WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Участь органу опіки і піклування у захисті сімейних прав та інтересів

2026-02-02T12:23:51Z

Alona.lutsyk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 24.09.2008 № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У звʼязку з цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866], доповнено розділом щодо особливості влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, у тому числі дітей, розлучених із сім’єю, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану ''('''пункти 78-85)'''''.
|}
==Опіка і піклування:поняття та особливості==
Згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 частиною третьою ст. 51 Конституції України] та [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 5 Сімейного кодексу України] сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою. Держава створює умови для зміцнення сім’ї. Для цього в Україні сформована система державних органів, на які покладено обов’язок здійснювати правовий захист прав і законних інтересів дитини. Одним із таких органів, на який покладено функції захисту прав і законних інтересів дитини, є орган опіки та піклування.

Опіка, піклування є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, вона встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Питання захисту прав і законних інтересів дитини регулюється нормами [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України «Про охорону дитинства»], міжнародного права, а також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866].
==Орган, на який покладено обов’язок захисту прав та законних інтересів дитини==
Відповідно до частини третьої [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»] у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому законом.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Стаття 19 Сімейного кодексу України] визначає орган опіки та піклування як попередню ланку розв'язання спору між батьками щодо дитини. Спір щодо дитини передається на розгляд батьків, одного з батьків, не вимагаючи дозволу на це звернення у другого з батьків. У той же час другий з батьків, не чекаючи рішення органу опіки та піклування по заявленому спору, може звернутися за вирішенням цього ж спору до суду. Суд зобов'язаний таку заяву прийняти, хоча перший спір в органі опіки та піклування не вирішений до кінця. У цьому випадку орган опіки та піклування припиняє розгляд справи, а якщо спір було розглянуто і по ньому прийнято рішення, орган опіки та піклування припиняє виконувати рішення.
==Повноваження органу опіки і піклування==
До повноважень органів опіки та піклування є забезпечення вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей; забезпечення пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; притягнення до відповідальності осіб, які порушують права дитини; надання письмової згоди або заперечення на відчуження нерухомого майна (у тому числі житла) й іншого майна, власником якого є дитина; подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань:

а) розглядають звернення дітей щодо неналежного виконання батьками (одним з них) обов'язків з виховання або щодо зловживання батьків своїми правами;

б) розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей;

в) беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою, піклуванням.

Орган опіки та піклування може розглянути відповідно до своєї компетенції спір між батьками щодо імені ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 146 Сімейного кодексу України]), прізвища дитини ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 145 Сімейного кодексу України]), участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у її вихованні ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 158 Сімейного кодексу України]).

У [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] зазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 стаття 19 Сімейного кодексу України]. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого статтею 170 Сімейного кодексу України. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.
==Обов'язкова участь органів опіки та піклування у судовому засіданні==
Відповідно до ч.4 ст. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] обовʼязковою є участь органів опіки та піклування в судовому засіданні при розгляді спорів щодо:
*участі одного з батьків у вихованні дитини;
*визначення місця проживання дитини;
*виселення дитини;
*зняття дитини з реєстрації місця проживання;
*визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням;
*позбавлення та поновлення батьківських прав;
*побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав;
*відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду;
*управління батьками майном дитини;
*скасування усиновлення та визнання його недійсним.
Цей перелік не є вичерпним. Так, справи про усиновлення дітей також розглядаються судом за обов'язкової участі органу опіки та піклування. Закон встановлює дві форми участі даних органів при розгляді зазначених справ: подання до суду висновку про шляхи вирішення спору або шляхом участі їх представників у судовому процесі.

Орган опіки та піклування на прохання суду подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При розгляді спорів щодо участі одного за батьків у вихованні дитини дуже важливим доказом є письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Органи опіки та піклування зобов’язані розглянути цей спір та надати висновок. Але дуже часто ці органи не дотримуються норм закону та протиправно не виконують свої повноваження. Ненадання відповідного висновку щодо справи, призводить до затягування розгляду справи та обмеження громадян у забезпеченні їхнього права на доступ до правосуддя, що може тягнути за собою порушення Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В такому разі суд постановляє окрему ухвалу, вказуючи на незаконну бездіяльність органів опіки та піклування і зобов’язує вчинити певні дії.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6676 ст. 89 ЦПК України], суд не пов'язаний висновками певних органів, експертів та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні заявлених у справі доказів та обставин справи. Жоден доказ, у тому числі і висновок органу опіки та піклування, не має для суду наперед встановленої сили. Отже, суд може не погодитись із даним висновком і не взяти його до уваги.
==Судова практика==
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80950587 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12] (згода органу опіки на продаж житла, у якому зареєстрована дитина, але яке не належить її батькам, не потрібна).
[[index.php?title=Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[index.php?title=Категорія:Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною]]

Підстави набуття громадянства України

2026-01-02T12:11:33Z

Alona.lutsyk: /* Набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України'''»''']
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1549-12 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку»]
== Поняття громадянства України ==
'''Громадянство України''' - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
== Правові підстави набуття громадянства України ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%9D%D0%90%D0%91%D0%A3%D0%A2%D0%A2%D0%AF%20%D0%93%D0%A0%D0%9E%D0%9C%D0%90%D0%94%D0%AF%D0%9D%D0%A1%D0%A2%D0%92%D0%90%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F Статтею 6 Закону України «Про громадянство України]»''' (далі - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закон]) встановлено вичерпний перелік підстав для набуття громадянства України. Це означає, що громадянство України не може набуватися на інших підставах, ніж ті, які перелічені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%9D%D0%90%D0%91%D0%A3%D0%A2%D0%A2%D0%AF%20%D0%93%D0%A0%D0%9E%D0%9C%D0%90%D0%94%D0%AF%D0%9D%D0%A1%D0%A2%D0%92%D0%90%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F статті 6 Закону]. Кожна з підстав набуття громадянства України співвідноситься з певними статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закону]. 

'''Громадянство України набувається:'''
* за народженням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%207.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC,-%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE ст. 7 Закону]);
* за територіальним походженням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%208.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC ст.8]);
* внаслідок прийняття до громадянства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 ст.9]);
* внаслідок поновлення у громадянстві ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n143:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2010.%20%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B0 ст.10]);
* внаслідок усиновлення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n156:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2011.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F ст.11]);
* внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров'я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n161:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%88%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%2C%20%D1%83%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%83%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D1%83%20%D1%81%D1%96%D0%BC%E2%80%99%D1%8E ст.12]);
* внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки громадянина України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n167:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 ст.13]);
* у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n169:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%97%D1%97%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B8%D1%85 ст.14]);
* внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n176:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 ст. 15]);
* за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України (угоди про спрощений порядок зміни громадянства).

== Набуття громадянства за народженням ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%207.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC,-%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE статті 7 Закону] , ''особа є громадянином України'', якщо:
* батьки або один з батьків на момент її народження були громадянами України;
* народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
* народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;
* народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;
* народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
* народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
* є новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу Державної міграційної служби України] (далі ДМС України ) за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника особи.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред’являється паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. Крім того, в залежності від підстав для набуття громадянства, подаються:

'''Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%20%D1%97%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина перша статті 7 Закону]), один з її батьків подає такі документи:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n54:~:text=%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%205.%20%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C статтею 5 Закону] документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження. 

'''Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина друга статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копії посвідок на постійне проживання в Україні для осіб без громадянства або інших документів, які підтверджують, що на момент народження особи її батьки були особами без громадянства і проживали на законних підставах на території України. 

'''Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які на законних підставах постійно проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина третя статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи або інший документ, який підтверджує факт народження особи за межами України;
* копії посвідок на постійне проживання в Україні для осіб без громадянства або інших документів, які підтверджують, що на момент народження особи її батьки були особами без громадянства і на законних підставах постійно проживали на території України;
* декларацію про ненабуття особою громадянства іншої держави за народженням. 

'''Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина четверта статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копії документів, які підтверджують факт перебування батьків особи у громадянстві іншої держави (інших держав) на момент її народження;
* копії документів, які підтверджують факт проживання на законних підставах батьків особи на території України на момент її народження;
* декларацію про ненабуття особою за народженням громадянства жодного з батьків.

'''Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і яка не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83,%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина п'ята статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копію посвідчення біженця, виданого тому з батьків особи, якому надано статус біженця в Україні, або копію документа, що підтверджує факт надання одному з батьків особи притулку в Україні;
* декларацію про ненабуття особою за народженням громадянства жодного з батьків або декларацію про набуття особою за народженням громадянства того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні. 

'''Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%8F%20%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%94%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D0%B5%D0%BC%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина шоста статті 7 Закону]), один з її батьків подає такі документи:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* документи, які підтверджують, що на момент народження особи один з її батьків перебував у громадянстві іншої держави (інших держав), а інший - був особою без громадянства;
* документи, що підтверджують факт проживання на законних підставах батьків особи на території України на момент її народження;
* декларацію про ненабуття особою за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем. 

'''Для оформлення набуття громадянства України за народженням новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%2C%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%94%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%96%20(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0)%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина сьома статті 7 Закону]), законний представник дитини подає такі документи:'''
* заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження дитини.

=== Термін розгляду заяви ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63:~:text=95.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE,%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC. До трьох місяців].

=== Підстави для відмови ===
# відсутніть підстав для отримання послуги;
# невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України за територіальним походженням ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n92:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%208.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC статті 8 Закону], особа без громадянства або іноземець, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подав заяву про набуття громадянства України, а також його неповнолітні діти, реєструються громадянами України, якщо така особа (один з варіантів):
* сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Закону України «Про правонаступництво України»;
* сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання.

=== Вартість та пільги ===
Оплату за набуття громадянства України не передбачено.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред’являється паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою.
Крім того, в залежності від підстав для набуття громадянства, подаються документи, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#Text:~:text=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83. п.п. 24-44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
# відсутніть підстав для отримання послуги;
# невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
У серпні 2022 року за цією процедурою громадянства набув чоловік, якого раніше було визнано особою без громадянства в Україні. Його справу підтримували юристи БФ "Право на захист". Історію цієї людини можна побачити за [https://www.facebook.com/watch/?v=1009688853761121 посиланням].

== Прийняття до громадянства України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n107:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 статті 9 Закону] , іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є (є виключення, детальніше - див. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n107:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 статтю 9 Закону]):
* визнання і дотримання Конституції України та законів України;
* знання основ Конституції України, історії України;
* подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);
* безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх '''п'яти років''' (окрім осіб, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад 2 роки; осіб, які перебували у шлюбі з громадянином України понад 2 роки, який припинився внаслідок його смерті; осіб; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n46:~:text=20.%20%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0,%D1%82%D0%B0%20%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85%22. частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]);
* отримання дозволу на імміграцію (окрім осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n46:~:text=20.%20%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0,%D1%82%D0%B0%20%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85%22. частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]);
* володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови;
* наявність законних джерел існування.
Датою набуття громадянства України у наведеному випадку є дата видання відповідного Указу Президента України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання.

=== Вартість та пільги ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n39:~:text=%D1%97)%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD підпункту "ї" пункту 6 статті 3 Декрету КМУ «Про державне мито»] за подання заяв про прийняття у громадянство України встановлено ставку у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (8 грн. 50 коп.). 

'''Від сплати державного мита звільняються''' особи, перелік яких закріплений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n44:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2011.07.95%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%9F%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B0,-%D0%92%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито"].
=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

В залежності від підстав для набуття громадянства, подаються документи, визначені п.п. 45-51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»].
Квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує підстави для звільнення від його сплати (разом із копією).

=== Термін розгляду заяви ===
Не більше 1 року.
Загальний строк розгляду заяв про прийняття до громадянства України дітей, осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства не повинен перевищувати <big>'''9 місяців'''</big> з дня їх надходження.

=== Підстави для відмови ===
# До громадянства України не приймається особа, яка:
* вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
* засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;
* вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином;
2. Невиконання підстав для отримання послуги.

3. Невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Поновлення у громадянстві України ==
Поновлення у громадянстві України застосовується щодо осіб, громадянство яких було припинено відповідними указами Президента України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов поновлення у громадянстві України ('''поновлення у громадянстві України''' '''особи, яка припинила громадянство України і є особою без громадянства; поновлення у громадянстві України особи, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася в Україну на постійне проживання; поновлення у громадянстві України дитини разом з одним із батьків, який припинив громадянство України і є особою без громадянства; оформлення поновлення у громадянстві України дитини разом з одним із батьків, який після припинення громадянства України набув іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства) і повернувся в Україну на постійне проживання; оформлення поновлення у громадянстві України іноземця, який після припинення громадянства України проживав за межами України'''), подаються документи, визначені п.п. 52-55-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
# До громадянства України не приймається особа, яка:
* вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
* засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;
* вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином;
# Невиконання підстав для отримання послуги.
# Невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення ==
Усиновлення дитини або повнолітньої особи громадянами України або подружжям, один з якого є громадянином України.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n156:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2011.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F статті 11 Закону] , дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання законної сили рішенням суду про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. Повнолітня особа, яка є '''''особою без громадянства''''', що постійно проживає на території України стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи або законного представника дитини.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов набуття громадянства, подаються документи, визначені п.п. 56-59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»].

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
* відсутніть підстав для отримання послуги;
* невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю. ==
'''<big>Підстави для отримання громадянства:</big>'''
# Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – особою без громадянства.
# Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – іноземцем.
# Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і влаштована до закладу охорони здоров’я, закладу освіти або іншого дитячого закладу, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника.
# Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, якщо хоча б один із батьків-вихователів чи прийомних батьків, є громадянином України.
# Повнолітня особа, яка у випадках, передбачених цією статтею, на момент встановлення над нею до досягнення повноліття опіки чи піклування або влаштування в заклад охорони здоров’я, заклад освіти, інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім’ю була іноземцем або особою без громадянства і стосовно якої рішення про набуття громадянства України оформлено не було.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи або законного представника дитини.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від підстав для набуття громадянства, подаються документи, визначені п.п. 60-64-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
* Невиконання підстав для отримання послуги.
* Невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України ==
'''<big>Підстави для отримання громадянства</big>:'''
* Встановлення опіки громадянина України над іноземцем або особою без громадянства, що визнані судом недієздатними та проживають в Україні на законних підставах.
* Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n167:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 статті 13 Закону], іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно вернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи.

=== Перелік необхідних документів ===
'''Опікун, що звертається до підрозділу ДМС України з питань громадянства, подає:'''
* копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n54:~:text=%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%205.%20%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C таттею 5 Закону] документа, що підтверджує перебування опікуна особи, яка визнана судом недієздатною, у громадянстві України;
* заяву про оформлення набуття особою, яка визнана судом недієздатною, громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України;
* дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм) особи, яка визнана судом недієздатною;
* копію рішення суду про встановлення над особою, яка визнана судом недієздатною, опіки;
* документ, що підтверджує проживання особи, яка визнана судом недієздатною та над якою встановлено опіку, на території України.

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
*відсутніть підстав для отримання послуги;
*невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України дитиною у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них ==
'''Підстави для отримання громадянства:'''
* Подання тим із батьків дитини, який є громадянином України заяви про оформлення набуття дитиною громадянства України.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n169:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%97%D1%97%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B8%D1%85 статті 14 Закону], датою набуття громадянства України у цьому випадку є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання одного з батьків дитини.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов набуття громадянства України, подаються документи, визначені п.п. 66-69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
*відсутніть підстав для отримання послуги;
*невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства ==
'''<big>Підстави для отримання громадянства:</big>'''
# Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n176:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 статті 15 Закону], у разі визнання батьківства (материнства) або встановлення факту батьківства (материнства) дитини, мати (батько) якої є іноземцем або особою без громадянства, а батьком (матір’ю) визнано громадянина України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України.
# Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є особою без громадянства, також набуває громадянство України за вищезазначених умов.
# Датою набуття громадянства України в таких випадках є дата народження дитини (особи) або дата набуття громадянства України батьком чи матір’ю, якщо вони набули громадянство України після народження дитини (особи).
# Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є іноземцем, набуває громадянство України за вищезазначених умов, якщо вона подала заяву про набуття громадянства України та зобов’язання припинити іноземне громадянство.
# Датою набуття громадянства України у цьому випадку є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи, одного з її батьків чи іншого законного представника.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов набуття громадянства України, подаються документи, визначені п.п. 70-77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
* відсутніть підстав для отримання послуги;
* невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Оскарження рішень з питань громадянства ==
Рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.
Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.

=== Вартість ===
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

== Див. також: ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Отримання_громадянства_України_іноземцями_та_апатридами,_які_брали_участь_у_захисті_територальної_цілісності_та_недоторканості_України Отримання громадянства України іноземцями та апатридами, які брали участь у захисті територальної цілісності та недоторканості України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Тимчасове_посвідчення_громадянина_України Тимчасове посвідчення громадянина України]

[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Територіальні органи]]

Підстави набуття громадянства України

2026-01-02T10:50:13Z

Alona.lutsyk: /* Прийняття до громадянства України */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України'''»''']
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1549-12 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку»]
== Поняття громадянства України ==
'''Громадянство України''' - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
== Правові підстави набуття громадянства України ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%9D%D0%90%D0%91%D0%A3%D0%A2%D0%A2%D0%AF%20%D0%93%D0%A0%D0%9E%D0%9C%D0%90%D0%94%D0%AF%D0%9D%D0%A1%D0%A2%D0%92%D0%90%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F Статтею 6 Закону України «Про громадянство України]»''' (далі - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закон]) встановлено вичерпний перелік підстав для набуття громадянства України. Це означає, що громадянство України не може набуватися на інших підставах, ніж ті, які перелічені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%9D%D0%90%D0%91%D0%A3%D0%A2%D0%A2%D0%AF%20%D0%93%D0%A0%D0%9E%D0%9C%D0%90%D0%94%D0%AF%D0%9D%D0%A1%D0%A2%D0%92%D0%90%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F статті 6 Закону]. Кожна з підстав набуття громадянства України співвідноситься з певними статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закону]. 

'''Громадянство України набувається:'''
* за народженням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%207.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC,-%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE ст. 7 Закону]);
* за територіальним походженням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%208.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC ст.8]);
* внаслідок прийняття до громадянства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 ст.9]);
* внаслідок поновлення у громадянстві ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n143:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2010.%20%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B0 ст.10]);
* внаслідок усиновлення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n156:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2011.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F ст.11]);
* внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров'я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n161:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%88%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%2C%20%D1%83%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%83%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D1%83%20%D1%81%D1%96%D0%BC%E2%80%99%D1%8E ст.12]);
* внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки громадянина України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n167:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 ст.13]);
* у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n169:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%97%D1%97%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B8%D1%85 ст.14]);
* внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n176:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 ст. 15]);
* за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України (угоди про спрощений порядок зміни громадянства).

== Набуття громадянства за народженням ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%207.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC,-%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE статті 7 Закону] , ''особа є громадянином України'', якщо:
* батьки або один з батьків на момент її народження були громадянами України;
* народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
* народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;
* народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;
* народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
* народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
* є новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу Державної міграційної служби України] (далі ДМС України ) за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника особи.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред’являється паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. Крім того, в залежності від підстав для набуття громадянства, подаються:

'''Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%20%D1%97%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина перша статті 7 Закону]), один з її батьків подає такі документи:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n54:~:text=%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%205.%20%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C статтею 5 Закону] документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження. 

'''Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина друга статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копії посвідок на постійне проживання в Україні для осіб без громадянства або інших документів, які підтверджують, що на момент народження особи її батьки були особами без громадянства і проживали на законних підставах на території України. 

'''Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які на законних підставах постійно проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина третя статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи або інший документ, який підтверджує факт народження особи за межами України;
* копії посвідок на постійне проживання в Україні для осіб без громадянства або інших документів, які підтверджують, що на момент народження особи її батьки були особами без громадянства і на законних підставах постійно проживали на території України;
* декларацію про ненабуття особою громадянства іншої держави за народженням. 

'''Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина четверта статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копії документів, які підтверджують факт перебування батьків особи у громадянстві іншої держави (інших держав) на момент її народження;
* копії документів, які підтверджують факт проживання на законних підставах батьків особи на території України на момент її народження;
* декларацію про ненабуття особою за народженням громадянства жодного з батьків.

'''Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і яка не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83,%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина п'ята статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копію посвідчення біженця, виданого тому з батьків особи, якому надано статус біженця в Україні, або копію документа, що підтверджує факт надання одному з батьків особи притулку в Україні;
* декларацію про ненабуття особою за народженням громадянства жодного з батьків або декларацію про набуття особою за народженням громадянства того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні. 

'''Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%8F%20%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%94%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D0%B5%D0%BC%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина шоста статті 7 Закону]), один з її батьків подає такі документи:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* документи, які підтверджують, що на момент народження особи один з її батьків перебував у громадянстві іншої держави (інших держав), а інший - був особою без громадянства;
* документи, що підтверджують факт проживання на законних підставах батьків особи на території України на момент її народження;
* декларацію про ненабуття особою за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем. 

'''Для оформлення набуття громадянства України за народженням новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%2C%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%94%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%96%20(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0)%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина сьома статті 7 Закону]), законний представник дитини подає такі документи:'''
* заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження дитини.

=== Термін розгляду заяви ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63:~:text=95.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE,%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC. До трьох місяців].

=== Підстави для відмови ===
# відсутніть підстав для отримання послуги;
# невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України за територіальним походженням ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n92:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%208.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC статті 8 Закону], особа без громадянства або іноземець, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подав заяву про набуття громадянства України, а також його неповнолітні діти, реєструються громадянами України, якщо така особа (один з варіантів):
* сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Закону України «Про правонаступництво України»;
* сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання.

=== Вартість та пільги ===
Оплату за набуття громадянства України не передбачено.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред’являється паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою.
Крім того, в залежності від підстав для набуття громадянства, подаються документи, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#Text:~:text=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83. п.п. 24-44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
# відсутніть підстав для отримання послуги;
# невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
У серпні 2022 року за цією процедурою громадянства набув чоловік, якого раніше було визнано особою без громадянства в Україні. Його справу підтримували юристи БФ "Право на захист". Історію цієї людини можна побачити за [https://www.facebook.com/watch/?v=1009688853761121 посиланням].

== Прийняття до громадянства України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n107:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 статті 9 Закону] , іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є (є виключення, детальніше - див. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n107:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 статтю 9 Закону]):
* визнання і дотримання Конституції України та законів України;
* знання основ Конституції України, історії України;
* подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);
* безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх '''п'яти років''' (окрім осіб, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад 2 роки; осіб, які перебували у шлюбі з громадянином України понад 2 роки, який припинився внаслідок його смерті; осіб; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n46:~:text=20.%20%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0,%D1%82%D0%B0%20%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85%22. частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]);
* отримання дозволу на імміграцію (окрім осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n46:~:text=20.%20%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0,%D1%82%D0%B0%20%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85%22. частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]);
* володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови;
* наявність законних джерел існування.
Датою набуття громадянства України у наведеному випадку є дата видання відповідного Указу Президента України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання.

=== Вартість та пільги ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n39:~:text=%D1%97)%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD підпункту "ї" пункту 6 статті 3 Декрету КМУ «Про державне мито»] за подання заяв про прийняття у громадянство України встановлено ставку у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (8 грн. 50 коп.). 

'''Від сплати державного мита звільняються''' особи, перелік яких закріплений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n44:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2011.07.95%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%9F%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B0,-%D0%92%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито"].
=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

В залежності від підстав для набуття громадянства, подаються документи, визначені п.п. 45-51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»].
Квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує підстави для звільнення від його сплати (разом із копією).

=== Термін розгляду заяви ===
Не більше 1 року.
Загальний строк розгляду заяв про прийняття до громадянства України дітей, осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства не повинен перевищувати <big>'''9 місяців'''</big> з дня їх надходження.

=== Підстави для відмови ===
# До громадянства України не приймається особа, яка:
* вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
* засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;
* вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином;
2. Невиконання підстав для отримання послуги.

3. Невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Поновлення у громадянстві України ==
Поновлення у громадянстві України застосовується щодо осіб, громадянство яких було припинено відповідними указами Президента України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов поновлення у громадянстві України ('''поновлення у громадянстві України''' '''особи, яка припинила громадянство України і є особою без громадянства; поновлення у громадянстві України особи, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася в Україну на постійне проживання; поновлення у громадянстві України дитини разом з одним із батьків, який припинив громадянство України і є особою без громадянства; оформлення поновлення у громадянстві України дитини разом з одним із батьків, який після припинення громадянства України набув іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства) і повернувся в Україну на постійне проживання; оформлення поновлення у громадянстві України іноземця, який після припинення громадянства України проживав за межами України'''), подаються документи, визначені п.п. 52-55-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
# До громадянства України не приймається особа, яка:
* вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
* засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;
* вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином;
# Невиконання підстав для отримання послуги.
# Невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення ==
Усиновлення дитини або повнолітньої особи громадянами України або подружжям, один з якого є громадянином України.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n156:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2011.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F статті 11 Закону] , дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.
Повнолітня особа, яка є '''''особою без громадянства''''', що постійно проживає на території України стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи або законного представника дитини.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов набуття громадянства, подаються документи, визначені п.п. 56-59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»].

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
* відсутніть підстав для отримання послуги;
* невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю. ==
'''<big>Підстави для отримання громадянства:</big>'''
# Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – особою без громадянства.
# Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – іноземцем.
# Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і влаштована до закладу охорони здоров’я, закладу освіти або іншого дитячого закладу, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника.
# Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, якщо хоча б один із батьків-вихователів чи прийомних батьків, є громадянином України.
# Повнолітня особа, яка у випадках, передбачених цією статтею, на момент встановлення над нею до досягнення повноліття опіки чи піклування або влаштування в заклад охорони здоров’я, заклад освіти, інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім’ю була іноземцем або особою без громадянства і стосовно якої рішення про набуття громадянства України оформлено не було.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи або законного представника дитини.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від підстав для набуття громадянства, подаються документи, визначені п.п. 60-64-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
* Невиконання підстав для отримання послуги.
* Невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України ==
'''<big>Підстави для отримання громадянства</big>:'''
* Встановлення опіки громадянина України над іноземцем або особою без громадянства, що визнані судом недієздатними та проживають в Україні на законних підставах.
* Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n167:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 статті 13 Закону], іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно вернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи.

=== Перелік необхідних документів ===
'''Опікун, що звертається до підрозділу ДМС України з питань громадянства, подає:'''
* копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n54:~:text=%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%205.%20%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C таттею 5 Закону] документа, що підтверджує перебування опікуна особи, яка визнана судом недієздатною, у громадянстві України;
* заяву про оформлення набуття особою, яка визнана судом недієздатною, громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України;
* дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм) особи, яка визнана судом недієздатною;
* копію рішення суду про встановлення над особою, яка визнана судом недієздатною, опіки;
* документ, що підтверджує проживання особи, яка визнана судом недієздатною та над якою встановлено опіку, на території України.

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
*відсутніть підстав для отримання послуги;
*невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України дитиною у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них ==
'''Підстави для отримання громадянства:'''
* Подання тим із батьків дитини, який є громадянином України заяви про оформлення набуття дитиною громадянства України.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n169:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%97%D1%97%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B8%D1%85 статті 14 Закону], датою набуття громадянства України у цьому випадку є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання одного з батьків дитини.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов набуття громадянства України, подаються документи, визначені п.п. 66-69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
*відсутніть підстав для отримання послуги;
*невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства ==
'''<big>Підстави для отримання громадянства:</big>'''
# Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n176:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 статті 15 Закону], у разі визнання батьківства (материнства) або встановлення факту батьківства (материнства) дитини, мати (батько) якої є іноземцем або особою без громадянства, а батьком (матір’ю) визнано громадянина України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України.
# Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є особою без громадянства, також набуває громадянство України за вищезазначених умов.
# Датою набуття громадянства України в таких випадках є дата народження дитини (особи) або дата набуття громадянства України батьком чи матір’ю, якщо вони набули громадянство України після народження дитини (особи).
# Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є іноземцем, набуває громадянство України за вищезазначених умов, якщо вона подала заяву про набуття громадянства України та зобов’язання припинити іноземне громадянство.
# Датою набуття громадянства України у цьому випадку є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи, одного з її батьків чи іншого законного представника.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов набуття громадянства України, подаються документи, визначені п.п. 70-77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
* відсутніть підстав для отримання послуги;
* невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Оскарження рішень з питань громадянства ==
Рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.
Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.

=== Вартість ===
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

== Див. також: ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Отримання_громадянства_України_іноземцями_та_апатридами,_які_брали_участь_у_захисті_територальної_цілісності_та_недоторканості_України Отримання громадянства України іноземцями та апатридами, які брали участь у захисті територальної цілісності та недоторканості України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Тимчасове_посвідчення_громадянина_України Тимчасове посвідчення громадянина України]

[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Територіальні органи]]

Підстави набуття громадянства України

2026-01-02T10:21:03Z

Alona.lutsyk: /* Прийняття до громадянства України */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України'''»''']
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1549-12 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку»]
== Поняття громадянства України ==
'''Громадянство України''' - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
== Правові підстави набуття громадянства України ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%9D%D0%90%D0%91%D0%A3%D0%A2%D0%A2%D0%AF%20%D0%93%D0%A0%D0%9E%D0%9C%D0%90%D0%94%D0%AF%D0%9D%D0%A1%D0%A2%D0%92%D0%90%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F Статтею 6 Закону України «Про громадянство України]»''' (далі - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закон]) встановлено вичерпний перелік підстав для набуття громадянства України. Це означає, що громадянство України не може набуватися на інших підставах, ніж ті, які перелічені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%9D%D0%90%D0%91%D0%A3%D0%A2%D0%A2%D0%AF%20%D0%93%D0%A0%D0%9E%D0%9C%D0%90%D0%94%D0%AF%D0%9D%D0%A1%D0%A2%D0%92%D0%90%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F статті 6 Закону]. Кожна з підстав набуття громадянства України співвідноситься з певними статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text Закону]. 

'''Громадянство України набувається:'''
* за народженням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%207.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC,-%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE ст. 7 Закону]);
* за територіальним походженням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%208.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC ст.8]);
* внаслідок прийняття до громадянства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n67:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 ст.9]);
* внаслідок поновлення у громадянстві ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n143:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2010.%20%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B0 ст.10]);
* внаслідок усиновлення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n156:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2011.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F ст.11]);
* внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров'я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n161:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2012.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%88%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%2C%20%D1%83%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%83%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D1%83%20%D1%81%D1%96%D0%BC%E2%80%99%D1%8E ст.12]);
* внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки громадянина України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n167:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 ст.13]);
* у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n169:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%97%D1%97%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B8%D1%85 ст.14]);
* внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n176:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 ст. 15]);
* за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України (угоди про спрощений порядок зміни громадянства).

== Набуття громадянства за народженням ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%207.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC,-%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE статті 7 Закону] , ''особа є громадянином України'', якщо:
* батьки або один з батьків на момент її народження були громадянами України;
* народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;
* народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;
* народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;
* народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
* народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;
* є новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу Державної міграційної служби України] (далі ДМС України ) за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника особи.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред’являється паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. Крім того, в залежності від підстав для набуття громадянства, подаються:

'''Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%20%D1%97%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина перша статті 7 Закону]), один з її батьків подає такі документи:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n54:~:text=%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%205.%20%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C статтею 5 Закону] документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження. 

'''Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина друга статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копії посвідок на постійне проживання в Україні для осіб без громадянства або інших документів, які підтверджують, що на момент народження особи її батьки були особами без громадянства і проживали на законних підставах на території України. 

'''Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які на законних підставах постійно проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина третя статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи або інший документ, який підтверджує факт народження особи за межами України;
* копії посвідок на постійне проживання в Україні для осіб без громадянства або інших документів, які підтверджують, що на момент народження особи її батьки були особами без громадянства і на законних підставах постійно проживали на території України;
* декларацію про ненабуття особою громадянства іншої держави за народженням. 

'''Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B6%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина четверта статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копії документів, які підтверджують факт перебування батьків особи у громадянстві іншої держави (інших держав) на момент її народження;
* копії документів, які підтверджують факт проживання на законних підставах батьків особи на території України на момент її народження;
* декларацію про ненабуття особою за народженням громадянства жодного з батьків.

