Крім того слід зазначити, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»] '''передбачено й інші випадки, де зазначено щодо необхідності сплати авансового внеску,''' а саме:
* за умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», витрат виконавчого провадження, документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 (ч.3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»);]
* у випадку залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 (ч.1 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження»);]
* у разі відсутності технічної документації на майно, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 (ч.5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).]
У разі '''перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця''' авансування стягувачем зазначених '''витрат виконавчого провадження є обов’язковим лише на вимогу приватного виконавця.'''

З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов’язкового авансування стягувачем.
=== Повернення авансового внеску ===
'''Авансовий внесок повертається стягувачу після закінчення''' '''виконавчого провадження''' або '''повернення''' виконавчого документа, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України «Про виконавче провадження (ч. 3 статті 43 Закону України «Про виконавче провадження»)].

'''Невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу впродовж 3 робочих днів з дня винесення відповідної постанови''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 (п.3 Розділу '''VI''' Інструкції з організації примусового виконання рішень).]

'''Про використання авансового внеску виконавець готує звіт,''' в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, які було здійснено за рахунок авансового внеску, '''із зазначенням сум коштів, які було сплачено на фінансування кожної з витрат.'''

За умови повернення виконавчого документа за письмовою заявою стягувача відповідно до '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»] звіт про використання авансового внеску надається стягувачу на його письмову вимогу.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено, що при розподілі стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) у '''першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій'''.
== Особливості стягнення витрат на проведення виконавчих дій ==
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

'''Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.'''

'''Мінімальні витрати''' виконавчого провадження '''складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов’язаних з винесенням постанов про''':
* відкриття виконавчого провадження;
* стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
* стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
* стягнення витрат виконавчого провадження;
* закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
'''Витрати, пов’язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:'''
* виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
* пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв’язку)).
До '''додаткових витрат''' виконавчого провадження належать '''витрати''' виконавчого провадження, '''які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати''' виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення виконавцем '''було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження''', виконавець '''на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум''' згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] '''виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження''' (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

'''У разі повернення виконавчого документа стягувачу''' з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»], '''чи закінчення виконавчого провадження''' з підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»,] '''витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження''' (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

'''У випадку закінчення або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження,''' яка підлягає виконанню в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України «Про виконавче провадження»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкцією з організації примусового виконання рішень.] Слід зазначити, що '''дана постанова підлягає виконанню іншим приватним виконавцем або органом державної виконавчої служби''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 (ч.4 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).]

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
== Див. також ==
* [[Повернення виконавчого документу стягувачу]]
* [[Закінчення виконавчого провадження]]
* [[Порядок сплати виконавчого збору]]
* [[Оскарження дій державних виконавців]]
[[Категорія: Виконання судових рішень]]
[[Категорія: Виконавче провадження]]

Спрощене провадження в цивільних справах

2024-01-31T13:32:53Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік»]
== Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження ==
У порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 274 ЦПК України], розглядаються справи:

1) малозначні справи;

2) що виникають з трудових відносин;

3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8232 глави 12] розділу ІІІ "Позовне провадження" Цивільного процесуального кодексу України;

5) в яких ціна позову перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

6) інші вимоги, об’єднані з вимогами у вищезазначених спорах.

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 6, 9 ст. 19 ЦПК України] - '''малозначними справами''' є:
* справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6181 пункт 1] частини шостої статті 19 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-23#n200 № 10-р(II)/2023 від 22.11.2023]''');
* справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
* справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
* справи про розірвання шлюбу;
* справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ('''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9882 пункт 5] частини шостої статті 19 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-23#n200 № 10-р(II)/2023 від 22.11.2023]''').
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
== Розгляд справ у порядку спрощеного провадження ==
В [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частині 3 статті 274 ЦПК України] зазначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
# ціну позову;
# значення справи для сторін;
# обраний позивачем спосіб захисту;
# категорію та складність справи;
# обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;
# кількість сторін та інших учасників справи;
# чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
# думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 5 ст. 274 ЦПК України]).
== Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження ==
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 275 ЦПК України])
== Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження ==
Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 276 ЦПК України])
== Вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження ==
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У випадку, передбаченому частиною другою [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 274 ЦПК України], за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

'''Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:'''

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 277 ЦПК України]).
== Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні ==
Відзив подається протягом п’ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів із дня його отримання. ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 278 ЦПК України])
== Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження ==
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

'''Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:'''
# предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
# характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. 
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Прожитковий мінімум

2023-12-30T20:53:41Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text Закон України «Про прожитковий мінімум»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1206-17#n14 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.09.2017 № 1073 «Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії»]
== Визначення поняття ==
'''Прожитковий мінімум''' - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (частина 1 статті 1 ЗУ "Про прожитковий мінімум")].

Тобто обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи — фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для існування людини та соціальну частину — певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.
==Як визначається прожитковий мінімум==
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (частина 2 статті 1 ЗУ "Про прожитковий мінімум")]:

* дітей віком до 6 років;
* дітей віком від 6 до 18 років;
* працездатних осіб;
* осіб, які втратили працездатність.

До '''працездатних осіб''' відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

До '''осіб, які втратили працездатність''', відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.

Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових платежів.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях. Починаючи з 2006 р. Прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text (частина 3 статті 4 ЗУ "Про прожитковий мінімум")].

З 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму визначений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"] на одну особу в розрахунку на місяць становить -2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
{| class="wikitable"
!Соціальні та демографічні групи населення
!Розмір прожиткового мінімуму на 2023 рік
|-
!діти віком до 6 років
!2272
|-
!діти від 6 до 18 років
!2833
|-
!працездатні особи
!2684
|-
!'''особи, які втратили працездатність'''
!2093
|}
==Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг==
Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг закріплені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text статті 3 ЗУ "Про прожитковий мінімуму"]

Набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років.

Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.
====Основними принципами формування набору продуктів харчування є:====

* забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку організму;
* забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку;
* задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного, відновлення у необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила;
* підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку.

Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту.
====Основними принципами формування набору непродовольчих товарів є: ====

* забезпечення збереження здоров'я та підтримання життєдіяльності організму людини;
* урахування особливостей потреб осіб, які відносяться до різних соціальних і демографічних груп населення;
* урахування культурно-побутових потреб особистості.

До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші.

Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.
====Основними принципами формування набору послуг є:====

* задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем;
* задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров'я;
* визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг;
* урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення.

==Для чого застосовується прожитковий мінімум ==
Прожитковий мінімум застосовується для:

* загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
* встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та законів України;
* визначення права на призначення соціальної допомоги;
* визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
* встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
* формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text Закону України «Про прожитковий мінімум»].
[[Категорія:Бюджетне право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин

2023-12-30T20:36:34Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України (далі-КУ)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України (далі-ЗКУ)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text Закон України «Про Кабінет Міністрів України»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text Закон України «Про охорону земель»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про Державний земельний кадастр»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1559-17#Text Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1147-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/950-2007-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України»]
==Повноваження Кабінету міністрів України в галузі земельних відносин==
Кабінет Міністрів України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 КУ] та законів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади який здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України та має повноваження у галузі земельних відносин, а саме:
*розпорядження землями державної власності в межах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України];
*реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;
*викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом;
*координація проведення земельної реформи;
*розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
*організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;
*встановлення порядку проведення моніторингу земель;
*внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст;
*вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
===Розпорядження землями державної власності в межах ЗКУ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 8 ст. 122 ЗКУ] Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів"], а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

'''Умови продажу земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам''':
* здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України;
* продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
* реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України;
* іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України;
* розгляд клопотання і продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюються державними органами приватизації після отримання погодження Кабінету Міністрів України.
'''Порядок вилучення земельних ділянок:'''
* земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗКУ];
* вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
* за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам. Ці положення не поширюються на вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, а також на вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
{| class="wikitable"
|-
|
До особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини;

в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;

г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

'''!!! У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.'''
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1747-2021-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2021 р. № 1747-р «Про вилучення, передачу у постійне користування та комунальну власність земельної ділянки із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/217-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 217-р «Про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/669-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 669-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/34-2019-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 34-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 800-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/709-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 709-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/433-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 433-р «Про вилучення та передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/394-2018-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 394-р «Про вилучення, передачу у постійне користування та комунальну власність земельної ділянки із зміною її цільового призначення»] 
===Реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 116 КУ] Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, крім того у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»] зазначено до основних завдань Кабінету Міністрів України належить розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм, крім того одним з основних повноважень закріплених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text статті 2 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»], у сферах соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів. Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та з інших питань.
Кабінет Міністрів України одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України за минулий рік подає Верховній Раді України звіти про хід виконання загальнодержавних програм. [https://www.davr.gov.ua/proyekt-zakonu-ukraini-pro-vnesennya-zmin-do-zagalnoderzhavnoi-cilovoi-programi-rozvitku-vodnogo-gospodarstva-ta-ekologichnogo-ozdorovlennya-basejnu-richki-dnipro-na-period-do-2021-roku Проєкт Закону України «Про внесення змін до Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року».]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17#Text Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року»].Кабінет Міністрів України провадить координацію проведення земельної реформи через Офіс реформ Кабінету Міністрів України положення якого були утворені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-2016-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №768 "Про утворення Офісу реформ"], який утворено з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання. Крім того, Кабінет Міністрів України реалізує політику у багатьох сверах земельних правовідносин таких як моніторинг земель [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 року № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель"]та інші нормативни акти.
===Викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 41 КУ] кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

'''Суспільна необхідність''' - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку;

'''Суспільна потреба''' - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для забезпечення національної безпеки і оборони, розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також:
* будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;
* будівництво захисних гідротехнічних споруд;
* будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;
* розташування об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
'''якщо передбачається місце розташування об'єкта на території Автономної Республіки Крим та суміжної області або на території двох та більше областей.'''

Кабінет Міністрів України зобов'язаний письмово повідомити о рішенні про викуп земельної ділянки та інших об'єктів нерухомого майна, що розміщені на земельній ділянці, власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об'єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.

Роспорядження Кабінету Міністрів України від 20.08.2012 року № 624-р "'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/624-2012-р#Text Про вилучення та/або надання земельних ділянок у постійне користування із зміною їх цільового призначення та викуп або примусове відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності]'''"

Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку.

У разі якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження осіб, зазначених у частині другій цієї статті, залишається невідомим, навіть після звернення до органів і підрозділів Державної міграційної служби України, про прийняте рішення щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, ці особи повідомляються шляхом розміщення відповідного оголошення:
* в офіційному друкованому виданні, засновником якого є Кабінет Міністрів України, у разі якщо таке рішення приймає Кабінет Міністрів України;
* у друкованих засобах масової інформації, засновниками яких є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, що викуповується органом місцевого самоврядування чи відповідним органом виконавчої влади.
Власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, вважається повідомленим про такий викуп з дня опублікування зазначеного оголошення.

У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).

У разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:
* об'єктів національної безпеки і оборони;
* лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;
* об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
* об'єктів природно-заповідного фонду;
* кладовищ.
У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об’єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.

'''!!! Важливо. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.'''

'''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/25470535 Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2012 р. у справі № 2а-2/12/9104.]'''
===Координація проведення земельної реформи===
Кабінет Міністрів України провадить координацію проведення земельної реформи через Офіс реформ Кабінету Міністрів України положення якого були утворені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-2016-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №768 "Про утворення Офісу реформ"].

Офіс реформ (далі - Офіс) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, що утворюється з метою забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ, зокрема щодо планування відповідних заходів, проведення моніторингу та аналізу стану їх виконання.
{| class="wikitable mw-collapsible"
|+
!Основними завданнями Офіс
!Офіс має право
|-
|
*забезпечення на належному рівні організації та координації впровадження реформ
*підготовка пропозицій щодо плану заходів із впровадження реформ на відповідний рік (далі - план заходів) та механізмів реалізації таких реформ
*проведення моніторингу стану виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів
*проведення аналізу результатів виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади завдань, передбачених планом заходів
*підготовка пропозицій (інформації) для виконання завдань, покладених на утворені при Національній раді з відновлення України від наслідків війни робочі групи, зокрема з урахуванням позицій міжнародних партнерів, експертів, дипломатичних установ, профільних асоціацій, фінансових інституцій.
|
*запитувати у керівників центральних органів виконавчої влади та проектних офісів реформ, утворених міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, та одержувати інформацію про хід впровадження реформ
*отримувати в установленому порядку від міністерств, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань
*утворювати у разі потреби постійні або тимчасові робочі групи з питань забезпечення виконання покладених на нього завдань;
*залучати до участі у своїй роботі представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також представників вітчизняних та міжнародних експертних і наукових організацій, незалежних експертів (за згодою)
*користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних державних органів
*організовувати проведення конференцій, семінарів, нарад та інших заходів з питань впровадження реформ
|}
===Розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 116 КУ] Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, крім того у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»] зазначено до основних завдань Кабінету Міністрів України належить розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм, крім того одним з основних повноважень закріплених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18#Text статті 2 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України»], у сферах соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.
Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку, охорони довкілля та з інших питань.
Кабінет Міністрів України одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України за минулий рік подає Верховній Раді України звіти про хід виконання загальнодержавних програм.
[https://www.davr.gov.ua/proyekt-zakonu-ukraini-pro-vnesennya-zmin-do-zagalnoderzhavnoi-cilovoi-programi-rozvitku-vodnogo-gospodarstva-ta-ekologichnogo-ozdorovlennya-basejnu-richki-dnipro-na-period-do-2021-roku Проєкт Закону України «Про внесення змін до Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року».]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4836-17#Text Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року»]
===Організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою===
У статті 5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" закріплено, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#n19 Порядок ведення Державного земельного кадастру] визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр" затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#n19 Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]. Крім того, для забезпечення ведення Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів та інших інформаційних систем Кабінет Міністрів України затверджує Порядок інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, а також перелік відомостей, обмін якими може здійснюватися в порядку такої взаємодії.

=== Встановлення порядку проведення моніторингу земель ===
Свої повноваження стосовно встанолення поряду проведення моніторингу земель Кабінету Міністрів України реалізує шляхом прийняття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-93-%D0%BF#n10 Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністру України від 20.08.1993 № 661], який закріплює, що моніторинг земель - система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів, у свою чергу моніторинг земель є однією з складових системи моніторингу довкілля, порядок ведення якого визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/391-98-%D0%BF#Text Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 391].

==Див. також:==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_органів_місцевого_самоврядування_у_галузі_земельних_відносин Повноваження органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин]
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Повноваження_Верховної_Ради_України_та_органів_місцевого_самоврядування_в_галузі_земельних_відносин Повноваження Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин]
*[[Моніторинг земель: призначення та завдання]]
[[Категорія: Земельне право‎]]
[[Категорія:Кабінет Міністрів України]]

Користувач:Valerii.lebid

2023-12-30T20:09:45Z

Anatolii.shevchuk:

__NOTITLE__
__NOTOC__
[[Файл:Valerii.lebid.jpg|border|left|360px]]
{| style="margin: auto;"
|- style="vertical-align:top;"
| style="width: 100%; text-align:center;" | <div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em;">
<div style="background: #ffcc00; border-radius: .2em; color: #ffffff; padding: .1em .1em .1em; text-align: center;">
'''Лебідь Валерій Анатолійович'''
</div>
<div style="padding: 0.3em 0.5em 0.3em 1em; margin: 0em 0 1em 0; text-align: left;">
'''Завідувач "Сектор Тростянецьке бюро правової допомоги" [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ohtyrskyj-mistsevyj-tsentr-z-nadannya-bezoplatnoyi-vtorynnoyi-pravovoyi-dopomogy/ Охтирського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги]'''
</div>
</div>
|}

{| style="margin: auto;"
|- style="vertical-align:top;"
| style="width: 100%; text-align:center;" | <div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em;">
<div style="background: #336633; border-radius: .2em; color: #ffffff; padding: .1em .1em .1em; text-align: center;">
'''Про себе'''
</div>
<div style="padding: 0.3em 0.5em 0.3em 1em; margin: 0em 0 0em 0; text-align: left;">
У 2018 році закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, отримав повну вищу освіту за спеціальністю "правознавство" (магістр права). 

У системі надання безоплатної правової допомоги працюю з квітня 2018 року. 

Вільний час проводжу з друзями. Цікавлюся новинами у сфері IT та всім, що з нею пов'язано. 

Хобі: Street Workout, велосипедні прогулянки.
</div>
</div>
|}

Користувач:Valerii.lebid

2023-12-30T20:09:04Z

Anatolii.shevchuk:

__NOTITLE__
__NOTOC__
[[Файл:Valerii.lebid.jpg|border|left|360px]]
{| style="margin: auto;"
|- style="vertical-align:top;"
| style="width: 100%; text-align:center;" | <div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em;">
<div style="background: #ffcc00; border-radius: .2em; color: #ffffff; padding: .1em .1em .1em; text-align: center;">
'''Лебідь Валерій Анатолійович'''
</div>
<div style="padding: 0.3em 0.5em 0.3em 1em; margin: 0em 0 1em 0; text-align: left;">
'''Завідувач сектору "Тростянецьке бюро правової допомоги" [https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ohtyrskyj-mistsevyj-tsentr-z-nadannya-bezoplatnoyi-vtorynnoyi-pravovoyi-dopomogy/ Охтирського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги]'''
</div>
</div>
|}

{| style="margin: auto;"
|- style="vertical-align:top;"
| style="width: 100%; text-align:center;" | <div style="box-shadow: 0 0 .3em #999999; border-radius: .2em;">
<div style="background: #336633; border-radius: .2em; color: #ffffff; padding: .1em .1em .1em; text-align: center;">
'''Про себе'''
</div>
<div style="padding: 0.3em 0.5em 0.3em 1em; margin: 0em 0 0em 0; text-align: left;">
У 2018 році закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, отримав повну вищу освіту за спеціальністю "правознавство" (магістр права). 

У системі надання безоплатної правової допомоги працюю з квітня 2018 року. 

Вільний час проводжу з друзями. Цікавлюся новинами у сфері IT та всім, що з нею пов'язано. 

Хобі: Street Workout, велосипедні прогулянки.
</div>
</div>
|}

Обмеження прав на землю

2023-11-17T19:21:47Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#Text Додатки (2-57) до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"] (далі - Порядок)
== Загальні положення ==
Законодавством закріплено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n244 (частина перша статті 18 Земельного кодексу України] (далі - ЗК України). Тобто кожній категорії земель притаманні свої особливості щодо її користування, що у свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її цільового призначення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини четвертої статті 41 Конституції України] зазначено, що право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його, а у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 частині третій статті 13 Конституції України] зазначено, що власність зобов'язує і що вона не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. А також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини сьомої статті 41 Конституції України] використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Поняття обтяження закріплюється у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n5 Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]" (далі - Закон) у якому йдеться, що '''обтяження''' - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 статті 110 ЗК України] :

● '''обмеження''' прав на землю може бути встановлено на використання власником земельної ділянки або її частини;

● '''обтяжено''' правами інших осіб може бути право власності на земельну ділянку.

Під обмеженням прав на земельну ділянку слід розуміти покладений обов’язок на власника чи землекористувача земельної ділянки утримуватись від певних дій щодо даної земельної ділянки, а обтяження земельної ділянки – це обов’язок вчинити певні дії.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
|-
| '''Важливо!!!''' Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
|}
== Обмеження у користувані ==
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

е) обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Містобудівною документацією на місцевому рівні також встановлюються гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд, максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), мінімально допустимі відстані від об’єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України (обмеження у використанні земель у сфері забудови). Обмеження у використанні земель у сфері забудови, що встановлюються певним видом містобудівної документації на місцевому рівні, визначаються Порядком розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 частина друга статті 111 ЗК України]).
== Державна реєстрація обмеження у використанні земель, набрання чинності ==
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Державному земельному кадастрі] у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), містобудівній документації, робочому проекті землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 стаття 111 ЗК України]).
== Порядок реєстрації обмежень на землю ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051] (далі – Порядок) визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=101#w1_1 пункту 101 Порядку] для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються:
* заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 додатком 12 Порядку];
* документація із землеустрою, інші документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель;
* електронний документ.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=23.+%D0%94%D0%BE#w1_5 пункті 23 Порядку], на підставі:
* схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
* комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій;
* проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
* проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
* проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* іншої документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n203 статті 25 Закону України "Про землеустрій"];
* договору;
* рішення суду;
* матеріалів, за якими відповідно до законодавства, що діяло на момент їх розроблення, здійснювалося встановлення обмежень у використанні земель, визначених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Закону України “Про охорону культурної спадщини”] і встановлених частиною сьомою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n413 статті 47 Закону України “Про землеустрій”] до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#Text Законом України від 28 квітня 2021 р. № 1423-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин”].
* у разі коли з таких матеріалів неможливо встановити дійсні межі зазначених обмежень, такі відомості вносяться до Державного земельного кадастру на підставі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Законом України “Про охорону культурної спадщини”], а до її розроблення - технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=104#w1_1 Пунктом 104 Порядку] визначено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:
* у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до пунктів 107-134 Порядку;
* на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з додатком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 12 до Порядку], до якої додаються:
*# документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF/ed20230704#Text пунктом 102 цього Порядку] є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;
*# електронний документ.
Відомості про обмеження у використанні земель у сфері забудови, передбачені Класифікацією обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 року № 654], що встановлені до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#Text Законом України від 17 червня 2020 року № 711-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"] у затвердженій містобудівній документації на місцевому рівні, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі такої документації.

'''''Звернення стягнення або накладення арешту приватним (державним) виконавцем на право оренди земельної ділянки орендаря є незаконним, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.''''''
=== Інформація про обмеження у використанні земель, які вносяться до державного земельного кадастру ===
До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:
* назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0+%D1%82%D0%B0+%D0%BA%D0%BE%D0%B4%2C+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80#w1_1 додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1] Порядку;
* контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;
* площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);
* перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;
* опис режимоутворюючого об'єкта (за його наявності):
** найменування;
** контури меж режимоутворюючого об'єкта з координатами поворотних точок та довжиною;
** контур межі режимоутворюючого об’єкта, від якого встановлюється обмеження у використанні земель;
** відстань від контуру режимоутворюючого об’єкта, на яку встановлюється обмеження у використанні земель;
** площа (в цілому і за окремими контурами);
** характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;
* інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів (пункт 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n18 Порядку]).
== Обтяження прав на землю ==
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Наприклад: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB+%D0%A5#w1_18 у розділі Х "Перехідні положення" ЗК України] до 1 січня 2024 року встановлено, що загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до встановлення такого обмеження.
=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають [[Реєстрація права власності на земельну ділянку|державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] у порядку, встановленому законом.
== Обтяження, що підлягають державній реєстрації ==
Державній реєстрації прав підлягають:
* право власності та [[право довірчої власності]] як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
* речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
** [[Право земельного сервітуту|право користування (сервітут)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право забудови земельної ділянки (суперфіцій)]];
** право господарського відання;
** право оперативного управління;
** право постійного користування та [[Договір оренди земельної ділянки|право оренди (суборенди) земельної ділянки]];
** право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
** право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань);
** інші речові права відповідно до закону;
* обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва:
** заборона відчуження та/або користування;
** [[Порядок накладення арешту на землі сільськогосподарського призначення|арешт]];
** [[Договір іпотеки|іпотека]];
** вимога [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення договору]], предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
** [[Податкова застава: зміст, підстави виникнення, порядок застосування|податкова застава]], предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
** інші обтяження відповідно до закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n64 (стаття 4 Закону]).
У разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.
== Отримання довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку ==
[[Файл:Dovidka.jpg|міні|довідка]]
Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку - документ, який видається територіальним управлінням Держземагентства для здійснення різних операцій із земельною ділянкою (наприклад, для продажу, дарування, застави або прийняття спадщини).

Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку є обов’язковою для укладення нотаріальних договорів, і нотаріус без даної довідки не зможе провести відповідну угоду.
=== Строк дії ===
Строк дії довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку становить 1 рік. Цей документ необхідний для здійснення будь-яких операцій з земельною ділянкою. Крім того, ще буде потрібен витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
=== Порядок отримання послуг ===
Подати електронну заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру особисто через електронний кабінет "Е-сервіси"- https://e.land.gov.ua/services.

Замовлення на отримання витягу відправляється на виконання після оплати адміністративних послуг через платіжний сервіс.

Після опрацювання сформованого замовлення на електронну скриньку, адреса якої була вказана у формі замовлення, надійде електронний лист з детальною інформацією щодо дати та часу надходження документів до обраного Центру надання адміністративних послуг.
==== Строки надання послуги ====
Протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.
==== Вартість послуг ====
0,055 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"] на 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становить 6700 гривень, Тобто вартість буде становить 6700 × 0,055=368 гривень.

За зверненням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - послуга безоплатна.
==== Результат послуги ====
Витяг з Державного земельного кадастру або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.
==== Відповідальний орган ====
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952168 Постанова Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18] (застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках:

1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця);

2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо).

Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні).

== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій службових осіб, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103'''

== Див. також ==
* [[Добросусідство]]
* [[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
* [[Землі водного фонду]]
* [[Землі енергетичної системи]]
* [[Землі запасу]]
* [[Землі лісогосподарського призначення]]
* [[Землі промисловості|Землі оборони]]
* [[Землі транспорту]]
* [[Право земельного сервітуту]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]

Обмеження прав на землю

2023-11-17T19:19:00Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#Text Додатки (2-57) до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"] (далі - Порядок)
== Загальні положення ==
Законодавством закріплено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n244 (частина перша статті 18 Земельного кодексу України] (далі - ЗК України). Тобто кожній категорії земель притаманні свої особливості щодо її користування, що у свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її цільового призначення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини четвертої статті 41 Конституції України] зазначено, що право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його, а у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 частині третій статті 13 Конституції України] зазначено, що власність зобов'язує і що вона не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. А також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини сьомої статті 41 Конституції України] використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Поняття обтяження закріплюється у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n5 Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]" (далі - Закон) у якому йдеться, що '''обтяження''' - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 статті 110 ЗК України] :

● '''обмеження''' прав на землю може бути встановлено на використання власником земельної ділянки або її частини;

● '''обтяжено''' правами інших осіб може бути право власності на земельну ділянку.

