WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Робота у вихідний день. Компенсація за роботу у вихідний день

2025-10-03T08:25:50Z

Anastasiia.voloshko: /* Компенсація за роботу у вихідні дні */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 311-09 "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" (із змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2009 № 853/13/84-09 "Про оплати праці працівників у вихідні, святкові та неробочі дні"]
{| class="wikitable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон)], відповідно до статті 6 якого:

1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

2. Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.

4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

6. У період дії воєнного стану '''НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ''' норми:
*статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n358 Кодексу законів про працю України] (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів),
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n417 частини першої статті 65 Кодексу законів про працю України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n429 частин третьої - п’ятої статті 67 Кодексу законів про працю України];
*'''статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 71], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 73], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n497 78-1] (святкові і неробочі дні)''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#n45 частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".]
У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Починаючи з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n109 19.07.2022 (внесено зміни до статті 6 Закону)] застосовуються способи компенсації за роботу у вихідний день, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n448 статтею 72 КЗпП].
|}
==Загальні положення про вихідний день==
'''Вихідні дні – це дні щотижневого відпочинку.''' Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статей 52 та 67 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП України) при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 стаття 73]) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.

Згідно частини 1 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''робота у вихідні дні забороняється'''. Таким чином, залучати окремих працівників до роботи у вихідний день, встановлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (частина 2 статті 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]), графіком змінності (виходу на роботу), як правило заборонено.

Слід підкреслити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня – неділі, а вихідного дня працівника, як він визначений відповідно до вищевикладеного. Правило на заборону залучати до роботи працівників до роботи у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу. Залучення окремих працівників до роботи у встановлені для них вихідні дні допускається лише у виняткових випадках, які перелічені в частині 2 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

== Залучення працівників до роботи у вихідний день==
[[Файл:27 25.jpg|безрамки|ліворуч|,]]
'''Залучення''' окремих працівників до роботи у вихідні дні '''допускається в таких виняткових випадках''':

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

5) для виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров’ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором, які не могли бути передбачені завчасно.

'''Важливо!''' Залучення працівників (крім домашніх працівників) до роботи у вихідні дні провадиться '''за письмовим наказом (розпорядженням)'роботодавця.

==Оформлення залучення до роботи у вихідні дні==
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати: фактичну підставу, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 ч. 2 ст. 71 КЗпП]; дозвіл профспілки (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника; згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, окрім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.

У наказі також потрібно зазначити підставу залучення працівника до роботи, П. І. Б. працівника (працівників), бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. У наказі про залучення до роботи у вихідний день, крім цього, слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника.

Якщо працівникові надається відгул, то в наказі доцільно вказати, коли працівник відпочиватиме. Якщо цього не зазначено, то для надання відгулу працівникові необхідно зафіксувати бажану дату в заяві, яку слід узгодити з роботодавцем, тобто працівник не має права самовільно обрати день відгулу без згоди роботодавця.
==Компенсація за роботу у вихідні дні==
[[Файл:26198020 1551110468338636 7572265495581850294 o.jpg|міні|Компенсація за роботу у вихідний день (графіка)]]
Стаття 72 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] регулює питання компенсації за роботу у вихідний день.

Так, відповідно до вказаної статті робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:
* наданням іншого дня відпочинку;
* у грошовій формі у подвійному розмірі.
Інший день відпочинку замість роботи у вихідний день компенсується з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12. 2009 р. № 853/13/84-09)].

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у подвійному розмірі:
*відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
*працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
*працівникам, які одержують місячний оклад:
#у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної [[Норма тривалості робочого часу|норми робочого часу]];
#в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
За роботу у вихідні дні тимчасовим працівникам, що уклали [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудовий договір]] на термін ''не більше шести днів'', інші дні відпочинку не надаються, а оплата провадиться в одинарному розмірі. Зазначене передбачено пунктом 9 Указу Президії Верховної Ради СРСР [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців»].

Робота у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу), за кожну годину роботи у нічний час відповідно до вимог ст. 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

'''Зверніть увагу!''' Вихід працівника на роботу у вихідний день за власним бажанням (без виняткових обставин і видання наказу про залучення його до роботи в такий день) не компенсується.

'''Порушення у сфері роботи у вихідний день розглядають органи вказані в статті 221 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], це – [[Комісія по трудових спорах|комісії по трудових спорах]] та суди (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні).''' [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Загальні положення щодо звернення до суду у цивільному процесі.]]

Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством, ст.222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Окрім цього, трудовий спір між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом '''медіації''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text Закону України "Про медіацію"] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

==Див. також==
*[[Компенсація працівнику за роботу у святкові чи неробочі дні]]
*[[Час, відведений для відпочинку]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Робота у вихідний день. Компенсація за роботу у вихідний день

2025-10-03T08:14:58Z

Anastasiia.voloshko: /* Залучення працівників до роботи у вихідний день */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 311-09 "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" (із змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2009 № 853/13/84-09 "Про оплати праці працівників у вихідні, святкові та неробочі дні"]
{| class="wikitable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон)], відповідно до статті 6 якого:

1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

2. Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.

4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

6. У період дії воєнного стану '''НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ''' норми:
*статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n358 Кодексу законів про працю України] (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів),
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n417 частини першої статті 65 Кодексу законів про працю України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n429 частин третьої - п’ятої статті 67 Кодексу законів про працю України];
*'''статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 71], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 73], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n497 78-1] (святкові і неробочі дні)''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#n45 частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".]
У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Починаючи з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n109 19.07.2022 (внесено зміни до статті 6 Закону)] застосовуються способи компенсації за роботу у вихідний день, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n448 статтею 72 КЗпП].
|}
==Загальні положення про вихідний день==
'''Вихідні дні – це дні щотижневого відпочинку.''' Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статей 52 та 67 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП України) при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 стаття 73]) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.

Згідно частини 1 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''робота у вихідні дні забороняється'''. Таким чином, залучати окремих працівників до роботи у вихідний день, встановлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (частина 2 статті 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]), графіком змінності (виходу на роботу), як правило заборонено.

Слід підкреслити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня – неділі, а вихідного дня працівника, як він визначений відповідно до вищевикладеного. Правило на заборону залучати до роботи працівників до роботи у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу. Залучення окремих працівників до роботи у встановлені для них вихідні дні допускається лише у виняткових випадках, які перелічені в частині 2 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

== Залучення працівників до роботи у вихідний день==
[[Файл:27 25.jpg|безрамки|ліворуч|,]]
'''Залучення''' окремих працівників до роботи у вихідні дні '''допускається в таких виняткових випадках''':

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

5) для виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров’ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором, які не могли бути передбачені завчасно.

'''Важливо!''' Залучення працівників (крім домашніх працівників) до роботи у вихідні дні провадиться '''за письмовим наказом (розпорядженням)'роботодавця.

==Оформлення залучення до роботи у вихідні дні==
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати: фактичну підставу, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 ч. 2 ст. 71 КЗпП]; дозвіл профспілки (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника; згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, окрім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.

У наказі також потрібно зазначити підставу залучення працівника до роботи, П. І. Б. працівника (працівників), бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. У наказі про залучення до роботи у вихідний день, крім цього, слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника.

Якщо працівникові надається відгул, то в наказі доцільно вказати, коли працівник відпочиватиме. Якщо цього не зазначено, то для надання відгулу працівникові необхідно зафіксувати бажану дату в заяві, яку слід узгодити з роботодавцем, тобто працівник не має права самовільно обрати день відгулу без згоди роботодавця.
==Компенсація за роботу у вихідні дні==
[[Файл:26198020 1551110468338636 7572265495581850294 o.jpg|міні|Компенсація за роботу у вихідний день (графіка)]]
Стаття 72 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] регулює питання компенсації за роботу у вихідний день.

Так, відповідно до вказаної статті робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:
* наданням іншого дня відпочинку;
* у грошовій формі у подвійному розмірі.
Інший день відпочинку замість роботи у вихідний день компенсується з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12. 2009 р. № 853/13/84-09)].

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у подвійному розмірі:
*відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
*працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
*працівникам, які одержують місячний оклад:
#у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної [[Норма тривалості робочого часу|норми робочого часу]];
#в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
За роботу у вихідні дні тимчасовим працівникам, що уклали [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудовий договір]] на термін ''не більше шести днів'', інші дні відпочинку не надаються, а оплата провадиться в одинарному розмірі. Зазначене передбачено пунктом 9 Указу Президії Верховної Ради СРСР [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців»].

Робота у нічний час з 22.00 до 06.00 оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу), за кожну годину роботи у нічний час відповідно до вимог ст. 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

'''Зверніть увагу!''' Вихід працівника на роботу у вихідний день за власним бажанням (без виняткових обставин і видання наказу про залучення його до роботи в такий день) не компенсується.

'''Порушення у сфері роботи у вихідний день розглядають органи вказані в статті 221 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], це – [[Комісія по трудових спорах|комісії по трудових спорах]] та суди (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні).''' [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Загальні положення щодо звернення до суду у цивільному процесі.]]

Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством, ст.222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Окрім цього, трудовий спір між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом '''медіації''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text Закону України "Про медіацію"] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].
==Див. також==
*[[Компенсація працівнику за роботу у святкові чи неробочі дні]]
*[[Час, відведений для відпочинку]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Робота у вихідний день. Компенсація за роботу у вихідний день

2025-10-03T08:12:00Z

Anastasiia.voloshko: /* Залучення працівників до роботи у вихідний день */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 311-09 "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" (із змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2009 № 853/13/84-09 "Про оплати праці працівників у вихідні, святкові та неробочі дні"]
{| class="wikitable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон)], відповідно до статті 6 якого:

1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

2. Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.

4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

6. У період дії воєнного стану '''НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ''' норми:
*статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n358 Кодексу законів про працю України] (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів),
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n417 частини першої статті 65 Кодексу законів про працю України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n429 частин третьої - п’ятої статті 67 Кодексу законів про працю України];
*'''статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 71], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 73], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n497 78-1] (святкові і неробочі дні)''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#n45 частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".]
У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Починаючи з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n109 19.07.2022 (внесено зміни до статті 6 Закону)] застосовуються способи компенсації за роботу у вихідний день, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n448 статтею 72 КЗпП].
|}
==Загальні положення про вихідний день==
'''Вихідні дні – це дні щотижневого відпочинку.''' Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статей 52 та 67 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП України) при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 стаття 73]) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.

Згідно частини 1 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''робота у вихідні дні забороняється'''. Таким чином, залучати окремих працівників до роботи у вихідний день, встановлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (частина 2 статті 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]), графіком змінності (виходу на роботу), як правило заборонено.

Слід підкреслити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня – неділі, а вихідного дня працівника, як він визначений відповідно до вищевикладеного. Правило на заборону залучати до роботи працівників до роботи у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу. Залучення окремих працівників до роботи у встановлені для них вихідні дні допускається лише у виняткових випадках, які перелічені в частині 2 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

== Залучення працівників до роботи у вихідний день==
[[Файл:27 25.jpg|безрамки|ліворуч|,]]
'''Залучення''' окремих працівників до роботи у вихідні дні '''допускається в таких виняткових випадках''':

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

5) для виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров’ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором, які не могли бути передбачені завчасно.

'''Важливо!''' Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться '''за письмовим наказом (розпорядженням)''' власника або уповноваженого ним органу.

==Оформлення залучення до роботи у вихідні дні==
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати: фактичну підставу, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 ч. 2 ст. 71 КЗпП]; дозвіл профспілки (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника; згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, окрім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.

У наказі також потрібно зазначити підставу залучення працівника до роботи, П. І. Б. працівника (працівників), бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. У наказі про залучення до роботи у вихідний день, крім цього, слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника.

Якщо працівникові надається відгул, то в наказі доцільно вказати, коли працівник відпочиватиме. Якщо цього не зазначено, то для надання відгулу працівникові необхідно зафіксувати бажану дату в заяві, яку слід узгодити з роботодавцем, тобто працівник не має права самовільно обрати день відгулу без згоди роботодавця.
==Компенсація за роботу у вихідні дні==
[[Файл:26198020 1551110468338636 7572265495581850294 o.jpg|міні|Компенсація за роботу у вихідний день (графіка)]]
Стаття 72 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] регулює питання компенсації за роботу у вихідний день.

Так, відповідно до вказаної статті робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:
* наданням іншого дня відпочинку;
* у грошовій формі у подвійному розмірі.
Інший день відпочинку замість роботи у вихідний день компенсується з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12. 2009 р. № 853/13/84-09)].

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у подвійному розмірі:
*відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
*працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
*працівникам, які одержують місячний оклад:
#у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної [[Норма тривалості робочого часу|норми робочого часу]];
#в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
За роботу у вихідні дні тимчасовим працівникам, що уклали [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудовий договір]] на термін ''не більше шести днів'', інші дні відпочинку не надаються, а оплата провадиться в одинарному розмірі. Зазначене передбачено пунктом 9 Указу Президії Верховної Ради СРСР [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців»].

Робота у нічний час з 22.00 до 06.00 оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу), за кожну годину роботи у нічний час відповідно до вимог ст. 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

'''Зверніть увагу!''' Вихід працівника на роботу у вихідний день за власним бажанням (без виняткових обставин і видання наказу про залучення його до роботи в такий день) не компенсується.

'''Порушення у сфері роботи у вихідний день розглядають органи вказані в статті 221 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], це – [[Комісія по трудових спорах|комісії по трудових спорах]] та суди (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні).''' [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Загальні положення щодо звернення до суду у цивільному процесі.]]

Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством, ст.222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Окрім цього, трудовий спір між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом '''медіації''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text Закону України "Про медіацію"] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].
==Див. також==
*[[Компенсація працівнику за роботу у святкові чи неробочі дні]]
*[[Час, відведений для відпочинку]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Робота у вихідний день. Компенсація за роботу у вихідний день

2025-10-03T07:40:20Z

Anastasiia.voloshko: /* Загальні положення про вихідний день */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 311-09 "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" (із змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2009 № 853/13/84-09 "Про оплати праці працівників у вихідні, святкові та неробочі дні"]
{| class="wikitable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон)], відповідно до статті 6 якого:

1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

2. Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.

4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

6. У період дії воєнного стану '''НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ''' норми:
*статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n358 Кодексу законів про працю України] (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів),
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n417 частини першої статті 65 Кодексу законів про працю України];
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n429 частин третьої - п’ятої статті 67 Кодексу законів про працю України];
*'''статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 71], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 73], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n497 78-1] (святкові і неробочі дні)''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#n45 частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки".]
У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Починаючи з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n109 19.07.2022 (внесено зміни до статті 6 Закону)] застосовуються способи компенсації за роботу у вихідний день, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n448 статтею 72 КЗпП].
|}
==Загальні положення про вихідний день==
'''Вихідні дні – це дні щотижневого відпочинку.''' Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 статей 52 та 67 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП України) при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 стаття 73]) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.

Згідно частини 1 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] '''робота у вихідні дні забороняється'''. Таким чином, залучати окремих працівників до роботи у вихідний день, встановлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (частина 2 статті 67 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]), графіком змінності (виходу на роботу), як правило заборонено.

Слід підкреслити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня – неділі, а вихідного дня працівника, як він визначений відповідно до вищевикладеного. Правило на заборону залучати до роботи працівників до роботи у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу. Залучення окремих працівників до роботи у встановлені для них вихідні дні допускається лише у виняткових випадках, які перелічені в частині 2 статті 71 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

== Залучення працівників до роботи у вихідний день==
[[Файл:27 25.jpg|безрамки|ліворуч|,]]
'''Залучення''' окремих працівників до роботи у вихідні дні '''допускається в таких виняткових випадках''':

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

'''Важливо!''' Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться '''за письмовим наказом (розпорядженням)''' власника або уповноваженого ним органу.
==Оформлення залучення до роботи у вихідні дні==
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати: фактичну підставу, передбачену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n441 ч. 2 ст. 71 КЗпП]; дозвіл профспілки (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника; згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день;
згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, окрім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.

У наказі також потрібно зазначити підставу залучення працівника до роботи, П. І. Б. працівника (працівників), бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. У наказі про залучення до роботи у вихідний день, крім цього, слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника.

Якщо працівникові надається відгул, то в наказі доцільно вказати, коли працівник відпочиватиме. Якщо цього не зазначено, то для надання відгулу працівникові необхідно зафіксувати бажану дату в заяві, яку слід узгодити з роботодавцем, тобто працівник не має права самовільно обрати день відгулу без згоди роботодавця.
==Компенсація за роботу у вихідні дні==
[[Файл:26198020 1551110468338636 7572265495581850294 o.jpg|міні|Компенсація за роботу у вихідний день (графіка)]]
Стаття 72 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] регулює питання компенсації за роботу у вихідний день.

Так, відповідно до вказаної статті робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:
* наданням іншого дня відпочинку;
* у грошовій формі у подвійному розмірі.
Інший день відпочинку замість роботи у вихідний день компенсується з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0853203-09#Text лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12. 2009 р. № 853/13/84-09)].

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] у подвійному розмірі:
*відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
*працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
*працівникам, які одержують місячний оклад:
#у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної [[Норма тривалості робочого часу|норми робочого часу]];
#в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
За роботу у вихідні дні тимчасовим працівникам, що уклали [[Трудовий договір, контракт. Види, умови укладення|трудовий договір]] на термін ''не більше шести днів'', інші дні відпочинку не надаються, а оплата провадиться в одинарному розмірі. Зазначене передбачено пунктом 9 Указу Президії Верховної Ради СРСР [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0311400-74 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців»].

Робота у нічний час з 22.00 до 06.00 оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу), за кожну годину роботи у нічний час відповідно до вимог ст. 108 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

'''Зверніть увагу!''' Вихід працівника на роботу у вихідний день за власним бажанням (без виняткових обставин і видання наказу про залучення його до роботи в такий день) не компенсується.

'''Порушення у сфері роботи у вихідний день розглядають органи вказані в статті 221 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], це – [[Комісія по трудових спорах|комісії по трудових спорах]] та суди (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні).''' [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|Загальні положення щодо звернення до суду у цивільному процесі.]]

Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством, ст.222 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Окрім цього, трудовий спір між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом '''медіації''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text Закону України "Про медіацію"] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].
==Див. також==
*[[Компенсація працівнику за роботу у святкові чи неробочі дні]]
*[[Час, відведений для відпочинку]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Заходи забезпечення позову в цивільному процесі

2025-10-03T06:21:48Z

Anastasiia.voloshko: /* Порядок подання заяви про забезпечення позову */

== Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"]
==Загальні положення==
'''Забезпечення позову''' - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України]) заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, [[Звернення до третейського суду|третейського суду]], суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

'''Статтею 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] визначено види забезпечення позову'''

Так, позов забезпечується:
*накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
*накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

* забороною вчиняти певні дії;
*встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
*забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
*зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
*зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
*арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
*іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову!
|}
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

==Випадки, коли позов не забезпечується==
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
*заробітну плату, пенсію та стипендію;
*[[Допомога по тимчасовій непрацездатності|допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю]] (включаючи догляд за хворою дитиною), [[Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок|вагітністю та пологами]], по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
*на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу;
*допомогу по безробіттю;
*на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
Вищевикладені вимоги не поширюються на позови про стягнення аліментів, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи]], про [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення|відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням]].

* на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбачені Законом України "Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом;

* на предмети, що швидко псуються;
Також. не допускається забезпечення позову шляхом:

* зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів;

* зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій;

* заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
* накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків, а також на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів;
* зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
* вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті;
* вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

'''Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування''', не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:

# є оператором критичної інфраструктури;
# частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;
# державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

==Зміст і форма заяви про забезпечення позову ==
'''Заява''' про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
#предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
#захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
#ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
#пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
#інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
'''Зразок заяви про забезпечення позову:''' [[Файл:Зразок заяви про забезпечення позову.docx|міні]]

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця, яка є відповідальною за морською вимогою;
#розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;
#найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату [[Порядок сплати судового збору|судового збору]] у встановлених порядку і розмірі.

==Порядок подання заяви про забезпечення позову ==
'''▶''' Заява про забезпечення позову подається:
*до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
*одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України;]
*після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
'''▶''' Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

'''▶''' Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов '''протягом 10 днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - '''30 днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).

== Розгляд заяви про забезпечення позову==
Заява про забезпечення позову розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановляє відповідну '''ухвалу'''.

== Зустрічне забезпечення ==
Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

# позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
# суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Порядок застосування зустрічного забезпечення та скасування зустрічного забезпечення визначений у ст. 154-155 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

==Скасування заходів забезпечення позову==
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

'''Клопотання''' про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні '''не пізніше 5 днів''' з дня надходження його до суду (частина друга статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).

У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 156 ЦПК України], відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом '''не пізніше наступного дня''' після надання вказаного документа.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється '''ухвала''', яка може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржена]].

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом '''90 днів''' з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
==Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову==
{| class="wikitable"
|-
! || сolspan="3" |Заява про забезпечення позову||
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем||0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||1514 грн.
|-
|фізичною особою||0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||605,60 грн.
|-
|}
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330074 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21] (Заява про забезпечення позову, підписана представником, який не має повноважень на момент її подання, підлягає поверненню без розгляду).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97656944?fbclid=IwAR0ibwrNzlq63JGm0TgK5VSjRuKRDl26-CZpqSn6V6c7xyTZpT6zoqoM2Ho Постанова Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20] (У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову).
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Заходи забезпечення позову в цивільному процесі

2025-10-03T06:12:08Z

Anastasiia.voloshko: /* Зміст і форма заяви про забезпечення позову */

== Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"]
==Загальні положення==
'''Забезпечення позову''' - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України]) заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, [[Звернення до третейського суду|третейського суду]], суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

'''Статтею 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] визначено види забезпечення позову'''

Так, позов забезпечується:
*накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
*накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

* забороною вчиняти певні дії;
*встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
*забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
*зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
*зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
*арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
*іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову!
|}
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

==Випадки, коли позов не забезпечується==
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
*заробітну плату, пенсію та стипендію;
*[[Допомога по тимчасовій непрацездатності|допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю]] (включаючи догляд за хворою дитиною), [[Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок|вагітністю та пологами]], по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
*на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу;
*допомогу по безробіттю;
*на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
Вищевикладені вимоги не поширюються на позови про стягнення аліментів, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи]], про [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення|відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням]].

* на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбачені Законом України "Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом;

* на предмети, що швидко псуються;
Також. не допускається забезпечення позову шляхом:

* зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів;

* зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій;

* заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
* накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків, а також на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів;
* зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
* вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті;
* вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

'''Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування''', не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:

# є оператором критичної інфраструктури;
# частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;
# державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

==Зміст і форма заяви про забезпечення позову ==
'''Заява''' про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
#предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
#захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
#ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
#пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
#інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
'''Зразок заяви про забезпечення позову:''' [[Файл:Зразок заяви про забезпечення позову.docx|міні]]

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця, яка є відповідальною за морською вимогою;
#розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;
#найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату [[Порядок сплати судового збору|судового збору]] у встановлених порядку і розмірі.

==Порядок подання заяви про забезпечення позову ==
'''▶''' Заява про забезпечення позову подається:
*до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
*одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України;]
*після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
'''▶''' Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

'''▶''' Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов '''протягом 10 днів''', а у разі подання заяви про арешт морського судна - '''30 днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).
== Розгляд заяви про забезпечення позову==
Заява про забезпечення позову розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановляє відповідну '''ухвалу'''.

== Зустрічне забезпечення ==
Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

# позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
# суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Порядок застосування зустрічного забезпечення та скасування зустрічного забезпечення визначений у ст. 154-155 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

==Скасування заходів забезпечення позову==
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

'''Клопотання''' про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні '''не пізніше 5 днів''' з дня надходження його до суду (частина друга статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).

У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 156 ЦПК України], відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом '''не пізніше наступного дня''' після надання вказаного документа.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється '''ухвала''', яка може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржена]].

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом '''90 днів''' з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
==Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову==
{| class="wikitable"
|-
! || сolspan="3" |Заява про забезпечення позову||
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем||0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||1514 грн.
|-
|фізичною особою||0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||605,60 грн.
|-
|}
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330074 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21] (Заява про забезпечення позову, підписана представником, який не має повноважень на момент її подання, підлягає поверненню без розгляду).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97656944?fbclid=IwAR0ibwrNzlq63JGm0TgK5VSjRuKRDl26-CZpqSn6V6c7xyTZpT6zoqoM2Ho Постанова Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20] (У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову).
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Заходи забезпечення позову в цивільному процесі

2025-10-02T13:20:35Z

Anastasiia.voloshko: /* Загальні положення */

== Нормативна база==
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/va009700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"]
==Загальні положення==
'''Забезпечення позову''' - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України]) заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, [[Звернення до третейського суду|третейського суду]], суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України].

'''Статтею 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] визначено види забезпечення позову'''

Так, позов забезпечується:
*накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
*накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

* забороною вчиняти певні дії;
*встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
*забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
*зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
*зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
*зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
*арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
*іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову!
|}
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

==Випадки, коли позов не забезпечується==
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
*заробітну плату, пенсію та стипендію;
*[[Допомога по тимчасовій непрацездатності|допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю]] (включаючи догляд за хворою дитиною), [[Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок|вагітністю та пологами]], по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
*на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу;
*допомогу по безробіттю;
*на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
Вищевикладені вимоги не поширюються на позови про стягнення аліментів, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи]], про [[Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення|відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням]].

* на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбачені Законом України "Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом;

* на предмети, що швидко псуються;
Також. не допускається забезпечення позову шляхом:

* зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів;

* зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій;

* заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
* накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків, а також на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів;
* зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
* вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті;
* вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

'''Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування''', не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:

# є оператором критичної інфраструктури;
# частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;
# державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

==Зміст і форма заяви про забезпечення позову ==
'''Заява''' про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;
#предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
#захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
#ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
#пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
#інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
'''Зразок заяви про забезпечення позову:''' [[Файл:Зразок заяви про забезпечення позову.docx|міні]]

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:
#найменування суду, до якого подається заява;
#повне найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця, яка є відповідальною за морською вимогою;
#розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;
#найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату [[Порядок сплати судового збору|судового збору]] у встановлених порядку і розмірі.
==Порядок подання заяви про забезпечення позову ==
'''▶''' Заява про забезпечення позову подається:
*до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України] для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
*одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України;]
*після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
'''▶''' Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

'''▶''' Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов '''протягом 10 днів''', а у разі подання заяви про арешт морського судна - '''30 днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).
== Розгляд заяви про забезпечення позову==
Заява про забезпечення позову розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом '''не пізніше 2 днів''' з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановляє відповідну '''ухвалу'''.

== Зустрічне забезпечення ==
Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

# позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
# суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Порядок застосування зустрічного забезпечення та скасування зустрічного забезпечення визначений у ст. 154-155 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України].

==Скасування заходів забезпечення позову==
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

'''Клопотання''' про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні '''не пізніше 5 днів''' з дня надходження його до суду (частина друга статті 158 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#Text ЦПК України]).

У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статті 156 ЦПК України], відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом '''не пізніше наступного дня''' після надання вказаного документа.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється '''ухвала''', яка може бути [[Оскарження судового рішення в цивільній справі в суді апеляційної інстанції|оскаржена]].

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом '''90 днів''' з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
==Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову==
{| class="wikitable"
|-
! || сolspan="3" |Заява про забезпечення позову||
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем||0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||1514 грн.
|-
|фізичною особою||0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить||605,60 грн.
|-
|}
==Судова практика==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/104330074 Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21] (Заява про забезпечення позову, підписана представником, який не має повноважень на момент її подання, підлягає поверненню без розгляду).
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/97656944?fbclid=IwAR0ibwrNzlq63JGm0TgK5VSjRuKRDl26-CZpqSn6V6c7xyTZpT6zoqoM2Ho Постанова Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20] (У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову).
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]

Порядок та умови створення особистого селянського господарства

2025-10-02T12:52:08Z

Anastasiia.voloshko: /* Земельні ділянки особистих селянських господарств */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 Наказ Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]"
== Загальні положення ==
'''Особисте селянське господарство''' – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»]).

Таким чином, особисте селянське господарство не є підприємницькою діяльністю (тобто існує без мети отримання прибутку), однак існує можливість продажу надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам.
== Створення особистого селянського господарства та його учасники ==
Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо особа (або хтось із членів її сім’ї) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства – то вона вважається членом особистого селянського господарства. Тобто, у даному випадку необхідно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Крім того, брати участь в особистому селянському господарстві мають право лише особи, які перебувають в сімейних ( батько, мати, дитина) чи родинних (тітка, брати, сестри тощо) відносинах.

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

'''Детальніше див.''' "[[Права та обов'язки членів особистого селянського господарства]]"
== Облік особистих селянських господарств ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України "Про особисте селянське господарство"] такі господарства хоч і не потребують реєстрації та створення юридичної особи, проте підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: '''формою № 1''' “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1) та '''формою № 3''' “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 наказом Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]".

'''Форму № 1''' використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, '''форму № 3''' – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

'''Форму № 1''' заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення '''форми № 1''' лише в електронному вигляді громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення '''форми № 1''' у паперовому вигляді дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір.