'''Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і яка не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83,%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина п'ята статті 7 Закону]), один з її батьків подає:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* копію посвідчення біженця, виданого тому з батьків особи, якому надано статус біженця в Україні, або копію документа, що підтверджує факт надання одному з батьків особи притулку в Україні;
* декларацію про ненабуття особою за народженням громадянства жодного з батьків або декларацію про набуття особою за народженням громадянства того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні. 

'''Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%8F%20%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%94%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D0%B5%D0%BC%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина шоста статті 7 Закону]), один з її батьків подає такі документи:'''
* заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження особи;
* документи, які підтверджують, що на момент народження особи один з її батьків перебував у громадянстві іншої держави (інших держав), а інший - був особою без громадянства;
* документи, що підтверджують факт проживання на законних підставах батьків особи на території України на момент її народження;
* декларацію про ненабуття особою за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем. 

'''Для оформлення набуття громадянства України за народженням новонародженою дитиною, знайденою на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n81:~:text=%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%2C%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%94%20%D0%B7%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%96%20(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0)%2C%20%D1%94%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина сьома статті 7 Закону]), законний представник дитини подає такі документи:'''
* заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України за народженням;
* копію свідоцтва про народження дитини.

=== Термін розгляду заяви ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63:~:text=95.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE,%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC. До трьох місяців].

=== Підстави для відмови ===
# відсутніть підстав для отримання послуги;
# невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України за територіальним походженням ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n92:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%208.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC статті 8 Закону], особа без громадянства або іноземець, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подав заяву про набуття громадянства України, а також його неповнолітні діти, реєструються громадянами України, якщо така особа (один з варіантів):
* сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Закону України «Про правонаступництво України»;
* сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання.

=== Вартість та пільги ===
Оплату за набуття громадянства України не передбачено.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред’являється паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою.
Крім того, в залежності від підстав для набуття громадянства, подаються документи, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#Text:~:text=%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8%2C%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B5%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83. п.п. 24-44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
# відсутніть підстав для отримання послуги;
# невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
У серпні 2022 року за цією процедурою громадянства набув чоловік, якого раніше було визнано особою без громадянства в Україні. Його справу підтримували юристи БФ "Право на захист". Історію цієї людини можна побачити за [https://www.facebook.com/watch/?v=1009688853761121 посиланням].

== Прийняття до громадянства України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n107:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 статті 9 Закону] , іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є (є виключення, детальніше - див. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n107:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2014.12.2021%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0 статтю 9 Закону]):
* визнання і дотримання Конституції України та законів України;
* знання основ Конституції України, історії України;
* подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців);
* безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх '''п'яти років''' (окрім осіб, які перебувають у шлюбі з громадяниноми України понад 2 роки; осіб, які перебували у шлюбі з громадянином України понад 2 роки, який припинився внаслідок його смерті; осіб, яких визнано біженцями; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n46:~:text=20.%20%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0,%D1%82%D0%B0%20%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85%22. частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]);
* отримання дозволу на імміграцію (окрім осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом; осіб, які проходять військову службу в Збройних силах України за контрактом та нагороджені державною нагородою; осіб, які мають визначні заслуги перед Україною; осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n46:~:text=20.%20%D0%86%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%20%D1%82%D0%B0,%D1%82%D0%B0%20%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85%22. частини 20 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]);
* володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови;
* наявність законних джерел існування.
Датою набуття громадянства України у наведеному випадку є дата видання відповідного Указу Президента України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання.

=== Вартість та пільги ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n39:~:text=%D1%97)%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD підпункту "ї" пункту 6 статті 3 Декрету КМУ «Про державне мито»] за подання заяв про прийняття у громадянство України встановлено ставку у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (8 грн. 50 коп.). 

'''Від сплати державного мита звільняються''' особи, перелік яких закріплений у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n44:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2011.07.95%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%9F%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B0,-%D0%92%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито"].
=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

В залежності від підстав для набуття громадянства, подаються документи, визначені п.п. 45-51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»].
Квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує підстави для звільнення від його сплати (разом із копією).

=== Термін розгляду заяви ===
Не більше 1 року.
Загальний строк розгляду заяв про прийняття до громадянства України дітей, осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства не повинен перевищувати <big>'''9 місяців'''</big> з дня їх надходження.

=== Підстави для відмови ===
# До громадянства України не приймається особа, яка:
* вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
* засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;
* вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином;
2. Невиконання підстав для отримання послуги.

3. Невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Поновлення у громадянстві України ==
Поновлення у громадянстві України застосовується щодо осіб, громадянство яких було припинено відповідними указами Президента України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов поновлення у громадянстві України ('''поновлення у громадянстві України''' '''особи, яка припинила громадянство України і є особою без громадянства; поновлення у громадянстві України особи, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася в Україну на постійне проживання; поновлення у громадянстві України дитини разом з одним із батьків, який припинив громадянство України і є особою без громадянства; оформлення поновлення у громадянстві України дитини разом з одним із батьків, який після припинення громадянства України набув іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства) і повернувся в Україну на постійне проживання; оформлення поновлення у громадянстві України іноземця, який після припинення громадянства України проживав за межами України'''), подаються документи, визначені п.п. 52-55-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
# До громадянства України не приймається особа, яка:
* вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
* засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;
* вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином;
# Невиконання підстав для отримання послуги.
# Невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення ==
Усиновлення дитини або повнолітньої особи громадянами України або подружжям, один з якого є громадянином України.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n156:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2011.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F статті 11 Закону] , дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.
Повнолітня особа, яка є '''''особою без громадянства''''', що постійно проживає на території України стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи або законного представника дитини.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов набуття громадянства, подаються документи, визначені п.п. 56-59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»].

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
* відсутніть підстав для отримання послуги;
* невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю. ==
'''<big>Підстави для отримання громадянства:</big>'''
# Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – особою без громадянства.
# Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – іноземцем.
# Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і влаштована до закладу охорони здоров’я, закладу освіти або іншого дитячого закладу, адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника.
# Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, якщо хоча б один із батьків-вихователів чи прийомних батьків, є громадянином України.
# Повнолітня особа, яка у випадках, передбачених цією статтею, на момент встановлення над нею до досягнення повноліття опіки чи піклування або влаштування в заклад охорони здоров’я, заклад освіти, інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім’ю була іноземцем або особою без громадянства і стосовно якої рішення про набуття громадянства України оформлено не було.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи або законного представника дитини.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від підстав для набуття громадянства, подаються документи, визначені п.п. 60-64-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
* Невиконання підстав для отримання послуги.
* Невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України ==
'''<big>Підстави для отримання громадянства</big>:'''
* Встановлення опіки громадянина України над іноземцем або особою без громадянства, що визнані судом недієздатними та проживають в Україні на законних підставах.
* Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n167:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2013.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 статті 13 Закону], іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно вернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи.

=== Перелік необхідних документів ===
'''Опікун, що звертається до підрозділу ДМС України з питань громадянства, подає:'''
* копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n54:~:text=%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%205.%20%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C таттею 5 Закону] документа, що підтверджує перебування опікуна особи, яка визнана судом недієздатною, у громадянстві України;
* заяву про оформлення набуття особою, яка визнана судом недієздатною, громадянства України внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України;
* дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм) особи, яка визнана судом недієздатною;
* копію рішення суду про встановлення над особою, яка визнана судом недієздатною, опіки;
* документ, що підтверджує проживання особи, яка визнана судом недієздатною та над якою встановлено опіку, на території України.

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
*відсутніть підстав для отримання послуги;
*невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України дитиною у зв’язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них ==
'''Підстави для отримання громадянства:'''
* Подання тим із батьків дитини, який є громадянином України заяви про оформлення набуття дитиною громадянства України.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n169:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2014.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%97%D1%97%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%BD%D0%B8%D1%85 статті 14 Закону], датою набуття громадянства України у цьому випадку є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання одного з батьків дитини.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов набуття громадянства України, подаються документи, визначені п.п. 66-69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
*відсутніть підстав для отримання послуги;
*невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства ==
'''<big>Підстави для отримання громадянства:</big>'''
# Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n176:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 статті 15 Закону], у разі визнання батьківства (материнства) або встановлення факту батьківства (материнства) дитини, мати (батько) якої є іноземцем або особою без громадянства, а батьком (матір’ю) визнано громадянина України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України.
# Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є особою без громадянства, також набуває громадянство України за вищезазначених умов.
# Датою набуття громадянства України в таких випадках є дата народження дитини (особи) або дата набуття громадянства України батьком чи матір’ю, якщо вони набули громадянство України після народження дитини (особи).
# Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є іноземцем, набуває громадянство України за вищезазначених умов, якщо вона подала заяву про набуття громадянства України та зобов’язання припинити іноземне громадянство.
# Датою набуття громадянства України у цьому випадку є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

=== Куди звернутися? ===
Необхідно звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального підрозділу ДМС України] за місцем проживання особи, одного з її батьків чи іншого законного представника.

=== Перелік необхідних документів ===
Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства '''пред’являється''' паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою. 

Крім того, в залежності від умов набуття громадянства України, подаються документи, визначені п.п. 70-77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215/2001#n63 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».]

=== Термін розгляду заяви ===
До трьох місяців.

=== Підстави для відмови ===
* відсутніть підстав для отримання послуги;
* невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

== Оскарження рішень з питань громадянства ==
Рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.
Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.

=== Вартість ===
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

== Див. також: ==

* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Отримання_громадянства_України_іноземцями_та_апатридами,_які_брали_участь_у_захисті_територальної_цілісності_та_недоторканості_України Отримання громадянства України іноземцями та апатридами, які брали участь у захисті територальної цілісності та недоторканості України]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Тимчасове_посвідчення_громадянина_України Тимчасове посвідчення громадянина України]

[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Територіальні органи]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T10:19:47Z

Alona.lutsyk: /* Процес розгляду спору трудовим арбітражем */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору (конфлікту). Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу ; рівності сторін спору (конфлікту) перед законом і трудовим арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на обрання до складу трудового арбітражу; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору (конфлікту) попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення трудового спору (конфлікту) на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією узгодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається кількісний склад, порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити фахівці Національної служби посередництва і примирення, народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.

== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлікту) для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору (конфлікту) з метою прийняття рішення по його суті ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту) ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору (конфлікту) та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арбітражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту) з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору (конфлікту). Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору (конфлікту) за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору (конфлікту). Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору (конфлікту) '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений Наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору ( конфлікту) трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору (конфлікту), без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T09:58:13Z

Alona.lutsyk: /* Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору (конфлікту). Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу ; рівності сторін спору (конфлікту) перед законом і трудовим арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на обрання до складу трудового арбітражу; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору (конфлікту) попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення трудового спору (конфлікту) на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією узгодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається кількісний склад, порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити фахівці Національної служби посередництва і примирення, народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.

== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлікту) для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору (конфлікту) з метою прийняття рішення по його суті ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту) ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору (конфлікту) та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арбітражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту) з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору (конфлікту). Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору (конфлікту) за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору (конфлікту). Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору (конфлікту) '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T09:47:46Z

Alona.lutsyk: /* Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору (конфлікту). Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу ; рівності сторін спору (конфлікту) перед законом і трудовим арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на обрання до складу трудового арбітражу; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору (конфлікту) попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення трудового спору (конфлікту) на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією узгодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається кількісний склад, порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити фахівці Національної служби посередництва і примирення, народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.

== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлікту) для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору (конфлікту) з метою прийняття рішення по його суті ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту) ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору (конфлікту) та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арбітражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту) з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору. Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T09:35:14Z

Alona.lutsyk: /* Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору (конфлікту). Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу ; рівності сторін спору (конфлікту) перед законом і трудовим арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на обрання до складу трудового арбітражу; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору (конфлікту) попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення трудового спору (конфлікту) на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією узгодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається кількісний склад, порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити фахівці Національної служби посередництва і примирення, народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.

== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлікту) для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору (конфлікту) з метою прийняття рішення по його суті ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту) ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арібтражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору. Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T09:26:25Z

Alona.lutsyk: /* Порядок утворення трудового арбітражу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору (конфлікту). Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу ; рівності сторін спору (конфлікту) перед законом і трудовим арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на обрання до складу трудового арбітражу; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору (конфлікту) попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення трудового спору (конфлікту) на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією узгодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається кількісний склад, порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити фахівці Національної служби посередництва і примирення, народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.

== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору з метою прийняття рішення по його суті. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту). ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арібтражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору. Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T09:23:17Z

Alona.lutsyk: /* Порядок утворення трудового арбітражу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору (конфлікту). Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу ; рівності сторін спору (конфлікту) перед законом і трудовим арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на обрання до складу трудового арбітражу; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору (конфлікту) попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення трудового спору (конфлікту) на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією узгодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається кількісний склад, порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.

== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору з метою прийняття рішення по його суті. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту). ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арібтражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору. Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T09:15:08Z

Alona.lutsyk: /* Поняття трудового арбітражу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору (конфлікту). Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу ; рівності сторін спору (конфлікту) перед законом і трудовим арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на обрання до складу трудового арбітражу; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору (конфлікту) попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення трудового спору (конфлікту) на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.
== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору з метою прийняття рішення по його суті. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту). ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арібтражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору. Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T08:48:21Z

Alona.lutsyk: /* Поняття трудового арбітражу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору (конфлікту). Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу та підкорення їх тільки законові; рівності сторін спору перед законом і арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на їх призначення, арбітрування, тобто сприяння досягнення угоди між сторонами; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення спору на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.
== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору з метою прийняття рішення по його суті. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту). ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арібтражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору. Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T07:54:06Z

Alona.lutsyk: /* Поняття трудового арбітражу */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту)фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору. Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу та підкорення їх тільки законові; рівності сторін спору перед законом і арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на їх призначення, арбітрування, тобто сприяння досягнення угоди між сторонами; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення спору на будь-якій стадії його розгляду.

== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.
== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору з метою прийняття рішення по його суті. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту). ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арібтражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору. Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) трудовим арбітражем

2025-12-01T07:46:24Z

Alona.lutsyk: Кодекс втратив чинність на підставі Закону № 4196-IX від 09.01.2025

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0068299-20#Text Наказ Національної служби посередництва і примирення від 01 грудня 2020 року № 68 "Про затвердження Положення про трудовий арбітраж"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08 Наказ Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 "Про затвердження Положення про арбітра"]
==Поняття трудового арбітражу ==
З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору: а)встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю. 
'''Трудовий арбітраж''' – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору. Згідно з пунктом 1.6 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0135299-08#o12 Положення про трудовий арбітраж] арбітраж утворюється і здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності членів трудового арбітражу та підкорення їх тільки законові; рівності сторін спору перед законом і арбітражем; всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і доведення їх переконливості; добровільної згоди членів арбітражу на їх призначення, арбітрування, тобто сприяння досягнення угоди між сторонами; гласності та відкритого розгляду справи, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної законом таємниці, або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін; обов’язковості виконання рішень арбітражу, якщо сторони спору попередньо про це домовилися; сприяння сторонами у досягненні ними угоди про вирішення спору на будь-якій стадії його розгляду.
== Порядок утворення трудового арбітражу ==
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника у триденний строк у разі:
* неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]";
* виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/137/98-%D0%B2%D1%80#n16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]".
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів держаної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.
== Поняття, права та обов’язки арбітра як члена трудового арбітражу ==
'''Арбітр''' – це підготовлена Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору з метою прийняття рішення по його суті. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.2 Положення про арбітра]).

Основною метою діяльності арбітра як члена трудового арбітражу є участь в прийнятті рішення щодо колективного трудового спору (конфлікту), яке приймається трудовим арбітражем з урахуванням інтересів сторін колективного трудового спору (конфлікту). ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.3 Положення про арбітра]).

Діяльність арбітра в разі залучення його для участі у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) як члена трудового арбітражу не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання арбітра до прийняття певного рішення. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.4 Положення про арбітра]).

Сфера діяльності кожного арбітра (галузь економіки, напрями соціально-економічних відносин тощо) визначається, при необхідності, Головою НСПП. ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0132299-08#o12 пункт 1.5 Положення про арбітра]).

Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатуру арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об’єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікацій, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов’язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводится кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"] визначена важлива соціальна функція арбітра – прийняття рішення по суті колективного трудового спору. Арбітр при здійсненні своїх повноважень виступає носієм обов’язків по відношенню до сторін спору та суспільства в цілому. Надзвичайна важливість функціонального навантаження трудових арібтражів вимагає від арбітрів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов’язків, що лежить на трудових арбітражах, обумовлюють необхідність збалансування інтересів сторін колективного трудового спору з інтересами суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки арбітрів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов’язків арбітра, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов’язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукування шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу трудових арбітражів, диктує необхідність встановлення правил професійної етики арбітрів, які мають стати путівником арбітра в обранні належних варіантів професійної поведінки. Виходячи з наведених міркувань та з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду українських трудових арбітражів в сфері тлумачення норм етики арбітрів НСПП [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0072299-00#Text наказом від 8 вересня 2000 року №72 затверджені Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу)], норм яких не відміняють і не замінюють положень чинних законодавчих та нормативно-правових актів про трудові арбітражі і арбітрів, а доповнюють і конкретизують їх.
== Вимоги до особи, яка може бути призначена арбітром ==
Членом арбітражу може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнанні сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, й після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
* якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
* якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
* на його прохання або за спільним рішенням сторін;
* у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
* якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою. 

<nowiki>===</nowiki> '''Порядок залучення Арбітрів'''<nowiki> ===</nowiki>

Кандидатури Арбітрів пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору. Протягом '''24 годин''' після надходження письмової заяви від сторін колективного спору НСПП чи її відділення в АРК та областях пропонує сторонам кандидатуру арбітрів із Списку арбітрів. У подальшому сторони колективного трудового спору за своїм вибором можуть залучати до участі в роботі трудового арбітражу будь-якого арбітра, який входить до Списку арбітрів, з наступним повідомленням про це НСПП. Арбітр із об’єктивних причин може відмовитися від участі в роботі трудового арбітражу після вибору його кандидатури сторонами колективного трудового спору. Після отримання доручення для участі в роботі трудового арбітражу арбітр '''протягом доби''' зобов’язаний повідомити про це адміністрацією за місцем своєї основної роботи та погодити всі питання, пов’язані з його тимчасовою відсутністю. Арбітр приступає до виконання своїх повноважень з моменту отримання письмового доручення від НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору '''протягом доби'''. Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою праці арбітра та інших витрат на його участь в роботі трудового арбітражу проводиться сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

Виконання особою обов’язків трудового арбітра або незалежного посередника не містить ознак підприємницької діяльності. 
'''Сторони колективного спору після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов’язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов’язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.'''
== Процес розгляду спору трудовим арбітражем ==
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 року №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору – встановити порушені норми права й захистити порушені права. Наявність права та необхідність його захисту можуть бути виявлені лише в результаті розгляду спору трудовим арбітражем, а сторонам колективного спору мають бути надані рівні можливості у відстоюванні своєї правоти. Трудовий арбітраж зобов’язаний забезпечити рівність можливостей сторін спору в доказовій діяльності. Процес розгляду спору трудовим арбітражем здійснюється у формі змагання між сторонами, підставою для якого є протилежність їх матеріально-правових інтересів.

Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення '''в десятиденний строк''' з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути продовжено до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Трудовий арбітраж, його члени не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час розгляду спору, без згоди сторін або їх правонаступників. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших заінтересованих органів та організацій. Кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Трудовий арбітраж має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору. Кожне його засідання оформляється протоколом.
== Порядок та строки прийняття рішення по суті спору ==
Після дослідження усіх обставин справи приймається ''рішення трудового арбітражу''. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов’язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
== Див.також ==
[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B8 Колективні трудові спори]

[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85 Комісія по трудових спорах]
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2025-10-07T11:31:37Z

Alona.lutsyk: /* Виселення з житлового приміщення дитини */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#Text Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"].

== Виселення з житлового приміщення дитини ==
Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 Сімейного кодексу України] (далі - СК) особа до досягнення нею повноліття (вісімнадцяти років) має правовий статус дитини.

Згідно з вимогами, установленими статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 СК] '''''при розгляді судом спорів щодо виселення дитини''''', зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням '''обов'язковою є участь органу опіки та піклування''', представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n65 частини четвертої статті 9 Житлового кодексу України] (далі - ЖК) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n859 Житловий кодекс України] передбачає, окрім добровільного виселення, процедуру виселення в адміністративному порядку та в судовому.'''

'''Особи в залежності від підстав вселення в жиле приміщення, підлягають виселенню з наданням чи [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення|без надання іншого жилого приміщення]].'''

== Виселення в адміністративному порядку ==
=== Виселення в адміністративному порядку провадиться в разі: ===
Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення [[Договір найму (оренди)|договору найму]] жилого приміщення з будинків, що загрожують обвалом, без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 частина друга статті 99 ЖК]).

Виселення з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина перша статті 109 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення відбувається у випадках: ==

* Недійсності договору піднайму ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n460 стаття 94 ЖК]).
* Виселення тимчасових жильців на вимогу наймача або членів його сім’ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n472 частина третя статті 98 ЖК]).
* Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 стаття 99 ЖК]).
* Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]). Вказане виселення є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n627 ЖК], не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина четверта статті 109 ЖК]).
* Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частини перша-друга статті 116 ЖК]).
* В разі, якщо особа самоправно зайняла жиле приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частина третя статті 116 ЖК]).
* У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n548 частина перша статті 117 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення робітників і службовців з усіма особами, які з ними проживають в разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення громадян, з усіма особами, які з ними проживають, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою, сезонних, тимчасових працівників і осіб, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з навчанням, осіб, що вчились у навчальних закладах і вибули з них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина друга статті 132 ЖК]).
* Виселення колишнього подружжя, за яким визнано право на частину паєнагромадження в будинку житлово-будівельного кооперативу, в разі неможливості поділу квартири, після одержання компенсації і відмови звільнити приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n693 частина друга статті 146 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу разом з членами його сім'ї та іншими особами, які проживають разом з ним в випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n696 пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147 ЖК] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення члена житлово-будівельного кооперативу, який вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплено в установленому порядку за членами його сім'ї, вони, а також інші особи, що проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина друга статті 148 ЖК]).
* Виселення наймача при проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n769 стаття 165 ЖК]).
* Виселення наймача і осіб, які проживають разом з ним, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n788 стаття 169 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення ==
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, ''з''а винятками, встановленими законом ''(див. пункт 2.2 даної консультації)''.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]).

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n303 статті 50 ЖК].

'''''Вимоги, що пред'являються до благоустроєного жилого приміщення, яке надається у зв'язку з виселенням визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n529 статті 113 ЖК], зокрема'':'''
* Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру.
* Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат.
* За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.
* Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі.
* У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
'''''З службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 статті 124 ЖК], не може бути виселено:'''''
* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання І і ІІ груп, осіб з інвалідністю І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

== Зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років ==
Загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 статтею 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"] (далі - Закон) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання].

'''Додатково див.:''' [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]].

У випадку виникнення спору між батьками дитини та/або особою, власником житла щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням такий спір вирішується у судовому порядку із обов'язковою участю органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

'''Увага!''' Якщо квартира придбана одним з подружжя до реєстрації шлюбу, інший з подружжя та дитина не матимуть права власності на неї, разом з тим, вони матимуть право користування квартирою, тобто право проживати у квартирі. Право володіти та розпоряджатися помешканням залишається у того з подружжя хто є власником, але розпоряджатися житлом він може не порушуючи права іншого з подружжя і дитини на проживання. Зокрема частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#n72 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"] зазначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

=== Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання ===
Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 пунктом 13 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"], за якою орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
* особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
*відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
*за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94259292 Постанова Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18] (Малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише у разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає. Доводи про наявність у ОСОБА_1 у власності іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки наявність у того з батьків, з ким дитина фактично проживає права власності на житло, не може бути підставою для втрати останньою її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.)

== Див. також ==
* [[Втрата права користування житловим приміщенням]]
* [[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]]
* [[Виконання рішення суду про виселення особи]]
* [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]
[[index.php?title=Категорія:Житлове право]]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2025-10-07T10:34:57Z

Alona.lutsyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#Text Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"].

== Виселення з житлового приміщення дитини ==
Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 Сімейного кодексу України] (далі - СК) особа до досягнення нею повноліття (вісімнадцяти років) має правовий статус дитини.

Згідно з вимогами, установленими статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 СК] '''''при розгляді судом спорів щодо виселення дитини''''', зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням '''обов'язковою є участь органу опіки та піклування''', представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n65 частини четвертої статті 9 Житлового кодексу Української] (далі - Житловий кодекс, ЖК) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n859 Житловий кодекс] передбачає, окрім добровільного виселення, процедуру виселення в адміністративному порядку та в судовому.'''

'''Особи в залежності від підстав вселення в жиле приміщення, підлягають виселенню з наданням чи [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення|без надання іншого жилого приміщення]].'''

== Виселення в адміністративному порядку ==
=== Виселення в адміністративному порядку провадиться в разі: ===
Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення [[Договір найму (оренди)|договору найму]] жилого приміщення з будинків, що загрожують обвалом, без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 частина друга статті 99 ЖК]).

Виселення з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина перша статті 109 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення відбувається у випадках: ==

* Недійсності договору піднайму ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n460 стаття 94 ЖК]).
* Виселення тимчасових жильців на вимогу наймача або членів його сім’ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n472 частина третя статті 98 ЖК]).
* Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 стаття 99 ЖК]).
* Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]). Вказане виселення є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n627 ЖК], не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина четверта статті 109 ЖК]).
* Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частини перша-друга статті 116 ЖК]).
* В разі, якщо особа самоправно зайняла жиле приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частина третя статті 116 ЖК]).
* У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n548 частина перша статті 117 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення робітників і службовців з усіма особами, які з ними проживають в разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення громадян, з усіма особами, які з ними проживають, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою, сезонних, тимчасових працівників і осіб, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з навчанням, осіб, що вчились у навчальних закладах і вибули з них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина друга статті 132 ЖК]).
* Виселення колишнього подружжя, за яким визнано право на частину паєнагромадження в будинку житлово-будівельного кооперативу, в разі неможливості поділу квартири, після одержання компенсації і відмови звільнити приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n693 частина друга статті 146 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу разом з членами його сім'ї та іншими особами, які проживають разом з ним в випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n696 пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147 ЖК] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення члена житлово-будівельного кооперативу, який вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплено в установленому порядку за членами його сім'ї, вони, а також інші особи, що проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина друга статті 148 ЖК]).
* Виселення наймача при проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n769 стаття 165 ЖК]).
* Виселення наймача і осіб, які проживають разом з ним, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n788 стаття 169 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення ==
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, ''з''а винятками, встановленими законом ''(див. пункт 2.2 даної консультації)''.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]).

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n303 статті 50 ЖК].

'''''Вимоги, що пред'являються до благоустроєного жилого приміщення, яке надається у зв'язку з виселенням визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n529 статті 113 ЖК], зокрема'':'''
* Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру.
* Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат.
* За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.
* Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі.
* У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
'''''З службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 статті 124 ЖК], не може бути виселено:'''''
* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання І і ІІ груп, осіб з інвалідністю І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

== Зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років ==
Загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 статтею 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"] (далі - Закон) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання].

'''Додатково див.:''' [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]].

У випадку виникнення спору між батьками дитини та/або особою, власником житла щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням такий спір вирішується у судовому порядку із обов'язковою участю органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

'''Увага!''' Якщо квартира придбана одним з подружжя до реєстрації шлюбу, інший з подружжя та дитина не матимуть права власності на неї, разом з тим, вони матимуть право користування квартирою, тобто право проживати у квартирі. Право володіти та розпоряджатися помешканням залишається у того з подружжя хто є власником, але розпоряджатися житлом він може не порушуючи права іншого з подружжя і дитини на проживання. Зокрема частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#n72 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"] зазначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

=== Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання ===
Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 пунктом 13 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"], за якою орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
* особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
*відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
*за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94259292 Постанова Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18] (Малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише у разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає. Доводи про наявність у ОСОБА_1 у власності іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки наявність у того з батьків, з ким дитина фактично проживає права власності на житло, не може бути підставою для втрати останньою її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.)

== Див. також ==
* [[Втрата права користування житловим приміщенням]]
* [[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]]
* [[Виконання рішення суду про виселення особи]]
* [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2025-10-07T10:31:23Z

Alona.lutsyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#Text Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"].

== Виселення з житлового приміщення дитини ==
Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 Сімейного кодексу України] (далі - СК) особа до досягнення нею повноліття (вісімнадцяти років) має правовий статус дитини.

Згідно з вимогами, установленими статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 СК] '''''при розгляді судом спорів щодо виселення дитини''''', зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням '''обов'язковою є участь органу опіки та піклування''', представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n65 частини четвертої статті 9 Житлового кодексу Української РСР] (далі - Житловий кодекс, ЖК) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n859 Житловий кодекс] передбачає, окрім добровільного виселення, процедуру виселення в адміністративному порядку та в судовому.'''

'''Особи в залежності від підстав вселення в жиле приміщення, підлягають виселенню з наданням чи [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення|без надання іншого жилого приміщення]].'''

== Виселення в адміністративному порядку ==
=== Виселення в адміністративному порядку провадиться в разі: ===
Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення [[Договір найму (оренди)|договору найму]] жилого приміщення з будинків, що загрожують обвалом, без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 частина друга статті 99 ЖК]).

Виселення з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина перша статті 109 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення відбувається у випадках: ==

* Недійсності договору піднайму ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n460 стаття 94 ЖК]).
* Виселення тимчасових жильців на вимогу наймача або членів його сім’ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n472 частина третя статті 98 ЖК]).
* Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 стаття 99 ЖК]).
* Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]). Вказане виселення є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n627 ЖК], не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина четверта статті 109 ЖК]).
* Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частини перша-друга статті 116 ЖК]).
* В разі, якщо особа самоправно зайняла жиле приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частина третя статті 116 ЖК]).
* У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n548 частина перша статті 117 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення робітників і службовців з усіма особами, які з ними проживають в разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення громадян, з усіма особами, які з ними проживають, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою, сезонних, тимчасових працівників і осіб, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з навчанням, осіб, що вчились у навчальних закладах і вибули з них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина друга статті 132 ЖК]).
* Виселення колишнього подружжя, за яким визнано право на частину паєнагромадження в будинку житлово-будівельного кооперативу, в разі неможливості поділу квартири, після одержання компенсації і відмови звільнити приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n693 частина друга статті 146 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу разом з членами його сім'ї та іншими особами, які проживають разом з ним в випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n696 пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147 ЖК] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення члена житлово-будівельного кооперативу, який вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплено в установленому порядку за членами його сім'ї, вони, а також інші особи, що проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина друга статті 148 ЖК]).
* Виселення наймача при проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n769 стаття 165 ЖК]).
* Виселення наймача і осіб, які проживають разом з ним, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n788 стаття 169 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення ==
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, ''з''а винятками, встановленими законом ''(див. пункт 2.2 даної консультації)''.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]).

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n303 статті 50 ЖК].

'''''Вимоги, що пред'являються до благоустроєного жилого приміщення, яке надається у зв'язку з виселенням визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n529 статті 113 ЖК], зокрема'':'''
* Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру.
* Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат.
* За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.
* Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі.
* У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
'''''З службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 статті 124 ЖК], не може бути виселено:'''''
* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання І і ІІ груп, осіб з інвалідністю І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

== Зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років ==
Загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 статтею 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"] (далі - Закон) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання].

'''Додатково див.:''' [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]].

У випадку виникнення спору між батьками дитини та/або особою, власником житла щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням такий спір вирішується у судовому порядку із обов'язковою участю органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

'''Увага!''' Якщо квартира придбана одним з подружжя до реєстрації шлюбу, інший з подружжя та дитина не матимуть права власності на неї, разом з тим, вони матимуть право користування квартирою, тобто право проживати у квартирі. Право володіти та розпоряджатися помешканням залишається у того з подружжя хто є власником, але розпоряджатися житлом він може не порушуючи права іншого з подружжя і дитини на проживання. Зокрема частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#n72 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"] зазначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

=== Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання ===
Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 пунктом 13 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"], за якою орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
* особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
*відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
*за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94259292 Постанова Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18] (Малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише у разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає. Доводи про наявність у ОСОБА_1 у власності іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки наявність у того з батьків, з ким дитина фактично проживає права власності на житло, не може бути підставою для втрати останньою її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.)