Під обмеженням прав на земельну ділянку слід розуміти покладений обов’язок на власника чи землекористувача земельної ділянки утримуватись від певних дій щодо даної земельної ділянки, а обтяження земельної ділянки – це обов’язок вчинити певні дії.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
|-
| '''Важливо!!!''' Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
|}
== Обмеження у користувані ==
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

е) обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Містобудівною документацією на місцевому рівні також встановлюються гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд, максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), мінімально допустимі відстані від об’єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України (обмеження у використанні земель у сфері забудови). Обмеження у використанні земель у сфері забудови, що встановлюються певним видом містобудівної документації на місцевому рівні, визначаються Порядком розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 частина друга статті 111 ЗК України]).
== Державна реєстрація обмеження у використанні земель, набрання чинності ==
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Державному земельному кадастрі] у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), містобудівній документації, робочому проекті землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 стаття 111 ЗК України]).
== Порядок реєстрації обмежень на землю ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051] (далі – Порядок) визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=101#w1_1 пункту 101 Порядку] для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються:
* заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 додатком 12 Порядку];
* документація із землеустрою, інші документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель;
* електронний документ.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=23.+%D0%94%D0%BE#w1_5 пункті 23 Порядку], на підставі:
* схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
* комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій;
* проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
* проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
* проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* іншої документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n203 статті 25 Закону України "Про землеустрій"];
* договору;
* рішення суду;
* матеріалів, за якими відповідно до законодавства, що діяло на момент їх розроблення, здійснювалося встановлення обмежень у використанні земель, визначених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Закону України “Про охорону культурної спадщини”] і встановлених частиною сьомою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n413 статті 47 Закону України “Про землеустрій”] до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#Text Законом України від 28 квітня 2021 р. № 1423-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин”].
* у разі коли з таких матеріалів неможливо встановити дійсні межі зазначених обмежень, такі відомості вносяться до Державного земельного кадастру на підставі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Законом України “Про охорону культурної спадщини”], а до її розроблення - технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=104#w1_1 Пунктом 104 Порядку] визначено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:
* у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до пунктів 107-134 Порядку;
* на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з додатком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 12 до Порядку], до якої додаються:
*# документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF/ed20230704#Text пунктом 102 цього Порядку] є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;
*# електронний документ.
Відомості про обмеження у використанні земель у сфері забудови, передбачені Класифікацією обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 року № 654], що встановлені до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#Text Законом України від 17 червня 2020 року № 711-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"] у затвердженій містобудівній документації на місцевому рівні, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі такої документації.

'''''Звернення стягнення або накладення арешту приватним (державним) виконавцем на право оренди земельної ділянки орендаря є незаконним, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.''''''
=== Інформація про обмеження у використанні земель, які вносяться до державного земельного кадастру ===
До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:
* назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0+%D1%82%D0%B0+%D0%BA%D0%BE%D0%B4%2C+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80#w1_1 додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1] Порядку;
* контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;
* площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);
* перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;
* опис режимоутворюючого об'єкта (за його наявності):
** найменування;
** контури меж режимоутворюючого об'єкта з координатами поворотних точок та довжиною;
** контур межі режимоутворюючого об’єкта, від якого встановлюється обмеження у використанні земель;
** відстань від контуру режимоутворюючого об’єкта, на яку встановлюється обмеження у використанні земель;
** площа (в цілому і за окремими контурами);
** характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;
* інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів (пункт 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n18 Порядку]).
== Обтяження прав на землю ==
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Наприклад: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB+%D0%A5#w1_18 у розділі Х "Перехідні положення" ЗК України] до 1 січня 2024 року встановлено, що загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до встановлення такого обмеження.
=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають [[Реєстрація права власності на земельну ділянку|державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] у порядку, встановленому законом.
== Обтяження, що підлягають державній реєстрації ==
Державній реєстрації прав підлягають:
* право власності та [[право довірчої власності]] як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
* речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
** [[Право земельного сервітуту|право користування (сервітут)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право забудови земельної ділянки (суперфіцій)]];
** право господарського відання;
** право оперативного управління;
** право постійного користування та [[Договір оренди земельної ділянки|право оренди (суборенди) земельної ділянки]];
** право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
** право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань);
** інші речові права відповідно до закону;
* обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва:
** заборона відчуження та/або користування;
** [[Порядок накладення арешту на землі сільськогосподарського призначення|арешт]];
** [[Договір іпотеки|іпотека]];
** вимога [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення договору]], предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
** [[Податкова застава: зміст, підстави виникнення, порядок застосування|податкова застава]], предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
** інші обтяження відповідно до закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n64 (стаття 4 Закону]).
У разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.
== Отримання довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку ==
[[Файл:Dovidka.jpg|міні|довідка]]
Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку - документ, який видається територіальним управлінням Держземагентства для здійснення різних операцій із земельною ділянкою (наприклад, для продажу, дарування, застави або прийняття спадщини).

Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку є обов’язковою для укладення нотаріальних договорів, і нотаріус без даної довідки не зможе провести відповідну угоду.
=== Строк дії ===
Строк дії довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку становить 1 рік. Цей документ необхідний для здійснення будь-яких операцій з земельною ділянкою. Крім того, ще буде потрібен витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
=== Порядок отримання послуг ===
Подати електронну заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру особисто через електронний кабінет "Е-сервіси"- https://e.land.gov.ua/services.

Замовлення на отримання витягу відправляється на виконання після оплати адміністративних послуг через платіжний сервіс.

Після опрацювання сформованого замовлення на електронну скриньку, адреса якої була вказана у формі замовлення, надійде електронний лист з детальною інформацією щодо дати та часу надходження документів до обраного Центру надання адміністративних послуг.
==== Строки надання послуги ====
Протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.
==== Вартість послуг ====
0,055 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"] на 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становить 6700 гривень, Тобто вартість буде становить 6700 × 0,055=368 гривень.

За зверненням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - послуга безоплатна.
==== Результат послуги ====
Витяг з Державного земельного кадастру або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.
==== Відповідальний орган ====
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952168 Постанова Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18] (застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках: 1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця); 2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні).

== Безоплатна правнича допомога[ред. | ред. код][ред. | ред. код] ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій службових осіб, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103'''

== Див. також ==
* [[Добросусідство]]
* [[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
* [[Землі водного фонду]]
* [[Землі енергетичної системи]]
* [[Землі запасу]]
* [[Землі лісогосподарського призначення]]
* [[Землі промисловості|Землі оборони]]
* [[Землі транспорту]]
* [[Право земельного сервітуту]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]

Обмеження прав на землю

2023-11-17T14:51:36Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2023 року №665

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#Text Додатки (2-57) до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"] (далі - Порядок)
== Загальні положення ==
Законодавством закріплено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n244 (частина перша статті 18 Земельного кодексу України] (далі - ЗК України). Тобто кожній категорії земель притаманні свої особливості щодо її користування, що у свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її цільового призначення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини четвертої статті 41 Конституції України] зазначено, що право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його, а у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 частині третій статті 13 Конституції України] зазначено, що власність зобов'язує і що вона не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. А також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини сьомої статті 41 Конституції України] використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Поняття обтяження закріплюється у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n5 Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]" (далі - Закон) у якому йдеться, що '''обтяження''' - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 статті 110 ЗК України] :

● '''обмеження''' прав на землю може бути встановлено на використання власником земельної ділянки або її частини;

● '''обтяжено''' правами інших осіб може бути право власності на земельну ділянку.

Під обмеженням прав на земельну ділянку слід розуміти покладений обов’язок на власника чи землекористувача земельної ділянки утримуватись від певних дій щодо даної земельної ділянки, а обтяження земельної ділянки – це обов’язок вчинити певні дії.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
|-
| '''Важливо!!!''' Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
|}
== Обмеження у користувані ==
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

е) обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Містобудівною документацією на місцевому рівні також встановлюються гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд, максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), мінімально допустимі відстані від об’єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України (обмеження у використанні земель у сфері забудови). Обмеження у використанні земель у сфері забудови, що встановлюються певним видом містобудівної документації на місцевому рівні, визначаються Порядком розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 частина друга статті 111 ЗК України]).
== Державна реєстрація обмеження у використанні земель, набрання чинності ==
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Державному земельному кадастрі] у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), містобудівній документації, робочому проекті землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 стаття 111 ЗК України]).
== Порядок реєстрації обмежень на землю ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051] (далі – Порядок) визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=101#w1_1 пункту 101 Порядку] для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються:
* заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 додатком 12 Порядку];
* документація із землеустрою, інші документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель;
* електронний документ.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=23.+%D0%94%D0%BE#w1_5 пункті 23 Порядку], на підставі:
* схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
* комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій;
* проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
* проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
* проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* іншої документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n203 статті 25 Закону України "Про землеустрій"];
* договору;
* рішення суду;
* матеріалів, за якими відповідно до законодавства, що діяло на момент їх розроблення, здійснювалося встановлення обмежень у використанні земель, визначених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Закону України “Про охорону культурної спадщини”] і встановлених частиною сьомою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n413 статті 47 Закону України “Про землеустрій”] до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#Text Законом України від 28 квітня 2021 р. № 1423-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин”].
* у разі коли з таких матеріалів неможливо встановити дійсні межі зазначених обмежень, такі відомості вносяться до Державного земельного кадастру на підставі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Законом України “Про охорону культурної спадщини”], а до її розроблення - технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=104#w1_1 Пунктом 104 Порядку] визначено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:
* у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до пунктів 107-134 Порядку;
* на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з додатком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 12 до Порядку], до якої додаються:
*# документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF/ed20230704#Text пунктом 102 цього Порядку] є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;
*# електронний документ.
Відомості про обмеження у використанні земель у сфері забудови, передбачені Класифікацією обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 року № 654], що встановлені до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#Text Законом України від 17 червня 2020 року № 711-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"] у затвердженій містобудівній документації на місцевому рівні, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі такої документації.

'''''Звернення стягнення або накладення арешту приватним (державним) виконавцем на право оренди земельної ділянки орендаря є незаконним, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.''''''
=== Інформація про обмеження у використанні земель, які вносяться до державного земельного кадастру ===
До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:
* назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0+%D1%82%D0%B0+%D0%BA%D0%BE%D0%B4%2C+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80#w1_1 додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1] Порядку;
* контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;
* площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);
* перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;
* опис режимоутворюючого об'єкта (за його наявності):
** найменування;
** контури меж режимоутворюючого об'єкта з координатами поворотних точок та довжиною;
** контур межі режимоутворюючого об’єкта, від якого встановлюється обмеження у використанні земель;
** відстань від контуру режимоутворюючого об’єкта, на яку встановлюється обмеження у використанні земель;
** площа (в цілому і за окремими контурами);
** характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;
* інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів (пункт 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n18 Порядку]).
== Обтяження прав на землю ==
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Наприклад: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB+%D0%A5#w1_18 у розділі Х "Перехідні положення" ЗК України] до 1 січня 2021 року встановлено, що загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до встановлення такого обмеження.
=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають [[Реєстрація права власності на земельну ділянку|державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] у порядку, встановленому законом.
== Обтяження, що підлягають державній реєстрації ==
Державній реєстрації прав підлягають:
* право власності та [[право довірчої власності]] як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
* речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
** [[Право земельного сервітуту|право користування (сервітут)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право забудови земельної ділянки (суперфіцій)]];
** право господарського відання;
** право оперативного управління;
** право постійного користування та [[Договір оренди земельної ділянки|право оренди (суборенди) земельної ділянки]];
** право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
** право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань);
** інші речові права відповідно до закону;
* обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва:
** заборона відчуження та/або користування;
** [[Порядок накладення арешту на землі сільськогосподарського призначення|арешт]];
** [[Договір іпотеки|іпотека]];
** вимога [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення договору]], предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
** [[Податкова застава: зміст, підстави виникнення, порядок застосування|податкова застава]], предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
** інші обтяження відповідно до закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n64 (стаття 4 Закону]).
У разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.
== Отримання довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку ==
[[Файл:Dovidka.jpg|міні|довідка]]
Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку - документ, який видається територіальним управлінням Держземагентства для здійснення різних операцій із земельною ділянкою (наприклад, для продажу, дарування, застави або прийняття спадщини).

Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку є обов’язковою для укладення нотаріальних договорів, і нотаріус без даної довідки не зможе провести відповідну угоду.
=== Строк дії ===
Строк дії довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку становить 1 рік. Цей документ необхідний для здійснення будь-яких операцій з земельною ділянкою. Крім того, ще буде потрібен витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
=== Порядок отримання послуг ===
Подати електронну заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру особисто через електронний кабінет "Е-сервіси"- https://e.land.gov.ua/services.

Замовлення на отримання витягу відправляється на виконання після оплати адміністративних послуг через платіжний сервіс.

Після опрацювання сформованого замовлення на електронну скриньку, адреса якої була вказана у формі замовлення, надійде електронний лист з детальною інформацією щодо дати та часу надходження документів до обраного Центру надання адміністративних послуг.
==== Строки надання послуги ====
Протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.
==== Вартість послуг ====
0,055 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"] на 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становить 6700 гривень, Тобто вартість буде становить 6700 × 0,055=368 гривень.

За зверненням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - послуга безоплатна.
==== Результат послуги ====
Витяг з Державного земельного кадастру або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.
==== Відповідальний орган ====
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952168 Постанова Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18] (застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках: 1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця); 2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні).

== Безоплатна правнича допомога[ред. | ред. код][ред. | ред. код] ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій службових осіб, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103'''

== Див. також ==
* [[Добросусідство]]
* [[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
* [[Землі водного фонду]]
* [[Землі енергетичної системи]]
* [[Землі запасу]]
* [[Землі лісогосподарського призначення]]
* [[Землі промисловості|Землі оборони]]
* [[Землі транспорту]]
* [[Право земельного сервітуту]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]

Обмеження прав на землю

2023-11-17T14:42:19Z

Anatolii.shevchuk: Внесено зміни відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2023 року №665

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#Text Додатки (2-57) до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"] (далі - Порядок)
== Загальні положення ==
Законодавством закріплено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n244 (частина перша статті 18 Земельного кодексу України] (далі - ЗК України). Тобто кожній категорії земель притаманні свої особливості щодо її користування, що у свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її цільового призначення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини четвертої статті 41 Конституції України] зазначено, що право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його, а у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 частині третій статті 13 Конституції України] зазначено, що власність зобов'язує і що вона не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. А також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини сьомої статті 41 Конституції України] використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Поняття обтяження закріплюється у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n5 Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]" (далі - Закон) у якому йдеться, що '''обтяження''' - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 статті 110 ЗК України] :

● '''обмеження''' прав на землю може бути встановлено на використання власником земельної ділянки або її частини;

● '''обтяжено''' правами інших осіб може бути право власності на земельну ділянку.

Під обмеженням прав на земельну ділянку слід розуміти покладений обов’язок на власника чи землекористувача земельної ділянки утримуватись від певних дій щодо даної земельної ділянки, а обтяження земельної ділянки – це обов’язок вчинити певні дії.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
|-
| '''Важливо!!!''' Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
|}
== Обмеження у користувані ==
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

е) обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Містобудівною документацією на місцевому рівні також встановлюються гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд, максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), мінімально допустимі відстані від об’єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України (обмеження у використанні земель у сфері забудови). Обмеження у використанні земель у сфері забудови, що встановлюються певним видом містобудівної документації на місцевому рівні, визначаються Порядком розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 частина друга статті 111 ЗК України]).
== Державна реєстрація обмеження у використанні земель, набрання чинності ==
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Державному земельному кадастрі] у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), містобудівній документації, робочому проекті землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 стаття 111 ЗК України]).
== Порядок реєстрації обмежень на землю ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051] (далі – Порядок) визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=101#w1_1 пункту 101 Порядку] для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються:
* заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 додатком 12 Порядку];
* документація із землеустрою, інші документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель;
* електронний документ.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=23.+%D0%94%D0%BE#w1_5 пункті 23 Порядку], на підставі:
* схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
* комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій;
* проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
* проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
* проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* іншої документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n203 статті 25 Закону України "Про землеустрій"];
* договору;
* рішення суду;
* матеріалів, за якими відповідно до законодавства, що діяло на момент їх розроблення, здійснювалося встановлення обмежень у використанні земель, визначених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text Закону України “Про охорону культурної спадщини”] і встановлених частиною сьомою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n413 статті 47 Закону України “Про землеустрій”] до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#Text Законом України від 28 квітня 2021 р. № 1423-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин”].
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=104#w1_1 Пунктом 104 Порядку] визначено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:
* у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до пунктів 107-134 Порядку;
* на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з додатком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 12 до Порядку], до якої додаються:
*# документація із землеустрою, яка згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 з пунктом 102 цього Порядку] є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;
*# електронний документ.
Відомості про обмеження у використанні земель у сфері забудови, передбачені Класифікацією обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 року № 654], що встановлені до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#Text Законом України від 17 червня 2020 року № 711-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"] у затвердженій містобудівній документації на місцевому рівні, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі такої документації.

'''''Звернення стягнення або накладення арешту приватним (державним) виконавцем на право оренди земельної ділянки орендаря є незаконним, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.''''''
=== Інформація про обмеження у використанні земель, які вносяться до державного земельного кадастру ===
До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:
* назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0+%D1%82%D0%B0+%D0%BA%D0%BE%D0%B4%2C+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80#w1_1 додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1] Порядку;
* контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;
* площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);
* перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;
* опис режимоутворюючого об'єкта (за його наявності):
** найменування;
** контури меж режимоутворюючого об'єкта з координатами поворотних точок та довжиною;
** контур межі режимоутворюючого об’єкта, від якого встановлюється обмеження у використанні земель;
** відстань від контуру режимоутворюючого об’єкта, на яку встановлюється обмеження у використанні земель;
** площа (в цілому і за окремими контурами);
** характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;
* інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів (пункт 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n18 Порядку]).
== Обтяження прав на землю ==
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Наприклад: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB+%D0%A5#w1_18 у розділі Х "Перехідні положення" ЗК України] до 1 січня 2021 року встановлено, що загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до встановлення такого обмеження.
=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають [[Реєстрація права власності на земельну ділянку|державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] у порядку, встановленому законом.
== Обтяження, що підлягають державній реєстрації ==
Державній реєстрації прав підлягають:
* право власності та [[право довірчої власності]] як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
* речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
** [[Право земельного сервітуту|право користування (сервітут)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право забудови земельної ділянки (суперфіцій)]];
** право господарського відання;
** право оперативного управління;
** право постійного користування та [[Договір оренди земельної ділянки|право оренди (суборенди) земельної ділянки]];
** право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
** право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань);
** інші речові права відповідно до закону;
* обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва:
** заборона відчуження та/або користування;
** [[Порядок накладення арешту на землі сільськогосподарського призначення|арешт]];
** [[Договір іпотеки|іпотека]];
** вимога [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення договору]], предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
** [[Податкова застава: зміст, підстави виникнення, порядок застосування|податкова застава]], предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
** інші обтяження відповідно до закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n64 (стаття 4 Закону]).
У разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.
== Отримання довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку ==
[[Файл:Dovidka.jpg|міні|довідка]]
Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку - документ, який видається територіальним управлінням Держземагентства для здійснення різних операцій із земельною ділянкою (наприклад, для продажу, дарування, застави або прийняття спадщини).

Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку є обов’язковою для укладення нотаріальних договорів, і нотаріус без даної довідки не зможе провести відповідну угоду.
=== Строк дії ===
Строк дії довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку становить 1 рік. Цей документ необхідний для здійснення будь-яких операцій з земельною ділянкою. Крім того, ще буде потрібен витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
=== Порядок отримання послуг ===
Подати електронну заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру особисто через електронний кабінет "Е-сервіси"- https://e.land.gov.ua/services.

Замовлення на отримання витягу відправляється на виконання після оплати адміністративних послуг через платіжний сервіс.

Після опрацювання сформованого замовлення на електронну скриньку, адреса якої була вказана у формі замовлення, надійде електронний лист з детальною інформацією щодо дати та часу надходження документів до обраного Центру надання адміністративних послуг.
==== Строки надання послуги ====
Протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.
==== Вартість послуг ====
0,055 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"] на 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становить 6700 гривень, Тобто вартість буде становить 6700 × 0,055=368 гривень.

За зверненням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - послуга безоплатна.
==== Результат послуги ====
Витяг з Державного земельного кадастру або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.
==== Відповідальний орган ====
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952168 Постанова Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18] (застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках: 1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця); 2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні).

== Безоплатна правнича допомога[ред. | ред. код][ред. | ред. код] ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій службових осіб, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103'''

== Див. також ==
* [[Добросусідство]]
* [[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
* [[Землі водного фонду]]
* [[Землі енергетичної системи]]
* [[Землі запасу]]
* [[Землі лісогосподарського призначення]]
* [[Землі промисловості|Землі оборони]]
* [[Землі транспорту]]
* [[Право земельного сервітуту]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]

Обмеження прав на землю

2023-11-03T14:53:08Z

Anatolii.shevchuk: Додано інформацію щодо отримання безоплатної правничої допомоги

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051б-2012-п#Text Додатки (2-57) до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Порядок ведення Державного земельного кадастру"] (далі - Порядок)
== Загальні положення ==
Законодавством закріплено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n244 (частина перша статті 18 Земельного кодексу України] (далі - ЗК України). Тобто кожній категорії земель притаманні свої особливості щодо її користування, що у свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її цільового призначення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини четвертої статті 41 Конституції України] зазначено, що право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його, а у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 частині третій статті 13 Конституції України] зазначено, що власність зобов'язує і що вона не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству. А також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#n4292 частини сьомої статті 41 Конституції України] використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі.

Поняття обтяження закріплюється у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#n5 Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]" (далі - Закон) у якому йдеться, що '''обтяження''' - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n928 статті 110 ЗК України] :

● '''обмеження''' прав на землю може бути встановлено на використання власником земельної ділянки або її частини;

● '''обтяжено''' правами інших осіб може бути право власності на земельну ділянку.

Під обмеженням прав на земельну ділянку слід розуміти покладений обов’язок на власника чи землекористувача земельної ділянки утримуватись від певних дій щодо даної земельної ділянки, а обтяження земельної ділянки – це обов’язок вчинити певні дії.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.
|-
| '''Важливо!!!''' Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.
|}
== Обмеження у користувані ==
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

е) обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Містобудівною документацією на місцевому рівні також встановлюються гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд, максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), мінімально допустимі відстані від об’єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України (обмеження у використанні земель у сфері забудови). Обмеження у використанні земель у сфері забудови, що встановлюються певним видом містобудівної документації на місцевому рівні, визначаються Порядком розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 частина друга статті 111 ЗК України]).
== Державна реєстрація обмеження у використанні земель, набрання чинності ==
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Державному земельному кадастрі] у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), містобудівній документації, робочому проекті землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n937 стаття 111 ЗК України]).
== Порядок реєстрації обмежень на землю ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051] (далі – Порядок) визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=101#w1_1 пункту 101 Порядку] для державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) Державному кадастровому реєстраторові подаються:
* заява про державну реєстрацію обмеження у використанні земель за формою заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 додатком 12 Порядку];
* документація із землеустрою, інші документи, які згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] є підставою для виникнення, зміни та припинення обмеження у використанні земель;
* електронний документ.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 пунктом 102 Порядку] до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=23.+%D0%94%D0%BE#w1_5 пункті 23 Порядку], на підставі:
* схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
* комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій;
* проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
* проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
* проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
* технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
* іншої документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n203 статті 25 Закону України "Про землеустрій"];
* договору;
* рішення суду.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=104#w1_1 Пунктом 104 Порядку] визначено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, здійснюється:
* у процесі державної реєстрації земельних ділянок та внесення змін до відомостей про них відповідно до пунктів 107-134 Порядку;
* на підставі заяви органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з додатком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051%D0%B1-2012-%D0%BF#n177 12 до Порядку], до якої додаються:
*# документація із землеустрою, яка згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=102#w1_1 з пунктом 102 цього Порядку] є підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про такі обмеження;
*# електронний документ.
Відомості про обмеження у використанні земель у сфері забудови, передбачені Класифікацією обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 року № 654], що встановлені до набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-20#Text Законом України від 17 червня 2020 року № 711-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"] у затвердженій містобудівній документації на місцевому рівні, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі такої документації.

'''''Звернення стягнення або накладення арешту приватним (державним) виконавцем на право оренди земельної ділянки орендаря є незаконним, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.''''''
=== Інформація про обмеження у використанні земель, які вносяться до державного земельного кадастру ===
До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:
* назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF?find=1&text=%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0+%D1%82%D0%B0+%D0%BA%D0%BE%D0%B4%2C+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80#w1_1 додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1] Порядку;
* контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;
* площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);
* перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;
* опис режимоутворюючого об'єкта (за його наявності):
** найменування;
** контури меж режимоутворюючого об'єкта з координатами поворотних точок та довжиною;
** площа (в цілому і за окремими контурами);
** характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;
* інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів (пункт 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n18 Порядку]).
== Обтяження прав на землю ==
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Наприклад: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14?find=1&text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB+%D0%A5#w1_18 у розділі Х "Перехідні положення" ЗК України] до 1 січня 2021 року встановлено, що загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України не може перевищувати ста гектарів. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до встановлення такого обмеження.
=== Державна реєстрація та набрання чиності ===
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають [[Реєстрація права власності на земельну ділянку|державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно]] у порядку, встановленому законом.
== Обтяження, що підлягають державній реєстрації ==
Державній реєстрації прав підлягають:
* право власності та [[право довірчої власності]] як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
* речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
** [[Право земельного сервітуту|право користування (сервітут)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)]];
** [[Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)|право забудови земельної ділянки (суперфіцій)]];
** право господарського відання;
** право оперативного управління;
** право постійного користування та [[Договір оренди земельної ділянки|право оренди (суборенди) земельної ділянки]];
** право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
** право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань);
** інші речові права відповідно до закону;
* обтяження речових прав на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва:
** заборона відчуження та/або користування;
** [[Порядок накладення арешту на землі сільськогосподарського призначення|арешт]];
** [[Договір іпотеки|іпотека]];
** вимога [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріального посвідчення договору]], предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна;
** [[Податкова застава: зміст, підстави виникнення, порядок застосування|податкова застава]], предметом якої є нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва;
** інші обтяження відповідно до закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n64 (стаття 4 Закону]).
У разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб’єкта управління об’єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.
== Отримання довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку ==
[[Файл:Dovidka.jpg|міні|довідка]]
Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку - документ, який видається територіальним управлінням Держземагентства для здійснення різних операцій із земельною ділянкою (наприклад, для продажу, дарування, застави або прийняття спадщини).

Довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку є обов’язковою для укладення нотаріальних договорів, і нотаріус без даної довідки не зможе провести відповідну угоду.
=== Строк дії ===
Строк дії довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку становить 1 рік. Цей документ необхідний для здійснення будь-яких операцій з земельною ділянкою. Крім того, ще буде потрібен витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
=== Порядок отримання послуг ===
Подати електронну заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру особисто через електронний кабінет "Е-сервіси"- https://e.land.gov.ua/services.

Замовлення на отримання витягу відправляється на виконання після оплати адміністративних послуг через платіжний сервіс.

Після опрацювання сформованого замовлення на електронну скриньку, адреса якої була вказана у формі замовлення, надійде електронний лист з детальною інформацією щодо дати та часу надходження документів до обраного Центру надання адміністративних послуг.
==== Строки надання послуги ====
Протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.
==== Вартість послуг ====
0,055 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"] на 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становить 6700 гривень, Тобто вартість буде становить 6700 × 0,055=368 гривень.

За зверненням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - послуга безоплатна.
==== Результат послуги ====
Витяг з Державного земельного кадастру або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру.
==== Відповідальний орган ====
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952168 Постанова Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18] (застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе у двох випадках: 1) стосовно власника земельної ділянки (орендодавця); 2) у випадку, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачене законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, мають бути спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні).