'''Форму № 3''' заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються:
# прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства;
# площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради;
# прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство;
# назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою;
# дата припинення ведення особистого селянського господарства (у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”]);
# адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (у формі № 3).
Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.

У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із Земельним кодексом України сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

== Земельні ділянки особистих селянських господарств ==
Особа, яка здійснює особисте селянське господарство має право на отримання у власність чи користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст. 33 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Частиною першою статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20121.%20%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC Земельного кодексу України] передбачений порядок безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства (ч.7 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text:~:text=%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96,%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Закону України "Про особисте селянське господарство"])

'''Детальніше див.''' "[[Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство]]"

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі [[Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно|отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)]] та її спадкування членами особистого селянського господарства.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.
Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

== Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства ==
До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 (стаття 6 Закону України "Про особисте селянське господарство"]).

Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону.

Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду.
== Припинення ведення особистого селянського господарства ==
Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:
# рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
# якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
# припинення прав на земельну ділянку згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

Спори щодо ведення особистого селянського господарства можуть вирішуватись органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом або судом.
== Див. також ==
* [[Спадкування у селянських господарствах]]
* [[Надання довідок громадянам про членство в особистому селянському господарстві]]
* [[Вихід із членства особистого селянського господарства]]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[index.php?title=Категорія:Аграрне право]]

Порядок та умови створення особистого селянського господарства

2025-10-02T12:47:35Z

Anastasiia.voloshko: /* Земельні ділянки особистих селянських господарств */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 Наказ Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]"
== Загальні положення ==
'''Особисте селянське господарство''' – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»]).

Таким чином, особисте селянське господарство не є підприємницькою діяльністю (тобто існує без мети отримання прибутку), однак існує можливість продажу надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам.
== Створення особистого селянського господарства та його учасники ==
Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо особа (або хтось із членів її сім’ї) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства – то вона вважається членом особистого селянського господарства. Тобто, у даному випадку необхідно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Крім того, брати участь в особистому селянському господарстві мають право лише особи, які перебувають в сімейних ( батько, мати, дитина) чи родинних (тітка, брати, сестри тощо) відносинах.

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

'''Детальніше див.''' "[[Права та обов'язки членів особистого селянського господарства]]"
== Облік особистих селянських господарств ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України "Про особисте селянське господарство"] такі господарства хоч і не потребують реєстрації та створення юридичної особи, проте підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: '''формою № 1''' “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1) та '''формою № 3''' “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 наказом Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]".

'''Форму № 1''' використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, '''форму № 3''' – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

'''Форму № 1''' заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення '''форми № 1''' лише в електронному вигляді громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення '''форми № 1''' у паперовому вигляді дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір.

'''Форму № 3''' заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються:
# прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства;
# площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради;
# прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство;
# назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою;
# дата припинення ведення особистого селянського господарства (у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”]);
# адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (у формі № 3).
Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.

У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із Земельним кодексом України сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

== Земельні ділянки особистих селянських господарств ==
Особа, яка здійснює особисте селянське господарство має право на отримання у власність чи користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст. 33 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Частиною першою статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20121.%20%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC Земельного кодексу України] передбачений порядок безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства (ч.7 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text:~:text=%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96,%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Закону України "Про особисте селянське господарство"])

'''Детальніше див.''' "[[Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство]]"

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі [[Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно|отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)]] та її спадкування членами особистого селянського господарства.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

== Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства ==
До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 (стаття 6 Закону України "Про особисте селянське господарство"]).

Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону.

Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду.
== Припинення ведення особистого селянського господарства ==
Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:
# рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
# якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
# припинення прав на земельну ділянку згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

Спори щодо ведення особистого селянського господарства можуть вирішуватись органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом або судом.
== Див. також ==
* [[Спадкування у селянських господарствах]]
* [[Надання довідок громадянам про членство в особистому селянському господарстві]]
* [[Вихід із членства особистого селянського господарства]]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[index.php?title=Категорія:Аграрне право]]

Порядок та умови створення особистого селянського господарства

2025-10-02T12:43:26Z

Anastasiia.voloshko: /* Облік особистих селянських господарств */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 Наказ Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]"
== Загальні положення ==
'''Особисте селянське господарство''' – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»]).

Таким чином, особисте селянське господарство не є підприємницькою діяльністю (тобто існує без мети отримання прибутку), однак існує можливість продажу надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам.
== Створення особистого селянського господарства та його учасники ==
Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо особа (або хтось із членів її сім’ї) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства – то вона вважається членом особистого селянського господарства. Тобто, у даному випадку необхідно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Крім того, брати участь в особистому селянському господарстві мають право лише особи, які перебувають в сімейних ( батько, мати, дитина) чи родинних (тітка, брати, сестри тощо) відносинах.

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

'''Детальніше див.''' "[[Права та обов'язки членів особистого селянського господарства]]"
== Облік особистих селянських господарств ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України "Про особисте селянське господарство"] такі господарства хоч і не потребують реєстрації та створення юридичної особи, проте підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: '''формою № 1''' “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1) та '''формою № 3''' “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 наказом Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]".

'''Форму № 1''' використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, '''форму № 3''' – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

'''Форму № 1''' заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення '''форми № 1''' лише в електронному вигляді громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення '''форми № 1''' у паперовому вигляді дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір.

'''Форму № 3''' заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються:
# прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства;
# площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради;
# прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство;
# назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою;
# дата припинення ведення особистого селянського господарства (у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”]);
# адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (у формі № 3).
Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.

У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із Земельним кодексом України сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

== Земельні ділянки особистих селянських господарств ==
Особа, яка здійснює особисте селянське господарство має право на отримання у власність чи користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст. 33 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Частиною першою статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20121.%20%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC Земельного кодексу України] передбачений порядок безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до двох гектар.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства (ч.7 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text:~:text=%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96,%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Закону України "Про особисте селянське господарство"])

'''Детальніше див.''' "[[Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство]]"

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі [[Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно|отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)]] та її спадкування членами особистого селянського господарства.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).
== Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства ==
До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 (стаття 6 Закону України "Про особисте селянське господарство"]).

Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону.

Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду.
== Припинення ведення особистого селянського господарства ==
Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:
# рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
# якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
# припинення прав на земельну ділянку згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

Спори щодо ведення особистого селянського господарства можуть вирішуватись органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом або судом.
== Див. також ==
* [[Спадкування у селянських господарствах]]
* [[Надання довідок громадянам про членство в особистому селянському господарстві]]
* [[Вихід із членства особистого селянського господарства]]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[index.php?title=Категорія:Аграрне право]]

Порядок та умови створення особистого селянського господарства

2025-10-02T12:25:16Z

Anastasiia.voloshko: /* Облік особистих селянських господарств */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 Наказ Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]"
== Загальні положення ==
'''Особисте селянське господарство''' – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»]).

Таким чином, особисте селянське господарство не є підприємницькою діяльністю (тобто існує без мети отримання прибутку), однак існує можливість продажу надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам.
== Створення особистого селянського господарства та його учасники ==
Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо особа (або хтось із членів її сім’ї) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства – то вона вважається членом особистого селянського господарства. Тобто, у даному випадку необхідно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Крім того, брати участь в особистому селянському господарстві мають право лише особи, які перебувають в сімейних ( батько, мати, дитина) чи родинних (тітка, брати, сестри тощо) відносинах.

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

'''Детальніше див.''' "[[Права та обов'язки членів особистого селянського господарства]]"
== Облік особистих селянських господарств ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України "Про особисте селянське господарство"] такі господарства хоч і не потребують реєстрації та створення юридичної особи, проте підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: '''формою № 1''' “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1) та '''формою № 3''' “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 наказом Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]".

'''Форму № 1''' використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, '''форму № 3''' – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

'''Форму № 1''' заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення '''форми № 1''' лише в електронному вигляді громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення '''форми № 1''' у паперовому вигляді дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір.

'''Форму № 3''' заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються:
# прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства;
# площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради;
# прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство;
# назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою;
# дата припинення ведення особистого селянського господарства (у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”]);
# адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (у формі № 3).
Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.
== Земельні ділянки особистих селянських господарств ==
Особа, яка здійснює особисте селянське господарство має право на отримання у власність чи користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст. 33 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Частиною першою статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20121.%20%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC Земельного кодексу України] передбачений порядок безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до двох гектар.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства (ч.7 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text:~:text=%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96,%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Закону України "Про особисте селянське господарство"])

'''Детальніше див.''' "[[Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство]]"

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі [[Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно|отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)]] та її спадкування членами особистого селянського господарства.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).
== Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства ==
До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 (стаття 6 Закону України "Про особисте селянське господарство"]).

Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону.

Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду.
== Припинення ведення особистого селянського господарства ==
Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:
# рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
# якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
# припинення прав на земельну ділянку згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

Спори щодо ведення особистого селянського господарства можуть вирішуватись органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом або судом.
== Див. також ==
* [[Спадкування у селянських господарствах]]
* [[Надання довідок громадянам про членство в особистому селянському господарстві]]
* [[Вихід із членства особистого селянського господарства]]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[index.php?title=Категорія:Аграрне право]]

Порядок та умови створення особистого селянського господарства

2025-10-02T12:21:26Z

Anastasiia.voloshko: /* Створення особистого селянського господарства та його учасники */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 Наказ Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]"
== Загальні положення ==
'''Особисте селянське господарство''' – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (стаття 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»]).

Таким чином, особисте селянське господарство не є підприємницькою діяльністю (тобто існує без мети отримання прибутку), однак існує можливість продажу надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам.
== Створення особистого селянського господарства та його учасники ==
Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо особа (або хтось із членів її сім’ї) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства – то вона вважається членом особистого селянського господарства. Тобто, у даному випадку необхідно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Крім того, брати участь в особистому селянському господарстві мають право лише особи, які перебувають в сімейних ( батько, мати, дитина) чи родинних (тітка, брати, сестри тощо) відносинах.

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

'''Детальніше див.''' "[[Права та обов'язки членів особистого селянського господарства]]"
== Облік особистих селянських господарств ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України "Про особисте селянське господарство"] такі господарства хоч і не потребують реєстрації та створення юридичної особи, проте підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки відповідно до Порядку обліку господарств селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами, затвердженого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"].

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: '''формою № 1''' “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1) та '''формою № 3''' “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджені [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0340832-15#n6 наказом Державної служби статистики України від 24 листопада 2015 року № 340 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад]".

'''Форму № 1''' використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, '''форму № 3''' – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

'''Форму № 1''' заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення '''форми № 1''' лише в електронному вигляді громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення '''форми № 1''' у паперовому вигляді дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір.

'''Форму № 3''' заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються:
# прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства;
# площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради;
# прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство;
# назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою;
# дата припинення ведення особистого селянського господарства (у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”]);
# адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (у формі № 3).
Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.
== Земельні ділянки особистих селянських господарств ==
Особа, яка здійснює особисте селянське господарство має право на отримання у власність чи користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст. 33 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Частиною першою статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20121.%20%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC Земельного кодексу України] передбачений порядок безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до двох гектар.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства (ч.7 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text:~:text=%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96,%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Закону України "Про особисте селянське господарство"])

'''Детальніше див.''' "[[Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство]]"

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі [[Виділення майнового паю в натурі та визнання права власності на таке майно|отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)]] та її спадкування членами особистого селянського господарства.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).
== Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства ==
До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15 (стаття 6 Закону України "Про особисте селянське господарство"]).

Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону.

Звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду.
== Припинення ведення особистого селянського господарства ==
Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:
# рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
# якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
# припинення прав на земельну ділянку згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].
У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

Спори щодо ведення особистого селянського господарства можуть вирішуватись органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом або судом.
== Див. також ==
* [[Спадкування у селянських господарствах]]
* [[Надання довідок громадянам про членство в особистому селянському господарстві]]
* [[Вихід із членства особистого селянського господарства]]
[[index.php?title=Категорія:Господарське право]]
[[index.php?title=Категорія:Право власності на землю]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[index.php?title=Категорія:Аграрне право]]

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

2025-08-11T08:38:01Z

Anastasiia.voloshko: /* Зміст виконавчого напису */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://notar.npu.ua/?fbclid=IwAR1DLX2Ihuo-K1b2c5VOxTsaXmuf_Un4lsvXTQIGqIxvPVTsu1QGMkvHvgY Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану"] '''у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів забороняється.'''

06 травня 2023 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3048-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану»]. Цим законом передбачено:

- дозвіл усім без винятку фізичним особам – боржникам здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, але в сукупному розмірі не більше двох мінімальних розмірів заробітної плати в місяць, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту;

- визначається порядок визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника для здійснення видаткових операцій;

- дозволяється самозайнятим особам (які використовують найману працю фізичних осіб) на кошти яких накладено арешт, здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- уточнюється список рішень за якими унеможливлюється припинення звернення стягнення на пенсію, стипендію.

|}
== Порядок вчинення виконавчого напису ==
Порядок вчинення виконавчого напису регламентується Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло '''не більше трьох років''', а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – '''не більше одного року'''. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], а саме п. 3.4. Розділу 2, Глави 16, '''строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.''' Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов’язання боржником у визначений договором строк.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається '''[https://pidru4niki.com/68900/pravo/zrazok_zayavi_vchinennya_vikonavchogo_napisu_dogovori_poziki заява]'''.
{| class="wikitable"
|-
! '''Докладніше про [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|порядок та вимоги до вчинення виконавчого напису]] '''
|}
=== Місце вчинення виконавчого напису ===
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача / довірчого засновника або довірчого власника. (пункт 1.4 Глави 16 Розділу ІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]).
=== Порядок стягнення за виконавчим написом ===
Відповідно до статті 90 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o724 Закону України "Про нотаріат"] стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання '''протягом трьох років з моменту його вчинення'''. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] (статті 91 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат"]).
== Зміст виконавчого напису ==
У статті 89 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат]" міститься перелік вимог до змісту виконавчого напису, не дотримання яких може також бути підставою для ініціювання його оскарження, зокрема, відповідно до вимог вказаної статті Закону України "Про нотаріат".

'''У виконавчому написі повинні зазначатися:'''
# дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
# найменування та адреса стягувача;
# найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
# строк, за який провадиться стягнення;
# суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
# розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
# номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
# дата набрання юридичної сили;
# строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
''Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.''

У випадку недотримання нотаріусом вимог, щодо надання стягувачем документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та інших вимог закону щодо вчинення виконавчого напису, боржник може реалізувати свої право на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

=== Звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису ===
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

* відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
* дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи;
* номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
* строк, за який має провадитися стягнення;
* інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

=== '''Підстави''' для визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню ===

* виконавчий напис вчиняється за договором, який нотаріально не посвідчений, що порушує п. 1 постанови Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»;

* виконавчий напис вчиняється за зобов'язаннями боржника, за якими сплив строк позовної давності, що порушує норму ст. 88 Закону «Про нотаріат»;

* виконавчий напис за кредитними зобов'язаннями вчиняється в порушення вимог, закріплених у ст. 87 Закону «Про нотаріат».

Аналізуючи судову практику, у категорії спорів, щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можна виокремити наступні підстави, для скасування судом даного напису, а саме: відсутність письмового повідомлення, або документів про надсилання боржнику такого повідомлення, де повідомляється про порушення боржником своїх зобов’язань та зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, а також вимога про виконання порушеного зобов`язання; відсутність, або не надання нотаріусу документів, що свідчать про наявність заборгованості чи невиконання боржником своїх зобов’язань перед стягувачем на момент накладення виконавчого напису;недотримання строків для здійснення даної процедури (пропущення стягувачем строку, для звернення до нотаріуса, або відсутність у документах строків для погашення заборгованості).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

=== Підсудність ===
Позови до юридичних осіб пред’являються в суд '''за їхнім місцезнаходженням''' згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України]). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України], згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також '''за місцем його виконання'''.

При зверненні до суду необхідно переконатися в тому, що кредитний договір має звичайну письмову - не нотаріальну форму. Також слід перевірити документ по пунктах на наявність передбаченої заздалегідь можливості стягнення кредитного боргу за допомогою виконавчого припису нотаріуса. Перевірити термін, на який видавався кредит (строк повернення кредиту), з терміном, зазначеним у виконавчому написі.

З порядком звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню див. "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]".
[[Файл:Зразок позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.docx|міні|Зразок_позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (кредитний договір+іпотека)]]
За подання позовної заяви про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню сплачується '''судовий збір''', який становить – 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/109132244 Постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 947/10174/21] (визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не піддягає виконанню, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74506060 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц] (виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачем вимог частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»] та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85225042 Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/16682/18] (банки, фінансові компанії, колектори та інші кредитор не мають право стягувати заборгованість, якщо вона не безспірна (боржник не визнав заборгованість і збирається її оскаржувати), а також, якщо мова йде про непосвідчений нотаріально кредитний договір). 
[[категорія: Нотаріат]]
[[категорія: Суди]]
[[категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

2025-08-11T08:36:20Z

Anastasiia.voloshko: /* Місце вчинення виконавчого напису */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://notar.npu.ua/?fbclid=IwAR1DLX2Ihuo-K1b2c5VOxTsaXmuf_Un4lsvXTQIGqIxvPVTsu1QGMkvHvgY Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану"] '''у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів забороняється.'''

06 травня 2023 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3048-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану»]. Цим законом передбачено:

- дозвіл усім без винятку фізичним особам – боржникам здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, але в сукупному розмірі не більше двох мінімальних розмірів заробітної плати в місяць, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту;

- визначається порядок визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника для здійснення видаткових операцій;

- дозволяється самозайнятим особам (які використовують найману працю фізичних осіб) на кошти яких накладено арешт, здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- уточнюється список рішень за якими унеможливлюється припинення звернення стягнення на пенсію, стипендію.

|}
== Порядок вчинення виконавчого напису ==
Порядок вчинення виконавчого напису регламентується Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло '''не більше трьох років''', а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – '''не більше одного року'''. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], а саме п. 3.4. Розділу 2, Глави 16, '''строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.''' Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов’язання боржником у визначений договором строк.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається '''[https://pidru4niki.com/68900/pravo/zrazok_zayavi_vchinennya_vikonavchogo_napisu_dogovori_poziki заява]'''.
{| class="wikitable"
|-
! '''Докладніше про [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|порядок та вимоги до вчинення виконавчого напису]] '''
|}
=== Місце вчинення виконавчого напису ===
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача / довірчого засновника або довірчого власника. (пункт 1.4 Глави 16 Розділу ІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]).
=== Порядок стягнення за виконавчим написом ===
Відповідно до статті 90 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o724 Закону України "Про нотаріат"] стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання '''протягом трьох років з моменту його вчинення'''. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] (статті 91 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат"]).
== Зміст виконавчого напису ==
У статті 89 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат]" міститься перелік вимог до змісту виконавчого напису, не дотримання яких може також бути підставою для ініціювання його оскарження, зокрема, відповідно до вимог вказаної статті Закону України "Про нотаріат".

'''У виконавчому написі повинні зазначатися:'''
# дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
# найменування та адреса стягувача;
# найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
# строк, за який провадиться стягнення;
# суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
# розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
# номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
# дата набрання юридичної сили;
# строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;
# інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.
''Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.''

У випадку недотримання нотаріусом вимог, щодо надання стягувачем документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та інших вимог закону щодо вчинення виконавчого напису, боржник може реалізувати свої право на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

=== Звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису ===
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

* відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
* дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи;
* номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
* строк, за який має провадитися стягнення;
* інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

=== '''Підстави''' для визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню ===

* виконавчий напис вчиняється за договором, який нотаріально не посвідчений, що порушує п. 1 постанови Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»;

* виконавчий напис вчиняється за зобов'язаннями боржника, за якими сплив строк позовної давності, що порушує норму ст. 88 Закону «Про нотаріат»;

* виконавчий напис за кредитними зобов'язаннями вчиняється в порушення вимог, закріплених у ст. 87 Закону «Про нотаріат».

Аналізуючи судову практику, у категорії спорів, щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можна виокремити наступні підстави, для скасування судом даного напису, а саме: відсутність письмового повідомлення, або документів про надсилання боржнику такого повідомлення, де повідомляється про порушення боржником своїх зобов’язань та зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, а також вимога про виконання порушеного зобов`язання; відсутність, або не надання нотаріусу документів, що свідчать про наявність заборгованості чи невиконання боржником своїх зобов’язань перед стягувачем на момент накладення виконавчого напису;недотримання строків для здійснення даної процедури (пропущення стягувачем строку, для звернення до нотаріуса, або відсутність у документах строків для погашення заборгованості).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

=== Підсудність ===
Позови до юридичних осіб пред’являються в суд '''за їхнім місцезнаходженням''' згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України]). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України], згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також '''за місцем його виконання'''.

При зверненні до суду необхідно переконатися в тому, що кредитний договір має звичайну письмову - не нотаріальну форму. Також слід перевірити документ по пунктах на наявність передбаченої заздалегідь можливості стягнення кредитного боргу за допомогою виконавчого припису нотаріуса. Перевірити термін, на який видавався кредит (строк повернення кредиту), з терміном, зазначеним у виконавчому написі.

З порядком звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню див. "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]".
[[Файл:Зразок позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.docx|міні|Зразок_позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (кредитний договір+іпотека)]]
За подання позовної заяви про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню сплачується '''судовий збір''', який становить – 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/109132244 Постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 947/10174/21] (визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не піддягає виконанню, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74506060 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц] (виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачем вимог частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»] та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85225042 Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/16682/18] (банки, фінансові компанії, колектори та інші кредитор не мають право стягувати заборгованість, якщо вона не безспірна (боржник не визнав заборгованість і збирається її оскаржувати), а також, якщо мова йде про непосвідчений нотаріально кредитний договір). 
[[категорія: Нотаріат]]
[[категорія: Суди]]
[[категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

2025-08-11T06:07:04Z

Anastasiia.voloshko: /* Місце вчинення виконавчого напису */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1172-99-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://notar.npu.ua/?fbclid=IwAR1DLX2Ihuo-K1b2c5VOxTsaXmuf_Un4lsvXTQIGqIxvPVTsu1QGMkvHvgY Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану"] '''у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів забороняється.'''

06 травня 2023 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3048-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану»]. Цим законом передбачено:

- дозвіл усім без винятку фізичним особам – боржникам здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, але в сукупному розмірі не більше двох мінімальних розмірів заробітної плати в місяць, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту;

- визначається порядок визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника для здійснення видаткових операцій;

- дозволяється самозайнятим особам (які використовують найману працю фізичних осіб) на кошти яких накладено арешт, здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- уточнюється список рішень за якими унеможливлюється припинення звернення стягнення на пенсію, стипендію.

|}
== Порядок вчинення виконавчого напису ==
Порядок вчинення виконавчого напису регламентується Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло '''не більше трьох років''', а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – '''не більше одного року'''. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України], а саме п. 3.4. Розділу 2, Глави 16, '''строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.''' Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов’язання боржником у визначений договором строк.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається '''[https://pidru4niki.com/68900/pravo/zrazok_zayavi_vchinennya_vikonavchogo_napisu_dogovori_poziki заява]'''.
{| class="wikitable"
|-
! '''Докладніше про [[Вчинення нотаріусами виконавчих написів|порядок та вимоги до вчинення виконавчого напису]] '''
|}
=== Місце вчинення виконавчого напису ===
Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача / довірчого засновника або довірчого власника. (пункт 1.4 Глави 16 Розділу ІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]).
=== Порядок стягнення за виконавчим написом ===
Відповідно до статті 90 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o724 Закону України "Про нотаріат"] стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"].

Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання '''протягом трьох років з моменту його вчинення'''. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] (статті 91 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат"]).
== Зміст виконавчого напису ==
У статті 89 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#o742 Закону України "Про нотаріат]" міститься перелік вимог до змісту виконавчого напису, не дотримання яких може також бути підставою для ініціювання його оскарження, зокрема, відповідно до вимог вказаної статті Закону України "Про нотаріат".

'''У виконавчому написі повинні зазначатися:'''
# дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
# найменування та адреса стягувача;
# найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
# строк, за який провадиться стягнення;
# суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
# розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
# номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
# дата набрання юридичної сили;
# строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;
# інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.
''Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.''

У випадку недотримання нотаріусом вимог, щодо надання стягувачем документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та інших вимог закону щодо вчинення виконавчого напису, боржник може реалізувати свої право на звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

=== Звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису ===
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

* відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
* дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи;
* номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
* строк, за який має провадитися стягнення;
* інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

=== '''Підстави''' для визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню ===

* виконавчий напис вчиняється за договором, який нотаріально не посвідчений, що порушує п. 1 постанови Кабінету Міністрів від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»;

* виконавчий напис вчиняється за зобов'язаннями боржника, за якими сплив строк позовної давності, що порушує норму ст. 88 Закону «Про нотаріат»;

* виконавчий напис за кредитними зобов'язаннями вчиняється в порушення вимог, закріплених у ст. 87 Закону «Про нотаріат».

Аналізуючи судову практику, у категорії спорів, щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можна виокремити наступні підстави, для скасування судом даного напису, а саме: відсутність письмового повідомлення, або документів про надсилання боржнику такого повідомлення, де повідомляється про порушення боржником своїх зобов’язань та зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, а також вимога про виконання порушеного зобов`язання; відсутність, або не надання нотаріусу документів, що свідчать про наявність заборгованості чи невиконання боржником своїх зобов’язань перед стягувачем на момент накладення виконавчого напису;недотримання строків для здійснення даної процедури (пропущення стягувачем строку, для звернення до нотаріуса, або відсутність у документах строків для погашення заборгованості).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

=== Підсудність ===
Позови до юридичних осіб пред’являються в суд '''за їхнім місцезнаходженням''' згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України]). Однак, для вказаної категорії справ можлива альтернативна підсудність, що зокрема, вбачається з частина дванадцятої статті 28 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного-процесуального кодексу України], згідно якого, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також '''за місцем його виконання'''.

При зверненні до суду необхідно переконатися в тому, що кредитний договір має звичайну письмову - не нотаріальну форму. Також слід перевірити документ по пунктах на наявність передбаченої заздалегідь можливості стягнення кредитного боргу за допомогою виконавчого припису нотаріуса. Перевірити термін, на який видавався кредит (строк повернення кредиту), з терміном, зазначеним у виконавчому написі.

З порядком звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню див. "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]".
[[Файл:Зразок позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.docx|міні|Зразок_позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (кредитний договір+іпотека)]]
За подання позовної заяви про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню сплачується '''судовий збір''', який становить – 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/109132244 Постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 947/10174/21] (визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не піддягає виконанню, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74506060 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц] (виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню з підстав не дотримання стягувачем вимог частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1255-15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»] та не проведення реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до того, як нотаріус вчинить виконавчий напис).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85225042 Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у справі № 761/16682/18] (банки, фінансові компанії, колектори та інші кредитор не мають право стягувати заборгованість, якщо вона не безспірна (боржник не визнав заборгованість і збирається її оскаржувати), а також, якщо мова йде про непосвідчений нотаріально кредитний договір). 
[[категорія: Нотаріат]]
[[категорія: Суди]]
[[категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Процедура присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна

2025-08-08T13:31:49Z

Anastasiia.voloshko: /* Порядок подання документів для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/690-2021-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 690 "Про затвердження Порядку присвоєння адрес об’єктам будівництва, об’єктам нерухомого майна"]

== Випадки для присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна ==
Адреса об’єкту будівництва (крім номеру окремої частини об’єкта) присвоюється за вибором замовника будівництва: під час надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об’єкту нового будівництва:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об’єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

До пакету документів додається за наявності належним чином завірена копія документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі присвоєння адреси об'єктам нерухомого майна, що виникли внаслідок їх поділу (об'єднання) - надання документу про право власності чи користування земельною ділянкою обов'язкове.

Також до пакету документів додається копія документа, що ідентифікує та посвідчує особу заявника: паспорт - для фізичних осіб, витяг з ЄДР - для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

== Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес ==
Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна визначаються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 частини п’ятої статті 26-3 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (далі - '''Закон''')]:

'''виконавчим органом сільської, селищної, міської ради''' - у разі, якщо об’єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

'''місцевою державною адміністрацією''' - у разі, якщо об’єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися '''виконавчим органам районних в місті рад'''.

'''Центр надання адміністративних послуг''' утворені при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/401-14#n74 астиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".]

Адреса присвоюється об’єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об’єктами нерухомого майна.

'''Адреса не присвоюється:'''

# тимчасовим спорудам;
# будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною;
# іншим об’єктам нерухомого майна, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/690-2021-п#n119 перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об’єктів нерухомого майна] (далі - Порядок присвоєння адрес).

Порядок присвоєння адрес, визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 Законом], '''не поширюється на земельні ділянки'''.

== Порядок подання документів для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси ==
Присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об’єкта будівництва, об’єкта нерухомого майна здійснюються виключно з використанням [https://e-construction.gov.ua/reestri Реєстру будівельної діяльності.]

Перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 статей 26-3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1601 26-4] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1636 26-5 Закону] (пункт 3 Порядку присвоєння адрес).