== Див. також ==
* [[Втрата права користування житловим приміщенням]]
* [[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]]
* [[Виконання рішення суду про виселення особи]]
* [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2025-10-07T10:24:56Z

Alona.lutsyk:

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2025-10-07T10:23:20Z

Alona.lutsyk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#Text Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"].

== Виселення з житлового приміщення дитини ==
Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 Сімейного кодексу України] (далі - СК) особа до досягнення нею повноліття (вісімнадцяти років) має правовий статус дитини.

Згідно з вимогами, установленими статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 СК] '''''при розгляді судом спорів щодо виселення дитини''''', зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням '''обов'язковою є участь органу опіки та піклування''', представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n65 частини четвертої статті 9 Житлового кодексу Української] (далі - Житловий кодекс, ЖК) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n859 Житловий кодекс] передбачає, окрім добровільного виселення, процедуру виселення в адміністративному порядку та в судовому.'''

'''Особи в залежності від підстав вселення в жиле приміщення, підлягають виселенню з наданням чи [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення|без надання іншого жилого приміщення]].'''

== Виселення в адміністративному порядку ==
=== Виселення в адміністративному порядку провадиться в разі: ===
Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення [[Договір найму (оренди)|договору найму]] жилого приміщення з будинків, що загрожують обвалом, без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 частина друга статті 99 ЖК]).

Виселення з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина перша статті 109 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення відбувається у випадках: ==

* Недійсності договору піднайму ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n460 стаття 94 ЖК]).
* Виселення тимчасових жильців на вимогу наймача або членів його сім’ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n472 частина третя статті 98 ЖК]).
* Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 стаття 99 ЖК]).
* Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]). Вказане виселення є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n627 ЖК], не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина четверта статті 109 ЖК]).
* Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частини перша-друга статті 116 ЖК]).
* В разі, якщо особа самоправно зайняла жиле приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частина третя статті 116 ЖК]).
* У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n548 частина перша статті 117 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення робітників і службовців з усіма особами, які з ними проживають в разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення громадян, з усіма особами, які з ними проживають, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою, сезонних, тимчасових працівників і осіб, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з навчанням, осіб, що вчились у навчальних закладах і вибули з них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина друга статті 132 ЖК]).
* Виселення колишнього подружжя, за яким визнано право на частину паєнагромадження в будинку житлово-будівельного кооперативу, в разі неможливості поділу квартири, після одержання компенсації і відмови звільнити приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n693 частина друга статті 146 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу разом з членами його сім'ї та іншими особами, які проживають разом з ним в випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n696 пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147 ЖК] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення члена житлово-будівельного кооперативу, який вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплено в установленому порядку за членами його сім'ї, вони, а також інші особи, що проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина друга статті 148 ЖК]).
* Виселення наймача при проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n769 стаття 165 ЖК]).
* Виселення наймача і осіб, які проживають разом з ним, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n788 стаття 169 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення ==
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, ''з''а винятками, встановленими законом ''(див. пункт 2.2 даної консультації)''.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]).

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n303 статті 50 ЖК].

'''''Вимоги, що пред'являються до благоустроєного жилого приміщення, яке надається у зв'язку з виселенням визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n529 статті 113 ЖК], зокрема'':'''
* Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру.
* Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат.
* За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.
* Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі.
* У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
'''''З службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 статті 124 ЖК], не може бути виселено:'''''
* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання І і ІІ груп, осіб з інвалідністю І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

== Зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років ==
Загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 статтею 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"] (далі - Закон) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання].

'''Додатково див.:''' [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]].

У випадку виникнення спору між батьками дитини та/або особою, власником житла щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням такий спір вирішується у судовому порядку із обов'язковою участю органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

'''Увага!''' Якщо квартира придбана одним з подружжя до реєстрації шлюбу, інший з подружжя та дитина не матимуть права власності на неї, разом з тим, вони матимуть право користування квартирою, тобто право проживати у квартирі. Право володіти та розпоряджатися помешканням залишається у того з подружжя хто є власником, але розпоряджатися житлом він може не порушуючи права іншого з подружжя і дитини на проживання. Зокрема частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#n72 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"] зазначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

=== Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання ===
Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 пунктом 13 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"], за якою орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
* особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
*відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
*за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94259292 Постанова Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18] (Малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише у разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає. Доводи про наявність у ОСОБА_1 у власності іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки наявність у того з батьків, з ким дитина фактично проживає права власності на житло, не може бути підставою для втрати останньою її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.)

== Див. також ==
* [[Втрата права користування житловим приміщенням]]
* [[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]]
* [[Виконання рішення суду про виселення особи]]
* [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2025-10-07T08:55:37Z

Alona.lutsyk: /* Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#Text Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"].

== Виселення з житлового приміщення дитини ==
Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 Сімейного кодексу України] (далі - СК) особа до досягнення нею повноліття (вісімнадцяти років) має правовий статус дитини.

Згідно з вимогами, установленими статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 СК] '''''при розгляді судом спорів щодо виселення дитини''''', зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням '''обов'язковою є участь органу опіки та піклування''', представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n65 частини четвертої статті 9 Житлового кодексу Української РСР] (далі - Житловий кодекс, ЖК) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n859 Житловий кодекс] передбачає, окрім добровільного виселення, процедуру виселення в адміністративному порядку та в судовому.'''

'''Особи в залежності від підстав вселення в жиле приміщення, підлягають виселенню з наданням чи [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення|без надання іншого жилого приміщення]].'''

== Виселення в адміністративному порядку ==
=== Виселення в адміністративному порядку провадиться в разі: ===
Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення [[Договір найму (оренди)|договору найму]] жилого приміщення з будинків, що загрожують обвалом, без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 частина друга статті 99 ЖК]).

Виселення з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина перша статті 109 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення відбувається у випадках: ==

* Недійсності договору піднайму ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n460 стаття 94 ЖК]).
* Виселення тимчасових жильців на вимогу наймача або членів його сім’ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n472 частина третя статті 98 ЖК]).
* Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 стаття 99 ЖК]).
* Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]). Вказане виселення є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n627 ЖК], не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина четверта статті 109 ЖК]).
* Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частини перша-друга статті 116 ЖК]).
* В разі, якщо особа самоправно зайняла жиле приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частина третя статті 116 ЖК]).
* У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n548 частина перша статті 117 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення робітників і службовців з усіма особами, які з ними проживають в разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення громадян, з усіма особами, які з ними проживають, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою, сезонних, тимчасових працівників і осіб, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з навчанням, осіб, що вчились у навчальних закладах і вибули з них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина друга статті 132 ЖК]).
* Виселення колишнього подружжя, за яким визнано право на частину паєнагромадження в будинку житлово-будівельного кооперативу, в разі неможливості поділу квартири, після одержання компенсації і відмови звільнити приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n693 частина друга статті 146 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу разом з членами його сім'ї та іншими особами, які проживають разом з ним в випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n696 пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147 ЖК] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення члена житлово-будівельного кооперативу, який вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплено в установленому порядку за членами його сім'ї, вони, а також інші особи, що проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина друга статті 148 ЖК]).
* Виселення наймача при проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n769 стаття 165 ЖК]).
* Виселення наймача і осіб, які проживають разом з ним, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n788 стаття 169 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення ==
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, ''з''а винятками, встановленими законом ''(див. пункт 2.2 даної консультації)''.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]).

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n303 статті 50 ЖК].

'''''Вимоги, що пред'являються до благоустроєного жилого приміщення, яке надається у зв'язку з виселенням визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n529 статті 113 ЖК], зокрема'':'''
* Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру.
* Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат.
* За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.
* Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі.
* У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
'''''З службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 статті 124 ЖК], не може бути виселено:'''''
* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання І і ІІ груп, осіб з інвалідністю І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

== Зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років ==
Загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 статтею 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"] (далі - Закон) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання].

'''Додатково див.:''' [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]].

У випадку виникнення спору між батьками дитини та/або особою, власником житла щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням такий спір вирішується у судовому порядку із обов'язковою участю органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

'''Увага!''' Якщо квартира придбана одним з подружжя до реєстрації шлюбу, інший з подружжя та дитина не матимуть права власності на неї, разом з тим, вони матимуть право користування квартирою, тобто право проживати у квартирі. Право володіти та розпоряджатися помешканням залишається у того з подружжя хто є власником, але розпоряджатися житлом він може не порушуючи права іншого з подружжя і дитини на проживання. Зокрема частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#n72 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"] зазначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

=== Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання ===
Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 пунктом 13 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"], за якою орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
* особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
*відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
*за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94259292 Постанова Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18] (Малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише у разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає. Доводи про наявність у ОСОБА_1 у власності іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки наявність у того з батьків, з ким дитина фактично проживає права власності на житло, не може бути підставою для втрати останньою її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.)

== Див. також ==
* [[Втрата права користування житловим приміщенням]]
* [[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]]
* [[Виконання рішення суду про виселення особи]]
* [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

2025-10-07T08:51:19Z

Alona.lutsyk: /* Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#Text Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"].

== Виселення з житлового приміщення дитини ==
Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 Сімейного кодексу України] (далі - СК) особа до досягнення нею повноліття (вісімнадцяти років) має правовий статус дитини.

Згідно з вимогами, установленими статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 СК] '''''при розгляді судом спорів щодо виселення дитини''''', зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням '''обов'язковою є участь органу опіки та піклування''', представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n65 частини четвертої статті 9 Житлового кодексу Української РСР] (далі - Житловий кодекс, ЖК) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n859 Житловий кодекс] передбачає, окрім добровільного виселення, процедуру виселення в адміністративному порядку та в судовому.'''

'''Особи в залежності від підстав вселення в жиле приміщення, підлягають виселенню з наданням чи [[Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення|без надання іншого жилого приміщення]].'''

== Виселення в адміністративному порядку ==
=== Виселення в адміністративному порядку провадиться в разі: ===
Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення [[Договір найму (оренди)|договору найму]] жилого приміщення з будинків, що загрожують обвалом, без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 частина друга статті 99 ЖК]).

Виселення з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина перша статті 109 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення відбувається у випадках: ==

* Недійсності договору піднайму ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n460 стаття 94 ЖК]).
* Виселення тимчасових жильців на вимогу наймача або членів його сім’ї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n472 частина третя статті 98 ЖК]).
* Виселення піднаймачів і тимчасових жильців у разі припинення договору найму жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n476 стаття 99 ЖК]).
* Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]). Вказане виселення є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n627 ЖК], не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина четверта статті 109 ЖК]).
* Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частини перша-друга статті 116 ЖК]).
* В разі, якщо особа самоправно зайняла жиле приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n543 частина третя статті 116 ЖК]).
* У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n548 частина перша статті 117 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення робітників і службовців з усіма особами, які з ними проживають в разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з службового жилого приміщення громадян, з усіма особами, які з ними проживають, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 стаття 124 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою, сезонних, тимчасових працівників і осіб, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з навчанням, осіб, що вчились у навчальних закладах і вибули з них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина перша статті 132 ЖК]).
* Виселення інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n612 частина друга статті 132 ЖК]).
* Виселення колишнього подружжя, за яким визнано право на частину паєнагромадження в будинку житлово-будівельного кооперативу, в разі неможливості поділу квартири, після одержання компенсації і відмови звільнити приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n693 частина друга статті 146 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення з житлово-будівельного кооперативу в разі виключенння з кооперативу члена житлово-будівельного кооперативу разом з членами його сім'ї та іншими особами, які проживають разом з ним в випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n696 пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147 ЖК] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина перша статті 148 ЖК]).
* Виселення члена житлово-будівельного кооперативу, який вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплено в установленому порядку за членами його сім'ї, вони, а також інші особи, що проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частина друга статті 148 ЖК]).
* Виселення наймача при проведенні капітального ремонту жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n769 стаття 165 ЖК]).
* Виселення наймача і осіб, які проживають разом з ним, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n788 стаття 169 ЖК]).

== Виселення в судовому порядку з наданням іншого жилого приміщення ==
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, ''з''а винятками, встановленими законом ''(див. пункт 2.2 даної консультації)''.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n510 частина друга статті 109 ЖК]).

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n303 статті 50 ЖК].

'''''Вимоги, що пред'являються до благоустроєного жилого приміщення, яке надається у зв'язку з виселенням визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n529 статті 113 ЖК], зокрема'':'''
* Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру.
* Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат.
* За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.
* Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі.
* У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
'''''З службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n573 статті 124 ЖК], не може бути виселено:'''''
* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання І і ІІ груп, осіб з інвалідністю І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

== Зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років ==
Загальна процедура зняття з реєстрації місця проживання особи визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 статтею 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"] (далі - Закон) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF#n82 пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання].

'''Додатково див.:''' [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]].

У випадку виникнення спору між батьками дитини та/або особою, власником житла щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням такий спір вирішується у судовому порядку із обов'язковою участю органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду '''письмовий висновок''' щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

'''Увага!''' Якщо квартира придбана одним з подружжя до реєстрації шлюбу, інший з подружжя та дитина не матимуть права власності на неї, разом з тим, вони матимуть право користування квартирою, тобто право проживати у квартирі. Право володіти та розпоряджатися помешканням залишається у того з подружжя хто є власником, але розпоряджатися житлом він може не порушуючи права іншого з подружжя і дитини на проживання. Зокрема частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-15#n72 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"] зазначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

=== Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання ===
Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#n160 пунктом 13 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"], за якою орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
* особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
*відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
*за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94259292 Постанова Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18] (Малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише у разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає. Доводи про наявність у ОСОБА_1 у власності іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки наявність у того з батьків, з ким дитина фактично проживає права власності на житло, не може бути підставою для втрати останньою її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.)

== Див. також ==
* [[Втрата права користування житловим приміщенням]]
* [[Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням]]
* [[Виконання рішення суду про виселення особи]]
* [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]
[[index.php?title=Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Режим окремого проживання подружжя та його правові наслідки

2025-10-07T08:08:32Z

Alona.lutsyk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України (далі - СК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 (далі - ЦПК України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]

== Загальні положення ==

'''''Сепарація''''' (від лат. «separation» - відокремлення, розлучення, розділення) – право подружжя на встановлення режиму окремого проживання.

Даний режим спрямований на забезпечення майнових прав та прав на батьківство одного чи обох з подружжя.

== Підстави встановлення режиму окремого проживання подружжя ==

# за '''взаємною заявою подружжя''', коли дружина та чоловік не можуть проживати разом і не заперечують на встановлення такого режиму (наприклад: тривалий від'їзд або відрядження, позбавлення волі одного з подружжя);
# за '''позовом одного з подружжя''' у разі небажання дружини або чоловіка проживати спільно (наприклад: негідна поведінка одного з подружжя, зрада, психологічний тиск або інші прояви домашнього насильства), коли ініціатором роздільного проживання виступає лише один із подружжя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n573 стаття 119 СК України]).

== Порядок звернення до суду ==

Режим окремого проживання подружжя встановлюється виключно судами. Порядок його встановлення залежить від того, як ставиться дружина та чоловік до факту роздільного проживання. Оскільки режим окремого проживання породжує для обох сторін ряд правових наслідків, позивач має подати до суду відповідне обґрунтування такого позову.
* '''За взаємною згодою подружжя'''.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv/paran8249#n8249 частини 3 статті 293 ЦПК України] суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

[[Файл:Заява про встановлення режиму окремого проживання подружжя.docx|міні|Заява про встановлення режиму окремого проживання подружжя]] 

'''Окреме провадження''' – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав,свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv/paran8249#n8249 частина 1 статті 293 ЦПК України]).

'''Детальніше див.''' "[[Звернення до суду: окреме провадження]]".

* '''За позовом одного з подружжя'''.
Справа розглядається судом в порядку позовного провадження. Позовна заява про встановлення режиму окремого проживання подружжя пред’являється шляхом подання позовної заяви до районного, районного у місті, міського або міськрайонного суду.

'''Детальніше див.''' "[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]"

== Строки тривалості режиму окремого проживання подружжя ==

Право вибору строку дії режиму окремого проживання подружжя належить позивачу з урахуванням думки відповідача. Суд може встановити режим окремого проживання без обмеження строку або обмежити його певним терміном.

== Порядок припинення режиму окремого проживання подружжя ==
'''Підстави:'''
# відновлення сторонами сімейних відносин;
# за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Сторони фактично можуть відновити свої сімейні відносини і це буде свідчити про припинення режиму окремого проживання. Однак, одночасно буде зберігати чинність рішення суду про встановлення режиму окремого проживання, оскільки сторони або одна з них звільнені від необхідності звернення до суду. Внаслідок цього фактично такий режим буде припинено, а юридично він зберігатиметься.

== Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя ==

Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n576 СК України] і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.

Із встановленням режиму окремого проживання подружжя настають наслідки, пов'язані з правом власності подружжя на майно набуте під час режиму окремого проживання.

Так, у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n576 частині 2 статті 120 СК України] зазначено, що у разі встановлення режиму окремого проживання:

* майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
* дитина, народжена дружиною після спливу '''десяти місяців''', не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/76580323 Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.08.2018 у справі № 334/5514/18] (встановлення режиму окремого проживання подружжя за їхньою спільною заявою).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/64244925 Рішення Дарницького районного суду м. Києва, від 13 січня 2017 року у справі № 753/9750/16-ц] (встановлення режиму окремого проживання подружжя за заявою одного з подружжя).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/56725603 Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року у справі № 6-27361ск15]

== Див. також ==
* [[Порядок розірвання шлюбу]]
* [[Звернення до суду: окреме провадження]]
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
[[index.php?title=Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Статус жителя гірського населеного пункту

2025-09-03T11:37:46Z

Alona.lutsyk: /* Припинення дії посвідчення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/345-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року № 345 "Про посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населенного пункту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/648-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/647-95-%D0%BF#n10 Постанова Кабінету Мністрів України від 11 серпня 1995року №647 "Перелік населених пунктів, яким надається статус гірських"]
==Набуття статусу гірського населеного пункту==
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні"] до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є:
*розташування населеного пункту або його частини, на якій проживає більш як третина мешканців цього населеного пункту, на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої дуже розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 % і більше сільськогосподарських угідь у межах цього населеного пункту на схилах крутизною 12 градусів і більше;
*якщо на одного жителя припадає менш як 0,25 га ріллі, або при її відсутності – менш як 0,60 га сільськогосподарських угідь;
*суворі кліматичні умови:
**холодна і довга зима (середня тривалість – не менше 115 днів, середньодобова температура повіртя у січні не перевищує минус 4 градуси за Цельсієм);
**прохолодне коротке літо (середня тривалість – не більше 2 місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм);
**велика кількість опадів (середньорічна сума опадів у рідкому і твердому стані – не менше 600 міліметрів);
**мають місце селеві явища, повені, вітровали, снігові намети, сейсмічніть землі.
Населені пункти набувають статусу гірських за умови розташування на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря, відповідності двом критеріям та не менш як двом показникам третього критерію «суворі кліматичні умови».

Пропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірських подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та областими державними адміністраціями Кабінету Міністрів України.
==Перелік гірських населених пунктів==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/647-95-%D0%BF Перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 647.]
==Кому надається статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту==
Статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту надається:
*Особам, які постійно проживають на території гірського населеного пункту.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»] місце перебування – житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об’єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
*Особам, які постійно працюють на території гірського населеного пункту (навіть якщо підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в гірських населених пунктах).
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v218_203-10#Text листа Міністерства праці та соціальної політики України від 04 березня 2010 року № 218/13/84-10 «Щодо визначення статусу особи, яка проживає та працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського»] статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту надається працівникам, які постійно працюють на підприємствах, установах, організаціях, розташованих на території гірських населених пунктів, незалежно від того, проживають вони в цьому населеному пункті чи ні. Поняття «які постійно працюють» значить, що постійне місце роботи працівника знаходиться в населеному пункті, якому надано статус гірського. Зазначене стосується як працівників, у яких це місце роботи є основним, так і тих, хто працює за сумісництвом.
*Особам, які навчаються на денному відділенні навчального закладу, який знаходиться у гірському населеному пункті.

*Окремим особам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям віднесення населених пунктів до гірських та особам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометереологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами гірських населених пунктів.
Статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту підтверджується '''посвідченням'''.
==Куди звертатись==
Громадянин, який бажає набути статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту та отримати посвідчення встановленого зразка, повинен звернутись до відповідної місцевої адміністрації або виконавчого органу міської, селищної, сільської ради.

· виконавчого органу міської, селищної, сільської ради;

· Центру надання адміністративних послуг.

==Вартість==
Згідно Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/345-96-%D0%BF затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року № 345] посвідчення громадянам видаються безкоштовно.
==Перелік документів==
Для отримання посвідчення необхідно подати такі документи:
#паспорт громадянина України; свідоцтво про народження (для осіб у віці до 14 років); тимчасового посвідчення громадянина України;
#заяву;
#витяг з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті (в тому числі дітей);
#довідку з місця роботи (для громадян, які постійно працюють у гірському населеному пункті);
#довідку із закладу освіти (для громадян, які навчаються на денних відділеннях у закладах освіти, розташованих у гірському населеному пункті);
#фотокартки розміром 30 x 40 міліметрів
==Якими пільгами користується особа==
#Розмір державних пенсій, стипендій, всіх видів державної матеріальної допомоги збільшується на 20 відсотків.
#Тарифні ставки та посадові оклади працівників підвищуються на 25 відсотків.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v403_203-08#Text листом Міністерства праці та соціальної політики України від 23 червня 2008 року № 403/13/84-08 «Щодо надання роз'яснень»] обов'язковою умовою для отримання посадового окладу, підвищеного на 25 відсотків, є розташування постійного робочого місця працівника в населеному пункті, якому надано статус гірського.

Виключення – працівники, які працюють на гідрометеорологічних станціях та інших об’єктах, розташованих поза межами населених пунктів, яким надано статус гірських, проте, місцевість відповідає критеріям, передбаченими статтею 1 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1409-2021-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1409 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р. № 648]»).

Законодавством врегульовано порядок надання пільг громадянам, які проживають в гірських населених пунктах, однак слід зазначити, що недопустимим є зловживання цією пільгою, як пенсіонерами, так і селищними та сільськими радами. У випадку виявлення факту зловживань, органи Пенсійного фонду України в обов’язковому порядку звертаються до правоохоронних органів з питанням проведення перевірки фактів проживання за межами гірських населених пунктів громадян, яким видано посвідчення жителя гірського населеного пункту та які отримують підвищення відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»].
==Припинення дії посвідчення==
Дія посвідчення припиняється за рішенням органу, який його видав, у разі:
#зміни громадянином місця постійного проживання;
#зміни громадянином постійного місця роботи;
#закінчення навчання на денному відділенні навчального закладу;
#зміна умов постійного проживання особи, яка проживає за межами гірського населеного пункту, тобто зміна умов відповідності критеріям віднесення населених пунктів до гірських.
Посвідчення, дію якого припинено, підлягає вилученню органом, який прийняв таке рішення.

Рішення органу соціального захисту населення про відмову у припиненні дії посвідчення може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Отримання статусу жителя гірського населеного пункту внутрішньо переміщеними особами

Пенсіонери мають право на підвищення до пенсії при переїзді до гірського населеного пункту. Згідно із Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» можливість його отримання не «прив’язане» до факту народження саме в такому населеному пункті.

Таким чином, отримати підвищення до пенсії можуть усі зареєстровані в гірських регіонах українці, у тому числі – внутрішньо переміщені.

Щоб отримувати підвищення, пенсіонери мають отримати статус громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту і отримати відповідне посвідчення. Для цього необхідно звернутись до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, центрів надання адміністративних послуг, які знаходяться у гірській місцевості.

Посвідчення видається безкоштовно впродовж 30 календарних днів. При цьому необхідно мати і статус внутрішньо переміщеної особи із зазначенням нового місця проживання. Його можна отримати у перелічених вище місцях або за допомогою мобільного застосунку «Дія».

Після отримання посвідчення, його необхідно надати в органи Пенсійного фонду. На сьогодні заяву про перерахунок пенсії можна подати в будь-який сервісний центр головного управління Пенсійного фонду України, який розташований в гірському населеному пункті незалежно від місця проживання або реєстрації. Можна це зробити і дистанційно через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.

==Порядок оскарження==
Рішення місцевої державної адміністрації та виконавчого органу місцевої ради про відмову у видачі посвідчення або припинення дії посвідчення може бути оскаржено до суду.

Якщо посвідчення стало непридатним або було втрачено, особі за її заявою видається нове посвідчення.
== Судова практика ==
Справи щодо відмови у нарахуванні та виплаті підвищення на 20 % за проживання у гірському населеному пункті:
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/38145527 Рішення Косівського районного суду Iвано-Франкiвської областi від 09 квітня 2014 року у справі № 347/762/14-а]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/64026874 Рішення Косівського районного суду Iвано-Франкiвської областi від 13 січня 2017 року у справі № 347/2251/16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90860636 Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 р. у справі № 300/1029/20]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Статус жителя гірського населеного пункту

2025-09-03T11:33:19Z

Alona.lutsyk: /* Перелік документів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/345-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року № 345 "Про посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населенного пункту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/648-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/647-95-%D0%BF#n10 Постанова Кабінету Мністрів України від 11 серпня 1995року №647 "Перелік населених пунктів, яким надається статус гірських"]
==Набуття статусу гірського населеного пункту==
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні"] до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є:
*розташування населеного пункту або його частини, на якій проживає більш як третина мешканців цього населеного пункту, на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря на території, рельєф якої дуже розчленований байраками, водотоками тощо, та розміщення 50 % і більше сільськогосподарських угідь у межах цього населеного пункту на схилах крутизною 12 градусів і більше;
*якщо на одного жителя припадає менш як 0,25 га ріллі, або при її відсутності – менш як 0,60 га сільськогосподарських угідь;
*суворі кліматичні умови:
**холодна і довга зима (середня тривалість – не менше 115 днів, середньодобова температура повіртя у січні не перевищує минус 4 градуси за Цельсієм);
**прохолодне коротке літо (середня тривалість – не більше 2 місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм);
**велика кількість опадів (середньорічна сума опадів у рідкому і твердому стані – не менше 600 міліметрів);
**мають місце селеві явища, повені, вітровали, снігові намети, сейсмічніть землі.
Населені пункти набувають статусу гірських за умови розташування на висоті 400 метрів і вище над рівнем моря, відповідності двом критеріям та не менш як двом показникам третього критерію «суворі кліматичні умови».

Пропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірських подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та областими державними адміністраціями Кабінету Міністрів України.
==Перелік гірських населених пунктів==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/647-95-%D0%BF Перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 647.]
==Кому надається статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту==
Статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту надається:
*Особам, які постійно проживають на території гірського населеного пункту.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»] місце перебування – житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об’єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
*Особам, які постійно працюють на території гірського населеного пункту (навіть якщо підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в гірських населених пунктах).
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v218_203-10#Text листа Міністерства праці та соціальної політики України від 04 березня 2010 року № 218/13/84-10 «Щодо визначення статусу особи, яка проживає та працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського»] статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту надається працівникам, які постійно працюють на підприємствах, установах, організаціях, розташованих на території гірських населених пунктів, незалежно від того, проживають вони в цьому населеному пункті чи ні. Поняття «які постійно працюють» значить, що постійне місце роботи працівника знаходиться в населеному пункті, якому надано статус гірського. Зазначене стосується як працівників, у яких це місце роботи є основним, так і тих, хто працює за сумісництвом.
*Особам, які навчаються на денному відділенні навчального закладу, який знаходиться у гірському населеному пункті.

*Окремим особам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям віднесення населених пунктів до гірських та особам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометереологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами гірських населених пунктів.
Статус особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту підтверджується '''посвідченням'''.
==Куди звертатись==
Громадянин, який бажає набути статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту та отримати посвідчення встановленого зразка, повинен звернутись до відповідної місцевої адміністрації або виконавчого органу міської, селищної, сільської ради.

· виконавчого органу міської, селищної, сільської ради;

· Центру надання адміністративних послуг.

==Вартість==
Згідно Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/345-96-%D0%BF затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року № 345] посвідчення громадянам видаються безкоштовно.
==Перелік документів==
Для отримання посвідчення необхідно подати такі документи:
#паспорт громадянина України; свідоцтво про народження (для осіб у віці до 14 років); тимчасового посвідчення громадянина України;
#заяву;
#витяг з реєстру територіальної громади - для громадян, які постійно проживають у гірському населеному пункті (в тому числі дітей);
#довідку з місця роботи (для громадян, які постійно працюють у гірському населеному пункті);
#довідку із закладу освіти (для громадян, які навчаються на денних відділеннях у закладах освіти, розташованих у гірському населеному пункті);
#фотокартки розміром 30 x 40 міліметрів
==Якими пільгами користується особа==
#Розмір державних пенсій, стипендій, всіх видів державної матеріальної допомоги збільшується на 20 відсотків.
#Тарифні ставки та посадові оклади працівників підвищуються на 25 відсотків.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v403_203-08#Text листом Міністерства праці та соціальної політики України від 23 червня 2008 року № 403/13/84-08 «Щодо надання роз'яснень»] обов'язковою умовою для отримання посадового окладу, підвищеного на 25 відсотків, є розташування постійного робочого місця працівника в населеному пункті, якому надано статус гірського.

Виключення – працівники, які працюють на гідрометеорологічних станціях та інших об’єктах, розташованих поза межами населених пунктів, яким надано статус гірських, проте, місцевість відповідає критеріям, передбаченими статтею 1 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1409-2021-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1409 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р. № 648]»).

Законодавством врегульовано порядок надання пільг громадянам, які проживають в гірських населених пунктах, однак слід зазначити, що недопустимим є зловживання цією пільгою, як пенсіонерами, так і селищними та сільськими радами. У випадку виявлення факту зловживань, органи Пенсійного фонду України в обов’язковому порядку звертаються до правоохоронних органів з питанням проведення перевірки фактів проживання за межами гірських населених пунктів громадян, яким видано посвідчення жителя гірського населеного пункту та які отримують підвищення відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/56/95-%D0%B2%D1%80#Text Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»].
==Припинення дії посвідчення==
Дія посвідчення припиняється за рішенням органу, який його видав, у разі:
#зміни особою місця постійного проживання;
#зміни особою постійного місця роботи;
#закінчення навчання на денному відділенні навчального закладу;
#зміна умов постійного проживання особи, яка проживає за межами гірського населеного пункту, тобто зміна умов відповідності критеріям віднесення населених пунктів до гірських.
Посвідчення, дію якого припинено, підлягає вилученню органом, який прийняв таке рішення.

Рішення органу соціального захисту населення про відмову у припиненні дії посвідчення може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Отримання статусу жителя гірського населеного пункту внутрішньо переміщеними особами

Пенсіонери мають право на підвищення до пенсії при переїзді до гірського населеного пункту. Згідно із Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» можливість його отримання не «прив’язане» до факту народження саме в такому населеному пункті.

Таким чином, отримати підвищення до пенсії можуть усі зареєстровані в гірських регіонах українці, у тому числі – внутрішньо переміщені.

Щоб отримувати підвищення, пенсіонери мають отримати статус громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту і отримати відповідне посвідчення. Для цього необхідно звернутись до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, центрів надання адміністративних послуг, які знаходяться у гірській місцевості.

Посвідчення видається безкоштовно впродовж 30 календарних днів. При цьому необхідно мати і статус внутрішньо переміщеної особи із зазначенням нового місця проживання. Його можна отримати у перелічених вище місцях або за допомогою мобільного застосунку «Дія».

Після отримання посвідчення, його необхідно надати в органи Пенсійного фонду. На сьогодні заяву про перерахунок пенсії можна подати в будь-який сервісний центр головного управління Пенсійного фонду України, який розташований в гірському населеному пункті незалежно від місця проживання або реєстрації. Можна це зробити і дистанційно через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.

==Порядок оскарження==
Рішення місцевої державної адміністрації та виконавчого органу місцевої ради про відмову у видачі посвідчення або припинення дії посвідчення може бути оскаржено до суду.