== Безоплатна правнича допомога[ред. | ред. код][ред. | ред. код] ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій службових осіб, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103'''

== Див. також ==
* [[Добросусідство]]
* [[Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання]]
* [[Землі водного фонду]]
* [[Землі енергетичної системи]]
* [[Землі запасу]]
* [[Землі лісогосподарського призначення]]
* [[Землі промисловості|Землі оборони]]
* [[Землі транспорту]]
* [[Право земельного сервітуту]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування чужим майном]]

Реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи

2023-11-03T14:17:57Z

Anatolii.shevchuk: Додано інформацію щодо отримання безоплатної правничої допомоги

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчий кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/409-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18#Text Наказ Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 року № 2023/5 «Про затвердження Порядку формування та ведення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту» (далі –Порядок)].
== Загальна інформація ==
Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (далі - Реєстр), - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку.
== Підстави внесення осіб до Реєстру ==
Інформація про особу вноситься до Реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили та містить рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

У разі якщо особа вчинила кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до створення реєстру, інформація про таку особу вноситься до реєстру на підставі ухвали суду за місцем проживання такої особи або місцем відбування нею покарання за клопотанням прокурора.[https://reyestr.court.gov.ua/Review/102045938 Приклад рішення].
== Інформація яка міститься у Реєстрі ==
До Реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду.
== Хто може отримати відомості з Реєстру? ==
Відомості з Реєстру надаються в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18#n161 5 розділом Порядку], лише за письмовою заявою:
* будь-якої фізичної особи щодо інформації про себе;
* будь-якої фізичної особи щодо інформації про іншу особу у разі наявності завіреної відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України «Про нотаріат»] згоди особи, щодо якої така інформація запитується;
* сільського, селищного та міського голови, керівників державних адміністрацій, інших органів державної влади та місцевого самоврядування - щодо відомостей стосовно осіб, які претендують на зайняття посади керівника (заступника керівника) дошкільного закладу освіти, середнього закладу освіти, позашкільного закладу освіти, закладу охорони здоров’я або іншої установи, організації, зобов’язаної здійснювати нагляд за малолітніми особами або надавати послуги медичного, освітнього чи соціального характеру малолітнім особам, та належать до їх сфери управління;
* керівників дошкільних закладів освіти, середніх закладів освіти, позашкільних закладів освіти, закладів охорони здоров’я або іншої установи, організації, зобов’язаної здійснювати нагляд за малолітніми особами або надавати послуги медичного, освітнього чи соціального характеру таким особам - у зв’язку з вирішенням питання щодо прийняття особи на роботу.
Витяг надається протягом '''семи робочих днів''' з моменту отримання реєстратором заяви. Витяг у паперовій формі надається на аркушах паперу формату А4 (210 х 297 мм) без використання спеціальних бланків та містись інформацію передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18#n161 5 розділом Порядку]:
* номер витягу, дата та час формування;
* відомості про заявника, який звернувся за наданням витягу;
* відомості про Реєстратора, який сформував витяг;
* інформація про наявність (відсутність) відомостей щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0762-18?find=1&text=%D1%83+%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83#w1_4 пункт вісім 5 розділу Порядку]).
== Підстави для виключення інформації з Реєстру ==
Інформація про особу виключається з Реєстру у разі набрання виправдувальним вироком законної сили, закриття кримінального провадження.

== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103.'''
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Еколого-економічне обґрунтування сівозміни: поняття та порядок оформлення

2023-10-31T09:56:15Z

Anatolii.shevchuk: Додано інформацію щодо отримання безоплатної правничої допомоги

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] (далі-ЗКУ)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text Закон України «Про охорону земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2010-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах»]

== Поняття ==
Еколого-економічне обґрунтування сівозміни являє собою комплекс дій, щодо організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1714 статті 184 ЗКУ] землеустрій в тому числі передбачає складання проектів землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель.

== Сторони ==
Проект землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни розробляється на підставі укладеного договору між замовником та розробником проекту землеустрою.

=== Замовник ===
Замовником проекту еколого-економічне обґрунтування сівозміни може бути сільська, селищна, міська рада або районна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач.

=== Розробник ===
Розробниками проекту еколого-економічного обґрунтування сівозміни є:
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; 
* фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
{| class="wikitable"
|+
![https://land.gov.ua/reyestr_inzheneriv_zemlevporyadnykiv/ Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників.]
|}

== Порядок оформлення ==

=== Погодження проекту ===
Перед розробленням проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь необхідно одержати дозвіл.

==== Де отримати? ====
* обласні, Київська та Севастопольська міські ради;
* селищні та сільські ради та їх виконавчі органи;
* міські, районні у містах ради та їх виконавчі органи;
[https://rada.org.ua/dijuchi-vebsajti/ Веб-сайти місцевого самоврядування.]

==== Як замовити послугу? ====
Подати заяву на отримання послуги заявник може особисто або через законного представника, шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом).

Документи, що необхідно надати для отримання послуги:
* Заява;
* Копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (за пред’явленням оригіналу);
* Довіреність (оригінал або нотаріально посвідчена копія) (у разі, якщо документи подаються уповноваженою особою);
* Копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку (у разі їх наявності);
* Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, історії полів за останні три – п’ять років;
* Актуальні матеріали польових геодезичних вишукувань та ґрунтових обстежень (у разі наявності);

==== Строки погодження та його вартість ====
Вартість '''безкоштовна.'''

Строк надання послуги 30 календарних днів.

=== Розробка проекту ===
Для розроблення проекту землеустрою замовник(сільська, селищна, міська рада або районна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач) укладає з виконавцем відповідний договір, істотними умовами якого є вартість і строки ('''не більш як три місяці''') проведення робіт із землеустрою. До договору замовник додає:
* документи, що підтверджують площу землеволодіння, землекористування;
* копію [[Агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення|агрохімічного паспорта поля]], земельної ділянки;
* матеріали книги історії полів за останні три роки, актуальні матеріали польових геодезичних вишукувань та ґрунтових обстежень (у разі їх наявності).

=== '''Важливі аспекти!!!''' ===
Проект землеустрою розробляється відповідно до завдання на його розроблення, складеного з урахуванням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2010-п#Text постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164], та оптимального співвідношення угідь і затвердженого замовником. 

Проект землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, складається з документів та матеріалів, які визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n538 статтею 52 Закону України “Про землеустрій”] зокрема:
* завдання на складання проекту землеустрою;
* пояснювальну записку;
* документи, що підтверджують площу землеволодіння (землекористування);
* матеріали геодезичних та землевпорядних вишукувань;
* матеріали ґрунтових обстежень (за наявності);
* копії агрохімічних паспортів полів, земельних ділянок (за наявності таких паспортів) у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни;
* матеріали книги історії полів за останні три роки (за наявності);
* план існуючого стану використання земель у розрізі землеволодінь та землекористувань, угідь, обмежень та особливих умов використання земель;
* схему розміщення попередників сільськогосподарських культур (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни);
* план агровиробничих груп ґрунтів та крутизни схилів;
* план організації землеволодінь (землекористувань), впорядкування угідь, розміщення виробничих будівель і споруд, об’єктів інженерної та соціальної інфраструктури та заходів з охорони земель;
* план організації території сівозміни (проектування полів сівозміни з визначенням їх типів і видів з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва, чергування сільськогосподарських культур у сівозміні) (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни);
* матеріали перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни);
* матеріали перенесення в натуру (на місцевість) меж земельних угідь (у разі здійснення за проектом зміни земельних угідь).

 '''Проект землеустрою не підлягає погодженню і затверджується замовником.''' '''Відомості затвердженого проекту землеустрою підлягають в установленому порядку внесенню до [https://e.land.gov.ua Державного земельного кадастру].''' Копії матеріалів, отриманих у результаті проведення робіт із землеустрою, розробник передає до місцевого фонду документації із землеустрою.

== Безоплатна правнича допомога[ред. | ред. код] ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій службових осіб, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103'''
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Охорона земель]]

Еколого-економічне обґрунтування сівозміни: поняття та порядок оформлення

2023-10-31T09:48:02Z

Anatolii.shevchuk: посилання на Веб-сайти місцевого самоврядування

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] (далі-ЗКУ)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text Закон України «Про охорону земель»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2010-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах»]

== Поняття ==
Еколого-економічне обґрунтування сівозміни являє собою комплекс дій, щодо організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1714 статті 184 ЗКУ] землеустрій в тому числі передбачає складання проектів землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель.

== Сторони ==
Проект землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни розробляється на підставі укладеного договору між замовником та розробником проекту землеустрою.

=== Замовник ===
Замовником проекту еколого-економічне обґрунтування сівозміни може бути сільська, селищна, міська рада або районна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач.

=== Розробник ===
Розробниками проекту еколого-економічного обґрунтування сівозміни є:
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; 
* фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
{| class="wikitable"
|+
![https://land.gov.ua/reyestr_inzheneriv_zemlevporyadnykiv/ Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників.]
|}

== Порядок оформлення ==

=== Погодження проекту ===
Перед розробленням проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь необхідно одержати дозвіл.

==== Де отримати? ====
* обласні, Київська та Севастопольська міські ради;
* селищні та сільські ради та їх виконавчі органи;
* міські, районні у містах ради та їх виконавчі органи;
[https://rada.org.ua/dijuchi-vebsajti/ Веб-сайти місцевого самоврядування.]

==== Як замовити послугу? ====
Подати заяву на отримання послуги заявник може особисто або через законного представника, шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом).

Документи, що необхідно надати для отримання послуги:
* Заява;
* Копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (за пред’явленням оригіналу);
* Довіреність (оригінал або нотаріально посвідчена копія) (у разі, якщо документи подаються уповноваженою особою);
* Копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку (у разі їх наявності);
* Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, історії полів за останні три – п’ять років;
* Актуальні матеріали польових геодезичних вишукувань та ґрунтових обстежень (у разі наявності);

==== Строки погодження та його вартість ====
Вартість '''безкоштовна.'''

Строк надання послуги 30 календарних днів.

=== Розробка проекту ===
Для розроблення проекту землеустрою замовник(сільська, селищна, міська рада або районна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач) укладає з виконавцем відповідний договір, істотними умовами якого є вартість і строки ('''не більш як три місяці''') проведення робіт із землеустрою. До договору замовник додає:
* документи, що підтверджують площу землеволодіння, землекористування;
* копію [[Агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення|агрохімічного паспорта поля]], земельної ділянки;
* матеріали книги історії полів за останні три роки, актуальні матеріали польових геодезичних вишукувань та ґрунтових обстежень (у разі їх наявності).

=== '''Важливі аспекти!!!''' ===
Проект землеустрою розробляється відповідно до завдання на його розроблення, складеного з урахуванням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2010-п#Text постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164], та оптимального співвідношення угідь і затвердженого замовником. 

Проект землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, складається з документів та матеріалів, які визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n538 статтею 52 Закону України “Про землеустрій”] зокрема:
* завдання на складання проекту землеустрою;
* пояснювальну записку;
* документи, що підтверджують площу землеволодіння (землекористування);
* матеріали геодезичних та землевпорядних вишукувань;
* матеріали ґрунтових обстежень (за наявності);
* копії агрохімічних паспортів полів, земельних ділянок (за наявності таких паспортів) у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни;
* матеріали книги історії полів за останні три роки (за наявності);
* план існуючого стану використання земель у розрізі землеволодінь та землекористувань, угідь, обмежень та особливих умов використання земель;
* схему розміщення попередників сільськогосподарських культур (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни);
* план агровиробничих груп ґрунтів та крутизни схилів;
* план організації землеволодінь (землекористувань), впорядкування угідь, розміщення виробничих будівель і споруд, об’єктів інженерної та соціальної інфраструктури та заходів з охорони земель;
* план організації території сівозміни (проектування полів сівозміни з визначенням їх типів і видів з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва, чергування сільськогосподарських культур у сівозміні) (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни);
* матеріали перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни);
* матеріали перенесення в натуру (на місцевість) меж земельних угідь (у разі здійснення за проектом зміни земельних угідь).

 '''Проект землеустрою не підлягає погодженню і затверджується замовником.''' '''Відомості затвердженого проекту землеустрою підлягають в установленому порядку внесенню до [https://e.land.gov.ua Державного земельного кадастру].''' Копії матеріалів, отриманих у результаті проведення робіт із землеустрою, розробник передає до місцевого фонду документації із землеустрою.
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Охорона земель]]

Модельний статут сільськогосподарського кооперативу, що діє з метою отримання прибутку

2023-09-29T14:05:46Z

Anatolii.shevchuk: Додано пункт про отримання безоплатної правової допомоги

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#Text Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/175-2021-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 року №175 «Про затвердження модельних статутів сільськогосподарського кооперативу»];
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0703915-21#Text Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2021 року № 703 «Про затвердження Примірних Правил внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського кооперативу»].
== Поняття ==
'''Модельний статут''' — типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб. 
'''Сільськогосподарський кооператив''' - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції і добровільно об’єдналися на основі членства та на засадах самоврядування для провадження спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб.
Сільськогосподарський кооператив утворюється за рішенням установчих зборів його засновників. Сільськогосподарський кооператив може бути утворений шляхом реорганізації (злиття, поділу, виділу) іншого сільськогосподарського кооперативу. 
'''Засновниками та членами сільськогосподарського кооперативу''' можуть бути виробники сільськогосподарської продукції - юридичні та/або фізичні особи, які зробили вступний і пайовий внески у розмірах, визначених загальними зборами кооперативу, дотримуються вимог статуту, мають право ухвального голосу та беруть участь у господарській діяльності кооперативу. При цьому чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.
'''Вступний внесок''' - майновий або грошовий неповоротний внесок, розмір якого визначається статутом сільськогосподарського кооперативу, який зобов’язана внести особа при вступі (створенні) до сільськогосподарського кооперативу. 
'''Вклад члена кооперативу''' (далі - вклад) - грошовий чи інший майновий поворотний внесок, що вноситься засновником сільськогосподарського кооперативу при утворенні сільськогосподарського кооперативу, а членами та асоційованими членами - при вступі до такого кооперативу
'''Статутний капітал сільськогосподарського кооперативу''' (далі - статутний капітал) - капітал сільськогосподарського кооперативу, що формується з вкладів і додаткових вкладів членів та асоційованих членів сільськогосподарського кооперативу. 
'''Асоційований член кооперативу''' - юридична або фізична особа, яка не є членом такого кооперативу та внесла вклад у порядку та розмірах, визначених загальними зборами кооперативу. 
'''Дорадчий голос''' - право асоційованого члена сільськогосподарського кооперативу висловити на загальних зборах сільськогосподарського кооперативу свою думку з питань діяльності кооперативу та надати свої зауваження і пропозиції з питань порядку денного загальних зборів без права участі в голосуванні на таких загальних зборах;
== З яких пунктів складається стату? ==
Модельний статут складається з таких пунктів:
* Загальні питання;
* Мета, цілі та види діяльності кооперативу;
* Умови і порядок вступу до кооперативу членів, асоційованих членів та виходу і виключення з нього;
* Права та обов’язки членів, асоційованих членів кооперативу;
* Порядок внесення змін до статуту;
* Порядок затвердження правил кооперативу та внесення змін до них;
* Порядок встановлення розмірів і сплати внесків членами, асоційованими членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати;
* Порядок формування та використання фондів кооперативу;
* Порядок формування, склад і компетенція органів управління кооперативу, порядок прийняття ними рішень;
* Порядок скликання і проведення чергових та позачергових загальних зборів кооперативу, порядок прийняття ними рішень;
* Порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;
* Порядок та умови відшкодування збитків кооперативом;
* Порядок ведення обліку і звітності;
* Порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов’язаних з цим майнових питань;
* Умови і порядок повернення поворотних цільового внеску, вкладу та додаткового вкладу.
== Загальні питання ==
Цим пунктом статуту закріплюється:
* на підставі яких нормативно-правових актів утворюється статут сільськогосподарського кооперативу (далі-Статут);
* повне найменування кооперативу відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
* скорочене найменування кооперативу у разі наявності;
* момент становлення кооперативу, як юридичної особи та його корпоративні ознаки для самостійного ведення діяльності.
== Мета, цілі та види діяльності кооперативу ==
Даний пункт статуту регламентує:
* мету створення кооперативу;
* цілі діяльності кооперативу;
* основні види діяльності кооперативу.
=== Мета створення кооперативу ===
Метою діяльності кооперативу є задоволення потреб його членів, отримання прибутку з подальшим його розподілом серед членів пропорційно до їхньої участі у господарській діяльності, а також спрямування частини одержаного фінансового результату (прибутку) на забезпечення розвитку кооперативу.
=== Цілі діяльності кооперативу ===
Цілі діяльності кооперативу можуть бути:
* підвищення ефективності та конкурентоспроможності виробників сільськогосподарської продукції;
* задоволення потреб виробників сільськогосподарської продукції на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоврядування та самоконтролю, захист їх інтересів;
* розвиток інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції;
* створення умов для зниження витрат виробників сільськогосподарської продукції під час придбання необхідних ресурсів, провадження виробничої та/або іншої господарської діяльності;
* збільшення доходів виробників сільськогосподарської продукції.
=== Види діяльності кооперативу ===
Основними видами діяльності кооперативу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n48 статті 5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»] є:
* виробництво сільськогосподарської продукції;
* переробка сільськогосподарської продукції;
* заготівля сільськогосподарської продукції;
* закупівля сільськогосподарської продукції;
* зберігання сільськогосподарської продукції;
* збут сільськогосподарської продукції;
* продаж сільськогосподарської продукції,
* постачання засобів виробництва матеріально-технічних ресурсів,
* сервісне обслуговування членів кооперативу зокрема надання (технологічних,транспортних, меліоративних, ремонтних послуг, будівельних послуг, послуг з ветеринарного обслуговування тварин і племінної роботи,бухгалтерський обліку і аудиту, науково-консультаційного обслуговування).
Відповідно до мети, визначеної статутом, кооператив може провадити також інші види діяльності згідно із законодавством.Сільськогосподарський кооператив може здійснювати один або декілька видів діяльності.
== Умови і порядок вступу до кооперативу членів, асоційованих членів та виходу і виключення з нього ==
У даному пункті модельного статуту закріплюється умови і порядок вступу засновників кооперативу, членів та асоційованих членів кооперативу та виходу і виключення його членів.
{| class="wikitable"
|-
! Членство !! Умови вступу !! Порядок вступу !! Особливості
|-
| Засновник кооперативу || виробник сільськогосподарської продукції – юридичні та/або фізичні особи, які досягли 16 – річного віку ||
* державна реєстрація кооперативу;
* внесення втупного внесу і вкладу.
||
|-
| Член кооперативу || виробник сільськогосподарської продукції – юридичні та/або фізичні особи, які досягли 16 –річного віку ||
# письмова заява, яка подається правлінню (голові кооперативу; особи, які подали заяву про вступ до кооперативу,
# вносять вступний внесок і вклад у порядку та розмірах, визначених загальними зборами кооперативу;
# рішення про прийняття особи до кооперативу.
|| рішення про прийняття особи до кооперативу або про відмову у прийнятті приймається загальними зборами кооперативу з урахуванням рекомендації правління (голови) кооперативу, крім випадків, коли статутом передбачено, що за рішенням загальних зборів кооперативу вирішення відповідних питань віднесено до повноважень правління (голови) кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про відмову у прийнятті особи до кооперативу може бути оскаржено особою, яка подала заяву про вступ до кооперативу, до загальних зборів кооперативу
|-
| Асоційований член || Асоційоване членство передбачене стутутом. Асоційованим членом кооперативу може бути будь-яка юридична або фізична особа, яка не є членом такого кооперативу ||
# письмова заява подається правлінню (голові) кооперативу;
# внесення вкладу у порядку та розмірах, визначених загальними зборами;
# рішення правління (голови) кооперативу про прийняття асоційованого члена до кооператуву підлягає схваленню загальними зборами кооперативу.
|| кооператив веде реєстр членів та асоційованих членів (у разі наявності). Кооператив видає кожному з них посвідчення про членство, в якому зазначаються відомості про члена (асоційованого члена) кооперативу, розміри внесеного ним вступного внеску і вкладу.
|}
=== Вихід та виключення членів із коперативу ===
==== Умови ====
Припинення членства асоційованого членства в кооперативі припиняється у разі:
* добровільний вихід на підставі поданої заяви;
* несплата вступного внеску і вкладу у розмірах, визначених загальними зборами кооперативу, протягом шести місяців з дня державної реєстрації кооперативу
* схвалення загальними зборами кооперативу рішення про прийняття до кооперативу асоційованого члена;
* припинення участі в господарській діяльності члена кооперативу протягом шести місяців поспіль, якщо більший строк не встановлено статутом;
* смерті члена, асоційованого члена кооперативу - фізичної особи, визнання її померлою або безвісно відсутньою;
* ліквідації члена, асоційованого члена кооперативу - юридичної особи;
* припинення діяльності кооперативу;
* настання інших обставин, визначених законом.
==== Порядок припинення ====
Рішення про припинення членства у кооперативі приймається загальними зборами кооперативу з урахуванням рекомендації правління (голови) кооперативу, крім випадків, коли статутом передбачено, що за рішенням загальних зборів кооперативу вирішення відповідних питань віднесено до повноважень правління (голови) кооперативу.
==== Оскарження ====
Рішення правління про припинення членства у кооперативі може бути оскаржено особою, стосовно якої прийнято відповідне рішення, до загальних зборів кооперативу. 
Рішення про припинення членства у кооперативі може бути оскаржено до суду.
==== Повернення частки майна ====
Протягом 10 робочих днів з дня прийняття загальними зборами кооперативу рішення про припинення членства в кооперативі колишній член звертається до кооперативу із письмовою заявою про виплату чи повернення вартості частки, що містить інформацію про спосіб її повернення та реквізити (у разі потреби), необхідні для її здійснення.
== Права та обов’язки членів, асоційованих членів кооперативу ==
Вказаний пункт статуту врегульовує основні права та обов’язки усіх членів сільськогосподарського кооперативу.
=== Права членів кооперативу ===
Члени кооперативу мають право:
* брати участь в управлінні кооперативом, ухвального голосу на загальних зборах кооперативу, обирати і бути обраними до органів управління кооперативу. Для членів кооперативу - юридичних осіб такі права реалізуються їх уповноваженими представниками;
* користуватися послугами кооперативу в порядку, передбаченому статутом та правилами внутрішньогосподарської діяльності кооперативу (далі - правила кооперативу);
* одержувати патронажні дивіденди у розмірі, визначеному загальними зборами кооперативу, та у порядку, визначеному правилами кооперативу;
* одержувати дивіденди у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення частки протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами кооперативу рішення про їх виплату;
* на вихід із кооперативу та на одержання частки цільового поворотного внеску у разі виходу з кооперативу в порядку та строки, визначені статутом кооперативу;
* вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб;
* звертатися до органів управління, посадових осіб кооперативу із запитами, пов’язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої звернення;
* отримувати повну інформацію про діяльність кооперативу, в тому числі щодо річної фінансової звітності, бухгалтерської та іншої фінансової інформації кооперативу.
=== Обов’язки ===
Члени кооперативу забов'язані:
* додержуватися статуту та правил кооперативу, а також етичного кодексу кооперативу (в разі його прийняття);
* брати участь у господарській діяльності кооперативу в порядку, передбаченому статутом та правилами кооперативу;
* виконувати рішення органів управління кооперативу;
* оплачувати вступний внесок і вклади у порядку та розмірах, визначених статутом кооперативу. 
=== Особливості прав асоційованих членів кооперативу ===
Асоційований член (у разі наявності) кооперативу має право:
* дорадчого голосу на загальних зборах кооперативу;
* не брати участі у господарській та/або іншій діяльності кооперативу;
* одержувати дивіденди у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення частки протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами кооперативу рішення про їх виплату;
* переважне порівняно з членами кооперативу право на повернення частки у разі ліквідації кооперативу;
* у разі внесення змін до статуту сільськогосподарського кооперативу щодо припинення асоційованого членства, зокрема щодо умов повернення частки, в сільськогосподарському кооперативі асоційований член такого кооперативу має право не пізніше шести місяців з дня прийняття рішення про внесення змін припинити асоційоване членство у такому кооперативі на умовах, передбачених статутом сільськогосподарського кооперативу в редакції, що діяла до дня внесення таких змін. 
== Порядок внесення змін до статуту ==
Даний пунктом закріплюється вичерпний порядок яким можливо внести зміни до статуту.
Зміни до статуту вносяться:
* кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства;
* загальними зборами коперативу.
== Порядок затвердження правил кооперативу та внесення змін до них ==
Цим пунктом закріплюється порядок розроблення правил кооперативу та регламентується що вони розробляються відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#n107 статті 9 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»] та затверджуються установчими зборами кооперативу і є обов’язковими для всіх членів кооперативу, а внесення змін до правил кооперативу здійснюється у порядку, рішенням загальних зборів кооперативу.
== Порядок встановлення розмірів і сплати внесків членами, асоційованими членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати ==
Вказаним пунктом закріплюється що:
рішенням установчих зборів закріплюється розмір та порядок внесення засновниками кооперативу втупних внесків і вкладів під час втупу до кооперативу;
за власним бажанням члени та асоційовані члени кооперативу мають право на внесення додаткового вкладу;
за рішенням загальних зборів кооперативу може вноситись ціьолий внесок для вирішення конкретних завдань;
загальними зборами кооперативу компитентні вирішити питання визначення розміру вступного внеску і вкладу та цільового внеску.
Крім того, у даному пункті вирішуються питання:
* Частки статутного капіталу;
* Форми вкладу та його облік;
* Грошова оцінка внесеного вкладу;
* Порядок підтвердження внесення членами майна.
== Порядок формування та використання фондів кооперативу ==
Вказаним пункту закріплено, що для забезпечення статутної діяльності на підставі рішення загальних зборів кооператив формує:
* статутний капітал;
* фонд розвитку;
* резервний фонд;
* спеціальний фонд.
'''Статутний капітал''' кооперативу формується з вкладів і додаткових вкладів членів та асоційованих членів (у разі наявності) кооперативу. 
'''Фонд розвитку''' формується за рахунок вступних, членських (за наявності) внесків та відрахувань від фінансового результату (прибутку) кооперативу, що залишається після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, передбачених законом, а також за рахунок інших не заборонених законом надходжень. 
'''Резервний фонд''' формується за рахунок відрахувань від фінансового результату (прибутку), що залишається після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, передбачених законом, та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для відшкодування шкоди, заподіяної надзвичайними ситуаціями, та/або для компенсації можливих втрат (збитків) кооперативу. 
'''Спеціальний фонд''' який сворюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законодавством надходжень для забезпечення його статутної діяльності, який використовується за рішенням органів управління кооперативу для реалізації цілей, визначених рішенням загальних зборів кооперативу про створення спеціального фонду.
Розмір відрахувань до фондів кооперативу визначається рішенням загальних зборів з дотриманням вимог законодавства та статуту. 
Кооператив веде облік фондів з визначенням часток і цільових внесків кожного члена кооперативу.
== Порядок формування, склад і компетенція органів управління кооперативу, порядок прийняття ними рішень ==
Даним пунктом закріплюється ієрархія органів управління кооперативу:
# загальні збори кооперативу - вищий орган управління кооперативу, участь в якому з правом ухвального голосу беруть усі члени кооперативу;
# правління кооперативу, яке очолює голова правління - виконавчий орган кооперативу;
# ревізійна комісія - орган контролю кооперативу;
# спостережна рада (у разі утворення).
=== Склад ===
Якщо до складу кооперативу входить менше 20 членів, функції правління кооперативу можуть бути покладені загальними зборами кооперативу на одноосібний виконавчий орган - голову кооперативу, а функції ревізійної комісії - на одноосібний орган контролю - ревізора. 
Органи управління кооперативу обираються з числа членів кооперативу. Член кооперативу може бути обраний лише до одного органу управління кооперативу. Входження до складу одного або різних органів управління кооперативу членів сім’ї або близьких родичів заборонено. 
Повноваження членів органів управління (одноосібних органів управління) кооперативу можуть бути достроково припинені за рішенням загальних зборів кооперативу.
=== Компетенція ===
''До компетенції загальних зборів кооперативу належать такі питання'':
* прийняття рішень про перехід на діяльність на підставі власного статуту, внесення змін до нього або про перехід на діяльність на підставі модельного статуту сільськогосподарського кооперативу, що діє без мети отримання прибутку;
* утворення виконавчого, контрольного та інших органів управління, а також інших органів кооперативу;
* заслуховування звітів органів управління, інших органів кооперативу;
* розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органів управління кооперативу та членів таких органів;
* визначення розмірів фондів кооперативу;
* визначення розмірів вкладів відповідно до статуту та правил кооперативу;
* визначення розмірів членських внесків (у разі наявності);
* визначення розмірів цільових внесків;
* визначення розмірів оплати праці голови правління (голови) кооперативу, голови ревізійної комісії (ревізора), а також порядку затвердження кошторису на утримання апарату органів управління кооперативу, найманих працівників;
* затвердження річного звіту і балансу кооперативу;
* здійснення розподілу фінансового результату (прибутку), що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, або прийняття рішень щодо покриття збитків кооперативу;
* прийняття нових членів та припинення членства в кооперативі, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20/print частиною третьою статей 11 і 13 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"], у разі, коли рішенням загальних зборів кооперативу вирішення відповідних питань віднесено до повноважень правління (голови) кооперативу;
* прийняття рішення щодо володіння, користування та розпорядження майном у випадках, передбачених статутом;
* утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників;
* прийняття рішення про вступ кооперативу до сільськогосподарського кооперативного об’єднання;
* прийняття рішення про утворення та/або участь у діяльності інших юридичних осіб, а також про утворення відокремлених підрозділів (філій, відділень або представництв) кооперативу;
* прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. 
Рішенням загальних зборів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені будь-які інші питання діяльності кооперативу. 
''До компетенції правління кооперативу належать такі питання'':
# здійснення поточного управління кооперативом у період між проведенням загальних зборів членів кооперативу, забезпечення виконання їх рішень;
# здійснення розподілу фінансового результату (прибутку), що залишається після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, передбачених законом, у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, а також патронажних дивідендів членам кооперативу та дивідендів членам та асоційованим членам кооперативу, загальна сума яких не може перевищувати 80 відсотків фінансового результату (прибутку), що залишився після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, передбачених законом, до розподілу;вирішення інших поточних питань діяльності кооперативу, не віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів кооперативу, інших органів управління кооперативу;
# наймання виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу в разі прийняття відповідного рішення загальними зборами. Виконавчий директор не може бути членом кооперативу. Виконавчий директор виконує свої функції на умовах контракту, який укладає з ним правління (голова) кооперативу. Виконавчий директор несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього обов’язків, визначених контрактом та статутом. 
''Ревізійна комісія (ревізор)'' 
Ревізійна комісія (ревізор) обирається з числа членів кооперативу не більш як на три роки. Голова ревізійної комісії (ревізор) може брати участь у засіданнях правління кооперативу з правом дорадчого голосу. 
Ревізійна комісія (ревізор) проводить перевірки (позачергові перевірки) результатів діяльності кооперативу. 
Ревізійна комісія (ревізор) складає висновок за результатами перевірки річного звіту про результати діяльності кооперативу. Позачергова перевірка результатів фінансово-господарської діяльності кооперативу проводиться ревізійною комісією (ревізором) за власною ініціативою, а також за рішенням загальних зборів кооперативу чи на вимогу не менше однієї третьої загальної кількості членів кооперативу. 
''Спостережна рада'' 
Спостережна рада обирається загальними зборами для здійснення контролю за додержанням вимог статуту та діяльністю виконавчого органу управління кооперативу. До складу спостережної ради можуть бути обрані будь-які особи, у тому числі ті, що не є членами кооперативу. 
Спостережна рада підзвітна загальним зборам кооперативу. Члени спостережної ради обираються загальними зборами кооперативу на строк не більш як три роки та виконують свої функції на громадських засадах. Кількісний склад спостережної ради визначається загальними зборами кооперативу. 
== Порядок скликання і проведення чергових та позачергових загальних зборів кооперативу, порядок прийняття ними рішень ==
Вказаним пунктом врегульовує:
* порядок скликання і проведення чергових загальних зборів кооперативу;
* порядок скликання і проведення позачергових загальних зборів кооперативу;
* правомочності прийнятих загальними зборами рішень;
* умови участі членів, асоційованих членів кооперативу в загальних зборах;
* процедуру прийняття рішень загальних зборів кооперативу.
== Порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу ==
Цей пункт закріплює що майно кооперативу формується з: 
вступних внесків
вкладів, у тому числі додаткових вкладів;
цільових внесків;
* коштів, що надходять від провадження господарської діяльності кооперативу;
* коштів, що надходять від провадження господарської діяльності утворених кооперативом підприємств, установ, організацій, сільськогосподарських кооперативних об’єднань, учасником яких він є;
* субсидій (дотацій), отриманих з державного та місцевих бюджетів для підтримки кооперативів, державних цільових фондів;;
* грошових та майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, гуманітарної допомоги, безоплатної технічної допомоги юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;
* інших надходжень, не заборонених законодавством, які спрямовуються до резервного фонду кооперативу.
Кооператив є власником грошових та майнових внесків його членів, доходів, одержаних від провадження передбаченої статутом господарської та іншої діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. 
Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюються органами управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом, на підставі рішень загальних зборів кооперативу. 
Право власності на земельну ділянку та право користування земельною ділянкою набуваються кооперативом відповідно до Земельного кодексу України і зберігаються за ним у разі входження до складу сільськогосподарського кооперативного об’єднання.
== Порядок та умови відшкодування збитків кооперативом ==
Відповідно до даного пункту статату кооператив відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном. 
Кооператив не несе відповідальності за зобов’язаннями своїх членів. 
Члени кооперативу відповідають за зобов’язаннями кооперативу в межах своєї частки, якщо інше не передбачено законом. 
Порядок здійснення компенсації заподіяних кооперативом збитків визначається відповідно до вимог законодавства згідно з рішенням загальних зборів кооперативу про умови відшкодування збитків кооперативу.
== Порядок ведення обліку і звітності ==
Відповідно до цього пункту бухгалтерський облік, а також податкову, фінансову, статистичну та іншу звітність згідно із законодавством. Річний звіт та баланс затверджуються загальними зборами кооперативу.
== Порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов’язаних з цим майнових питань ==
Цей пункт статуту закріплює, що припинення кооперативу як юридичної особи здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
* реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) за рішенням загальних зборів кооперативу у порядку, визначеному законодавством, його права та обов’язки переходять до правонаступників.
* ліквідації кооперативу за рішенням загальних зборів:
** його майно та кошти, що залишилися після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат дивідендів та патронажних дивідендів членам кооперативу, оплати праці, розрахунків із сільськогосподарським кооперативним об’єднанням, членом якого він є (крім майна та коштів фонду розвитку), розподіляються між членами кооперативу відповідно до вимог законодавства та статуту;
** майно та кошти фонду розвитку кооперативу не підлягають поділу між його членами і передаються іншому кооперативу, сільськогосподарському кооперативному об’єднанню (для зарахування до фонду розвитку такого кооперативу, кооперативного об’єднання), а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету.
У разі коли вартості майна кооперативу, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство кооперативу відповідно до закону.
== Умови і порядок повернення поворотних цільового внеску, вкладу та додаткового вкладу ==
Цим пунктом закріплено, що у разі виходу, виключення члена кооперативу чи ліквідації кооперативу повернення цільового внеску члену (асоційованому члену) кооперативу здійснюється у розмірі не більш як розмір внесеного відповідного внеску. 
У разі виходу, виключення з кооперативу члени (асоційовані члени) кооперативу мають право на повернення своєї частки майна кооперативу натурою, грошима або за бажанням цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу у розмірі не більш як загальна сума вкладів, внесених під час утворення та/або вступу до кооперативу, під час внесення додаткових вкладів, а в разі внесення вкладу (додаткового вкладу) у формі майна або майнового права - у розмірі не більш як грошова оцінка відповідного внеску, проведена відповідно до вимог статуту. 
Строк повернення частки не може перевищувати двох років починаючи з 1 січня року, що настає за роком, в якому прийнято рішення про вихід або виключення такого члена з кооперативу. До моменту повернення частки член (асоційований член) кооперативу має права, передбачені статутом.
== Висновок ==
На підставі модельного статуту сільськогосподарського кооперативу, який діє з метою отримання прибутку, суб'єкти права, які бажають створення сільськогосподарського кооперативу мають готовий шаблон для законодавчаго урегулювання всіх аспектів діяльності даного коперативу, що полегшує його утворення та комунікацію з іншими владними організаціями.