Документи для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси подаються до уповноважених органів з присвоєння адрес:

* '''виключно в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва''' - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
* '''особисто через центр надання адміністративних послуг''' або в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення центру надання адміністративних послуг - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1).

Документи щодо об’єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю”, подаються замовником уповноваженим органам з присвоєння адрес в паперовій формі з дотриманням вимог Закону України “Про державну таємницю”.

'''Документи, що необхідно надати для отримання присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна:'''

* Заяви про присвоєння адреси об’єкту будівництва або об’єкту нерухомого майна;
* Викопіювання з топографо-геодезичного плану у масштабі М 1:500 із зазначенням місця розташування запланованих об’єктів будівництва, а також головного входу до будинку (для будинків);
* Копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі присвоєння адреси об’єкту будівництва та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів;
* Копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, - у разі присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;
* Оригінал довіреності (у випадку подання документів уповноваженою особою)

Присвоєння або зміна адреси '''не потребує подання документів,''' '''що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою''', у разі присвоєння адреси об’єктам, '''у випадках''':

# реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані;
# реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення;
# комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності.

Присвоєння, зміна, коригування адреси здійснюються з обов’язковим дотриманням тотожності адреси об’єкта та місця розташування земельної ділянки з застосуванням реквізитів, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n1503 пунктами 1-8 частини четвертої статті 26-3 Закону] для:

# об’єктів, що збудовані або будуються на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки;
# об’єктів що створені внаслідок поділу, виділення частки з одноквартирного будинку (індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку).

== Розгляд документів ==
Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація '''протягом п’яти робочих днів''' з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об’єкту нового будівництва, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n474 частиною дев’ятою статті 36] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n497 частиною третьою статті 37 цього Закону]:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об’єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

== Вартість і строк==
За присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна '''плата не стягується.'''

Уповноважений орган з присвоєння адреси протягом п’яти робочих днів з дня отримання від замовника будівництва документів:

# приймає рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва;
# оприлюднює рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва на своєму офіційному веб-сайті (за наявності) або в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (за відсутності веб-сайту);
# забезпечує внесення інформації про присвоєння адреси об’єкту будівництва до реєстру адрес, який ведеться відповідно до Положення про містобудівний кадастр;
# забезпечує розміщення скан-копії рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва в реєстрі містобудівних умов та обмежень.

Рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва за зверненням замовника будівництва надається у паперовій формі.

== Підстави для відмови ==
* Неповний пакет документів.
* Виявлення недостовірних відомостей.
* Невідповідність поданих документів встановленим вимогам.
'''Підставами для зміни адреси об’єкта нерухомого майна є:'''
* зміни в адміністративно-територіальному устрої;
* зміна назви адміністративно-територіальної автономії у складі України, області, району, населеного пункту, вулиці або поіменованого об’єкта;
* об’єднання та поділ вулиць;
* об’єднання, поділ об’єкта нерухомого майна, виділення частки з об'єкта нерухомого майна;
* впорядкування нумерації об’єктів нерухомого майна.
== Результат ==
За результатом отриманої послуги заявнику надаються:
# Свідоцтво про присвоєння поштової адреси об'єкту державної реєстрації, розташованому на території адміністративно-територіальної одиниці.
# Копія розпорядження голови адміністративно-територіальної одиниці.
# Викопіювання з плану М 1:5000 з показом місця розміщення об'єкту, якому присвоєна поштова адреса.
# Копія зразка адресної таблички.
== Див. додатково ==
Див. додатково [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B5%D1%81_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0_(%D0%B7_01.07.2019_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83) Порядок присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна (з 01.07.2019 року)]
[[категорія: Право власності на майно]]
[[категорія: Право власності на землю]]
[[категорія: Адміністративне право]]
[[категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Процедура присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна

2025-08-08T13:29:14Z

Anastasiia.voloshko: /* Порядок подання документів для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/690-2021-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 690 "Про затвердження Порядку присвоєння адрес об’єктам будівництва, об’єктам нерухомого майна"]

== Випадки для присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна ==
Адреса об’єкту будівництва (крім номеру окремої частини об’єкта) присвоюється за вибором замовника будівництва: під час надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об’єкту нового будівництва:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об’єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

До пакету документів додається за наявності належним чином завірена копія документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі присвоєння адреси об'єктам нерухомого майна, що виникли внаслідок їх поділу (об'єднання) - надання документу про право власності чи користування земельною ділянкою обов'язкове.

Також до пакету документів додається копія документа, що ідентифікує та посвідчує особу заявника: паспорт - для фізичних осіб, витяг з ЄДР - для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

== Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес ==
Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна визначаються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 частини п’ятої статті 26-3 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (далі - '''Закон''')]:

'''виконавчим органом сільської, селищної, міської ради''' - у разі, якщо об’єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

'''місцевою державною адміністрацією''' - у разі, якщо об’єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися '''виконавчим органам районних в місті рад'''.

'''Центр надання адміністративних послуг''' утворені при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/401-14#n74 астиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".]

Адреса присвоюється об’єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об’єктами нерухомого майна.

'''Адреса не присвоюється:'''

# тимчасовим спорудам;
# будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною;
# іншим об’єктам нерухомого майна, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/690-2021-п#n119 перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об’єктів нерухомого майна] (далі - Порядок присвоєння адрес).

Порядок присвоєння адрес, визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 Законом], '''не поширюється на земельні ділянки'''.

== Порядок подання документів для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси ==
Присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об’єкта будівництва, об’єкта нерухомого майна здійснюються виключно з використанням [https://e-construction.gov.ua/reestri Реєстру будівельної діяльності.]

Перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 статей 26-3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1601 26-4] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1636 26-5 Закону] (пункт 3 Порядку присвоєння адрес).

Документи для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси подаються до уповноважених органів з присвоєння адрес::

* '''виключно в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва''' - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
* '''особисто через центр надання адміністративних послуг''' або в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення центру надання адміністративних послуг - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1).

Документи щодо об’єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю”, подаються замовником уповноваженим органам з присвоєння адрес в паперовій формі з дотриманням вимог Закону України “Про державну таємницю”.

'''Документи, що необхідно надати для отримання присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна:'''

* Заяви про присвоєння адреси об’єкту будівництва або об’єкту нерухомого майна;
* Викопіювання з топографо-геодезичного плану у масштабі М 1:500 із зазначенням місця розташування запланованих об’єктів будівництва, а також головного входу до будинку (для будинків);
* Копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі присвоєння адреси об’єкту будівництва та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів;
* Копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, - у разі присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;
* Оригінал довіреності (у випадку подання документів уповноваженою особою)

Присвоєння або зміна адреси '''не потребує подання документів,''' '''що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою''', у разі присвоєння адреси об’єктам, '''у випадках''':

# реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані;
# реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення;
# комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності.

Присвоєння, зміна, коригування адреси здійснюються з обов’язковим дотриманням тотожності адреси об’єкта та місця розташування земельної ділянки з застосуванням реквізитів, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n1503 пунктами 1-8 частини четвертої статті 26-3 Закону] для:

# об’єктів, що збудовані або будуються на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки;
# об’єктів що створені внаслідок поділу, виділення частки з одноквартирного будинку (індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку).

== Розгляд документів ==
Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація '''протягом п’яти робочих днів''' з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об’єкту нового будівництва, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n474 частиною дев’ятою статті 36] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n497 частиною третьою статті 37 цього Закону]:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об’єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

== Вартість і строк==
За присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна '''плата не стягується.'''

Уповноважений орган з присвоєння адреси протягом п’яти робочих днів з дня отримання від замовника будівництва документів:

# приймає рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва;
# оприлюднює рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва на своєму офіційному веб-сайті (за наявності) або в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (за відсутності веб-сайту);
# забезпечує внесення інформації про присвоєння адреси об’єкту будівництва до реєстру адрес, який ведеться відповідно до Положення про містобудівний кадастр;
# забезпечує розміщення скан-копії рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва в реєстрі містобудівних умов та обмежень.

Рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва за зверненням замовника будівництва надається у паперовій формі.

== Підстави для відмови ==
* Неповний пакет документів.
* Виявлення недостовірних відомостей.
* Невідповідність поданих документів встановленим вимогам.
'''Підставами для зміни адреси об’єкта нерухомого майна є:'''
* зміни в адміністративно-територіальному устрої;
* зміна назви адміністративно-територіальної автономії у складі України, області, району, населеного пункту, вулиці або поіменованого об’єкта;
* об’єднання та поділ вулиць;
* об’єднання, поділ об’єкта нерухомого майна, виділення частки з об'єкта нерухомого майна;
* впорядкування нумерації об’єктів нерухомого майна.
== Результат ==
За результатом отриманої послуги заявнику надаються:
# Свідоцтво про присвоєння поштової адреси об'єкту державної реєстрації, розташованому на території адміністративно-територіальної одиниці.
# Копія розпорядження голови адміністративно-територіальної одиниці.
# Викопіювання з плану М 1:5000 з показом місця розміщення об'єкту, якому присвоєна поштова адреса.
# Копія зразка адресної таблички.
== Див. додатково ==
Див. додатково [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B5%D1%81_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0_(%D0%B7_01.07.2019_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83) Порядок присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна (з 01.07.2019 року)]
[[категорія: Право власності на майно]]
[[категорія: Право власності на землю]]
[[категорія: Адміністративне право]]
[[категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Процедура присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна

2025-08-08T13:23:01Z

Anastasiia.voloshko: /* Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/690-2021-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 690 "Про затвердження Порядку присвоєння адрес об’єктам будівництва, об’єктам нерухомого майна"]

== Випадки для присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна ==
Адреса об’єкту будівництва (крім номеру окремої частини об’єкта) присвоюється за вибором замовника будівництва: під час надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об’єкту нового будівництва:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об’єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

До пакету документів додається за наявності належним чином завірена копія документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі присвоєння адреси об'єктам нерухомого майна, що виникли внаслідок їх поділу (об'єднання) - надання документу про право власності чи користування земельною ділянкою обов'язкове.

Також до пакету документів додається копія документа, що ідентифікує та посвідчує особу заявника: паспорт - для фізичних осіб, витяг з ЄДР - для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

== Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес ==
Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна визначаються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 частини п’ятої статті 26-3 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (далі - '''Закон''')]:

'''виконавчим органом сільської, селищної, міської ради''' - у разі, якщо об’єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

'''місцевою державною адміністрацією''' - у разі, якщо об’єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися '''виконавчим органам районних в місті рад'''.

'''Центр надання адміністративних послуг''' утворені при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/401-14#n74 астиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".]

Адреса присвоюється об’єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об’єктами нерухомого майна.

'''Адреса не присвоюється:'''

# тимчасовим спорудам;
# будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною;
# іншим об’єктам нерухомого майна, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/690-2021-п#n119 перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об’єктів нерухомого майна] (далі - Порядок присвоєння адрес).

Порядок присвоєння адрес, визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 Законом], '''не поширюється на земельні ділянки'''.

== Порядок подання документів для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси ==
Присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об’єкта будівництва, об’єкта нерухомого майна здійснюються виключно з використанням [https://e-construction.gov.ua/reestri Реєстру будівельної діяльності.]

Перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 статей 26-3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1601 26-4] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1636 26-5 Закону] (пункт 3 Порядку присвоєння адрес).

Документи для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси подаються:

* '''виключно в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва''' - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
* '''особисто через центр надання адміністративних послуг''' або в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення центру надання адміністративних послуг - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1).

Документи щодо об’єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю”, подаються замовником уповноваженим органам з присвоєння адрес в паперовій формі з дотриманням вимог Закону України “Про державну таємницю”.

'''Документи, що необхідно надати для отримання присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна:'''

* Заяви про присвоєння адреси об’єкту будівництва або об’єкту нерухомого майна;
* Викопіювання з топографо-геодезичного плану у масштабі М 1:500 із зазначенням місця розташування запланованих об’єктів будівництва, а також головного входу до будинку (для будинків);
* Копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі присвоєння адреси об’єкту будівництва та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів;
* Копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, - у разі присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;
* Оригінал довіреності (у випадку подання документів уповноваженою особою)

Присвоєння або зміна адреси '''не потребує подання документів,''' '''що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою''', у разі присвоєння адреси об’єктам, '''у випадках''':

# реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані;
# реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення;
# комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності.

Присвоєння, зміна, коригування адреси здійснюються з обов’язковим дотриманням тотожності адреси об’єкта та місця розташування земельної ділянки з застосуванням реквізитів, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n1503 пунктами 1-8 частини четвертої статті 26-3 Закону] для:

# об’єктів, що збудовані або будуються на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки;
# об’єктів що створені внаслідок поділу, виділення частки з одноквартирного будинку (індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку).

== Розгляд документів ==
Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація '''протягом п’яти робочих днів''' з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об’єкту нового будівництва, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n474 частиною дев’ятою статті 36] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n497 частиною третьою статті 37 цього Закону]:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об’єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

== Вартість і строк==
За присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна '''плата не стягується.'''

Уповноважений орган з присвоєння адреси протягом п’яти робочих днів з дня отримання від замовника будівництва документів:

# приймає рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва;
# оприлюднює рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва на своєму офіційному веб-сайті (за наявності) або в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (за відсутності веб-сайту);
# забезпечує внесення інформації про присвоєння адреси об’єкту будівництва до реєстру адрес, який ведеться відповідно до Положення про містобудівний кадастр;
# забезпечує розміщення скан-копії рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва в реєстрі містобудівних умов та обмежень.

Рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва за зверненням замовника будівництва надається у паперовій формі.

== Підстави для відмови ==
* Неповний пакет документів.
* Виявлення недостовірних відомостей.
* Невідповідність поданих документів встановленим вимогам.
'''Підставами для зміни адреси об’єкта нерухомого майна є:'''
* зміни в адміністративно-територіальному устрої;
* зміна назви адміністративно-територіальної автономії у складі України, області, району, населеного пункту, вулиці або поіменованого об’єкта;
* об’єднання та поділ вулиць;
* об’єднання, поділ об’єкта нерухомого майна, виділення частки з об'єкта нерухомого майна;
* впорядкування нумерації об’єктів нерухомого майна.
== Результат ==
За результатом отриманої послуги заявнику надаються:
# Свідоцтво про присвоєння поштової адреси об'єкту державної реєстрації, розташованому на території адміністративно-територіальної одиниці.
# Копія розпорядження голови адміністративно-територіальної одиниці.
# Викопіювання з плану М 1:5000 з показом місця розміщення об'єкту, якому присвоєна поштова адреса.
# Копія зразка адресної таблички.
== Див. додатково ==
Див. додатково [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B5%D1%81_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0_(%D0%B7_01.07.2019_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83) Порядок присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна (з 01.07.2019 року)]
[[категорія: Право власності на майно]]
[[категорія: Право власності на землю]]
[[категорія: Адміністративне право]]
[[категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Процедура присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна

2025-08-08T13:20:08Z

Anastasiia.voloshko: /* Випадки для присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/690-2021-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 690 "Про затвердження Порядку присвоєння адрес об’єктам будівництва, об’єктам нерухомого майна"]

== Випадки для присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна ==
Адреса об’єкту будівництва (крім номеру окремої частини об’єкта) присвоюється за вибором замовника будівництва: під час надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об’єкту нового будівництва:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об’єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

До пакету документів додається за наявності належним чином завірена копія документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі присвоєння адреси об'єктам нерухомого майна, що виникли внаслідок їх поділу (об'єднання) - надання документу про право власності чи користування земельною ділянкою обов'язкове.

Також до пакету документів додається копія документа, що ідентифікує та посвідчує особу заявника: паспорт - для фізичних осіб, витяг з ЄДР - для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

== Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес ==
Органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об’єктів будівництва, об’єктів нерухомого майна (''крім номеру квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об’єктом нерухомого майна (за наявності)'') визначаються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 частини п’ятої статті 26-3 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (далі - '''Закон''')]:

'''виконавчим органом сільської, селищної, міської ради''' - у разі, якщо об’єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

'''місцевою державною адміністрацією''' - у разі, якщо об’єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.

У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися '''виконавчим органам районних в місті рад'''.

'''Центр надання адміністративних послуг''' утворені при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/401-14#n74 астиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".]

Адреса присвоюється об’єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об’єктами нерухомого майна.

'''Адреса не присвоюється:'''

# тимчасовим спорудам;
# будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною;
# іншим об’єктам нерухомого майна, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/690-2021-п#n119 перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об’єктів нерухомого майна] (далі - Порядок присвоєння адрес).

Порядок присвоєння адрес, визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 Законом], '''не поширюється на земельні ділянки'''.

== Порядок подання документів для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси ==
Присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об’єкта будівництва, об’єкта нерухомого майна здійснюються виключно з використанням [https://e-construction.gov.ua/reestri Реєстру будівельної діяльності.]

Перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1503 статей 26-3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1601 26-4] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n1636 26-5 Закону] (пункт 3 Порядку присвоєння адрес).

Документи для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси подаються:

* '''виключно в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва''' - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
* '''особисто через центр надання адміністративних послуг''' або в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення центру надання адміністративних послуг - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1).

Документи щодо об’єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю”, подаються замовником уповноваженим органам з присвоєння адрес в паперовій формі з дотриманням вимог Закону України “Про державну таємницю”.

'''Документи, що необхідно надати для отримання присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна:'''

* Заяви про присвоєння адреси об’єкту будівництва або об’єкту нерухомого майна;
* Викопіювання з топографо-геодезичного плану у масштабі М 1:500 із зазначенням місця розташування запланованих об’єктів будівництва, а також головного входу до будинку (для будинків);
* Копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі присвоєння адреси об’єкту будівництва та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів;
* Копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, - у разі присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;
* Оригінал довіреності (у випадку подання документів уповноваженою особою)

Присвоєння або зміна адреси '''не потребує подання документів,''' '''що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою''', у разі присвоєння адреси об’єктам, '''у випадках''':

# реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані;
# реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення;
# комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності.

Присвоєння, зміна, коригування адреси здійснюються з обов’язковим дотриманням тотожності адреси об’єкта та місця розташування земельної ділянки з застосуванням реквізитів, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n1503 пунктами 1-8 частини четвертої статті 26-3 Закону] для:

# об’єктів, що збудовані або будуються на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки;
# об’єктів що створені внаслідок поділу, виділення частки з одноквартирного будинку (індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку).

== Розгляд документів ==
Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація '''протягом п’яти робочих днів''' з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об’єкту нового будівництва, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n474 частиною дев’ятою статті 36] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17/page#n497 частиною третьою статті 37 цього Закону]:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об’єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

== Вартість і строк==
За присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна '''плата не стягується.'''

Уповноважений орган з присвоєння адреси протягом п’яти робочих днів з дня отримання від замовника будівництва документів:

# приймає рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва;
# оприлюднює рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва на своєму офіційному веб-сайті (за наявності) або в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (за відсутності веб-сайту);
# забезпечує внесення інформації про присвоєння адреси об’єкту будівництва до реєстру адрес, який ведеться відповідно до Положення про містобудівний кадастр;
# забезпечує розміщення скан-копії рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва в реєстрі містобудівних умов та обмежень.

Рішення про присвоєння адреси об’єкту будівництва за зверненням замовника будівництва надається у паперовій формі.

== Підстави для відмови ==
* Неповний пакет документів.
* Виявлення недостовірних відомостей.
* Невідповідність поданих документів встановленим вимогам.
'''Підставами для зміни адреси об’єкта нерухомого майна є:'''
* зміни в адміністративно-територіальному устрої;
* зміна назви адміністративно-територіальної автономії у складі України, області, району, населеного пункту, вулиці або поіменованого об’єкта;
* об’єднання та поділ вулиць;
* об’єднання, поділ об’єкта нерухомого майна, виділення частки з об'єкта нерухомого майна;
* впорядкування нумерації об’єктів нерухомого майна.
== Результат ==
За результатом отриманої послуги заявнику надаються:
# Свідоцтво про присвоєння поштової адреси об'єкту державної реєстрації, розташованому на території адміністративно-територіальної одиниці.
# Копія розпорядження голови адміністративно-територіальної одиниці.
# Викопіювання з плану М 1:5000 з показом місця розміщення об'єкту, якому присвоєна поштова адреса.
# Копія зразка адресної таблички.
== Див. додатково ==
Див. додатково [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B5%D1%81_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0_(%D0%B7_01.07.2019_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83) Порядок присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна (з 01.07.2019 року)]
[[категорія: Право власності на майно]]
[[категорія: Право власності на землю]]
[[категорія: Адміністративне право]]
[[категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Процесуальні обмеження закриття провадження у випадку відмови від позову до податкового органу

2025-02-07T14:44:53Z

Anastasiia.voloshko: /* Процесуальні обмеження закриття провадження */

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАСУ)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/82685050 Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 № 826/14042/16.]
*[https://unba.org.ua/assets/uploads/news/2019-08-07-v-snik-naau-7-2019_5d4b026592d9f.pdf Вісник НААУ № 7-8 (55) серпень 2019]
==Відмова від позову==
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1 ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 КАСУ]).

До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 КАСУ]).

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог. (ч.ч. 3-4 ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 КАСУ]).

== Процесуальні обмеження закриття провадження ==
Суд не приймає '''''відмови від позову''''', визнання позову ''і продовжує розгляд адміністративної справи'', якщо ці дії позивача або відповідача '''''суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси''''' (ч. 5 ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 КАСУ]).

Отже, вказана норма зобов’язує суд, при розгляді заяви про відмову від позову, перевірити можливість впливу закриття провадження на правове становище інших осіб, які хоч і не є учасниками такої справи, але можуть зазнати порушення прав, свобод та законних інтересів у результаті закриття провадження в адміністративній справі на підставі прийнятої судом заяви про відмову від позову. В іншому випадку суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи.

При вирішенні питання про закриття провадження у справі суд повинен з’ясувати наявність або відсутність порушеного права або інтересу інших осіб, а також їх обов’язків у цих правовідносинах.

Крім того, даний правовий висновок висвітлено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82685050 постанові від 20.06.19 р. у справі № 826/14042/16].

У цьому рішенні Верховний Суд фактично вказав, що при розгляді заяви директора (на час розгляду справи судом) підприємства про відмову від позову '''слід враховувати інтереси попереднього керівника''' '''такого підприємства''', незважаючи на те, що фактичним предметом спору у справі є рішення податкового органу, якими збільшено суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, що донараховані саме підприємству як платнику таких податкових надходжень, а не його керівнику як фізичній особі.

Таким чином, Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу гр. К., з-поміж вище наведених обставин також виділив те, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання ''підстав та періоду проведення перевірки''. Але ж саме з метою правильного вирішення питання щодо можливості порушення прав та інтересів гр. К. і ''виникнення у контролюючого органу права на прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної та проведеної у межах кримінального провадження'', зазначена обставина має важливе значення, що пов’язано насамперед з існування до 01.09.15 р. у ПК прямої заборони (п. 86.9 ст. 86 ПК) на прийняття податковим органом рішень про збільшення податкових зобов’язань за результатами перевірок, проведених на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n1788 п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України].

Верховний Суд у постанові від 20.06.19 р. торкнувся питання набуття актом перевірки процесуально-доказового статусу в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1048 ст. 84 КПК] у разі призначення суб’єктом досудового розслідування такого заходу податкового контролю у межах кримінального провадження, а також інше дискусійне питання — це встановлення кола суб’єктів кримінально-процесуального та адміністративного процесів, на права, свободи та законні інтереси яких впливають податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі такої перевірки.

Тобто суд касаційної інстанції у згаданій постанові від 20.06.19 р. ''виділив та розмежував фізичну особу'' (керівника підприємства у період, охоплений перевіркою), якій пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, в тому числі на підставі податкового повідомлення-рішення, та ''юридичну особу (підприємство)'', котрій податковим органом і визначено до сплати податкові зобов’язання як окремих самостійних правових суб’єктів, інтереси яких слід враховувати при розгляді судом заяви про відмову від позову до податкового органу.

Таким чином, Касаційним адміністративним судом зазначено, що «'''у разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акта перевірки, проведеної за постановою слідчого у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, щодо посадових осіб Товариства, встановлюються обов’язкові приписи не лише щодо юридичної особи, якій адресовано таке рішення, а й цих посадових осіб, щодо яких передбачена адміністративна, кримінальна, цивільна (відшкодування матеріальної шкоди) та дисциплінарна відповідальність'''.

Натомість незалежно від рішення суду в кримінальній справі про наявність або відсутність кримінального правопорушення в діях посадових осіб Товариства перевірка правомірності податкового повідомлення-рішення покладається лише на суд адміністративної юрисдикції».
[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Процесуальні обмеження закриття провадження у випадку відмови від позову до податкового органу

2025-02-07T14:43:53Z

Anastasiia.voloshko: /* Відмова від позову */

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАСУ)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/82685050 Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 № 826/14042/16.]
*[https://unba.org.ua/assets/uploads/news/2019-08-07-v-snik-naau-7-2019_5d4b026592d9f.pdf Вісник НААУ № 7-8 (55) серпень 2019]
==Відмова від позову==
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч. 1 ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 КАСУ]).

До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 КАСУ]).

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог. (ч.ч. 3-4 ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 КАСУ]).

== Процесуальні обмеження закриття провадження ==
Суд не приймає '''''відмови від позову''''', визнання позову ''і продовжує розгляд адміністративної справи'', якщо ці дії позивача або відповідача '''''суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси''''' (ч. 5 ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10971 КАСУ]).

Отже, вказана норма зобов’язує суд, при розгляді заяви про відмову від позову, перевірити можливість впливу закриття провадження на правове становище інших осіб, які хоч і не є учасниками такої справи, але можуть зазнати порушення прав, свобод та законних інтересів у результаті закриття провадження в адміністративній справі на підставі прийнятої судом заяви про відмову від позову. В іншому випадку суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи.

При вирішенні питання про закриття провадження у справі суд повинен з’ясувати наявність або відсутність порушеного права або інтересу інших осіб, а також їх обов’язків у цих правовідносинах.

Крім того, даний правовий висновок висвітлено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82685050 постанові від 20.06.19 р. у справі № 826/14042/16].

У цьому рішенні Верховний Суд фактично вказав, що при розгляді заяви директора (на час розгляду справи судом) підприємства про відмову від позову '''слід враховувати інтереси попереднього керівника''' '''такого підприємства''', незважаючи на те, що фактичним предметом спору у справі є рішення податкового органу, якими збільшено суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, що донараховані саме підприємству як платнику таких податкових надходжень, а не його керівнику як фізичній особі.

Таким чином, Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу гр. К., з-поміж вище наведених обставин також виділив те, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання ''підстав та періоду проведення перевірки''. Але ж саме з метою правильного вирішення питання щодо можливості порушення прав та інтересів гр. К. і ''виникнення у контролюючого органу права на прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної та проведеної у межах кримінального провадження'', зазначена обставина має важливе значення, що пов’язано насамперед з існування до 01.09.15 р. у ПК прямої заборони (п. 86.9 ст. 86 ПК) на прийняття податковим органом рішень про збільшення податкових зобов’язань за результатами перевірок, проведених на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n1788 п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України].

Верховний Суд у постанові від 20.06.19 р. торкнувся питання набуття актом перевірки процесуально-доказового статусу в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1048 ст. 84 КПК] у разі призначення суб’єктом досудового розслідування такого заходу податкового контролю у межах кримінального провадження, а також інше дискусійне питання — це встановлення кола суб’єктів кримінально-процесуального та адміністративного процесів, на права, свободи та законні інтереси яких впливають податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі такої перевірки.

Тобто суд касаційної інстанції у згаданій постанові від 20.06.19 р. ''виділив та розмежував фізичну особу'' (керівника підприємства у період, охоплений перевіркою), якій пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, в тому числі на підставі податкового повідомлення-рішення, та ''юридичну особу (підприємство)'', котрій податковим органом і визначено до сплати податкові зобов’язання як окремих самостійних правових суб’єктів, інтереси яких слід враховувати при розгляді судом заяви про відмову від позову до податкового органу.

Таким чином, Касаційним адміністративним судом зазначено, що «'''у разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акта перевірки, проведеної за постановою слідчого у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, щодо посадових осіб ТОВ, встановлюються обов’язкові приписи не лише щодо юридичної особи, якій адресовано таке рішення, а й тих посадових осіб, щодо яких передбачена адміністративна, кримінальна, цивільна (відшкодування матеріальної шкоди) та дисциплінарна відповідальність'''.

Натомість незалежно від рішення суду в кримінальній справі про наявність або відсутність кримінального правопорушення в діях посадових осіб Товариства перевірка правомірності податкового повідомлення-рішення покладається лише на суд адміністративної юрисдикції».
[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Конфлікт інтересів в антикорупційному законодавстві

2025-02-07T11:44:55Z

Anastasiia.voloshko: /* Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1- 212-21)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print1497374213730436 Закон України «Про запобігання корупції»]

== Поняття конфлікту інтересів ==
'''Конфлікт інтересів''' - це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій.