Якщо посвідчення стало непридатним або було втрачено, особі за її заявою видається нове посвідчення.
== Судова практика ==
Справи щодо відмови у нарахуванні та виплаті підвищення на 20 % за проживання у гірському населеному пункті:
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/38145527 Рішення Косівського районного суду Iвано-Франкiвської областi від 09 квітня 2014 року у справі № 347/762/14-а]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/64026874 Рішення Косівського районного суду Iвано-Франкiвської областi від 13 січня 2017 року у справі № 347/2251/16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90860636 Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 р. у справі № 300/1029/20]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Правила перевезення дітей

2025-09-03T08:57:33Z

Alona.lutsyk: /* Перевезення організованої групи дітей */

= Нормативна база =
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/sp:wide-#n958 Кодекс України про адміністративні правопорушення, ст. 121]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів Украни від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
== Основні поняття ==
'''Дитяче автомобільне крісло''', також '''дитяче автокрісло''', '''дитяче автомобільне сидіння''', '''дитяче автосидіння''' — крісло, яке встановлюється в автомобіль для безпечного перевезення дітей з моменту народження і приблизно до віку 12 років (поки дитина не досягне ваги 36 кг і зросту вище 1,45 метра). Офіційна назва дитячого автокрісла в українському законодавстві — «спеціальні засоби, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки».

Штатні ремені безпеки автомобіля, що розраховані на дорослих людей, зовсім неефективні та небезпечні при використанні дітьми. Також в сучасних автомобілях немає жодного засобу чи системи захисту маленьких пасажирів.

'''Дитяча утримуюча система''' — обладнання, що здатне утримувати дитину в сидячому або нахиленому положенні, яка у разі зіткнення або різкого гальмування транспортного засобу зменшує небезпеку травмування дитини, що в ньому перебуває, шляхом обмеження рухливості її тіла.

'''Автобус''' - автомобіль з кількістю місць для сидіння більше дев'яти з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки. Для керування автобусом, потрібно мати посвідчення водія категорії "D".

'''Мікроавтобус''' - одноповерховий автобус з кількістю місць для сидіння не більше сімнадцяти з місцем водія включно. Максимальну кількість місць для сидіння у мікроавтобусі можна запам'ятати за фармулою "16+" (шістнадцять пасажирів і один водій). Для керування мікроавтобусом потрібно мати посвідчення водія категорії "D1" (пункт 1.10; 2.13 Правил дорожнього руху).
== Правила перевезення дітей в автомобілі та таксі ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text пунктом 21.11 Правил Дорожнього Руху], забороняється перевозити дітей:

а) дітей, зріст яких менше 150 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, крім:

* транспортних засобів, що здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, за умови дотримання встановлених цими Правилами обмежень швидкості руху;
* спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, оперативних транспортних засобів Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, Служби безпеки, Управління державної охорони під час виконання ними невідкладного службового завдання;

б) організовані групи дітей у темну пору доби.

в) заборонено перевозити дітей до 16-річного віку в кузові будь-якого вантажного автомобіля.

Дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з’єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів.

Дитячі утримуючі системи встановлюють на місцях для сидіння, крім першого ряду. У разі перевезення дитини віком до трьох років у легковому автомобілі на місці для сидіння першого ряду допускається встановлення дитячих утримуючих систем, які встановлюються проти напрямку руху з обов’язковим відключенням фронтальної подушки безпеки цього місця для сидіння (у разі її наявності).

Дитячі утримуючі системи встановлюють та використовують відповідно до інструкцій виробників цих систем та транспортних засобів.

Характеристики дитячої утримуючої системи повинні відповідати масі та зросту дитини, яка у ній перевозиться.

Діти повинні перебувати у дитячих утримуючих системах у пристебнутому положенні.

== Перевезення організованої групи дітей ==
[[Файл:Dity.png|міні]]
[[Файл:Dity2.png|міні]]
Перевезення організованої групи дітей здійснюється '''автобусом (мікроавтобусом).''' Зазначений вид транспортування дітей здійснюється за умови обов’язкового проведення інструктажу з дітьми та супровідниками щодо правил безпечної поведінки під час руху та дій у разі виникнення аварійно-небезпечних ситуацій чи скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому спереду і ззаду автобуса (мікроавтобуса) обов’язково встановлюється згідно з вимогами підпункту «в» п.30.3 цих Правил розпізнавальний знак «Діти» (квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору і чорним зображенням символу дорожнього знака 1.33 (сторона квадрата '''–''' не менше 250 мм, кайма '''–''' 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що перевозять організовані групи дітей;

Водій автобуса (мікроавтобуса), який здійснює перевезення організованих груп дітей, повинен мати стаж водія не менше 5 років.

На транспортному засобі з розпізнавальним знаком «Діти» під час посадки (висадки) до (з) нього пасажирів повинні бути увімкнені проблискові маячки оранжевого кольору та (або) аварійна світлова сигналізація (відповідно п. 3.6; п. 21.3 Правил дорожнього руху). Під час руху вмикається ближнє світло фар, щвидкість руху не повинна перевищувати 80 км/год (п.12.6 а Правил дорожнього руху).
== Відповідальність ==
'''Штраф за перше порушення правил перевезення дітей становитиме 510 грн; за повторне порушення протягом року – 850 грн.'''

Нажаль, законодавець не надав визначення що таке «спеціальні засоби, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачені конструкцією цього транспортного засобу»

У новому законі не розтлумачено, як саме мають тепер перевозити дітей таксі.
== Скільки часу можна перевозити дитину в автокріслі ==
Лікарі повідомляють, що дітям не рекомендують перебувати в автокріслі довше двох годин. Водіям радять періодично зупинятись, щоб прогулятись і перекусити. При цьому, якщо планується велика подорож, то варто під час коротких поїздок перевірити, чи комфортно дитині.
[[Файл:78266595 2439537202810596 1324042545096818688 o.png|міні]]
== Як вибрати автокрісло ==
Загальноприйнятою є класифікація відповідно до Правил ЄЕК ООН № 44 в редакції 04 (ECE R44/04). 
Випущені дитячі автокрісла (утримуючі пристрої) можуть відповідати одній або кільком ваговим групам.
{| class="wikitable"
|-
| Дитячі автокрісла групи 0. || Вага дитини — до 10 кг. Приблизний вік — від народження до 6-9 місяців. Використовуютья, як правило, малюками, яким транспортування передбачено виключно у горизонтальному положенні. В транспортному засобі встановлюються на задньому сидінні боком до напрямку руху.
|-
| Дитячі автокрісла групи 0+. || Вага дитини — до 13 кг. Призначені для дітей від народження до 12-15 місяців. Встановлюються обличчям проти ходу руху, дитина кріпиться вбудованими внутрішніми ременями безпеки. Часто дитячі автокрісла групи 0+ називають переносками, бо вони порівняно легкі, мають ручку для перенесення і можуть використовуватися вдома як крісло-гойдалка. Деякі моделі можна встановлювати на спеціальні бази, які кріпляться в салоні автомобіля. Це полегшує монтаж/демонтаж автокрісла і, найчастіше, покращує безпеку. Дитяче автокрісло групи 0+ оптимальний вибір для здорової новонародженої дитини.
|-
|Дитячі групи 0+/I.|| Призначені для дітей від 6-ти місяців (іноді від народження) і приблизно до 3,5-4 років (вагою не більше 18 кг). Вважаються автокріслами типу Convertible (від англ. змінюваний), тому що передбачають перевезення дитини в різних напрямках руху. Встановлюються попервах обличчям проти ходу руху, а коли дитина підросте приблизно до 18 місяців, дитяче автокрісло треба встановлювати обличчям по ходу руху. Дитина кріпиться в залежності від моделі або вбудованими ременями безпеки, або протиударним екраном (столик безпеки). Таке автокрісло оптимальний вибір для дитини, якій вже виповнилося 6 місяців, але вона ще замала для перевезення у напрямку обличчам по напрямку руху.
|-
| Дитячі автокрісла групи I. || Дитячі автокрісла групи I. Призначені для дітей від 9 місяців і приблизно до 4-4,5 років, а іноді й до 5 років (вагою від 9 до 18 кг). Встановлюються обличчям по ходу руху, дитина кріпиться вбудованими внутрішніми ременями або протиударним екраном (столиком безпеки). Мають регулювання кута нахилу для зміни положень тіла.
|-
| Дитячі автокрісла групи I/II/III. || Призначені для дітей від 9 місяців і приблизно до 10-12 років (вагою від 9 до 36 кг). Встановлюються обличчям по ходу руху. Автокрісла такої вікової групи називаються «трансформери», тому що після деяких приготувань передбачають перевезення дітей у дуже широкому діапазоні —від майже малюків до підлітків. Дитина до ваги 15-18 кг фіксується внутрішніми ременями або столиком безпеки в залежності від конструкції автокрісла. Діти старшого віку (від 4 років) що є важчими, фіксуються в автокріслі штатним автомобільним ременем безпеки.
|-
| Дитячі автокрісла групи II/III. || Призначені для дітей від 3 до 10-12 років (вагою від 15 до 36 кг). Називаються такі автокрісла бустером або бустером зі спинкою (від англ. посилювач). Встановлюються обличчям по ходу руху, дитина в автокріслі фіксується штатним автомобільним ременем безпеки. Їхній різновид — так звані бустери, які позбавлені спинки є першими варіантами групи II/III і від тепер заборонені до використання у деяких країнах світу і не допускаються до сертифікації, як ті, що не відповідають вимогам Правил ЄЕК ООН.
|}
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Працевлаштування осіб з інвалідністю

2025-06-13T08:08:30Z

Alona.lutsyk: /* Взяття на облік до центру зайнятості */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_g71 Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2023-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 червня 2023 року № 553 "Деякі питання організації працевлаштування осіб з інвалідністю"]
== Загальні поняття ==
Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#o68 частина перша статті 23 Загальна декларація прав людини]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю] держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Особою з інвалідністю''' є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n22 стаття 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] (далі - Закон).

Встановлюють інвалідність експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту особи з інвалідністю визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації.

Див. додатково консультацію "[[Інвалідність та порядок її встановлення]]".

Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n951 статтею 172 Кодексу Законів про працю України] (далі – КЗпП).

== Нормативи робочих місць ==
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 стаття 19 Закон]).
|}
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону] та з урахуванням вимог статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закону], і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закону України "Про психіатричну допомогу"].

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об’єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об’єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закону], щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю відповідно до вимог статті 20 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону.]

== Перелік, необхідних документів для працевлаштування ==
Для укладення трудового договору особа з інвалідністю повинна подати наступні документи:
# паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
# трудову книжку;
# документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством).
При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, окрім тих осіб, які працевлаштовуються вперше ([https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1997 року № 301 "Про трудові книжки працівників"]).
Оформлення декількох трудових книжок на одного працівника законодавством України '''не передбачено'''. Навіть у випадку втрати трудової книжки, роботодавець видає працівнику її дублікат.

Під час працевлаштування особи з інвалідністю також надають документи, які підтверджують інвалідність, є:
* довідка МСЕК;
* виписка з акта огляду МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії).У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці особи з інвалідністю;
* індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).
== Гарантії, пов’язані із укладенням та розірванням трудового договору та режим роботи ==
* Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n129 стаття 17 Закону]);
* при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n161 частина 3 статті 26 Кодекс законів про працю України]);
* інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору з ініціативи працівника, укладеного на визначений строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n223 частина перша статті 39 Кодекс законів про працю України]);
* при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, тощо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n256 (пункт 5 частини другої статті 42 Кодекс законів про працю України]).
*за працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
За бажанням працівника-особи з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n951 стаття 172 Кодекс законів про працю України]).

24 лютого 2022 року по всій території України запроваджено воєнний стан. Особливості трудових відносини працівників у період дії воєнного стану визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»], відповідно статті 2 цього Закону при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

== Компенсація роботодавцям фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю ==
Умови, механізм виплати роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю, а також її строки та розмір визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2023-%D0%BF#n102 Порядком надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 893] (далі – Порядок).

Дія цього Порядку поширюється на роботодавців, які починаючи з 29 серпня 2023 року працевлаштували особу з інвалідністю I або II групи, яка є застрахованою особою.

Граничний '''розмір компенсації''' не може перевищувати:

* 15 розмірів мінімальної заробітної плати - для осіб з інвалідністю I групи,
* 10 розмірів мінімальної заробітної плати - для осіб з інвалідністю II групи

Обраховується мінімальна заробітна плата встановлена законом на 1 січня календарного року, в якому приймається рішення про її надання. Регіональні центри зайнятості за зверненням роботодавця надають компенсацію.

Для отримання компенсації роботодавець подає центру зайнятості за місцем провадження його господарської діяльності за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2023-%D0%BF#n335 додатком 2] (далі - заява) та документи/інформацію, передбачені пунктом 6 Порядку та/або зазначені в заяві, які подаються та обробляються з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закону України “Про захист персональних даних”].

'''Заява подається''' роботодавцем протягом 90 календарних днів з дня працевлаштування особи з інвалідністю:

♦ ''у паперовій формі'' - особисто до центру зайнятості;

♦ ''в електронній формі'' - засобами офіційного веб-сайту Державного центру зайнятості (за наявності технічної можливості); за допомогою засобів електронних комунікацій шляхом надсилання заяви з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, на офіційну адресу електронної пошти відповідного центру зайнятості; засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) за наявності технічної можливості.

У разі подання засобами Порталу Дія заява формується у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2023-%D0%BF#n335 додатком 2 Порядку.] На сформовану заяву та додані скановані копії, фотокопії документів ''накладається електронний підпис роботодавця,'' що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Рішення про надання або відмову в наданні компенсації приймається регіональним центром зайнятості '''протягом 10 робочих днів з дня подання документів'''.

Компенсація виплачується роботодавцю '''протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення''' про надання компенсації на його банківський рахунок, зазначений у заяві.

Компенсація надається за придбаний (придбані) роботодавцем допоміжний засіб (допоміжні засоби) для облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю, перелік яких визначений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2023-%D0%BF#n101 додатку 1 Порядку] (''меблі та фурнітура, освітлення,мобільність і пересування,інструменти та матеріали, офісне обладнання,безпека і захист здоров'я, здатність бачити, здатність чути, спілкування і зв'язок;, комп'ютери та програми, інше'').

== Гарантії та пільги по відпусткам ==
На відміну від звичайних працівників, працівники-особи з інвалідністю, які нещодавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших 6 місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом оформити щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 пункт 2 частина сьома статті 10 Закону України "Про відпустки"]).

Працівники-особи з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (частина чотирнадцята [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 статті 10 Закону України "Про відпустки"]).

'''Тривалість щорічної основної відпустки''' для працівників-осіб з інвалідністю становить:
* для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів;
* для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів (частина сьома [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 статті 6 Закону України "Про відпустки"]).
Відпустка '''без збереження заробітної плати''' тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається особам з інвалідністю III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – особа з інвалідністю I та II груп (пункти 6, 7 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25 Закону України "Про відпустки"]).

До роботи в нічний час, та до надурочних робіт особи з інвалідністю можуть залучатись лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n73 частина третя статті 12 Закону України "Про охорону праці"]).
== Переведення на легшу роботу ==
За бажанням працівника-особу з інвалідністю роботодавець може '''перевести його на легшу роботу'''. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-особу з інвалідністю відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК. Водночас, переведення на легшу роботу може впливати на нижчу оплату. Однак, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередній середній заробіток. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n944 стаття 170 Кодекс законів про працю України]).

У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладено обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (статті 172 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України].
== Взяття на облік до центру зайнятості ==
Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Для взяття на облік до центру зайнятості, особа з інвалідністю має надати наступні документи:
* паспорт;
* трудову книжку;
* документ про освіту;
* посвідчення особи з інвалідністю (пенсійне посвідчення, видане органами Пенсійного фонду України);
* копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, а також за бажанням копію індивідуальної програми реабілітації або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (''для осіб з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримують пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”'') - пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2023-%D0%BF#Text Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 446]. У випадку, якщо в зазначених документах вказано, що людина з інвалідністю непрацездатна, то центр зайнятості '''не може взяти її на облік''', оскільки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.Сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю відбувається з урахуванням висновків МСЕК (для повнолітніх людей з інвалідністю) та лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів (для неповнолітніх).

Так, МСЕК і ЛКК (лікарсько-консультаційна комісія) проводять експертизу професійної придатності осіб з інвалідністю, що здійснюється насамперед для професій (спеціальностей), за якими вони працювали, навчалися, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому.

Вказується перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений у тому чи іншому ступені професійної придатності.

Обов'язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії:
* у повному обсязі;
* з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня.
Зазначається перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці.

Див. додатково консультацію "[[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні]]"
=== Рекомендації щодо форми організації навчання ===
* у загальноосвітньому навчальному закладі;
* у спеціально організованих умовах (спеціальна загальноосвітня школа, школа-інтернат, спеціальний клас (група у відповідному навчальному закладі),
* спеціальна навчальна програма, легкий режим навчання та інше.
МСЕК та ЛКК здійснюють докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю, в якому обов'язково зазначаються протипоказання за станом здоров'я людини з інвалідністю до певних видів професійної діяльності, зазначені умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники) тощо.

'''Право на призначення допомоги по безробіттю мають лише люди з інвалідністю''' визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше ніж 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески.

Право на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, на працевлаштування з урахуванням надання дотації роботодавцю з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на учать в оплачуваних громадських роботах мають лише ті люди з інвалідністю, які визнані в установленому порядку безробітними і мають право на призначення допомоги по безробіттю.

Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації здійснює контроль за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором.
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Безробіття]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Працевлаштування осіб з інвалідністю

2025-06-13T07:37:31Z

Alona.lutsyk: /* Загальні поняття */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_g71 Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України "Про охорону праці"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр Закон України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2023-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 2 червня 2023 року № 553 "Деякі питання організації працевлаштування осіб з інвалідністю"]
== Загальні поняття ==
Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#o68 частина перша статті 23 Загальна декларація прав людини]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#n547 статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю] держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.

'''Особою з інвалідністю''' є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n22 стаття 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] (далі - Закон).

Встановлюють інвалідність експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту особи з інвалідністю визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації.

Див. додатково консультацію "[[Інвалідність та порядок її встановлення]]".

Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n951 статтею 172 Кодексу Законів про працю України] (далі – КЗпП).

== Нормативи робочих місць ==
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n152 стаття 19 Закон]).
|}
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону] та з урахуванням вимог статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закону], і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закону України "Про психіатричну допомогу"].

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об’єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об’єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закону], щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю відповідно до вимог статті 20 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону.]

== Перелік, необхідних документів для працевлаштування ==
Для укладення трудового договору особа з інвалідністю повинна подати наступні документи:
# паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
# трудову книжку;
# документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством).
При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, окрім тих осіб, які працевлаштовуються вперше ([https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1997 року № 301 "Про трудові книжки працівників"]).
Оформлення декількох трудових книжок на одного працівника законодавством України '''не передбачено'''. Навіть у випадку втрати трудової книжки, роботодавець видає працівнику її дублікат.

Під час працевлаштування особи з інвалідністю також надають документи, які підтверджують інвалідність, є:
* довідка МСЕК;
* виписка з акта огляду МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії).У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці особи з інвалідністю;
* індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).
== Гарантії, пов’язані із укладенням та розірванням трудового договору та режим роботи ==
* Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#n129 стаття 17 Закону]);
* при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n161 частина 3 статті 26 Кодекс законів про працю України]);
* інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору з ініціативи працівника, укладеного на визначений строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n223 частина перша статті 39 Кодекс законів про працю України]);
* при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, тощо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n256 (пункт 5 частини другої статті 42 Кодекс законів про працю України]).
*за працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
За бажанням працівника-особи з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n951 стаття 172 Кодекс законів про працю України]).

24 лютого 2022 року по всій території України запроваджено воєнний стан. Особливості трудових відносини працівників у період дії воєнного стану визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»], відповідно статті 2 цього Закону при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

== Компенсація роботодавцям фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю ==
Умови, механізм виплати роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю, а також її строки та розмір визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2023-%D0%BF#n102 Порядком надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 893] (далі – Порядок).

Дія цього Порядку поширюється на роботодавців, які починаючи з 29 серпня 2023 року працевлаштували особу з інвалідністю I або II групи, яка є застрахованою особою.

Граничний '''розмір компенсації''' не може перевищувати:

* 15 розмірів мінімальної заробітної плати - для осіб з інвалідністю I групи,
* 10 розмірів мінімальної заробітної плати - для осіб з інвалідністю II групи

Обраховується мінімальна заробітна плата встановлена законом на 1 січня календарного року, в якому приймається рішення про її надання. Регіональні центри зайнятості за зверненням роботодавця надають компенсацію.

Для отримання компенсації роботодавець подає центру зайнятості за місцем провадження його господарської діяльності за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2023-%D0%BF#n335 додатком 2] (далі - заява) та документи/інформацію, передбачені пунктом 6 Порядку та/або зазначені в заяві, які подаються та обробляються з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закону України “Про захист персональних даних”].

'''Заява подається''' роботодавцем протягом 90 календарних днів з дня працевлаштування особи з інвалідністю:

♦ ''у паперовій формі'' - особисто до центру зайнятості;

♦ ''в електронній формі'' - засобами офіційного веб-сайту Державного центру зайнятості (за наявності технічної можливості); за допомогою засобів електронних комунікацій шляхом надсилання заяви з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, на офіційну адресу електронної пошти відповідного центру зайнятості; засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) за наявності технічної можливості.

У разі подання засобами Порталу Дія заява формується у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2023-%D0%BF#n335 додатком 2 Порядку.] На сформовану заяву та додані скановані копії, фотокопії документів ''накладається електронний підпис роботодавця,'' що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Рішення про надання або відмову в наданні компенсації приймається регіональним центром зайнятості '''протягом 10 робочих днів з дня подання документів'''.

Компенсація виплачується роботодавцю '''протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення''' про надання компенсації на його банківський рахунок, зазначений у заяві.

Компенсація надається за придбаний (придбані) роботодавцем допоміжний засіб (допоміжні засоби) для облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю, перелік яких визначений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2023-%D0%BF#n101 додатку 1 Порядку] (''меблі та фурнітура, освітлення,мобільність і пересування,інструменти та матеріали, офісне обладнання,безпека і захист здоров'я, здатність бачити, здатність чути, спілкування і зв'язок;, комп'ютери та програми, інше'').

== Гарантії та пільги по відпусткам ==
На відміну від звичайних працівників, працівники-особи з інвалідністю, які нещодавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших 6 місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом оформити щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 пункт 2 частина сьома статті 10 Закону України "Про відпустки"]).

Працівники-особи з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (частина чотирнадцята [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 статті 10 Закону України "Про відпустки"]).

'''Тривалість щорічної основної відпустки''' для працівників-осіб з інвалідністю становить:
* для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів;
* для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів (частина сьома [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 статті 6 Закону України "Про відпустки"]).
Відпустка '''без збереження заробітної плати''' тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається особам з інвалідністю III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – особа з інвалідністю I та II груп (пункти 6, 7 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25 Закону України "Про відпустки"]).

До роботи в нічний час, та до надурочних робіт особи з інвалідністю можуть залучатись лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n73 частина третя статті 12 Закону України "Про охорону праці"]).
== Переведення на легшу роботу ==
За бажанням працівника-особу з інвалідністю роботодавець може '''перевести його на легшу роботу'''. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-особу з інвалідністю відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК. Водночас, переведення на легшу роботу може впливати на нижчу оплату. Однак, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередній середній заробіток. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n944 стаття 170 Кодекс законів про працю України]).

У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладено обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (статті 172 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України].
== Взяття на облік до центру зайнятості ==
Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Для взяття на облік до центру зайнятості, особа з інвалідністю має надати наступні документи:
* паспорт;
* трудову книжку;
* документ про освіту;
* посвідчення особи з інвалідністю (пенсійне посвідчення, видане органами Пенсійного фонду України);
* копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, а також за бажанням копію індивідуальної програми реабілітації (''для осіб з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримують пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”'') - пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/446-2023-%D0%BF#Text Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 446]. У випадку, якщо в зазначених документах вказано, що людина з інвалідністю непрацездатна, то центр зайнятості '''не може взяти її на облік''', оскільки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.Сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю відбувається з урахуванням висновків МСЕК (для повнолітніх людей з інвалідністю) та лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів (для неповнолітніх).

Так, МСЕК і ЛКК (лікарсько-консультаційна комісія) проводять експертизу професійної придатності осіб з інвалідністю, що здійснюється насамперед для професій (спеціальностей), за якими вони працювали, навчалися, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому.

Вказується перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений у тому чи іншому ступені професійної придатності.

Обов'язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії:
* у повному обсязі;
* з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня.
Зазначається перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці.

Див. додатково консультацію "[[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні]]"
=== Рекомендації щодо форми організації навчання ===
* у загальноосвітньому навчальному закладі;
* у спеціально організованих умовах (спеціальна загальноосвітня школа, школа-інтернат, спеціальний клас (група у відповідному навчальному закладі),
* спеціальна навчальна програма, легкий режим навчання та інше.
МСЕК та ЛКК здійснюють докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю, в якому обов'язково зазначаються протипоказання за станом здоров'я людини з інвалідністю до певних видів професійної діяльності, зазначені умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники) тощо.

'''Право на призначення допомоги по безробіттю мають лише люди з інвалідністю''' визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше ніж 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески.

Право на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, на працевлаштування з урахуванням надання дотації роботодавцю з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на учать в оплачуваних громадських роботах мають лише ті люди з інвалідністю, які визнані в установленому порядку безробітними і мають право на призначення допомоги по безробіттю.

Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації здійснює контроль за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором.
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Безробіття]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Міжнародні договори з питань трудової діяльності

2025-06-03T11:37:38Z

Alona.lutsyk: /* Види міжнародних договорів з питань трудової діяльності */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15 Закон України "Про міжнародні договори України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
==Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України==
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Виділяють два моменти: '''перший''' - міжнародні договори та угоди, учасником яких є Україна, є частиною національного трудового законодавства України, тому вони відносяться до джерел трудового права України; '''другий''' - норми таких міжнародних договорів і угод мають пріоритет перед актами внутрішнього законодавства України.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n53 ст. 8-1 Кодексу законів про працю України] закріплено принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства. Так, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди. Це означає, що норми міжнародного права слід розглядати як норми прямої дії, які мають застосовуватися всіма державними органами, включаючи суди. При обґрунтуванні своїх вимог як громадяни, так і юридичні особи можуть посилатися на норми міжнародного права. Співвідношення норм міжнародного права, міжнародних договорів і національного законодавства про працю вирішується на користь міжнародного права і міжнародних договорів, якщо ними встановлені більш сприятливі для громадян норми порівняно з нормативно-правовими актами України і якщо вони не суперечать Конституції України та ратифіковані у встановленому порядку.
==Порядок укладення, виконання і припинення міжнародних договорів України==
Міжнародним договором України є укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з цим принципом Україна також виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.
Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів Україною, в тому числі й іншими їх сторонами, здійснює Міністерство закордонних справ України. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, взятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, Міністерство закордонних справ інформує про це Президента України або Уряд для вжиття необхідних заходів.
Реєстрація чинних міжнародних договорів України у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй здійснюється за поданням Міністерства закордонних справ України відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй. Крім цього, чинні міжнародні договори України реєструються у Міністерстві закордонних справ України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативних актів.
==Міжнародна організація праці==
Міжнародна організація праці - спеціалізована міжнародна установа, заснована для цілей міжнародного співробітництва для забезпечення тривалого миру та усунення соціальної несправедливості за допомогою поліпшення умов праці. МОП була створена в 1919 році відповідно до Версальського мирного договору в рамках Ліги Націй і діє на підставі Статуту. З 1946 року МОП стала першою спеціалізованою установою ООН.
Основними органами МОП є: Міжнародна конференція праці (законодавчий орган); Адміністративна Рада (виконавчий орган); Міжнародне Бюро Праці (постійний секретаріат). Крім цього, у більше ніж 40 країнах знаходяться регіональні та галузеві бюро.
МОП здійснює діяльність у таких основних напрямках: розробка і прийняття конвенцій і рекомендацій про працю; надання технічної допомоги країнам - членам МОП, у тому числі й у створенні їх національного трудового законодавства; навчання та освіта з питань, що відносяться до компетенції організації.
З 1919 року була прийнята значна кількість конвенцій та рекомендацій, які охоплюють майже усі питання у сфері праці. До них належать деякі основні права людини (зокрема, право на свободу об'єднання, права на створення організацій і на ведення колективних переговорів, ліквідація дискримінації у галузі зайнятості), адміністрації праці, умови праці, соціальне забезпечення, техніка безпеки та охорона праці, зайнятість жінок і таких спеціальних категорій як трудящі-мігранти та моряки.
==Види міжнародних договорів з питань трудової діяльності==
Відповідно до схваленої 24 жовтня 1994 р. канадської програми співробітництва у сфері праці 30 липня 1998 р. було прийнято Меморандум про співробітництво між Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством розвитку людських ресурсів Канади у сфері праці та соціального захисту. У ньому визначено, зокрема, галузі та форми співробітництва щодо зайнятості громадян договірних держав.
Україна уклала Угоди про працевлаштування і соціальний захист громадян із Молдовою 1993 р., Білоруссю 1995 р., Вірменією 1995 р., Латвією 1997 р., про взаємне працевлаштування працівників з Польщею 1994 р., Протокол із Чехією 1996 р., Угода з Литвою 1997 р. Ці угоди поширюються на осіб (далі - працівники) та членів їхніх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї з договірних держав та здійснюють свою трудову діяльність на умовах наймання на підприємствах, в організаціях, установах усіх форм власності (далі - працедавці) іншої держави.
Крім зазначених двосторонніх міжнародних договорів про працевлаштування й соціальний захист громадян договірних держав, 15 квітня 1994 р. державами СНД було підписано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів. Норми цієї Угоди ґрунтуються на основоположних документах ООН в галузі прав людини та принципів, вироблених у межах Міжнародної Організації Праці (Дію Угоди зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону № 3192-IX від 29.06.2023).

Для врегулювання трудових відносин застосовуються також і інші міжнародні акти: «Європейська соціальна хартія» (1961р), Хартія ЄС про соціальні права працівників» (1989р.).