== Безоплатна правнича допомога ==
Безоплатна правнича допомога - [[правнича допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або є необхідність отримання безоплатної вторинної правничої допомоги під час оскарження неправомірних дій службових осіб, Ви вправі звернутися до найближчого для Вас центру правничої допомоги або зателефонувати на єдиний телефонний номер '''0800 213 103'''
[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Земельне право]]

Стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів

2023-08-10T14:58:59Z

Anatolii.shevchuk: Додано судову практику

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
*Закон України "Про правовий режим воєнного стану"
*Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення»
== Правова природа виникнення зобов’язання ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] з 24 лютого 2022 року, в Україні введено режим воєнного стану!
Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

*припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
*забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації.

Під час дії воєнного стану платник аліментів не звільняється від обов’язку повноцінно виконувати рішення суду про сплату аліментів. У цей складний для держави період діти, як соціально незахищена категорія громадян, потребують належного утримання батьками не менше, ніж у мирний час.

|}При несвоєчасній оплаті аліментів у платника виникає заборгованість, на яку нараховується пеня (1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості). При цьому заборгованість і пеня виникають як у працевлаштованих платників, так і в безробітних. Якщо особа не працює, то заборгованість розраховується виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Пеня, як вид відповідальності не стягується з боржника автоматично. Тому в рамках виконавчого провадження виконавці не здійснюють нарахування пені, однак стягувач може звернутися до суду із заявою про стягнення пені. У разі ухвалення судом рішення про стягнення пені та видачі судом виконавчого документа, виконавець здійснить його виконання у встановленому порядку.

До неплатників аліментів для примусового виконання ними свого обов’язку. Усі заходи діють як у мирний час, так і протягом воєнного стану. Кожен із батьків має перед своєю дитиною етичний і моральний обов’язок належного виховання й утримання. Тому, коли є фінансова можливість, то варто цей обов’язок виконувати без застосування заходів примусу. Якщо можливості платити дійсно немає, то існують дієві правові механізми офіційно зменшити розмір аліментів і не потрапити до категорії «злісних неплатників» з усіма відповідними наслідками.

Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n658 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»] за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Якщо є заборгованість зі сплати аліментів, і її сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, то тоді державний виконавець до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі вже виносить вмотивовані постанови:

1. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

2. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;

3. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

4. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

Досить часто батьки не виконують свій обов’язок з утримання дітей, а відтак виникає необхідність стягнення не лише аліментів, а й заборгованості по аліментам. При цьому, слід зазначити, що на таких батьків, у випадку прострочення виконання зобов’язання, покладається додаткова фінансова відповідальність, а саме – '''нараховується пеня'''.
{| class="wikitable"
|-
! style="background-color:#6495ED;" | Нормативно-правовий акт!! style="background-color:#FFFF00;" | Текст документа
|-
|'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]'''||
#'''Відповідно до ч. 1 ст. 3''' "В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини". 
#'''Відповідно до ч. 2 ст. 3''' "Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів". 
#'''Відповідно до ст. 18''' "Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини".
|-
|'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]'''||'''Відповідно до ст.141''' "Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини".

'''Відповідно до ст.155''' "Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом".

'''Відповідно до ст. 180''' "Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття".

'''Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо питання стосовно утримання дитини, то держава може зобов’язати виконувати встановлений законодавством обов’язок.'''
|-
|'''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]'''||'''Відповідно до ст. 549''' ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
|}
За правовою природою '''аліментні зобов’язання''' – це періодичні платежі, які боржник зобов’язаний '''сплачувати щомісяця''' і '''несвоєчасна сплата''' яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді '''стягнення неустойки (пені)'''.
Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов’язання окремо. 
{| class="wikitable"
|-
|
'''Важливо!!!''' Зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами '''не припиняється''' з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 194 Сімейного Кодексу України], '''заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття''', а у випадку, якщо дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а батьки можуть надати таку допомогу, то до досягнення нею двадцяти трьох років. Таким чином, зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами не припиняється з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.
|}
==Алгоритм обчислення неустойки (пені)==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України]: у разі '''виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти''' за рішенням суду або за домовленістю між батьками, '''одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені)''' у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 ''постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16'' Велика Палата Верховного Суду] у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою''':'''
{| class="wikitable"
|-
|'''p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:'''
|}
p – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 – нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

A2 – нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
{| class="wikitable"
|-
|'''Приклад №1:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 грудня 2020 року, тобто через 305 дні. Розраховуємо: 2500*305*1%=7625 грн. Але відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір пені обмежено 100% щомісячного платежу, тобто дорівнює 2500 грн.
'''Приклад №2:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 травня 2020 року, тобто через 91 день. Розраховуємо: 2500*91*1%=2275 грн
|}
У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов’язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені – 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Окрім того, відповідно до роз’яснень викладених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 196 Сімейного кодексу України]  відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, Верховним Судом України було зроблено висновок, відповідно до якого встановлено виключні випадки, за яких в діях платника аліментів відсутні ознаки вини.
==Судовий порядок стягнення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України] кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Стаття 18 Сімейного кодексу України] встановлено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

'''Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є''':

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором;

7) зміна правовідношення;

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
===Перелік необхідних документів:===
#копія паспорта позивача;
#копія картки платника податків позивача;
#довідка про склад сім’ї;
#копія свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду;
#копія свідоцтва про народження дитини;
#копія виконавчого листа;
#копія постанови про відкриття виконавчого провадження;
#розрахунок виплати та заборгованості.
===Вартість===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 3 частини першої ст. 5 Закону України "Про судовий збір"] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях '''звільняються позивачі у справах''' про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, '''стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів''', індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, у зв’язку із чим сплата судового збору за подання цієї позовної заяви щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов’язань зі сплати аліментів Відповідачем не здійснюється.
===Позовна давність===
Стосовно позовної давності, яка має застосовуватись до нарахування пені за несвоєчасне та/або неповне виконання зобов’язань зі сплати аліментів, варто наголосити, що в даному випадку законодавством в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 20 Сімейного кодексу України] чітко встановлено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених:
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 72] (застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя);
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 129] (спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини);
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 138] (право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка);
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 139] (спір про материнство) цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст. 196 СK України, не поширюється дія норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦK України] про позовну давність.
==Судова практика==
*''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 Постанова КЦС ВС від 20.07.2020 у справі № 362/4462/16]''
*'''Презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати.''' Сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text частиною першою статті 196 СК України]. Обов’язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 Постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року по справі №362/4462/16-ц.]
[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Суди]]

Стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів

2023-08-10T14:52:02Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
*Закон України "Про правовий режим воєнного стану"
*Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення»
== Правова природа виникнення зобов’язання ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] з 24 лютого 2022 року, в Україні введено режим воєнного стану!
Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

*припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
*забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації.

Під час дії воєнного стану платник аліментів не звільняється від обов’язку повноцінно виконувати рішення суду про сплату аліментів. У цей складний для держави період діти, як соціально незахищена категорія громадян, потребують належного утримання батьками не менше, ніж у мирний час.

|}При несвоєчасній оплаті аліментів у платника виникає заборгованість, на яку нараховується пеня (1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості). При цьому заборгованість і пеня виникають як у працевлаштованих платників, так і в безробітних. Якщо особа не працює, то заборгованість розраховується виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Пеня, як вид відповідальності не стягується з боржника автоматично. Тому в рамках виконавчого провадження виконавці не здійснюють нарахування пені, однак стягувач може звернутися до суду із заявою про стягнення пені. У разі ухвалення судом рішення про стягнення пені та видачі судом виконавчого документа, виконавець здійснить його виконання у встановленому порядку.

До неплатників аліментів для примусового виконання ними свого обов’язку. Усі заходи діють як у мирний час, так і протягом воєнного стану. Кожен із батьків має перед своєю дитиною етичний і моральний обов’язок належного виховання й утримання. Тому, коли є фінансова можливість, то варто цей обов’язок виконувати без застосування заходів примусу. Якщо можливості платити дійсно немає, то існують дієві правові механізми офіційно зменшити розмір аліментів і не потрапити до категорії «злісних неплатників» з усіма відповідними наслідками.

Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n658 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»] за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Якщо є заборгованість зі сплати аліментів, і її сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, то тоді державний виконавець до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі вже виносить вмотивовані постанови:

1. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

2. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;

3. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

4. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

Досить часто батьки не виконують свій обов’язок з утримання дітей, а відтак виникає необхідність стягнення не лише аліментів, а й заборгованості по аліментам. При цьому, слід зазначити, що на таких батьків, у випадку прострочення виконання зобов’язання, покладається додаткова фінансова відповідальність, а саме – '''нараховується пеня'''.
{| class="wikitable"
|-
! style="background-color:#6495ED;" | Нормативно-правовий акт!! style="background-color:#FFFF00;" | Текст документа
|-
|'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]'''||
#'''Відповідно до ч. 1 ст. 3''' "В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини". 
#'''Відповідно до ч. 2 ст. 3''' "Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів". 
#'''Відповідно до ст. 18''' "Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини".
|-
|'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]'''||'''Відповідно до ст.141''' "Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини".

'''Відповідно до ст.155''' "Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом".

'''Відповідно до ст. 180''' "Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття".

'''Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо питання стосовно утримання дитини, то держава може зобов’язати виконувати встановлений законодавством обов’язок.'''
|-
|'''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]'''||'''Відповідно до ст. 549''' ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
|}
За правовою природою '''аліментні зобов’язання''' – це періодичні платежі, які боржник зобов’язаний '''сплачувати щомісяця''' і '''несвоєчасна сплата''' яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді '''стягнення неустойки (пені)'''.
Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов’язання окремо. 
{| class="wikitable"
|-
|
'''Важливо!!!''' Зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами '''не припиняється''' з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 194 Сімейного Кодексу України], '''заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття''', а у випадку, якщо дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а батьки можуть надати таку допомогу, то до досягнення нею двадцяти трьох років. Таким чином, зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами не припиняється з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.
|}
==Алгоритм обчислення неустойки (пені)==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України]: у разі '''виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти''' за рішенням суду або за домовленістю між батьками, '''одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені)''' у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 ''постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16'' Велика Палата Верховного Суду] у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою''':'''
{| class="wikitable"
|-
|'''p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:'''
|}
p – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 – нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

A2 – нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
{| class="wikitable"
|-
|'''Приклад №1:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 грудня 2020 року, тобто через 305 дні. Розраховуємо: 2500*305*1%=7625 грн. Але відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір пені обмежено 100% щомісячного платежу, тобто дорівнює 2500 грн.
'''Приклад №2:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 травня 2020 року, тобто через 91 день. Розраховуємо: 2500*91*1%=2275 грн
|}
У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов’язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені – 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Окрім того, відповідно до роз’яснень викладених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 196 Сімейного кодексу України]  відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, Верховним Судом України було зроблено висновок, відповідно до якого встановлено виключні випадки, за яких в діях платника аліментів відсутні ознаки вини.
==Судовий порядок стягнення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України] кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Стаття 18 Сімейного кодексу України] встановлено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

'''Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є''':

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором;

7) зміна правовідношення;

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
===Перелік необхідних документів:===
#копія паспорта позивача;
#копія картки платника податків позивача;
#довідка про склад сім’ї;
#копія свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду;
#копія свідоцтва про народження дитини;
#копія виконавчого листа;
#копія постанови про відкриття виконавчого провадження;
#розрахунок виплати та заборгованості.
===Вартість===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 3 частини першої ст. 5 Закону України "Про судовий збір"] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях '''звільняються позивачі у справах''' про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, '''стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів''', індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, у зв’язку із чим сплата судового збору за подання цієї позовної заяви щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов’язань зі сплати аліментів Відповідачем не здійснюється.
===Позовна давність===
Стосовно позовної давності, яка має застосовуватись до нарахування пені за несвоєчасне та/або неповне виконання зобов’язань зі сплати аліментів, варто наголосити, що в даному випадку законодавством в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 20 Сімейного кодексу України] чітко встановлено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених:
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 72] (застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя);
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 129] (спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини);
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 138] (право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка);
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 139] (спір про материнство) цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст. 196 СK України, не поширюється дія норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦK України] про позовну давність.
==Судова практика==
*''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 Постанова КЦС ВС від 20.07.2020 у справі № 362/4462/16]''
[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Суди]]
|}

Стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів

2023-08-10T14:51:26Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
*Закон України "Про правовий режим воєнного стану"
*Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення»
== Правова природа виникнення зобов’язання ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] з 24 лютого 2022 року, в Україні введено режим воєнного стану!
Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

*припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
*забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації.

Під час дії воєнного стану платник аліментів не звільняється від обов’язку повноцінно виконувати рішення суду про сплату аліментів. У цей складний для держави період діти, як соціально незахищена категорія громадян, потребують належного утримання батьками не менше, ніж у мирний час.|}

|}При несвоєчасній оплаті аліментів у платника виникає заборгованість, на яку нараховується пеня (1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості). При цьому заборгованість і пеня виникають як у працевлаштованих платників, так і в безробітних. Якщо особа не працює, то заборгованість розраховується виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Пеня, як вид відповідальності не стягується з боржника автоматично. Тому в рамках виконавчого провадження виконавці не здійснюють нарахування пені, однак стягувач може звернутися до суду із заявою про стягнення пені. У разі ухвалення судом рішення про стягнення пені та видачі судом виконавчого документа, виконавець здійснить його виконання у встановленому порядку.

До неплатників аліментів для примусового виконання ними свого обов’язку. Усі заходи діють як у мирний час, так і протягом воєнного стану. Кожен із батьків має перед своєю дитиною етичний і моральний обов’язок належного виховання й утримання. Тому, коли є фінансова можливість, то варто цей обов’язок виконувати без застосування заходів примусу. Якщо можливості платити дійсно немає, то існують дієві правові механізми офіційно зменшити розмір аліментів і не потрапити до категорії «злісних неплатників» з усіма відповідними наслідками.

Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n658 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»] за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Якщо є заборгованість зі сплати аліментів, і її сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, то тоді державний виконавець до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі вже виносить вмотивовані постанови:

1. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

2. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;

3. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

4. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

Досить часто батьки не виконують свій обов’язок з утримання дітей, а відтак виникає необхідність стягнення не лише аліментів, а й заборгованості по аліментам. При цьому, слід зазначити, що на таких батьків, у випадку прострочення виконання зобов’язання, покладається додаткова фінансова відповідальність, а саме – '''нараховується пеня'''.
{| class="wikitable"
|-
! style="background-color:#6495ED;" |Нормативно-правовий акт!! style="background-color:#FFFF00;" |Текст документа
|-
|'''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]'''||
#'''Відповідно до ч. 1 ст. 3''' "В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини". 
#'''Відповідно до ч. 2 ст. 3''' "Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів". 
#'''Відповідно до ст. 18''' "Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини".
|-
|'''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]'''||'''Відповідно до ст.141''' "Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини".

'''Відповідно до ст.155''' "Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом".

'''Відповідно до ст. 180''' "Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття".

'''Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо питання стосовно утримання дитини, то держава може зобов’язати виконувати встановлений законодавством обов’язок.'''
|-
|'''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]'''||'''Відповідно до ст. 549''' ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
|}
За правовою природою '''аліментні зобов’язання''' – це періодичні платежі, які боржник зобов’язаний '''сплачувати щомісяця''' і '''несвоєчасна сплата''' яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді '''стягнення неустойки (пені)'''.
Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов’язання окремо. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами '''не припиняється''' з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 194 Сімейного Кодексу України], '''заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття''', а у випадку, якщо дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а батьки можуть надати таку допомогу, то до досягнення нею двадцяти трьох років. Таким чином, зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами не припиняється з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.
|}
==Алгоритм обчислення неустойки (пені)==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України]: у разі '''виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти''' за рішенням суду або за домовленістю між батьками, '''одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені)''' у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 ''постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16'' Велика Палата Верховного Суду] у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою''':'''
{| class="wikitable"
|-
|'''p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:'''
|}
p – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 – нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

A2 – нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
{| class="wikitable"
|-
|'''Приклад №1:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 грудня 2020 року, тобто через 305 дні. Розраховуємо: 2500*305*1%=7625 грн. Але відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір пені обмежено 100% щомісячного платежу, тобто дорівнює 2500 грн.
'''Приклад №2:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 травня 2020 року, тобто через 91 день. Розраховуємо: 2500*91*1%=2275 грн
|}
У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов’язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені – 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Окрім того, відповідно до роз’яснень викладених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 196 Сімейного кодексу України]  відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, Верховним Судом України було зроблено висновок, відповідно до якого встановлено виключні випадки, за яких в діях платника аліментів відсутні ознаки вини.
==Судовий порядок стягнення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України] кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Стаття 18 Сімейного кодексу України] встановлено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

'''Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є''':

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором;

7) зміна правовідношення;

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
===Перелік необхідних документів:===
#копія паспорта позивача;
#копія картки платника податків позивача;
#довідка про склад сім’ї;
#копія свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду;
#копія свідоцтва про народження дитини;
#копія виконавчого листа;
#копія постанови про відкриття виконавчого провадження;
#розрахунок виплати та заборгованості.
===Вартість===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 3 частини першої ст. 5 Закону України "Про судовий збір"] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях '''звільняються позивачі у справах''' про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, '''стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів''', індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, у зв’язку із чим сплата судового збору за подання цієї позовної заяви щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов’язань зі сплати аліментів Відповідачем не здійснюється.
===Позовна давність===
Стосовно позовної давності, яка має застосовуватись до нарахування пені за несвоєчасне та/або неповне виконання зобов’язань зі сплати аліментів, варто наголосити, що в даному випадку законодавством в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 20 Сімейного кодексу України] чітко встановлено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених:
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 72] (застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя);
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 129] (спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини);
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 138] (право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка);
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 139] (спір про материнство) цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст. 196 СK України, не поширюється дія норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦK України] про позовну давність.
==Судова практика==
*''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 Постанова КЦС ВС від 20.07.2020 у справі № 362/4462/16]''
[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Суди]]
|}

Стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів

2023-08-10T14:46:13Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
*Закон України "Про правовий режим воєнного стану"
*Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення»
== Правова природа виникнення зобов’язання ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] з 24 лютого 2022 року, в Україні введено режим воєнного стану!

Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

* припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
* забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації.

Під час дії воєнного стану платник аліментів не звільняється від обов’язку повноцінно виконувати рішення суду про сплату аліментів. У цей складний для держави період діти, як соціально незахищена категорія громадян, потребують належного утримання батьками не менше, ніж у мирний час.

При несвоєчасній оплаті аліментів у платника виникає заборгованість, на яку нараховується пеня (1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості). При цьому заборгованість і пеня виникають як у працевлаштованих платників, так і в безробітних. Якщо особа не працює, то заборгованість розраховується виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Пеня, як вид відповідальності не стягується з боржника автоматично. Тому в рамках виконавчого провадження виконавці не здійснюють нарахування пені, однак стягувач може звернутися до суду із заявою про стягнення пені. У разі ухвалення судом рішення про стягнення пені та видачі судом виконавчого документа, виконавець здійснить його виконання у встановленому порядку.

До неплатників аліментів для примусового виконання ними свого обов’язку. Усі заходи діють як у мирний час, так і протягом воєнного стану. Кожен із батьків має перед своєю дитиною етичний і моральний обов’язок належного виховання й утримання. Тому, коли є фінансова можливість, то варто цей обов’язок виконувати без застосування заходів примусу. Якщо можливості платити дійсно немає, то існують дієві правові механізми офіційно зменшити розмір аліментів і не потрапити до категорії «злісних неплатників» з усіма відповідними наслідками.

Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n658 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»] за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Якщо є заборгованість зі сплати аліментів, і її сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, то тоді державний виконавець до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі вже виносить вмотивовані постанови:

1. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;

2. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;

3. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

4. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

Досить часто батьки не виконують свій обов’язок з утримання дітей, а відтак виникає необхідність стягнення не лише аліментів, а й заборгованості по аліментам. При цьому, слід зазначити, що на таких батьків, у випадку прострочення виконання зобов’язання, покладається додаткова фінансова відповідальність, а саме – '''нараховується пеня'''.
{| class="wikitable"
|-
! style="background-color:#6495ED;" | Нормативно-правовий акт !! style="background-color:#FFFF00;" | Текст документа
|-
| '''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]''' ||
# '''Відповідно до ч. 1 ст. 3''' "В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини". 
# '''Відповідно до ч. 2 ст. 3''' "Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів". 
# '''Відповідно до ст. 18''' "Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини".
|-
| '''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]''' || '''Відповідно до ст.141''' "Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини".

'''Відповідно до ст.155''' "Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом".

'''Відповідно до ст. 180''' "Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття".

'''Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо питання стосовно утримання дитини, то держава може зобов’язати виконувати встановлений законодавством обов’язок.'''
|-
| '''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]''' || '''Відповідно до ст. 549''' ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
|}
За правовою природою '''аліментні зобов’язання''' – це періодичні платежі, які боржник зобов’язаний '''сплачувати щомісяця''' і '''несвоєчасна сплата''' яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді '''стягнення неустойки (пені)'''.
Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов’язання окремо. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами '''не припиняється''' з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 194 Сімейного Кодексу України], '''заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття''', а у випадку, якщо дитина продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а батьки можуть надати таку допомогу, то до досягнення нею двадцяти трьох років. Таким чином, зобов’язання по сплаті заборгованості за аліментами не припиняється з припиненням зобов’язання сплати самих аліментів.
|}
== Алгоритм обчислення неустойки (пені) ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України]: у разі '''виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти''' за рішенням суду або за домовленістю між батьками, '''одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені)''' у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 ''постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16'' Велика Палата Верховного Суду] у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою''':'''
{| class="wikitable"
|-
| '''p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:'''
|}
p – загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 – нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q1 – кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

A2 – нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
{| class="wikitable"
|-
| '''Приклад №1:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 грудня 2020 року, тобто через 305 дні. Розраховуємо: 2500*305*1%=7625 грн. Але відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України розмір пені обмежено 100% щомісячного платежу, тобто дорівнює 2500 грн.
'''Приклад №2:''' Боржник мав сплатити 2500 грн. аліментів до 01 березня 2020 року, а сплатив їх 31 травня 2020 року, тобто через 91 день. Розраховуємо: 2500*91*1%=2275 грн
|}
У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов’язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені – 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Окрім того, відповідно до роз’яснень викладених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 196 Сімейного кодексу України]  відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, Верховним Судом України було зроблено висновок, відповідно до якого встановлено виключні випадки, за яких в діях платника аліментів відсутні ознаки вини.
== Судовий порядок стягнення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України] кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Стаття 18 Сімейного кодексу України] встановлено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

'''Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є''':

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором;

7) зміна правовідношення;

8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
=== Перелік необхідних документів: ===
# копія паспорта позивача;
# копія картки платника податків позивача;
# довідка про склад сім’ї;
# копія свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду;
# копія свідоцтва про народження дитини;
# копія виконавчого листа;
# копія постанови про відкриття виконавчого провадження;
# розрахунок виплати та заборгованості.
=== Вартість ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 3 частини першої ст. 5 Закону України "Про судовий збір"] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях '''звільняються позивачі у справах''' про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, '''стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів''', індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, у зв’язку із чим сплата судового збору за подання цієї позовної заяви щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов’язань зі сплати аліментів Відповідачем не здійснюється.
=== Позовна давність ===
Стосовно позовної давності, яка має застосовуватись до нарахування пені за несвоєчасне та/або неповне виконання зобов’язань зі сплати аліментів, варто наголосити, що в даному випадку законодавством в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 20 Сімейного кодексу України] чітко встановлено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 72] (застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною другою статті 129] (спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 138] (право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною третьою статті 139] (спір про материнство) цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст. 196 СK України, не поширюється дія норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦK України] про позовну давність.
== Судова практика ==
* ''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90616084 Постанова КЦС ВС від 20.07.2020 у справі № 362/4462/16]''
[[Категорія: Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Суди]]

Відповідальність за створення злочинної організації, керівництво такою організацією або участь у ній

2023-08-09T14:34:35Z

Anatolii.shevchuk: Додано позицію Весховного Суду

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3341-12 Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» (далі - постанова)]
==Загальна інформація==
Кримінальне правопорушення визнається вчиненим '''злочинною організацією''', якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (трьох і більше), або двох і більше організованих груп (структурних частин), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп (частина четверта статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], пункт 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 постанови]).

Організатором є особа, яка організувала вчинення кримінальне правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням, а також особа, яка утворила організовану групу або злочинну організацію чи керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності такої групи або організації (частина третя статті 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], пункт 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 постанови]).

Тяжким злочином є діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 тис. грн.) або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Особливо тяжким злочином є діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 тис. грн.), позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

Стійкість злочинної організації полягає в її здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть її дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо).

На здатність об’єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв’язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо.

Набуття організованою групою крім ознак внутрішньої ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформувалась у злочинну організацію (пункт 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 постанови]).

Структура злочинного об’єднання - це його внутрішня побудова, яка визначається відповідною конфігурацією і змістом стійких зв’язків учасників об’єднання та забезпечує психологічну єдність і стабільність останнього.

Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об’єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв’язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності (пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 постанови]).
==Кримінально-правова характеристика створення злочинної організації==
===Об’єкт злочину:===
Об’єктом злочину є громадська безпека. Злочинні організації, оскільки вони створюються з метою вчинення злочинів, становлять потенційну загрозу для самих різноманітних правоохоронюваних інтересів.
===Об’єктивна сторона злочину визначена у наступних формах===
*створення злочинної організації;
*керівництво злочинною організацією або її структурними частинами;
*участь у злочинній організації.
===Суб’єкт злочину===
Загальний - фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] може наставати кримінальна відповідальність.

Спеціальний - службова особа (частина третя статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України).]
===Суб’єктивна сторона злочину===
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння щодо створення злочинної організації, керування злочинною організацією або участі в злочинній організації, а також передбачає, що його дії створюють загрозу громадській безпеці, і бажає настання таких наслідків.
== Створення злочинної спільноти ==
'''Створення злочинної спільноти''' - об’єднання двох чи більше злочинних організацій, керівництво такою спільнотою (частина четверта статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України).]
== Кваліфікуючі ознаки ==
♦ Створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, участь у злочинній організації, вчинені службовою особою з використанням службового становища (частина третя статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України).]

♦ Створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, участь у злочинній організації, створення злочинної спільноти, вчинені особою, яка здійснює злочинний вплив або є особою, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі" (частина п'ята статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України).]

'''Злочинний вплив''' - будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності.

'''Особа, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі",''' - особа, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив.
==Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації==
{| class="wikitable"
|-
| створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами || караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна
|-
| участь у злочинній організації || карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна
|-
| створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами або участь у злочинній організації, вчинені службовою особою з використанням службового становища || караються позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна
|-
| створення злочинної спільноти, тобто об’єднання двох чи більше злочинних організацій, керівництво такою спільнотою || караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна
|-
| створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, участь у злочинній організації або створення злочинної спільноти, тобто об’єднання двох чи більше злочинних організацій, керівництво такою спільнотою, вчинені особою, яка здійснює злочинний вплив або є особою, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі" || караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна
|}
=== Звільняється від кримінальної відповідальності ===
Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за участь у злочинній організації або службова особа за створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами або участь у злочинній організації, вчинені з використанням службового становища, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього злочину добровільно повідомила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю (частина шоста статті 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).
==Особливості кримінального процесу щодо створення, керівництва злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній==
У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого, у тому числі розділом IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] [[Негласні слідчі (розшукові) дії|негласна слідча (розшукова) дія]] може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] (стаття 250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом (стаття 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n690 статтями 109-1141], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 258-2585], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1756 260], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1770 261], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3035 437-442] КК України, за наявності ризиків, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177] КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (частина шоста статті 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 КПК України]).

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статтями 177 та 178 КК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n690 статтями 109-1141], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 258-2585], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1756 260], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1770 261], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3035 437-442 КК України] (частина четверта статті 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 КПК України]).
==Гарантії прав громадян та юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю==
Забороняється використання спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, їх співробітників, матеріально-технічних засобів для виконання завдань, не віднесених законами України до компетенції цих спеціальних підрозділів.

Одержана спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та їх співробітниками інформація, не пов’язана з вчиненням кримінальних правопорушень чи інших правопорушень з боку фізичних та юридичних осіб, не може використовуватися на шкоду правам та законним інтересам цих осіб.

Документи та інші джерела, що містять таку інформацію, підлягають знищенню '''не пізніше шести місяців''' з дня їх одержання відповідним спеціальним органом по боротьбі з організованою злочинністю.

Фізичні та юридичні особи мають право в порядку, встановленому законодавством України, оскаржити до суду дії співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та інших органів, які вони вважають неправомірними (стаття 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3341-12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»]).
== Корисні посилання ==
* [http://khpg.org/1595421303 Критичний аналіз ст. 255 Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за злочини, вчинені «злочинною спільнотою» (станом на 22.07.2020)]

== Судова практика ==
'''Утворення організованої групи чи злочинної організації.''' Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукування співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складання плану, визначення способів його виконання. Основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.Утворення організованої групи, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), відбувається не одномоментно, а впродовж тривалого часу. Така позиція суду міститься в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74747603 Ухвалі Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2602/246/2012].

== Див. також ==
* [[Негласні слідчі (розшукові) дії]]
* [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність]]
* [[Співучасть у кримінальному правопорушенні]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Співучасть у кримінальному правопорушенні

2023-08-09T14:27:37Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (далі - КК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями"]
== Загальна інформація ==
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

'''Співучасть у кримінальному правопорушенні є однією із форм злочинної діяльності. Її специфіка полягає у тому, що:'''
* участь у вчиненні кримінального правопорушенні повинна брати участь дві або більше кількість осіб обумовлює його підвищену суспільну небезпеку;
* склад кримінального правопорушення виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників, у діяннях же окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки кримінального правопорушення, вказані у статті Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
Вчинення окремих видів кримінальних правопорушень можливе лише у співучасті (наприклад, участь у банді чи вчинюваному нею нападі при бандитизмі, керівництво злочинною організацією.

'''Законодавче визначення поняття "співучасть" включає в себе такі ознаки:'''
* наявність двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення, які беруть участь у вчиненні одного й того самого умисного кримінального правопорушення;
* спільність їх участі у кримінальному правопорушенні;
* умисний характер діяльності співучасників. Перші дві ознаки характеризують об'єктивну (особливий спосіб вчинення кримінального провопорушення, який характеризується спільністю дій), а остання - суб'єктивну сторону співучасті (умисна форма вини).
Першою ознакою, яка з об'єктивної сторони свідчить про наявність співучасті, є кількісний показник. Закон говорить про "декількох суб'єктів кримінального правопорушення", що передбачає участь у вчиненні кримінального правопорушення двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення.

Закон може передбачати різні ознаки суб'єкта кримінального правопорушення для різних учасників спільної злочинної діяльності. Це є характерним для складів кримінальних правопорушень, де виконавцем може бути лише спеціальний суб'єкт (для таких співучасників, як організатор, підбурювач, пособник, наявність ознак спеціального суб'єкта не є обов'язковою: ними можуть бути осудні особи, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність). Бути співучасником у кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які законом установлена з 16 років, можуть особи, які досягли 16-річного віку, а в кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які встановлена з 14 років, - особи, які досягли 14-річного віку. Що стосується кримінальних правопорушень, за вчинення яких встановлена відповідальність з іншого віку (наприклад, з 18 років), то співучасниками в таких кримінальних правопорушеннях можуть бути особи, які досягли 16 років.

'''Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення передбачає:'''
* об'єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену злочинну діяльність усіх співучасників;
* те, що вчинюваний співучасниками кримінальне правопорушення є єдиним для них усіх;
* спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату кримінального правопорушення;
* причиновий зв'язок між діями співучасників і наслідками, що настали є необхідною умовою відповідальності за свівучасть. Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення може проявитися як у дії, так і в бездіяльності.
Головною рисою спільності дій (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності із вчинення кримінального правопорушення. Вони діють разом, роблячи кожний свій внесок у вчинення кримінального правопорушення. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення дій (бездіяльності) іншим співучасником, а, зрештою, - необхідною умовою настання спільного результату. Прагнення досягти різні результати є підставою для невизнання співучастю у кримінальному правопорушенні участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.

'''З суб'єктивної сторони співучасть характеризується умисною формою вини, що передбачає:'''
* наявність умислу кожного із учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності);
* наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т. ч. виконавця чи співвиконавця;
* єдність наміру всіх співучасників вчинити одине і той саме кримінальне правопорушення;
* єдність інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованість їх умислу на досягнення загального результату. У своїй сукупності зазначені ознаки утворюють спільність психічної діяльності співучасників.
Особливістю інтелектуального моменту умислу співучасників є те, що ним охоплюється усвідомлення кожним з учасників не лише суспільно небезпечного характеру особисто вчинюваного діяння, а й факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого кримінального правопорушення, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їхніх діях, спрямованості їхніх дій (бездіяльності) на досягнення загального результату тощо, тобто усвідомлення обставин, які стосуються всіх елементів складу кримінального правопорушення. Таке усвідомлення має бути взаємним - кожний із співучасників повинен усвідомлювати той факт, що він вчиняє кримінальне правопорушення спільно з іншими його учасниками (при цьому таке усвідомлення не обов'язково передбачає особисте знання співучасниками один одного). Лише факт усвідомлення цих обставин дає підстави для притягнення до кримінальної відповідальності учасника не лише за конкретне діяння, вчинене ним особисто, а й за результат діяльності всіх співучасників вчинення кримінального правопорушення. Тому не можуть визнаватися співучастю дії або бездіяльність, які об'єктивно сприяли вчиненню кримінального правопорушення і настаннюсуспільно-небезпечного результату, але не охоплювались умислом співучасників як вчинені спільно.

Вольовий момент умислу передбачає бажання всіх співучасників діяти спільно для досягнення єдиного результату.

Єдність наміру всіх співучасників щодо спільності їхніх дій і єдиного результату не означає обов'язкового збігу їх мотивів: злочинна діяльність кожного із співучасників може бути викликана різними спонуканнями.

Закон прямо вказує на те, що співучасть можлива лише у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Така вказівка виключає співучасть у вчиненні необережного кримінального правопорушення.

'''Залежно від ступеня узгодженості співучасників можна виокремити такі форми співучасті:'''
* співучасть без попередньої змови;
* співучасть за попередньою змовою.
Залежно від характеру участі окремих співучасників у вчиненні кримінального правопорушення співучасть може мати просту і складну форму.

Виділення форм співучасті має істотне значення для кримінальної відповідальності співучасників, оскільки:
* дає змогу обґрунтувати з правової точки зору відповідальність не лише виконавця, а й інших учасників спільного вчинення кримінального правопорушення;
* впливає на кваліфікацію дій співучасників.
'''Проста форма співучасті''' (співвиконавство) передбачає таке об'єднання зусиль співучасників, за якого кожен з них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець кримінального правопорушення. Вона характеризується тим, що всі співучасники безпосередньо беруть участь у виконанні об'єктивної сторони кримінального правопорушення.

'''При цьому можливі такі ситуації:'''
* кожен із співучасників виконує всю об'єктивну сторону кримінального правопорушення;
* окремі співучасники, діючи за розподілом ролей, виконують лише частину об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Як у першому, так і в другому випадках суспільно-небезпечні наслідки настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них.
Так, співвиконавцями умисного вбивства судова практика визнає і тих осіб, які хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу (застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка, згідно з домовленістю, заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо).

'''Складна форма співучасті''' передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. За наявності складної форми співучасті дії (бездіяльність) учасників виходять за рамки співвиконавства і утворюють різні види співучасників. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Не обов'язково, щоб співучасники при вчиненні певного Кримінального правопорушення виконували всі перелічені ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б одного з названих інших видів співучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо).

На практиці форми і види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, у рамках вчинення кримінального правопорушення організованою групою за наявності організатора, підбурювача і пособника можливе виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (повністю чи частково) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з'ясування форми і виду співучасті, ролі кожного із співучасників кримінального правопорушення має значення для визначення характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучасників, для кваліфікації кримінального правопорушення та їх відповідальності.

Співучасть можлива на всіх стадіях умисного кримінального правопорушення - готування, замаху, безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (як приєднання до злочинної діяльності), а також закінченого кримінального правопорушення. Співучасть на стадії закінченого кримінального правопорушення можлива у єдиному випадку: коли пособник, відповідно до попередньої домовленості з іншими співучасниками, починає діяти після вчинення кримінального правопорушення (власне, на цій стадії відбувається лише реалізація попередньої домовленості, якої було досягнуто на стадії готування, замаху чи безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення). При цьому його дії спрямовуються на переховування правопорушника, знарядь чи засобів кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, інше приховування кримінального правопорушення. Попередня домовленість про вчинення таких дій не лише є юридичною підставою для визнання зазначених дій пособництвом, а й ознакою, яка відмежовує співучасть у виді такого пособництва від причетності до кримінального правопорушення (заздалегідь не обіцяного приховування кимінального правопорушення, неповідомлення про кримінальне правопорушення, потурання кримінальному правопорушенню).

Дії співучасників - як при співвиконавстві, так і у складній формі співучасті - можуть збігатися у часі, а можуть і не збігатися (вчинюватись у певній послідовності).
== Види співучасників ==
Співучасниками кримінального правопорушення є: виконавць, організатор, підбурювач та пособник.

1. '''Виконавцем (співвиконавцем)''' є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене КК України.

'''Ознаками такої особи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 27 КК України], є такі:'''
* вона є суб'єктом кримінального правопорушення;
* вчинила кримінальне правопорушення, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України];
* вчинила таке кримінальне правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.
Під вчиненням кримінального правопорушенням розуміється повне або часткове виконання співучасником безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу про передачу майна, а й той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Вчинення кримінального правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення означає, що виконавець, вчиняючи кримінальне правопорушення, діє спільно з іншими особами, які, будучи суб'єктами кримінального правопорушення, виконують роль організатора, пособника, підбурювача чи співвиконавця.

Особа визнається виконавцем кримінального правопорушення тоді, коли вона вчиняє кримінальне правопорушення безпосередньо, тобто особисто виконує об'єктивну сторону кримінального правопорушення, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене. В останньому випадку виконавець особисто не виконує дій, які утворюють об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], або особисто виконує лише частину таких дій.
У випадках використання для вчинення кримінального правопорушення осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, зазначені особи у правовому розумінні виконують роль своєрідного знаряддя чи засобу вчинення кримінального правопорушення - співучасник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурювач, за допомогою їх дій (бездіяльності) досягає злочинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили кримінальне правопорушення, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за вчинене, а вчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то виконавцем кримінального правопорушення визнається суб'єкт кримінального правопорушення, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами кримінального правопорушення.

Якщо для виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення використовувалась неповнолітня особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, організатора чи підбурювача слід не лише визнавати виконавцем кримінального правопорушення, який вона вчинила, а й додатково кваліфікувати його дії за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 304 КК України] як втягнення неповнолітнього у суспільно-небезпечну діяльність.

'''2. Організатором кримінального правопорушення згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 27 КК України]''' є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:
* яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень);
* керувала кримінальним правопорушенням (кримінальними правопорушеннями) підготовкою чи вчиненням;
* утворила організовану групу чи злочинну організацію;
* керувала організованою групою чи злочинною організацією;
* забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;
* організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Організація вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) полягає у діях, які об'єднують інших співучасників і спрямовують їх зусилля на вчинення одного чи декількох кримінальних правопорушень або координують їхню поведінку. При цьому ініціатива вчинення кримінального правопорушення може і не належати організатору, а бути лише підтриманою ним.

'''Дії з організації кримінального правопорушення можуть полягати, зокрема, у:'''
* залученні до вчинення кримінального правопорушення виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів;
* розподілі обов'язків між ними;
* визначенні об'єкта (предмета) посягання;
* розробці плану вчинення кримінального правопорушення. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення кримінального правопорушення, - спрямувати, об'єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення кримінального правопорушення.
Організація вчинення кримінального правопорушення може включати залучення до вчинення кримінального правопорушення, об'єднання та координацію зусиль як співучасників всіх видів, так і лише одного (наприклад, виконавця) чи двох. Організація вчинення кримінального правопорушення може здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення і т. п. Так, судова практика за певних обставин визнає замовлення вбивства його організацією. Мета зберегти єдність співучасників для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.

Припинення діяльності організатора на етапі організації вчинення кримінального правопорушення за наявності підстав утворює готування до кримінального правопорушення.

'''Керування підготовкою кримінального правопорушення''' (кримінальних правопорушень) виявляється у спрямуванні дій виконавця, пособника чи підбурювача на готування до одного чи декількох кримінальних правопорушень, а саме на:
* підшукування або пристосування засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення;
* залучення співучасників;
* замовлення вчинення кримінального правопорушення;
* усунення перешкод;
* інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
Керуванням підготовкою кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) охоплюється також проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних суспільно-небезпечних дій (бездіяльності), вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу, застосування насильства до працівника такого органу чи його близьких, усунення його з посади чи інше блокування його діяльності, яка може перешкодити вчиненню кримінального правопорушення), визначення місць переховування співучасників після вчинення ними кримінального правопорушення, а також місць приховування знарядь, засобів вчинення, слідів та предметів кримінального правопорушення, здобутих злочинним шляхом, тощо.

Керування вчиненням кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). '''Воно може полягати зокрема у:'''
* наданні настанов (інструкцій) конкретним учасникам кримінального правопорушення щодо виконання тих чи інших дій, які становлять об'єктивну сторону вчинюваного кримінального правопорушення чи забезпечують виконання таких дій;
* координації дій співучасників (їх розстановка на місці вчинення кримінального правопорушення, визначення послідовності вчинення злочинних дій, форми і порядку зв'язку між співучасниками під час їх вчинення);
* забезпеченні прикриття злочинних дій співучасників тощо.
Особливістю цього виду організаторських дій є те, що вони пов'язані з безпосереднім виконанням об'єктивної сторони кримінального правопорушення і здійснюються в процесі вчинення кримінального правопорушення або перед самим його початком.
Дії організатора кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) при простій формі співучасті належить кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за вчинений кримінального правопорушення, із посиланням на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 27 КК України]. Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Схиляння до вчинення кримінального правопорушення передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити кримінальне правопорушення. Оскільки у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 27] йдеться про схиляння "іншого співучасника", то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення кримінального правопорушення особи, яка може бути суб'єктом кримінального правопорушення. Схиляння ж до вчинення кримінального правопорушення, наприклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому смислі. У разі вчинення останньою кримінального правопорушення відповідальність за його вчинення як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певного суспільне-небезпечного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, характерна для співучасті.

Закон ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 27 КК України]) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення:
* умовляння;
* підкуп;
* погроза;
* примус;
* схиляння іншим чином.
'''Умовляння''' означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконування) особи у необхідності вчинення кримінального правопорушення.

'''Підкуп''' - це надання або обіцянка надання особі матеріальної (надання грошей або майна, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань) або іншої (допомога у працевлаштуванні, вирішення певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності тощо) вигоди у разі вчинення нею кримінального правопорушення. Підбурювання шляхом підкупу може, зокрема, проявлятись у замовленні вбивства, коли особа, схиляючи до вчинення такого кримінального правопорушення іншу особу, обіцяє чи надає останній відповідну матеріальну винагороду чи іншу вигоду, не виконуючи при цьому функцій організатора такого вбивства.

'''Погроза''' - це залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі невчинення нею кримінального правопорушення.

'''Примус''' передбачає домагання від іншої особи вчинити кримінальне правопорушення шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, поширення певної інформації про таку особу тощо.

'''Під іншим чином''' схилянням іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Це можуть бути: доручення, порада, заклик. Якщо схиляння до вчинення кримінального правопорушення здійснено у вигляді наказу або розпорядження, адресованого підлеглому по службі, то відповідальність за таке підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 41 КК України.]

Підбурювання може виражатись у словесній, письмовій формах або за допомогою міміки та жестів як у прямій, так і в завуальованій формі. У тих випадках, коли спосіб підбурювання сам по собі є кримінально караним, він повинен діставати самостійну правову оцінку.