'''Потенційний конфлікт інтересів''' - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Реальний конфлікт інтересів''' - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Приватний інтерес''' - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

== Запобігання конфлікту інтересів ==
Згідно ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] суб’єкти, зазначені у частині 1,2 ст. 3 цього закону, зобов’язані:
*вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
*повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
*не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
*вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

'''Зверніть увагу!''' Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади ''протягом двох робочих днів'' після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз’ясненням до Національного агентства.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів ''упродовж семи робочих днів'' роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

== Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів ==
[[Файл:Конфлікт інтересів у схемі.jpg|міні]]
Згідно з ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
# усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
# застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
# обмеження доступу особи до певної інформації;
# перегляд обсягу службових повноважень особи;
# переведення особи на іншу посаду;
# звільнення особи.

Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Інших способів самостійного врегулювання конфлікту інтересів законодавством не передбачено.

== Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції ==
1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
# повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
# запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
# брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
# вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
# проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
# здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
# здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.(ч. 2 ст.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України"Про запобігання корупції"])

3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття. (ч. 3 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

4. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх на своїх офіційних веб-сайтах. (ч. 4 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

== Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів ==
Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 65-1 Закону], якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 3 цього Закону], притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов'язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності:

'''дисциплінарну відповідальність за:'''
# неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи);
# неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 ч.2 статті 65-1 Закону])
'''цивільно-правову відповідальність за:'''
* вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
'''адміністративну відповідальність за:'''
# неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень частини шостої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення (штраф від 6 800 до 13 600 гривень з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) (ч.3.статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

В аспекті '''кримінальної відповідальності''' за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам'ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання владою або службовим становищем» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 364 Кримінального кодексу України]), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 368 Кримінального кодексу України]) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Конфлікт інтересів в антикорупційному законодавстві

2025-02-07T11:41:13Z

Anastasiia.voloshko: /* Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1- 212-21)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print1497374213730436 Закон України «Про запобігання корупції»]

== Поняття конфлікту інтересів ==
'''Конфлікт інтересів''' - це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій.

'''Потенційний конфлікт інтересів''' - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Реальний конфлікт інтересів''' - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Приватний інтерес''' - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

== Запобігання конфлікту інтересів ==
Згідно ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] суб’єкти, зазначені у частині 1,2 ст. 3 цього закону, зобов’язані:
*вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
*повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
*не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
*вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

'''Зверніть увагу!''' Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади ''протягом двох робочих днів'' після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз’ясненням до Національного агентства.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів ''упродовж семи робочих днів'' роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

== Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів ==
[[Файл:Конфлікт інтересів у схемі.jpg|міні]]
Згідно з ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
# усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
# застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
# обмеження доступу особи до певної інформації;
# перегляд обсягу службових повноважень особи;
# переведення особи на іншу посаду;
# звільнення особи.

Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Інших способів самостійного врегулювання конфлікту інтересів законодавством не передбачено.

== Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції ==
1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
# повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
# запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
# брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
# вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
# проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
# здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
# здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.(ч. 2 ст.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України"Про запобігання корупції"])

3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття. (ч. 3 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

4. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх на своїх офіційних веб-сайтах. (ч. 4 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

== Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів ==
Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 65-1 Закону], якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 3 цього Закону], притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов'язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності:

'''дисциплінарну відповідальність за:'''
# неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи);
# неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 ч.2 статті 65-1 Закону])
'''цивільно-правову відповідальність за:'''
* вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
'''адміністративну відповідальність за:'''
# неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень частини шостої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення (штраф від 6 800 до 13 600 гривень з (обов'язковим) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) (ч.3.статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

В аспекті '''кримінальної відповідальності''' за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам'ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання владою або службовим становищем» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 364 Кримінального кодексу України]), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 368 Кримінального кодексу України]) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Конфлікт інтересів в антикорупційному законодавстві

2025-02-07T11:33:37Z

Anastasiia.voloshko: /* Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1- 212-21)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print1497374213730436 Закон України «Про запобігання корупції»]

== Поняття конфлікту інтересів ==
'''Конфлікт інтересів''' - це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій.

'''Потенційний конфлікт інтересів''' - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Реальний конфлікт інтересів''' - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Приватний інтерес''' - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

== Запобігання конфлікту інтересів ==
Згідно ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] суб’єкти, зазначені у частині 1,2 ст. 3 цього закону, зобов’язані:
*вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
*повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
*не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
*вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

'''Зверніть увагу!''' Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади ''протягом двох робочих днів'' після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз’ясненням до Національного агентства.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів ''упродовж семи робочих днів'' роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

== Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів ==
[[Файл:Конфлікт інтересів у схемі.jpg|міні]]
Згідно з ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
# усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
# застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
# обмеження доступу особи до певної інформації;
# перегляд обсягу службових повноважень особи;
# переведення особи на іншу посаду;
# звільнення особи.

Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Інших способів самостійного врегулювання конфлікту інтересів законодавством не передбачено.

== Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції ==
1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
# повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
# запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
# брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
# вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
# проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
# здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
# здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.(ч. 2 ст.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України"Про запобігання корупції"])

3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття. (ч. 3 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

4. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх на своїх офіційних веб-сайтах. (ч. 4 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

== Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів ==
Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 65-1 Закону], якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 3 цього Закону], притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов'язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності:

'''дисциплінарну відповідальність за:'''
# неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи);
# неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 ч.2 статті 65-1 Закону])
'''цивільно-правову відповідальність за:'''
* вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
'''адміністративну відповідальність за:'''
# неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення (штраф від 6 800 до 13 600 гривень з (обов'язковим) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) (ч.3.статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

В аспекті '''кримінальної відповідальності''' за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам'ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання владою або службовим становищем» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 364 Кримінального кодексу України]), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 368 Кримінального кодексу України]) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Конфлікт інтересів в антикорупційному законодавстві

2025-02-07T11:21:34Z

Anastasiia.voloshko: /* Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1- 212-21)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print1497374213730436 Закон України «Про запобігання корупції»]

== Поняття конфлікту інтересів ==
'''Конфлікт інтересів''' - це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій.

'''Потенційний конфлікт інтересів''' - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Реальний конфлікт інтересів''' - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Приватний інтерес''' - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

== Запобігання конфлікту інтересів ==
Згідно ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] суб’єкти, зазначені у частині 1,2 ст. 3 цього закону, зобов’язані:
*вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
*повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
*не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
*вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

'''Зверніть увагу!''' Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади ''протягом двох робочих днів'' після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз’ясненням до Національного агентства.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів ''упродовж семи робочих днів'' роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

== Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів ==
[[Файл:Конфлікт інтересів у схемі.jpg|міні]]
Згідно з ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
# усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
# застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
# обмеження доступу особи до певної інформації;
# перегляд обсягу службових повноважень особи;
# переведення особи на іншу посаду;
# звільнення особи.

Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Інших способів самостійного врегулювання конфлікту інтересів законодавством не передбачено.

== Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції ==
1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
# повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
# запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
# брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
# вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
# проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
# здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
# здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.(ч. 2 ст.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України"Про запобігання корупції"])

3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття. (ч. 3 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

4. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх на своїх офіційних веб-сайтах. (ч. 4 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

== Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів ==
Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 65-1 Закону], якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 3 цього Закону], притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов'язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності:

'''дисциплінарну відповідальність за:'''
# неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи);
# неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності (застосовується обов'язково) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 ч.2 статті 65-1 Закону])
'''цивільно-правову відповідальність за:'''
* вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
'''адміністративну відповідальність за:'''
# неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення (штраф від 6 800 до 13 600 гривень з (обов'язковим) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) (ч.3.статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

В аспекті '''кримінальної відповідальності''' за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам'ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання владою або службовим становищем» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 364 Кримінального кодексу України]), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 368 Кримінального кодексу України]) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Конфлікт інтересів в антикорупційному законодавстві

2025-02-07T11:11:26Z

Anastasiia.voloshko: /* Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1- 212-21)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print1497374213730436 Закон України «Про запобігання корупції»]

== Поняття конфлікту інтересів ==
'''Конфлікт інтересів''' - це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій.

'''Потенційний конфлікт інтересів''' - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Реальний конфлікт інтересів''' - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Приватний інтерес''' - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

== Запобігання конфлікту інтересів ==
Згідно ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] суб’єкти, зазначені у частині 1,2 ст. 3 цього закону, зобов’язані:
*вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
*повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
*не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
*вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

'''Зверніть увагу!''' Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади ''протягом двох робочих днів'' після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз’ясненням до Національного агентства.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів ''упродовж семи робочих днів'' роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

== Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів ==
[[Файл:Конфлікт інтересів у схемі.jpg|міні]]
Згідно з ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
# усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
# застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
# обмеження доступу особи до певної інформації;
# перегляд обсягу службових повноважень особи;
# переведення особи на іншу посаду;
# звільнення особи.

Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Інших способів самостійного врегулювання конфлікту інтересів законодавством не передбачено.

== Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції ==
1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
# повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
# запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
# брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
# вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
# проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
# здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
# здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.(ст.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України"Про запобігання корупції"])

3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття. (ч. 3 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

4. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх на своїх офіційних веб-сайтах. (ч. 4 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

== Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів ==
Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 65-1 Закону], якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 3 цього Закону], притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов'язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності:

'''дисциплінарну відповідальність за:'''
# неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи);
# неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності (застосовується обов'язково) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 ч.2 статті 65-1 Закону])
'''цивільно-правову відповідальність за:'''
* вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
'''адміністративну відповідальність за:'''
# неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення (штраф від 6 800 до 13 600 гривень з (обов'язковим) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) (ч.3.статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

В аспекті '''кримінальної відповідальності''' за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам'ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання владою або службовим становищем» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 364 Кримінального кодексу України]), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 368 Кримінального кодексу України]) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Конфлікт інтересів в антикорупційному законодавстві

2025-02-07T11:06:13Z

Anastasiia.voloshko: /* Запобігання конфлікту інтересів */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1- 212-21)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print1497374213730436 Закон України «Про запобігання корупції»]

== Поняття конфлікту інтересів ==
'''Конфлікт інтересів''' - це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій.

'''Потенційний конфлікт інтересів''' - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Реальний конфлікт інтересів''' - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»]).

'''Приватний інтерес''' - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

== Запобігання конфлікту інтересів ==
Згідно ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції»] суб’єкти, зазначені у частині 1,2 ст. 3 цього закону, зобов’язані:
*вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
*повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
*не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
*вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

'''Зверніть увагу!''' Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади ''протягом двох робочих днів'' після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз’ясненням до Національного агентства.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів ''упродовж семи робочих днів'' роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

== Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів ==
[[Файл:Конфлікт інтересів у схемі.jpg|міні]]
Згідно з ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] зовнішнє регулювання конлікту інтересів здійснюється наступним шляхом:
# усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
# застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
# обмеження доступу особи до певної інформації;
# перегляд обсягу службових повноважень особи;
# переведення особи на іншу посаду;
# звільнення особи.

Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Інших способів самостійного врегулювання конфлікту інтересів законодавством не передбачено.

== Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції ==
1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
# повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
# запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
# брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
# вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
# проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
# здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
# здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.(ст.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України"Про запобігання корупції"])

3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб’єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття. (ч. 3 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

4. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування узагальнюють результати громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, передбачених частиною третьою цієї статті, та оприлюднюють їх на своїх офіційних веб-сайтах. (ч. 4 ст. 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"])

== Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів ==
Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 65-1 Закону], якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n24 3 цього Закону], притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов'язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності:

'''дисциплінарну відповідальність за:'''
# неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи);
# неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності (застосовується обов'язково) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n701 ч.2 статті 65-1 Закону])
'''цивільно-правову відповідальність за:'''
* вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
'''адміністративну відповідальність за:'''
# неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]);
# за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення (штраф від 6 800 до 13 600 гривень з (обов'язковим) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) (ч.3.статті 172-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]).

В аспекті '''кримінальної відповідальності''' за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам'ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання владою або службовим становищем» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 364 Кримінального кодексу України]), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 368 Кримінального кодексу України]) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора спадкодавця

2025-02-07T09:17:45Z

Anastasiia.voloshko: /* Подача претензії */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]"
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 32535 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"]

== Склад спадщини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1216 ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) 
До складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам (див. коментар до ст. 1219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). 

== Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини ==
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
# особисті немайнові права;
# право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
# право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
# права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (стаття 1219 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Спадкоємці ==
Спадкування здійснюється за заповітом та за законом ( с[Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5691 таття 1217 Цивільного кодексу України]). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Заведення спадкової справи ==
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна: про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину, спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя), про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторівь(п.п.2.1 п.2 гл.10 Розділу ІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5]).

== Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців ==
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить '''не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна''', пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом '''протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.'''

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Способи пред’явлення вимог кредитора ==
* безпосередньо - спадкоємцю (спадкоємцям);
* опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України – через консульські установи.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

== Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора ==
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається (абз.6 п.28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]»

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Подача претензії ==
'''Претензії кредиторів''', як і заяви про прийняття спадщини; заяви про відмову від спадщини; заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; заяви спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування, заява спадкоємця про завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, тощо '''реєструються''' в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи.

== Позовна давність ==
На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) не поширюються правила статті 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#top Цивільного кодексу України] про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється '''загальна позовна давність''' (стаття 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). 
Вимоги про відшкодування зазначених витрат можуть бути пред'явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відумерлою (п.15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»])

== Судова практика ==
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у [https://verdictum.ligazakon.net/document/85009045 постанові у справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року], при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
* чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.ч.2 та 3 ст.1282 ЦК], оскільки в разі пропуску таких строків на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 4 ст. 1281 ЦК] кредитор позбавляється права вимоги;
* коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
* при дотриманні кредитором строків, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1282 ЦК], та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
* при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.1 ст.1282 ЦК].

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора спадкодавця

2025-02-07T09:16:56Z

Anastasiia.voloshko: /* Подача претензії */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]"
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 32535 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"]

== Склад спадщини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1216 ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) 
До складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам (див. коментар до ст. 1219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). 

== Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини ==
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
# особисті немайнові права;
# право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
# право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
# права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (стаття 1219 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Спадкоємці ==
Спадкування здійснюється за заповітом та за законом ( с[Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5691 таття 1217 Цивільного кодексу України]). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Заведення спадкової справи ==
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна: про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину, спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя), про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторівь(п.п.2.1 п.2 гл.10 Розділу ІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5]).

== Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців ==
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить '''не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна''', пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом '''протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.'''

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Способи пред’явлення вимог кредитора ==
* безпосередньо - спадкоємцю (спадкоємцям);
* опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України – через консульські установи.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

== Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора ==
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається (абз.6 п.28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]»

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Подача претензії ==
'''Претензії кредиторів''', як і заяви про прийняття спадщини; заяви про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від спадщини; заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; заяви спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування, заява спадкоємця про завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, тощо '''реєструються''' в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи.

== Позовна давність ==
На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) не поширюються правила статті 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#top Цивільного кодексу України] про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється '''загальна позовна давність''' (стаття 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). 
Вимоги про відшкодування зазначених витрат можуть бути пред'явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відумерлою (п.15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»])

== Судова практика ==
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у [https://verdictum.ligazakon.net/document/85009045 постанові у справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року], при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
* чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.ч.2 та 3 ст.1282 ЦК], оскільки в разі пропуску таких строків на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 4 ст. 1281 ЦК] кредитор позбавляється права вимоги;
* коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
* при дотриманні кредитором строків, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1282 ЦК], та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
* при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.1 ст.1282 ЦК].

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора спадкодавця

2025-02-07T08:54:31Z

Anastasiia.voloshko: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]"
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 32535 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"]

== Склад спадщини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1216 ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) 
До складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам (див. коментар до ст. 1219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). 

== Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини ==
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
# особисті немайнові права;
# право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
# право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
# права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (стаття 1219 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Спадкоємці ==
Спадкування здійснюється за заповітом та за законом ( с[Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5691 таття 1217 Цивільного кодексу України]). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Заведення спадкової справи ==
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна: про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину, спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя), про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторівь(п.п.2.1 п.2 гл.10 Розділу ІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5]).

== Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців ==
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить '''не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна''', пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом '''протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.'''

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Способи пред’явлення вимог кредитора ==
* безпосередньо - спадкоємцю (спадкоємцям);
* опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України – через консульські установи.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

== Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора ==
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається (абз.6 п.28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]»

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Подача претензії ==
'''Претензії кредиторів''', як і заяви про прийняття спадщини; заяви про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від спадщини; заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; заяви спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування, заява спадкоємця про завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, тощо '''реєструються''' в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи. (пункт 11.1.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5]).

== Позовна давність ==
На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) не поширюються правила статті 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#top Цивільного кодексу України] про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється '''загальна позовна давність''' (стаття 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). 
Вимоги про відшкодування зазначених витрат можуть бути пред'явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відумерлою (п.15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»])

== Судова практика ==
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у [https://verdictum.ligazakon.net/document/85009045 постанові у справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року], при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
* чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.ч.2 та 3 ст.1282 ЦК], оскільки в разі пропуску таких строків на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 4 ст. 1281 ЦК] кредитор позбавляється права вимоги;
* коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
* при дотриманні кредитором строків, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1282 ЦК], та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
* при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.1 ст.1282 ЦК].

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора спадкодавця

2025-02-07T08:12:17Z

Anastasiia.voloshko: /* Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]"
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 32535 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"]

== Склад спадщини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1216 ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) 
До складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам (див. коментар до ст. 1219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). 

== Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини ==
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
# особисті немайнові права;
# право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
# право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
# права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (стаття 1219 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Спадкоємці ==
Спадкування здійснюється за заповітом та за законом ( с[Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5691 таття 1217 Цивільного кодексу України]). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Заведення спадкової справи ==
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна: про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину, спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя), про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторівь(п.п.2.1 п.2 гл.10 Розділу ІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5]).

== Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців ==
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить '''не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна''', пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом '''протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.'''

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Способи пред’явлення вимог кредитора ==
* безпосередньо - спадкоємцю (спадкоємцям);
* опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України – через консульські установи.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

== Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора ==
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається (абз.6 п.28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]»

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Подача претензії ==
'''Претензії кредиторів''', як і заяви про прийняття спадщини; заяви про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від спадщини; заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; заяви спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування, заява спадкоємця про завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, тощо '''реєструються''' в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи. (пункт 11.1.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5]).

== Позовна давність ==
На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) не поширюються правила статті 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#top Цивільного кодексу України] про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється '''загальна позовна давність''' (стаття 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). 
Вимоги про відшкодування зазначених витрат можуть бути пред'явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відумерлою (п.15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»])

== Судова практика ==
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у [https://verdictum.ligazakon.net/document/85009045 постанові у справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року], при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
* чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.ч.2 та 3 ст.1282 ЦК], оскільки в разі пропуску таких строків на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 4 ст. 1281 ЦК] кредитор позбавляється права вимоги;
* коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
* при дотриманні кредитором строків, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1282 ЦК], та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
* при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.1 ст.1282 ЦК].

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора спадкодавця

2025-02-07T07:58:55Z

Anastasiia.voloshko: /* Способи пред’явлення вимог кредитора */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]"
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 32535 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"]

== Склад спадщини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1216 ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) 
До складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам (див. коментар до ст. 1219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). 

== Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини ==
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
# особисті немайнові права;
# право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
# право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
# права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (стаття 1219 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Спадкоємці ==
Спадкування здійснюється за заповітом та за законом ( с[Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5691 таття 1217 Цивільного кодексу України]). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Заведення спадкової справи ==
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна: про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину, спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя), про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторівь(п.п.2.1 п.2 гл.10 Розділу ІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5]).

== Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців ==
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить '''не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна''', пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом '''протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.'''

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Способи пред’явлення вимог кредитора ==
* безпосередньо - спадкоємцю (спадкоємцям);
* опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України – через консульські установи.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

== Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора ==
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається (абз.6 п.28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]»

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Подача претензії ==
'''Претензії кредиторів''', як і заяви про прийняття спадщини; заяви про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від спадщини; заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; заяви спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування, заява спадкоємця про завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, тощо '''реєструються''' в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи. (пункт 11.1.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5]).

== Позовна давність ==
На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) не поширюються правила статті 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#top Цивільного кодексу України] про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється '''загальна позовна давність''' (стаття 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). 
Вимоги про відшкодування зазначених витрат можуть бути пред'явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відумерлою (п.15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»])

== Судова практика ==
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у [https://verdictum.ligazakon.net/document/85009045 постанові у справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року], при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
* чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.ч.2 та 3 ст.1282 ЦК], оскільки в разі пропуску таких строків на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 4 ст. 1281 ЦК] кредитор позбавляється права вимоги;
* коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
* при дотриманні кредитором строків, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1282 ЦК], та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
* при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.1 ст.1282 ЦК].

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора спадкодавця

2025-02-07T07:47:35Z

Anastasiia.voloshko: /* Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]"
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 32535 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"]

== Склад спадщини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1216 ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) 
До складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам (див. коментар до ст. 1219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). 

== Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини ==
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
# особисті немайнові права;
# право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
# право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
# права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (стаття 1219 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Спадкоємці ==
Спадкування здійснюється за заповітом та за законом ( с[Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5691 таття 1217 Цивільного кодексу України]). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Заведення спадкової справи ==
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна: про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину, спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя), про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторівь(п.п.2.1 п.2 гл.10 Розділу ІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5]).

== Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців ==
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить '''не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна''', пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом '''протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.'''

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Способи пред’явлення вимог кредитора ==
* безпосередньо до спадкоємців;
* опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України – через консула.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

== Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора ==
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається (абз.6 п.28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]»

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Подача претензії ==
'''Претензії кредиторів''', як і заяви про прийняття спадщини; заяви про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від спадщини; заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; заяви спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування, заява спадкоємця про завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, тощо '''реєструються''' в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи. (пункт 11.1.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5]).

== Позовна давність ==
На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) не поширюються правила статті 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#top Цивільного кодексу України] про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється '''загальна позовна давність''' (стаття 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). 
Вимоги про відшкодування зазначених витрат можуть бути пред'явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відумерлою (п.15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»])

== Судова практика ==
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у [https://verdictum.ligazakon.net/document/85009045 постанові у справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року], при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
* чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.ч.2 та 3 ст.1282 ЦК], оскільки в разі пропуску таких строків на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 4 ст. 1281 ЦК] кредитор позбавляється права вимоги;
* коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
* при дотриманні кредитором строків, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1282 ЦК], та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
* при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.1 ст.1282 ЦК].

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора спадкодавця

2025-02-07T07:21:41Z

Anastasiia.voloshko: /* Заведення спадкової справи */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]"
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 32535 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"]

== Склад спадщини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1216 ЦК України] спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) 
До складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам (див. коментар до ст. 1219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). 

== Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини ==
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
# особисті немайнові права;
# право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
# право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
# права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (стаття 1219 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Спадкоємці ==
Спадкування здійснюється за заповітом та за законом ( с[Https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5691 таття 1217 Цивільного кодексу України]). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Заведення спадкової справи ==
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна: про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину, спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього з подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя), про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторівь(п.п.2.1 п.2 гл.10 Розділу ІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5]).

== Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців ==
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить '''протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини''', пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом '''одного року від настання строку вимоги'''.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Способи пред’явлення вимог кредитора ==
* безпосередньо до спадкоємців;
* опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України – через консула.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

== Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора ==
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається (абз.6 п.28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]»

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Подача претензії ==
'''Претензії кредиторів''', як і заяви про прийняття спадщини; заяви про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від спадщини; заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; заяви спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування, заява спадкоємця про завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, тощо '''реєструються''' в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи. (пункт 11.1.[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5]).

== Позовна давність ==
На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) не поширюються правила статті 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#top Цивільного кодексу України] про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється '''загальна позовна давність''' (стаття 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). 
Вимоги про відшкодування зазначених витрат можуть бути пред'явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відумерлою (п.15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»])

== Судова практика ==
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у [https://verdictum.ligazakon.net/document/85009045 постанові у справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року], при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
* чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.ч.2 та 3 ст.1282 ЦК], оскільки в разі пропуску таких строків на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 4 ст. 1281 ЦК] кредитор позбавляється права вимоги;
* коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
* при дотриманні кредитором строків, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст.1282 ЦК], та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
* при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч.1 ст.1282 ЦК].

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Звільнення керівника підприємства

2024-12-10T08:46:31Z

Anastasiia.voloshko: /* Загальні положення */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 Закон України "Про господарські товариства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#Text Наказ Міністрства юстиції України від 29 листопада 2016 року № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Наказ Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)]

== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], а саме статтею 43 передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. В тому числі використання примусової праці забороняється.

Загальними положеннями законодавства не встановлено єдиного поняття керівник.

'''Керівник (директор)''' - найманий працівник, суб'єкт управління, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб'єктом власності визначеними необхідними повноваженнями для прийняття рішень та несе всю повноту відповідальності за результати роботи очолюваного ним колективу.

== Порядок звільнення керівника ==
=== Звільнення керівника юридичної особи (алгоритм дій) ===
⇒ Розірвати трудовий договір відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)]:
* прийняти рішення уповноваженого органом, який прийняв (призначив) керівника (це може бути рішення власника, протокол загальних зборів учасників тощо);
* видати наказ про звільнення із зазначенням у ньому підстав для звільнення з посиланням на відповідну норму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України];
* ознайомити з наказом керівника під підпис;
* унести запис про звільнення до [[Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність|трудової книжки]] працівника на підставі виданого наказу;
* провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення і видати йому трудову книжку.
'''Детальніше див.:''' "[[Порядок розірвання трудового договору]]"

'''⇒''' Виключити інформацію про керівника з [https://usr.minjust.gov.ua/content/home Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР)]

Відомості про керівника підприємства містяться в ЄДР (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон)]). Тому про звільнення керівника необхідно звернутися до держравного реєстратора та подати:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#n51 заяву встановленої форми 2];
* примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв’язку з юридичною особою;
* реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об’єднання, політичні партії;
* документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону];
* структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
'''⇒''' Повідомити орган Державної податкової служби України за місцем реєстрації юридичної особи

У випадку, якщо директор (керівник) виконує обов'язки бухгалтера, '''протягом 10 днів''' з моменту звільнення необхідно повідомити про його звільнення податковий орган ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пункт 66.4 статті 66 Податкового кодексу України]).

Повідомляти податковий орган потрібно за затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#n561 формою № 1-ОПП] із позначкою «Зміни» відповідно до пункту 9.3. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588] (далі - Порядок). Крім того, слід замінити в податковому органі довідку форми № 34-ОПП. Для цього необхідно принести стару довідку і подати заяву з проханням замінити її у зв'язку зі зміною керівника підприємства (пункт 9.4. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядку]).

Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження. Написання керівником ТОВ заяви про звільнення за власним бажанням недостатньо для припинення трудових відносин із цим товариством.

Якщо статутом ТОВ питання звільнення директора віднесено до компетенції загальних зборів, то він не має повноважень вирішувати самостійно питання про своє звільнення. Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

=== Порядок звільнення керівника комунальних підприємства ===
'''Детальніше див.:''' [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
=== Прядок звільнення керівника державного підприємства ===
Контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

На законодавчому рівні не передбачено обов'язку роботодавця попереджати за два тижні керівника державного підприємства у разі дострокового розірвання з ним контракту за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України]. Таке попередження може мати місце за умовами, якщо сторони передбачили відповідну умову у контракті (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81394045 постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18)]).

При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

При розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України], про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

За 2 місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк (пункт 18 розділу IV Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]).
== Особливості звільнення керівника, якщо місце перебування засновника не відоме ==
У випадку, якщо місце перебування уповноваженого органу (засновника, власника) невідоме, керівник може звільнитися за власним бажанням відповідно до стаття 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Для цього необхідно:

'''⇒ Написати заяву про звільнення за власним бажанням і направити її рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення за останньою відомою керівнику адресою уповановаженого органу.'''

У випадку, якщо лист повернувся відправнику, слід звернутися до правохоронних органів із заявою про розшук для підтвердження факту відсутності (неможливості встановлення місцезнаходження) засновника або отримання інформації про його місцезнаходження. Якщо поліція встановила місцезнаходження особи, заяву слід відправити за новою адресою і дочекатися повернення повідомлення про вручення або повернення листа.

'''⇒ Видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням.'''
== Звільнення керівника, якщо є два засновника і один із них відмовляється звільнити ==
Якщо один з засновників відмовляється звільнити керівника, доцільно подати дві однакові заяви про звільнення кожному з засновників окремо. При цьому, засновникові, який заперечує проти звільнення, слід направити заяву поштою, рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення. Починати відлік двотижневого строку до звільнення необхідно від дати вручення листа із заявою засновникові. Така дата зазначена на повідомленні про вручення.

Якщо засновники не приймуть рішення про звільнення керівника, то на 14-й день від дати вручення керівник може видати наказ про своє звільнення за власним бажанням і внести запис про звільнення до своєї трудової книжки.
== Див. також ==
* [[Порядок розірвання трудового договору]]
* [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія:Господарське право]]

Звільнення керівника підприємства

2024-12-10T08:41:29Z

Anastasiia.voloshko: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 Закон України "Про господарські товариства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#Text Наказ Міністрства юстиції України від 29 листопада 2016 року № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Наказ Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)]

== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], а саме статтею 43 передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. В тому числі використання примусової праці забороняється.