Важливий вплив на трудове законодавство України справляють '''постанови Пленуму Верховного Суду України''', які хоча і не є актами трудового законодавства, однако надають офіційне роз’яснення щодо застосування окремих положень трудового законодавства. Наприклад, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року.]
==Реалізація права на працю на території іноземної держави==
Працівники можуть здійснювати трудову діяльність на території іноземної держави на підставі: а) трудового договору (контракту), укладеного між працедавцем і працівником на визначений термін; б) договору, укладеного між суб'єктами господарської діяльності обох держав, метою якого є виконання визначеного обсягу робіт або послуг на території держави працевлаштування.
За загальним правилом для одержання роботи особі необхідний дозвіл на працевлаштування, виданий компетентним органом держави працевлаштування, у порядку та на умовах, установлених законодавством цієї держави. Дозвіл видається на час виконання роботи у визначеного працедавця. Працівник не повинен виконувати ніякої іншої оплачуваної роботи, крім тієї, на яку видано дозвіл. Якщо ж буде встановлено, що працівник виконував іншу оплачувану роботу або самовільно змінив працедавця, дозвіл анулюється. Для продовження трудових відносин із працівником працедавцеві необхідно вирішити питання про продовження дозволу на працевлаштування не пізніше 1 місяця до закінчення терміну його дії.
В угодах про трудову діяльність і соціальний захист громадян передбачаються й колізійні норми, зокрема з прив'язкою до законодавства держави місця працевлаштування. Так, за цим законодавством регулюється:
# оформлення трудового договору (контракту);
# вік, з якого допускається прийняття на роботу;
# обсяг прав та обов'язків сторін за договором (контрактом);
# в'їзд працівників і членів їхніх сімей на територію держави працевлаштування, перебування та виїзд із неї;
# соціальне, в тому числі, пенсійне, забезпечення;
# оподаткування трудових доходів осіб, які працюють за трудовим контрактом;
# переказ зароблених коштів на територію держави виїзду;
# правовий статус вивільнюваних працівників;
# обчислення стажу (трудового та за фахом).
Якщо з зазначених питань Україною укладено й інші міжнародні договори, враховуються і їхні норми.
[[Категорія:Трудове право]]

Міжнародні договори з питань трудової діяльності

2025-06-03T11:22:01Z

Alona.lutsyk: /* Види міжнародних договорів з питань трудової діяльності */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15 Закон України "Про міжнародні договори України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
==Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України==
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Виділяють два моменти: '''перший''' - міжнародні договори та угоди, учасником яких є Україна, є частиною національного трудового законодавства України, тому вони відносяться до джерел трудового права України; '''другий''' - норми таких міжнародних договорів і угод мають пріоритет перед актами внутрішнього законодавства України.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n53 ст. 8-1 Кодексу законів про працю України] закріплено принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства. Так, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди. Це означає, що норми міжнародного права слід розглядати як норми прямої дії, які мають застосовуватися всіма державними органами, включаючи суди. При обґрунтуванні своїх вимог як громадяни, так і юридичні особи можуть посилатися на норми міжнародного права. Співвідношення норм міжнародного права, міжнародних договорів і національного законодавства про працю вирішується на користь міжнародного права і міжнародних договорів, якщо ними встановлені більш сприятливі для громадян норми порівняно з нормативно-правовими актами України і якщо вони не суперечать Конституції України та ратифіковані у встановленому порядку.
==Порядок укладення, виконання і припинення міжнародних договорів України==
Міжнародним договором України є укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з цим принципом Україна також виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.
Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів Україною, в тому числі й іншими їх сторонами, здійснює Міністерство закордонних справ України. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, взятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, Міністерство закордонних справ інформує про це Президента України або Уряд для вжиття необхідних заходів.
Реєстрація чинних міжнародних договорів України у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй здійснюється за поданням Міністерства закордонних справ України відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй. Крім цього, чинні міжнародні договори України реєструються у Міністерстві закордонних справ України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативних актів.
==Міжнародна організація праці==
Міжнародна організація праці - спеціалізована міжнародна установа, заснована для цілей міжнародного співробітництва для забезпечення тривалого миру та усунення соціальної несправедливості за допомогою поліпшення умов праці. МОП була створена в 1919 році відповідно до Версальського мирного договору в рамках Ліги Націй і діє на підставі Статуту. З 1946 року МОП стала першою спеціалізованою установою ООН.
Основними органами МОП є: Міжнародна конференція праці (законодавчий орган); Адміністративна Рада (виконавчий орган); Міжнародне Бюро Праці (постійний секретаріат). Крім цього, у більше ніж 40 країнах знаходяться регіональні та галузеві бюро.
МОП здійснює діяльність у таких основних напрямках: розробка і прийняття конвенцій і рекомендацій про працю; надання технічної допомоги країнам - членам МОП, у тому числі й у створенні їх національного трудового законодавства; навчання та освіта з питань, що відносяться до компетенції організації.
З 1919 року була прийнята значна кількість конвенцій та рекомендацій, які охоплюють майже усі питання у сфері праці. До них належать деякі основні права людини (зокрема, право на свободу об'єднання, права на створення організацій і на ведення колективних переговорів, ліквідація дискримінації у галузі зайнятості), адміністрації праці, умови праці, соціальне забезпечення, техніка безпеки та охорона праці, зайнятість жінок і таких спеціальних категорій як трудящі-мігранти та моряки.
==Види міжнародних договорів з питань трудової діяльності==
Відповідно до схваленої 24 жовтня 1994 р. канадської програми співробітництва у сфері праці 30 липня 1998 р. було прийнято Меморандум про співробітництво між Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством розвитку людських ресурсів Канади у сфері праці та соціального захисту. У ньому визначено, зокрема, галузі та форми співробітництва щодо зайнятості громадян договірних держав.
Україна уклала Угоди про працевлаштування і соціальний захист громадян із Молдовою 1993 р., Білоруссю 1995 р., Вірменією 1995 р., Латвією 1997 р., про взаємне працевлаштування працівників з Польщею 1994 р., Протокол із Чехією 1996 р., Угода з Литвою 1997 р. Ці угоди поширюються на осіб (далі - працівники) та членів їхніх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї з договірних держав та здійснюють свою трудову діяльність на умовах наймання на підприємствах, в організаціях, установах усіх форм власності (далі - працедавці) іншої держави.
Крім зазначених двосторонніх міжнародних договорів про працевлаштування й соціальний захист громадян договірних держав, 15 квітня 1994 р. державами СНД було підписано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів . Норми цієї Угоди ґрунтуються на основоположних документах ООН в галузі прав людини та принципів, вироблених у межах Міжнародної Організації Праці.(Дію Угоди зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону № 3192-IX від 29.06.2023).

Для врегулювання трудових відносин застосовуються також і інші міжнародні акти: «Європейська соціальна хартія» (1961р), Хартія ЄС про соціальні права працівників» (1989р.).

Важливий вплив на трудове законодавство України справляють '''постанови Пленуму Верховного Суду України''', які хоча і не є актами трудового законодавства, однако надають офіційне роз’яснення щодо застосування окремих положень трудового законодавства. Наприклад, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92#Text постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року.]
==Реалізація права на працю на території іноземної держави==
Працівники можуть здійснювати трудову діяльність на території іноземної держави на підставі: а) трудового договору (контракту), укладеного між працедавцем і працівником на визначений термін; б) договору, укладеного між суб'єктами господарської діяльності обох держав, метою якого є виконання визначеного обсягу робіт або послуг на території держави працевлаштування.
За загальним правилом для одержання роботи особі необхідний дозвіл на працевлаштування, виданий компетентним органом держави працевлаштування, у порядку та на умовах, установлених законодавством цієї держави. Дозвіл видається на час виконання роботи у визначеного працедавця. Працівник не повинен виконувати ніякої іншої оплачуваної роботи, крім тієї, на яку видано дозвіл. Якщо ж буде встановлено, що працівник виконував іншу оплачувану роботу або самовільно змінив працедавця, дозвіл анулюється. Для продовження трудових відносин із працівником працедавцеві необхідно вирішити питання про продовження дозволу на працевлаштування не пізніше 1 місяця до закінчення терміну його дії.
В угодах про трудову діяльність і соціальний захист громадян передбачаються й колізійні норми, зокрема з прив'язкою до законодавства держави місця працевлаштування. Так, за цим законодавством регулюється:
# оформлення трудового договору (контракту);
# вік, з якого допускається прийняття на роботу;
# обсяг прав та обов'язків сторін за договором (контрактом);
# в'їзд працівників і членів їхніх сімей на територію держави працевлаштування, перебування та виїзд із неї;
# соціальне, в тому числі, пенсійне, забезпечення;
# оподаткування трудових доходів осіб, які працюють за трудовим контрактом;
# переказ зароблених коштів на територію держави виїзду;
# правовий статус вивільнюваних працівників;
# обчислення стажу (трудового та за фахом).
Якщо з зазначених питань Україною укладено й інші міжнародні договори, враховуються і їхні норми.
[[Категорія:Трудове право]]

Особливості трудових відносин із дистанційними працівниками. Надомна праця та її основні вимоги

2025-05-09T08:49:04Z

Alona.lutsyk: /* 02 квітня 2020 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)". */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text Конвенція про надомну працю від 20 червня 1996 року № 177]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text Рекомендація щодо надомної роботи від 20 червня 1996 року № 184]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідінстю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України від 04 лютого 2021 року № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#n9 Наказ Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання"]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99], яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text Наказ Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частини першої статті 602 КЗпП] '''дистанційна робота''' – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 пунктом 6-1 частини першої статті 24 КЗпП] трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»].

Водночас, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частиною одинадцятою статті 602 КЗпП] на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або '''у разі виникнення загрози збройної агресії''', надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третьої статті 32 цього Кодексу] не застосовуються.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій, на нашу думку, не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

– визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Звертаємо увагу, що загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 статтями 50 і 51 КЗпП,] а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]).

У разі неможливості переведення працівників на дистанційну форму роботи, доцільно надати їм оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25, 26 Закону України “Про відпустки”]).

У випадку відсутності працівників на своїх робочих місцях на території ведення бойових дій, необхідно табелювати їхню відсутність умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

24 березня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] від 15.03.2022р. № 2136-ІХ. Частиною першою статті 2 даного Закону встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу]».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України] та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

|}
== Поняття надомної праці та осіб-надомників, сфери, у яких застосовують роботу вдома ==
Згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 1 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачено, що '''надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва'''. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенцією Міжнародної організації праці від 20.06.1996 № 177] визначено термін '''«надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця'''.

Відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункту 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] при організації праці вдома пріоритет надається виробництву товарів народного вжитку. Разом із тим за рішенням адміністрації підприємства допускається виконувати вдома й інші роботи, якщо за характером і технологіями виробництва це можливо у домашніх умовах та економічно доцільно. 
Серед основних сфер діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця, можна виокремити такі: 
— складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів) та меблів; 
— дизайнерські послуги; 
— догляд за хворими і людьми похилого віку; 
— навчання дорослих (мова, комп’ютер, спорт, танці, музика тощо); 
— консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); 
— медична допомога; 
— бухгалтерський облік та аудит; 
— робота на телефоні; 
— розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; 
— редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; 
— приготування обідів, виготовлення окремих видів кулінарної продукції для реалізації; 
— виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; 
— розведення домашніх тварин і догляд за ними; 
— відеозйомка та виготовлення відеофільмів; 
— музичний супровід свят тощо. 
==Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома==
На практиці трудовий договір про роботу вдома можна укладати з різними категоріями працівників, якщо при цьому не погіршуватимуться умови їх праці та не обмежуватимуться права, які вони повинні мати при звичайних умовах праці згідно із законодавством.

У підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Наказу Державного комітету статистики України [http://zakon.rada.gov.ua/go/z1442-05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників»] від 28 вересня 2005 року № 286 зазначено, що '''штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників'''.
Разом із тим законодавством, зокрема пунктом 4 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р.] № 275/17-99 передбачено й певні '''категорії працівників, яким надається переважне право на укладання такого договору, а саме''': 
— жінки, які мають дітей віком до 15 років;

— особи з інвалідністю та пенсіонери (незалежно від виду призначеної пенсії). У статті 18 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/go/875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено можливість надомної праці для осіб з інвалідністю, зокрема, зазначено, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома; 
— особи зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано роботу в надомних умовах; 
— особи, що доглядають за особами з інвалідністю або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і за станом здоров’я потребують догляду; 
— особи, зайняті на сезонних роботах (у міжсезонний період), а також які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання; 
— особи, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 
[https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Пунктом 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачена можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.
==Порядок оформлення надомника на роботу==
Під час оформлення на роботу надомник, так само як й інші категорії працівників підприємства, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 статтею 24 Кодексу законів про працю України] зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України '''трудовий договір із працівниками укладається, як правило,''' '''у письмовій формі'''. Відповідна норма передбачена і [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положенням про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] для надомників. Сьогодні законодавством про працю не передбачено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у тому числі визнання договору в такому випадку недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

— найменування підприємства-роботодавця; 
— конкретні умови праці працівника; 
— умови оплати праці; 
— види робіт, що підлягають виконанню; 
— адресу робочого місця надомника тощо. 
Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його '''вид'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю] із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

— безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк; 
— трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін; 
— трудовий договір на час виконання певної роботи. 
Надомну роботу за трудовим договором працівників підприємства не слід плутати із роботою вдома «сторонніх осіб» (фізичних осіб — підприємців, самозайнятих осіб тощо) за цивільно-правовими договорами. У разі укладення цивільно-правових договорів оплачується не процес праці, а її результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і провадиться оплата.
У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але заява може знадобитися, якщо працівник, який уже працює на підприємстві у звичайних умовах, з якихось причин захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.
Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема, з:

— правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— колективним договором;

— посадовою (робочою) інструкцією.

Крім того, до початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці.
==Робоче місце надомника==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/paran175#n175 пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України] до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у т. ч. і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). 
Зокрема, у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004205-95#Text пункті 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4] передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомниками ж є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. 
Квартира надомника має відповідати певним вимогам. Зокрема, у [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункті 9 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують житлово-побутові умови надомника представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілковий орган відсутній, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу, наприклад ради трудового колективу. 
Під час обстеження слід звернути увагу на те, чи не створить виконання надомником дорученої роботи незручностей сусідам, адже згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 12 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] доручати надомникам такі роботи забороняється. Результати обстеження оформлюють актом.
Питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у тому числі порядок їх обліку регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003626-03 Інструкцією про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України) XVII скликання від 3 квітня 2003 року] за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9.
==Переваги та недоліки роботи вдома==
Використання надомної праці може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства, установи, організації (далі — підприємство), особливо у сфері малого та середнього бізнесу, адже організована в такий спосіб робота має ряд переваг.

Переваги для роботодавця: 
1. Можна скоротити витрати на оренду приміщень, а отже, збільшити як прибутковість підприємства, так і фонд заробітної плати працівників. Зекономлені кошти можна використовувати для розширення штату (чисельності) працівників, на виплату премій, а також на будь-які інші потреби підприємства. 
2. Є нагода отримати додаткові (у деяких випадках фактично безплатно) канали стаціонарного телефонного зв’язку або підключення до мережі Інтернет. 
3. Можна зменшити витрати підприємства на електроенергію або воду, зекономити на офісних меблях, деякому обладнанні та спростити організацію цілодобової роботи там, де це потрібно. 

Переваги для працівника: 
1. Зменшуються витрати на проїзд у громадському транспорті. 
2. Час, який витрачається на те, щоб дістатися до місця роботи, можна використати на саму роботу або відпочинок. 
'''Недоліки роботи вдома:''' 
Якщо працівник працює вдома, можуть виникнути труднощі з дистанційним контролем за його роботою. Щоб уникнути таких труднощів, можна застосовувати сучасні технології: інформаційні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, електронну пошту, відеоспостереження тощо. Якщо надомник виконує завдання, результати якого очевидні (наприклад, виробляє певну кількість одиниць меблів або шиє певну кількість пар взуття), то з визначенням ефективності його роботи взагалі не виникає проблем, бо для підприємства неважливо, скільки часу він витратив на виготовлення (пошиття) цієї «одиниці» і в який саме час він це робив. 
== 02 квітня 2020 р. набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]. ==
Відповідно до змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 р. № 1213-IX ст. 60 Кодексу законів про працю України викладена в новій редакції:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу]'''''

За письмовим погодженням між працівником і роботодавцем незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) роботодавця. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань роботодавець може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) роботодавцем - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Роботодавець, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

У разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Вимога щодо повідомлення роботодавцем працівника про зміну режиму роботи, встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною другою цієї статті".

Також Кодекс законів про працю України доповнено ст. 60-1 та ст. 60-2:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 Стаття 60-1. Надомна робота]'''''

Надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення роботодавця про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення роботодавця не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Особливості направлення працівника, який виконує надомну роботу, в службове відрядження встановлюються трудовим договором про надомну роботу.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на роботодавця, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 цього Кодексу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Роботодавець самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.

За погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах надомної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання.

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 Стаття 60-2. Дистанційна робота]'''''

'''Дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

У разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на роботодавця, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з роботодавцем, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Працівник може вимагати від роботодавця тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому роботодавець може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби";

За погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах дистанційної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання.

Законом зокрема вносяться зміни до Кодексу законів про працю України в частині унормування дистанційної (надомної) роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Нова редакція статті 60 '''Кодексу законів про працю України''']:

· '''дистанційної (надомної) роботи''' – форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця; При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 50 і 51 цього Кодексу].

· '''гнучкого режиму робочого часу''' – форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Також внесено такі зміни:

· при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу обов'язковим є укладення трудового договору у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зміни до статті 24]);

· час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 зміни до статті 113]).

· на строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233]) продовжуються строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1550 зміни у Глава XIX Прикінцеві положення]).

У договорі про дистанційну роботу зазначаються безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади, а саме:

- характеристика або опис роботи;

- вимоги до її виконання;

- набір трудових функцій, що визначається технологічним процесом та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.

Дистанційна робота дає змогу поєднувати роботу на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання визначаються в договорі.

16.07.2021 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21], яким, зокрема, затверджено типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу.

15 березня 2023 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів представив результати аналізу практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 4 лютого 2021 року № 1213-IX].

Впродовж грудня 2022 року - січня 2023 року, за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління» та Вестмінстерської фундації за демократію Комітет здійснив широке опитування практики застосування положень цього Закону українськими працівниками та роботодавцями. Цей закон широко обговорюється не лише в Україні, але і за кордоном. За даними соціологічних досліджень агенцій з працевлаштування близько 32% українців працюють дистанційно, віддаючи перевагу гнучкому графіку виконання завдань, економії часу, проведеного в дорозі на роботу, балансу між роботою та особистим життям. Проведений Комітетом аналіз практики застосування Закону свідчить, що ефективність роботи найманих працівників в дистанційному форматі не знизилася, а подекуди є вищою, аніж в період їх довоєнної роботи в офісі. Переважна більшість прихильників дистанційного формату працюють за повну ставку. Найбільш часто застосовували дистанційну зайнятість підприємства у сфері зв’язку, надавачі ветеринарних послуг, підприємства роздрібної торгівлі, наукових досліджень та розробок, фінансової діяльності.
[[Категорія:Трудове право]]

Особливості трудових відносин із дистанційними працівниками. Надомна праця та її основні вимоги

2025-05-09T08:36:37Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text Конвенція про надомну працю від 20 червня 1996 року № 177]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text Рекомендація щодо надомної роботи від 20 червня 1996 року № 184]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідінстю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України від 04 лютого 2021 року № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#n9 Наказ Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання"]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99], яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text Наказ Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частини першої статті 602 КЗпП] '''дистанційна робота''' – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 пунктом 6-1 частини першої статті 24 КЗпП] трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»].

Водночас, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частиною одинадцятою статті 602 КЗпП] на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або '''у разі виникнення загрози збройної агресії''', надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третьої статті 32 цього Кодексу] не застосовуються.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій, на нашу думку, не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

– визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Звертаємо увагу, що загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 статтями 50 і 51 КЗпП,] а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]).

У разі неможливості переведення працівників на дистанційну форму роботи, доцільно надати їм оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25, 26 Закону України “Про відпустки”]).

У випадку відсутності працівників на своїх робочих місцях на території ведення бойових дій, необхідно табелювати їхню відсутність умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

24 березня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] від 15.03.2022р. № 2136-ІХ. Частиною першою статті 2 даного Закону встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу]».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України] та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

|}
== Поняття надомної праці та осіб-надомників, сфери, у яких застосовують роботу вдома ==
Згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 1 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачено, що '''надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва'''. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенцією Міжнародної організації праці від 20.06.1996 № 177] визначено термін '''«надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця'''.

Відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункту 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] при організації праці вдома пріоритет надається виробництву товарів народного вжитку. Разом із тим за рішенням адміністрації підприємства допускається виконувати вдома й інші роботи, якщо за характером і технологіями виробництва це можливо у домашніх умовах та економічно доцільно. 
Серед основних сфер діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця, можна виокремити такі: 
— складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів) та меблів; 
— дизайнерські послуги; 
— догляд за хворими і людьми похилого віку; 
— навчання дорослих (мова, комп’ютер, спорт, танці, музика тощо); 
— консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); 
— медична допомога; 
— бухгалтерський облік та аудит; 
— робота на телефоні; 
— розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; 
— редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; 
— приготування обідів, виготовлення окремих видів кулінарної продукції для реалізації; 
— виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; 
— розведення домашніх тварин і догляд за ними; 
— відеозйомка та виготовлення відеофільмів; 
— музичний супровід свят тощо. 
==Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома==
На практиці трудовий договір про роботу вдома можна укладати з різними категоріями працівників, якщо при цьому не погіршуватимуться умови їх праці та не обмежуватимуться права, які вони повинні мати при звичайних умовах праці згідно із законодавством.

У підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Наказу Державного комітету статистики України [http://zakon.rada.gov.ua/go/z1442-05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників»] від 28 вересня 2005 року № 286 зазначено, що '''штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників'''.
Разом із тим законодавством, зокрема пунктом 4 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р.] № 275/17-99 передбачено й певні '''категорії працівників, яким надається переважне право на укладання такого договору, а саме''': 
— жінки, які мають дітей віком до 15 років;

— особи з інвалідністю та пенсіонери (незалежно від виду призначеної пенсії). У статті 18 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/go/875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено можливість надомної праці для осіб з інвалідністю, зокрема, зазначено, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома; 
— особи зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано роботу в надомних умовах; 
— особи, що доглядають за особами з інвалідністю або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і за станом здоров’я потребують догляду; 
— особи, зайняті на сезонних роботах (у міжсезонний період), а також які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання; 
— особи, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 
[https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Пунктом 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачена можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.
==Порядок оформлення надомника на роботу==
Під час оформлення на роботу надомник, так само як й інші категорії працівників підприємства, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 статтею 24 Кодексу законів про працю України] зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України '''трудовий договір із працівниками укладається, як правило,''' '''у письмовій формі'''. Відповідна норма передбачена і [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положенням про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] для надомників. Сьогодні законодавством про працю не передбачено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у тому числі визнання договору в такому випадку недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

— найменування підприємства-роботодавця; 
— конкретні умови праці працівника; 
— умови оплати праці; 
— види робіт, що підлягають виконанню; 
— адресу робочого місця надомника тощо. 
Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його '''вид'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю] із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

— безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк; 
— трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін; 
— трудовий договір на час виконання певної роботи. 
Надомну роботу за трудовим договором працівників підприємства не слід плутати із роботою вдома «сторонніх осіб» (фізичних осіб — підприємців, самозайнятих осіб тощо) за цивільно-правовими договорами. У разі укладення цивільно-правових договорів оплачується не процес праці, а її результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і провадиться оплата.
У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але заява може знадобитися, якщо працівник, який уже працює на підприємстві у звичайних умовах, з якихось причин захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.
Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема, з:

— правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— колективним договором;

— посадовою (робочою) інструкцією.

Крім того, до початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці.
==Робоче місце надомника==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/paran175#n175 пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України] до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у т. ч. і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). 
Зокрема, у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004205-95#Text пункті 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4] передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомниками ж є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. 
Квартира надомника має відповідати певним вимогам. Зокрема, у [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункті 9 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують житлово-побутові умови надомника представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілковий орган відсутній, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу, наприклад ради трудового колективу. 
Під час обстеження слід звернути увагу на те, чи не створить виконання надомником дорученої роботи незручностей сусідам, адже згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 12 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] доручати надомникам такі роботи забороняється. Результати обстеження оформлюють актом.
Питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у тому числі порядок їх обліку регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003626-03 Інструкцією про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України) XVII скликання від 3 квітня 2003 року] за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9.
==Переваги та недоліки роботи вдома==
Використання надомної праці може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства, установи, організації (далі — підприємство), особливо у сфері малого та середнього бізнесу, адже організована в такий спосіб робота має ряд переваг.

Переваги для роботодавця: 
1. Можна скоротити витрати на оренду приміщень, а отже, збільшити як прибутковість підприємства, так і фонд заробітної плати працівників. Зекономлені кошти можна використовувати для розширення штату (чисельності) працівників, на виплату премій, а також на будь-які інші потреби підприємства. 
2. Є нагода отримати додаткові (у деяких випадках фактично безплатно) канали стаціонарного телефонного зв’язку або підключення до мережі Інтернет. 
3. Можна зменшити витрати підприємства на електроенергію або воду, зекономити на офісних меблях, деякому обладнанні та спростити організацію цілодобової роботи там, де це потрібно. 

Переваги для працівника: 
1. Зменшуються витрати на проїзд у громадському транспорті. 
2. Час, який витрачається на те, щоб дістатися до місця роботи, можна використати на саму роботу або відпочинок. 
'''Недоліки роботи вдома:''' 
Якщо працівник працює вдома, можуть виникнути труднощі з дистанційним контролем за його роботою. Щоб уникнути таких труднощів, можна застосовувати сучасні технології: інформаційні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, електронну пошту, відеоспостереження тощо. Якщо надомник виконує завдання, результати якого очевидні (наприклад, виробляє певну кількість одиниць меблів або шиє певну кількість пар взуття), то з визначенням ефективності його роботи взагалі не виникає проблем, бо для підприємства неважливо, скільки часу він витратив на виготовлення (пошиття) цієї «одиниці» і в який саме час він це робив. 
== 02 квітня 2020 р. набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]. ==
Відповідно до змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 р. № 1213-IX ст. 60 Кодексу законів про працю України викладена в новій редакції:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу]'''''

За письмовим погодженням між працівником і роботодавцем незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) роботодавця. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань роботодавець може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) роботодавцем - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Роботодавець, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

У разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Вимога щодо повідомлення роботодавцем працівника про зміну режиму роботи, встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною другою цієї статті".

Також Кодекс законів про працю України доповнено ст. 60-1 та ст. 60-2:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 Стаття 60-1. Надомна робота]'''''

Надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення роботодавця про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення роботодавця не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Особливості направлення працівника, який виконує надомну роботу, в службове відрядження встановлюються трудовим договором про надомну роботу.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на роботодавця, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 цього Кодексу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Роботодавець самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.

За погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах надомної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання.

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 Стаття 60-2. Дистанційна робота]'''''

'''Дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

У разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби";

Законом зокрема вносяться зміни до Кодексу законів про працю України в частині унормування дистанційної (надомної) роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Нова редакція статті 60 '''Кодексу законів про працю України''']:

· '''дистанційної (надомної) роботи''' – форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця; При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 50 і 51 цього Кодексу].

· '''гнучкого режиму робочого часу''' – форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Також внесено такі зміни:

· при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу обов'язковим є укладення трудового договору у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зміни до статті 24]);

· час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 зміни до статті 113]).

· на строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233]) продовжуються строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1550 зміни у Глава XIX Прикінцеві положення]).

У договорі про дистанційну роботу зазначаються безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади, а саме:

- характеристика або опис роботи;

- вимоги до її виконання;

- набір трудових функцій, що визначається технологічним процесом та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.

Дистанційна робота дає змогу поєднувати роботу на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання визначаються в договорі.

16.07.2021 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21], яким, зокрема, затверджено типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу.

15 березня 2023 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів представив результати аналізу практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 4 лютого 2021 року № 1213-IX].

Впродовж грудня 2022 року - січня 2023 року, за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління» та Вестмінстерської фундації за демократію Комітет здійснив широке опитування практики застосування положень цього Закону українськими працівниками та роботодавцями. Цей закон широко обговорюється не лише в Україні, але і за кордоном. За даними соціологічних досліджень агенцій з працевлаштування близько 32% українців працюють дистанційно, віддаючи перевагу гнучкому графіку виконання завдань, економії часу, проведеного в дорозі на роботу, балансу між роботою та особистим життям. Проведений Комітетом аналіз практики застосування Закону свідчить, що ефективність роботи найманих працівників в дистанційному форматі не знизилася, а подекуди є вищою, аніж в період їх довоєнної роботи в офісі. Переважна більшість прихильників дистанційного формату працюють за повну ставку. Найбільш часто застосовували дистанційну зайнятість підприємства у сфері зв’язку, надавачі ветеринарних послуг, підприємства роздрібної торгівлі, наукових досліджень та розробок, фінансової діяльності.
[[Категорія:Трудове право]]

Особливості трудових відносин із дистанційними працівниками. Надомна праця та її основні вимоги

2025-05-09T08:23:58Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text Конвенція про надомну працю від 20 червня 1996 року № 177]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text Рекомендація щодо надомної роботи від 20 червня 1996 року № 184]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідінстю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України від 04 лютого 2021 року № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#n9 Наказ Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання"]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99], яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text Наказ Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частини першої статті 602 КЗпП] '''дистанційна робота''' – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 пунктом 6-1 частини першої статті 24 КЗпП] трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»].

Водночас, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частиною одинадцятою статті 602 КЗпП] на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або '''у разі виникнення загрози збройної агресії''', надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третьої статті 32 цього Кодексу] не застосовуються.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій, на нашу думку, не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

– визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Звертаємо увагу, що загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 статтями 50 і 51 КЗпП,] а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]).

У разі неможливості переведення працівників на дистанційну форму роботи, доцільно надати їм оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25, 26 Закону України “Про відпустки”]).

У випадку відсутності працівників на своїх робочих місцях на території ведення бойових дій, необхідно табелювати їхню відсутність умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

24 березня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] від 15.03.2022р. № 2136-ІХ. Частиною першою статті 2 даного Закону встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу]».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України] та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

|}
== Поняття надомної праці та осіб-надомників, сфери, у яких застосовують роботу вдома ==
Згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 1 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачено, що '''надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва'''. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенцією Міжнародної організації праці від 20.06.1996 № 177] визначено термін '''«надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця'''.

Відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункту 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] при організації праці вдома пріоритет надається виробництву товарів народного вжитку. Разом із тим за рішенням адміністрації підприємства допускається виконувати вдома й інші роботи, якщо за характером і технологіями виробництва це можливо у домашніх умовах та економічно доцільно. 
Серед основних сфер діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця, можна виокремити такі: 
— складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів) та меблів; 
— дизайнерські послуги; 
— догляд за хворими і людьми похилого віку; 
— навчання дорослих (мова, комп’ютер, спорт, танці, музика тощо); 
— консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); 
— медична допомога; 
— бухгалтерський облік та аудит; 
— робота на телефоні; 
— розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; 
— редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; 
— приготування обідів, виготовлення окремих видів кулінарної продукції для реалізації; 
— виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; 
— розведення домашніх тварин і догляд за ними; 
— відеозйомка та виготовлення відеофільмів; 
— музичний супровід свят тощо. 
==Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома==
На практиці трудовий договір про роботу вдома можна укладати з різними категоріями працівників, якщо при цьому не погіршуватимуться умови їх праці та не обмежуватимуться права, які вони повинні мати при звичайних умовах праці згідно із законодавством.

У підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Наказу Державного комітету статистики України [http://zakon.rada.gov.ua/go/z1442-05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників»] від 28 вересня 2005 року № 286 зазначено, що '''штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників'''.
Разом із тим законодавством, зокрема пунктом 4 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р.] № 275/17-99 передбачено й певні '''категорії працівників, яким надається переважне право на укладання такого договору, а саме''': 
— жінки, які мають дітей віком до 15 років;

— особи з інвалідністю та пенсіонери (незалежно від виду призначеної пенсії). У статті 18 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/go/875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено можливість надомної праці для осіб з інвалідністю, зокрема, зазначено, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома; 
— особи зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано роботу в надомних умовах; 
— особи, що доглядають за особами з інвалідністю або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і за станом здоров’я потребують догляду; 
— особи, зайняті на сезонних роботах (у міжсезонний період), а також які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання; 
— особи, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 
[https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Пунктом 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачена можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.
==Порядок оформлення надомника на роботу==
Під час оформлення на роботу надомник, так само як й інші категорії працівників підприємства, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 статтею 24 Кодексу законів про працю України] зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України '''трудовий договір із працівниками укладається, як правило,''' '''у письмовій формі'''. Відповідна норма передбачена і [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положенням про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] для надомників. Сьогодні законодавством про працю не передбачено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у тому числі визнання договору в такому випадку недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

— найменування підприємства-роботодавця; 
— конкретні умови праці працівника; 
— умови оплати праці; 
— види робіт, що підлягають виконанню; 
— адресу робочого місця надомника тощо. 
Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його '''вид'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю] із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

— безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк; 
— трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін; 
— трудовий договір на час виконання певної роботи. 
Надомну роботу за трудовим договором працівників підприємства не слід плутати із роботою вдома «сторонніх осіб» (фізичних осіб — підприємців, самозайнятих осіб тощо) за цивільно-правовими договорами. У разі укладення цивільно-правових договорів оплачується не процес праці, а її результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і провадиться оплата.
У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але заява може знадобитися, якщо працівник, який уже працює на підприємстві у звичайних умовах, з якихось причин захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.
Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема, з:

— правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— колективним договором;

— посадовою (робочою) інструкцією.