'''4. Пособником''' є особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 5 ст. 27 КК України]''' пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення:
* порадами чи вказівками;
* наданням засобів чи знарядь;
* усуненням перешкод, - а так само особа, яка заздалегідь обіцяла:
* переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом;
* придбати чи збути такі предмети;
* сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Сприяння вчиненню кримінального правопорушення порадами чи вказівками полягає в наданні іншим співучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення кримінального правопорушення та інших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Надання засобів чи знарядь кримінального правопорушення полягає у передаванні іншим співучасникам різних предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на потерпілого, предмет кримінального правопорушення чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).

Діяння, яке утворює пособництво, може бути виконане до вчинення кримінального правопорушення, в процесі його вчинення або після його вчинення іншими співучасниками. Останнє можливе лише стосовно заздалегідь обіцяного переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь чи засобів вчинення, слідів кримінального правопорушення чи предметів , здобутих злочинним шляхом, придбання чи збуту таких предметів, іншого сприяння приховуванню кримінального правопорушення.

На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності. За характером дій воно поділяється на інтелектуальне та фізичне. Інтелектуальним є пособництво, яке виражається у наданні порад та вказівок щодо вчинення кримінального правопорушення, а також висловленні заздалегідь обіцянки переховувати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, іншим чином сприяти у приховуванні кримінального правопорушення. Фізичне пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або усуненні перешкод.

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування, особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 198] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 396 КК України].

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний кримінального правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.
== Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією ==
Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації кримінального правопорушення і включають підшукання співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи, організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Керування організованою групою або злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійких об'єднань осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов'язків; планування конкретних кримінальних правопорушень і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних кримінальних правопорушень тощо).

Зазначені дії організаційного характеру можуть здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників злочинного об'єднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньому правил поведінки.
== Кримінальна відповідальність співучасників ==
Співучасть як одна з форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності. Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 2 КК України] про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України, поширюється і на випадки вчинення кримінального правопорушення у співучасті.

Водночас межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненому кримінальному правопорушенні, які, у свою чергу, обумовлюються виконуваною функцією (роллю), усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин. Кожний співучасник відповідає за спільно вчиненк кримінальне правопорушення у межах індивідуальної відповідальності (у межах ним вчиненого й усвідомленого).

Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвиконавець), аналогічні правилам, за якими відповідає особа, яка вчинила кримінальне правопорушення одна (не у співучасті), - він підлягає відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтею Особливої частини КК України], яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому його дії кваліфікуються за відповідною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтею Особливої частини КК України] без посилання на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 27 КК України.]

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дії інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники відповідають за одине і те ж кримінальне правопорушення. Отже, організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинений виконавцем.

Правила кваліфікації діянь організатора, пособника чи підбурювача, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 29 України], не поширюються на випадки, коли вони одночасно були співвиконавцями кримінального правопорушення. За таких обставин їх дії слід кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

'''Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частин 3 та 5 ст. 29 КК України]''', можлива різна відповідальність співучасників, у т. ч. організатора, підбурювача та пособника, з одного боку, і виконавця, - з іншого. Обставинами, які зумовлюють таку різницю, є:
* ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення;
* розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність;
* не охоплення змістом умислу співучасників вчиненого виконавцем.
Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться у вину лише цьому співучасникові. Це означає, що такі ознаки незалежно від їх характеру (обтяжують вони відповідальність чи пом'якшують її) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників навіть за умови, що вони охоплювались їх умислом. Такими ознаками можуть бути: повторне вчинення кримінального правопорушення певним співучасником, його особливий психологічний стан, соціальний статус, мотивація дій тощо.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними.

У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні, обумовлюється зв'язком інших співучасників із вчинюваним кримінальним правопорушенням через дії (бездіяльність) виконавця, а отже, залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювача і пособника від дій виконавця і відображає принцип, за якого межі відповідальності співучасників за інших рівних умов не можуть бути ширшими від меж відповідальності виконавця. Воно поширюється на випадки закінчення кримінально протиправної діяльності виконавця на стадіях як готування до кримінального правопорушення, так і замаху на кримінальне правопорушення.
== Добровільна відмова співучасників ==
Особливості добровільної відмови співучасників обумовлені фактом спільного вчинення кримінального правопорушення, а специфіка правової оцінки їхніх дій за обставин добровільної відмови визначається характером і ступенем участі кожного з них у кримінальному правопорушенні, що готується чи вчиняється. Умови звільнення від кримінальної відповідальності виконавця за таких обставин істотно відрізняються від умов такого звільнення інших співучасників - організатора, підбурювача, пособника.

При цьому добровільна відмова одних співучасників має певне юридичне значення для оцінки дій інших. Так, добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця. У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на тк кримінальне правопорушення, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до кримінального правопорушення або замах на кримінальне правопорушення залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Вимоги, які закон висуває до добровільної відмови організатора, підбурювача чи пособника, є більш жорсткими.

'''Такі співучасники не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони виконали одну з двох умов:'''
* відвернули вчинення кримінального правопорушення;
* своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про кримінальне правопорушення, що готується або вчиняється.
Відвернення вчинення кримінального правопорушення означає недопущення організатором, підбурювачем чи пособником вчинення кримінального правопорушення виконавцем взагалі (відвернення на стадії готування) або недопущення ними доведення кримінального правопорушення виконавцем до кінця(відвернення на стадії замаху). Воно може бути здійснене шляхом умовляння, психічного чи фізичного примусу, попередження потерпілого, нейтралізації засобів кримінального правопорушення чи приведення у непридатність знаряддя кримінального правопорушення та інших дій, які не дали змогу виконавцю реалізувати злочинний намір.

Якщо вжитими організатором, підбурювачем чи пособником заходами не вдалося відвернути вчинення кримінального правопорушення виконавцем, то зазначені особи підлягають відповідальності як співучасники вчиненого виконавцем кримінального правопорушення. Факт вжиття ними певних заходів може бути врахований судом при призначенні покарання.

Особливістю добровільної відмови пособника є те, що вона може проявлятися не лише в активній, а й у пасивній його поведінці: у ненаданні ним засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або неусуненні перешкод вчиненню кримінального правопорушення. Відмовляючись від вчинення певних дій, пособник тим самим не сприяє вчиненню кримінального правопорушення виконавцем і цим уникає спільної з іншими співучасниками (насамперед, з виконавцем) діяльності.
== Судова практика. ==
# На відміну від співучасті в злочинній діяльності, співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об'єднання на майбутнє (як цілісного суб'єкта злочинної діяльності). [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74747603 Ухвала від 13.06.2018 у справі 2602/246/12, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду]
# Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101712316 Постанова ККС Верховного Суду від 2 грудня 2021 року у справі № 742/2146/20 (провадження № 51-4240км21)]
# '''Обставини, що підлягають встановленню при кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 121 КК. Кваліфікація дій за відсутності спільних узгоджених дій групи осіб щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому'''. Кваліфікуючи дії декількох осіб, учасників бійки, за ч. 2 ст. 121 як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, необхідно встановити, що ці особи діяли спільно з метою спричинення єдиного злочинного результату. Якщо учасники бійки не вчиняли спільних узгоджених дій стосовно потерпілого, а спричинили йому окремими розрізненими діями різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то їх дії необхідно кваліфікувати за спричинення потерпілому тих тілесних ушкоджень, які кожен з них безпосередньо заподіяв. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106354674 Постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 127/18956/18].
# '''Значення вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості з одним обвинуваченим, для інших співучасників. Право одного зі співучасників на укладення угоди.''' Вирок суду з урахуванням змін, внесених ухвалою суду про виправлення описки, яким затверджено угоду про визнання винуватості тільки з одним обвинуваченим за злочин, вчинений у співучасті, не має преюдиційного значення щодо обставин вчинення злочину іншими співучасниками, матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження. Якщо інші особи у кримінальному провадженні не визнали своєї вини, то це не може вплинути на реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості та не є підставою для скасування вироку на підставі цієї угоди. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88857300 Постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 344/2514/19].

== Див. також ==

* [[Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті]]
* Відповідальність за створення злочинної організації, керівництво такою організацією або участь у ній

[[Категорія: Кримінальне право]]

Співучасть у кримінальному правопорушенні

2023-08-09T14:18:08Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (далі - КК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями"]
== Загальна інформація ==
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

'''Співучасть у кримінальному правопорушенні є однією із форм злочинної діяльності. Її специфіка полягає у тому, що:'''
* участь у вчиненні кримінального правопорушенні повинна брати участь дві або більше кількість осіб обумовлює його підвищену суспільну небезпеку;
* склад кримінального правопорушення виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників, у діяннях же окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки кримінального правопорушення, вказані у статті Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
Вчинення окремих видів кримінальних правопорушень можливе лише у співучасті (наприклад, участь у банді чи вчинюваному нею нападі при бандитизмі, керівництво злочинною організацією.

'''Законодавче визначення поняття "співучасть" включає в себе такі ознаки:'''
* наявність двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення, які беруть участь у вчиненні одного й того самого умисного кримінального правопорушення;
* спільність їх участі у кримінальному правопорушенні;
* умисний характер діяльності співучасників. Перші дві ознаки характеризують об'єктивну (особливий спосіб вчинення кримінального провопорушення, який характеризується спільністю дій), а остання - суб'єктивну сторону співучасті (умисна форма вини).
Першою ознакою, яка з об'єктивної сторони свідчить про наявність співучасті, є кількісний показник. Закон говорить про "декількох суб'єктів кримінального правопорушення", що передбачає участь у вчиненні кримінального правопорушення двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення.

Закон може передбачати різні ознаки суб'єкта кримінального правопорушення для різних учасників спільної злочинної діяльності. Це є характерним для складів кримінальних правопорушень, де виконавцем може бути лише спеціальний суб'єкт (для таких співучасників, як організатор, підбурювач, пособник, наявність ознак спеціального суб'єкта не є обов'язковою: ними можуть бути осудні особи, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність). Бути співучасником у кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які законом установлена з 16 років, можуть особи, які досягли 16-річного віку, а в кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які встановлена з 14 років, - особи, які досягли 14-річного віку. Що стосується кримінальних правопорушень, за вчинення яких встановлена відповідальність з іншого віку (наприклад, з 18 років), то співучасниками в таких кримінальних правопорушеннях можуть бути особи, які досягли 16 років.

'''Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення передбачає:'''
* об'єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену злочинну діяльність усіх співучасників;
* те, що вчинюваний співучасниками кримінальне правопорушення є єдиним для них усіх;
* спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату кримінального правопорушення;
* причиновий зв'язок між діями співучасників і наслідками, що настали є необхідною умовою відповідальності за свівучасть. Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення може проявитися як у дії, так і в бездіяльності.
Головною рисою спільності дій (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності із вчинення кримінального правопорушення. Вони діють разом, роблячи кожний свій внесок у вчинення кримінального правопорушення. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення дій (бездіяльності) іншим співучасником, а, зрештою, - необхідною умовою настання спільного результату. Прагнення досягти різні результати є підставою для невизнання співучастю у кримінальному правопорушенні участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.

'''З суб'єктивної сторони співучасть характеризується умисною формою вини, що передбачає:'''
* наявність умислу кожного із учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності);
* наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т. ч. виконавця чи співвиконавця;
* єдність наміру всіх співучасників вчинити одине і той саме кримінальне правопорушення;
* єдність інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованість їх умислу на досягнення загального результату. У своїй сукупності зазначені ознаки утворюють спільність психічної діяльності співучасників.
Особливістю інтелектуального моменту умислу співучасників є те, що ним охоплюється усвідомлення кожним з учасників не лише суспільно небезпечного характеру особисто вчинюваного діяння, а й факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого кримінального правопорушення, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їхніх діях, спрямованості їхніх дій (бездіяльності) на досягнення загального результату тощо, тобто усвідомлення обставин, які стосуються всіх елементів складу кримінального правопорушення. Таке усвідомлення має бути взаємним - кожний із співучасників повинен усвідомлювати той факт, що він вчиняє кримінальне правопорушення спільно з іншими його учасниками (при цьому таке усвідомлення не обов'язково передбачає особисте знання співучасниками один одного). Лише факт усвідомлення цих обставин дає підстави для притягнення до кримінальної відповідальності учасника не лише за конкретне діяння, вчинене ним особисто, а й за результат діяльності всіх співучасників вчинення кримінального правопорушення. Тому не можуть визнаватися співучастю дії або бездіяльність, які об'єктивно сприяли вчиненню кримінального правопорушення і настаннюсуспільно-небезпечного результату, але не охоплювались умислом співучасників як вчинені спільно.

Вольовий момент умислу передбачає бажання всіх співучасників діяти спільно для досягнення єдиного результату.

Єдність наміру всіх співучасників щодо спільності їхніх дій і єдиного результату не означає обов'язкового збігу їх мотивів: злочинна діяльність кожного із співучасників може бути викликана різними спонуканнями.

Закон прямо вказує на те, що співучасть можлива лише у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Така вказівка виключає співучасть у вчиненні необережного кримінального правопорушення.

'''Залежно від ступеня узгодженості співучасників можна виокремити такі форми співучасті:'''
* співучасть без попередньої змови;
* співучасть за попередньою змовою.
Залежно від характеру участі окремих співучасників у вчиненні кримінального правопорушення співучасть може мати просту і складну форму.

Виділення форм співучасті має істотне значення для кримінальної відповідальності співучасників, оскільки:
* дає змогу обґрунтувати з правової точки зору відповідальність не лише виконавця, а й інших учасників спільного вчинення кримінального правопорушення;
* впливає на кваліфікацію дій співучасників.
'''Проста форма співучасті''' (співвиконавство) передбачає таке об'єднання зусиль співучасників, за якого кожен з них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець кримінального правопорушення. Вона характеризується тим, що всі співучасники безпосередньо беруть участь у виконанні об'єктивної сторони кримінального правопорушення.

'''При цьому можливі такі ситуації:'''
* кожен із співучасників виконує всю об'єктивну сторону кримінального правопорушення;
* окремі співучасники, діючи за розподілом ролей, виконують лише частину об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Як у першому, так і в другому випадках суспільно-небезпечні наслідки настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них.
Так, співвиконавцями умисного вбивства судова практика визнає і тих осіб, які хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу (застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка, згідно з домовленістю, заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо).

'''Складна форма співучасті''' передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. За наявності складної форми співучасті дії (бездіяльність) учасників виходять за рамки співвиконавства і утворюють різні види співучасників. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Не обов'язково, щоб співучасники при вчиненні певного Кримінального правопорушення виконували всі перелічені ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б одного з названих інших видів співучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо).

На практиці форми і види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, у рамках вчинення кримінального правопорушення організованою групою за наявності організатора, підбурювача і пособника можливе виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (повністю чи частково) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з'ясування форми і виду співучасті, ролі кожного із співучасників кримінального правопорушення має значення для визначення характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучасників, для кваліфікації кримінального правопорушення та їх відповідальності.

Співучасть можлива на всіх стадіях умисного кримінального правопорушення - готування, замаху, безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (як приєднання до злочинної діяльності), а також закінченого кримінального правопорушення. Співучасть на стадії закінченого кримінального правопорушення можлива у єдиному випадку: коли пособник, відповідно до попередньої домовленості з іншими співучасниками, починає діяти після вчинення кримінального правопорушення (власне, на цій стадії відбувається лише реалізація попередньої домовленості, якої було досягнуто на стадії готування, замаху чи безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення). При цьому його дії спрямовуються на переховування правопорушника, знарядь чи засобів кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, інше приховування кримінального правопорушення. Попередня домовленість про вчинення таких дій не лише є юридичною підставою для визнання зазначених дій пособництвом, а й ознакою, яка відмежовує співучасть у виді такого пособництва від причетності до кримінального правопорушення (заздалегідь не обіцяного приховування кимінального правопорушення, неповідомлення про кримінальне правопорушення, потурання кримінальному правопорушенню).

Дії співучасників - як при співвиконавстві, так і у складній формі співучасті - можуть збігатися у часі, а можуть і не збігатися (вчинюватись у певній послідовності).
== Види співучасників ==
Співучасниками кримінального правопорушення є: виконавць, організатор, підбурювач та пособник.

1. '''Виконавцем (співвиконавцем)''' є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене КК України.

'''Ознаками такої особи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 27 КК України], є такі:'''
* вона є суб'єктом кримінального правопорушення;
* вчинила кримінальне правопорушення, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України];
* вчинила таке кримінальне правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.
Під вчиненням кримінального правопорушенням розуміється повне або часткове виконання співучасником безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу про передачу майна, а й той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Вчинення кримінального правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення означає, що виконавець, вчиняючи кримінальне правопорушення, діє спільно з іншими особами, які, будучи суб'єктами кримінального правопорушення, виконують роль організатора, пособника, підбурювача чи співвиконавця.

Особа визнається виконавцем кримінального правопорушення тоді, коли вона вчиняє кримінальне правопорушення безпосередньо, тобто особисто виконує об'єктивну сторону кримінального правопорушення, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене. В останньому випадку виконавець особисто не виконує дій, які утворюють об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], або особисто виконує лише частину таких дій.
У випадках використання для вчинення кримінального правопорушення осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, зазначені особи у правовому розумінні виконують роль своєрідного знаряддя чи засобу вчинення кримінального правопорушення - співучасник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурювач, за допомогою їх дій (бездіяльності) досягає злочинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили кримінальне правопорушення, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за вчинене, а вчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то виконавцем кримінального правопорушення визнається суб'єкт кримінального правопорушення, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами кримінального правопорушення.

Якщо для виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення використовувалась неповнолітня особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, організатора чи підбурювача слід не лише визнавати виконавцем кримінального правопорушення, який вона вчинила, а й додатково кваліфікувати його дії за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 304 КК України] як втягнення неповнолітнього у суспільно-небезпечну діяльність.

'''2. Організатором кримінального правопорушення згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 27 КК України]''' є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:
* яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень);
* керувала кримінальним правопорушенням (кримінальними правопорушеннями) підготовкою чи вчиненням;
* утворила організовану групу чи злочинну організацію;
* керувала організованою групою чи злочинною організацією;
* забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;
* організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Організація вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) полягає у діях, які об'єднують інших співучасників і спрямовують їх зусилля на вчинення одного чи декількох кримінальних правопорушень або координують їхню поведінку. При цьому ініціатива вчинення кримінального правопорушення може і не належати організатору, а бути лише підтриманою ним.

'''Дії з організації кримінального правопорушення можуть полягати, зокрема, у:'''
* залученні до вчинення кримінального правопорушення виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів;
* розподілі обов'язків між ними;
* визначенні об'єкта (предмета) посягання;
* розробці плану вчинення кримінального правопорушення. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення кримінального правопорушення, - спрямувати, об'єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення кримінального правопорушення.
Організація вчинення кримінального правопорушення може включати залучення до вчинення кримінального правопорушення, об'єднання та координацію зусиль як співучасників всіх видів, так і лише одного (наприклад, виконавця) чи двох. Організація вчинення кримінального правопорушення може здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення і т. п. Так, судова практика за певних обставин визнає замовлення вбивства його організацією. Мета зберегти єдність співучасників для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.

Припинення діяльності організатора на етапі організації вчинення кримінального правопорушення за наявності підстав утворює готування до кримінального правопорушення.

'''Керування підготовкою кримінального правопорушення''' (кримінальних правопорушень) виявляється у спрямуванні дій виконавця, пособника чи підбурювача на готування до одного чи декількох кримінальних правопорушень, а саме на:
* підшукування або пристосування засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення;
* залучення співучасників;
* замовлення вчинення кримінального правопорушення;
* усунення перешкод;
* інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
Керуванням підготовкою кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) охоплюється також проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних суспільно-небезпечних дій (бездіяльності), вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу, застосування насильства до працівника такого органу чи його близьких, усунення його з посади чи інше блокування його діяльності, яка може перешкодити вчиненню кримінального правопорушення), визначення місць переховування співучасників після вчинення ними кримінального правопорушення, а також місць приховування знарядь, засобів вчинення, слідів та предметів кримінального правопорушення, здобутих злочинним шляхом, тощо.

Керування вчиненням кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). '''Воно може полягати зокрема у:'''
* наданні настанов (інструкцій) конкретним учасникам кримінального правопорушення щодо виконання тих чи інших дій, які становлять об'єктивну сторону вчинюваного кримінального правопорушення чи забезпечують виконання таких дій;
* координації дій співучасників (їх розстановка на місці вчинення кримінального правопорушення, визначення послідовності вчинення злочинних дій, форми і порядку зв'язку між співучасниками під час їх вчинення);
* забезпеченні прикриття злочинних дій співучасників тощо.
Особливістю цього виду організаторських дій є те, що вони пов'язані з безпосереднім виконанням об'єктивної сторони кримінального правопорушення і здійснюються в процесі вчинення кримінального правопорушення або перед самим його початком.
Дії організатора кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) при простій формі співучасті належить кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за вчинений кримінального правопорушення, із посиланням на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 27 КК України]. Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Схиляння до вчинення кримінального правопорушення передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити кримінальне правопорушення. Оскільки у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 27] йдеться про схиляння "іншого співучасника", то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення кримінального правопорушення особи, яка може бути суб'єктом кримінального правопорушення. Схиляння ж до вчинення кримінального правопорушення, наприклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому смислі. У разі вчинення останньою кримінального правопорушення відповідальність за його вчинення як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певного суспільне-небезпечного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, характерна для співучасті.

Закон ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 27 КК України]) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення:
* умовляння;
* підкуп;
* погроза;
* примус;
* схиляння іншим чином.
'''Умовляння''' означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконування) особи у необхідності вчинення кримінального правопорушення.

'''Підкуп''' - це надання або обіцянка надання особі матеріальної (надання грошей або майна, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань) або іншої (допомога у працевлаштуванні, вирішення певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності тощо) вигоди у разі вчинення нею кримінального правопорушення. Підбурювання шляхом підкупу може, зокрема, проявлятись у замовленні вбивства, коли особа, схиляючи до вчинення такого кримінального правопорушення іншу особу, обіцяє чи надає останній відповідну матеріальну винагороду чи іншу вигоду, не виконуючи при цьому функцій організатора такого вбивства.

'''Погроза''' - це залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі невчинення нею кримінального правопорушення.

'''Примус''' передбачає домагання від іншої особи вчинити кримінальне правопорушення шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, поширення певної інформації про таку особу тощо.

'''Під іншим чином''' схилянням іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Це можуть бути: доручення, порада, заклик. Якщо схиляння до вчинення кримінального правопорушення здійснено у вигляді наказу або розпорядження, адресованого підлеглому по службі, то відповідальність за таке підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 41 КК України.]

Підбурювання може виражатись у словесній, письмовій формах або за допомогою міміки та жестів як у прямій, так і в завуальованій формі. У тих випадках, коли спосіб підбурювання сам по собі є кримінально караним, він повинен діставати самостійну правову оцінку.

'''4. Пособником''' є особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 5 ст. 27 КК України]''' пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення:
* порадами чи вказівками;
* наданням засобів чи знарядь;
* усуненням перешкод, - а так само особа, яка заздалегідь обіцяла:
* переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом;
* придбати чи збути такі предмети;
* сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Сприяння вчиненню кримінального правопорушення порадами чи вказівками полягає в наданні іншим співучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення кримінального правопорушення та інших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Надання засобів чи знарядь кримінального правопорушення полягає у передаванні іншим співучасникам різних предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на потерпілого, предмет кримінального правопорушення чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).

Діяння, яке утворює пособництво, може бути виконане до вчинення кримінального правопорушення, в процесі його вчинення або після його вчинення іншими співучасниками. Останнє можливе лише стосовно заздалегідь обіцяного переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь чи засобів вчинення, слідів кримінального правопорушення чи предметів , здобутих злочинним шляхом, придбання чи збуту таких предметів, іншого сприяння приховуванню кримінального правопорушення.

На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності. За характером дій воно поділяється на інтелектуальне та фізичне. Інтелектуальним є пособництво, яке виражається у наданні порад та вказівок щодо вчинення кримінального правопорушення, а також висловленні заздалегідь обіцянки переховувати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, іншим чином сприяти у приховуванні кримінального правопорушення. Фізичне пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або усуненні перешкод.

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування, особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтями 198] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 396 КК України].

Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний кримінального правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.
== Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією ==
Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації кримінального правопорушення і включають підшукання співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи, організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Керування організованою групою або злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійких об'єднань осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов'язків; планування конкретних кримінальних правопорушень і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних кримінальних правопорушень тощо).

Зазначені дії організаційного характеру можуть здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників злочинного об'єднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньому правил поведінки.
== Кримінальна відповідальність співучасників ==
Співучасть як одна з форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності. Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 2 КК України] про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України, поширюється і на випадки вчинення кримінального правопорушення у співучасті.

Водночас межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненому кримінальному правопорушенні, які, у свою чергу, обумовлюються виконуваною функцією (роллю), усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин. Кожний співучасник відповідає за спільно вчиненк кримінальне правопорушення у межах індивідуальної відповідальності (у межах ним вчиненого й усвідомленого).

Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвиконавець), аналогічні правилам, за якими відповідає особа, яка вчинила кримінальне правопорушення одна (не у співучасті), - він підлягає відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтею Особливої частини КК України], яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому його дії кваліфікуються за відповідною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтею Особливої частини КК України] без посилання на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 27 КК України.]

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дії інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники відповідають за одине і те ж кримінальне правопорушення. Отже, організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинений виконавцем.

Правила кваліфікації діянь організатора, пособника чи підбурювача, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 29 України], не поширюються на випадки, коли вони одночасно були співвиконавцями кримінального правопорушення. За таких обставин їх дії слід кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

'''Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частин 3 та 5 ст. 29 КК України]''', можлива різна відповідальність співучасників, у т. ч. організатора, підбурювача та пособника, з одного боку, і виконавця, - з іншого. Обставинами, які зумовлюють таку різницю, є:
* ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення;
* розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність;
* не охоплення змістом умислу співучасників вчиненого виконавцем.
Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться у вину лише цьому співучасникові. Це означає, що такі ознаки незалежно від їх характеру (обтяжують вони відповідальність чи пом'якшують її) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників навіть за умови, що вони охоплювались їх умислом. Такими ознаками можуть бути: повторне вчинення кримінального правопорушення певним співучасником, його особливий психологічний стан, соціальний статус, мотивація дій тощо.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними.

У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні, обумовлюється зв'язком інших співучасників із вчинюваним кримінальним правопорушенням через дії (бездіяльність) виконавця, а отже, залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювача і пособника від дій виконавця і відображає принцип, за якого межі відповідальності співучасників за інших рівних умов не можуть бути ширшими від меж відповідальності виконавця. Воно поширюється на випадки закінчення кримінально протиправної діяльності виконавця на стадіях як готування до кримінального правопорушення, так і замаху на кримінальне правопорушення.
== Добровільна відмова співучасників ==
Особливості добровільної відмови співучасників обумовлені фактом спільного вчинення кримінального правопорушення, а специфіка правової оцінки їхніх дій за обставин добровільної відмови визначається характером і ступенем участі кожного з них у кримінальному правопорушенні, що готується чи вчиняється. Умови звільнення від кримінальної відповідальності виконавця за таких обставин істотно відрізняються від умов такого звільнення інших співучасників - організатора, підбурювача, пособника.

При цьому добровільна відмова одних співучасників має певне юридичне значення для оцінки дій інших. Так, добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця. У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на тк кримінальне правопорушення, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до кримінального правопорушення або замах на кримінальне правопорушення залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Вимоги, які закон висуває до добровільної відмови організатора, підбурювача чи пособника, є більш жорсткими.

'''Такі співучасники не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони виконали одну з двох умов:'''
* відвернули вчинення кримінального правопорушення;
* своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про кримінальне правопорушення, що готується або вчиняється.
Відвернення вчинення кримінального правопорушення означає недопущення організатором, підбурювачем чи пособником вчинення кримінального правопорушення виконавцем взагалі (відвернення на стадії готування) або недопущення ними доведення кримінального правопорушення виконавцем до кінця(відвернення на стадії замаху). Воно може бути здійснене шляхом умовляння, психічного чи фізичного примусу, попередження потерпілого, нейтралізації засобів кримінального правопорушення чи приведення у непридатність знаряддя кримінального правопорушення та інших дій, які не дали змогу виконавцю реалізувати злочинний намір.

Якщо вжитими організатором, підбурювачем чи пособником заходами не вдалося відвернути вчинення кримінального правопорушення виконавцем, то зазначені особи підлягають відповідальності як співучасники вчиненого виконавцем кримінального правопорушення. Факт вжиття ними певних заходів може бути врахований судом при призначенні покарання.

Особливістю добровільної відмови пособника є те, що вона може проявлятися не лише в активній, а й у пасивній його поведінці: у ненаданні ним засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або неусуненні перешкод вчиненню кримінального правопорушення. Відмовляючись від вчинення певних дій, пособник тим самим не сприяє вчиненню кримінального правопорушення виконавцем і цим уникає спільної з іншими співучасниками (насамперед, з виконавцем) діяльності.
== Судова практика. ==
# На відміну від співучасті в злочинній діяльності, співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об'єднання на майбутнє (як цілісного суб'єкта злочинної діяльності). [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74747603 Ухвала від 13.06.2018 у справі 2602/246/12, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду]
# Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101712316 Постанова ККС Верховного Суду від 2 грудня 2021 року у справі № 742/2146/20 (провадження № 51-4240км21)]
# '''Обставини, що підлягають встановленню при кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 121 КК. Кваліфікація дій за відсутності спільних узгоджених дій групи осіб щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому'''. Кваліфікуючи дії декількох осіб, учасників бійки, за ч. 2 ст. 121 як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, необхідно встановити, що ці особи діяли спільно з метою спричинення єдиного злочинного результату. Якщо учасники бійки не вчиняли спільних узгоджених дій стосовно потерпілого, а спричинили йому окремими розрізненими діями різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то їх дії необхідно кваліфікувати за спричинення потерпілому тих тілесних ушкоджень, які кожен з них безпосередньо заподіяв. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106354674 Постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 127/18956/18].
# '''Значення вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості з одним обвинуваченим, для інших співучасників. Право одного зі співучасників на укладення угоди.''' Вирок суду з урахуванням змін, внесених ухвалою суду про виправлення описки, яким затверджено угоду про визнання винуватості тільки з одним обвинуваченим за злочин, вчинений у співучасті, не має преюдиційного значення щодо обставин вчинення злочину іншими співучасниками, матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження. Якщо інші особи у кримінальному провадженні не визнали своєї вини, то це не може вплинути на реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості та не є підставою для скасування вироку на підставі цієї угоди. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88857300 Постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 344/2514/19].

== Див. також ==

* [[Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті]]

[[Категорія: Кримінальне право]]

Співучасть у кримінальному правопорушенні

2023-08-09T14:07:03Z

Anatolii.shevchuk: Додано судову практику

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (далі - КК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями"]
== Загальна інформація ==
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

'''Співучасть у кримінальному правопорушенні є однією із форм злочинної діяльності. Її специфіка полягає у тому, що:'''
* участь у вчиненні кримінального правопорушенні повинна брати участь дві або більше кількість осіб обумовлює його підвищену суспільну небезпеку;
* склад кримінального правопорушення виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників, у діяннях же окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки кримінального правопорушення, вказані у статті Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
Вчинення окремих видів кримінальних правопорушень можливе лише у співучасті (наприклад, участь у банді чи вчинюваному нею нападі при бандитизмі, керівництво злочинною організацією.
'''Законодавче визначення поняття "співучасть" включає в себе такі ознаки:'''
* наявність двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення, які беруть участь у вчиненні одного й того самого умисного кримінального правопорушення;
* спільність їх участі у кримінальному правопорушенні;
* умисний характер діяльності співучасників. Перші дві ознаки характеризують об'єктивну (особливий спосіб вчинення кримінального провопорушення, який характеризується спільністю дій), а остання - суб'єктивну сторону співучасті (умисна форма вини).
*
Першою ознакою, яка з об'єктивної сторони свідчить про наявність співучасті, є кількісний показник. Закон говорить про "декількох суб'єктів кримінального правопорушення", що передбачає участь у вчиненні кримінального правопорушення двох чи більше суб'єктів кримінального правопорушення.

Закон може передбачати різні ознаки суб'єкта кримінального правопорушення для різних учасників спільної злочинної діяльності. Це є характерним для складів кримінальних правопорушень, де виконавцем може бути лише спеціальний суб'єкт (для таких співучасників, як організатор, підбурювач, пособник, наявність ознак спеціального суб'єкта не є обов'язковою: ними можуть бути осудні особи, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність). Бути співучасником у кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які законом установлена з 16 років, можуть особи, які досягли 16-річного віку, а в кримінальних правопорушеннях, відповідальність за які встановлена з 14 років, - особи, які досягли 14-річного віку. Що стосується кримінальних правопорушень, за вчинення яких встановлена відповідальність з іншого віку (наприклад, з 18 років), то співучасниками в таких кримінальних правопорушеннях можуть бути особи, які досягли 16 років.

'''Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення передбачає:'''
* об'єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену злочинну діяльність усіх співучасників;
* те, що вчинюваний співучасниками кримінальне правопорушення є єдиним для них усіх;
* спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату кримінального правопорушення;
* причиновий зв'язок між діями співучасників і наслідками, що настали є необхідною умовою відповідальності за свівучасть. Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення може проявитися як у дії, так і в бездіяльності.
Головною рисою спільності дій (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності із вчинення кримінального правопорушення. Вони діють разом, роблячи кожний свій внесок у вчинення кримінального правопорушення. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення дій (бездіяльності) іншим співучасником, а, зрештою, - необхідною умовою настання спільного результату. Прагнення досягти різні результати є підставою для невизнання співучастю у кримінальному правопорушенні участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.

'''З суб'єктивної сторони співучасть характеризується умисною формою вини, що передбачає:'''
* наявність умислу кожного із учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності);
* наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т. ч. виконавця чи співвиконавця;
* єдність наміру всіх співучасників вчинити одине і той саме кримінальне правопорушення;
* єдність інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованість їх умислу на досягнення загального результату. У своїй сукупності зазначені ознаки утворюють спільність психічної діяльності співучасників.
Особливістю інтелектуального моменту умислу співучасників є те, що ним охоплюється усвідомлення кожним з учасників не лише суспільно небезпечного характеру особисто вчинюваного діяння, а й факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого кримінального правопорушення, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їхніх діях, спрямованості їхніх дій (бездіяльності) на досягнення загального результату тощо, тобто усвідомлення обставин, які стосуються всіх елементів складу кримінального правопорушення. Таке усвідомлення має бути взаємним - кожний із співучасників повинен усвідомлювати той факт, що він вчиняє кримінальне правопорушення спільно з іншими його учасниками (при цьому таке усвідомлення не обов'язково передбачає особисте знання співучасниками один одного). Лише факт усвідомлення цих обставин дає підстави для притягнення до кримінальної відповідальності учасника не лише за конкретне діяння, вчинене ним особисто, а й за результат діяльності всіх співучасників вчинення кримінального правопорушення. Тому не можуть визнаватися співучастю дії або бездіяльність, які об'єктивно сприяли вчиненню кримінального правопорушення і настаннюсуспільно-небезпечного результату, але не охоплювались умислом співучасників як вчинені спільно.

Вольовий момент умислу передбачає бажання всіх співучасників діяти спільно для досягнення єдиного результату.

Єдність наміру всіх співучасників щодо спільності їхніх дій і єдиного результату не означає обов'язкового збігу їх мотивів: злочинна діяльність кожного із співучасників може бути викликана різними спонуканнями.

Закон прямо вказує на те, що співучасть можлива лише у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Така вказівка виключає співучасть у вчиненні необережного кримінального правопорушення.

'''Залежно від ступеня узгодженості співучасників можна виокремити такі форми співучасті:'''
* співучасть без попередньої змови;
* співучасть за попередньою змовою.
Залежно від характеру участі окремих співучасників у вчиненні кримінального правопорушення співучасть може мати просту і складну форму.

Виділення форм співучасті має істотне значення для кримінальної відповідальності співучасників, оскільки:
* дає змогу обґрунтувати з правової точки зору відповідальність не лише виконавця, а й інших учасників спільного вчинення кримінального правопорушення;
* впливає на кваліфікацію дій співучасників.
'''Проста форма співучасті''' (співвиконавство) передбачає таке об'єднання зусиль співучасників, за якого кожен з них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець кримінального правопорушення. Вона характеризується тим, що всі співучасники безпосередньо беруть участь у виконанні об'єктивної сторони кримінального правопорушення.

'''При цьому можливі такі ситуації:'''
* кожен із співучасників виконує всю об'єктивну сторону кримінального правопорушення;
* окремі співучасники, діючи за розподілом ролей, виконують лише частину об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Як у першому, так і в другому випадках суспільно-небезпечні наслідки настають у результаті сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них.
Так, співвиконавцями умисного вбивства судова практика визнає і тих осіб, які хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу (застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасником; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка, згідно з домовленістю, заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо).

'''Складна форма співучасті''' передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. За наявності складної форми співучасті дії (бездіяльність) учасників виходять за рамки співвиконавства і утворюють різні види співучасників. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Не обов'язково, щоб співучасники при вчиненні певного Кримінального правопорушення виконували всі перелічені ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б одного з названих інших видів співучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо).

На практиці форми і види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, у рамках вчинення кримінального правопорушення організованою групою за наявності організатора, підбурювача і пособника можливе виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (повністю чи частково) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з'ясування форми і виду співучасті, ролі кожного із співучасників кримінального правопорушення має значення для визначення характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучасників, для кваліфікації кримінального правопорушення та їх відповідальності.

Співучасть можлива на всіх стадіях умисного кримінального правопорушення - готування, замаху, безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (як приєднання до злочинної діяльності), а також закінченого кримінального правопорушення. Співучасть на стадії закінченого кримінального правопорушення можлива у єдиному випадку: коли пособник, відповідно до попередньої домовленості з іншими співучасниками, починає діяти після вчинення кримінального правопорушення (власне, на цій стадії відбувається лише реалізація попередньої домовленості, якої було досягнуто на стадії готування, замаху чи безпосереднього виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення). При цьому його дії спрямовуються на переховування правопорушника, знарядь чи засобів кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, інше приховування кримінального правопорушення. Попередня домовленість про вчинення таких дій не лише є юридичною підставою для визнання зазначених дій пособництвом, а й ознакою, яка відмежовує співучасть у виді такого пособництва від причетності до кримінального правопорушення (заздалегідь не обіцяного приховування кимінального правопорушення, неповідомлення про кримінальне правопорушення, потурання кримінальному правопорушенню).

Дії співучасників - як при співвиконавстві, так і у складній формі співучасті - можуть збігатися у часі, а можуть і не збігатися (вчинюватись у певній послідовності).
== Види співучасників ==
Співучасниками кримінального правопорушення є: виконавць, організатор, підбурювач та пособник.

1. '''Виконавцем (співвиконавцем)''' є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене КК України.

'''Ознаками такої особи, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 27 КК України], є такі:'''
* вона є суб'єктом кримінального правопорушення;
* вчинила кримінальне правопорушення, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України];
* вчинила таке кримінальне правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.
Під вчиненням кримінального правопорушенням розуміється повне або часткове виконання співучасником безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу про передачу майна, а й той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Вчинення кримінального правопорушення у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення означає, що виконавець, вчиняючи кримінальне правопорушення, діє спільно з іншими особами, які, будучи суб'єктами кримінального правопорушення, виконують роль організатора, пособника, підбурювача чи співвиконавця.

Особа визнається виконавцем кримінального правопорушення тоді, коли вона вчиняє кримінальне правопорушення безпосередньо, тобто особисто виконує об'єктивну сторону кримінального правопорушення, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене. В останньому випадку виконавець особисто не виконує дій, які утворюють об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], або особисто виконує лише частину таких дій.
У випадках використання для вчинення кримінального правопорушення осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за вчинене, зазначені особи у правовому розумінні виконують роль своєрідного знаряддя чи засобу вчинення кримінального правопорушення - співучасник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурювач, за допомогою їх дій (бездіяльності) досягає злочинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили кримінальне правопорушення, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за вчинене, а вчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то виконавцем кримінального правопорушення визнається суб'єкт кримінального правопорушення, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами кримінального правопорушення.

Якщо для виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення використовувалась неповнолітня особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, організатора чи підбурювача слід не лише визнавати виконавцем кримінального правопорушення, який вона вчинила, а й додатково кваліфікувати його дії за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 304 КК України] як втягнення неповнолітнього у суспільно-небезпечну діяльність.

'''2. Організатором кримінального правопорушення згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 27 КК України]''' є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:
* яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень);
* керувала кримінальним правопорушенням (кримінальними правопорушеннями) підготовкою чи вчиненням;
* утворила організовану групу чи злочинну організацію;
* керувала організованою групою чи злочинною організацією;
* забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;
* організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Організація вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) полягає у діях, які об'єднують інших співучасників і спрямовують їх зусилля на вчинення одного чи декількох кримінальних правопорушень або координують їхню поведінку. При цьому ініціатива вчинення кримінального правопорушення може і не належати організатору, а бути лише підтриманою ним.

'''Дії з організації кримінального правопорушення можуть полягати, зокрема, у:'''
* залученні до вчинення кримінального правопорушення виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів;
* розподілі обов'язків між ними;
* визначенні об'єкта (предмета) посягання;
* розробці плану вчинення кримінального правопорушення. Основне завдання, на виконання якого зосереджена діяльність організатора при організації вчинення кримінального правопорушення, - спрямувати, об'єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчинення кримінального правопорушення.
Організація вчинення кримінального правопорушення може включати залучення до вчинення кримінального правопорушення, об'єднання та координацію зусиль як співучасників всіх видів, так і лише одного (наприклад, виконавця) чи двох. Організація вчинення кримінального правопорушення може здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення і т. п. Так, судова практика за певних обставин визнає замовлення вбивства його організацією. Мета зберегти єдність співучасників для подальшої злочинної діяльності при цьому не ставиться.

Припинення діяльності організатора на етапі організації вчинення кримінального правопорушення за наявності підстав утворює готування до кримінального правопорушення.

'''Керування підготовкою кримінального правопорушення''' (кримінальних правопорушень) виявляється у спрямуванні дій виконавця, пособника чи підбурювача на готування до одного чи декількох кримінальних правопорушень, а саме на:
* підшукування або пристосування засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення;
* залучення співучасників;
* замовлення вчинення кримінального правопорушення;
* усунення перешкод;
* інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
Керуванням підготовкою кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) охоплюється також проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних суспільно-небезпечних дій (бездіяльності), вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу, застосування насильства до працівника такого органу чи його близьких, усунення його з посади чи інше блокування його діяльності, яка може перешкодити вчиненню кримінального правопорушення), визначення місць переховування співучасників після вчинення ними кримінального правопорушення, а також місць приховування знарядь, засобів вчинення, слідів та предметів кримінального правопорушення, здобутих злочинним шляхом, тощо.

Керування вчиненням кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). '''Воно може полягати зокрема у:'''
* наданні настанов (інструкцій) конкретним учасникам кримінального правопорушення щодо виконання тих чи інших дій, які становлять об'єктивну сторону вчинюваного кримінального правопорушення чи забезпечують виконання таких дій;
* координації дій співучасників (їх розстановка на місці вчинення кримінального правопорушення, визначення послідовності вчинення злочинних дій, форми і порядку зв'язку між співучасниками під час їх вчинення);
* забезпеченні прикриття злочинних дій співучасників тощо.
Особливістю цього виду організаторських дій є те, що вони пов'язані з безпосереднім виконанням об'єктивної сторони кримінального правопорушення і здійснюються в процесі вчинення кримінального правопорушення або перед самим його початком.
Дії організатора кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) при простій формі співучасті належить кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за вчинений кримінального правопорушення, із посиланням на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 27 КК України].
3. Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Схиляння до вчинення кримінального правопорушення передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити кримінальне правопорушення. Оскільки у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 27] йдеться про схиляння "іншого співучасника", то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення кримінального правопорушення особи, яка може бути суб'єктом кримінального правопорушення. Схиляння ж до вчинення кримінального правопорушення, наприклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому смислі. У разі вчинення останньою кримінального правопорушення відповідальність за його вчинення як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певного суспільне-небезпечного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, характерна для співучасті.

Закон ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 27 КК України]) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення:
* умовляння;
* підкуп;
* погроза;
* примус;
* схиляння іншим чином.
'''Умовляння''' означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконування) особи у необхідності вчинення кримінального правопорушення.

'''Підкуп''' - це надання або обіцянка надання особі матеріальної (надання грошей або майна, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань) або іншої (допомога у працевлаштуванні, вирішення певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності тощо) вигоди у разі вчинення нею кримінального правопорушення. Підбурювання шляхом підкупу може, зокрема, проявлятись у замовленні вбивства, коли особа, схиляючи до вчинення такого кримінального правопорушення іншу особу, обіцяє чи надає останній відповідну матеріальну винагороду чи іншу вигоду, не виконуючи при цьому функцій організатора такого вбивства.

'''Погроза''' - це залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі невчинення нею кримінального правопорушення.

'''Примус''' передбачає домагання від іншої особи вчинити кримінальне правопорушення шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, поширення певної інформації про таку особу тощо.

'''Під іншим чином''' схилянням іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Це можуть бути: доручення, порада, заклик. Якщо схиляння до вчинення кримінального правопорушення здійснено у вигляді наказу або розпорядження, адресованого підлеглому по службі, то відповідальність за таке підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 41 КК України.]

Підбурювання може виражатись у словесній, письмовій формах або за допомогою міміки та жестів як у прямій, так і в завуальованій формі. У тих випадках, коли спосіб підбурювання сам по собі є кримінально караним, він повинен діставати самостійну правову оцінку.

'''4. Пособником''' є особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 5 ст. 27 КК України]''' пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення:
* порадами чи вказівками;
* наданням засобів чи знарядь;
* усуненням перешкод, - а так само особа, яка заздалегідь обіцяла:
* переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом;
* придбати чи збути такі предмети;
* сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Сприяння вчиненню кримінального правопорушення порадами чи вказівками полягає в наданні іншим співучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення кримінального правопорушення та інших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Надання засобів чи знарядь кримінального правопорушення полягає у передаванні іншим співучасникам різних предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на потерпілого, предмет кримінального правопорушення чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).

Діяння, яке утворює пособництво, може бути виконане до вчинення кримінального правопорушення, в процесі його вчинення або після його вчинення іншими співучасниками. Останнє можливе лише стосовно заздалегідь обіцяного переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь чи засобів вчинення, слідів кримінального правопорушення чи предметів , здобутих злочинним шляхом, придбання чи збуту таких предметів, іншого сприяння приховуванню кримінального правопорушення.
На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності. За характером дій воно поділяється на інтелектуальне та фізичне. Інтелектуальним є пособництво, яке виражається у наданні порад та вказівок щодо вчинення кримінального правопорушення, а також висловленні заздалегідь обіцянки переховувати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, іншим чином сприяти у приховуванні кримінального правопорушення. Фізичне пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або усуненні перешкод.

Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування, особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 КК України.
Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення кримінального правопорушення неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний кримінального правопорушення. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.
== Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією ==
Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації кримінального правопорушення і включають підшукання співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи, організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Керування організованою групою або злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління їх функціонуванням як стійких об'єднань осіб (забезпечення існування, відповідного рівня організованості, дотримання загальних правил поведінки і дисципліни; вербування нових учасників, розподіл або перерозподіл між ними функціональних обов'язків; планування конкретних кримінальних правопорушень і злочинної діяльності в цілому; організація заходів щодо прикриття останньої; вдосконалення структури об'єднання) та здійсненням ними злочинної діяльності (визначення її мети і напрямів, конкретних завдань об'єднання, його структурних частин або окремих учасників, координація їхніх дій; ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних кримінальних правопорушень тощо).

Зазначені дії організаційного характеру можуть здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, давання доручень, проведення інструктажів, прийняття звітів про виконання тих чи інших дій, застосування заходів впливу щодо учасників злочинного об'єднання за невиконання наказів і доручень або порушення встановлених у ньому правил поведінки.
== Кримінальна відповідальність співучасників ==
Співучасть як одна з форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності. Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 2 КК України] про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України, поширюється і на випадки вчинення кримінального правопорушення у співучасті.

Водночас межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненому кримінальному правопорушенні, які, у свою чергу, обумовлюються виконуваною функцією (роллю), усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин. Кожний співучасник відповідає за спільно вчиненк кримінальне правопорушення у межах індивідуальної відповідальності (у межах ним вчиненого й усвідомленого).
Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвиконавець), аналогічні правилам, за якими відповідає особа, яка вчинила кримінальне правопорушення одна (не у співучасті), - він підлягає відповідальності за статтею Особливої частини КК України, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК України без посилання на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 27 КК України.]

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дії інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники відповідають за одине і те ж кримінальне правопорушення. Отже, організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинений виконавцем.
Правила кваліфікації діянь організатора, пособника чи підбурювача, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 29 України], не поширюються на випадки, коли вони одночасно були співвиконавцями кримінального правопорушення. За таких обставин їх дії слід кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

'''Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частин 3 та 5 ст. 29 КК України]''', можлива різна відповідальність співучасників, у т. ч. організатора, підбурювача та пособника, з одного боку, і виконавця, - з іншого. Обставинами, які зумовлюють таку різницю, є:
* ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення;
* розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність;
* не охоплення змістом умислу співучасників вчиненого виконавцем.
Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться у вину лише цьому співучасникові. Це означає, що такі ознаки незалежно від їх характеру (обтяжують вони відповідальність чи пом'якшують її) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників навіть за умови, що вони охоплювались їх умислом. Такими ознаками можуть бути: повторне вчинення кримінального правопорушення певним співучасником, його особливий психологічний стан, соціальний статус, мотивація дій тощо.

Співучасники несуть відповідальність лише за діяння, вчинені в межах згоди (домовленості), що відбулася між ними.
У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні, обумовлюється зв'язком інших співучасників із вчинюваним кримінальним правопорушенням через дії (бездіяльність) виконавця, а отже, залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювача і пособника від дій виконавця і відображає принцип, за якого межі відповідальності співучасників за інших рівних умов не можуть бути ширшими від меж відповідальності виконавця. Воно поширюється на випадки закінчення кримінально протиправної діяльності виконавця на стадіях як готування до кримінального правопорушення, так і замаху на кримінальне правопорушення.
== Добровільна відмова співучасників ==
Особливості добровільної відмови співучасників обумовлені фактом спільного вчинення кримінального правопорушення, а специфіка правової оцінки їхніх дій за обставин добровільної відмови визначається характером і ступенем участі кожного з них у кримінальному правопорушенні, що готується чи вчиняється. Умови звільнення від кримінальної відповідальності виконавця за таких обставин істотно відрізняються від умов такого звільнення інших співучасників - організатора, підбурювача, пособника.

При цьому добровільна відмова одних співучасників має певне юридичне значення для оцінки дій інших. Так, добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця. У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на тк кримінальне правопорушення, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець. У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до кримінального правопорушення або замах на кримінальне правопорушення залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Вимоги, які закон висуває до добровільної відмови організатора, підбурювача чи пособника, є більш жорсткими.

'''Такі співучасники не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони виконали одну з двох умов:'''
* відвернули вчинення кримінального правопорушення;
* своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про кримінальне правопорушення, що готується або вчиняється.
Відвернення вчинення кримінального правопорушення означає недопущення організатором, підбурювачем чи пособником вчинення кримінального правопорушення виконавцем взагалі (відвернення на стадії готування) або недопущення ними доведення кримінального правопорушення виконавцем до кінця(відвернення на стадії замаху). Воно може бути здійснене шляхом умовляння, психічного чи фізичного примусу, попередження потерпілого, нейтралізації засобів кримінального правопорушення чи приведення у непридатність знаряддя кримінального правопорушення та інших дій, які не дали змогу виконавцю реалізувати злочинний намір.

Якщо вжитими організатором, підбурювачем чи пособником заходами не вдалося відвернути вчинення кримінального правопорушення виконавцем, то зазначені особи підлягають відповідальності як співучасники вчиненого виконавцем кримінального правопорушення. Факт вжиття ними певних заходів може бути врахований судом при призначенні покарання.

Особливістю добровільної відмови пособника є те, що вона може проявлятися не лише в активній, а й у пасивній його поведінці: у ненаданні ним засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або неусуненні перешкод вчиненню кримінального правопорушення. Відмовляючись від вчинення певних дій, пособник тим самим не сприяє вчиненню кримінального правопорушення виконавцем і цим уникає спільної з іншими співучасниками (насамперед, з виконавцем) діяльності.
== Судова практика. ==
# На відміну від співучасті в злочинній діяльності, співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об'єднання на майбутнє (як цілісного суб'єкта злочинної діяльності). [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74747603 Ухвала від 13.06.2018 у справі 2602/246/12, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду]
# Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі – усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/101712316 Постанова ККС Верховного Суду від 2 грудня 2021 року у справі № 742/2146/20 (провадження № 51-4240км21)]
# '''Обставини, що підлягають встановленню при кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 121 КК. Кваліфікація дій за відсутності спільних узгоджених дій групи осіб щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому'''. Кваліфікуючи дії декількох осіб, учасників бійки, за ч. 2 ст. 121 як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, необхідно встановити, що ці особи діяли спільно з метою спричинення єдиного злочинного результату. Якщо учасники бійки не вчиняли спільних узгоджених дій стосовно потерпілого, а спричинили йому окремими розрізненими діями різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, то їх дії необхідно кваліфікувати за спричинення потерпілому тих тілесних ушкоджень, які кожен з них безпосередньо заподіяв. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106354674 Постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 127/18956/18].
# '''Значення вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості з одним обвинуваченим, для інших співучасників. Право одного зі співучасників на укладення угоди.''' Вирок суду з урахуванням змін, внесених ухвалою суду про виправлення описки, яким затверджено угоду про визнання винуватості тільки з одним обвинуваченим за злочин, вчинений у співучасті, не має преюдиційного значення щодо обставин вчинення злочину іншими співучасниками, матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження. Якщо інші особи у кримінальному провадженні не визнали своєї вини, то це не може вплинути на реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості та не є підставою для скасування вироку на підставі цієї угоди. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88857300 Постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 344/2514/19].

== Див. також ==

* [[Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення і за кримінальне правопорушення вчинене у співучасті]]

[[Категорія: Кримінальне право]]

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів

2023-07-25T13:23:59Z

Anatolii.shevchuk:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України ( далі – КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України ( далі- МК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/123/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про лікарські засоби» (далі - Закон)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/589-2009-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 року № 589 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Text Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (далі - Перелік № 770)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1950-2002-%D0%BF#Text Перелік пунктів пропуску через митний кордон України, через які дозволяється переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1950]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1203-2007-%D0%BF Гранично допустима кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться в препаратах, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 року № 1203 (далі - постанова КМУ № 1203)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1307-2007-%D0%BF Порядок перевезення хворими, які прямують транзитом через територію України, наркотичних засобів і психотропних речовин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року № 1307]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1012-03 Критерії віднесення наркотичних (психотропних) лікарських засобів, що містять малу кількість наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, до категорії лікарських засобів, які відпускаються без рецептів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 травня 2003 року № 210]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-97-%D0%BF Порядок видачі дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 1997 року № 146]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0497-19 Інструкція про порядок узгодження зі Службою безпеки України видачі дозволів на право ввезення на територію України та вивезення з території України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджена наказом Служби безпеки України і Міністерства охорони здоров'я України від 22 квітня 2019 року № 657/947]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0512-00#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-05#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 03 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» (далі - Постанова ПВС № 8)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (далі - Постанова № 4)]
== Загальна інформація ==
Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (також часто в засобах масової інформації зветься скорочено наркотрафік (від англ.narcotraffic) — злочин, передбачений статтею 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України], яка надається таке визначення, що «Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю».

'''Зона митного контролю''' – це місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності (пункт 14 статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 МК України]).

'''Наркотичні лікарські засоби''' - лікарські засоби, віднесені до наркотичних відповідно до законодавства (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/123/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону]). Наркотичними засобами є включені до затвердженого переліку речовини природного і синтетичного характеру, препарати і рослини, які становлять небезпеку в разі зловживання ними (наприклад, кокаїн, гашиш, конопля, анаша – природні; перетин, фенамін – синтетичні).

'''Психотропні речовини''' – це включені до затвердженого переліку речовини природного та синтетичного походження препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності, або чинити депресію, або стимулювати вплив на центральну нервову систему, або викликати порушення сприйняття емоцій, мислення чи поведінки і становлять небезпеку в разі зловживання ними (мексалін, амфітамін, барбітал, діазепам, фелазенам тощо).

'''Прекурсори наркотичних засобів''' – це речовини та їх солі, що використовують при виробленні і виготовленні наркотичних засобів (ацетон, етиловий ефір, соляна кислота, сірчана кислота тощо).

'''Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин''' – це заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Text Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів], хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють.

'''Фальсифікований лікарський засіб''' – це лікарський засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком із них) про лікарський засіб із відповідною назвою, що внесені до [http://www.drlz.com.ua/ Державного реєстру лікарських засобів України], а так само лікарський засіб, умисно підроблений в інший спосіб, і не відповідає відомостям (одній або декільком із них), у тому числі складу, про лікарський засіб із відповідною назвою, що внесені до [http://www.drlz.com.ua/ Державного реєстру лікарських засобів України].
{| class="wikitable"
|-
| Управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів у межах своєї компетенції здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я ([https://moz.gov.ua/ Міністерство охорони здоров'я України]), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів ([https://www.dls.gov.ua/ Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками]), який вносить відомості до Державного реєстру лікарських засобів України щодо лікарських засобів, зареєстрованих відповідно до критеріїв законодавства.
|}
== Склад злочину: ==
=== Предмет злочину ===
Предметом злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, або фальсифіковані лікарські засоби.
Його визначення має важливе значення, оскільки даний злочин належить до так званих «''предметних''» злочинів. Відсутність такої ознаки виключає можливість кваліфікації діяння особи за вказаною статтею. Водночас, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, слід звертати увагу на її упакування та розфасування, повинні бути дослідженні обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у її володінні. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів в особливо великих розмірах, то має бути доведено, що така кількість об`єктивно перевищує потреби такої особи для власного вживання.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Примітка:''' хоча в законі йдеться про предмет злочину у множині, кримінально караним вважається також діяння, предметом якого є лише один вид наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів.
|}
=== Об’єктивна сторона злочину ===
Об'єктивна сторона злочину
передбачає дві альтернативні форми дій, а саме переміщення предметів злочину через митний кордон України:
* поза митним контролем;
* з приховуванням від митного контролю.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Примітка:''' злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, або фальсифікованих лікарських засобів через митний кордон України (формальний склад злочину). При цьому незаконне переміщення може бути здійснене шляхом як перевезення, так і пересилання зазначених предметів через митний кордон.
|}
=== Суб’єкт злочину ===
Суб'єкт злочину загальний – тобто, особа, що досягла 16-річного віку.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
Суб'єктивна сторона злочину - характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює, що вона на порушення встановленого порядку переміщує через митний кордон предмети з приховуванням чи поза митним контролем та бажає перемістити предмети через митний кордон України.

''Мотив'' та ''мета'' контрабанди, як правило, вирішального значення не мають.

Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема, великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, поведінка суб'єкта злочину, те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє або зберігає їх, тощо ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749345 постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 727/6578/17]).
== Кваліфікуючі ознаки злочину ==
♦ Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів:
# повторно;
# за попередньою змовою групою осіб;
# якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини;
# наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифікованих лікарських засобів у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0512-00#Text великих розмірах] (частина друга статті 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України]).
♦ Особливо кваліфікуючими ознаками є вчинення контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів:
# організованою групою;
# якщо предметом цих дій були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0512-00#Text особливо великих розмірах].
З переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також з гранично допустимою кількістю наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться в препаратах, можна ознайомитися в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Tex Переліку № 770] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1203-2007-%D0%BF Постанові КМУ № 1203] відповідно.

Повторною контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів слід вважати в тих випадках, коли цей злочин вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, склад якого передбачений статтею 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України], незалежно від того, чи була вона засуджена за попередній злочин.

Якщо предмети контрабанди виявлено під час огляду чи переогляду речей або ж особистого огляду, у тому числі повторного, при виїзді за межі України, вчинене слід кваліфікувати за статтями 15 і 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України]. Незаконне переміщення на територію України предметів контрабанди, які виявлено під час митного контролю, утворює закінчений склад цього злочину.

Якщо під час заповнення декларації та опитуванні громадян про наявність у них не задекларованих предметів, громадянин повідомить про те, що у нього є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби до закінчення злочину (''до перетинання митного кордону''), то в цьому випадку можлива ''добровільна відмова від доведення злочину до кінця''.

Необхідність експертного висновку про ''вид, найменування'' і ''властивості'' вилучених речовин (засобів) є обов'язковим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 Постанова № 4]).

== Відмінність складів злочинів передбачених статтями 201 та 305 КК України ==
Склад злочину, передбаченого статтею 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України], є спеціальним щодо складу злочину, передбаченого статтею 201 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1353 КК України].

Основні відмінності цих норм полягають в об'єкті та предметі злочину. Диспозиція частини першої статті 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1353 КК України] передбачає вичерпний перелік засобів і речовин, що становлять предмет цього злочину, тому, наприклад, контрабанду обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, за наявності відповідних підстав слід кваліфікувати за статтею 201 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1353 КК України]. Кримінальна відповідальність за статтею 201 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1353 КК України] настає у випадку, коли мало місце ''умисне'' переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

'''Товари''' - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 пункт 57 частини першої статті 1 МК України]). Хоча предмет контрабанди збігається з предметом кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307, 309, 311 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2162 КК України], вона відрізняється від незаконного перевезення й пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за ''місцем'', ''способом'' вчинення злочину, а також ''моментом його закінчення''. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони контрабанди є ''місце вчинення злочину'' - митний кордон.
== Випадки легального переміщення через митний контроль наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів ==
Ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється за наявності відповідного дозволу, виданого [https://www.dls.gov.ua/ Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками] відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-97-%D0%BF Порядку видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 1997 року № 146].

Ввезення на територію України (вивезення з території України) чи транзит через територію України зазначених засобів і речовин здійснюються лише через митниці, визначені [https://customs.gov.ua/structure Державною митною службою України] відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1950-2002-%D0%BF#Text Переліку пунктів пропуску через митний кордон України, через які дозволяється переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1950]. Порушення цього порядку переміщення зазначених засобів і речовин через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого статтею 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України].

Водночас не визнається контрабандою перевезення на морських та повітряних суднах і в літаках міжнародного сполучення та поїздах міжнародних ліній обмеженої кількості наркотичних засобів і психотропних речовин, внесених до таблиць II і III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Text Переліку № 770], які зберігаються в аптечках першої допомоги на морських та повітряних суднах і в літаках міжнародного сполучення та поїздах міжнародних ліній в обсягах, необхідних для надання невідкладної медичної допомоги, дозволяється за окремим рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу - [https://www.dls.gov.ua/ Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками]. У цьому рішенні зазначаються особи складу екіпажу чи обслуговуючого персоналу транспортного засобу, які відповідають за зберігання, використання та знищення наркотичних засобів і психотропних речовин, а також порядок їх реєстрації та подання звітів про використання цих засобів і речовин (частина четверта статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори"]).Так само не визнається контрабандою перевезення партії наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів повітряним шляхом, якщо літак міжнародного сполучення, що перевозить такі засоби і речовини, пролітає над територією України без посадки.

Ввезення на територію України іноземцями та особами без громадянства, які прямують транзитом через територію України (далі - хворі), наркотичних засобів і психотропних речовин здійснюється лише для власного лікування і за умови обов'язкового письмового декларування в порядку, встановленому для громадян. Для здійснення митного контролю та митного оформлення наркотичних засобів і психотропних речовин хворий подає такі документи: митна декларація; рецепт, виданий закладом охорони здоров'я або лікарем іноземної держави на ім'я хворого, легалізований консульською установою України за кордоном; паспортний документ, що посвідчує особу хворого та надає право на перетинання державного кордону України. Для лікарських засобів, що зареєстровані в Україні, додається копія сертифіката якості лікарського засобу, виданого виробником. Хворий може ввозити на митну територію України або вивозити за її межі наркотичні засоби і психотропні речовини в кількості, визначеній у рецепті або довідці про надання медичної допомоги на території України, але не більше як 10 ампул наркотичного засобу або психотропної речовини, 50 таблеток психотропної речовини, 10 трансдермальних систем. Хворий не має права будь-яким чином відчужувати наркотичні засоби і психотропні речовини. Консульські установи України за кордоном зобов'язані під час легалізації рецепта на наркотичні засоби і психотропні речовини попередити в письмовій формі хворого про зазначену вимогу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1307-2007-%D0%BF Порядок перевезення хворими, які прямують транзитом через територію України, наркотичних засобів і психотропних речовин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року № 1307]).
== Санкція (покарання) ==
1. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.

3. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби в особливо великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Санкцією статті 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України] передбачено обов'язкову конфіскацію предметів контрабанди. Предмети зі спеціально виготовленими сховищами та транспортні засоби, які використовувалися для приховування контрабандного товару при переміщенні через митний кордон, можуть бути конфісковані на підставі статті 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1156 Кримінального процесуального кодексу України] за умови визнання їх речовими доказами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-05#Text Постанова ПВС № 8]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87393311 Постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 391/586/16] (Особа була визнана невинуватою та виправдана, в зв'язку із відсутністю в діянні складів кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 305, частиною першою статті 309 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України]. Оскільки досліджені судом докази свідчать лише про факти отримання Особою та виявлення у неї пігулок для схуднення, однак, жодних доказів на користь того, що Особа була обізнана про вміст у цих пігулках обмеженої в обігу речовини і діяла з прямим умислом на їх незаконне переміщення через митний кордон України та зберігання, кримінальне провадження не містить).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720745 Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 418/689/16-к] (З матеріалів кримінального провадження убачається, що ні досудовим слідством, ні судом наявність у Особи корисливого мотиву при переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу не встановлено. Тому застосування у даному випадку додаткової міри покарання за частиною другою статті 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України] у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї статті як обов'язкове, є безпідставним).
* '''Зміст діяння «переміщення через митний кордон» та момент його закінчення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 ст. 305 КК України]). Доказування умислу на збут психотропних речовин'''. Ввезення на територію України психотропної речовини утворює закінчений склад злочину, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 ст. 305 КК України] якщо таку речовину було виявлено під час митного контролю після її переміщення через митний кордон України на її митну територію. Про умисел на збут психотропної речовини можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як надмірна для вживання однією особою кількість вилученої речовини, вжиття засудженим додаткових заходів конспірації своєї діяльності, спосіб та засоби оплати за психотропну речовину, показання свідків про намір засудженого пригощати цією речовиною знайомих осіб. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749345 Постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі 727/6578/17.]
* '''Корисливий мотив як обов’язкова умова призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 ч. 2 ст. 305 КК України].''' Якщо ні досудовим слідством, ні судом не встановлено наявності у обвинуваченого корисливого мотиву при незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту наркотичного засобу - застосування додаткової міри покарання за ч. 2 ст. 305 КК України у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї статті як обов'язкове, є безпідставним. Така позиція суду міститься [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72378219 Постанові Касаційного кримінального суд Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 154/2423/16.]

== Безоплатна правова допомога ==
Безоплатна правова допомога - [[правова допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, Ви вправі звернутися до найближчого [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ для Вас центру правової допомоги].
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів

2023-07-25T13:20:38Z

Anatolii.shevchuk: Додані правові позиції суду та інформацію про отримання безоплатної правової допомоги

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України ( далі – КК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України ( далі- МК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/123/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про лікарські засоби» (далі - Закон)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/589-2009-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 року № 589 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Text Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (далі - Перелік № 770)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1950-2002-%D0%BF#Text Перелік пунктів пропуску через митний кордон України, через які дозволяється переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1950]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1203-2007-%D0%BF Гранично допустима кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться в препаратах, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 року № 1203 (далі - постанова КМУ № 1203)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1307-2007-%D0%BF Порядок перевезення хворими, які прямують транзитом через територію України, наркотичних засобів і психотропних речовин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року № 1307]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1012-03 Критерії віднесення наркотичних (психотропних) лікарських засобів, що містять малу кількість наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, до категорії лікарських засобів, які відпускаються без рецептів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 травня 2003 року № 210]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-97-%D0%BF Порядок видачі дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 1997 року № 146]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0497-19 Інструкція про порядок узгодження зі Службою безпеки України видачі дозволів на право ввезення на територію України та вивезення з території України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджена наказом Служби безпеки України і Міністерства охорони здоров'я України від 22 квітня 2019 року № 657/947]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0512-00#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-05#Text Постанова Пленуму Верховного суду України від 03 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» (далі - Постанова ПВС № 8)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (далі - Постанова № 4)]
== Загальна інформація ==
Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (також часто в засобах масової інформації зветься скорочено наркотрафік (від англ.narcotraffic) — злочин, передбачений статтею 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України], яка надається таке визначення, що «Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю».

'''Зона митного контролю''' – це місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності (пункт 14 статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 МК України]).

'''Наркотичні лікарські засоби''' - лікарські засоби, віднесені до наркотичних відповідно до законодавства (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/123/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону]). Наркотичними засобами є включені до затвердженого переліку речовини природного і синтетичного характеру, препарати і рослини, які становлять небезпеку в разі зловживання ними (наприклад, кокаїн, гашиш, конопля, анаша – природні; перетин, фенамін – синтетичні).

'''Психотропні речовини''' – це включені до затвердженого переліку речовини природного та синтетичного походження препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності, або чинити депресію, або стимулювати вплив на центральну нервову систему, або викликати порушення сприйняття емоцій, мислення чи поведінки і становлять небезпеку в разі зловживання ними (мексалін, амфітамін, барбітал, діазепам, фелазенам тощо).

'''Прекурсори наркотичних засобів''' – це речовини та їх солі, що використовують при виробленні і виготовленні наркотичних засобів (ацетон, етиловий ефір, соляна кислота, сірчана кислота тощо).

'''Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин''' – це заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Text Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів], хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють.

'''Фальсифікований лікарський засіб''' – це лікарський засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком із них) про лікарський засіб із відповідною назвою, що внесені до [http://www.drlz.com.ua/ Державного реєстру лікарських засобів України], а так само лікарський засіб, умисно підроблений в інший спосіб, і не відповідає відомостям (одній або декільком із них), у тому числі складу, про лікарський засіб із відповідною назвою, що внесені до [http://www.drlz.com.ua/ Державного реєстру лікарських засобів України].
{| class="wikitable"
|-
| Управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів у межах своєї компетенції здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я ([https://moz.gov.ua/ Міністерство охорони здоров'я України]), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів ([https://www.dls.gov.ua/ Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками]), який вносить відомості до Державного реєстру лікарських засобів України щодо лікарських засобів, зареєстрованих відповідно до критеріїв законодавства.
|}
== Склад злочину: ==
=== Предмет злочину ===
Предметом злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, або фальсифіковані лікарські засоби.
Його визначення має важливе значення, оскільки даний злочин належить до так званих «''предметних''» злочинів. Відсутність такої ознаки виключає можливість кваліфікації діяння особи за вказаною статтею. Водночас, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, слід звертати увагу на її упакування та розфасування, повинні бути дослідженні обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, в тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться у її володінні. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів в особливо великих розмірах, то має бути доведено, що така кількість об`єктивно перевищує потреби такої особи для власного вживання.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Примітка:''' хоча в законі йдеться про предмет злочину у множині, кримінально караним вважається також діяння, предметом якого є лише один вид наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів.
|}
=== Об’єктивна сторона злочину ===
Об'єктивна сторона злочину
передбачає дві альтернативні форми дій, а саме переміщення предметів злочину через митний кордон України:
* поза митним контролем;
* з приховуванням від митного контролю.
{| class="wikitable"
|-
| '''!!!Примітка:''' злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, або фальсифікованих лікарських засобів через митний кордон України (формальний склад злочину). При цьому незаконне переміщення може бути здійснене шляхом як перевезення, так і пересилання зазначених предметів через митний кордон.
|}
=== Суб’єкт злочину ===
Суб'єкт злочину загальний – тобто, особа, що досягла 16-річного віку.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
Суб'єктивна сторона злочину - характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює, що вона на порушення встановленого порядку переміщує через митний кордон предмети з приховуванням чи поза митним контролем та бажає перемістити предмети через митний кордон України.

''Мотив'' та ''мета'' контрабанди, як правило, вирішального значення не мають.

Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема, великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, поведінка суб'єкта злочину, те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє або зберігає їх, тощо ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749345 постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 727/6578/17]).
== Кваліфікуючі ознаки злочину ==
♦ Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів:
# повторно;
# за попередньою змовою групою осіб;
# якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини;
# наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифікованих лікарських засобів у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0512-00#Text великих розмірах] (частина друга статті 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України]).
♦ Особливо кваліфікуючими ознаками є вчинення контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів:
# організованою групою;
# якщо предметом цих дій були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0512-00#Text особливо великих розмірах].
З переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також з гранично допустимою кількістю наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться в препаратах, можна ознайомитися в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Tex Переліку № 770] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1203-2007-%D0%BF Постанові КМУ № 1203] відповідно.

Повторною контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів слід вважати в тих випадках, коли цей злочин вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, склад якого передбачений статтею 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України], незалежно від того, чи була вона засуджена за попередній злочин.

Якщо предмети контрабанди виявлено під час огляду чи переогляду речей або ж особистого огляду, у тому числі повторного, при виїзді за межі України, вчинене слід кваліфікувати за статтями 15 і 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України]. Незаконне переміщення на територію України предметів контрабанди, які виявлено під час митного контролю, утворює закінчений склад цього злочину.

Якщо під час заповнення декларації та опитуванні громадян про наявність у них не задекларованих предметів, громадянин повідомить про те, що у нього є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби до закінчення злочину (''до перетинання митного кордону''), то в цьому випадку можлива ''добровільна відмова від доведення злочину до кінця''.

Необхідність експертного висновку про ''вид, найменування'' і ''властивості'' вилучених речовин (засобів) є обов'язковим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-02 Постанова № 4]).

== Відмінність складів злочинів передбачених статтями 201 та 305 КК України ==
Склад злочину, передбаченого статтею 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України], є спеціальним щодо складу злочину, передбаченого статтею 201 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1353 КК України].

Основні відмінності цих норм полягають в об'єкті та предметі злочину. Диспозиція частини першої статті 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1353 КК України] передбачає вичерпний перелік засобів і речовин, що становлять предмет цього злочину, тому, наприклад, контрабанду обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, за наявності відповідних підстав слід кваліфікувати за статтею 201 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1353 КК України]. Кримінальна відповідальність за статтею 201 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1353 КК України] настає у випадку, коли мало місце ''умисне'' переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

'''Товари''' - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 пункт 57 частини першої статті 1 МК України]). Хоча предмет контрабанди збігається з предметом кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307, 309, 311 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2162 КК України], вона відрізняється від незаконного перевезення й пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за ''місцем'', ''способом'' вчинення злочину, а також ''моментом його закінчення''. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони контрабанди є ''місце вчинення злочину'' - митний кордон.
== Випадки легального переміщення через митний контроль наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів ==
Ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється за наявності відповідного дозволу, виданого [https://www.dls.gov.ua/ Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками] відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/146-97-%D0%BF Порядку видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 1997 року № 146].

Ввезення на територію України (вивезення з території України) чи транзит через територію України зазначених засобів і речовин здійснюються лише через митниці, визначені [https://customs.gov.ua/structure Державною митною службою України] відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1950-2002-%D0%BF#Text Переліку пунктів пропуску через митний кордон України, через які дозволяється переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1950]. Порушення цього порядку переміщення зазначених засобів і речовин через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого статтею 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України].

Водночас не визнається контрабандою перевезення на морських та повітряних суднах і в літаках міжнародного сполучення та поїздах міжнародних ліній обмеженої кількості наркотичних засобів і психотропних речовин, внесених до таблиць II і III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2000-%D0%BF#Text Переліку № 770], які зберігаються в аптечках першої допомоги на морських та повітряних суднах і в літаках міжнародного сполучення та поїздах міжнародних ліній в обсягах, необхідних для надання невідкладної медичної допомоги, дозволяється за окремим рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу - [https://www.dls.gov.ua/ Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками]. У цьому рішенні зазначаються особи складу екіпажу чи обслуговуючого персоналу транспортного засобу, які відповідають за зберігання, використання та знищення наркотичних засобів і психотропних речовин, а також порядок їх реєстрації та подання звітів про використання цих засобів і речовин (частина четверта статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори"]).Так само не визнається контрабандою перевезення партії наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів повітряним шляхом, якщо літак міжнародного сполучення, що перевозить такі засоби і речовини, пролітає над територією України без посадки.

Ввезення на територію України іноземцями та особами без громадянства, які прямують транзитом через територію України (далі - хворі), наркотичних засобів і психотропних речовин здійснюється лише для власного лікування і за умови обов'язкового письмового декларування в порядку, встановленому для громадян. Для здійснення митного контролю та митного оформлення наркотичних засобів і психотропних речовин хворий подає такі документи: митна декларація; рецепт, виданий закладом охорони здоров'я або лікарем іноземної держави на ім'я хворого, легалізований консульською установою України за кордоном; паспортний документ, що посвідчує особу хворого та надає право на перетинання державного кордону України. Для лікарських засобів, що зареєстровані в Україні, додається копія сертифіката якості лікарського засобу, виданого виробником. Хворий може ввозити на митну територію України або вивозити за її межі наркотичні засоби і психотропні речовини в кількості, визначеній у рецепті або довідці про надання медичної допомоги на території України, але не більше як 10 ампул наркотичного засобу або психотропної речовини, 50 таблеток психотропної речовини, 10 трансдермальних систем. Хворий не має права будь-яким чином відчужувати наркотичні засоби і психотропні речовини. Консульські установи України за кордоном зобов'язані під час легалізації рецепта на наркотичні засоби і психотропні речовини попередити в письмовій формі хворого про зазначену вимогу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1307-2007-%D0%BF Порядок перевезення хворими, які прямують транзитом через територію України, наркотичних засобів і психотропних речовин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року № 1307]).
== Санкція (покарання) ==
1. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.

3. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби в особливо великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Санкцією статті 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України] передбачено обов'язкову конфіскацію предметів контрабанди. Предмети зі спеціально виготовленими сховищами та транспортні засоби, які використовувалися для приховування контрабандного товару при переміщенні через митний кордон, можуть бути конфісковані на підставі статті 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1156 Кримінального процесуального кодексу України] за умови визнання їх речовими доказами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-05#Text Постанова ПВС № 8]).
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87393311 Постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 391/586/16] (Особа була визнана невинуватою та виправдана, в зв'язку із відсутністю в діянні складів кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 305, частиною першою статті 309 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України]. Оскільки досліджені судом докази свідчать лише про факти отримання Особою та виявлення у неї пігулок для схуднення, однак, жодних доказів на користь того, що Особа була обізнана про вміст у цих пігулках обмеженої в обігу речовини і діяла з прямим умислом на їх незаконне переміщення через митний кордон України та зберігання, кримінальне провадження не містить).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77720745 Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 418/689/16-к] (З матеріалів кримінального провадження убачається, що ні досудовим слідством, ні судом наявність у Особи корисливого мотиву при переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу не встановлено. Тому застосування у даному випадку додаткової міри покарання за частиною другою статті 305 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 КК України] у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї статті як обов'язкове, є безпідставним).
* '''Зміст діяння «переміщення через митний кордон» та момент його закінчення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 ст. 305 КК України]). Доказування умислу на збут психотропних речовин'''. Ввезення на територію України психотропної речовини утворює закінчений склад злочину, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 ст. 305 КК України] якщо таку речовину було виявлено під час митного контролю після її переміщення через митний кордон України на її митну територію. Про умисел на збут психотропної речовини можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як надмірна для вживання однією особою кількість вилученої речовини, вжиття засудженим додаткових заходів конспірації своєї діяльності, спосіб та засоби оплати за психотропну речовину, показання свідків про намір засудженого пригощати цією речовиною знайомих осіб. Така позиція суду міститься у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88749345 Постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі 727/6578/17.]
* '''Корисливий мотив як обов’язкова умова призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2115 ч. 2 ст. 305 КК України].''' Якщо ні досудовим слідством, ні судом не встановлено наявності у обвинуваченого корисливого мотиву при незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту наркотичного засобу - застосування додаткової міри покарання за ч. 2 ст. 305 КК України у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї статті як обов'язкове, є безпідставним. Така позиція суду міститься [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72378219 Постанові Касаційного кримінального суд Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 154/2423/16.]

== Безоплатна правова допомога ==
Безоплатна правова допомога - [[правова допомога]], що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Якщо Вам необхідна консультація або захисник для надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки Вас підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, притягують до адміністративної відповідальності за дрібне викрадення чужого майна, або саме Ваше майно було викрадено, Ви вправі звернутися до найближчого [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ для Вас центру правової допомоги].
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]