Загальними положеннями законодавства не встановлено єдиного поняття керівник.

'''Керівник (директор, генеральний директор, президент тощо)''' є першою особою, яка безпосередньо керує всіма підрозділами інформаційного агентства, відповідає за результати його роботи, підписує фінансові документи і виконує іншу роботу згідно з наданими йому засновником (співзасновниками) інформаційного агентства повноваженнями (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про інформаційні агентства"]).

'''Керівник (директор)''' - найманий працівник, суб'єкт управління, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб'єктом власності визначеними необхідними повноваженнями для прийняття рішень та несе всю повноту відповідальності за результати роботи очолюваного ним колективу.
== Порядок звільнення керівника ==
=== Звільнення керівника юридичної особи (алгоритм дій) ===
⇒ Розірвати трудовий договір відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)]:
* прийняти рішення уповноваженого органом, який прийняв (призначив) керівника (це може бути рішення власника, протокол загальних зборів учасників тощо);
* видати наказ про звільнення із зазначенням у ньому підстав для звільнення з посиланням на відповідну норму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України];
* ознайомити з наказом керівника під підпис;
* унести запис про звільнення до [[Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність|трудової книжки]] працівника на підставі виданого наказу;
* провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення і видати йому трудову книжку.
'''Детальніше див.:''' "[[Порядок розірвання трудового договору]]"

'''⇒''' Виключити інформацію про керівника з [https://usr.minjust.gov.ua/content/home Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР)]

Відомості про керівника підприємства містяться в ЄДР (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон)]). Тому про звільнення керівника необхідно звернутися до держравного реєстратора та подати:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#n51 заяву встановленої форми 2];
* примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв’язку з юридичною особою;
* реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об’єднання, політичні партії;
* документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону];
* структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
'''⇒''' Повідомити орган Державної податкової служби України за місцем реєстрації юридичної особи

У випадку, якщо директор (керівник) виконує обов'язки бухгалтера, '''протягом 10 днів''' з моменту звільнення необхідно повідомити про його звільнення податковий орган ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пункт 66.4 статті 66 Податкового кодексу України]).

Повідомляти податковий орган потрібно за затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#n561 формою № 1-ОПП] із позначкою «Зміни» відповідно до пункту 9.3. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588] (далі - Порядок). Крім того, слід замінити в податковому органі довідку форми № 34-ОПП. Для цього необхідно принести стару довідку і подати заяву з проханням замінити її у зв'язку зі зміною керівника підприємства (пункт 9.4. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядку]).

Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження. Написання керівником ТОВ заяви про звільнення за власним бажанням недостатньо для припинення трудових відносин із цим товариством.

Якщо статутом ТОВ питання звільнення директора віднесено до компетенції загальних зборів, то він не має повноважень вирішувати самостійно питання про своє звільнення. Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

=== Порядок звільнення керівника комунальних підприємства ===
'''Детальніше див.:''' [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
=== Прядок звільнення керівника державного підприємства ===
Контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

На законодавчому рівні не передбачено обов'язку роботодавця попереджати за два тижні керівника державного підприємства у разі дострокового розірвання з ним контракту за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України]. Таке попередження може мати місце за умовами, якщо сторони передбачили відповідну умову у контракті (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81394045 постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18)]).

При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

При розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України], про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

За 2 місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк (пункт 18 розділу IV Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]).
== Особливості звільнення керівника, якщо місце перебування засновника не відоме ==
У випадку, якщо місце перебування уповноваженого органу (засновника, власника) невідоме, керівник може звільнитися за власним бажанням відповідно до стаття 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Для цього необхідно:

'''⇒ Написати заяву про звільнення за власним бажанням і направити її рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення за останньою відомою керівнику адресою уповановаженого органу.'''

У випадку, якщо лист повернувся відправнику, слід звернутися до правохоронних органів із заявою про розшук для підтвердження факту відсутності (неможливості встановлення місцезнаходження) засновника або отримання інформації про його місцезнаходження. Якщо поліція встановила місцезнаходження особи, заяву слід відправити за новою адресою і дочекатися повернення повідомлення про вручення або повернення листа.

'''⇒ Видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням.'''
== Звільнення керівника, якщо є два засновника і один із них відмовляється звільнити ==
Якщо один з засновників відмовляється звільнити керівника, доцільно подати дві однакові заяви про звільнення кожному з засновників окремо. При цьому, засновникові, який заперечує проти звільнення, слід направити заяву поштою, рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення. Починати відлік двотижневого строку до звільнення необхідно від дати вручення листа із заявою засновникові. Така дата зазначена на повідомленні про вручення.

Якщо засновники не приймуть рішення про звільнення керівника, то на 14-й день від дати вручення керівник може видати наказ про своє звільнення за власним бажанням і внести запис про звільнення до своєї трудової книжки.
== Див. також ==
* [[Порядок розірвання трудового договору]]
* [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія:Господарське право]]

Звільнення керівника підприємства

2024-11-08T07:03:12Z

Anastasiia.voloshko: Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження. Написання керівником ТОВ заяви про звільнення за власним бажанням недостатньо для припинення трудових відносин із цим товариством. Якщо статутом ТОВ питання звільнення директора віднесено до компетенції загальних зборів, то він не має повноважень вирішувати самостійно питання про своє звільнення.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про інформаційні агентства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 Закон України "Про господарські товариства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#Text Наказ Міністрства юстиції України від 29 листопада 2016 року № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Наказ Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)]
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], а саме статтею 43 передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. В тому числі використання примусової праці забороняється.

Загальними положеннями законодавства не встановлено єдиного поняття керівник.

'''Керівник (директор, генеральний директор, президент тощо)''' є першою особою, яка безпосередньо керує всіма підрозділами інформаційного агентства, відповідає за результати його роботи, підписує фінансові документи і виконує іншу роботу згідно з наданими йому засновником (співзасновниками) інформаційного агентства повноваженнями (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про інформаційні агентства"]).

'''Керівник (директор)''' - найманий працівник, суб'єкт управління, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб'єктом власності визначеними необхідними повноваженнями для прийняття рішень та несе всю повноту відповідальності за результати роботи очолюваного ним колективу.
== Порядок звільнення керівника ==
=== Звільнення керівника юридичної особи (алгоритм дій) ===
⇒ Розірвати трудовий договір відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)]:
* прийняти рішення уповноваженого органом, який прийняв (призначив) керівника (це може бути рішення власника, протокол загальних зборів учасників тощо);
* видати наказ про звільнення із зазначенням у ньому підстав для звільнення з посиланням на відповідну норму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України];
* ознайомити з наказом керівника під підпис;
* унести запис про звільнення до [[Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність|трудової книжки]] працівника на підставі виданого наказу;
* провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення і видати йому трудову книжку.
'''Детальніше див.:''' "[[Порядок розірвання трудового договору]]"

'''⇒''' Виключити інформацію про керівника з [https://usr.minjust.gov.ua/content/home Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР)]

Відомості про керівника підприємства містяться в ЄДР (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон)]). Тому про звільнення керівника необхідно звернутися до держравного реєстратора та подати:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#n51 заяву встановленої форми 2];
* примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв’язку з юридичною особою;
* реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об’єднання, політичні партії;
* документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону];
* структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
'''⇒''' Повідомити орган Державної податкової служби України за місцем реєстрації юридичної особи

У випадку, якщо директор (керівник) виконує обов'язки бухгалтера, '''протягом 10 днів''' з моменту звільнення необхідно повідомити про його звільнення податковий орган ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пункт 66.4 статті 66 Податкового кодексу України]).

Повідомляти податковий орган потрібно за затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#n561 формою № 1-ОПП] із позначкою «Зміни» відповідно до пункту 9.3. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588] (далі - Порядок). Крім того, слід замінити в податковому органі довідку форми № 34-ОПП. Для цього необхідно принести стару довідку і подати заяву з проханням замінити її у зв'язку зі зміною керівника підприємства (пункт 9.4. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядку]).

Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження. Написання керівником ТОВ заяви про звільнення за власним бажанням недостатньо для припинення трудових відносин із цим товариством.

Якщо статутом ТОВ питання звільнення директора віднесено до компетенції загальних зборів, то він не має повноважень вирішувати самостійно питання про своє звільнення. Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

=== Порядок звільнення керівника комунальних підприємства ===
'''Детальніше див.:''' [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
=== Прядок звільнення керівника державного підприємства ===
Контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

На законодавчому рівні не передбачено обов'язку роботодавця попереджати за два тижні керівника державного підприємства у разі дострокового розірвання з ним контракту за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України]. Таке попередження може мати місце за умовами, якщо сторони передбачили відповідну умову у контракті (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81394045 постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18)]).

При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

При розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України], про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

За 2 місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк (пункт 18 розділу IV Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]).
== Особливості звільнення керівника, якщо місце перебування засновника не відоме ==
У випадку, якщо місце перебування уповноваженого органу (засновника, власника) невідоме, керівник може звільнитися за власним бажанням відповідно до стаття 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Для цього необхідно:

'''⇒ Написати заяву про звільнення за власним бажанням і направити її рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення за останньою відомою керівнику адресою уповановаженого органу.'''

У випадку, якщо лист повернувся відправнику, слід звернутися до правохоронних органів із заявою про розшук для підтвердження факту відсутності (неможливості встановлення місцезнаходження) засновника або отримання інформації про його місцезнаходження. Якщо поліція встановила місцезнаходження особи, заяву слід відправити за новою адресою і дочекатися повернення повідомлення про вручення або повернення листа.

'''⇒ Видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням.'''
== Звільнення керівника, якщо є два засновника і один із них відмовляється звільнити ==
Якщо один з засновників відмовляється звільнити керівника, доцільно подати дві однакові заяви про звільнення кожному з засновників окремо. При цьому, засновникові, який заперечує проти звільнення, слід направити заяву поштою, рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення. Починати відлік двотижневого строку до звільнення необхідно від дати вручення листа із заявою засновникові. Така дата зазначена на повідомленні про вручення.

Якщо засновники не приймуть рішення про звільнення керівника, то на 14-й день від дати вручення керівник може видати наказ про своє звільнення за власним бажанням і внести запис про звільнення до своєї трудової книжки.
== Див. також ==
* [[Порядок розірвання трудового договору]]
* [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія:Господарське право]]

Звільнення керівника підприємства

2024-11-08T07:01:46Z

Anastasiia.voloshko: Порядок звільнення керівника

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про інформаційні агентства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 Закон України "Про господарські товариства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#Text Наказ Міністрства юстиції України від 29 листопада 2016 року № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Наказ Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)]
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], а саме статтею 43 передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. В тому числі використання примусової праці забороняється.

Загальними положеннями законодавства не встановлено єдиного поняття керівник.

'''Керівник (директор, генеральний директор, президент тощо)''' є першою особою, яка безпосередньо керує всіма підрозділами інформаційного агентства, відповідає за результати його роботи, підписує фінансові документи і виконує іншу роботу згідно з наданими йому засновником (співзасновниками) інформаційного агентства повноваженнями (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про інформаційні агентства"]).

'''Керівник (директор)''' - найманий працівник, суб'єкт управління, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб'єктом власності визначеними необхідними повноваженнями для прийняття рішень та несе всю повноту відповідальності за результати роботи очолюваного ним колективу.
== Порядок звільнення керівника ==
=== Звільнення керівника юридичної особи (алгоритм дій) ===
⇒ Розірвати трудовий договір відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)]:
* прийняти рішення уповноваженого органом, який прийняв (призначив) керівника (це може бути рішення власника, протокол загальних зборів учасників тощо);
* видати наказ про звільнення із зазначенням у ньому підстав для звільнення з посиланням на відповідну норму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України];
* ознайомити з наказом керівника під підпис;
* унести запис про звільнення до [[Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність|трудової книжки]] працівника на підставі виданого наказу;
* провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення і видати йому трудову книжку.
'''Детальніше див.:''' "[[Порядок розірвання трудового договору]]"

'''⇒''' Виключити інформацію про керівника з [https://usr.minjust.gov.ua/content/home Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР)]

Відомості про керівника підприємства містяться в ЄДР (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон)]). Тому про звільнення керівника необхідно звернутися до держравного реєстратора та подати:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#n51 заяву встановленої форми 2];
* примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв’язку з юридичною особою;
* реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об’єднання, політичні партії;
* документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону];
* структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
'''⇒''' Повідомити орган Державної податкової служби України за місцем реєстрації юридичної особи

У випадку, якщо директор (керівник) виконує обов'язки бухгалтера, '''протягом 10 днів''' з моменту звільнення необхідно повідомити про його звільнення податковий орган ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пункт 66.4 статті 66 Податкового кодексу України]).

Повідомляти податковий орган потрібно за затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#n561 формою № 1-ОПП] із позначкою «Зміни» відповідно до пункту 9.3. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588] (далі - Порядок). Крім того, слід замінити в податковому органі довідку форми № 34-ОПП. Для цього необхідно принести стару довідку і подати заяву з проханням замінити її у зв'язку зі зміною керівника підприємства (пункт 9.4. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядку]).

Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження. Написання керівником ТОВ заяви про звільнення за власним бажанням недостатньо для припинення трудових відносин із цим товариством.

Якщо статутом ТОВ питання звільнення директора віднесено до компетенції загальних зборів, то він не має повноважень вирішувати самостійно питання про своє звільнення. Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

=== Порядок звільнення керівника комунальних підприємства ===
'''Детальніше див.:''' [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
=== Прядок звільнення керівника державного підприємства ===
Контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

На законодавчому рівні не передбачено обов'язку роботодавця попереджати за два тижні керівника державного підприємства у разі дострокового розірвання з ним контракту за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України]. Таке попередження може мати місце за умовами, якщо сторони передбачили відповідну умову у контракті (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81394045 постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18)]).

При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

При розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України], про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

За 2 місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк (пункт 18 розділу IV Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]).
== Особливості звільнення керівника, якщо місце перебування засновника не відоме ==
У випадку, якщо місце перебування уповноваженого органу (засновника, власника) невідоме, керівник може звільнитися за власним бажанням відповідно до стаття 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Для цього необхідно:

'''⇒ Написати заяву про звільнення за власним бажанням і направити її рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення за останньою відомою керівнику адресою уповановаженого органу.'''

У випадку, якщо лист повернувся відправнику, слід звернутися до правохоронних органів із заявою про розшук для підтвердження факту відсутності (неможливості встановлення місцезнаходження) засновника або отримання інформації про його місцезнаходження. Якщо поліція встановила місцезнаходження особи, заяву слід відправити за новою адресою і дочекатися повернення повідомлення про вручення або повернення листа.

'''⇒ Видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням.'''
== Звільнення керівника, якщо є два засновника і один із них відмовляється звільнити ==
Якщо один з засновників відмовляється звільнити керівника, доцільно подати дві однакові заяви про звільнення кожному з засновників окремо. При цьому, засновникові, який заперечує проти звільнення, слід направити заяву поштою, рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення. Починати відлік двотижневого строку до звільнення необхідно від дати вручення листа із заявою засновникові. Така дата зазначена на повідомленні про вручення.

Якщо засновники не приймуть рішення про звільнення керівника, то на 14-й день від дати вручення керівник може видати наказ про своє звільнення за власним бажанням і внести запис про звільнення до своєї трудової книжки.
== Див. також ==
* [[Порядок розірвання трудового договору]]
* [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія:Господарське право]]

Звільнення керівника підприємства

2024-11-07T15:37:51Z

Anastasiia.voloshko: /* Звільнення керівника юридичної особи (алгоритм дій) */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про інформаційні агентства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/755-15 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12 Закон України "Про господарські товариства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#Text Наказ Міністрства юстиції України від 29 листопада 2016 року № 3268/5 "Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Наказ Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)]
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], а саме статтею 43 передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. В тому числі використання примусової праці забороняється.

Загальними положеннями законодавства не встановлено єдиного поняття керівник.

'''Керівник (директор, генеральний директор, президент тощо)''' є першою особою, яка безпосередньо керує всіма підрозділами інформаційного агентства, відповідає за результати його роботи, підписує фінансові документи і виконує іншу роботу згідно з наданими йому засновником (співзасновниками) інформаційного агентства повноваженнями (стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про інформаційні агентства"]).

'''Керівник (директор)''' - найманий працівник, суб'єкт управління, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб'єктом власності визначеними необхідними повноваженнями для прийняття рішень та несе всю повноту відповідальності за результати роботи очолюваного ним колективу.
== Порядок звільнення керівника ==
=== Звільнення керівника юридичної особи (алгоритм дій) ===
⇒ Розірвати трудовий договір відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)]:
* прийняти рішення уповноваженого органом, який прийняв (призначив) керівника (це може бути рішення власника, протокол загальних зборів учасників тощо);
* видати наказ про звільнення із зазначенням у ньому підстав для звільнення з посиланням на відповідну норму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України];
* ознайомити з наказом керівника під підпис;
* унести запис про звільнення до [[Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність|трудової книжки]] працівника на підставі виданого наказу;
* провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення і видати йому трудову книжку.
'''Детальніше див.:''' "[[Порядок розірвання трудового договору]]"

'''⇒''' Виключити інформацію про керівника з [https://usr.minjust.gov.ua/content/home Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР)]

Відомості про керівника підприємства містяться в ЄДР (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон)]). Тому про звільнення керівника необхідно звернутися до держравного реєстратора та подати:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16/sp:head#n51 заяву встановленої форми 2];
* примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв’язку з юридичною особою;
* реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об’єднання, політичні партії;
* документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#Text Закону];
* структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства.
'''⇒''' Повідомити орган Державної податкової служби України за місцем реєстрації юридичної особи

У випадку, якщо директор (керівник) виконує обов'язки бухгалтера, '''протягом 10 днів''' з моменту звільнення необхідно повідомити про його звільнення податковий орган ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 пункт 66.4 статті 66 Податкового кодексу України]).

Повідомляти податковий орган потрібно за затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#n561 формою № 1-ОПП] із позначкою «Зміни» відповідно до пункту 9.3. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588] (далі - Порядок). Крім того, слід замінити в податковому органі довідку форми № 34-ОПП. Для цього необхідно принести стару довідку і подати заяву з проханням замінити її у зв'язку зі зміною керівника підприємства (пункт 9.4. розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядку]).

Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження. Написання керівником ТОВ заяви про звільнення за власним бажанням недостатньо для припинення трудових відносин із цим товариством.

Якщо статутом ТОВ питання звільнення директора віднесено до компетенції загальних зборів, то він не має повноважень вирішувати самостійно питання про своє звільнення. Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.

=== Порядок звільнення керівника комунальних підприємства ===
'''Детальніше див.:''' [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
=== Прядок звільнення керівника державного підприємства ===
Контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

На законодавчому рівні не передбачено обов'язку роботодавця попереджати за два тижні керівника державного підприємства у разі дострокового розірвання з ним контракту за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України]. Таке попередження може мати місце за умовами, якщо сторони передбачили відповідну умову у контракті (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)], [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81394045 постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18)]).

При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством.

При розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пунктом 8 статті 36 КЗпП України], про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

За 2 місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк (пункт 18 розділу IV Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-93-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності"]).
== Особливості звільнення керівника, якщо місце перебування засновника не відоме ==
У випадку, якщо місце перебування уповноваженого органу (засновника, власника) невідоме, керівник може звільнитися за власним бажанням відповідно до стаття 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України].

Для цього необхідно:

'''⇒ Написати заяву про звільнення за власним бажанням і направити її рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення за останньою відомою керівнику адресою уповановаженого органу.'''

У випадку, якщо лист повернувся відправнику, слід звернутися до правохоронних органів із заявою про розшук для підтвердження факту відсутності (неможливості встановлення місцезнаходження) засновника або отримання інформації про його місцезнаходження. Якщо поліція встановила місцезнаходження особи, заяву слід відправити за новою адресою і дочекатися повернення повідомлення про вручення або повернення листа.

'''⇒ Видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням.'''
== Звільнення керівника, якщо є два засновника і один із них відмовляється звільнити ==
Якщо один з засновників відмовляється звільнити керівника, доцільно подати дві однакові заяви про звільнення кожному з засновників окремо. При цьому, засновникові, який заперечує проти звільнення, слід направити заяву поштою, рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення. Починати відлік двотижневого строку до звільнення необхідно від дати вручення листа із заявою засновникові. Така дата зазначена на повідомленні про вручення.

Якщо засновники не приймуть рішення про звільнення керівника, то на 14-й день від дати вручення керівник може видати наказ про своє звільнення за власним бажанням і внести запис про звільнення до своєї трудової книжки.
== Див. також ==
* [[Порядок розірвання трудового договору]]
* [[Порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств]]
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія:Господарське право]]

Порядок здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах

2024-11-07T15:22:04Z

Anastasiia.voloshko: /* Виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top 2019 року № 2671-VIII Закон України <nowiki>''</nowiki>Про соціальні послуги<nowiki>''</nowiki>]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 <nowiki>''Про організацію надання соціальних послуг''</nowiki>]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0943-18 Наказ Міністерства соціальної політики України від 13 липня 2018 року № 1005 "Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями/особами, які перебувають у складних життєвих обставинах"]

== Право на отримання соціальних послуг ==
Статтею 1 Конституції України визначено – Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Соціальна держава є надійним досягненням суспільного гуманізму та прогресу цивілізації розвитку суспільства. Її мета та шляхи здійснення мають бути усвідомлені та визнані кожним громадянином, кожною соціальною групою. В центрі всіх рішень постає людина з гарантованими державою правами і свободами.

За статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

== Класифікація соціальних послуг ==
''Соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:''

1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;

2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;

3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

''За типами соціальні послуги поділяються на:''

1) прості соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо);

2) комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо);

3) комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим);

4) допоміжні соціальні послуги, що надаються у вигляді натуральної допомоги (продукти харчування, предмети і засоби особистої гігієни, санітарно-гігієнічні засоби для прибирання, засоби догляду, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, організація харчування, забезпечення паливом тощо) та технічних послуг (транспортні послуги, переклад жестовою мовою тощо).

''Залежно від місця надання соціальні послуги надаються:''

- за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома);

- у приміщенні надавача соціальних послуг: стаціонарно - в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувача соціальної послуги із забезпеченням харчуванням та умовами для проживання; напівстаціонарно - протягом визначеного часу доби з умовами для нічного або денного перебування;

- за місцем перебування отримувача соціальних послуг поза межами місця проживання та приміщення надавача соціальних послуг, у тому числі на вулиці.

''Соціальні послуги залежно від строку надаються:''

1) екстрено (кризово) - невідкладно (протягом доби) у зв’язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров’ю отримувача соціальних послуг;

2) постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року;

3) тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до одного року;

4) одноразово.

''Базові соціальні послуги:''

1) догляд вдома, денний догляд;

2) підтримане проживання;

3) соціальна адаптація;

4) соціальна інтеграція та реінтеграція;

5) надання притулку;

6) екстрене (кризове) втручання;

7) консультування;

8) соціальний супровід;

9) представництво інтересів;

10) посередництво;

11) соціальна профілактика;

12) натуральна допомога;

13) фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору;

14) переклад жестовою мовою;

15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних;

16) супровід під час інклюзивного навчання;

17) інформування;

18) медіація.

== Виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини ==

Соціальна послуга супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, передбачає такі заходи:

· відвідування отримувача соціальної послуги за місцем його проживання (перебування);

· оцінка потреб сім’ї (особи);

· складення індивідуального плану соціального супроводу;

· визначення шляхів вирішення основних проблем;

· психологічна підтримка згідно з професійною компетенцією (організація психотерапевтичних груп, психологічна корекція);

· моніторинг виконання сім’єю поставлених завдань;

· допомога в усвідомленні значення дій та/або розвиток вміння керувати ними;

· навчання та розвиток навичок, спрямованих на подолання складних життєвих обставин;

· інформування щодо питань, пов’язаних з наданням інших послуг і соціальної допомоги. Надання інформаційно-освітніх матеріалів, інструкцій, буклетів, листівок;

· бесіди з отримувачем соціальної послуги, членами його сім’ї, особами з найближчого оточення (очно, телефоном);

· організація та проведення сімейних групових нарад, мережевих зустрічей;

· залучення отримувача послуги до участі у тренінгах, дискусіях, круглих столах, семінарах, лекціях тощо;

· перенаправлення отримувача соціальної послуги до інших надавачів соціальних послуг, у тому числі для отримання спеціалізованих послуг;

· організація та забезпечення діяльності груп взаємодопомоги.

=== План соціального супроводу ===
Відповідно до оцінки потреб сім’ї /особи, складається індивідуальний план соціального супроводу. У такому плані вказують основні цілі, заходи та очікувані результати для подолання чи мінімізації складних життєвих обставин.

=== Тривалість соціального супроводу ===
Соціальний супровід здійснюється не більше 6 місяців, а у разі складних випадків термін дії договору може бути продовжено до 1 року.

До осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, належать особи/сім’ї, які не можуть самостійно подолати негативний вплив обставин, зумовлених такими чинниками:

похилий вік;

часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;

невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;

психічні та поведінкові розлади, у тому числі пов’язані із вживанням психоактивних речовин;

інвалідність;

бездомність;

безробіття;

малозабезпеченість;

поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;

ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;

втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;

жорстоке поводження з дитиною;

домашнє насильство;

насильство за ознакою статі;

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

шкода, заподіяна пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.
== Суб'єкти виявлення сімей ==
Суб’єктами виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають у складних життєвих обставинах, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (далі — органи соціального захисту населення), центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші установи/заклади надання соціальних послуг, у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, служби у справах дітей, соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи або інші уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, заклади освіти, охорони здоров’я, уповноважені підрозділи органів Національної поліції, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи — підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності.
== Сім’ї, які вважаються такими, що мають найвищий рівень потрапляння у складні життєві обставини ==
'''До осіб/сімей, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників (далі - вразливі категорії населення) належать:'''
# сім’ї, у яких дітей відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав;
# сім’ї, де триває процес розлучення батьків і вирішується спір між матір’ю та батьком щодо визначення місця проживання дітей, участі батьків у їх вихованні;
# сім’ї з дітьми, в яких тривала хвороба батьків перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки;
# сім’ї, у яких виховуються діти з інвалідністю, та сім’ї з дітьми, у яких батьки мають інвалідність;
# сім’ї, у яких батьків поновлено в батьківських правах;
# сім’ї з дітьми, де батьки є трудовими мігрантами;
# малозабезпечені сім’ї з дітьми;
# сім’ї, діти з яких перебувають у закладах інституційного догляду та виховання;
# сім’ї, дітей з яких влаштовано в сім’ю патронатного вихователя;
# сім’ї, у яких діти систематично самовільно залишають місце проживання;
# сім’ї, у яких діти систематично без поважних причин не відвідують заклади освіти;
# жінки, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини;
# неповнолітні одинокі матері (батьки);
# діти, які перебувають на вихованні в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу;
# особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
# особи з особливими освітніми потребами;
# внутрішньо переміщені особи;
# повнолітні недієздатні особи (у разі відсутності в них опікуна);
# особи, звільнені з місць позбавлення волі;
# учасники антитерористичної операції та особи, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
== Порядок виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах ==
Виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, проводиться суб’єктами у процесі виконання ними службових/посадових обов’язків (вжиття заходів реагування на отримані особисті заяви/звернення, телефонні, письмові, електронні, усні повідомлення про таких осіб/такі сім’ї, матеріали в засобах масової інформації).
* Соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи у разі виявлення ним особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, '''протягом п’яти робочих днів з дати виявлення проводить оцінювання потреб особи/сім’ї''' у соціальних послугах відповідно до порядку, затвердженого Мінсоцполітики.
Інший суб’єкт у разі виявлення такої особи/сім’ї інформує про це орган соціального захисту населення шляхом надіслання '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' повідомлення у письмовій або електронній формі, засобами телефонного зв’язку. '''Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' після отримання інформації про виявлення особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, орган соціального захисту населення повідомляє соціальному менеджеру/ фахівцю із соціальної роботи для проведення ним оцінювання потреб особи/сім’ї.

У разі звернення особи до органу соціального захисту населення за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, орган соціального захисту населення інформує таку особу (у тому числі шляхом надання відповідних друкованих інформаційних матеріалів) про соціальні послуги, якими вона може скористатися, умови та порядок їх отримання та в разі потреби надсилає соціальному менеджеру/фахівцю із соціальної роботи повідомлення про необхідність оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи '''складає відповідний акт''' (у паперовій або електронній формі), який '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' подається до органу соціального захисту населення для прийняття рішення про надання соціальних послуг.

* Якщо за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, підтверджується перебування особи/сім’ї у складних життєвих обставинах або належність до вразливих категорій населення, соціальний менеджер/ фахівець із соціальної роботи '''''надає такій особі/сім’ї допомогу в оформленні заяви про надання соціальних послуг і пакета документів''''', що додаються до неї, а також передає зазначені документи органу соціального захисту населення разом з актом, складеним за результатом оцінювання потреб у соціальних послугах особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, якщо особа через похилий вік, інвалідність, стан здоров’я, догляд за дитиною або інші обставини не може особисто подати заяву та пакет документів.
У разі виявлення суб’єктом '''випадку жорстокого поводження з дитиною''', зокрема домашнього насильства, залишення дитини без піклування батьків такий суб’єкт невідкладно інформує про це службу у справах дітей та уповноважений підрозділ органу Національної поліції, у разі виявлення факту вчинення домашнього насильства стосовно недієздатних осіб - уповноважений підрозділ органу Національної поліції та орган опіки та піклування.