Крім того, до початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці.
==Робоче місце надомника==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/paran175#n175 пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України] до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у т. ч. і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). 
Зокрема, у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004205-95#Text пункті 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4] передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомниками ж є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. 
Квартира надомника має відповідати певним вимогам. Зокрема, у [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункті 9 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують житлово-побутові умови надомника представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілковий орган відсутній, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу, наприклад ради трудового колективу. 
Під час обстеження слід звернути увагу на те, чи не створить виконання надомником дорученої роботи незручностей сусідам, адже згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 12 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] доручати надомникам такі роботи забороняється. Результати обстеження оформлюють актом.
Питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у тому числі порядок їх обліку регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003626-03 Інструкцією про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України) XVII скликання від 3 квітня 2003 року] за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9.
==Переваги та недоліки роботи вдома==
Використання надомної праці може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства, установи, організації (далі — підприємство), особливо у сфері малого та середнього бізнесу, адже організована в такий спосіб робота має ряд переваг.

Переваги для роботодавця: 
1. Можна скоротити витрати на оренду приміщень, а отже, збільшити як прибутковість підприємства, так і фонд заробітної плати працівників. Зекономлені кошти можна використовувати для розширення штату (чисельності) працівників, на виплату премій, а також на будь-які інші потреби підприємства. 
2. Є нагода отримати додаткові (у деяких випадках фактично безплатно) канали стаціонарного телефонного зв’язку або підключення до мережі Інтернет. 
3. Можна зменшити витрати підприємства на електроенергію або воду, зекономити на офісних меблях, деякому обладнанні та спростити організацію цілодобової роботи там, де це потрібно. 

Переваги для працівника: 
1. Зменшуються витрати на проїзд у громадському транспорті. 
2. Час, який витрачається на те, щоб дістатися до місця роботи, можна використати на саму роботу або відпочинок. 
'''Недоліки роботи вдома:''' 
Якщо працівник працює вдома, можуть виникнути труднощі з дистанційним контролем за його роботою. Щоб уникнути таких труднощів, можна застосовувати сучасні технології: інформаційні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, електронну пошту, відеоспостереження тощо. Якщо надомник виконує завдання, результати якого очевидні (наприклад, виробляє певну кількість одиниць меблів або шиє певну кількість пар взуття), то з визначенням ефективності його роботи взагалі не виникає проблем, бо для підприємства неважливо, скільки часу він витратив на виготовлення (пошиття) цієї «одиниці» і в який саме час він це робив. 
== 02 квітня 2020 р. набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]. ==
Відповідно до змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 р. № 1213-IX ст. 60 Кодексу законів про працю України викладена в новій редакції:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу]'''''

За письмовим погодженням між працівником і роботодавцем незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) роботодавця. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань роботодавець може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) роботодавцем - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Роботодавець, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

У разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Вимога щодо повідомлення роботодавцем працівника про зміну режиму роботи, встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною другою цієї статті".

Також Кодекс законів про працю України доповнено ст. 60-1 та ст. 60-2:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 Стаття 60-1. Надомна робота]'''''

Надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення власника або уповноваженого ним органу не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на власника або уповноважений ним орган, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 цього Кодексу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Власник або уповноважений ним орган самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби.

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 Стаття 60-2. Дистанційна робота]'''''

'''Дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби";

Законом зокрема вносяться зміни до Кодексу законів про працю України в частині унормування дистанційної (надомної) роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Нова редакція статті 60 '''Кодексу законів про працю України''']:

· '''дистанційної (надомної) роботи''' – форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця; При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 50 і 51 цього Кодексу].

· '''гнучкого режиму робочого часу''' – форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Також внесено такі зміни:

· при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу обов'язковим є укладення трудового договору у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зміни до статті 24]);

· час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 зміни до статті 113]).

· на строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233]) продовжуються строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1550 зміни у Глава XIX Прикінцеві положення]).

У договорі про дистанційну роботу зазначаються безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади, а саме:

- характеристика або опис роботи;

- вимоги до її виконання;

- набір трудових функцій, що визначається технологічним процесом та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.

Дистанційна робота дає змогу поєднувати роботу на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання визначаються в договорі.

16.07.2021 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21], яким, зокрема, затверджено типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу.

15 березня 2023 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів представив результати аналізу практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 4 лютого 2021 року № 1213-IX].

Впродовж грудня 2022 року - січня 2023 року, за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління» та Вестмінстерської фундації за демократію Комітет здійснив широке опитування практики застосування положень цього Закону українськими працівниками та роботодавцями. Цей закон широко обговорюється не лише в Україні, але і за кордоном. За даними соціологічних досліджень агенцій з працевлаштування близько 32% українців працюють дистанційно, віддаючи перевагу гнучкому графіку виконання завдань, економії часу, проведеного в дорозі на роботу, балансу між роботою та особистим життям. Проведений Комітетом аналіз практики застосування Закону свідчить, що ефективність роботи найманих працівників в дистанційному форматі не знизилася, а подекуди є вищою, аніж в період їх довоєнної роботи в офісі. Переважна більшість прихильників дистанційного формату працюють за повну ставку. Найбільш часто застосовували дистанційну зайнятість підприємства у сфері зв’язку, надавачі ветеринарних послуг, підприємства роздрібної торгівлі, наукових досліджень та розробок, фінансової діяльності.
[[Категорія:Трудове право]]

Особливості трудових відносин із дистанційними працівниками. Надомна праця та її основні вимоги

2025-05-09T08:16:13Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text Конвенція про надомну працю від 20 червня 1996 року № 177]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text Рекомендація щодо надомної роботи від 20 червня 1996 року № 184]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідінстю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України від 04 лютого 2021 року № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#n9 Наказ Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання"]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99], яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text Наказ Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частини першої статті 602 КЗпП] '''дистанційна робота''' – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 пунктом 6-1 частини першої статті 24 КЗпП] трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»].

Водночас, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частиною одинадцятою статті 602 КЗпП] на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або '''у разі виникнення загрози збройної агресії''', надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третьої статті 32 цього Кодексу] не застосовуються.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій, на нашу думку, не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

– визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Звертаємо увагу, що загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 статтями 50 і 51 КЗпП,] а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]).

У разі неможливості переведення працівників на дистанційну форму роботи, доцільно надати їм оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25, 26 Закону України “Про відпустки”]).

У випадку відсутності працівників на своїх робочих місцях на території ведення бойових дій, необхідно табелювати їхню відсутність умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

24 березня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] від 15.03.2022р. № 2136-ІХ. Частиною першою статті 2 даного Закону встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу]».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України] та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

|}
== Поняття надомної праці та осіб-надомників, сфери, у яких застосовують роботу вдома ==
Згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 1 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачено, що '''надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва'''. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенцією Міжнародної організації праці від 20.06.1996 № 177] визначено термін '''«надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця'''.

Відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункту 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] при організації праці вдома пріоритет надається виробництву товарів народного вжитку. Разом із тим за рішенням адміністрації підприємства допускається виконувати вдома й інші роботи, якщо за характером і технологіями виробництва це можливо у домашніх умовах та економічно доцільно. 
Серед основних сфер діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця, можна виокремити такі: 
— складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів) та меблів; 
— дизайнерські послуги; 
— догляд за хворими і людьми похилого віку; 
— навчання дорослих (мова, комп’ютер, спорт, танці, музика тощо); 
— консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); 
— медична допомога; 
— бухгалтерський облік та аудит; 
— робота на телефоні; 
— розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; 
— редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; 
— приготування обідів, виготовлення окремих видів кулінарної продукції для реалізації; 
— виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; 
— розведення домашніх тварин і догляд за ними; 
— відеозйомка та виготовлення відеофільмів; 
— музичний супровід свят тощо. 
==Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома==
На практиці трудовий договір про роботу вдома можна укладати з різними категоріями працівників, якщо при цьому не погіршуватимуться умови їх праці та не обмежуватимуться права, які вони повинні мати при звичайних умовах праці згідно із законодавством.

У підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Наказу Державного комітету статистики України [http://zakon.rada.gov.ua/go/z1442-05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників»] від 28 вересня 2005 року № 286 зазначено, що '''штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників'''.
Разом із тим законодавством, зокрема пунктом 4 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р.] № 275/17-99 передбачено й певні '''категорії працівників, яким надається переважне право на укладання такого договору, а саме''': 
— жінки, які мають дітей віком до 15 років;

— особи з інвалідністю та пенсіонери (незалежно від виду призначеної пенсії). У статті 18 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/go/875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено можливість надомної праці для осіб з інвалідністю, зокрема, зазначено, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома; 
— особи зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано роботу в надомних умовах; 
— особи, що доглядають за особами з інвалідністю або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і за станом здоров’я потребують догляду; 
— особи, зайняті на сезонних роботах (у міжсезонний період), а також які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання; 
— особи, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 
[https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Пунктом 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачена можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.
==Порядок оформлення надомника на роботу==
Під час оформлення на роботу надомник, так само як й інші категорії працівників підприємства, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 статтею 24 Кодексу законів про працю України] зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України '''трудовий договір із працівниками укладається, як правило,''' '''у письмовій формі'''. Відповідна норма передбачена і [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положенням про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] для надомників. Сьогодні законодавством про працю не передбачено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у тому числі визнання договору в такому випадку недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

— найменування підприємства-роботодавця; 
— конкретні умови праці працівника; 
— умови оплати праці; 
— види робіт, що підлягають виконанню; 
— адресу робочого місця надомника тощо. 
Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його '''вид'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю] із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

— безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк; 
— трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін; 
— трудовий договір на час виконання певної роботи. 
Надомну роботу за трудовим договором працівників підприємства не слід плутати із роботою вдома «сторонніх осіб» (фізичних осіб — підприємців, самозайнятих осіб тощо) за цивільно-правовими договорами. У разі укладення цивільно-правових договорів оплачується не процес праці, а її результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і провадиться оплата.
У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але заява може знадобитися, якщо працівник, який уже працює на підприємстві у звичайних умовах, з якихось причин захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.
Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема, з:

— правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— колективним договором;

— посадовою (робочою) інструкцією.

Крім того, до початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці.
==Робоче місце надомника==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/paran175#n175 пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України] до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у т. ч. і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). 
Зокрема, у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004205-95#Text пункті 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4] передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомниками ж є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. 
Квартира надомника має відповідати певним вимогам. Зокрема, у [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункті 9 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують житлово-побутові умови надомника представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілковий орган відсутній, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу, наприклад ради трудового колективу. 
Під час обстеження слід звернути увагу на те, чи не створить виконання надомником дорученої роботи незручностей сусідам, адже згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 12 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] доручати надомникам такі роботи забороняється. Результати обстеження оформлюють актом.
Питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у тому числі порядок їх обліку регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003626-03 Інструкцією про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України) XVII скликання від 3 квітня 2003 року] за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9.
==Переваги та недоліки роботи вдома==
Використання надомної праці може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства, установи, організації (далі — підприємство), особливо у сфері малого та середнього бізнесу, адже організована в такий спосіб робота має ряд переваг.

Переваги для роботодавця: 
1. Можна скоротити витрати на оренду приміщень, а отже, збільшити як прибутковість підприємства, так і фонд заробітної плати працівників. Зекономлені кошти можна використовувати для розширення штату (чисельності) працівників, на виплату премій, а також на будь-які інші потреби підприємства. 
2. Є нагода отримати додаткові (у деяких випадках фактично безплатно) канали стаціонарного телефонного зв’язку або підключення до мережі Інтернет. 
3. Можна зменшити витрати підприємства на електроенергію або воду, зекономити на офісних меблях, деякому обладнанні та спростити організацію цілодобової роботи там, де це потрібно. 

Переваги для працівника: 
1. Зменшуються витрати на проїзд у громадському транспорті. 
2. Час, який витрачається на те, щоб дістатися до місця роботи, можна використати на саму роботу або відпочинок. 
'''Недоліки роботи вдома:''' 
Якщо працівник працює вдома, можуть виникнути труднощі з дистанційним контролем за його роботою. Щоб уникнути таких труднощів, можна застосовувати сучасні технології: інформаційні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, електронну пошту, відеоспостереження тощо. Якщо надомник виконує завдання, результати якого очевидні (наприклад, виробляє певну кількість одиниць меблів або шиє певну кількість пар взуття), то з визначенням ефективності його роботи взагалі не виникає проблем, бо для підприємства неважливо, скільки часу він витратив на виготовлення (пошиття) цієї «одиниці» і в який саме час він це робив. 
== 02 квітня 2020 р. набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]. ==
Відповідно до змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 р. № 1213-IX ст. 60 Кодексу законів про працю України викладена в новій редакції:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу]'''''

За письмовим погодженням між працівником і роботодавцем незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) роботодавця. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) власником або уповноваженим ним органом - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

У разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Вимога щодо повідомлення власником або уповноваженим ним органом працівника про зміну режиму роботи, встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною другою цієї статті".

Також Кодекс законів про працю України доповнено ст. 60-1 та ст. 60-2:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 Стаття 60-1. Надомна робота]'''''

Надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення власника або уповноваженого ним органу не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на власника або уповноважений ним орган, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 цього Кодексу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Власник або уповноважений ним орган самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби.

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 Стаття 60-2. Дистанційна робота]'''''

'''Дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби";

Законом зокрема вносяться зміни до Кодексу законів про працю України в частині унормування дистанційної (надомної) роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Нова редакція статті 60 '''Кодексу законів про працю України''']:

· '''дистанційної (надомної) роботи''' – форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця; При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 50 і 51 цього Кодексу].

· '''гнучкого режиму робочого часу''' – форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Також внесено такі зміни:

· при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу обов'язковим є укладення трудового договору у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зміни до статті 24]);

· час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 зміни до статті 113]).

· на строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233]) продовжуються строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1550 зміни у Глава XIX Прикінцеві положення]).

У договорі про дистанційну роботу зазначаються безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади, а саме:

- характеристика або опис роботи;

- вимоги до її виконання;

- набір трудових функцій, що визначається технологічним процесом та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.

Дистанційна робота дає змогу поєднувати роботу на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання визначаються в договорі.

16.07.2021 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21], яким, зокрема, затверджено типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу.

15 березня 2023 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів представив результати аналізу практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 4 лютого 2021 року № 1213-IX].

Впродовж грудня 2022 року - січня 2023 року, за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління» та Вестмінстерської фундації за демократію Комітет здійснив широке опитування практики застосування положень цього Закону українськими працівниками та роботодавцями. Цей закон широко обговорюється не лише в Україні, але і за кордоном. За даними соціологічних досліджень агенцій з працевлаштування близько 32% українців працюють дистанційно, віддаючи перевагу гнучкому графіку виконання завдань, економії часу, проведеного в дорозі на роботу, балансу між роботою та особистим життям. Проведений Комітетом аналіз практики застосування Закону свідчить, що ефективність роботи найманих працівників в дистанційному форматі не знизилася, а подекуди є вищою, аніж в період їх довоєнної роботи в офісі. Переважна більшість прихильників дистанційного формату працюють за повну ставку. Найбільш часто застосовували дистанційну зайнятість підприємства у сфері зв’язку, надавачі ветеринарних послуг, підприємства роздрібної торгівлі, наукових досліджень та розробок, фінансової діяльності.
[[Категорія:Трудове право]]

Особливості трудових відносин із дистанційними працівниками. Надомна праця та її основні вимоги

2025-05-09T08:12:35Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text Конвенція про надомну працю від 20 червня 1996 року № 177]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text Рекомендація щодо надомної роботи від 20 червня 1996 року № 184]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідінстю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України від 04 лютого 2021 року № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#n9 Наказ Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання"]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99], яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text Наказ Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частини першої статті 602 КЗпП] '''дистанційна робота''' – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 пунктом 6-1 частини першої статті 24 КЗпП] трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»].

Водночас, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частиною одинадцятою статті 602 КЗпП] на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або '''у разі виникнення загрози збройної агресії''', надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третьої статті 32 цього Кодексу] не застосовуються.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій, на нашу думку, не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

– визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Звертаємо увагу, що загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 статтями 50 і 51 КЗпП,] а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]).

У разі неможливості переведення працівників на дистанційну форму роботи, доцільно надати їм оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25, 26 Закону України “Про відпустки”]).

У випадку відсутності працівників на своїх робочих місцях на території ведення бойових дій, необхідно табелювати їхню відсутність умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

24 березня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] від 15.03.2022р. № 2136-ІХ. Частиною першою статті 2 даного Закону встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу]».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України] та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

|}
== Поняття надомної праці та осіб-надомників, сфери, у яких застосовують роботу вдома ==
Згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 1 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачено, що '''надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва'''. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенцією Міжнародної організації праці від 20.06.1996 № 177] визначено термін '''«надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця'''.

Відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункту 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] при організації праці вдома пріоритет надається виробництву товарів народного вжитку. Разом із тим за рішенням адміністрації підприємства допускається виконувати вдома й інші роботи, якщо за характером і технологіями виробництва це можливо у домашніх умовах та економічно доцільно. 
Серед основних сфер діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця, можна виокремити такі: 
— складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів) та меблів; 
— дизайнерські послуги; 
— догляд за хворими і людьми похилого віку; 
— навчання дорослих (мова, комп’ютер, спорт, танці, музика тощо); 
— консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); 
— медична допомога; 
— бухгалтерський облік та аудит; 
— робота на телефоні; 
— розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; 
— редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; 
— приготування обідів, виготовлення окремих видів кулінарної продукції для реалізації; 
— виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; 
— розведення домашніх тварин і догляд за ними; 
— відеозйомка та виготовлення відеофільмів; 
— музичний супровід свят тощо. 
==Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома==
На практиці трудовий договір про роботу вдома можна укладати з різними категоріями працівників, якщо при цьому не погіршуватимуться умови їх праці та не обмежуватимуться права, які вони повинні мати при звичайних умовах праці згідно із законодавством.

У підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Наказу Державного комітету статистики України [http://zakon.rada.gov.ua/go/z1442-05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників»] від 28 вересня 2005 року № 286 зазначено, що '''штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників'''.
Разом із тим законодавством, зокрема пунктом 4 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р.] № 275/17-99 передбачено й певні '''категорії працівників, яким надається переважне право на укладання такого договору, а саме''': 
— жінки, які мають дітей віком до 15 років;

— особи з інвалідністю та пенсіонери (незалежно від виду призначеної пенсії). У статті 18 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/go/875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено можливість надомної праці для осіб з інвалідністю, зокрема, зазначено, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома; 
— особи зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано роботу в надомних умовах; 
— особи, що доглядають за особами з інвалідністю або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і за станом здоров’я потребують догляду; 
— особи, зайняті на сезонних роботах (у міжсезонний період), а також які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання; 
— особи, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 
[https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Пунктом 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачена можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.
==Порядок оформлення надомника на роботу==
Під час оформлення на роботу надомник, так само як й інші категорії працівників підприємства, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 статтею 24 Кодексу законів про працю України] зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України '''трудовий договір із працівниками укладається, як правило,''' '''у письмовій формі'''. Відповідна норма передбачена і [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положенням про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] для надомників. Сьогодні законодавством про працю не передбачено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у тому числі визнання договору в такому випадку недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

— найменування підприємства-роботодавця; 
— конкретні умови праці працівника; 
— умови оплати праці; 
— види робіт, що підлягають виконанню; 
— адресу робочого місця надомника тощо. 
Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його '''вид'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю] із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

— безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк; 
— трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін; 
— трудовий договір на час виконання певної роботи. 
Надомну роботу за трудовим договором працівників підприємства не слід плутати із роботою вдома «сторонніх осіб» (фізичних осіб — підприємців, самозайнятих осіб тощо) за цивільно-правовими договорами. У разі укладення цивільно-правових договорів оплачується не процес праці, а її результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і провадиться оплата.
У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але заява може знадобитися, якщо працівник, який уже працює на підприємстві у звичайних умовах, з якихось причин захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.
Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема, з:

— правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— колективним договором;

— посадовою (робочою) інструкцією.

Крім того, до початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці.
==Робоче місце надомника==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/paran175#n175 пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України] до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у т. ч. і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). 
Зокрема, у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004205-95#Text пункті 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4] передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомниками ж є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. 
Квартира надомника має відповідати певним вимогам. Зокрема, у [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункті 9 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують житлово-побутові умови надомника представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілковий орган відсутній, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу, наприклад ради трудового колективу. 
Під час обстеження слід звернути увагу на те, чи не створить виконання надомником дорученої роботи незручностей сусідам, адже згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 12 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] доручати надомникам такі роботи забороняється. Результати обстеження оформлюють актом.
Питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у тому числі порядок їх обліку регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003626-03 Інструкцією про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України) XVII скликання від 3 квітня 2003 року] за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9.
==Переваги та недоліки роботи вдома==
Використання надомної праці може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства, установи, організації (далі — підприємство), особливо у сфері малого та середнього бізнесу, адже організована в такий спосіб робота має ряд переваг.

Переваги для роботодавця: 
1. Можна скоротити витрати на оренду приміщень, а отже, збільшити як прибутковість підприємства, так і фонд заробітної плати працівників. Зекономлені кошти можна використовувати для розширення штату (чисельності) працівників, на виплату премій, а також на будь-які інші потреби підприємства. 
2. Є нагода отримати додаткові (у деяких випадках фактично безплатно) канали стаціонарного телефонного зв’язку або підключення до мережі Інтернет. 
3. Можна зменшити витрати підприємства на електроенергію або воду, зекономити на офісних меблях, деякому обладнанні та спростити організацію цілодобової роботи там, де це потрібно. 

Переваги для працівника: 
1. Зменшуються витрати на проїзд у громадському транспорті. 
2. Час, який витрачається на те, щоб дістатися до місця роботи, можна використати на саму роботу або відпочинок. 
'''Недоліки роботи вдома:''' 
Якщо працівник працює вдома, можуть виникнути труднощі з дистанційним контролем за його роботою. Щоб уникнути таких труднощів, можна застосовувати сучасні технології: інформаційні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, електронну пошту, відеоспостереження тощо. Якщо надомник виконує завдання, результати якого очевидні (наприклад, виробляє певну кількість одиниць меблів або шиє певну кількість пар взуття), то з визначенням ефективності його роботи взагалі не виникає проблем, бо для підприємства неважливо, скільки часу він витратив на виготовлення (пошиття) цієї «одиниці» і в який саме час він це робив. 
== 02 квітня 2020 р. набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]. ==
Відповідно до змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 р. № 1213-IX ст. 60 Кодексу законів про працю України викладена в новій редакції:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу]'''''

За письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) власником або уповноваженим ним органом - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

У разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Вимога щодо повідомлення власником або уповноваженим ним органом працівника про зміну режиму роботи, встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною другою цієї статті".

Також Кодекс законів про працю України доповнено ст. 60-1 та ст. 60-2:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 Стаття 60-1. Надомна робота]'''''

Надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення власника або уповноваженого ним органу не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на власника або уповноважений ним орган, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 цього Кодексу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Власник або уповноважений ним орган самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби.

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 Стаття 60-2. Дистанційна робота]'''''

'''Дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби";

Законом зокрема вносяться зміни до Кодексу законів про працю України в частині унормування дистанційної (надомної) роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Нова редакція статті 60 '''Кодексу законів про працю України''']:

· '''дистанційної (надомної) роботи''' – форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця; При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 50 і 51 цього Кодексу].

· '''гнучкого режиму робочого часу''' – форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Також внесено такі зміни:

· при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу обов'язковим є укладення трудового договору у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зміни до статті 24]);

· час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 зміни до статті 113]).

· на строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233]) продовжуються строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1550 зміни у Глава XIX Прикінцеві положення]).

У договорі про дистанційну роботу зазначаються безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади, а саме:

- характеристика або опис роботи;

- вимоги до її виконання;

- набір трудових функцій, що визначається технологічним процесом та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.

Дистанційна робота дає змогу поєднувати роботу на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання визначаються в договорі.

16.07.2021 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21], яким, зокрема, затверджено типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу.

15 березня 2023 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів представив результати аналізу практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 4 лютого 2021 року № 1213-IX].

Впродовж грудня 2022 року - січня 2023 року, за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління» та Вестмінстерської фундації за демократію Комітет здійснив широке опитування практики застосування положень цього Закону українськими працівниками та роботодавцями. Цей закон широко обговорюється не лише в Україні, але і за кордоном. За даними соціологічних досліджень агенцій з працевлаштування близько 32% українців працюють дистанційно, віддаючи перевагу гнучкому графіку виконання завдань, економії часу, проведеного в дорозі на роботу, балансу між роботою та особистим життям. Проведений Комітетом аналіз практики застосування Закону свідчить, що ефективність роботи найманих працівників в дистанційному форматі не знизилася, а подекуди є вищою, аніж в період їх довоєнної роботи в офісі. Переважна більшість прихильників дистанційного формату працюють за повну ставку. Найбільш часто застосовували дистанційну зайнятість підприємства у сфері зв’язку, надавачі ветеринарних послуг, підприємства роздрібної торгівлі, наукових досліджень та розробок, фінансової діяльності.
[[Категорія:Трудове право]]

Особливості трудових відносин із дистанційними працівниками. Надомна праця та її основні вимоги

2025-05-09T07:43:51Z

Alona.lutsyk: /* Порядок оформлення надомника на роботу */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text Конвенція про надомну працю від 20 червня 1996 року № 177]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text Рекомендація щодо надомної роботи від 20 червня 1996 року № 184]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідінстю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України від 04 лютого 2021 року № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#n9 Наказ Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання"]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99], яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text Наказ Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частини першої статті 602 КЗпП] '''дистанційна робота''' – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 пунктом 6-1 частини першої статті 24 КЗпП] трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»].

Водночас, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частиною одинадцятою статті 602 КЗпП] на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або '''у разі виникнення загрози збройної агресії''', надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третьої статті 32 цього Кодексу] не застосовуються.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій, на нашу думку, не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

– визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Звертаємо увагу, що загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 статтями 50 і 51 КЗпП,] а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]).

У разі неможливості переведення працівників на дистанційну форму роботи, доцільно надати їм оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25, 26 Закону України “Про відпустки”]).

У випадку відсутності працівників на своїх робочих місцях на території ведення бойових дій, необхідно табелювати їхню відсутність умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

24 березня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] від 15.03.2022р. № 2136-ІХ. Частиною першою статті 2 даного Закону встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу]».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України] та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

|}
== Поняття надомної праці та осіб-надомників, сфери, у яких застосовують роботу вдома ==
Згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 1 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачено, що '''надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва'''. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенцією Міжнародної організації праці від 20.06.1996 № 177] визначено термін '''«надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця'''.

Відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункту 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] при організації праці вдома пріоритет надається виробництву товарів народного вжитку. Разом із тим за рішенням адміністрації підприємства допускається виконувати вдома й інші роботи, якщо за характером і технологіями виробництва це можливо у домашніх умовах та економічно доцільно. 
Серед основних сфер діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця, можна виокремити такі: 
— складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів) та меблів; 
— дизайнерські послуги; 
— догляд за хворими і людьми похилого віку; 
— навчання дорослих (мова, комп’ютер, спорт, танці, музика тощо); 
— консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); 
— медична допомога; 
— бухгалтерський облік та аудит; 
— робота на телефоні; 
— розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; 
— редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; 
— приготування обідів, виготовлення окремих видів кулінарної продукції для реалізації; 
— виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; 
— розведення домашніх тварин і догляд за ними; 
— відеозйомка та виготовлення відеофільмів; 
— музичний супровід свят тощо. 
==Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома==
На практиці трудовий договір про роботу вдома можна укладати з різними категоріями працівників, якщо при цьому не погіршуватимуться умови їх праці та не обмежуватимуться права, які вони повинні мати при звичайних умовах праці згідно із законодавством.

У підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Наказу Державного комітету статистики України [http://zakon.rada.gov.ua/go/z1442-05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників»] від 28 вересня 2005 року № 286 зазначено, що '''штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників'''.
Разом із тим законодавством, зокрема пунктом 4 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р.] № 275/17-99 передбачено й певні '''категорії працівників, яким надається переважне право на укладання такого договору, а саме''': 
— жінки, які мають дітей віком до 15 років;

— особи з інвалідністю та пенсіонери (незалежно від виду призначеної пенсії). У статті 18 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/go/875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено можливість надомної праці для осіб з інвалідністю, зокрема, зазначено, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома; 
— особи зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано роботу в надомних умовах; 
— особи, що доглядають за особами з інвалідністю або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і за станом здоров’я потребують догляду; 
— особи, зайняті на сезонних роботах (у міжсезонний період), а також які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання; 
— особи, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 
[https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Пунктом 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачена можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.
==Порядок оформлення надомника на роботу==
Під час оформлення на роботу надомник, так само як й інші категорії працівників підприємства, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 статтею 24 Кодексу законів про працю України] зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України '''трудовий договір із працівниками укладається, як правило,''' '''у письмовій формі'''. Відповідна норма передбачена і [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положенням про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] для надомників. Сьогодні законодавством про працю не передбачено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у тому числі визнання договору в такому випадку недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

— найменування підприємства-роботодавця; 
— конкретні умови праці працівника; 
— умови оплати праці; 
— види робіт, що підлягають виконанню; 
— адресу робочого місця надомника тощо. 
Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його '''вид'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю] із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

— безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк; 
— трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін; 
— трудовий договір на час виконання певної роботи. 
Надомну роботу за трудовим договором працівників підприємства не слід плутати із роботою вдома «сторонніх осіб» (фізичних осіб — підприємців, самозайнятих осіб тощо) за цивільно-правовими договорами. У разі укладення цивільно-правових договорів оплачується не процес праці, а її результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і провадиться оплата.
У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але заява може знадобитися, якщо працівник, який уже працює на підприємстві у звичайних умовах, з якихось причин захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.
Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема, з:

— правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— колективним договором;

— посадовою (робочою) інструкцією.

Крім того, до початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці.
==Робоче місце надомника==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/paran175#n175 пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України] до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у т. ч. і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). 
Зокрема, у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004205-95#Text пункті 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4] передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомниками ж є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. 
Квартира надомника має відповідати певним вимогам. Зокрема, у [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункті 9 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують житлово-побутові умови надомника представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілковий орган відсутній, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу, наприклад ради трудового колективу. 
Під час обстеження слід звернути увагу на те, чи не створить виконання надомником дорученої роботи незручностей сусідам, адже згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 12 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] доручати надомникам такі роботи забороняється. Результати обстеження оформлюють актом.
Питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у тому числі порядок їх обліку регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003626-03 Інструкцією про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України) XVII скликання від 3 квітня 2003 року] за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9.
==Переваги та недоліки роботи вдома==
Використання надомної праці може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства, установи, організації (далі — підприємство), особливо у сфері малого та середнього бізнесу, адже організована в такий спосіб робота має ряд переваг.

Переваги для роботодавця: 
1. Можна скоротити витрати на оренду приміщень, а отже, збільшити як прибутковість підприємства, так і фонд заробітної плати працівників. Зекономлені кошти можна використовувати для розширення штату (чисельності) працівників, на виплату премій, а також на будь-які інші потреби підприємства. 
2. Є нагода отримати додаткові (у деяких випадках фактично безплатно) канали стаціонарного телефонного зв’язку або підключення до мережі Інтернет. 
3. Можна зменшити витрати підприємства на електроенергію або воду, зекономити на офісних меблях, деякому обладнанні та спростити організацію цілодобової роботи там, де це потрібно. 

Переваги для працівника: 
1. Зменшуються витрати на проїзд у громадському транспорті. 
2. Час, який витрачається на те, щоб дістатися до місця роботи, можна використати на саму роботу або відпочинок. 
'''Недоліки роботи вдома:''' 
Якщо працівник працює вдома, можуть виникнути труднощі з дистанційним контролем за його роботою. Щоб уникнути таких труднощів, можна застосовувати сучасні технології: інформаційні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, електронну пошту, відеоспостереження тощо. Якщо надомник виконує завдання, результати якого очевидні (наприклад, виробляє певну кількість одиниць меблів або шиє певну кількість пар взуття), то з визначенням ефективності його роботи взагалі не виникає проблем, бо для підприємства неважливо, скільки часу він витратив на виготовлення (пошиття) цієї «одиниці» і в який саме час він це робив. 
== 02 квітня 2020 р. набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]. ==
Відповідно до змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 р. № 1213-IX ст. 60 викладена в новій редакції:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу]'''''

За письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) власником або уповноваженим ним органом - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

У разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Вимога щодо повідомлення власником або уповноваженим ним органом працівника про зміну режиму роботи, встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною другою цієї статті".

Також Кодекс законів про працю України доповнено ст. 60-1 та ст. 60-2:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 Стаття 60-1. Надомна робота]'''''

Надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення власника або уповноваженого ним органу не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на власника або уповноважений ним орган, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 цього Кодексу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Власник або уповноважений ним орган самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби.

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 Стаття 60-2. Дистанційна робота]'''''

'''Дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби";

Законом зокрема вносяться зміни до Кодексу законів про працю України в частині унормування дистанційної (надомної) роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Нова редакція статті 60 '''Кодексу законів про працю України''']:

· '''дистанційної (надомної) роботи''' – форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця; При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 50 і 51 цього Кодексу].

· '''гнучкого режиму робочого часу''' – форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Також внесено такі зміни:

· при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу обов'язковим є укладення трудового договору у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зміни до статті 24]);

· час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 зміни до статті 113]).

· на строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233]) продовжуються строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1550 зміни у Глава XIX Прикінцеві положення]).

У договорі про дистанційну роботу зазначаються безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади, а саме:

- характеристика або опис роботи;

- вимоги до її виконання;

- набір трудових функцій, що визначається технологічним процесом та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.

Дистанційна робота дає змогу поєднувати роботу на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання визначаються в договорі.

16.07.2021 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21], яким, зокрема, затверджено типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу.

15 березня 2023 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів представив результати аналізу практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 4 лютого 2021 року № 1213-IX].

Впродовж грудня 2022 року - січня 2023 року, за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління» та Вестмінстерської фундації за демократію Комітет здійснив широке опитування практики застосування положень цього Закону українськими працівниками та роботодавцями. Цей закон широко обговорюється не лише в Україні, але і за кордоном. За даними соціологічних досліджень агенцій з працевлаштування близько 32% українців працюють дистанційно, віддаючи перевагу гнучкому графіку виконання завдань, економії часу, проведеного в дорозі на роботу, балансу між роботою та особистим життям. Проведений Комітетом аналіз практики застосування Закону свідчить, що ефективність роботи найманих працівників в дистанційному форматі не знизилася, а подекуди є вищою, аніж в період їх довоєнної роботи в офісі. Переважна більшість прихильників дистанційного формату працюють за повну ставку. Найбільш часто застосовували дистанційну зайнятість підприємства у сфері зв’язку, надавачі ветеринарних послуг, підприємства роздрібної торгівлі, наукових досліджень та розробок, фінансової діяльності.
[[Категорія:Трудове право]]

Особливості трудових відносин із дистанційними працівниками. Надомна праця та її основні вимоги

2025-05-09T07:39:45Z

Alona.lutsyk: /* Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text Конвенція про надомну працю від 20 червня 1996 року № 177]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text Рекомендація щодо надомної роботи від 20 червня 1996 року № 184]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідінстю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України від 04 лютого 2021 року № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#n9 Наказ Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання"]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99], яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text Наказ Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частини першої статті 602 КЗпП] '''дистанційна робота''' – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 пунктом 6-1 частини першої статті 24 КЗпП] трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»].

Водночас, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частиною одинадцятою статті 602 КЗпП] на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або '''у разі виникнення загрози збройної агресії''', надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третьої статті 32 цього Кодексу] не застосовуються.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій, на нашу думку, не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

– визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Звертаємо увагу, що загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 статтями 50 і 51 КЗпП,] а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]).

У разі неможливості переведення працівників на дистанційну форму роботи, доцільно надати їм оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25, 26 Закону України “Про відпустки”]).

У випадку відсутності працівників на своїх робочих місцях на території ведення бойових дій, необхідно табелювати їхню відсутність умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

24 березня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] від 15.03.2022р. № 2136-ІХ. Частиною першою статті 2 даного Закону встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу]».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України] та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

|}
== Поняття надомної праці та осіб-надомників, сфери, у яких застосовують роботу вдома ==
Згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 1 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачено, що '''надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва'''. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенцією Міжнародної організації праці від 20.06.1996 № 177] визначено термін '''«надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця'''.

Відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункту 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] при організації праці вдома пріоритет надається виробництву товарів народного вжитку. Разом із тим за рішенням адміністрації підприємства допускається виконувати вдома й інші роботи, якщо за характером і технологіями виробництва це можливо у домашніх умовах та економічно доцільно. 
Серед основних сфер діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця, можна виокремити такі: 
— складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів) та меблів; 
— дизайнерські послуги; 
— догляд за хворими і людьми похилого віку; 
— навчання дорослих (мова, комп’ютер, спорт, танці, музика тощо); 
— консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); 
— медична допомога; 
— бухгалтерський облік та аудит; 
— робота на телефоні; 
— розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; 
— редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; 
— приготування обідів, виготовлення окремих видів кулінарної продукції для реалізації; 
— виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; 
— розведення домашніх тварин і догляд за ними; 
— відеозйомка та виготовлення відеофільмів; 
— музичний супровід свят тощо. 
==Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома==
На практиці трудовий договір про роботу вдома можна укладати з різними категоріями працівників, якщо при цьому не погіршуватимуться умови їх праці та не обмежуватимуться права, які вони повинні мати при звичайних умовах праці згідно із законодавством.

У підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Наказу Державного комітету статистики України [http://zakon.rada.gov.ua/go/z1442-05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників»] від 28 вересня 2005 року № 286 зазначено, що '''штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників'''.
Разом із тим законодавством, зокрема пунктом 4 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р.] № 275/17-99 передбачено й певні '''категорії працівників, яким надається переважне право на укладання такого договору, а саме''': 
— жінки, які мають дітей віком до 15 років;

— особи з інвалідністю та пенсіонери (незалежно від виду призначеної пенсії). У статті 18 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/go/875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено можливість надомної праці для осіб з інвалідністю, зокрема, зазначено, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома; 
— особи зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано роботу в надомних умовах; 
— особи, що доглядають за особами з інвалідністю або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і за станом здоров’я потребують догляду; 
— особи, зайняті на сезонних роботах (у міжсезонний період), а також які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання; 
— особи, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 
[https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Пунктом 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачена можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.
==Порядок оформлення надомника на роботу==
Під час оформлення на роботу надомник, так само як й інші категорії працівників підприємства, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 статтею 24 Кодексу законів про працю України] зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України '''трудовий договір із працівниками укладається, як правило,''' '''у письмовій формі'''. Відповідна норма передбачена і [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положенням про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] для надомників. Сьогодні законодавством про працю не передбачено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у тому числі визнання договору в такому випадку недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

— найменування підприємства-роботодавця; 
— конкретні умови праці працівника; 
— умови оплати праці; 
— види робіт, що підлягають виконанню; 
— адресу робочого місця надомника тощо. 
Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його '''вид'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю] із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

— безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк; 
— трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін; 
— трудовий договір на час виконання певної роботи. 
Надомну роботу за трудовим договором працівників підприємства не слід плутати із роботою вдома «сторонніх осіб» (фізичних осіб — підприємців, самозайнятих осіб тощо) за цивільно-правовими договорами. У разі укладення цивільно-правових договорів оплачується не процес праці, а її результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і провадиться оплата.
У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але заява може знадобитися, якщо працівник, який уже працює на підприємстві у звичайних умовах, з якихось причин захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.
Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема, з:

— правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— колективним договором;

— посадовою (робочою) інструкцією.

Крім того, до початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці.
==Робоче місце надомника==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/paran175#n175 пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України] до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у т. ч. і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). 
Зокрема, у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004205-95#Text пункті 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4] передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомниками ж є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. 
Квартира надомника має відповідати певним вимогам. Зокрема, у [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункті 9 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують житлово-побутові умови надомника представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілковий орган відсутній, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу, наприклад ради трудового колективу. 
Під час обстеження слід звернути увагу на те, чи не створить виконання надомником дорученої роботи незручностей сусідам, адже згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 12 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] доручати надомникам такі роботи забороняється. Результати обстеження оформлюють актом.
Питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у тому числі порядок їх обліку регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003626-03 Інструкцією про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України) XVII скликання від 3 квітня 2003 року] за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9.
==Переваги та недоліки роботи вдома==
Використання надомної праці може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства, установи, організації (далі — підприємство), особливо у сфері малого та середнього бізнесу, адже організована в такий спосіб робота має ряд переваг.

Переваги для роботодавця: 
1. Можна скоротити витрати на оренду приміщень, а отже, збільшити як прибутковість підприємства, так і фонд заробітної плати працівників. Зекономлені кошти можна використовувати для розширення штату (чисельності) працівників, на виплату премій, а також на будь-які інші потреби підприємства. 
2. Є нагода отримати додаткові (у деяких випадках фактично безплатно) канали стаціонарного телефонного зв’язку або підключення до мережі Інтернет. 
3. Можна зменшити витрати підприємства на електроенергію або воду, зекономити на офісних меблях, деякому обладнанні та спростити організацію цілодобової роботи там, де це потрібно. 

Переваги для працівника: 
1. Зменшуються витрати на проїзд у громадському транспорті. 
2. Час, який витрачається на те, щоб дістатися до місця роботи, можна використати на саму роботу або відпочинок. 
'''Недоліки роботи вдома:''' 
Якщо працівник працює вдома, можуть виникнути труднощі з дистанційним контролем за його роботою. Щоб уникнути таких труднощів, можна застосовувати сучасні технології: інформаційні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, електронну пошту, відеоспостереження тощо. Якщо надомник виконує завдання, результати якого очевидні (наприклад, виробляє певну кількість одиниць меблів або шиє певну кількість пар взуття), то з визначенням ефективності його роботи взагалі не виникає проблем, бо для підприємства неважливо, скільки часу він витратив на виготовлення (пошиття) цієї «одиниці» і в який саме час він це робив. 
== 02 квітня 2020 р. набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]. ==
Відповідно до змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 р. № 1213-IX ст. 60 викладена в новій редакції:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу]'''''

За письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) власником або уповноваженим ним органом - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

У разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Вимога щодо повідомлення власником або уповноваженим ним органом працівника про зміну режиму роботи, встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною другою цієї статті".

Також Кодекс законів про працю України доповнено ст. 60-1 та ст. 60-2:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 Стаття 60-1. Надомна робота]'''''

Надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення власника або уповноваженого ним органу не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на власника або уповноважений ним орган, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 цього Кодексу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Власник або уповноважений ним орган самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби.

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 Стаття 60-2. Дистанційна робота]'''''

'''Дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби";

Законом зокрема вносяться зміни до Кодексу законів про працю України в частині унормування дистанційної (надомної) роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Нова редакція статті 60 '''Кодексу законів про працю України''']:

· '''дистанційної (надомної) роботи''' – форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця; При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 50 і 51 цього Кодексу].

· '''гнучкого режиму робочого часу''' – форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Також внесено такі зміни:

· при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу обов'язковим є укладення трудового договору у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зміни до статті 24]);

· час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 зміни до статті 113]).

· на строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233]) продовжуються строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1550 зміни у Глава XIX Прикінцеві положення]).

У договорі про дистанційну роботу зазначаються безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади, а саме:

- характеристика або опис роботи;

- вимоги до її виконання;

- набір трудових функцій, що визначається технологічним процесом та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.

Дистанційна робота дає змогу поєднувати роботу на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання визначаються в договорі.

16.07.2021 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21], яким, зокрема, затверджено типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу.

15 березня 2023 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів представив результати аналізу практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 4 лютого 2021 року № 1213-IX].

Впродовж грудня 2022 року - січня 2023 року, за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління» та Вестмінстерської фундації за демократію Комітет здійснив широке опитування практики застосування положень цього Закону українськими працівниками та роботодавцями. Цей закон широко обговорюється не лише в Україні, але і за кордоном. За даними соціологічних досліджень агенцій з працевлаштування близько 32% українців працюють дистанційно, віддаючи перевагу гнучкому графіку виконання завдань, економії часу, проведеного в дорозі на роботу, балансу між роботою та особистим життям. Проведений Комітетом аналіз практики застосування Закону свідчить, що ефективність роботи найманих працівників в дистанційному форматі не знизилася, а подекуди є вищою, аніж в період їх довоєнної роботи в офісі. Переважна більшість прихильників дистанційного формату працюють за повну ставку. Найбільш часто застосовували дистанційну зайнятість підприємства у сфері зв’язку, надавачі ветеринарних послуг, підприємства роздрібної торгівлі, наукових досліджень та розробок, фінансової діяльності.
[[Категорія:Трудове право]]

Особливості трудових відносин із дистанційними працівниками. Надомна праця та її основні вимоги

2025-05-09T06:48:00Z

Alona.lutsyk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text Конвенція про надомну працю від 20 червня 1996 року № 177]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text Рекомендація щодо надомної роботи від 20 червня 1996 року № 184]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідінстю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України від 04 лютого 2021 року № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#n9 Наказ Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання"]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99], яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text Наказ Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частини першої статті 602 КЗпП] '''дистанційна робота''' – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 пунктом 6-1 частини першої статті 24 КЗпП] трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»].

Водночас, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частиною одинадцятою статті 602 КЗпП] на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або '''у разі виникнення загрози збройної агресії''', надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третьої статті 32 цього Кодексу] не застосовуються.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій, на нашу думку, не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

– визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Звертаємо увагу, що загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 статтями 50 і 51 КЗпП,] а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]).

У разі неможливості переведення працівників на дистанційну форму роботи, доцільно надати їм оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25, 26 Закону України “Про відпустки”]).

У випадку відсутності працівників на своїх робочих місцях на території ведення бойових дій, необхідно табелювати їхню відсутність умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

24 березня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] від 15.03.2022р. № 2136-ІХ. Частиною першою статті 2 даного Закону встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу]».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України] та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

|}
== Поняття надомної праці та осіб-надомників, сфери, у яких застосовують роботу вдома ==
Згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 1 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачено, що '''надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва'''. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенцією Міжнародної організації праці від 20.06.1996 № 177] визначено термін '''«надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця'''.

Відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункту 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] при організації праці вдома пріоритет надається виробництву товарів народного вжитку. Разом із тим за рішенням адміністрації підприємства допускається виконувати вдома й інші роботи, якщо за характером і технологіями виробництва це можливо у домашніх умовах та економічно доцільно. 
Серед основних сфер діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця, можна виокремити такі: 
— складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів) та меблів; 
— дизайнерські послуги; 
— догляд за хворими і людьми похилого віку; 
— навчання дорослих (мова, комп’ютер, спорт, танці, музика тощо); 
— консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); 
— медична допомога; 
— бухгалтерський облік та аудит; 
— робота на телефоні; 
— розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; 
— редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; 
— приготування обідів, виготовлення окремих видів кулінарної продукції для реалізації; 
— виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; 
— розведення домашніх тварин і догляд за ними; 
— відеозйомка та виготовлення відеофільмів; 
— музичний супровід свят тощо. 
==Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома==
На практиці трудовий договір про роботу вдома можна укладати з різними категоріями працівників, якщо при цьому не погіршуватимуться умови їх праці та не обмежуватимуться права, які вони повинні мати при звичайних умовах праці згідно із законодавством.

У підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Наказу Державного комітету статистики України [http://zakon.rada.gov.ua/go/z1442-05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників»] від 28 вересня 2005 року № 286 зазначено, що '''штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників'''.
Разом із тим законодавством, зокрема пунктом 4 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0275400-81 Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р.] № 275/17-99 передбачено й певні '''категорії працівників, яким надається переважне право на укладання такого договору, а саме''': 
— жінки, які мають дітей віком до 15 років;

— особи з інвалідністю та пенсіонери (незалежно від виду призначеної пенсії). У статті 18 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/go/875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено можливість надомної праці для осіб з інвалідністю, зокрема, зазначено, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома; 
— особи зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано роботу в надомних умовах; 
— особи, що доглядають за особами з інвалідністю або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і за станом здоров’я потребують догляду; 
— особи, зайняті на сезонних роботах (у міжсезонний період), а також які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання; 
— особи, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 
[https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Пунктом 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачена можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.
==Порядок оформлення надомника на роботу==
Під час оформлення на роботу надомник, так само як й інші категорії працівників підприємства, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 статтею 24 Кодексу законів про працю України] зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України '''трудовий договір із працівниками укладається, як правило,''' '''у письмовій формі'''. Відповідна норма передбачена і [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положенням про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] для надомників. Сьогодні законодавством про працю не передбачено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у тому числі визнання договору в такому випадку недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

— найменування підприємства-роботодавця; 
— конкретні умови праці працівника; 
— умови оплати праці; 
— види робіт, що підлягають виконанню; 
— адресу робочого місця надомника тощо. 
Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його '''вид'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю] із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

— безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк; 
— трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін; 
— трудовий договір на час виконання певної роботи. 
Надомну роботу за трудовим договором працівників підприємства не слід плутати із роботою вдома «сторонніх осіб» (фізичних осіб — підприємців, самозайнятих осіб тощо) за цивільно-правовими договорами. У разі укладення цивільно-правових договорів оплачується не процес праці, а її результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і провадиться оплата.
У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але заява може знадобитися, якщо працівник, який уже працює на підприємстві у звичайних умовах, з якихось причин захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.
Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема, з:

— правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— колективним договором;

— посадовою (робочою) інструкцією.

Крім того, до початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці.
==Робоче місце надомника==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/paran175#n175 пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України] до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у т. ч. і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). 
Зокрема, у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004205-95#Text пункті 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4] передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомниками ж є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. 
Квартира надомника має відповідати певним вимогам. Зокрема, у [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункті 9 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують житлово-побутові умови надомника представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілковий орган відсутній, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу, наприклад ради трудового колективу. 
Під час обстеження слід звернути увагу на те, чи не створить виконання надомником дорученої роботи незручностей сусідам, адже згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 12 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] доручати надомникам такі роботи забороняється. Результати обстеження оформлюють актом.
Питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у тому числі порядок їх обліку регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003626-03 Інструкцією про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України) XVII скликання від 3 квітня 2003 року] за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9.
==Переваги та недоліки роботи вдома==
Використання надомної праці може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства, установи, організації (далі — підприємство), особливо у сфері малого та середнього бізнесу, адже організована в такий спосіб робота має ряд переваг.

Переваги для роботодавця: 
1. Можна скоротити витрати на оренду приміщень, а отже, збільшити як прибутковість підприємства, так і фонд заробітної плати працівників. Зекономлені кошти можна використовувати для розширення штату (чисельності) працівників, на виплату премій, а також на будь-які інші потреби підприємства. 
2. Є нагода отримати додаткові (у деяких випадках фактично безплатно) канали стаціонарного телефонного зв’язку або підключення до мережі Інтернет. 
3. Можна зменшити витрати підприємства на електроенергію або воду, зекономити на офісних меблях, деякому обладнанні та спростити організацію цілодобової роботи там, де це потрібно. 

Переваги для працівника: 
1. Зменшуються витрати на проїзд у громадському транспорті. 
2. Час, який витрачається на те, щоб дістатися до місця роботи, можна використати на саму роботу або відпочинок. 
'''Недоліки роботи вдома:''' 
Якщо працівник працює вдома, можуть виникнути труднощі з дистанційним контролем за його роботою. Щоб уникнути таких труднощів, можна застосовувати сучасні технології: інформаційні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, електронну пошту, відеоспостереження тощо. Якщо надомник виконує завдання, результати якого очевидні (наприклад, виробляє певну кількість одиниць меблів або шиє певну кількість пар взуття), то з визначенням ефективності його роботи взагалі не виникає проблем, бо для підприємства неважливо, скільки часу він витратив на виготовлення (пошиття) цієї «одиниці» і в який саме час він це робив. 
== 02 квітня 2020 р. набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]. ==
Відповідно до змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 р. № 1213-IX ст. 60 викладена в новій редакції:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу]'''''

За письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) власником або уповноваженим ним органом - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

У разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Вимога щодо повідомлення власником або уповноваженим ним органом працівника про зміну режиму роботи, встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною другою цієї статті".

Також Кодекс законів про працю України доповнено ст. 60-1 та ст. 60-2:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 Стаття 60-1. Надомна робота]'''''

Надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення власника або уповноваженого ним органу не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на власника або уповноважений ним орган, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 цього Кодексу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Власник або уповноважений ним орган самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби.

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 Стаття 60-2. Дистанційна робота]'''''

'''Дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби";

Законом зокрема вносяться зміни до Кодексу законів про працю України в частині унормування дистанційної (надомної) роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Нова редакція статті 60 '''Кодексу законів про працю України''']:

· '''дистанційної (надомної) роботи''' – форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця; При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 50 і 51 цього Кодексу].

· '''гнучкого режиму робочого часу''' – форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Також внесено такі зміни:

· при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу обов'язковим є укладення трудового договору у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зміни до статті 24]);

· час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 зміни до статті 113]).

· на строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233]) продовжуються строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1550 зміни у Глава XIX Прикінцеві положення]).

У договорі про дистанційну роботу зазначаються безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади, а саме:

- характеристика або опис роботи;

- вимоги до її виконання;

- набір трудових функцій, що визначається технологічним процесом та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.

Дистанційна робота дає змогу поєднувати роботу на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання визначаються в договорі.

16.07.2021 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21], яким, зокрема, затверджено типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу.

15 березня 2023 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів представив результати аналізу практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 4 лютого 2021 року № 1213-IX].

Впродовж грудня 2022 року - січня 2023 року, за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління» та Вестмінстерської фундації за демократію Комітет здійснив широке опитування практики застосування положень цього Закону українськими працівниками та роботодавцями. Цей закон широко обговорюється не лише в Україні, але і за кордоном. За даними соціологічних досліджень агенцій з працевлаштування близько 32% українців працюють дистанційно, віддаючи перевагу гнучкому графіку виконання завдань, економії часу, проведеного в дорозі на роботу, балансу між роботою та особистим життям. Проведений Комітетом аналіз практики застосування Закону свідчить, що ефективність роботи найманих працівників в дистанційному форматі не знизилася, а подекуди є вищою, аніж в період їх довоєнної роботи в офісі. Переважна більшість прихильників дистанційного формату працюють за повну ставку. Найбільш часто застосовували дистанційну зайнятість підприємства у сфері зв’язку, надавачі ветеринарних послуг, підприємства роздрібної торгівлі, наукових досліджень та розробок, фінансової діяльності.
[[Категорія:Трудове право]]

Особливості трудових відносин із дистанційними працівниками. Надомна праця та її основні вимоги

2025-05-09T06:29:08Z

Alona.lutsyk: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text Конвенція про надомну працю від 20 червня 1996 року № 177]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text Рекомендація щодо надомної роботи від 20 червня 1996 року № 184]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідінстю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закон України від 04 лютого 2021 року № 1213-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-22#n9 Наказ Міністерства соціальної політики України від 12 квітня 2022 року № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання"]
* [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99], яке діє в частині, що не суперечить Конституції та законам України, до ухвалення відповідних актів згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1442-05#Text Наказ Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частини першої статті 602 КЗпП] '''дистанційна робота''' – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 пунктом 6-1 частини першої статті 24 КЗпП] трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»].

Водночас, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 частиною одинадцятою статті 602 КЗпП] на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або '''у разі виникнення загрози збройної агресії''', надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text частини третьої статті 32 цього Кодексу] не застосовуються.

Варто врахувати, що в умовах воєнних дій можливі відключення комунікацій, які дозволяють виконання дистанційної роботи – електроенергія та мережа Інтернет.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій, на нашу думку, не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Якщо трудовий договір про дистанційну не укладався, а працівника було переведено на дистанційну роботу наказом роботодавця, рекомендуємо з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця заздалегідь домовитися про комунікацію та взаємодію між сторонами під час виконання дистанційної роботи:

– визначити засоби електронного зв’язку, наприклад електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо);

– умови звітності працівника про виконану роботу (якщо це необхідно);

– умови повідомлення працівником про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи

– інші умови щодо комунікації та взаємодії сторін.

Звертаємо увагу, що загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 статтями 50 і 51 КЗпП,] а працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

За можливості може бути запроваджено також гнучкий режим робочого часу та надомну роботу (стаття 60, 601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП]).

У разі неможливості переведення працівників на дистанційну форму роботи, доцільно надати їм оплачувані відпустки (щорічні, соціальні), а також відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку та відпустки без збереження заробітної плати, що надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n268 статті 25, 26 Закону України “Про відпустки”]).

У випадку відсутності працівників на своїх робочих місцях на території ведення бойових дій, необхідно табелювати їхню відсутність умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування обставин та виявлення, що причини були поважні, табель обліку використання робочого часу можна скорегувати.

24 березня 2022 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»] від 15.03.2022р. № 2136-ІХ. Частиною першою статті 2 даного Закону встановлено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Разом з тим, сторонам не заборонено використовувати для дистанційної роботи типову форму трудового договору про дистанційну роботу затверджену наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу]».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n188 частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України] та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Отже, переведення працівника на дистанційну роботу не вимагає обов’язкового попередження за 2 місяці про зміну істотних умов праці.
|}
== Поняття надомної праці та осіб-надомників, сфери, у яких застосовують роботу вдома ==
Згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 1 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачено, що '''надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва'''. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/993_327 Конвенцією Міжнародної організації праці від 20.06.1996 № 177] визначено термін '''«надомна праця» як робота, яку особа виконує за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця; за винагороду; з метою виробництва товарів або послуг згідно із вказівками роботодавця'''.

Відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункту 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] при організації праці вдома пріоритет надається виробництву товарів народного вжитку. Разом із тим за рішенням адміністрації підприємства допускається виконувати вдома й інші роботи, якщо за характером і технологіями виробництва це можливо у домашніх умовах та економічно доцільно. 
Серед основних сфер діяльності, де може ефективно застосовуватися надомна праця, можна виокремити такі: 
— складання й ремонт різних видів техніки (побутової, автомобільних приладів, комп’ютерів) та меблів; 
— дизайнерські послуги; 
— догляд за хворими і людьми похилого віку; 
— навчання дорослих (мова, комп’ютер, спорт, танці, музика тощо); 
— консультативна допомога (юридична, психологічна, бізнес-консультування, астрологія); 
— медична допомога; 
— бухгалтерський облік та аудит; 
— робота на телефоні; 
— розроблення програмного забезпечення і різних мультимедійних продуктів; 
— редагування, переклад, коректура та мала поліграфія; 
— приготування обідів, виготовлення окремих видів кулінарної продукції для реалізації; 
— виготовлення різних швейних і в’язаних виробів, взуття, прикрас, деталей інтер’єру, ікебана; 
— розведення домашніх тварин і догляд за ними; 
— відеозйомка та виготовлення відеофільмів; 
— музичний супровід свят тощо. 
==Категорії працівників, які мають переважне право на роботу вдома==
На практиці трудовий договір про роботу вдома можна укладати з різними категоріями працівників, якщо при цьому не погіршуватимуться умови їх праці та не обмежуватимуться права, які вони повинні мати при звичайних умовах праці згідно із законодавством.

У підпункті 2.4.5 пункту 2.4 Наказу Державного комітету статистики України [http://zakon.rada.gov.ua/go/z1442-05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників»] від 28 вересня 2005 року № 286 зазначено, що '''штатні працівники, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники), включаються до облікової кількості працівників'''.
Разом із тим законодавством, зокрема пунктом 4 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0275400-81 Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р.] № 275/17-99 передбачено й певні '''категорії працівників, яким надається переважне право на укладання такого договору, а саме''': 
— жінки, які мають дітей віком до 15 років;

— особи з інвалідністю та пенсіонери (незалежно від виду призначеної пенсії). У статті 18 Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/go/875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»] від 21 березня 1991 року № 875-XII передбачено можливість надомної праці для осіб з інвалідністю, зокрема, зазначено, що особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома; 
— особи зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано роботу в надомних умовах; 
— особи, що доглядають за особами з інвалідністю або членами сім’ї, які тривалий час хворіють і за станом здоров’я потребують догляду; 
— особи, зайняті на сезонних роботах (у міжсезонний період), а також які навчаються в навчальних закладах з очною формою навчання; 
— особи, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в цій місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси). 
[https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Пунктом 3 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] передбачена можливість залучення до виконання завдань надомника і членів його сім’ї.
==Порядок оформлення надомника на роботу==
Під час оформлення на роботу надомник, так само як й інші категорії працівників підприємства, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 статтею 24 Кодексу законів про працю України] зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Згідно з вимогами Кодексу законів про працю України '''трудовий договір із працівниками укладається, як правило,''' '''у письмовій формі'''. Відповідна норма передбачена і [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 Положенням про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99] для надомників. Сьогодні законодавством про працю не передбачено будь-яких юридичних наслідків для сторін договору у разі недотримання його письмової форми, у тому числі визнання договору в такому випадку недійсним.

У письмовому трудовому договорі слід чітко визначити основні й додаткові зобов’язання сторін, зокрема й ті, що передбачені законодавством для надомників, а також:

— найменування підприємства-роботодавця; 
— конкретні умови праці працівника; 
— умови оплати праці; 
— види робіт, що підлягають виконанню; 
— адресу робочого місця надомника тощо. 
Крім цього, у трудовому договорі слід зазначити його '''вид'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n134 статті 23 Кодексу законів про працю] із надомником, як і з іншими працівниками, може бути укладено:

— безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк; 
— трудовий договір на визначений строк, установлений за погодженням сторін; 
— трудовий договір на час виконання певної роботи. 
Надомну роботу за трудовим договором працівників підприємства не слід плутати із роботою вдома «сторонніх осіб» (фізичних осіб — підприємців, самозайнятих осіб тощо) за цивільно-правовими договорами. У разі укладення цивільно-правових договорів оплачується не процес праці, а її результат, який визначається після закінчення робіт і оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і провадиться оплата.
У разі укладання трудового договору в письмовій формі подавати заяву про прийняття на роботу не обов’язково. Але заява може знадобитися, якщо працівник, який уже працює на підприємстві у звичайних умовах, з якихось причин захоче перейти на роботу на умовах надомної праці. У заяві слід зазначити дату прийняття/переведення на таку роботу й посаду (професію) згідно зі штатним розписом, а також, за потреби, причину переведення.
Укладення трудового договору оформляють наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Зміст цього наказу потрібно довести до відома працівника, який виконуватиме роботу вдома, під розписку.

Під час оформлення на роботу надомника слід ознайомити під розписку і з відповідними локальними нормативними актами підприємства, зокрема, з:

— правилами внутрішнього трудового розпорядку;

— колективним договором;

— посадовою (робочою) інструкцією.

Крім того, до початку роботи надомник, як й інші працівники, має в установленому порядку пройти навчання та інструктаж з охорони праці.
==Робоче місце надомника==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv/paran175#n175 пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України] до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами. Робочим місцем надомника може бути його квартира або інші підходящі приміщення, які йому належать, у т. ч. і не за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, тобто в іншій місцевості (населеному пункті). 
Зокрема, у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0004205-95#Text пункті 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21 червня 1995 року № 4] передбачено такий вид робочих місць, як робочі місця надомників. Надомниками ж є працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. 
Квартира надомника має відповідати певним вимогам. Зокрема, у [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пункті 9 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] зазначено, що організація трудових процесів удома допускається лише для осіб, які мають потрібні житлово-побутові умови. Обстежують житлово-побутові умови надомника представник роботодавця за участю представника профспілкового органу, а також у потрібних випадках — представники органів санітарного та/або пожежного нагляду. Якщо на підприємстві профспілковий орган відсутній, до обстеження доцільно долучити членів представницького органу трудового колективу, наприклад ради трудового колективу. 
Під час обстеження слід звернути увагу на те, чи не створить виконання надомником дорученої роботи незручностей сусідам, адже згідно з [https://zakononline.com.ua/documents/show/159449___159449 пунктом 12 Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99] доручати надомникам такі роботи забороняється. Результати обстеження оформлюють актом.
Питання щодо роботи вдома працівників у системі споживчої кооперації, у тому числі порядок їх обліку регулюються [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003626-03 Інструкцією про порядок прийняття, переведення, звільнення та обліку кадрів на підприємствах, в організаціях, установах споживчої кооперації України, затверджена постановою шостих зборів Ради Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України) XVII скликання від 3 квітня 2003 року] за погодженням із президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України — постанова від 1 квітня 2003 року № П-10/Р-9.
==Переваги та недоліки роботи вдома==
Використання надомної праці може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства, установи, організації (далі — підприємство), особливо у сфері малого та середнього бізнесу, адже організована в такий спосіб робота має ряд переваг.

Переваги для роботодавця: 
1. Можна скоротити витрати на оренду приміщень, а отже, збільшити як прибутковість підприємства, так і фонд заробітної плати працівників. Зекономлені кошти можна використовувати для розширення штату (чисельності) працівників, на виплату премій, а також на будь-які інші потреби підприємства. 
2. Є нагода отримати додаткові (у деяких випадках фактично безплатно) канали стаціонарного телефонного зв’язку або підключення до мережі Інтернет. 
3. Можна зменшити витрати підприємства на електроенергію або воду, зекономити на офісних меблях, деякому обладнанні та спростити організацію цілодобової роботи там, де це потрібно. 

Переваги для працівника: 
1. Зменшуються витрати на проїзд у громадському транспорті. 
2. Час, який витрачається на те, щоб дістатися до місця роботи, можна використати на саму роботу або відпочинок. 
'''Недоліки роботи вдома:''' 
Якщо працівник працює вдома, можуть виникнути труднощі з дистанційним контролем за його роботою. Щоб уникнути таких труднощів, можна застосовувати сучасні технології: інформаційні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, електронну пошту, відеоспостереження тощо. Якщо надомник виконує завдання, результати якого очевидні (наприклад, виробляє певну кількість одиниць меблів або шиє певну кількість пар взуття), то з визначенням ефективності його роботи взагалі не виникає проблем, бо для підприємства неважливо, скільки часу він витратив на виготовлення (пошиття) цієї «одиниці» і в який саме час він це робив. 
== 02 квітня 2020 р. набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)"]. ==
Відповідно до змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» від 04.02.2021 р. № 1213-IX ст. 60 викладена в новій редакції:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу]'''''

За письмовим погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження гнучкого режиму робочого часу. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачених завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальний режим роботи на підприємстві, в установі, організації. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) власником або уповноваженим ним органом - у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, виходячи із структури робочого часу та встановленого облікового періоду норми його тривалості для кожного окремого працівника, узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

У разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Вимога щодо повідомлення власником або уповноваженим ним органом працівника про зміну режиму роботи, встановлена цією статтею, не поширюється на випадки, передбачені частиною другою цієї статті".

Також Кодекс законів про працю України доповнено ст. 60-1 та ст. 60-2:

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1559 Стаття 60-1. Надомна робота]'''''

Надомна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення власника або уповноваженого ним органу не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на власника або уповноважений ним орган, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 цього Кодексу.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Власник або уповноважений ним орган самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби.

'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571 Стаття 60-2. Дистанційна робота]'''''

'''Дистанційна робота''' - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

У разі відсутності у трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на власника або уповноважений ним орган, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані з цим.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Працівник може вимагати від власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Вагітні жінки, працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, можуть працювати на умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має для цього відповідні ресурси та засоби";

Законом зокрема вносяться зміни до Кодексу законів про працю України в частині унормування дистанційної (надомної) роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n387 Нова редакція статті 60 '''Кодексу законів про працю України''']:

· '''дистанційної (надомної) роботи''' – форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця; При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n340 50 і 51 цього Кодексу].

· '''гнучкого режиму робочого часу''' – форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Також внесено такі зміни:

· при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу обов'язковим є укладення трудового договору у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зміни до статті 24]);

· час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 зміни до статті 113]).

· на строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 (стаття 233]) продовжуються строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1550 зміни у Глава XIX Прикінцеві положення]).

У договорі про дистанційну роботу зазначаються безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади, а саме:

- характеристика або опис роботи;

- вимоги до її виконання;

- набір трудових функцій, що визначається технологічним процесом та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.

Дистанційна робота дає змогу поєднувати роботу на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання визначаються в договорі.

16.07.2021 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0886-21#Text наказ Мінекономіки від 05.05.2021 р. № 913-21], яким, зокрема, затверджено типові форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу.

15 березня 2023 року Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів представив результати аналізу практики застосування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1213-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 4 лютого 2021 року № 1213-IX].

Впродовж грудня 2022 року - січня 2023 року, за сприяння Програми USAID «РАДА: наступне покоління» та Вестмінстерської фундації за демократію Комітет здійснив широке опитування практики застосування положень цього Закону українськими працівниками та роботодавцями. Цей закон широко обговорюється не лише в Україні, але і за кордоном. За даними соціологічних досліджень агенцій з працевлаштування близько 32% українців працюють дистанційно, віддаючи перевагу гнучкому графіку виконання завдань, економії часу, проведеного в дорозі на роботу, балансу між роботою та особистим життям. Проведений Комітетом аналіз практики застосування Закону свідчить, що ефективність роботи найманих працівників в дистанційному форматі не знизилася, а подекуди є вищою, аніж в період їх довоєнної роботи в офісі. Переважна більшість прихильників дистанційного формату працюють за повну ставку. Найбільш часто застосовували дистанційну зайнятість підприємства у сфері зв’язку, надавачі ветеринарних послуг, підприємства роздрібної торгівлі, наукових досліджень та розробок, фінансової діяльності.
[[Категорія:Трудове право]]

Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі

2025-04-14T09:02:49Z

Alona.lutsyk: /* Вартість */

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] (СК України)
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування»]

== Фактичні шлюбні відносини ==

'''Фактичні шлюбні відносини''' (''цивільний шлюб'') — це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та при цьому не є одруженими.

'''Ознаки «фактичного шлюбу»'''
* особи проживають на одній території
* особи ведуть спільне господарство
* особи не реєструють свої відносини в органах державної влади

'''Спільна сумісна власність''' - спільна власність двох чи більше осіб, у яких завідомо не визначені частки кожної з них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1996 частина перша статті 368 ЦК України]).

== Правовий статус майна, набутого за час спільного проживання ==

Відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n375 статті 74 СК України], якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже для застосування до майнових відносин осіб, які перебувають у фактичному шлюбі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n375 статті 74 СК України], ці стосунки мають мати такі ознаки:

* відбуваються між чоловіком та жінкою;
* ці чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі;
* між ними склалися усталені відносини характерні для подружжя.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n62 глави 8 СК України].

Фактично подружжя вправі закріпити режим майна, набутого під час спільного проживання, порядок користування роздільним майном жінки та чоловіка, правила, що стосуються витрат на утримання майна.

== Поділ майна осіб, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі ==

'''Чоловік і жінка мають право поділити майно:'''
# за взаємною згодою;
# шляхом укладення нотаріально посвідченого договору;
# шляхом звернення до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ такого майна.

Вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з’ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім’єю; спільний побут; взаємні права та обов’язки (статті 3, 74 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n375 Стаття 74 СК України] не обмежує і не встановлює часу спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу для поділу спільно набутого майна - вони повинні довести суду початок і кінець такого проживання і набуття в цей період спірного майна.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07#o4 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], при застосуванні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n375 статті 74 СК України], що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності осіб що проживали в цивільному шлюбі, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

== Порядок звернення до суду ==

При зверненні до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю та позовом про поділ майна слід зважати на одну з головних обставин - особи, які перебувають у цивільному шлюбі, не можуть одночасно перебувати в будь-якому іншому шлюбі.

Заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в порядку окремого провадження подається до суду за місцем проживання заявника. Предметом доказування в заяві має бути:

# спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю;
# термін спільного проживання не менше п’яти років;
# мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна);
# відсутність спору.

Позовна заява про поділ майна, набутого за час спільного проживання, пред’являється в суд за місцем проживання відповідача, а у разі, якщо спір виник з приводу нерухомого майна – за місцем знаходження майна або основної його частини.
=== Вартість ===
Розмір судового збору за подання заяви в порядку окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір судового збору за подання позовної заяви становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 підпункт 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»]).

== Спадкування в цивільному шлюбі ==

Проживання однією сім’єю жінки й чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу (пункт 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування»]).

'''Особу, яка проживала з померлим однією сім’єю, законодавцем віднесено до четвертої черги спадкоємців за законом.''' Щоб потрапити до четвертої черги спадкування, обов’язковим є проживання із спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини. За таких умов, отримати спадщину, перебуваючи в четвертій черзі, можна лише за умови відсутності спадкоємців попередніх черг (тобто за відсутності у померлого дітей, батьків, братів, сестер, баби, діда, дядька, тітки).

Спадщину можна отримати також якщо на користь особи, яка проживала з померлим однією сім’єю був залишений заповіт або якщо вона знаходилась на утриманні померлого.

[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Порядок надання щорічних відпусток

2025-04-01T11:34:11Z

Alona.lutsyk: /* Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230 "Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231 "Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
* У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
* У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
* Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
*У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. .
|}
== Право на щорічні відпустки ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Згідно з статтею 6 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.

Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято постанову № 346, якою затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF#n3 Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам].

Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
|}
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
''Докладніше:'' [[Щорічні та додаткові відпустки]]
== Загальні правила надання щорічних відпусток ==
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 10 Закону] щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
* жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* особам з інвалідністю;
* особам віком до вісімнадцяти років;
* чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
* особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
* сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
* працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
* працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF#Text Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав] встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], є грубим порушенням законодавства про працю, за що такий роботодавець може бути притягнений до [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|відповідальності згідно із законодавством]].
|}
== Черговість надання щорічних відпусток ==
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 частина десята статті 10 Закону).]

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 10 Закону] щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
* особам віком до вісімнадцяти років;
* особам з інвалідністю;
* жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
* дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
* ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
* ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
*працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Бажання вищезазначених категорій працівників щодо вибору часу відпустки повинні бути враховані працедавцем не лише під час складання графіка відпусток, а й після його затвердження. Тобто навіть якщо відпустка була запланована у графіку відпусток чітко відповідно до побажань таких працівників, вони мають право змінити своє рішення і піти у відпустку в інший час.
|}
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
== Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 9 Закону] передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
* час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* час, коли працівник перебував у [[Щорічні та додаткові відпустки|відпустці без збереження заробітної плати]], за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162]);
* час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
* час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
*інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
* час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
* час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
* час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
== Оформлення відпустки ==
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Надання щорічних відпусток оформлюється наказом. Типова форма наказу (розпорядження) затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
== Перенесення щорічної відпустки ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
* порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 10 Закону]);
* несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n234 статті 21 Закону]).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
* тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
* виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
* настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
* збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням;
* встановлення згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.
|}
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12]).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки ==
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Можливість поділу щорічної відпустки на частини - право, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника. Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
|}
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n145 стаття 12 Закону]).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 статті 60 Закону України "Про державну службу"] для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230].

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231].
== Оплата щорічної відпустки ==
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF встановлюється Кабінетом Міністрів України].

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
* призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
* переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
* відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
* змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
* нез'явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
* поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* направленням на навчання;
* виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
== Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки ==
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

'''Зверніть увагу!''' Працівникам, призваним на:

* ''строкову військову службу,''
* ''військову службу за призовом осіб офіцерського складу,''
* ''військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,''
* ''військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом'' - '''''за їхнім бажанням та на підставі заяви''''' виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки за відпустки, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки»], в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статті 19 цього Закону].

До таких відпусток належать:
* щорічна основна відпустка;
* щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
* додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям.

''Докладніше:'' [[Компенсація за невикористану відпустку]]
== Див. також ==
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Порядок надання військовослужбовцям відпусток, а також відкликання з них, у тому числі в особливий період]]
* [[Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці]]
* [[Відпустка на період карантину]]
[[Категорія:Відпустка]]

Порядок надання щорічних відпусток

2025-04-01T11:29:50Z

Alona.lutsyk: /* Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230 "Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231 "Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
* У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
* У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
* Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
*У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. .
|}
== Право на щорічні відпустки ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Згідно з статтею 6 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.

Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято постанову № 346, якою затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF#n3 Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам].

Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
|}
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
''Докладніше:'' [[Щорічні та додаткові відпустки]]
== Загальні правила надання щорічних відпусток ==
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 10 Закону] щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
* жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* особам з інвалідністю;
* особам віком до вісімнадцяти років;
* чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
* особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
* сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
* працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
* працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF#Text Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав] встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], є грубим порушенням законодавства про працю, за що такий роботодавець може бути притягнений до [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|відповідальності згідно із законодавством]].
|}
== Черговість надання щорічних відпусток ==
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 частина десята статті 10 Закону).]

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 10 Закону] щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
* особам віком до вісімнадцяти років;
* особам з інвалідністю;
* жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
* дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
* ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
* ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
*працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Бажання вищезазначених категорій працівників щодо вибору часу відпустки повинні бути враховані працедавцем не лише під час складання графіка відпусток, а й після його затвердження. Тобто навіть якщо відпустка була запланована у графіку відпусток чітко відповідно до побажань таких працівників, вони мають право змінити своє рішення і піти у відпустку в інший час.
|}
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
== Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 9 Закону] передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
* час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* час, коли працівник перебував у [[Щорічні та додаткові відпустки|відпустці без збереження заробітної плати]], за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162]);
* час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
* час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
*інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
* час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
* час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
* час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
== Оформлення відпустки ==
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Надання щорічних відпусток оформлюється наказом. Типова форма наказу (розпорядження) затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
== Перенесення щорічної відпустки ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
* порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 10 Закону]);
* несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n234 статті 21 Закону]).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
* тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
* виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
* настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
* збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням;
* встановлення згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.
|}
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12]).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки ==
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Можливість поділу щорічної відпустки на частини - право, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника. Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
|}
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n145 стаття 12 Закону]).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 статті 60 Закону України "Про державну службу"] для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230].

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231].
== Оплата щорічної відпустки ==
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF встановлюється Кабінетом Міністрів України].

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
* призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
* переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
* відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
* змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
* нез'явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
* поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* направленням на навчання;
* виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
== Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки ==
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

'''Зверніть увагу!''' Працівникам, призваним на:

* ''строкову військову службу,''
* ''військову службу за призовом осіб офіцерського складу,''
* ''військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,''
* ''військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом'' - '''''за їхнім бажанням та на підставі заяви''''' виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки відпустки, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки»], в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статті 19 цього Закону].

До таких відпусток належать:
* щорічна основна відпустка;
* щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
* додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям.

''Докладніше:'' [[Компенсація за невикористану відпустку]]
== Див. також ==
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Порядок надання військовослужбовцям відпусток, а також відкликання з них, у тому числі в особливий період]]
* [[Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці]]
* [[Відпустка на період карантину]]
[[Категорія:Відпустка]]

Порядок надання щорічних відпусток

2025-04-01T11:16:45Z

Alona.lutsyk: /* Перенесення щорічної відпустки */ Зміни в законодавстві:Частину другу статті 11 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2010-IX від 26.01.2022

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230 "Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231 "Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
* У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
* У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
* Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
*У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. .
|}
== Право на щорічні відпустки ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Згідно з статтею 6 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.

Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято постанову № 346, якою затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF#n3 Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам].

Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
|}
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
''Докладніше:'' [[Щорічні та додаткові відпустки]]
== Загальні правила надання щорічних відпусток ==
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 10 Закону] щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
* жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* особам з інвалідністю;
* особам віком до вісімнадцяти років;
* чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
* особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
* сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
* працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
* працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF#Text Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав] встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], є грубим порушенням законодавства про працю, за що такий роботодавець може бути притягнений до [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|відповідальності згідно із законодавством]].
|}
== Черговість надання щорічних відпусток ==
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 частина десята статті 10 Закону).]

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 10 Закону] щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
* особам віком до вісімнадцяти років;
* особам з інвалідністю;
* жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
* дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
* ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
* ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
*працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Бажання вищезазначених категорій працівників щодо вибору часу відпустки повинні бути враховані працедавцем не лише під час складання графіка відпусток, а й після його затвердження. Тобто навіть якщо відпустка була запланована у графіку відпусток чітко відповідно до побажань таких працівників, вони мають право змінити своє рішення і піти у відпустку в інший час.
|}
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
== Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 9 Закону] передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
* час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* час, коли працівник перебував у [[Щорічні та додаткові відпустки|відпустці без збереження заробітної плати]], за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162]);
* час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
* час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
*інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
* час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
* час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
* час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
== Оформлення відпустки ==
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Надання щорічних відпусток оформлюється наказом. Типова форма наказу (розпорядження) затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
== Перенесення щорічної відпустки ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
* порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 10 Закону]);
* несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n234 статті 21 Закону]).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
* тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
* виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
* настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
* збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням;
* встановлення згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.
|}
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12]).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки ==
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Можливість поділу щорічної відпустки на частини - право, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника. Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
|}
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n145 стаття 12 Закону]).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 статті 60 Закону України "Про державну службу"] для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230].

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231].
== Оплата щорічної відпустки ==
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF встановлюється Кабінетом Міністрів України].

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
* призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
* переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
* відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
* змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
* нез'явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
* поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* направленням на навчання;
* виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
== Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки ==
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

'''Зверніть увагу!''' Працівникам, призваним на:

* ''строкову військову службу,''
* ''військову службу за призовом осіб офіцерського складу,''
* ''військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,''
* ''військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом'' - '''''за їхнім бажанням та на підставі заяви''''' виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки відпустки, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки»], в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статті 19 цього Закону].

До таких відпусток належать:
* щорічна основна відпустка;
* щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
* додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям.

''Докладніше:'' [[Компенсація за невикористану відпустку]]
== Див. також ==
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Порядок надання військовослужбовцям відпусток, а також відкликання з них, у тому числі в особливий період]]
* [[Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці]]
* [[Відпустка на період карантину]]
[[Категорія:Відпустка]]

Порядок надання щорічних відпусток

2025-04-01T11:14:55Z

Alona.lutsyk: /* Перенесення щорічної відпустки */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230 "Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231 "Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
* У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
* У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
* Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
*У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. .
|}
== Право на щорічні відпустки ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Згідно з статтею 6 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.

Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято постанову № 346, якою затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF#n3 Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам].

Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
|}
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
''Докладніше:'' [[Щорічні та додаткові відпустки]]
== Загальні правила надання щорічних відпусток ==
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 10 Закону] щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
* жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* особам з інвалідністю;
* особам віком до вісімнадцяти років;
* чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
* особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
* сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
* працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
* працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF#Text Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав] встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], є грубим порушенням законодавства про працю, за що такий роботодавець може бути притягнений до [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|відповідальності згідно із законодавством]].
|}
== Черговість надання щорічних відпусток ==
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 частина десята статті 10 Закону).]

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 10 Закону] щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
* особам віком до вісімнадцяти років;
* особам з інвалідністю;
* жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
* дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
* ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
* ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
*працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Бажання вищезазначених категорій працівників щодо вибору часу відпустки повинні бути враховані працедавцем не лише під час складання графіка відпусток, а й після його затвердження. Тобто навіть якщо відпустка була запланована у графіку відпусток чітко відповідно до побажань таких працівників, вони мають право змінити своє рішення і піти у відпустку в інший час.
|}
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
== Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 9 Закону] передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
* час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* час, коли працівник перебував у [[Щорічні та додаткові відпустки|відпустці без збереження заробітної плати]], за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162]);
* час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
* час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
*інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
* час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
* час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
* час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
== Оформлення відпустки ==
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Надання щорічних відпусток оформлюється наказом. Типова форма наказу (розпорядження) затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
== Перенесення щорічної відпустки ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
* порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 10 Закону]);
* несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n234 статті 21 Закону]).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
* тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
* виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
* настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
* збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.
|}
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12]).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки ==
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Можливість поділу щорічної відпустки на частини - право, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника. Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
|}
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n145 стаття 12 Закону]).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 статті 60 Закону України "Про державну службу"] для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230].

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231].
== Оплата щорічної відпустки ==
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF встановлюється Кабінетом Міністрів України].

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
* призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
* переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
* відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
* змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
* нез'явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
* поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* направленням на навчання;
* виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
== Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки ==
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

'''Зверніть увагу!''' Працівникам, призваним на:

* ''строкову військову службу,''
* ''військову службу за призовом осіб офіцерського складу,''
* ''військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,''
* ''військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом'' - '''''за їхнім бажанням та на підставі заяви''''' виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки відпустки, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки»], в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статті 19 цього Закону].

До таких відпусток належать:
* щорічна основна відпустка;
* щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
* додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям.

''Докладніше:'' [[Компенсація за невикористану відпустку]]
== Див. також ==
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Порядок надання військовослужбовцям відпусток, а також відкликання з них, у тому числі в особливий період]]
* [[Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці]]
* [[Відпустка на період карантину]]
[[Категорія:Відпустка]]

Порядок надання щорічних відпусток

2025-04-01T09:39:51Z

Alona.lutsyk: /* Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230 "Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231 "Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
* У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
* У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
* Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
*У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. .
|}
== Право на щорічні відпустки ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Згідно з статтею 6 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.

Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято постанову № 346, якою затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF#n3 Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам].

Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
|}
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
''Докладніше:'' [[Щорічні та додаткові відпустки]]
== Загальні правила надання щорічних відпусток ==
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 10 Закону] щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
* жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* особам з інвалідністю;
* особам віком до вісімнадцяти років;
* чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
* особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
* сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
* працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
* працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF#Text Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав] встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], є грубим порушенням законодавства про працю, за що такий роботодавець може бути притягнений до [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|відповідальності згідно із законодавством]].
|}
== Черговість надання щорічних відпусток ==
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 частина десята статті 10 Закону).]

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 10 Закону] щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
* особам віком до вісімнадцяти років;
* особам з інвалідністю;
* жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
* дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
* ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
* ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
*працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Бажання вищезазначених категорій працівників щодо вибору часу відпустки повинні бути враховані працедавцем не лише під час складання графіка відпусток, а й після його затвердження. Тобто навіть якщо відпустка була запланована у графіку відпусток чітко відповідно до побажань таких працівників, вони мають право змінити своє рішення і піти у відпустку в інший час.
|}
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
== Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 9 Закону] передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
* час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* час, коли працівник перебував у [[Щорічні та додаткові відпустки|відпустці без збереження заробітної плати]], за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162]);
* час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
* час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
*інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
* час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
* час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
* час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
== Оформлення відпустки ==
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Надання щорічних відпусток оформлюється наказом. Типова форма наказу (розпорядження) затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
== Перенесення щорічної відпустки ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
* порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 10 Закону]);
* несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n234 статті 21 Закону]).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
* тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
* виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
* настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
* збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.
|}
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12]).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки ==
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Можливість поділу щорічної відпустки на частини - право, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника. Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
|}
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n145 стаття 12 Закону]).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 статті 60 Закону України "Про державну службу"] для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230].

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231].
== Оплата щорічної відпустки ==
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF встановлюється Кабінетом Міністрів України].

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
* призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
* переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
* відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
* змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
* нез'явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
* поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* направленням на навчання;
* виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
== Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки ==
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

'''Зверніть увагу!''' Працівникам, призваним на:

* ''строкову військову службу,''
* ''військову службу за призовом осіб офіцерського складу,''
* ''військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,''
* ''військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом'' - '''''за їхнім бажанням та на підставі заяви''''' виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки відпустки, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки»], в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статті 19 цього Закону].

До таких відпусток належать:
* щорічна основна відпустка;
* щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
* додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям.

''Докладніше:'' [[Компенсація за невикористану відпустку]]
== Див. також ==
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Порядок надання військовослужбовцям відпусток, а також відкликання з них, у тому числі в особливий період]]
* [[Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці]]
* [[Відпустка на період карантину]]
[[Категорія:Відпустка]]

Порядок надання щорічних відпусток

2025-04-01T08:23:49Z

Alona.lutsyk: Пункт 8 частини сьомої статті 10 виключено на підставі Закону № 2352-IX від 01.07.2022}

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закон України "Про державну службу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230 "Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231 "Про затвердження Порядку відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
* У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
* У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
* Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.
*У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про відпустки"]. .
|}
== Право на щорічні відпустки ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Згідно з статтею 6 Закону України "Про відпустки"] (далі - Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.

Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято постанову № 346, якою затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-97-%D0%BF#n3 Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам].

Поряд із щорічною основною відпусткою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон] передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
* додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
* додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
|}
Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. 
''Докладніше:'' [[Щорічні та додаткові відпустки]]
== Загальні правила надання щорічних відпусток ==
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 10 Закону] щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
* жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* особам з інвалідністю;
* особам віком до вісімнадцяти років;
* чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
* особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
* сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
* працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
* працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1290-97-%D0%BF#Text Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав] встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Ненадання роботодавцем найманим працівникам щорічних відпусток повної тривалості у строки, визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Законом України "Про відпустки"] і [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], є грубим порушенням законодавства про працю, за що такий роботодавець може бути притягнений до [[Відповідальність за порушення трудового законодавства|відповідальності згідно із законодавством]].
|}
== Черговість надання щорічних відпусток ==
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87 частина десята статті 10 Закону).]

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтею 10 Закону] щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:
* особам віком до вісімнадцяти років;
* особам з інвалідністю;
* жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
* жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
* одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
* дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
* ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
* ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
* батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
*працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
* в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Бажання вищезазначених категорій працівників щодо вибору часу відпустки повинні бути враховані працедавцем не лише під час складання графіка відпусток, а й після його затвердження. Тобто навіть якщо відпустка була запланована у графіку відпусток чітко відповідно до побажань таких працівників, вони мають право змінити своє рішення і піти у відпустку в інший час.
|}
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
== Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Статтею 9 Закону] передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
* час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
* час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
* час, коли працівник перебував у [[Щорічні та додаткові відпустки|відпустці без збереження заробітної плати]], за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2018-%D0%BF#n9 постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162]);
* час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти;
* час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
*інші періоди роботи, передбачені законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
* час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
* час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
* час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
== Оформлення відпустки ==
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Надання щорічних відпусток оформлюється наказом. Типова форма наказу (розпорядження) затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08 наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці"]
== Перенесення щорічної відпустки ==
Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
* порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну - [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 10 Закону]);
* несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n234 статті 21 Закону]).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
* тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
* виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
* настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
* збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Якщо працівнику видано листок непрацездатності до початку відпустки, то її початок має бути перенесено на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до листка непрацездатності хворів.
|}
При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0030739-12#Text лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12]).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
== Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки ==
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. 
{|
|-
| style="border-right:hidden; background:#F0FFF0; width: 8%;" | [[File:Знак_оклику.png|link=|centre|64px]] || style="background:#F0FFF0;" | Можливість поділу щорічної відпустки на частини - право, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини на бажання працівника. Оскільки остаточне рішення про надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.
|}
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n145 стаття 12 Закону]).

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 статті 60 Закону України "Про державну службу"] для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/230-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230].

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231-2016-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231].
== Оплата щорічної відпустки ==
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF встановлюється Кабінетом Міністрів України].

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:
* призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
* переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
* відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
* змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
* виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
* нез'явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
* поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
* направленням на навчання;
* виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.
== Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки ==
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

'''Зверніть увагу!''' Працівникам, призваним на:

* ''строкову військову службу,''
* ''військову службу за призовом осіб офіцерського складу,''
* ''військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,''
* ''військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом'' - '''''за їхнім бажанням та на підставі заяви''''' виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 КЗпП України]).

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки відпустки, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки»], в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n214 статті 19 цього Закону].

До таких відпусток належать:
* щорічна основна відпустка;
* щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
* щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
* інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
* додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям.

''Докладніше:'' [[Компенсація за невикористану відпустку]]
== Див. також ==
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною]]
* [[Порядок надання військовослужбовцям відпусток, а також відкликання з них, у тому числі в особливий період]]
* [[Оформлення листка непрацездатності (лікарняного) під час перебування у відпустці]]
* [[Відпустка на період карантину]]
[[Категорія:Відпустка]]

Звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності

2025-03-13T06:54:27Z

Alona.lutsyk: /* Право на оскарження рішення роботодавця */

Звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності

2025-03-13T06:46:33Z

Alona.lutsyk: /* Умови та порядок звільнення */

Процедура здійснення контролю у сфері містобудівної діяльності

2025-03-12T09:48:10Z

Alona.lutsyk: /* Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/208/94-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0%BF Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-95-%D0%BF Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244]

== Загальні положення ==
Програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є ''обов’язковими для виконання всіма суб’єктами містобудування.''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 чч.1-3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»] державний архітектурно-будівельний контроль – сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-95-%D0%BF порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.]

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є ''Державна інспекція архітектури та містобудування України. ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи''.

Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n49 2 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»] передбачено, що суб’єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n64 Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»] передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n634 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»] '''державний архітектурно-будівельний контроль''' - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники.

Обов`язок допускати посадових осіб ДІАМ України для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю покладається саме на суб`єктів містобудівної діяльності.

Саме суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів, несуть відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт.

== Суб'єкти містобудування ==
Суб’єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n49 ч.2 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»]).

Суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право:

* вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства;
* перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень;
* бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;
* за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю;
* подавати в письмовій формі, зокрема через електронний кабінет, свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0%BF#Text (п.13 Порядку 553)]

Суб’єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов’язаний:

* допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;
* одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу;
* виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
* надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали, зокрема через електронний кабінет, з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0%BF#Text (п.14 Порядку 553)]

== Державний архітектурно-будівельний контроль ==
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0%BF#Text абзацом 11 пункту 7 Порядку №553] під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов’язана пред’явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0%BF#n11 Пунктом 9 Порядку №553] передбачено що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю фіксування процесу проведення перевірки здійснюється з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.
Наведена норма кореспондує з правом суб’єкта містобудування, щодо якого здійснюються заходи державного архітектурно-будівельного контролю, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (пункт 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0%BF Порядку №553]). Законодавством регламентовано чіткий і послідовний порядок проведення уповноваженими особами органів архітектурно-будівельного контролю перевірки за дотриманням суб’єктами містобудівної діяльності законодавчих вимог при здійсненні будівельних робіт.

====== '''Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право:''' ======
1) безперешкодного доступу до місць будівництва об’єктів та до об’єктів, що підлягають обов’язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов’язкові для виконання приписи щодо:

* усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил;

* зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

'''Важливо!''' Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об’єктів, вимогам норм і правил згідно із законодавством;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати у суб’єктів містобудування інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов’язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.

''Посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю забороняється вимагати інформацію та документи, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.''

'''12. Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані:'''

# у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством;
# дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та фізичними особами;
# ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема за допомогою електронного кабінету, у строки, передбачені законодавством;
# за письмовим зверненням суб'єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю, зокрема за допомогою електронного кабінету;
# надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб’єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв’язку, зокрема електронного кабінету, або вручати особисто під розписку керівнику суб’єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку;
# розміщувати на офіційному веб-сайті органу державного архітектурно-будівельного контролю інформацію про проведення позапланової перевірки в день її початку.

У разі відмови суб’єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб’єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб’єкта містобудування, під час перевірки складається відповідний акт.

'''ВАЖЛИВО!''' Посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю забороняється вимагати інформацію та документи, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.

За результатами проведення державного архітектурно-будівельного контролю складаються, зокрема, акт перевірки та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (у разі виявлення порушень вимог чинного законодавства).

== Підставами для проведення позапланової перевірки є: ==
* подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
* необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
* виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
* перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
* вимога Дпро проведення перевірки;
* звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;
* вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0%BF п.п. 11, 13, 14 Порядку] посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом, видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0%BF (п.17 Порядку)].

== Штрафи за правопорушення ==
Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/208/94-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»] визначає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-95-%D0%BF Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244].

== Протокол про правопорушення ==
Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності має бути складений посадовою особою з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-95-%D0%BF Порядку № 244.]
Зокрема, в протокол про правопорушення у сфері містобудівної зазначаються:
* дата і місце його складення;
* посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
* відомості про суб’єкта містобудування, який притягається до відповідальності;
* місце вчинення і суть правопорушення;
* нормативно-правовий акт, нормативний документ (акт), вимоги якого порушено;
* положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення;
* прізвища, адреси свідків (у разі наявності);
* пояснення суб’єкта містобудування, який притягається до відповідальності;
* інші відомості, що мають значення для вирішення справи.
Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб’єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності).
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]