У разі існування внаслідок вчинення домашнього насильства або інших обставин загрози життю чи здоров’ю особи, в тому числі дитини, про це негайно інформується уповноважений підрозділ органу Національної поліції за номером телефону 102 для вжиття спеціальних заходів до припинення насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, проводиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/585-2020-%D0%BF#n13 Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585.]
== Дії, які проводять уповноважені особи з метою надання соціальних послуг ==
*Для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за місцем свого проживання/перебування заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі.
Якщо особа за станом здоров’я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, законний представник такої особи зобов’язаний подати заяву, уповноважена особа органу опіки та піклування - повідомлення з рішенням органу опіки та піклування про надання соціальних послуг.

Подання заяви з відповідними документами для отримання соціальних послуг особами з інвалідністю та особами похилого віку, які мають інтелектуальні та/або психічні порушення, проводиться відповідно до Порядку надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 576 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 55, ст. 1912).

Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - “Портал Дія”), електронну систему чи іншу інтегровану з ними інформаційну систему.
* Особи, які проживають на тимчасово окупованій території України та періодично перебувають на території України, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, без отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи подають заяву за задекларованим місцем проживання, в якій обов’язково зазначають строк свого проживання.
Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування про надання соціальних послуг можуть прийматися центром надання адміністративних послуг за місцем проживання/перебування особи.

Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування, прийняті центром надання адміністративних послуг, протягом одного робочого дня з дати їх надходження передаються уповноваженому органу для підготовки відповідних запитів, клопотань (у разі потреби) та прийняття рішення про надання соціальних послуг.

'''До заяви обов’язково додаються''' такі документи (або їх скановані копії):

копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, яка потребує надання соціальних послуг;

копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, або копія паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові та мають про це відмітку в паспорті);

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ (для осіб з інвалідністю);

копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого в установленому МОЗ порядку (для дитини з інвалідністю);

копія довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (за наявності);

медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі (у разі потреби);

копія рішення органу опіки та піклування про утворення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, про влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя (за наявності);

копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, яка потребує надання соціальних послуг (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності);

документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування (якщо заява подається органом опіки та піклування);

копія паспорта громадянина України опікуна або піклувальника особи, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності опікуна або піклувальника);

копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності);

акт оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах (за наявності), складений соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи.

Постановою КМУ від 16.03.2022 № 294 доповнено Порядок організації надання соціальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 587.
* У разі '''введення на території України надзвичайного або воєнного стану''' соціальні послуги стаціонарного догляду, паліативного догляду, догляду вдома, підтриманого проживання в інтернатному закладі надаються особам на підставі:
заяви про надання соціальних послуг, поданої особою (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

заяви про надання соціальних послуг особі, поданої законним представником (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);

повідомлення від уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).

Зазначені заяви можуть подаватися до уповноваженого органу, відповідної військової адміністрації / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації / безпосередньо до надавача соціальних послуг. Заяви, які подаються до уповноваженого органу або до надавача соціальних послуг, протягом одного робочого дня передаються в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку до відповідної військової / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації. Відповідна військова адміністрація / обласна, Київська та Севастопольська міська держадміністрація протягом '''одного робочого дня''' з дати надходження заяви оформляє путівку та передає її в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку надавачу соціальних послуг.
* Орган соціального захисту населення аналізує отримані документи, уточнює необхідну інформацію, в тому числі шляхом перевірки даних щодо отримувачів державної допомоги, пільг тощо, наявних в інформаційних системах, та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня визначає надавача або залучає соціального менеджера/ фахівця із соціальної роботи для оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

* Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах проводиться соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи протягом п’яти робочих днів з дати отримання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг у порядку, встановленому Мінсоцполітики, із залученням у разі потреби психолога, медичного працівника, педагогічного працівника закладу та/або установи освіти, реабілітолога та інших фахівців.
Під час оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах з’ясовуються обставини, що можуть призвести або призвели до порушень у життєдіяльності особи/сім’ї, визначаються чинники, що спричинили потрапляння у складні життєві обставини, рівень складності наявних проблем, їх вплив на життєдіяльність особи/сім’ї, індивідуальні потреби в отриманні соціальних послуг, а також спроможність особи/сім’ї самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив таких обставин.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах складається відповідний акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, з пропозиціями щодо переліку соціальних послуг, яких потребує особа/ сім’я, та подається органу соціального захисту населення для подальшого прийняття рішення про надання соціальних послуг.
У разі отримання звернення (письмового або усного) особи, у тому числі дитини/сім’ї, про надання соціальних послуг екстрено (кризово) у зв’язку із загрозою життю чи здоров’ю особи або отримання повідомлення від суб’єкта про необхідність надання таких послуг оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах не проводиться.
* Після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім’ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Про прийняте рішення особа або її законний представник інформується органом соціального захисту населення не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг (його сканованої копії) у паперовій та/або електронній формі. У рішенні про відмову в наданні соціальних послуг обов’язково повинні бути обґрунтовані підстави відмови.
*У разі коли в отримувача соціальних послуг змінилися обставини (смерть одного з членів сім’ї отримувача соціальних послуг, зміна доходу, статусу отримувача соціальних послуг), він може подати уповноваженому органу заяву, декларацію про доходи та майновий стан і документ, що підтверджує зміну статусу особи (у разі потреби), для перегляду рішення про організацію надання соціальних послуг.

'''Важливо! У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях''' для невідкладного надання соціальних послуг структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top+2019+%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83+%E2%84%96+2671-VIII цього Закону], може надати право надавачам соціальних послуг державної/комунальної власності приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) (консультування, надання притулку, догляд, підтримане проживання, короткотермінове проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо) особам/сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

== Припинення надання соціальних послуг ==

'''Підставами для припинення надання соціальних послуг є:'''

* відсутність потреби в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини;
* закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг (крім випадків продовження строку дії договору за результатами повторного оцінювання потреб);
* відмова особи/сім’ї від отримання послуг (крім випадків соціального супроводу сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, і сімей, у яких порушуються права дитини) та дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* зміна місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг;
* невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг;
* виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів під час звернення за наданням соціальних послуг, що унеможливлює подальше їх надання;
* смерть отримувача соціальних послуг;
* дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* ліквідація (припинення діяльності) надавача або припинення ним надання відповідних соціальних послуг.

== Див. також ==

* [[Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання]]
* [[Порядок надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади]]
* [[Соціальне обслуговування неповнолітніх]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]

Порядок здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах

2024-11-07T15:21:23Z

Anastasiia.voloshko:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top 2019 року № 2671-VIII Закон України <nowiki>''</nowiki>Про соціальні послуги<nowiki>''</nowiki>]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 <nowiki>''Про організацію надання соціальних послуг''</nowiki>]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0943-18 Наказ Міністерства соціальної політики України від 13 липня 2018 року № 1005 "Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями/особами, які перебувають у складних життєвих обставинах"]

== Право на отримання соціальних послуг ==
Статтею 1 Конституції України визначено – Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Соціальна держава є надійним досягненням суспільного гуманізму та прогресу цивілізації розвитку суспільства. Її мета та шляхи здійснення мають бути усвідомлені та визнані кожним громадянином, кожною соціальною групою. В центрі всіх рішень постає людина з гарантованими державою правами і свободами.

За статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

== Класифікація соціальних послуг ==
''Соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:''

1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;

2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;

3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

''За типами соціальні послуги поділяються на:''

1) прості соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо);

2) комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо);

3) комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим);

4) допоміжні соціальні послуги, що надаються у вигляді натуральної допомоги (продукти харчування, предмети і засоби особистої гігієни, санітарно-гігієнічні засоби для прибирання, засоби догляду, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, організація харчування, забезпечення паливом тощо) та технічних послуг (транспортні послуги, переклад жестовою мовою тощо).

''Залежно від місця надання соціальні послуги надаються:''

- за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома);

- у приміщенні надавача соціальних послуг: стаціонарно - в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувача соціальної послуги із забезпеченням харчуванням та умовами для проживання; напівстаціонарно - протягом визначеного часу доби з умовами для нічного або денного перебування;

- за місцем перебування отримувача соціальних послуг поза межами місця проживання та приміщення надавача соціальних послуг, у тому числі на вулиці.

''Соціальні послуги залежно від строку надаються:''

1) екстрено (кризово) - невідкладно (протягом доби) у зв’язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров’ю отримувача соціальних послуг;

2) постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року;

3) тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до одного року;

4) одноразово.

''Базові соціальні послуги:''

1) догляд вдома, денний догляд;

2) підтримане проживання;

3) соціальна адаптація;

4) соціальна інтеграція та реінтеграція;

5) надання притулку;

6) екстрене (кризове) втручання;

7) консультування;

8) соціальний супровід;

9) представництво інтересів;

10) посередництво;

11) соціальна профілактика;

12) натуральна допомога;

13) фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору;

14) переклад жестовою мовою;

15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних;

16) супровід під час інклюзивного навчання;

17) інформування;

18) медіація.

== Виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини ==

До осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, належать особи/сім’ї, які не можуть самостійно подолати негативний вплив обставин, зумовлених такими чинниками:

похилий вік;

часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;

невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;

психічні та поведінкові розлади, у тому числі пов’язані із вживанням психоактивних речовин;

інвалідність;

бездомність;

безробіття;

малозабезпеченість;

поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;

ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;

втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;

жорстоке поводження з дитиною;

домашнє насильство;

насильство за ознакою статі;

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

шкода, заподіяна пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.
== Суб'єкти виявлення сімей ==
Суб’єктами виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають у складних життєвих обставинах, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (далі — органи соціального захисту населення), центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші установи/заклади надання соціальних послуг, у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, служби у справах дітей, соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи або інші уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, заклади освіти, охорони здоров’я, уповноважені підрозділи органів Національної поліції, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи — підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності.
== Сім’ї, які вважаються такими, що мають найвищий рівень потрапляння у складні життєві обставини ==
'''До осіб/сімей, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників (далі - вразливі категорії населення) належать:'''
# сім’ї, у яких дітей відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав;
# сім’ї, де триває процес розлучення батьків і вирішується спір між матір’ю та батьком щодо визначення місця проживання дітей, участі батьків у їх вихованні;
# сім’ї з дітьми, в яких тривала хвороба батьків перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки;
# сім’ї, у яких виховуються діти з інвалідністю, та сім’ї з дітьми, у яких батьки мають інвалідність;
# сім’ї, у яких батьків поновлено в батьківських правах;
# сім’ї з дітьми, де батьки є трудовими мігрантами;
# малозабезпечені сім’ї з дітьми;
# сім’ї, діти з яких перебувають у закладах інституційного догляду та виховання;
# сім’ї, дітей з яких влаштовано в сім’ю патронатного вихователя;
# сім’ї, у яких діти систематично самовільно залишають місце проживання;
# сім’ї, у яких діти систематично без поважних причин не відвідують заклади освіти;
# жінки, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини;
# неповнолітні одинокі матері (батьки);
# діти, які перебувають на вихованні в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу;
# особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
# особи з особливими освітніми потребами;
# внутрішньо переміщені особи;
# повнолітні недієздатні особи (у разі відсутності в них опікуна);
# особи, звільнені з місць позбавлення волі;
# учасники антитерористичної операції та особи, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
== Порядок виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах ==
Виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, проводиться суб’єктами у процесі виконання ними службових/посадових обов’язків (вжиття заходів реагування на отримані особисті заяви/звернення, телефонні, письмові, електронні, усні повідомлення про таких осіб/такі сім’ї, матеріали в засобах масової інформації).
* Соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи у разі виявлення ним особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, '''протягом п’яти робочих днів з дати виявлення проводить оцінювання потреб особи/сім’ї''' у соціальних послугах відповідно до порядку, затвердженого Мінсоцполітики.
Інший суб’єкт у разі виявлення такої особи/сім’ї інформує про це орган соціального захисту населення шляхом надіслання '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' повідомлення у письмовій або електронній формі, засобами телефонного зв’язку. '''Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' після отримання інформації про виявлення особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, орган соціального захисту населення повідомляє соціальному менеджеру/ фахівцю із соціальної роботи для проведення ним оцінювання потреб особи/сім’ї.

У разі звернення особи до органу соціального захисту населення за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, орган соціального захисту населення інформує таку особу (у тому числі шляхом надання відповідних друкованих інформаційних матеріалів) про соціальні послуги, якими вона може скористатися, умови та порядок їх отримання та в разі потреби надсилає соціальному менеджеру/фахівцю із соціальної роботи повідомлення про необхідність оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи '''складає відповідний акт''' (у паперовій або електронній формі), який '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' подається до органу соціального захисту населення для прийняття рішення про надання соціальних послуг.

* Якщо за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, підтверджується перебування особи/сім’ї у складних життєвих обставинах або належність до вразливих категорій населення, соціальний менеджер/ фахівець із соціальної роботи '''''надає такій особі/сім’ї допомогу в оформленні заяви про надання соціальних послуг і пакета документів''''', що додаються до неї, а також передає зазначені документи органу соціального захисту населення разом з актом, складеним за результатом оцінювання потреб у соціальних послугах особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, якщо особа через похилий вік, інвалідність, стан здоров’я, догляд за дитиною або інші обставини не може особисто подати заяву та пакет документів.
У разі виявлення суб’єктом '''випадку жорстокого поводження з дитиною''', зокрема домашнього насильства, залишення дитини без піклування батьків такий суб’єкт невідкладно інформує про це службу у справах дітей та уповноважений підрозділ органу Національної поліції, у разі виявлення факту вчинення домашнього насильства стосовно недієздатних осіб - уповноважений підрозділ органу Національної поліції та орган опіки та піклування.

У разі існування внаслідок вчинення домашнього насильства або інших обставин загрози життю чи здоров’ю особи, в тому числі дитини, про це негайно інформується уповноважений підрозділ органу Національної поліції за номером телефону 102 для вжиття спеціальних заходів до припинення насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, проводиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/585-2020-%D0%BF#n13 Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585.]
== Дії, які проводять уповноважені особи з метою надання соціальних послуг ==
*Для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за місцем свого проживання/перебування заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі.
Якщо особа за станом здоров’я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, законний представник такої особи зобов’язаний подати заяву, уповноважена особа органу опіки та піклування - повідомлення з рішенням органу опіки та піклування про надання соціальних послуг.

Подання заяви з відповідними документами для отримання соціальних послуг особами з інвалідністю та особами похилого віку, які мають інтелектуальні та/або психічні порушення, проводиться відповідно до Порядку надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 576 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 55, ст. 1912).

Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - “Портал Дія”), електронну систему чи іншу інтегровану з ними інформаційну систему.
* Особи, які проживають на тимчасово окупованій території України та періодично перебувають на території України, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, без отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи подають заяву за задекларованим місцем проживання, в якій обов’язково зазначають строк свого проживання.
Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування про надання соціальних послуг можуть прийматися центром надання адміністративних послуг за місцем проживання/перебування особи.

Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування, прийняті центром надання адміністративних послуг, протягом одного робочого дня з дати їх надходження передаються уповноваженому органу для підготовки відповідних запитів, клопотань (у разі потреби) та прийняття рішення про надання соціальних послуг.

'''До заяви обов’язково додаються''' такі документи (або їх скановані копії):

копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, яка потребує надання соціальних послуг;

копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, або копія паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові та мають про це відмітку в паспорті);

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ (для осіб з інвалідністю);

копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого в установленому МОЗ порядку (для дитини з інвалідністю);

копія довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (за наявності);

медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі (у разі потреби);

копія рішення органу опіки та піклування про утворення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, про влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя (за наявності);

копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, яка потребує надання соціальних послуг (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності);

документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування (якщо заява подається органом опіки та піклування);

копія паспорта громадянина України опікуна або піклувальника особи, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності опікуна або піклувальника);

копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності);

акт оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах (за наявності), складений соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи.

Постановою КМУ від 16.03.2022 № 294 доповнено Порядок організації надання соціальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 587.
* У разі '''введення на території України надзвичайного або воєнного стану''' соціальні послуги стаціонарного догляду, паліативного догляду, догляду вдома, підтриманого проживання в інтернатному закладі надаються особам на підставі:
заяви про надання соціальних послуг, поданої особою (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

заяви про надання соціальних послуг особі, поданої законним представником (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);

повідомлення від уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).

Зазначені заяви можуть подаватися до уповноваженого органу, відповідної військової адміністрації / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації / безпосередньо до надавача соціальних послуг. Заяви, які подаються до уповноваженого органу або до надавача соціальних послуг, протягом одного робочого дня передаються в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку до відповідної військової / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації. Відповідна військова адміністрація / обласна, Київська та Севастопольська міська держадміністрація протягом '''одного робочого дня''' з дати надходження заяви оформляє путівку та передає її в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку надавачу соціальних послуг.
* Орган соціального захисту населення аналізує отримані документи, уточнює необхідну інформацію, в тому числі шляхом перевірки даних щодо отримувачів державної допомоги, пільг тощо, наявних в інформаційних системах, та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня визначає надавача або залучає соціального менеджера/ фахівця із соціальної роботи для оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

* Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах проводиться соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи протягом п’яти робочих днів з дати отримання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг у порядку, встановленому Мінсоцполітики, із залученням у разі потреби психолога, медичного працівника, педагогічного працівника закладу та/або установи освіти, реабілітолога та інших фахівців.
Під час оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах з’ясовуються обставини, що можуть призвести або призвели до порушень у життєдіяльності особи/сім’ї, визначаються чинники, що спричинили потрапляння у складні життєві обставини, рівень складності наявних проблем, їх вплив на життєдіяльність особи/сім’ї, індивідуальні потреби в отриманні соціальних послуг, а також спроможність особи/сім’ї самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив таких обставин.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах складається відповідний акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, з пропозиціями щодо переліку соціальних послуг, яких потребує особа/ сім’я, та подається органу соціального захисту населення для подальшого прийняття рішення про надання соціальних послуг.
У разі отримання звернення (письмового або усного) особи, у тому числі дитини/сім’ї, про надання соціальних послуг екстрено (кризово) у зв’язку із загрозою життю чи здоров’ю особи або отримання повідомлення від суб’єкта про необхідність надання таких послуг оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах не проводиться.
* Після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім’ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Про прийняте рішення особа або її законний представник інформується органом соціального захисту населення не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг (його сканованої копії) у паперовій та/або електронній формі. У рішенні про відмову в наданні соціальних послуг обов’язково повинні бути обґрунтовані підстави відмови.
*У разі коли в отримувача соціальних послуг змінилися обставини (смерть одного з членів сім’ї отримувача соціальних послуг, зміна доходу, статусу отримувача соціальних послуг), він може подати уповноваженому органу заяву, декларацію про доходи та майновий стан і документ, що підтверджує зміну статусу особи (у разі потреби), для перегляду рішення про організацію надання соціальних послуг.

'''Важливо! У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях''' для невідкладного надання соціальних послуг структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top+2019+%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83+%E2%84%96+2671-VIII цього Закону], може надати право надавачам соціальних послуг державної/комунальної власності приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) (консультування, надання притулку, догляд, підтримане проживання, короткотермінове проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо) особам/сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

== Припинення надання соціальних послуг ==

'''Підставами для припинення надання соціальних послуг є:'''

* відсутність потреби в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини;
* закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг (крім випадків продовження строку дії договору за результатами повторного оцінювання потреб);
* відмова особи/сім’ї від отримання послуг (крім випадків соціального супроводу сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, і сімей, у яких порушуються права дитини) та дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* зміна місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг;
* невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг;
* виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів під час звернення за наданням соціальних послуг, що унеможливлює подальше їх надання;
* смерть отримувача соціальних послуг;
* дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* ліквідація (припинення діяльності) надавача або припинення ним надання відповідних соціальних послуг.

== Див. також ==

* [[Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання]]
* [[Порядок надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади]]
* [[Соціальне обслуговування неповнолітніх]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]

Порядок здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах

2024-11-07T15:16:49Z

Anastasiia.voloshko: Соціальна послуга супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, передбачає такі заходи: • відвідування отримувача соціальної послуги за місцем його проживання (перебування); • оцінка потреб сім’ї (особи); • складення індивідуального плану соціального супроводу; • визначення шляхів вирішення основних проблем; • психологічна підтримка згідно з професійною компетенцією (організація психотерапевтичних груп, психологічна корекція); • моніторинг виконання сім’єю поставлених з

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top 2019 року № 2671-VIII Закон України <nowiki>''</nowiki>Про соціальні послуги<nowiki>''</nowiki>]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 <nowiki>''Про організацію надання соціальних послуг''</nowiki>]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0943-18 Наказ Міністерства соціальної політики України від 13 липня 2018 року № 1005 "Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями/особами, які перебувають у складних життєвих обставинах"]

== Право на отримання соціальних послуг ==
Статтею 1 Конституції України визначено – Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Соціальна держава є надійним досягненням суспільного гуманізму та прогресу цивілізації розвитку суспільства. Її мета та шляхи здійснення мають бути усвідомлені та визнані кожним громадянином, кожною соціальною групою. В центрі всіх рішень постає людина з гарантованими державою правами і свободами.

За статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

== Класифікація соціальних послуг ==
''Соціальні послуги поділяються на послуги, спрямовані на:''

1) соціальну профілактику - запобігання виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини;

2) соціальну підтримку - сприяння подоланню особою/сім’єю складних життєвих обставин;

3) соціальне обслуговування - мінімізацію для особи/сім’ї негативних наслідків складних життєвих обставин, підтримку їх життєдіяльності, соціального статусу та включення у громаду.

''За типами соціальні послуги поділяються на:''

1) прості соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо);

2) комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо);

3) комплексні спеціалізовані соціальні послуги, що надаються певній категорії отримувачів соціальних послуг (ВІЛ-інфікованим особам, особам із залежністю від психотропних речовин, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим);

4) допоміжні соціальні послуги, що надаються у вигляді натуральної допомоги (продукти харчування, предмети і засоби особистої гігієни, санітарно-гігієнічні засоби для прибирання, засоби догляду, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, організація харчування, забезпечення паливом тощо) та технічних послуг (транспортні послуги, переклад жестовою мовою тощо).

''Залежно від місця надання соціальні послуги надаються:''

- за місцем проживання/перебування отримувача соціальних послуг (вдома);

- у приміщенні надавача соціальних послуг: стаціонарно - в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувача соціальної послуги із забезпеченням харчуванням та умовами для проживання; напівстаціонарно - протягом визначеного часу доби з умовами для нічного або денного перебування;

- за місцем перебування отримувача соціальних послуг поза межами місця проживання та приміщення надавача соціальних послуг, у тому числі на вулиці.

''Соціальні послуги залежно від строку надаються:''

1) екстрено (кризово) - невідкладно (протягом доби) у зв’язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров’ю отримувача соціальних послуг;

2) постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року;

3) тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до одного року;

4) одноразово.

''Базові соціальні послуги:''

1) догляд вдома, денний догляд;

2) підтримане проживання;

3) соціальна адаптація;

4) соціальна інтеграція та реінтеграція;

5) надання притулку;

6) екстрене (кризове) втручання;

7) консультування;

8) соціальний супровід;

9) представництво інтересів;

10) посередництво;

11) соціальна профілактика;

12) натуральна допомога;

13) фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору;

14) переклад жестовою мовою;

15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних;

16) супровід під час інклюзивного навчання;

17) інформування;

18) медіація.

== Виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини ==
Соціальна послуга супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, передбачає такі заходи:

· відвідування отримувача соціальної послуги за місцем його проживання (перебування);

· оцінка потреб сім’ї (особи);

· складення індивідуального плану соціального супроводу;

· визначення шляхів вирішення основних проблем;

· психологічна підтримка згідно з професійною компетенцією (організація психотерапевтичних груп, психологічна корекція);

· моніторинг виконання сім’єю поставлених завдань;

· допомога в усвідомленні значення дій та/або розвиток вміння керувати ними;

· навчання та розвиток навичок, спрямованих на подолання складних життєвих обставин;

· інформування щодо питань, пов’язаних з наданням інших послуг і соціальної допомоги. Надання інформаційно-освітніх матеріалів, інструкцій, буклетів, листівок;

· бесіди з отримувачем соціальної послуги, членами його сім’ї, особами з найближчого оточення (очно, телефоном);

· організація та проведення сімейних групових нарад, мережевих зустрічей;

· залучення отримувача послуги до участі у тренінгах, дискусіях, круглих столах, семінарах, лекціях тощо;

· перенаправлення отримувача соціальної послуги до інших надавачів соціальних послуг, у тому числі для отримання спеціалізованих послуг;

· організація та забезпечення діяльності груп взаємодопомоги.

=== План соціального супроводу ===
Відповідно до оцінки потреб сім’ї /особи, складається індивідуальний план соціального супроводу. У такому плані вказують основні цілі, заходи та очікувані результати для подолання чи мінімізації складних життєвих обставин.

=== Тривалість соціального супроводу ===
Соціальний супровід здійснюється не більше 6 місяців, а у разі складних випадків термін дії договору може бути продовжено до 1 року.До осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, належать особи/сім’ї, які не можуть самостійно подолати негативний вплив обставин, зумовлених такими чинниками:

похилий вік;

часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;

невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;

психічні та поведінкові розлади, у тому числі пов’язані із вживанням психоактивних речовин;

інвалідність;

бездомність;

безробіття;

малозабезпеченість;

поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;

ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;

втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;

жорстоке поводження з дитиною;

домашнє насильство;

насильство за ознакою статі;

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

шкода, заподіяна пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.
== Суб'єкти виявлення сімей ==
Суб’єктами виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають у складних життєвих обставинах, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (далі — органи соціального захисту населення), центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші установи/заклади надання соціальних послуг, у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, служби у справах дітей, соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи або інші уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, заклади освіти, охорони здоров’я, уповноважені підрозділи органів Національної поліції, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи — підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності.
== Сім’ї, які вважаються такими, що мають найвищий рівень потрапляння у складні життєві обставини ==
'''До осіб/сімей, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників (далі - вразливі категорії населення) належать:'''
# сім’ї, у яких дітей відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав;
# сім’ї, де триває процес розлучення батьків і вирішується спір між матір’ю та батьком щодо визначення місця проживання дітей, участі батьків у їх вихованні;
# сім’ї з дітьми, в яких тривала хвороба батьків перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки;
# сім’ї, у яких виховуються діти з інвалідністю, та сім’ї з дітьми, у яких батьки мають інвалідність;
# сім’ї, у яких батьків поновлено в батьківських правах;
# сім’ї з дітьми, де батьки є трудовими мігрантами;
# малозабезпечені сім’ї з дітьми;
# сім’ї, діти з яких перебувають у закладах інституційного догляду та виховання;
# сім’ї, дітей з яких влаштовано в сім’ю патронатного вихователя;
# сім’ї, у яких діти систематично самовільно залишають місце проживання;
# сім’ї, у яких діти систематично без поважних причин не відвідують заклади освіти;
# жінки, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини;
# неповнолітні одинокі матері (батьки);
# діти, які перебувають на вихованні в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу;
# особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
# особи з особливими освітніми потребами;
# внутрішньо переміщені особи;
# повнолітні недієздатні особи (у разі відсутності в них опікуна);
# особи, звільнені з місць позбавлення волі;
# учасники антитерористичної операції та особи, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
== Порядок виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах ==
Виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, проводиться суб’єктами у процесі виконання ними службових/посадових обов’язків (вжиття заходів реагування на отримані особисті заяви/звернення, телефонні, письмові, електронні, усні повідомлення про таких осіб/такі сім’ї, матеріали в засобах масової інформації).
* Соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи у разі виявлення ним особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, '''протягом п’яти робочих днів з дати виявлення проводить оцінювання потреб особи/сім’ї''' у соціальних послугах відповідно до порядку, затвердженого Мінсоцполітики.
Інший суб’єкт у разі виявлення такої особи/сім’ї інформує про це орган соціального захисту населення шляхом надіслання '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' повідомлення у письмовій або електронній формі, засобами телефонного зв’язку. '''Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' після отримання інформації про виявлення особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, орган соціального захисту населення повідомляє соціальному менеджеру/ фахівцю із соціальної роботи для проведення ним оцінювання потреб особи/сім’ї.

У разі звернення особи до органу соціального захисту населення за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги непрацюючим малозабезпеченим особам, особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю, одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, орган соціального захисту населення інформує таку особу (у тому числі шляхом надання відповідних друкованих інформаційних матеріалів) про соціальні послуги, якими вона може скористатися, умови та порядок їх отримання та в разі потреби надсилає соціальному менеджеру/фахівцю із соціальної роботи повідомлення про необхідність оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, соціальний менеджер/фахівець із соціальної роботи '''складає відповідний акт''' (у паперовій або електронній формі), який '''не пізніше ніж протягом наступного робочого дня''' подається до органу соціального захисту населення для прийняття рішення про надання соціальних послуг.

* Якщо за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, підтверджується перебування особи/сім’ї у складних життєвих обставинах або належність до вразливих категорій населення, соціальний менеджер/ фахівець із соціальної роботи '''''надає такій особі/сім’ї допомогу в оформленні заяви про надання соціальних послуг і пакета документів''''', що додаються до неї, а також передає зазначені документи органу соціального захисту населення разом з актом, складеним за результатом оцінювання потреб у соціальних послугах особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, якщо особа через похилий вік, інвалідність, стан здоров’я, догляд за дитиною або інші обставини не може особисто подати заяву та пакет документів.
У разі виявлення суб’єктом '''випадку жорстокого поводження з дитиною''', зокрема домашнього насильства, залишення дитини без піклування батьків такий суб’єкт невідкладно інформує про це службу у справах дітей та уповноважений підрозділ органу Національної поліції, у разі виявлення факту вчинення домашнього насильства стосовно недієздатних осіб - уповноважений підрозділ органу Національної поліції та орган опіки та піклування.

У разі існування внаслідок вчинення домашнього насильства або інших обставин загрози життю чи здоров’ю особи, в тому числі дитини, про це негайно інформується уповноважений підрозділ органу Національної поліції за номером телефону 102 для вжиття спеціальних заходів до припинення насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, проводиться згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/585-2020-%D0%BF#n13 Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585.]
== Дії, які проводять уповноважені особи з метою надання соціальних послуг ==
*Для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за місцем свого проживання/перебування заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі.
Якщо особа за станом здоров’я не спроможна самостійно прийняти рішення про необхідність надання їй соціальних послуг, законний представник такої особи зобов’язаний подати заяву, уповноважена особа органу опіки та піклування - повідомлення з рішенням органу опіки та піклування про надання соціальних послуг.

Подання заяви з відповідними документами для отримання соціальних послуг особами з інвалідністю та особами похилого віку, які мають інтелектуальні та/або психічні порушення, проводиться відповідно до Порядку надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 р. № 576 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 55, ст. 1912).

Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - “Портал Дія”), електронну систему чи іншу інтегровану з ними інформаційну систему.
* Особи, які проживають на тимчасово окупованій території України та періодично перебувають на території України, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, без отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи подають заяву за задекларованим місцем проживання, в якій обов’язково зазначають строк свого проживання.
Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування про надання соціальних послуг можуть прийматися центром надання адміністративних послуг за місцем проживання/перебування особи.

Заява особи, її законного представника, повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування, прийняті центром надання адміністративних послуг, протягом одного робочого дня з дати їх надходження передаються уповноваженому органу для підготовки відповідних запитів, клопотань (у разі потреби) та прийняття рішення про надання соціальних послуг.

'''До заяви обов’язково додаються''' такі документи (або їх скановані копії):

копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, яка потребує надання соціальних послуг;

копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у якому зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків, або копія паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органові та мають про це відмітку в паспорті);

копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ (для осіб з інвалідністю);

копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданого в установленому МОЗ порядку (для дитини з інвалідністю);

копія довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (за наявності);

медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі (у разі потреби);

копія рішення органу опіки та піклування про утворення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, про влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя (за наявності);

копія рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, яка потребує надання соціальних послуг (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

копія рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності);

документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування (якщо заява подається органом опіки та піклування);

копія паспорта громадянина України опікуна або піклувальника особи, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності опікуна або піклувальника);

копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (за наявності);

акт оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах (за наявності), складений соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи.

Постановою КМУ від 16.03.2022 № 294 доповнено Порядок організації надання соціальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 587.
* У разі '''введення на території України надзвичайного або воєнного стану''' соціальні послуги стаціонарного догляду, паліативного догляду, догляду вдома, підтриманого проживання в інтернатному закладі надаються особам на підставі:
заяви про надання соціальних послуг, поданої особою (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

заяви про надання соціальних послуг особі, поданої законним представником (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);

повідомлення від уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).

Зазначені заяви можуть подаватися до уповноваженого органу, відповідної військової адміністрації / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації / безпосередньо до надавача соціальних послуг. Заяви, які подаються до уповноваженого органу або до надавача соціальних послуг, протягом одного робочого дня передаються в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку до відповідної військової / обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації. Відповідна військова адміністрація / обласна, Київська та Севастопольська міська держадміністрація протягом '''одного робочого дня''' з дати надходження заяви оформляє путівку та передає її в електронній формі засобами телекомунікаційного, зокрема електронного зв’язку надавачу соціальних послуг.
* Орган соціального захисту населення аналізує отримані документи, уточнює необхідну інформацію, в тому числі шляхом перевірки даних щодо отримувачів державної допомоги, пільг тощо, наявних в інформаційних системах, та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня визначає надавача або залучає соціального менеджера/ фахівця із соціальної роботи для оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах.

* Оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах проводиться соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи протягом п’яти робочих днів з дати отримання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг у порядку, встановленому Мінсоцполітики, із залученням у разі потреби психолога, медичного працівника, педагогічного працівника закладу та/або установи освіти, реабілітолога та інших фахівців.
Під час оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах з’ясовуються обставини, що можуть призвести або призвели до порушень у життєдіяльності особи/сім’ї, визначаються чинники, що спричинили потрапляння у складні життєві обставини, рівень складності наявних проблем, їх вплив на життєдіяльність особи/сім’ї, індивідуальні потреби в отриманні соціальних послуг, а також спроможність особи/сім’ї самостійно подолати або мінімізувати негативний вплив таких обставин.
* За результатами оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах складається відповідний акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, з пропозиціями щодо переліку соціальних послуг, яких потребує особа/ сім’я, та подається органу соціального захисту населення для подальшого прийняття рішення про надання соціальних послуг.
У разі отримання звернення (письмового або усного) особи, у тому числі дитини/сім’ї, про надання соціальних послуг екстрено (кризово) у зв’язку із загрозою життю чи здоров’ю особи або отримання повідомлення від суб’єкта про необхідність надання таких послуг оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах не проводиться.
* Після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів орган соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім’ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Про прийняте рішення особа або її законний представник інформується органом соціального захисту населення не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг (його сканованої копії) у паперовій та/або електронній формі. У рішенні про відмову в наданні соціальних послуг обов’язково повинні бути обґрунтовані підстави відмови.
*У разі коли в отримувача соціальних послуг змінилися обставини (смерть одного з членів сім’ї отримувача соціальних послуг, зміна доходу, статусу отримувача соціальних послуг), він може подати уповноваженому органу заяву, декларацію про доходи та майновий стан і документ, що підтверджує зміну статусу особи (у разі потреби), для перегляду рішення про організацію надання соціальних послуг.

'''Важливо! У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях''' для невідкладного надання соціальних послуг структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#top+2019+%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83+%E2%84%96+2671-VIII цього Закону], може надати право надавачам соціальних послуг державної/комунальної власності приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) (консультування, надання притулку, догляд, підтримане проживання, короткотермінове проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо) особам/сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

== Припинення надання соціальних послуг ==

'''Підставами для припинення надання соціальних послуг є:'''

* відсутність потреби в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини;
* закінчення строку дії договору про надання соціальних послуг (крім випадків продовження строку дії договору за результатами повторного оцінювання потреб);
* відмова особи/сім’ї від отримання послуг (крім випадків соціального супроводу сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, і сімей, у яких порушуються права дитини) та дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* зміна місця проживання/перебування отримувача соціальних послуг, що унеможливлює надання соціальних послуг;
* невиконання без поважних причин отримувачем соціальних послуг вимог, визначених договором про надання соціальних послуг;
* виявлення/встановлення недостовірності поданих отримувачем соціальних послуг інформації/документів під час звернення за наданням соціальних послуг, що унеможливлює подальше їх надання;
* смерть отримувача соціальних послуг;
* дострокове розірвання договору про надання соціальних послуг за ініціативою отримувача соціальних послуг;
* ліквідація (припинення діяльності) надавача або припинення ним надання відповідних соціальних послуг.

== Див. також ==

* [[Соціальні послуги окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах, та порядок їх надання]]
* [[Порядок надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам похилого віку, які страждають на психічні розлади]]
* [[Соціальне обслуговування неповнолітніх]]

[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]

Примирення сторін у адміністративному процесі

2024-06-13T08:12:50Z

Anastasiia.voloshko: /* Судова практика */

== Нормативна база ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
== Загальні положення про умови примирення сторін у адміністративному процесі ==
Відповідно до положень [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частини 1 статті 190 КАС України] сторонам цивільного процесу гарантується право повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок із застереженням про те, що примирення сторін може стосуватися лише прав та обов’язків сторін. Сторони можуть примиритися на умовах, які виходять за межі предмета спору, якщо такі умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межі компетенції суб’єкта владних повноважень. За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення.Умови примирення сторони викладають у заяві про примирення сторін. Заява про примирення сторін може бути викладена у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у формі окремих документів: заяви однієї сторони про умови примирення та письмової згоди іншої сторони з умовами примирення.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з примиренням сторін суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін у праві вчинити відповідні дії. Умови примирення сторін затверджуються ухвалою суду. Затверджуючи умови примирення сторін, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. 
Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні умов примирення і продовжує судовий розгляд, якщо:
# умови примирення суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб або є невиконуваними;
# одну зі сторін примирення представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Як визначено частиною 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10552 статті 142 КАС України], у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
== Виконання умов примирення сторонами ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статті 191 КАС України], ухвала про затвердження умов примирення виконується сторонами в порядку і строки, які нею визначені, є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. У разі невиконання ухвали суду про затвердження умов примирення вона може бути подана для її примусового виконання в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.
== Примирення сторін під час апеляційного та касаційного провадження ==
Сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного провадження, як це передбачено у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статті 314 КАС України]. За умови примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статей 189, 190 КАС України], якою одночасно визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі. 
Крім того, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статтею 348 КАС України] передбачено право сторін на примирення у будь-який час до закінчення касаційного розгляду, що тягне за собою постановлення судом ухвали, якою одночасно визнаються нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закривається провадження у справі. 
== Примирення сторін у процесі виконання ==
Можливість примирення сторін, окрім, як на стадіях адміністративного провадження, допускається також у процесі виконання судового рішення. Порядок та умови такого примирення регулюється положеннями [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 статті 377 КАС України], де зокрема визначено, що заява про примирення, укладена між сторонами виконавчого провадження, або заява стягувача про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Якщо сторони бажають примиритися на умовах, що виходять за межі предмета спору, їм надається таке право у випадку, якщо такі умови примирення не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. У разі примирення сторін, однією з яких є суб'єкт владних повноважень, умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межі компетенції суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 частин 2-3 статті 377 КАС України], суд розглядає заяву про примирення або заяву стягувача про відмову від примусового виконання в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача і боржника. За результатами розгляду заяви про примирення або заяви стягувача про відмову від примусового виконання суд може постановити ухвалу про затвердження умов примирення сторін виконавчого провадження або про прийняття відмови стягувача від примусового виконання і про закінчення виконавчого провадження.
Виключенням затвердження судом умов примирення сторін виконавчого провадження або не прийняття ним відмови стягувача від примусового виконання є випадки, коли таке примирення суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 4 ст. 377 КАС України]).
== Судова практика ==

* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/76580212 Постанова Верховного Суду від 18 вересня 2018 року по справі № 813/4206/16,] якою відмовлено у задоволенні касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції з підстав відсутності норм закону, якими передбачено скасування судового рішення про затвердження умов примирення та поновлення провадження у справі у випадку невиконання однією із сторін умов примирення.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82608980 Ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 500/147/19], якою затверджено умови припинення сторін в адміністративному провадженні.
* Ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 280/5604/22, якою затверджено умови примирення сторін в адміністративній справі.
[[категорія:Адміністративне право]]
[[категорія:Виконавче провадження]]

Гарантії та компенсації при службових відрядженнях

2024-06-07T14:22:29Z

Anastasiia.voloshko: /* Виплати: */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
== Загальна інформація ==
Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями (частина перша статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП).

'''Службове відрядження''' - поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (пункт 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59] (далі - Інструкція).

'''Період відрядження''' - вважається днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше — наступна доба.
== Перелік виплат, гарантій та компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями ==
=== Виплати: ===
# добові за час перебування у відрядженні;
# вартість проїзду до місця призначення і назад (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад), а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);
# витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством (оплата вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях);
# за побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"] (далі - постанова № 98), за всі дні проживання;
# за бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;
# за користування постільними речами в поїздах;
# за оформлення закордонних паспортів;
# за оформлення дозволів на в'їзд (віз);
# за оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;
# за обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;
# за оплату службових телефонних розмов;
# комісійні витрати у разі обміну валюти, комісійні винагороди за надані банком послуги (пункт 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постанови № 98]);
# витрати на обслуговування в залах офіційних делегацій в аеропортах (''членам офіційних делегацій на чолі з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України під час здійснення офіційних і робочих візитів за кордон та робочих поїздок у межах України та передових груп, що забезпечують підготовку таких візитів, та співробітникам Управління державної охорони, які їх супроводжують'').
'''Документами, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства''', можуть бути, зокрема:
* запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження;
* укладений договір чи контракт;
* інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
* документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
'''Важливо!''' Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються. Витрати у зв'язку з поверненням відрядженим працівником квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише з поважних причин, якщо на те були поважні причини (рішення про відміну відрядження відкликання з відрядження тощо), за наявності документа, що засвідчує вартість цих витрат.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Підприємство, що відряджає працівника, має забезпечити його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження ('''авансом'''). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]).
Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути зазначені кошти у встановленому законодавством порядку на відповідний рахунок підприємства (або до каси підприємства у разі отримання авансу готівкою).
|}
'''Відповідальність працівника за невчасний звіт про відрядження'''

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях (далі — організація) забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи (ч. 1 ст. 140 КЗпП ). Тому для забезпечення трудової дисципліни працівниками, що направляються у відрядження, а також урегулювання організаційних та фінансових питань, пов’язаних із відрядженнями, організація має розробити Положення про службові відрядження працівників (далі — Положення). У Положенні, зокрема, варто визначити термін, протягом якого працівник після повернення з відрядження зобов’язаний надати звіт про використання виданих на відрядження коштів, а також (за потреби) посвідчення про відрядження з необхідними відмітками.
===Гарантії:===
#оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку (частина четверта статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП)]; щоб розрахувати суму, яку належить виплатити співробітнику за час відрядження, необхідно розрахувати і порівняти дві величини:
#*середньоденну зарплату;
#*денну заробітну плату, розраховану виходячи з тарифної ставки (окладу) працівника, за місяць, у якому він перебував у відрядженні.
#збереження протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) (частина третя статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП)].
#питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства( пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text Інструкції]).
'''Режим робочого часу'''

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства про працю. Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.

За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження.

'''Розрахунок середньої заробітної за час відрядження'''

Середньоденна зарплата за час відрядження розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Порядку № 100], виходячи з виплат, нарахованих працівникові у розрахунковому періоді. Загалом розрахунковий період для визначення середньоденної зарплати становить два календарні місяці роботи перед місяцем відрядження (з першого по перше число). Середньоденна зарплата обчислюється шляхом ділення виплат за цей період на кількість фактично відпрацьованих робочих днів. Якщо протягом цих місяців співробітник не працював, то середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, а якщо протягом і цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня — виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановлених йому в трудовому договорі. Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати, які включаються та не включаються до сукупного доходу для обчислення середньої заробітної плати, наведено в пункті 3 та 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Порядку № 100]. Премії включаються до заробітної плати того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату, а не того, за який їх нараховано. Якщо робочі дні у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, то премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Однак якщо премії виплачуються місяць у місяць і вони вже обчислені пропорційно відпрацьованому часу, то такі премії включаються до заробітної плати у фактично нарахованому розмірі.
===Компенсації:===
#за роботу працівника у відрядженні у вихідні або святкові й неробочі дні виплачується компенсація у подвійному розмірі годинної або денної ставки (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]);
#якщо працівник відбуває/повертається у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]).
==Захист прав працівника ==
Спірні питання між працівником та роботодавцем, пов’язані з розрахунками за відрядження, вирішуються у порядку, визначеному для вирішення індивідуальних трудових спорів, як у позасудовому порядку ([[Комісія по трудових спорах|комісіями по трудових спорах]], [http://dsp.gov.ua/kontaktna-informatsiia-terytorialnykh/ територіальними органами Державної інспекції України з питань праці], [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|уповноваженими особами профспілок]] в порядку здійснення громадського контролю тощо), так і в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|судовому порядку]] (районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами).
===Зразок позовної заяви===
[https://docs.google.com/document/d/0B84Fn7fObiluWjlGSXBHQnBlcVU/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&resourcekey=0-rJCb_yhr84oewBGPAreggA&rtpof=true&sd=true Зразок позовної заяви про стягнення заборгованості по витратах на службове відрядження] 

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90331460 Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07.07.2020 року № 707/1124/19]
==Див. також ==
*[[Порядок відрядження в межах України]]
*[[Гарантії прав громадян на охорону праці]]
*[[Комісія по трудових спорах]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:суди]]
[[Категорія:територіальні органи]]
[[Категорія:Відрядження]]

Гарантії та компенсації при службових відрядженнях

2024-06-07T14:20:04Z

Anastasiia.voloshko: /* Гарантії: */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
== Загальна інформація ==
Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями (частина перша статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] (далі – КЗпП).

'''Службове відрядження''' - поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (пункт 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59] (далі - Інструкція).

'''Період відрядження''' - вважається днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше — наступна доба.
== Перелік виплат, гарантій та компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями ==
=== Виплати: ===
# добові за час перебування у відрядженні;
# вартість проїзду до місця призначення і назад (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад), а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);
# витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством (оплата вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях);
# за побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"] (далі - постанова № 98), за всі дні проживання;
# за бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;
# за користування постільними речами в поїздах;
# за оформлення закордонних паспортів;
# за оформлення дозволів на в'їзд (віз);
# за оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;
# за обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;
# за оплату службових телефонних розмов;
# комісійні витрати у разі обміну валюти, комісійні винагороди за надані банком послуги (пункт 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF постанови № 98]);
# витрати на обслуговування в залах офіційних делегацій в аеропортах (''членам офіційних делегацій на чолі з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України під час здійснення офіційних і робочих візитів за кордон та робочих поїздок у межах України та передових груп, що забезпечують підготовку таких візитів, та співробітникам Управління державної охорони, які їх супроводжують'').
'''Документами, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства''', можуть бути, зокрема:
* запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження;
* укладений договір чи контракт;
* інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини;
* документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
'''Важливо!''' Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються. Витрати у зв'язку з поверненням відрядженим працівником квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише з поважних причин, якщо на те були поважні причини (рішення про відміну відрядження відкликання з відрядження тощо), за наявності документа, що засвідчує вартість цих витрат.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Підприємство, що відряджає працівника, має забезпечити його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження ('''авансом'''). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]).
|}
'''Відповідальність працівника за невчасний звіт про відрядження'''

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях (далі — організація) забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи (ч. 1 ст. 140 КЗпП ). Тому для забезпечення трудової дисципліни працівниками, що направляються у відрядження, а також урегулювання організаційних та фінансових питань, пов’язаних із відрядженнями, організація має розробити Положення про службові відрядження працівників (далі — Положення). У Положенні, зокрема, варто визначити термін, протягом якого працівник після повернення з відрядження зобов’язаний надати звіт про використання виданих на відрядження коштів, а також (за потреби) посвідчення про відрядження з необхідними відмітками.
===Гарантії:===
#оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку (частина четверта статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП)]; щоб розрахувати суму, яку належить виплатити співробітнику за час відрядження, необхідно розрахувати і порівняти дві величини:
#*середньоденну зарплату;
#*денну заробітну плату, розраховану виходячи з тарифної ставки (окладу) працівника, за місяць, у якому він перебував у відрядженні.
#збереження протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) (частина третя статті 121 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП)].
#питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства( пункт 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98#Text Інструкції]).
'''Режим робочого часу'''

На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства про працю. Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на найм житлового приміщення (крім випадків, коли відряджений працівник перебуває на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров'я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров'я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.

За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження.

'''Розрахунок середньої заробітної за час відрядження'''

Середньоденна зарплата за час відрядження розраховується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Порядку № 100], виходячи з виплат, нарахованих працівникові у розрахунковому періоді. Загалом розрахунковий період для визначення середньоденної зарплати становить два календарні місяці роботи перед місяцем відрядження (з першого по перше число). Середньоденна зарплата обчислюється шляхом ділення виплат за цей період на кількість фактично відпрацьованих робочих днів. Якщо протягом цих місяців співробітник не працював, то середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, а якщо протягом і цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня — виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановлених йому в трудовому договорі. Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати, які включаються та не включаються до сукупного доходу для обчислення середньої заробітної плати, наведено в пункті 3 та 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-п#Text Порядку № 100]. Премії включаються до заробітної плати того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату, а не того, за який їх нараховано. Якщо робочі дні у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, то премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Однак якщо премії виплачуються місяць у місяць і вони вже обчислені пропорційно відпрацьованому часу, то такі премії включаються до заробітної плати у фактично нарахованому розмірі.
===Компенсації:===
#за роботу працівника у відрядженні у вихідні або святкові й неробочі дні виплачується компенсація у подвійному розмірі годинної або денної ставки (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]);
#якщо працівник відбуває/повертається у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98 Інструкції]).
==Захист прав працівника ==
Спірні питання між працівником та роботодавцем, пов’язані з розрахунками за відрядження, вирішуються у порядку, визначеному для вирішення індивідуальних трудових спорів, як у позасудовому порядку ([[Комісія по трудових спорах|комісіями по трудових спорах]], [http://dsp.gov.ua/kontaktna-informatsiia-terytorialnykh/ територіальними органами Державної інспекції України з питань праці], [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|уповноваженими особами профспілок]] в порядку здійснення громадського контролю тощо), так і в [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|судовому порядку]] (районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами).
===Зразок позовної заяви===
[https://docs.google.com/document/d/0B84Fn7fObiluWjlGSXBHQnBlcVU/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&resourcekey=0-rJCb_yhr84oewBGPAreggA&rtpof=true&sd=true Зразок позовної заяви про стягнення заборгованості по витратах на службове відрядження] 

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90331460 Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07.07.2020 року № 707/1124/19]
==Див. також ==
*[[Порядок відрядження в межах України]]
*[[Гарантії прав громадян на охорону праці]]
*[[Комісія по трудових спорах]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]
[[Категорія:суди]]
[[Категорія:територіальні органи]]
[[Категорія:Відрядження]]

Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах

2024-06-07T13:48:34Z

Anastasiia.voloshko: /* Підстави для організації індивідуальної форми навчання: */

== Нормативна база ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України «Про повну загальну середню освіту»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/684-2017-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684 "Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Наказ Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8 "Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах"]
*[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-deyaki-pitannya-organizaciyi-zdobuttya-zagalnoyi-serednoyi-osviti-ta-osvitnogo-procesu-v-umovah-voyennogo-stanu-v-ukrayini Наказ Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2022 року № 284 "Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"]
== Загальні положення ==
Відповідно до статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n131 Закону України «Про освіту»] освіта може бути організована за такими формами:
* інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
* індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж), на робочому місці (на виробництві);
* дуальна.
== Індивідуальна форма навчання ==
'''Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти''' – це одна із форм організації навчально-виховного процесу для забезпечення права осіб на здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 1.jpg|міні|http://school22.edukit.sumy.ua/normativna_baza/individualjna_forma_navchannya/]]
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 2.jpg|міні]]
Організація індивідуальної форми навчання визначається та організовується згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8] (далі - Положення).
==Підстави для організації індивідуальної форми навчання:==
#заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання;
#наказ керівника навчального закладу;
#погодження відповідного органу управління освітою.
'''Перелік осіб, для яких може запроваджуватись індивідуальна форма навчання'''
#Особи, які за станом здоров’я (у тому числі особи з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та ті, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров'я більше одного місяця) не можуть відвідувати навчальний заклад;
#Особи, що проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб);
#Особи, які проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
#Особи є іноземцями або особами без громадянства (діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства).
Для зарахування учня до закладу освіти батькам або іншим законним представникам учня або ним самим (якщо він є повнолітнім) необхідно подати до відповідного закладу освіти відповідну '''заяву''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0564-18#top встановленої форми] (з пред’явленням документа, що посвідчує особу заявника), а також:
# копію свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа);
#оригінал або копію медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0794-10#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682];
#оригінал або копію відповідного документа про освіту ''(за наявності)'';
#оригінал або копію висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації ''(за бажанням);''
#інші документи, необхідні для обрання відповідного виду індивідуальної форми навчання (ексретнатна або сімейна (домашня) форма, педагогічний патронаж).
'''Детальніше див.:''' [[Екстернатна форма навчання]] або [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти]]

Заклад освіти може організовувати здобуття освіти за індивідуальною формою незалежно від місця проживання особи.

Зарахування до закладу освіти на індивідуальну форму здобуття освіти проводиться зазвичай до початку навчального року (пункт 5 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

'''Увага!''' Переведення здобувачів освіти на індивідуальну форму здобуття освіти може відбуватися протягом навчального року, але не пізніше ніж за 3 місяці до проведення річного оцінювання результатів навчання здобувачів чи державної підсумкової атестації. Таке обмеження не застосовується для переведення на [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти|педагогічний патронаж.]]
[[Файл:Організація здобуття освіти за сімейною ( домашньою ) формою навчання.jpg|міні]]===Сімейна (домашня) форма здобуття освіти===

Cімейна (домашня) форма здобуття освіти — спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні, не нижчому за стандарти освіти, несуть батьки. Якщо рівень знань дитини виявиться незадовільним — школа має повне право наполягати на її поверненні до очної форми навчання.

Сімейна (домашня) форма може бути організована для осіб віком '''до 18 років''', батьки, інші законні представники яких виявили бажання організовувати освітній процес самостійно з урахуванням здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду своїх дітей, для забезпечення їх індивідуального темпу засвоєння освітньої програми (пункт 1 розділу IІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

Батьки, інші законні представники здобувачів освіти можуть на договірних засадах залучати до організації здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою інших суб’єктів освітньої діяльності, у тому числі суб’єктів, які забезпечують здобуття неформальної освіти.

Для запобігання порушень прав дітей та забезпечення виконання обов’язків батьків, інших законних представників заклад освіти інформує відповідну службу у справах дітей про зарахування (переведення) здобувачів освіти на сімейну (домашню) форму.

Для спостереження за навчальним поступом здобувачів освіти батьки, інші законні представники можуть використовувати '''портфоліо''', в якому фіксуються результати навчання.

Здобувачі освіти за сімейною (домашньою) формою проходять підсумкове (семестрове та річне, що здійснюється за результатами семестрового) оцінювання, а також атестацію.

У випадку результатів нижче задовільного хоча б з одного предмету педагогічна рада може:

• рекомендувати батькам перевести дитину на очну форму (для учнів 1–4-х класів);

• перевести учня на очну форму (для учнів 5–11-х (12-х) класів).

До того ж, школа сприяє організації процесу навчання. Учні, які навчаються за сімейним форматом, мають отримувати шкільні підручники, консультації та допомогу вчителів.

Зразок заяви про переведення на на сімейну (домашню) форму навчання.

==Дистанційна форма навчання==
'''Дистанційна форма навчання''' – індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

'''Підстави для організації дистанційної форми навчання'''
#Письмова заява повнолітньої особи та/або батьків (одного із батьків) або законного представника неповнолітньої особи;
#Рішення педагогічної ради щодо навчання учня (вихованця) за дистанційною формою;
# Оформлення такого рішення наказом керівника навчального закладу.
[[Файл:Дистанційна форма навчання.png|міні]]
Дистанційне навчання організовується для учнів, які не мають медичних протипоказань до занять із комп’ютерною технікою (пункт 9 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"] (далі - Положення № 1115).

Дистанційне навчання осіб із особливими освітніми потребами здійснюється з урахуванням індивідуальної програми розвитку та забезпечується за участі асистента вчителя та/або асистента учня.

Облік навчальних занять і результатів навчання учнів під час дистанційного навчання здійснюється відповідно до законодавства (у класному журналі, свідоцтвах досягнень). За рішенням педагогічної ради закладу освіти для організації дистанційного навчання може використовуватися електронний розклад занять, електронний класний журнал/щоденники (пункт 11 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

Батьки сприяють виконанню дитиною освітньої програми, навчальних програм з окремих предметів (інтегрованих курсів) і досягненню передбачених ними результатів навчання, реалізації індивідуальної освітньої траєкторії, дбають про фізичне та психічне здоров’я дітей, формують у них навички здорового способу життя, а також сприяють дотриманню учнями академічної доброчесності в освітньому процесі.

У разі, якщо під час дистанційного навчання батьки не виконують свої обов’язки щодо забезпечення здобуття дитиною освіти, зокрема не забезпечують участь дитини в освітньому процесі '''протягом 10 робочих днів''' підряд з невідомих причин, заклад освіти інформує про це відповідну службу у справах дітей.
===Хто може здобувати освіту за дистанційною формою===
[[Файл:Дистанційна форма навчання 2.png|міні]]
Організація здобуття освіти за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти) може здійснюватися для осіб, які:
*не можуть відвідувати навчальні заняття в закладах освіти (у зв’язку зі станом здоров’я, відбуванням покарання, збройним конфліктом, проживанням (перебуванням) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, території здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на території населених пунктів на лінії зіткнення тощо);
*потребують реалізації індивідуальної освітньої траєкторії відповідно до їх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду (у зв’язку з визначенням особливих освітніх потреб дитини, індивідуалізацією навчання обдарованих дітей, систематичним заняттям учнем певним видом (видами) спорту та участю у спортивних змаганнях тощо).
=== Куди звернутися ===
Організація здобуття освіти за дистанційною формою здійснюється виключно за бажанням учнів, їх батьків та на підставі '''рішення''' педагогічної ради закладу освіти.

Батьки створюють належні та безпечні умови навчання, виховання і розвитку дитини, яка здобуває освіту за дистанційною формою.

Зарахування (переведення) на дистанційну форму здобуття освіти здійснюється за '''наказом''' керівника закладу освіти на підставі особистої '''заяви''' повнолітньої особи або одного з батьків (пункт 4 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

За наявності обставин, які об’єктивно унеможливлюють особисте подання заяви, може бути подано скановану копію або фотокопію заяви будь-якими засобами зв’язку (факсом, електронною поштою тощо). У заяві підтверджується наявність в учня умов для дистанційного навчання в синхронному та асинхронному режимах, зокрема доступу до мережі Інтернет, персонального комп’ютера (з можливістю використання засобів аудіо-, відеоконференцзв’язку).

Зарахування (переведення) учнів на дистанційну форму здійснюється, як правило, до початку навчального року або семестру (триместру) навчання.
== Дистанційна форма навчання в умовах воєнного стану ==
У зв'язку з веденням в Україні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"] правового режиму воєнного стану діти можуть здобувати освіту за дистанційною формою в закладі освіти, в якому навчалася раніше. Навіть якщо заклад освіти фізично зруйновано – він однаково може організовувати дистанційне навчання для всіх здобувачів.

Якщо дистанційне навчання в закладі освіти не здійснюється, дитина може продовжити навчання в іншому закладі освіти на території України. Для цього один із батьків, опікунів чи інших законних представників, родичів має подати до закладу освіти заяву про зарахування (її скановану копію чи фотокопію).

Заява подається будь-яким способом: особисто або електронною поштою, через месенджер або іншим зручним способом для заявника. Якщо в законних представників є свідоцтво про народження дитини та свідоцтво її навчальних досягнень – бажано їх скановані копії чи фотокопії додати до заяви.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Під час організації освітнього процесу може застосовуватися дистанційна форма навчання або технології дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами (очною (денною, вечірньою), заочною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою), педагогічним патронажем).
|}
== Див. також ==
* [[Екстернатна форма навчання]]
* [[Право особи на освіту]]
[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Біженці]]
[[Категорія: Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах

2024-06-07T13:26:04Z

Anastasiia.voloshko: /* Підстави для організації індивідуальної форми навчання: */

== Нормативна база ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України «Про повну загальну середню освіту»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/684-2017-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684 "Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Наказ Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8 "Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах"]
*[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-deyaki-pitannya-organizaciyi-zdobuttya-zagalnoyi-serednoyi-osviti-ta-osvitnogo-procesu-v-umovah-voyennogo-stanu-v-ukrayini Наказ Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2022 року № 284 "Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"]
== Загальні положення ==
Відповідно до статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n131 Закону України «Про освіту»] освіта може бути організована за такими формами:
* інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
* індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж).
== Індивідуальна форма навчання ==
'''Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти''' – це одна із форм організації навчально-виховного процесу для забезпечення права осіб на здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 1.jpg|міні|http://school22.edukit.sumy.ua/normativna_baza/individualjna_forma_navchannya/]]
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 2.jpg|міні]]
Організація індивідуальної форми навчання визначається та організовується згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8] (далі - Положення).
==Підстави для організації індивідуальної форми навчання:==
#заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання;
#наказ керівника навчального закладу;
#погодження відповідного органу управління освітою.
'''Перелік осіб, для яких може запроваджуватись індивідуальна форма навчання'''
#Особи, які за станом здоров’я (у тому числі особи з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та ті, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров'я більше одного місяця) не можуть відвідувати навчальний заклад;
#Особи, що проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб);
#Особи, які проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
#Особи є іноземцями або особами без громадянства (діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства).
Для зарахування учня до закладу освіти батькам або іншим законним представникам учня або ним самим (якщо він є повнолітнім) необхідно подати до відповідного закладу освіти відповідну '''заяву''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0564-18#top встановленої форми] (з пред’явленням документа, що посвідчує особу заявника), а також:
# копію свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа);
#оригінал або копію медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0794-10#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682];
#оригінал або копію відповідного документа про освіту ''(за наявності)'';
#оригінал або копію висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації ''(за бажанням);''
#інші документи, необхідні для обрання відповідного виду індивідуальної форми навчання (ексретнатна або сімейна (домашня) форма, педагогічний патронаж).
'''Детальніше див.:''' [[Екстернатна форма навчання]] або [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти]]

Заклад освіти може організовувати здобуття освіти за індивідуальною формою незалежно від місця проживання особи.

Зарахування до закладу освіти на індивідуальну форму здобуття освіти проводиться зазвичай до початку навчального року (пункт 5 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

'''Увага!''' Переведення здобувачів освіти на індивідуальну форму здобуття освіти може відбуватися протягом навчального року, але не пізніше ніж за 3 місяці до проведення річного оцінювання результатів навчання здобувачів чи державної підсумкової атестації. Таке обмеження не застосовується для переведення на [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти|педагогічний патронаж.]]
[[Файл:Організація здобуття освіти за сімейною ( домашньою ) формою навчання.jpg|міні]]===Сімейна (домашня) форма здобуття освіти===

Cімейна (домашня) форма здобуття освіти — спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні, не нижчому за стандарти освіти, несуть батьки. Якщо рівень знань дитини виявиться незадовільним — школа має повне право наполягати на її поверненні до очної форми навчання.
Сімейна (домашня) форма може бути організована для осіб віком '''до 18 років''', батьки, інші законні представники яких виявили бажання організовувати освітній процес самостійно з урахуванням здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду своїх дітей, для забезпечення їх індивідуального темпу засвоєння освітньої програми (пункт 1 розділу IІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

Для запобігання порушень прав дітей та забезпечення виконання обов’язків батьків, інших законних представників заклад освіти інформує відповідну службу у справах дітей про зарахування (переведення) здобувачів освіти на сімейну (домашню) форму.

Для спостереження за навчальним поступом здобувачів освіти батьки, інші законні представники можуть використовувати '''портфоліо''', в якому фіксуються результати навчання.

Здобувачі освіти за сімейною (домашньою) формою проходять підсумкове (семестрове та річне, що здійснюється за результатами семестрового) оцінювання, а також атестацію.

У випадку результатів нижче задовільного хоча б з одного предмету педагогічна рада може:

• рекомендувати батькам перевести дитину на очну форму (для учнів 1–4-х класів);

• перевести учня на очну форму (для учнів 5–11-х (12-х) класів).

До того ж, школа сприяє організації процесу навчання. Учні, які навчаються за сімейним форматом, мають отримувати шкільні підручники, консультації та допомогу вчителів.

Зразок заяви про переведення на на сімейну (домашню) форму навчання.

==Дистанційна форма навчання==
'''Дистанційна форма навчання''' – індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

'''Підстави для організації дистанційної форми навчання'''
#Письмова заява повнолітньої особи та/або батьків (одного із батьків) або законного представника неповнолітньої особи;
#Рішення педагогічної ради щодо навчання учня (вихованця) за дистанційною формою;
# Оформлення такого рішення наказом керівника навчального закладу.
[[Файл:Дистанційна форма навчання.png|міні]]
Дистанційне навчання організовується для учнів, які не мають медичних протипоказань до занять із комп’ютерною технікою (пункт 9 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"] (далі - Положення № 1115).

Дистанційне навчання осіб із особливими освітніми потребами здійснюється з урахуванням індивідуальної програми розвитку та забезпечується за участі асистента вчителя та/або асистента учня.

Облік навчальних занять і результатів навчання учнів під час дистанційного навчання здійснюється відповідно до законодавства (у класному журналі, свідоцтвах досягнень). За рішенням педагогічної ради закладу освіти для організації дистанційного навчання може використовуватися електронний розклад занять, електронний класний журнал/щоденники (пункт 11 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

У разі, якщо під час дистанційного навчання батьки не виконують свої обов’язки щодо забезпечення здобуття дитиною освіти, зокрема не забезпечують участь дитини в освітньому процесі '''протягом 10 робочих днів''' підряд з невідомих причин, заклад освіти інформує про це відповідну службу у справах дітей.
===Хто може здобувати освіту за дистанційною формою===
[[Файл:Дистанційна форма навчання 2.png|міні]]
Організація здобуття освіти за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти) може здійснюватися для осіб, які:
*не можуть відвідувати навчальні заняття в закладах освіти (у зв’язку зі станом здоров’я, відбуванням покарання, збройним конфліктом, проживанням (перебуванням) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, території здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на території населених пунктів на лінії зіткнення тощо);
*потребують реалізації індивідуальної освітньої траєкторії відповідно до їх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду (у зв’язку з визначенням особливих освітніх потреб дитини, індивідуалізацією навчання обдарованих дітей, систематичним заняттям учнем певним видом (видами) спорту та участю у спортивних змаганнях тощо).
=== Куди звернутися ===
Організація здобуття освіти за дистанційною формою здійснюється виключно за бажанням учнів, їх батьків та на підставі '''рішення''' педагогічної ради закладу освіти.

Зарахування (переведення) на дистанційну форму здобуття освіти здійснюється за '''наказом''' керівника закладу освіти на підставі особистої '''заяви''' повнолітньої особи або одного з батьків (пункт 4 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

За наявності обставин, які об’єктивно унеможливлюють особисте подання заяви, може бути подано скановану копію або фотокопію заяви будь-якими засобами зв’язку (факсом, електронною поштою тощо). У заяві підтверджується наявність в учня умов для дистанційного навчання в синхронному та асинхронному режимах, зокрема доступу до мережі Інтернет, персонального комп’ютера (з можливістю використання засобів аудіо-, відеоконференцзв’язку).

Зарахування (переведення) учнів на дистанційну форму здійснюється, як правило, до початку навчального року або семестру (триместру) навчання.
== Дистанційна форма навчання в умовах воєнного стану ==
У зв'язку з веденням в Україні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"] правового режиму воєнного стану діти можуть здобувати освіту за дистанційною формою в закладі освіти, в якому навчалася раніше. Навіть якщо заклад освіти фізично зруйновано – він однаково може організовувати дистанційне навчання для всіх здобувачів.

Якщо дистанційне навчання в закладі освіти не здійснюється, дитина може продовжити навчання в іншому закладі освіти на території України. Для цього один із батьків, опікунів чи інших законних представників, родичів має подати до закладу освіти заяву про зарахування (її скановану копію чи фотокопію).

Заява подається будь-яким способом: особисто або електронною поштою, через месенджер або іншим зручним способом для заявника. Якщо в законних представників є свідоцтво про народження дитини та свідоцтво її навчальних досягнень – бажано їх скановані копії чи фотокопії додати до заяви.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Під час організації освітнього процесу може застосовуватися дистанційна форма навчання або технології дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами (очною (денною, вечірньою), заочною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою), педагогічним патронажем).
|}
== Див. також ==
* [[Екстернатна форма навчання]]
* [[Право особи на освіту]]
[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Біженці]]
[[Категорія: Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах

2024-06-07T13:21:30Z

Anastasiia.voloshko: /* Підстави для організації індивідуальної форми навчання: */

== Нормативна база ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України «Про повну загальну середню освіту»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/684-2017-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684 "Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Наказ Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8 "Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах"]
*[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-deyaki-pitannya-organizaciyi-zdobuttya-zagalnoyi-serednoyi-osviti-ta-osvitnogo-procesu-v-umovah-voyennogo-stanu-v-ukrayini Наказ Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2022 року № 284 "Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"]
== Загальні положення ==
Відповідно до статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n131 Закону України «Про освіту»] освіта може бути організована за такими формами:
* інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
* індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж).
== Індивідуальна форма навчання ==
'''Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти''' – це одна із форм організації навчально-виховного процесу для забезпечення права осіб на здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 1.jpg|міні|http://school22.edukit.sumy.ua/normativna_baza/individualjna_forma_navchannya/]]
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 2.jpg|міні]]
Організація індивідуальної форми навчання визначається та організовується згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8] (далі - Положення).
==Підстави для організації індивідуальної форми навчання:==
#заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання;
#наказ керівника навчального закладу;
#погодження відповідного органу управління освітою.
'''Перелік осіб, для яких може запроваджуватись індивідуальна форма навчання'''
#Особи, які за станом здоров’я (у тому числі особи з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та ті, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров'я більше одного місяця) не можуть відвідувати навчальний заклад;
#Особи, що проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб);
#Особи, які проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
#Особи є іноземцями або особами без громадянства (діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства).
Для зарахування учня до закладу освіти батькам або іншим законним представникам учня або ним самим (якщо він є повнолітнім) необхідно подати до відповідного закладу освіти відповідну '''заяву''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0564-18#top встановленої форми] (з пред’явленням документа, що посвідчує особу заявника), а також:
# копію свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа);
#оригінал або копію медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0794-10#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682];
#оригінал або копію відповідного документа про освіту ''(за наявності)'';
#оригінал або копію висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації ''(за бажанням);''
#інші документи, необхідні для обрання відповідного виду індивідуальної форми навчання (ексретнатна або сімейна (домашня) форма, педагогічний патронаж).
'''Детальніше див.:''' [[Екстернатна форма навчання]] або [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти]]

Заклад освіти може організовувати здобуття освіти за індивідуальною формою незалежно від місця проживання особи.

Зарахування до закладу освіти на індивідуальну форму здобуття освіти проводиться зазвичай до початку навчального року та на навчальний рік (пункт 5 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

'''Увага!''' Переведення здобувачів освіти на індивідуальну форму здобуття освіти може відбуватися протягом навчального року, але не пізніше ніж за 3 місяці до проведення річного оцінювання результатів навчання здобувачів чи державної підсумкової атестації. Таке обмеження не застосовується для переведення на [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти|педагогічний патронаж.]]
[[Файл:Організація здобуття освіти за сімейною ( домашньою ) формою навчання.jpg|міні]]===Сімейна (домашня) форма здобуття освіти===

Cімейна (домашня) форма здобуття освіти — спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні, не нижчому за стандарти освіти, несуть батьки. Якщо рівень знань дитини виявиться незадовільним — школа має повне право наполягати на її поверненні до очної форми навчання.
Сімейна (домашня) форма може бути організована для осіб віком '''до 18 років''', батьки, інші законні представники яких виявили бажання організовувати освітній процес самостійно з урахуванням здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду своїх дітей, для забезпечення їх індивідуального темпу засвоєння освітньої програми (пункт 1 розділу IІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

Для запобігання порушень прав дітей та забезпечення виконання обов’язків батьків, інших законних представників заклад освіти інформує відповідну службу у справах дітей про зарахування (переведення) здобувачів освіти на сімейну (домашню) форму.

Для спостереження за навчальним поступом здобувачів освіти батьки, інші законні представники можуть використовувати '''портфоліо''', в якому фіксуються результати навчання.

Здобувачі освіти за сімейною (домашньою) формою проходять підсумкове (семестрове та річне, що здійснюється за результатами семестрового) оцінювання, а також атестацію.

У випадку результатів нижче задовільного хоча б з одного предмету педагогічна рада може:

• рекомендувати батькам перевести дитину на очну форму (для учнів 1–4-х класів);

• перевести учня на очну форму (для учнів 5–11-х (12-х) класів).

До того ж, школа сприяє організації процесу навчання. Учні, які навчаються за сімейним форматом, мають отримувати шкільні підручники, консультації та допомогу вчителів.

Зразок заяви про переведення на на сімейну (домашню) форму навчання.

==Дистанційна форма навчання==
'''Дистанційна форма навчання''' – індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

'''Підстави для організації дистанційної форми навчання'''
#Письмова заява повнолітньої особи та/або батьків (одного із батьків) або законного представника неповнолітньої особи;
#Рішення педагогічної ради щодо навчання учня (вихованця) за дистанційною формою;
# Оформлення такого рішення наказом керівника навчального закладу.
[[Файл:Дистанційна форма навчання.png|міні]]
Дистанційне навчання організовується для учнів, які не мають медичних протипоказань до занять із комп’ютерною технікою (пункт 9 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"] (далі - Положення № 1115).

Дистанційне навчання осіб із особливими освітніми потребами здійснюється з урахуванням індивідуальної програми розвитку та забезпечується за участі асистента вчителя та/або асистента учня.

Облік навчальних занять і результатів навчання учнів під час дистанційного навчання здійснюється відповідно до законодавства (у класному журналі, свідоцтвах досягнень). За рішенням педагогічної ради закладу освіти для організації дистанційного навчання може використовуватися електронний розклад занять, електронний класний журнал/щоденники (пункт 11 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

У разі, якщо під час дистанційного навчання батьки не виконують свої обов’язки щодо забезпечення здобуття дитиною освіти, зокрема не забезпечують участь дитини в освітньому процесі '''протягом 10 робочих днів''' підряд з невідомих причин, заклад освіти інформує про це відповідну службу у справах дітей.
===Хто може здобувати освіту за дистанційною формою===
[[Файл:Дистанційна форма навчання 2.png|міні]]
Організація здобуття освіти за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти) може здійснюватися для осіб, які:
*не можуть відвідувати навчальні заняття в закладах освіти (у зв’язку зі станом здоров’я, відбуванням покарання, збройним конфліктом, проживанням (перебуванням) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, території здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на території населених пунктів на лінії зіткнення тощо);
*потребують реалізації індивідуальної освітньої траєкторії відповідно до їх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду (у зв’язку з визначенням особливих освітніх потреб дитини, індивідуалізацією навчання обдарованих дітей, систематичним заняттям учнем певним видом (видами) спорту та участю у спортивних змаганнях тощо).
=== Куди звернутися ===
Організація здобуття освіти за дистанційною формою здійснюється виключно за бажанням учнів, їх батьків та на підставі '''рішення''' педагогічної ради закладу освіти.

Зарахування (переведення) на дистанційну форму здобуття освіти здійснюється за '''наказом''' керівника закладу освіти на підставі особистої '''заяви''' повнолітньої особи або одного з батьків (пункт 4 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

За наявності обставин, які об’єктивно унеможливлюють особисте подання заяви, може бути подано скановану копію або фотокопію заяви будь-якими засобами зв’язку (факсом, електронною поштою тощо). У заяві підтверджується наявність в учня умов для дистанційного навчання в синхронному та асинхронному режимах, зокрема доступу до мережі Інтернет, персонального комп’ютера (з можливістю використання засобів аудіо-, відеоконференцзв’язку).

Зарахування (переведення) учнів на дистанційну форму здійснюється, як правило, до початку навчального року або семестру (триместру) навчання.
== Дистанційна форма навчання в умовах воєнного стану ==
У зв'язку з веденням в Україні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"] правового режиму воєнного стану діти можуть здобувати освіту за дистанційною формою в закладі освіти, в якому навчалася раніше. Навіть якщо заклад освіти фізично зруйновано – він однаково може організовувати дистанційне навчання для всіх здобувачів.

Якщо дистанційне навчання в закладі освіти не здійснюється, дитина може продовжити навчання в іншому закладі освіти на території України. Для цього один із батьків, опікунів чи інших законних представників, родичів має подати до закладу освіти заяву про зарахування (її скановану копію чи фотокопію).

Заява подається будь-яким способом: особисто або електронною поштою, через месенджер або іншим зручним способом для заявника. Якщо в законних представників є свідоцтво про народження дитини та свідоцтво її навчальних досягнень – бажано їх скановані копії чи фотокопії додати до заяви.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Під час організації освітнього процесу може застосовуватися дистанційна форма навчання або технології дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами (очною (денною, вечірньою), заочною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою), педагогічним патронажем).
|}
== Див. також ==
* [[Екстернатна форма навчання]]
* [[Право особи на освіту]]
[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Біженці]]
[[Категорія: Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Здобуття повної загальної середньої освіти в домашніх умовах

2024-06-07T13:19:24Z

Anastasiia.voloshko: /* Підстави для організації індивідуальної форми навчання: */

== Нормативна база ==

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України «Про повну загальну середню освіту»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/684-2017-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684 "Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Наказ Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8 "Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах"]
*[https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-deyaki-pitannya-organizaciyi-zdobuttya-zagalnoyi-serednoyi-osviti-ta-osvitnogo-procesu-v-umovah-voyennogo-stanu-v-ukrayini Наказ Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2022 року № 284 "Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"]
== Загальні положення ==
Відповідно до статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n131 Закону України «Про освіту»] освіта може бути організована за такими формами:
* інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
* індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж).
== Індивідуальна форма навчання ==
'''Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти''' – це одна із форм організації навчально-виховного процесу для забезпечення права осіб на здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 1.jpg|міні|http://school22.edukit.sumy.ua/normativna_baza/individualjna_forma_navchannya/]]
[[Файл:Індивідуальні форми навчання 2.jpg|міні]]
Організація індивідуальної форми навчання визначається та організовується згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16 Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2016 року № 8] (далі - Положення).
==Підстави для організації індивідуальної форми навчання:==
#заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання;
#наказ керівника навчального закладу;
#погодження відповідного органу управління освітою.
'''Перелік осіб, для яких може запроваджуватись індивідуальна форма навчання'''
#Особи, які за станом здоров’я (у тому числі особи з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та ті, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров'я більше одного місяця) не можуть відвідувати навчальний заклад;
#Особи, що проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб);
#Особи, які проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
#Особи є іноземцями або особами без громадянства (діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства).
Для зарахування учня до закладу освіти батькам або іншим законним представникам учня або ним самим (якщо він є повнолітнім) необхідно подати до відповідного закладу освіти відповідну '''заяву''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0564-18#top встановленої форми] (з пред’явленням документа, що посвідчує особу заявника), а також:
# копію свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа);
#оригінал або копію медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0794-10#Text наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682];
#оригінал або копію відповідного документа про освіту ''(за наявності)'';
#оригінал або копію висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації ''(за бажанням);''
#інші документи, необхідні для обрання відповідного виду індивідуальної форми навчання (ексретнатна або сімейна (домашня) форма, педагогічний патронаж).
'''Детальніше див.:''' [[Екстернатна форма навчання]] або [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти]]

Заклад освіти може організовувати здобуття освіти за індивідуальною формою незалежно від місця проживання особи.

Зарахування до закладу освіти на індивідуальну форму здобуття освіти проводиться зазвичай до початку навчального року та на навчальний рік (пункт 5 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

'''Увага!''' Переведення здобувачів освіти на індивідуальну форму здобуття освіти може відбуватися протягом навчального року, але не пізніше ніж за 3 місяці до проведення річного оцінювання результатів навчання здобувачів чи державної підсумкової атестації. Таке обмеження не застосовується для переведення на [[Організація педагогічного патронажу для здобувачів освіти|педагогічний патронаж.]]
[[Файл:Організація здобуття освіти за сімейною ( домашньою ) формою навчання.jpg|міні]]===Сімейна (домашня) форма здобуття освіти===

Cімейна (домашня) форма здобуття освіти — спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні, не нижчому за стандарти освіти, несуть батьки. Якщо рівень знань дитини виявиться незадовільним — школа має повне право наполягати на її поверненні до очної форми навчання.
Сімейна (домашня) форма може бути організована для осіб віком '''до 18 років''', батьки, інші законні представники яких виявили бажання організовувати освітній процес самостійно з урахуванням здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду своїх дітей, для забезпечення їх індивідуального темпу засвоєння освітньої програми (пункт 1 розділу IІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16#n307 Положення]).

Для запобігання порушень прав дітей та забезпечення виконання обов’язків батьків, інших законних представників заклад освіти інформує відповідну службу у справах дітей про зарахування (переведення) здобувачів освіти на сімейну (домашню) форму.

Для спостереження за навчальним поступом здобувачів освіти батьки, інші законні представники можуть використовувати '''портфоліо''', в якому фіксуються результати навчання.

Здобувачі освіти за сімейною (домашньою) формою проходять підсумкове (семестрове та річне, що здійснюється за результатами семестрового) оцінювання, а також атестацію.

У випадку результатів нижче задовільного хоча б з одного предмету педагогічна рада може:

• рекомендувати батькам перевести дитину на очну форму (для учнів 1–4-х класів);

• перевести учня на очну форму (для учнів 5–11-х (12-х) класів).

До того ж, школа сприяє організації процесу навчання. Учні, які навчаються за сімейним форматом, мають отримувати шкільні підручники, консультації та допомогу вчителів.

==Дистанційна форма навчання==
'''Дистанційна форма навчання''' – індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

'''Підстави для організації дистанційної форми навчання'''
#Письмова заява повнолітньої особи та/або батьків (одного із батьків) або законного представника неповнолітньої особи;
#Рішення педагогічної ради щодо навчання учня (вихованця) за дистанційною формою;
# Оформлення такого рішення наказом керівника навчального закладу.
[[Файл:Дистанційна форма навчання.png|міні]]
Дистанційне навчання організовується для учнів, які не мають медичних протипоказань до занять із комп’ютерною технікою (пункт 9 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 вереня 2020 року № 1115 "Деякі питання організації дистанційного навчання"] (далі - Положення № 1115).

Дистанційне навчання осіб із особливими освітніми потребами здійснюється з урахуванням індивідуальної програми розвитку та забезпечується за участі асистента вчителя та/або асистента учня.

Облік навчальних занять і результатів навчання учнів під час дистанційного навчання здійснюється відповідно до законодавства (у класному журналі, свідоцтвах досягнень). За рішенням педагогічної ради закладу освіти для організації дистанційного навчання може використовуватися електронний розклад занять, електронний класний журнал/щоденники (пункт 11 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

У разі, якщо під час дистанційного навчання батьки не виконують свої обов’язки щодо забезпечення здобуття дитиною освіти, зокрема не забезпечують участь дитини в освітньому процесі '''протягом 10 робочих днів''' підряд з невідомих причин, заклад освіти інформує про це відповідну службу у справах дітей.
===Хто може здобувати освіту за дистанційною формою===
[[Файл:Дистанційна форма навчання 2.png|міні]]
Організація здобуття освіти за дистанційною формою (як окремою формою здобуття освіти) може здійснюватися для осіб, які:
*не можуть відвідувати навчальні заняття в закладах освіти (у зв’язку зі станом здоров’я, відбуванням покарання, збройним конфліктом, проживанням (перебуванням) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, території здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на території населених пунктів на лінії зіткнення тощо);
*потребують реалізації індивідуальної освітньої траєкторії відповідно до їх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду (у зв’язку з визначенням особливих освітніх потреб дитини, індивідуалізацією навчання обдарованих дітей, систематичним заняттям учнем певним видом (видами) спорту та участю у спортивних змаганнях тощо).
=== Куди звернутися ===
Організація здобуття освіти за дистанційною формою здійснюється виключно за бажанням учнів, їх батьків та на підставі '''рішення''' педагогічної ради закладу освіти.

Зарахування (переведення) на дистанційну форму здобуття освіти здійснюється за '''наказом''' керівника закладу освіти на підставі особистої '''заяви''' повнолітньої особи або одного з батьків (пункт 4 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#n8 Положення № 1115]).

За наявності обставин, які об’єктивно унеможливлюють особисте подання заяви, може бути подано скановану копію або фотокопію заяви будь-якими засобами зв’язку (факсом, електронною поштою тощо). У заяві підтверджується наявність в учня умов для дистанційного навчання в синхронному та асинхронному режимах, зокрема доступу до мережі Інтернет, персонального комп’ютера (з можливістю використання засобів аудіо-, відеоконференцзв’язку).

Зарахування (переведення) учнів на дистанційну форму здійснюється, як правило, до початку навчального року або семестру (триместру) навчання.
== Дистанційна форма навчання в умовах воєнного стану ==
У зв'язку з веденням в Україні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні"] правового режиму воєнного стану діти можуть здобувати освіту за дистанційною формою в закладі освіти, в якому навчалася раніше. Навіть якщо заклад освіти фізично зруйновано – він однаково може організовувати дистанційне навчання для всіх здобувачів.

Якщо дистанційне навчання в закладі освіти не здійснюється, дитина може продовжити навчання в іншому закладі освіти на території України. Для цього один із батьків, опікунів чи інших законних представників, родичів має подати до закладу освіти заяву про зарахування (її скановану копію чи фотокопію).

Заява подається будь-яким способом: особисто або електронною поштою, через месенджер або іншим зручним способом для заявника. Якщо в законних представників є свідоцтво про народження дитини та свідоцтво її навчальних досягнень – бажано їх скановані копії чи фотокопії додати до заяви.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Під час організації освітнього процесу може застосовуватися дистанційна форма навчання або технології дистанційного навчання під час організації здобуття освіти за різними формами (очною (денною, вечірньою), заочною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою), педагогічним патронажем).
|}
== Див. також ==
* [[Екстернатна форма навчання]]
* [[Право особи на освіту]]
[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]
[[Категорія: Діти]]
[[Категорія: Біженці]]
[[Категорія: Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Файл:Заява про переведення на сімейну (домашню) форму навчання.odt

2024-06-07T13:17:36Z

Anastasiia.voloshko: