2020-04-15T13:19:45Z

Admin:

== Нормативна база ==
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України «Про інформацію»]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-97 Рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 року № 5-зп]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12?nreg=v002p710-12&find=1&text=%F2%E0%BA%EC%ED%E8%F6&x=0&y=0 Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012]

== Регламентація діяльності колекторських компаній ==
<big>'''Діяльність колекторів не врегульована жодним спеціальним законодавчим актом.'''</big>
Разом з тим, вона прямо не заборонена законом.Тому, визначаючи основні вимоги до цієї діяльності необхідно, перш за все, виходити з положень чинного законодавства. Так, '''підставою для виконання колекторською організацією своїх функцій''' може слугувати '''договір''', що укладається між нею та кредитором. Використовуються такі види договорів:
* [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oldid=1628 доручення] (ст. 1000 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (далі -ЦК України);
* [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D1%83_%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96&oldid=3586 відступлення права вимоги] (ст. 512 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]);
* [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D1%83&oldid=3584 факторингу] (ст. 1077 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
В будь-якому разі у боржника '''є право вимагати номер договору''', дату його оформлення, дані первинного кредитора і тип договору між кредитором та колекторами (факторинг, доручення тощо). А також є право вимагати для ознайомлення завірені копії цих документів. '''Адже, згідно з ч.2 ст. 517 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]''' '''боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні'''.

== Особливості нарахування процентів ==
Варто звернути увагу, що у випадку відмови колишнього кредитора прийняти належне зобов’язання за договором і до моменту одержання всіх документів, які підтверджують повноваження нового кредитора, виникає прострочення кредитора, при якому '''нарахування процентів за договором припиняється''' (ст. 613 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
== Право на приватність ==
Потрібно згадати про ще один важливий момент. Банк чи інша організація, яка передає борги, передаючи інформацію про позичальника, має враховувати положення ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»], де вказано, що '''інформація щодо діяльності й фінансового стану клієнта''', яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, '''є банківською таємницею''', <big>'''розголошення якої заборонене'''</big>, хоча й '''допускається лише у виняткових випадках''', передбачених законом.<br />
Водночас у ч. 3 ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] якраз йдеться про те, що б<big>анк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта</big>, за умови, '''що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку''', яку він здійснює відповідно до статті 47 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»].<br />
Але '''не варто забувати''' про інші нормативні документи, '''які регулюють передання персональних даних''' про фізичну особу. Насамперед, згідно зі ст. 32 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], '''не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації''' про особу без її згоди, '''крім випадків, визначених законом,''' і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційний Суд України у своєму [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12?nreg=v002p710-12&find=1&text=%F2%E0%BA%EC%ED%E8%F6&x=0&y=0 рішенні від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012] зазначив, що '''лише фізична особа''', якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації '''має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави й органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її в таємниці.'''
До <big>конфіденційної інформації про фізичну особу належать</big>, зокрема дані про:
* національність;
* освіту;
* сімейний стан;
* релігійні переконання;
* стан здоров’я;
* адреса, дата й місце народження''' (ч. 2 ст. 11 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закону України «Про інформацію»]).<br />'''
Водночас Конституційний Суд України відніс '''до конфіденційної інформації про фізичну особу''', '''крім вищезгаданої''', ще й '''відомості про її майновий стан й інші персональні дані''' ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-97 рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 року № 5-зп]). '''Отже, інформація, яку фізична особа надає банку, є конфіденційною.'''
Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч. 2 ст. 21 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закону України «Про інформацію»]).

== Позасудовий порядок вирішення питання ==
<big>'''Будь-який збір інформації про фізичну особу без її згоди є незаконним.'''</big> У разі порушення своїх прав така фізична особа '''може звернутися зі скаргою''' на незаконні дії, пов'язані зі збором, зберіганням і обробкою його персональних даних '''<big>до спеціально уповноваженого органу державної влади з питань захисту персональних даних або до суду.</big>'''
Нерідко '''дії представників колекторських компаній виходять за рамки правового поля''' настільки, що містять в собі ознаки складу злочинів, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України](далі- КК України), а саме: ст. 182 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] – «Порушення недоторканності приватного життя»; ст. 189 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] – «Вимагання»; ст. 355 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - «Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань»
'''<big>Якщо фізична особа постраждала від таких дій з боку колекторів, їй потрібно звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до поліції.</big>'''

== Ознаки складу злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України: ==
'''Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя'''

1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -

караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, -

караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Публічне, у тому числі через засоби масової інформації, журналістів, громадські об’єднання, професійні спілки, повідомлення особою інформації про вчинення кримінального або іншого правопорушення, здійснене з дотриманням вимог закону, не є діями, передбаченими цією статтею, і не тягне за собою кримінальну відповідальність.

'''Стаття 189. Вимагання'''

1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

'''Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань'''

1. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

== Строки позовної давності ==
Слід зазначити, що термін позовної давності ('''3 роки за основним зобов'язанням і 1 рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)''', якщо '''інше не встановлено умовами договору''') починає спливати <big>з моменту настання терміну виконання зобов'язання або виникнення у кредитора права пред'явити вимогу про його виконання</big>. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.<br />'''<big>Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).</big>'''
== Судовий порядок вирішення питання ==
<big>Колектори не мають права примусово стягувати заборгованості</big>.''' Водночас '''вони мають право звернутися до суду з метою стягнення переуступленого їм боргу і у випадку позитивного рішення суду звертатися до виконавчої служби для стягнення заборгованості'''.'''
Слід зазначити, що <big>колектори вкрай рідко вдаються до судового порядку стягнення заборгованості</big>. Відбувається це з ряду причин: <big>небажання нести додаткові часові та грошові витрати, відсутність доказової бази, безпідставність висунутих до боржника вимог, безперспективність примусового стягнення боргу в порядку виконавчого провадження тощо.</big><br />
'''За умови надання всіх необхідних документів боржник сам може звернутися до суду щодо умов договору''', зокрема <big>вимагати детальну виписку, вимагати обґрунтування заборгованості</big> (оскільки колектори зазвичай багатьох цих речей не мають, то їм буде непросто довести свою правоту). Крім того, можна б<big>удувати свою правову позицію на тому, що цей договір нерозривно пов’язані з особами, які його уклали, а відповідно не можна було передавати борги по цьому договору.</big>

== Зміни у законодавстві щодо колекторської діяльності ==
На даний час розглядається Закон України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/380-20 "'''Про захист прав та законних інтересів боржників при здійсненні''' '''колекторської діяльності''']'''"''' який визначає загальні організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері здійснення колекторської діяльності .

[[Категорія:Банківське право‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Визнання договору купівлі- продажу недійсним

2020-04-01T09:15:29Z

Admin: гіперпосилання

== Нормативно-правова база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]

== Договір купівлі-продажу ==
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] '''предметом''' договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, майнові права, право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Договір купівлі-продажу <big>земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна</big> укладається у '''письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню''', крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

== Недійсність договору купівлі-продажу ==
<u>'''Підставою'''</u> недійсності правочину, а саме договору купівлі-продажу, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу Україн]и, а саме:
* Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
* Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
* Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
* Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
* Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
''Звертаємо увагу, що серед підстав не названо ч. 4 ст. 203 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу Україн], яка містить вимогу відповідності правочину формі, установленій для нього законом. Отже, недодержання форми правочину не означає автоматичного визнання його недійсним. Водночас правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.''

<big>Недійсним є правочин</big>, якщо його недійсність встановлена законом '''(нікчемний правочин)'''. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин '''може бути визнаний судом недійсним''' (оспорюваний правочин).

'''До оспорюваних правочинів''' належать такі:
* учинені без відповідного дозволу (ліцензії);
* учинені під впливом помилки;
* фіктивний правочин, тобто правочин, учинений без наміру створити правові наслідки, які передбачалися ним;
* удаваний правочин, тобто правочин, який учинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, і деякі інші.

== Куди звернутись ==
Для визнання договору купівлі-продажу недійсним необхідно звернутись до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

== Вартість ==
У справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] за подання позовної заяви немайнового характеру '''юридичною особою або фізичною особою - підприємцем''' сплачується '''1 розмір прожиткового''' мінімуму для працездатних осіб, '''фізичною особою''' - '''0,4 розміру прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70144484# Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року] залишено апеляційну скаргу, якою позовні вимоги задоволені частково. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири у частині покупця, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, переведено право покупця за цим договором на Позивача.

[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77066568 Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 травня 2018 року] встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від, укладений між приватним підприємством та фізичною особою є нікчемним правочином.

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія: Договір купівлі- продажу‎]]

Визнання договору купівлі- продажу недійсним

2020-03-31T16:59:33Z

Admin: Створена сторінка: == Нормативно-правова база == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] [https://zakon....

== Нормативно-правова база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]

== Договір купівлі-продажу ==
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до стаття 656 Цивільного кодексу України '''предметом''' договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, майнові права, право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Договір купівлі-продажу <big>земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна</big> укладається у '''письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню''', крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

== Недійсність договору купівлі-продажу ==
<u>'''Підставою'''</u> недійсності правочину, а саме договору купівлі-продажу, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме:
* Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
* Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
* Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
* Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
* Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
''Звертаємо увагу, що серед підстав не названо ч. 4 ст. 203 ЦК, яка містить вимогу відповідності правочину формі, установленій для нього законом. Отже, недодержання форми правочину не означає автоматичного визнання його недійсним. Водночас правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.''

<big>Недійсним є правочин</big>, якщо його недійсність встановлена законом '''(нікчемний правочин)'''. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин '''може бути визнаний судом недійсним''' (оспорюваний правочин).

'''До оспорюваних правочинів''' належать такі:
* учинені без відповідного дозволу (ліцензії);
* учинені під впливом помилки;
* фіктивний правочин, тобто правочин, учинений без наміру створити правові наслідки, які передбачалися ним;
* удаваний правочин, тобто правочин, який учинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, і деякі інші.

== Куди звернутись ==
Для визнання договору купівлі-продажу недійсним необхідно звернутись до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

== Вартість ==
У справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви немайнового характеру '''юридичною особою або фізичною особою - підприємцем''' сплачується '''1 розмір прожиткового''' мінімуму для працездатних осіб, '''фізичною особою''' - '''0,4 розміру прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб.

== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70144484# Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року] залишено апеляційну скаргу, якою позовні вимоги задоволені частково. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири у частині покупця, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, переведено право покупця за цим договором на Позивача.

[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77066568 Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 травня 2018 року] встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від, укладений між приватним підприємством та фізичною особою є нікчемним правочином.

Для консультанта

2020-03-22T11:25:02Z

Admin:

__NOTOC__ __NOEDITSECTION__
{| width="100%" cellspacing="3"
| colspan="2" width="100%" |
{|
|<div style="border:1px solid #ccc; background: #fff; border-right:3px solid #ccc; border-bottom:3px solid #ccc; text-align: center; padding:3px; float:left; font-size: smaller; line-height: 1.3; margin-right: 4px;">
<div style="width:100%">{{CURRENTDAYNAME}}</div>
<div style="font-size: x-large; width: 100%;">{{CURRENTDAY}}</div>
<div style="width: 100%;"> {{CURRENTMONTHNAME}}</div>
</div>
{| style="padding-right: 1em; background: #C1FFC1;" |
|
<center>'''Доброго дня, шановні працівники системи надання безоплатної правової допомоги та представники правничої спільноти!'''</center>
Долучайтеся до великої команди консультантів та експертів системи надання безоплатної правової допомоги, які забезпечують функціонування довідково-інформаційній платформі правових консультацій "WikiLegalAid", використовуючи свої знання та досвід, прагнення до саморозвитку та пошуку нових можливостей.
|}
| style="border-left: 1px solid #ccc; padding-left: 1em;" valign="top" |
: '''''Поодинці ми можемо так мало;'''''
: '''''разом ми можемо перевернути гори.'''''
: ''Гелен Келлер''
|}

== Консультант та експерт ==
'''''Консультант платформи "WikiLegalAid"''''' - працівник Координацiйного центру надання правової допомоги, регiонального/мiсцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, представник правничої спільноти, який складає, розмiщує, редагує та пiдтримує актуальному станi правовi консультацiї на платформі "WikiLegalAid". <br>
'''''Експерт платформи "WikiLegalAid"''''' - працівник Координацiйного центру надання правової допомоги, регiонального/мiсцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, представник правничої спільноти, який пройшов навчання та здійснює перевірку, редагування, удосконалення та затвердження, розміщених правових консультацій на платформі "WikiLegalAid", а також складає нові правові консультації.

== Реєстрація на платформі "WikiLegalAid" ==
Для реєстрації на платформі "WikiLegalAid" в якості <span style="color:#CD2626"><u>експерта</u> </span>необхідно заповнити [https://docs.google.com/forms/d/14b2aLSv1ydlUYOSfAVVobvSi-3yrtxB_FgZ4iIYjWtE/edit?ts=5c7796b8 заявку на реєстрацію].

== Робота на платформі "WikiLegalAid" ==
Під час роботи на платформі обов'язково потрібно враховувати інформацію, зазначену в '''[https://drive.google.com/open?id=1eMQh1NTySANwlaNkF5sGk89MZQ_L7gkv Пам'ятці щодо пошуку, складення, розміщення, редагування, затвердження та підтримання в актуальному стані правових консультацій на довідково-інформаційній платформі правових консультацій "WikiLegalAid"]''', що детально роз'яснює яким чином правова консультація розміщується на платформі "WikiLegalAid", а також:
# [https://www.youtube.com/watch?v=0o2uv1idzdY '''відеоурок (як користуватися редактором "Редагувати код")'''];
# відеоурок (як користуватися редактором "Редагувати").<br>
|}

Порядок проведення огляду у кримінальному процесі

2020-03-11T13:16:01Z

Admin: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України]

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування»]'''
== Поняття огляду ==
'''Огляд''' – це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин кримінального правопорушення
== Мета огляду ==
Метою проведення огляду є виявлення та фіксація відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
== Види оглядів ==
Можна виділити такі види оглядів:

'''<big>1) огляд місцевості;</big>'''

'''<big>2) огляд приміщень;</big>'''

'''<big>3) огляд речей;</big>'''

'''<big>4) огляд документів;</big>'''

'''<big>5) огляд трупа;</big>'''

'''<big>6) огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією.</big>'''

'''<big>Комплексною слідчою (розшуковою) дією є огляд житла чи іншого володіння особи</big>'''

Відповідно до частини 2 статті 237 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України] передбачає, що проведення огляду житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

'''''Огляд житла чи іншого володіння особи''''' здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

''Слідчий, прокурор має право до постановлений ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише:''
* - у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ч. 3 ст. 233 КПК України);
* - за добровільною згодою особи, яка ними володіє (ч. 1 ст. 233 КПК України).
Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише '''<big>речей і документів</big>''', які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

'''<big>Комплексною слідчою (розшуковою) дією є також огляд місця події</big>'''

Як визначено законом, у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР ('''ч. 3 ст. 214 КПК''').

'''<big>Огляд трупа</big>'''

У відповідності до закону огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил КПК про огляд житла чи іншого володіння особи.

Закон встановлює, що після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора, незалежно від того, яким уповноваженим органом досудового розслідування здійснюється досудове провадження і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.
=== Проведення огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією ===
Згідно з КПК ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил '''ст. 238 КПК'''. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. Законом передбачено, що у разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.<br />

Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.<br />

Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.
== Підстава для проведення огляду ==
Фактичною підставою для проведення огляду є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети. При наявності достатніх даних, що вказують на необхідність проведення огляду, слідчий чи прокурор приймає рішення про його проведення. Як правило, це рішення ніде спеціально не фіксується. Вимога закону обов'язково отримати вмотивовану ухвалу слідчого судді встановлена, тільки коли необхідно здійснити огляд житла чи іншого володіння особи.

== Порядок проведення огляду ==
Відповідно до вимог закону слідчий або прокурор повинні вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення огляду осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (див. також '''ч. 3 ст. 223 КПК'''). Найчастіше мова йде про власників житла чи іншого володіння особи, речей чи документів, які повинні бути оглянуті в ході огляду. їх присутність під час огляду є гарантією законного та об'єктивного відображення результатів цієї слідчої дії, дотримання правових приписів кримінального процесуального закону.<br />

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.<br />
'''Згідно зі змінами, внесеними до КПК України, необхідна обов’язкова присутність під час огляду житла чи іншого володіння особи адвоката, оскільки якщо під час виконання ухвали про дозвіл на огляд житла чи іншого володіння особи адвоката не було допущено до цієї слідчої (розшукової) дії, отримані докази є неприпустимими. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження.'''<br />
Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.
При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.
При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.<br />

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

== Фіксування результатів огляду ==
До основних способів фіксації огляду належать:
* '''протоколювання;'''
* '''фотографування, відеозапис, кінозйомка, звукозапис;'''
* '''копіювання та моделювання;'''
* '''вимірювання, складання планів і схем;'''
* '''вилучення предмета разом із слідами.'''
<br />
'''Згідно зі змінами, внесеними до статті 107 КПК України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування»] виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Тому проведення огляду житла чи іншого володіння особи також проводиться з обов’язковою фіксацією.'''<br />
Основним способом фіксації результатів огляду є '''складання протоколу'''. Складання протоколу вимагає дотримання ряду певних вимог: протокол повинен бути повним і містити детальний опис окремих слідів та інших обставин злочину; всі виявлені об'єкти, предмети та обставини повинні бути зафіксовані у протоколі огляду точно у такому вигляді, в якому вони знаходилися у момент здійснення огляду та спостерігалися слідчим. Якщо до обстановки вносилися певні зміни, то факти внесення таких змін повинні бути встановлені слідчим, шляхом проведення інших слідчих дій - допитами, експертизами, відтворенням обстановки та обставин події тощо.
Протокол огляду складається з 3-х основних частин: вступної, описової та заключної.<br />

У вступній частині протоколу зазначається: час і місце складання протоколу; посада та прізвища осіб, які проводили огляд та брали участь у його проведенні, прізвища та адреси понятих; підстави для проведення огляду та посилання на відповідні норми КПК України; відмітки про роз'яснення учасникам огляду і понятим їх прав і обов'язків; умови в яких проводився огляд; час початку та закінчення огляду.<br />

Описова частина протоколу має містити відомості щодо послідовності дій під час проведення огляду та отримані в результаті огляду відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи. В протоколі послідовно описуються окремі об'єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини, якщо такі будуть встановлені.
Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вказуються: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випадках, коли названі об'єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фіксації.<br />

Заключна частина протоколу містить відомості щодо вилучених предметів та слідів, умов та методів їх виявлення, фіксації (фото-, кіно-, відеозйомка, дані про чутливість плівки, умови зйомки, параметри зйомки) та вилучення (копіювання на дактоплівку, виготовлення гіпсового зліпку тощо). У цій частини протоколу зазначається про наявність або відсутність зауважень понятих та інших учасників огляду щодо порядку огляду, вилучення слідів та інших предметів, а також інших дій, вчинених слідчим. Протокол підписує слідчий, а також поняті та інші учасники огляду.<br />

До протоколу огляду місця події можуть додаватися плани, схеми місця події, фотознімки, кіно- та відеоплівки.
При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення.
На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням "північ-південь" для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об'єкти.<br />

'''Всі технічні засоби, які використовують для фіксації процесу огляду та його результатів, можна згрупувати таким чином:'''
- фотографічні засоби;
- кінематографічні;
- відеозаписуючі;
- звукозаписуючі;
- вимірювальні;
- моделюючі;
- аналітичні:
- пошукові;
- кібернетичні.
[[Категорія:Слідчі дії]]

Порядок проведення огляду у кримінальному процесі

2020-03-11T13:12:54Z

Admin: /* Фіксування результатів огляду */

== Нормативна база ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України]
== Поняття огляду ==
'''Огляд''' – це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин кримінального правопорушення
== Мета огляду ==
Метою проведення огляду є виявлення та фіксація відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
== Види оглядів ==
Можна виділити такі види оглядів:

'''<big>1) огляд місцевості;</big>'''

'''<big>2) огляд приміщень;</big>'''

'''<big>3) огляд речей;</big>'''

'''<big>4) огляд документів;</big>'''

'''<big>5) огляд трупа;</big>'''

'''<big>6) огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією.</big>'''

'''<big>Комплексною слідчою (розшуковою) дією є огляд житла чи іншого володіння особи</big>'''

Відповідно до частини 2 статті 237 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України] передбачає, що проведення огляду житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

'''''Огляд житла чи іншого володіння особи''''' здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

''Слідчий, прокурор має право до постановлений ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише:''
* - у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ч. 3 ст. 233 КПК України);
* - за добровільною згодою особи, яка ними володіє (ч. 1 ст. 233 КПК України).
Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише '''<big>речей і документів</big>''', які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

'''<big>Комплексною слідчою (розшуковою) дією є також огляд місця події</big>'''

Як визначено законом, у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР ('''ч. 3 ст. 214 КПК''').

'''<big>Огляд трупа</big>'''

У відповідності до закону огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил КПК про огляд житла чи іншого володіння особи.

Закон встановлює, що після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора, незалежно від того, яким уповноваженим органом досудового розслідування здійснюється досудове провадження і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.
=== Проведення огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією ===
Згідно з КПК ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил '''ст. 238 КПК'''. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. Законом передбачено, що у разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.<br />

Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.<br />

Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.
== Підстава для проведення огляду ==
Фактичною підставою для проведення огляду є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети. При наявності достатніх даних, що вказують на необхідність проведення огляду, слідчий чи прокурор приймає рішення про його проведення. Як правило, це рішення ніде спеціально не фіксується. Вимога закону обов'язково отримати вмотивовану ухвалу слідчого судді встановлена, тільки коли необхідно здійснити огляд житла чи іншого володіння особи.

== Порядок проведення огляду ==
Відповідно до вимог закону слідчий або прокурор повинні вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення огляду осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (див. також '''ч. 3 ст. 223 КПК'''). Найчастіше мова йде про власників житла чи іншого володіння особи, речей чи документів, які повинні бути оглянуті в ході огляду. їх присутність під час огляду є гарантією законного та об'єктивного відображення результатів цієї слідчої дії, дотримання правових приписів кримінального процесуального закону.<br />

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.<br />
'''Згідно зі змінами, внесеними до КПК України, необхідна обов’язкова присутність під час огляду житла чи іншого володіння особи адвоката, оскільки якщо під час виконання ухвали про дозвіл на огляд житла чи іншого володіння особи адвоката не було допущено до цієї слідчої (розшукової) дії, отримані докази є неприпустимими. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження.'''<br />
Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.
При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.
При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.<br />

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

== Фіксування результатів огляду ==
До основних способів фіксації огляду належать:
* '''протоколювання;'''
* '''фотографування, відеозапис, кінозйомка, звукозапис;'''
* '''копіювання та моделювання;'''
* '''вимірювання, складання планів і схем;'''
* '''вилучення предмета разом із слідами.'''
<br />
'''Згідно зі змінами, внесеними до статті 107 КПК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Тому проведення огляду житла чи іншого володіння особи також проводиться з обов’язковою фіксацією.'''<br />
Основним способом фіксації результатів огляду є '''складання протоколу'''. Складання протоколу вимагає дотримання ряду певних вимог: протокол повинен бути повним і містити детальний опис окремих слідів та інших обставин злочину; всі виявлені об'єкти, предмети та обставини повинні бути зафіксовані у протоколі огляду точно у такому вигляді, в якому вони знаходилися у момент здійснення огляду та спостерігалися слідчим. Якщо до обстановки вносилися певні зміни, то факти внесення таких змін повинні бути встановлені слідчим, шляхом проведення інших слідчих дій - допитами, експертизами, відтворенням обстановки та обставин події тощо.
Протокол огляду складається з 3-х основних частин: вступної, описової та заключної.<br />

У вступній частині протоколу зазначається: час і місце складання протоколу; посада та прізвища осіб, які проводили огляд та брали участь у його проведенні, прізвища та адреси понятих; підстави для проведення огляду та посилання на відповідні норми КПК України; відмітки про роз'яснення учасникам огляду і понятим їх прав і обов'язків; умови в яких проводився огляд; час початку та закінчення огляду.<br />

Описова частина протоколу має містити відомості щодо послідовності дій під час проведення огляду та отримані в результаті огляду відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи. В протоколі послідовно описуються окремі об'єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини, якщо такі будуть встановлені.
Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вказуються: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випадках, коли названі об'єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фіксації.<br />

Заключна частина протоколу містить відомості щодо вилучених предметів та слідів, умов та методів їх виявлення, фіксації (фото-, кіно-, відеозйомка, дані про чутливість плівки, умови зйомки, параметри зйомки) та вилучення (копіювання на дактоплівку, виготовлення гіпсового зліпку тощо). У цій частини протоколу зазначається про наявність або відсутність зауважень понятих та інших учасників огляду щодо порядку огляду, вилучення слідів та інших предметів, а також інших дій, вчинених слідчим. Протокол підписує слідчий, а також поняті та інші учасники огляду.<br />

До протоколу огляду місця події можуть додаватися плани, схеми місця події, фотознімки, кіно- та відеоплівки.
При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення.
На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням "північ-південь" для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об'єкти.<br />

'''Всі технічні засоби, які використовують для фіксації процесу огляду та його результатів, можна згрупувати таким чином:'''
- фотографічні засоби;
- кінематографічні;
- відеозаписуючі;
- звукозаписуючі;
- вимірювальні;
- моделюючі;
- аналітичні:
- пошукові;
- кібернетичні.
[[Категорія:Слідчі дії]]

Порядок проведення слідчого експерименту

2020-03-11T12:59:30Z

Admin: /* Порядок проведення слідчого експерименту */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]

== Поняття слідчого експерименту ==
<big>'''Слідчий експеримент'''</big> - це слідча (розшукова) дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор в присутності понятих, а в необхідних випадках - за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, та інші необхідні досліди чи випробування.

== Мета слідчого експерименту ==

Метою слідчого експерименту є <big>'''перевірка та уточнення відомостей'''</big>, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ця слідча дія найчастіше направлена на перевірку вже зібраних у справі доказів в результаті проведення інших слідчих дій (допитів, обшуків, огляду місця події та ін.). Однак дослідним шляхом можуть також перевірятися і припущення слідчого про ті чи інші обставини події, що досліджується.

== Підстави для проведення слідчого експерименту ==

'''<big>Закон не вимагає винесення постанови про проведення слідчого експерименту</big>.''' Він може бути проведений як за ініціативою слідчого чи прокурора, так і за клопотанням підозрюваного, його захисника, потерпілого, свідка, інших учасників процесу.<br />
Якщо клопотання про проведення слідчого експерименту заявила сторона захисту чи потерпілий, участь особи, яка його ініціювала, та (або) його захисника чи представника є обов’язковою, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа '''письмово відмовилася від участі в ній.'''

== Умови для проведення слідчого експерименту ==
Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому '''не створюється небезпека для життя і здоров'я осіб''', які беруть у ньому участь, чи оточуючих, '''не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода'''.<br />
'''Важливою умовою''' проведення слідчого експерименту '''є його проведення в умовах, максимально наближених до тих''', у яких у минулому '''відбувалася досліджувана дія чи подія'''. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, '''необхідно відтворити (реконструювати) обстановку''', у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, від можливостей реконструювання. '''Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінального процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.'''

== Учасники слідчого експерименту ==
<big>'''Учасниками слідчого експерименту можуть бути:'''</big><br />

а) <big>особи, які приймають рішення і проводять цю слідчу дію:</big><br />
* '''слідчий:''' відповідно до ст. 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально- процесуального кодексу України] (далі- КПК України), він несе відповідальність за законність і своєчасність здійснення процесуальних дій;<br />
* '''прокурор:'''є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора;<br />
* '''керівник органу досудового розслідування:''' може проводити слідчий експеримент у процесі здійснення ним досудового розслідування, користуючись повноваженнями слідчого;<br />
* '''оперативні підрозділи:''' під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу набуває повноважень слідчого.
б) <big>до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені:</big><br />
* '''підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок, захисник, представник''', за необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста; крім того: '''перекладач, поняті, законні представники, педагог, психолог'''. Зазначені суб’єкти зобов’язані підкорятися законним вимогам і розпорядженням слідчого та прокурора.
в) у <big>складних випадках слідчий має право запросити відповідного фахівця</big>- '''спеціаліста''', який надасть допомогу у проведенні експериментальних дій, для здійснення місця розташування учасників експерименту, для проведення фіксації результатів слідчого експерименту, тобто <big>'''для надання безпосередньої технічної допомоги:'''</big> <big>фотографування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо</big>.

== Порядок проведення слідчого експерименту ==

<big>Згідно ст. 240 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (далі-КПК України), на місці проведення слідчої дії '''слідчий чи прокурор має дати роз'яснення її учасникам''':</big>
* щодо мети і порядку виконання експериментальних дій;
* роз'яснити права і обов'язки кожної з присутніх осіб;
* запитати особу, чиї показання будуть перевірятися, чи підозрюваного, чи згодні вони взяти участь у слідчій дії;
* роз'яснити їх конституційне право не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів (ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], ст. 18 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).<br />
<big>Свідок та потерпілий, які досяг віку кримінальної відповідальності, попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок - також за відмову від дачі показань.</big><br />

<big>'''Перед проведенням слідчої дії''' особам, які беруть в ній участь, '''роз'яснюються їх права та обов'язки''', передбачені ч. 3 ст. 223 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]</big>. Іноді '''роз'яснення обов'язків особі''', показання якої повинні перевірятися експериментальним шляхом, тісно пов'язане із '''роз'ясненням суті експериментальних дій''', що будуть проводитися, їх метою та завданнями самого експерименту. Утім уявляється, '''що в деяких випадках слідчий чи прокурор повинні вирішити''' на власний розсуд, чи '''доцільне таке детальне роз'яснення, оскільки повідомлення про мету слідчої дії може вплинути на особу,''' яка побажає приховати певні обставини, змінить швидкість пересування, темп роботи, послідовність маніпуляцій тощо , що призведе до необ'єктивних результатів перевірочних дій та '''не буде досягнута мета слідчої дії.'''<br />

<big>Отримавши згоду особи на участь у слідчому експерименті їй пропонується дати показання про обставини певної події.</big> При чому необхідно вислухати короткі показання всіх осіб, чиї дії перевіряються, що становлять по суті мету експерименту, '''з’ясувати, чи відповідають умови експерименту тим, у яких відбувалася подія, яка перевіряється. '''Іншим учасникам слідчої дії не можна втручатися у розповідь особи, допускати підказки у виборі напрямку руху, щоб виключити будь-які сумніви в достовірності результатів перевірки.<br /><big>Слідчий '''має право надати особі змогу супроводжувати свої показання демонстрацією''' якихось дій, навичок, указати місця знаходження схованок, слідів, окремих прикмет або позначок, які сприяють орієнтації, тощо.</big> Слідчий повинен присікати спроби знищити сліди, об’єкти, приховати будь-які обставини та ін.<br />З метою уточнення окремих важливих деталей, заповнення прогалин, усунення суперечностей '''після вільної розповіді і демонстрації слідчий має право поставити запитання особі''', яка дає показання про обставини певної події. Не допускається при цьому постановка навідних запитань.<br />

<big>'''Якщо досліди чи випробування не пов’язані із перевіркою показань''', які були надані особами раніше, '''слідчий після роз’яснення''' присутнім прав та обов’язків, мети слідчого експерименту '''розпочинає виконання експериментальних дій'''.</big>Під час проведення слідчого експерименту '''присутні особи''', що його ініціювали, '''мають право висловлювати свої пропозиції та зауваження''' щодо порядку проведення слідчої (розшукової) дії, а також '''вимагати''' від слідчого, прокурора, іншої особи, яка її здійснює, '''дотримання законних вимог щодо її проведення'''. '''Пропозиції та зауваження особи''', що ініціювала проведення слідчого експерименту, '''є обов’язковими для врахування''' слідчим, прокурором, іншою особою, '''крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать законним вимогам КПК України''' або явно не відповідають меті здійснення експерименту.<br />
Якщо виникла необхідність '''перевірити й уточнити''' експериментальним шляхом '''відомості''', що містяться в показаннях декількох осіб, така '''перевірка провадиться окремо''' щодо кожної особи в '''присутності різних понятих'''. '''Неприпустимо''' перевіряти й уточнювати показання '''групи осіб''', оскільки втрачається суть цієї слідчої дії, а її результати не матимуть доказового значення.<br />
<big>Якщо під час слідчого експерименту будуть '''знайдені речі та документи, інші сліди злочину''', вони повинні бути '''оглянуті''' на місці проведення слідчої (розшукової) дії з '''відповідною фіксацією''' в порядку ст. 237 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].<br /></big>Слідчий експеримент, що '''проводиться в житлі чи іншому володінні особи''', здійснюється лише з'''а добровільною згодою особи''', яка ними володіє, або '''на підставі ухвали слідчого судді''' за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

Слідчий експеримент допускається тільки за умови, якщо в процесі його провадження '''не принижуються''' честь і гідність осіб, що беруть у ньому участь, '''не створюється небезпека''' для їх життя і здоров'я, '''не завдається шкода''' майну, '''не порушуються норми''' моралі.

== Фіксація результатів слідчого експерименту ==

<big>При проведенні слідчого експерименту безпосередньо або після його закінчення з урахуванням вимог статей 104-107 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] '''складається протокол''', який підписується всіма особами, що брали в ньому участь, а також понятими і слідчим та/або прокурором.<br /></big>
Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії '''надається можливість ознайомитися із його текстом'''. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Особою, яка проводила слідчий експеримент, до протоколу '''долучаються додатки'''. Вони повинні бути '''належно виготовлені, упаковані''' з метою надійного збереження, а також '''засвідчені підписами''' слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.<br />

<big>У протоколі, крім звичайних відомостей, '''потрібно вказати''': з чиєю участю і в чиїй присутності проводився слідчий експеримент; його мету; відомості про особу, показання якої перевірятимуться; відомості, що перевіряються; умови провадження слідчої дії (стан погоди, освітлення і т. ін.); хід експерименту, '''тобто дії, виконані його учасниками при підготовці і відтворенні обставин події, що перевіряється''';</big> при <big>вчиненні дослідницьких дій</big> особливо докладно '''описуються одержані результати'''; фіксується маршрут руху учасників слідчої дії, указується початкова точка, звідки почалося просування учасників, порядок їх розташування. '''Якщо''' в процесі перевірки й уточнення відомостей '''вилучалися предмети''', документи, то все це також повинне знайти '''відображення в протоколі.''' Якщо дослідницькі дії '''проведені повторно''' або неодноразово, '''кожна дія та отриманий результат мають бути відображені в протоколі'''.<br />
<big>Якщо під час проведення слідчого експерименту '''застосовувалися технічні засоби фіксації''', це також повинно знайти своє відображення в протоколі.</big> Відповідно до ч. 1 ст. 107 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17%20КПК%20 КПК України] '''рішення про фіксацію слідчого експерименту''' за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, зокрема під час розгляду питань слідчим суддею, '''приймає особа, яка проводить слідчий експеримент'''. Якщо '''клопотання про застосування технічних засобів фіксування''' заявляють учасники слідчого експерименту – таке фіксування є не правом, а '''обов’язком слідчого,прокурора'''. '''Про застосування''' технічних засобів фіксування слідчого експерименту '''заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у слідчій дії'''.
Відповідно до 107 ст. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17%20КПК%20%20КПК%20%20України КПК України], <big>незастосування технічних засобів фіксування слідчої дії у випадках, коли воно є обов’язковим, '''тягне за собою недійсність слідчого експерименту'''</big> та отриманих внаслідок його проведення результатів, за винятком випадків, '''коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.'''

[[Категорія:Слідчі дії]]

Оплата праці: поняття, види та форми

2020-03-10T14:33:09Z

Admin: Видалено посилання на законодавчий акт, який втратив чинність

== Нормативно-правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]

== Загальні положення ==

Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"] (далі - Закон) та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (далі - Кодекс).
Слід зазначити, що '''заробітна плата (оплата праці)'''', у розумінні [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закону], – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

'''Структура заробітної плати складається з наступних її видів:'''

* ''основна заробітна плата''. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.<br />
* ''додаткова заробітна плата.'' Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.<br />
* ''інших заохочувальні та компенсаційні виплати''. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

== Мінімальна заробітна плата в Україні ==

'''Мінімальна заробітна плата''' - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.<br />
Згідно з ухваленим Законом «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у 2020 році становить з 01.01.2020:
* у місячному розмірі — 4723 гривні;
* у погодинному розмірі — 28,31 гривні.
Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати. У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

== Форми та системи оплати праці ==

''Форми оплати праці в Україні:''

— погодинна — це оплача праці за відпрацьований час (тобто кількість праці визначається відпрацьованим часом);

— відрядна — за якої розмір заробітку залежить від кількості і якості виконаної роботи згідно з нормами виробітку та відрядними розцінками.

Вказані форми мають свої різновиди (системи):
{| class="wikitable"
| При погодинній оплаті праці виділяють:
|}

* Просту погодинну оплату праці - яка становить оплату праці у залежності від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

'''Приклад 1.'''
{| class="wikitable"
|-
! При простій погодинній оплаті праці посадовий оклад головного економіста 3200 грн. У січні 24 робочих дні. Він відпрацював 20 робочих днів.
|-
|
|-
| Визначаємо середньоденний заробіток: 4723 грн : 24 дні = 196,79грн.
|-
| Заробіток за фактично відпрацьовані робочі дні: 196,79грн х 20 днів = 3935,80грн.
|}
* Погодинно-преміальну - до посадових окладів або ставок за одиницю часу роботи дають надбавки (премії) за досягнення певних якісних і кількісних показників.
'''Приклад 2.'''
{| class="wikitable"

|}
{| class="wikitable"
|-
! При погодинно-преміальній оплаті праці слюсар 3-го розряду з погодинною оплатою праці на ремонтних роботах у січні відпрацював 151 годину. Встановлена погодинно-тарифна ставка 6.17 грн. Премія за якість виконаної роботи встановлена 15 % від фактичного заробітку.
|-
| 1. Заробіток за фактично відпрацьований час: 151 годинах 6.17 е 931,67 грн.
|-
| 2. Нарахована сума премії за якість роботи: 931,67 грн. 15 : 100= 139,75 грн.
|-
| 3. Нарахована сума заробітної плати: 931,67+ 139,75 = 1071.42 грн.
|-
|}
{| class="wikitable"
|-
| В свою чергу відрядна форма оплати праці має наступні системи:
|}

* ''пряма відрядна'' -розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вища й оплата) Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також у будівництві.
* ''відрядно-преміальна'' - поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних виробничих завдань. Ця система оплати праці використовується в ремонтних майстернях, автопарку, в рослинництві, тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.
* ''акордно-преміальна'' - найбільш прогресивна система оплати праці. Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що оплата нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахуванням її кількості і якості.

== Захист прав в сфері оплати праці ==

Крім того слід зазначити, що [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] гарантує право кожному громадянину на звернення до суду за вирішенням порушених прав.

Тому, у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком].

Також слід відмітити, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 28 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про оплату праці»] у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"].

[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Трудове право]]

Легальні способи протидії колекторській компанії

2020-02-27T15:47:55Z

Admin:

Порядок отримання грошової допомоги військовослужбовцям у разі звільнення

2020-02-27T15:03:08Z

Admin: Консультація зміненно відповідно до Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2028 року № 260

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/704-2017-%D0%BF Закон України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0745-18 Наказ Міністерства Оборони України від 07.06.2018 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам"].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (Із змінами від 22.12.2016 року)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/460-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 «Про порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією»]

== '''Грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується:''' ==
- військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади;

- військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам військових навчальних закладів (крім курсантів із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом) - у розмірі грошового забезпечення за весь місяць, у якому вони звільнені, крім курсантської посадової надбавки;

- військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які на день звільнення з військової служби перебувають у розпорядженні або звільнені від посад, - із дня одержання військовою частиною наказу або письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за 5 днів (не враховуючи час здавання справ та посади в разі тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою);

- військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), позбавленим військового звання за вироком суду, - до дня, зазначеного у вироку суду про початок строку відбування покарання, включно;

- військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), позбавленим військового звання у порядку дисциплінарного стягнення, - до дня підписання відповідного наказу про позбавлення військового звання, а якщо законодавством установлено строки здавання посади, - до дня виключення зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків). При цьому з дня підписання наказу про позбавлення військового звання здійснюється виплата тільки посадового окладу та надбавки за вислугу років, але не більше встановленого чинним законодавством строку здавання посади.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби у зв’язку із закінченням строку контракту, грошове забезпечення виплачується до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту.

== '''Грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки''' ==
У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров’я, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

У разі звільнення з військової служби військовослужбовців (крім військовослужбовців, які звільняються зі служби за віком, станом здоров’я, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв’язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, а також військовослужбовців строкової військової служби) до закінчення календарного року, за який вони вже використали щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості, на підставі наказу відповідного командира провадиться відрахування з їхнього грошового забезпечення за дні щорічної основної та додаткової відпусток із урахуванням часу проходження служби в році звільнення.

Розрахунок суми, яка підлягає відрахуванню з грошового забезпечення, здійснюється пропорційно виходячи з розміру грошового забезпечення, яке отримав військовослужбовець під час щорічної основної та додаткової відпусток.

Грошова допомога на оздоровлення до розрахунку не включається.

У разі смерті військовослужбовця відрахування з його грошового забезпечення за використані дні щорічної основної та додаткової відпусток не провадяться.

== '''Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби''' ==
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров’я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі '''50 відсотків''' місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі '''50 відсотків''' місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2013-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413], та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі '''25 відсотків''' місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/460-2014-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.]-

== '''Хто не має права на отримання одноразової грошової допомоги''' ==
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільнені з військової служби за службовою невідповідністю, у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", а також тим, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України, одноразова грошова допомога не виплачується.

Курсанти військових навчальних закладів, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, та військовослужбовцям строкової військової служби, звільненим з військової служби у зв’язку із засудженням до позбавлення волі чи обмеження волі, у тому числі зі звільненням від відбування покарання;

Курсанти, відрахованим з військових навчальних закладів до досягнення призовного віку або які проходять підготовку на посади офіцерського складу, у разі дострокового припинення (розірвання) контракту через небажання продовжувати навчання, через недисциплінованість, у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання.

[[Категорія:Військовослужбовці]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом]]
[[Категорія:Одноразова грошова допомога]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Оплата праці: поняття, види та форми

2020-01-30T09:01:55Z

Admin: Змінено розмір прожиткового мінімуму на 2020 рік

== Нормативно-правова база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"]

== Загальні положення ==

Основними законодавчими актами, які регулюють питання оплати праці є [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про оплату праці"] (далі - Закон) та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (далі - Кодекс).
Слід зазначити, що '''заробітна плата (оплата праці)'''', у розумінні [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закону], – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

'''Структура заробітної плати складається з наступних її видів:'''

* ''основна заробітна плата''. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.<br />
* ''додаткова заробітна плата.'' Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.<br />
* ''інших заохочувальні та компенсаційні виплати''. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

== Мінімальна заробітна плата в Україні ==

'''Мінімальна заробітна плата''' - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.<br />
Згідно з ухваленим Законом «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у 2020 році становить з 01.01.2020:
* у місячному розмірі — 4723 гривні;
* у погодинному розмірі — 28,31 гривні.
Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати. У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

== Форми та системи оплати праці ==

''Форми оплати праці в Україні:''

— погодинна — це оплача праці за відпрацьований час (тобто кількість праці визначається відпрацьованим часом);

— відрядна — за якої розмір заробітку залежить від кількості і якості виконаної роботи згідно з нормами виробітку та відрядними розцінками.

Вказані форми мають свої різновиди (системи):
{| class="wikitable"
| При погодинній оплаті праці виділяють:
|}

* Просту погодинну оплату праці - яка становить оплату праці у залежності від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

'''Приклад 1.'''
{| class="wikitable"
|-
! При простій погодинній оплаті праці посадовий оклад головного економіста 3200 грн. У січні 24 робочих дні. Він відпрацював 20 робочих днів.
|-
|
|-
| Визначаємо середньоденний заробіток: 4723 грн : 24 дні = 196,79грн.
|-
| Заробіток за фактично відпрацьовані робочі дні: 196,79грн х 20 днів = 3935,80грн.
|}
* Погодинно-преміальну - до посадових окладів або ставок за одиницю часу роботи дають надбавки (премії) за досягнення певних якісних і кількісних показників.
'''Приклад 2.'''
{| class="wikitable"

|}
{| class="wikitable"
|-
! При погодинно-преміальній оплаті праці слюсар 3-го розряду з погодинною оплатою праці на ремонтних роботах у січні відпрацював 151 годину. Встановлена погодинно-тарифна ставка 6.17 грн. Премія за якість виконаної роботи встановлена 15 % від фактичного заробітку.
|-
| 1. Заробіток за фактично відпрацьований час: 151 годинах 6.17 е 931,67 грн.
|-
| 2. Нарахована сума премії за якість роботи: 931,67 грн. 15 : 100= 139,75 грн.
|-
| 3. Нарахована сума заробітної плати: 931,67+ 139,75 = 1071.42 грн.
|-
|}
{| class="wikitable"
|-
| В свою чергу відрядна форма оплати праці має наступні системи:
|}

* ''пряма відрядна'' -розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вища й оплата) Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також у будівництві.
* ''відрядно-преміальна'' - поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних виробничих завдань. Ця система оплати праці використовується в ремонтних майстернях, автопарку, в рослинництві, тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.
* ''акордно-преміальна'' - найбільш прогресивна система оплати праці. Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що оплата нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахуванням її кількості і якості.

== Захист прав в сфері оплати праці ==

Крім того слід зазначити, що [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] гарантує право кожному громадянину на звернення до суду за вирішенням порушених прав.

Тому, у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком].

Також слід відмітити, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 28 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про оплату праці»] у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"].

[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Трудове право]]

Заміна посвідчення водія

2019-12-05T15:30:46Z

Admin: /* Куди звертатися? */

== Нормативна база ==
# [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041 Конвенція про дорожній рух]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#n203 Закон України "Про дорожній рух"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
# [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху"]
# [https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/795-2007-п Постанова Кабінету Міністрів України від 04. 06. 2007 року № 795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання»].
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/889-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ»]
# Постанова КМУ від 15.11.19 р. № 946 '''"'''Про внесення змін до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-sennya-zmin-do-polozhennya-pro-a946

== Загальні положення ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#n203 ст. 15 Закону України «Про Дорожній рух»] кожний громадянин, який досяг визначеного цим законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія.

Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до [https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортних засобів»] затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року , яке є обов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Національне посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії дійсне '''протягом 30 років з дати його видачі.'''

Посвідчення водія, видане особі вперше, '''дійсне протягом двох років''' з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.

Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія або яка була позбавлена права на керування транспортним засобом чи здійснила обмін посвідчення водія протягом двох років з дати його видачі, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС.

== Підстави заміни посвідчення водія ==
Так відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами»], заміна водійських прав проводиться в таких випадках:
*заміна першого водійського посвідчення, виданого на 2 роки;
* посвідчення непридатне для використання (зіпсовано, не читаються записи);
* змінені особисті дані власника (прізвище, ім’я та по батькові);
* відкриття іншої категорії водійських прав;
* отримання посвідчення нового зразка;
* права були втрачені або вкрадені.
[[Файл:Як обміняти посвідчення водія?.jpg|міні]]

== Куди звертатися? ==
До сервісного центру МВС або Центру надання адміністартивних послуг. Обмін посвідчення водія проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування особи.

Посвідчення водія можна замовити через е-кабінет водія.

Через е-кабінет водія шляхом подання заяви в електронній формі (її зразок затверджується наказом МВС) можна замовити послугу з обміну посвідчення водія:

- виданого особі вперше, після закінчення строку його дії (якщо протягом двох років з дня видачі посвідчення водій має не більше двох адмінправопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та не вчиняв кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК);

- у разі його непридатності для подальшого користування/зміни персональних даних власника;

- отримання посвідчення водія замість втраченого або викраденого.

До заяви необхідно додати електронні копії документа, що підтверджує зміну персональних даних особи (за потреби), та дійсну на дату подання заяви медичну довідку. Оформлення заяви завершується створенням кваліфікованого електронного підпису особи.

Отримати замовлене через е-кабінет водія посвідчення можна позачергово у територіальному сервісному центрі МВС, зазначеному в електронній заяві. Згідно з п. 23 Положення № 340 посвідчення видається особисто під підпис та після пред’явлення документа, що підтверджує особу. При цьому посвідчення водія, що обмінюється, необхідно здати. '''Постанова КМУ від 15.11.19 р. № 946 набула чинності з 27.11.19 р.'''

== Які документи необхідні для заміни посвідчення водія? ==
'''У випадку непридатності посвідчення водія''' до використання, в тому числі з причини пошкодження або неможливості прочитати написи, проводиться заміна на нове посвідчення. При отриманні нових водійських прав старе посвідчення вилучається та надаються:
* паспорта громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи) або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус (в якому зазначено відомості про реєстрацію місця проживання);
* копії довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків ;
* посвідчення водія;
* медичної довідки встановленого зразка.
'''Обмін посвідчення водія у зв’язку із зміною особистих даних''' (прізвище, ім’я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну.

'''Оформлення та видача посвідчення водія з отриманням права на керування транспортними засобами іншої категорії''' здійснюється при подачі наступного пакета документів:
* заява встановленого зразка (заповнюється в ТСЦ),
* український паспорт або документ, що засвідчує особу і громадянство,
* копія довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків,
* документ, що підтверджує керування транспортними засобами (при необхідності),
* медична довідка про придатність до керування транспортним засобом,
* свідоцтво про закінчення курсів з підготовки, перепідготовки водіїв,
* оригінал і ксерокопії документів про зміну П.І.Б. (в разі їх заміни),
* довідка про проходження 20-годинного курсу навчання,
* квитанції про оплату збору,
* водійське посвідчення.
При втраті водійських прав потрібно повідомити сервісний центр МВС, а в разі крадіжки посвідчення — управління Національної поліції. Після звернення співробітниками ТСЦ буде проведена перевірка факту видачі раніше водійських прав. Якщо ніяких порушень виявлено не буде, '''протягом п’яти робочих днів''' буде оформлено і видано нове посвідчення водія. Для відновлення водійських прав в Україні необхідний наступний набір документів:
* паспорт та ідентифікаційний код,
* довідка з поліції (в разі крадіжки),
* медична довідка.
== Міжнародне посвідчення водія ==
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF п. 30 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"])

Видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_041 Конвенції про дорожній рух 1968 року], підлягають обміну на національні посвідчення згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/340-93-%D0%BF#n67 пунктом 25 Положення] за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України.

Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія, паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон сервісним центром МВС за заявою особи.

Міжнародне посвідчення водія видається без складання іспитів на підставі національного посвідчення водія, '''терміном дії на 3 роки'''. Для отримання міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до територіального сервісного центру МВС незалежно від місця реєстрації та надати наступні документи:
* пред’явити адміністратору на місці оригінал національного посвідчення водія,
* паспорт громадянина України,
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон,
* фотокартку розміром 3,5х4,5 см на матовому папері.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Порядок та умови створення особистого селянського господарства

2019-12-05T14:47:19Z

Admin: /* Земельні ділянки особистих селянських господарств */

== Нормативно-правова база ==

# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 572 від 14.04.2017 р. "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"].

== Загальні положення ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»] особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.<br />
Таким чином, особисте селянське господарство не є підприємницькою діяльністю (тобто існує без мети отримання прибутку), однак існує можливість продажу надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам.

== Створення особистого селянського господарства, його учасники ==

Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо людина (або хтось із членів її сім’ї ) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням — для ведення особистого селянського господарства – то вона вважається членом особистого селянського господарства. Тобто, у даному випадку необхідно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Крім того брати участь в особистому селянському господарстві мають право лише особи, які перебувають в сімейних ( батько, мати, дитина) чи родинних (тітка, брати, сестри тощо).

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

=== Облік особистих селянських господарств ===

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України "Про особисте селянське господарство"], такі господарства хоч і не потребують реєстрації та створення юридичної особи, проте підлягають обліку.<br />
Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Порядок обліку господарств визначено та затверджено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 572 від 14.04.2017 року "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"].

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: '''формою № 1''' “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1) та '''формою № 3''' “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджуються Державною службою статистики України.

'''Форму № 1''' використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, '''форму № 3''' – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

'''Форму № 1''' заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення '''форми № 1''' лише в електронному вигляді громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення '''форми № 1''' у паперовому вигляді дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір. Тобто ведення '''форми №1''' проводиться за ініціативою громадянина як усної так і письмової.

'''Форму № 3''' заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради, прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство, а також назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою. У випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”], проставляється дата припинення ведення особистого селянського господарства. Крім того, у формі № 3 зазначається адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.

== Земельні ділянки особистих селянських господарств ==

Особа, яка здійснює особисте селянське господарство має право на отримання у власність чи користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Законодавством передбачений порядок безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 ГА.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у ст. 118 Земельного кодексу України.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектарів, мають право на
збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 121 Земельного кодексу України] для ведення особистого селянського господарства.

Порядок отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства детально розкрито у статті [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]].

== Припинення ведення особистого селянського господарства ==

Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:

# рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
# якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
# припинення прав на земельну ділянку згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

Спори щодо ведення особистого селянського господарства можуть вирішуватись органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом або судом.

[[Категорія: Господарське право]]

[[Категорія: Право власності на землю]]

[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Порядок та умови створення особистого селянського господарства

2019-12-05T14:40:57Z

Admin: /* Облік особистих селянських господарств */

== Нормативно-правова база ==

# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України "Про особисте селянське господарство"];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"];
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 572 від 14.04.2017 р. "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"].

== Загальні положення ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України «Про особисте селянське господарство»] особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.<br />
Таким чином, особисте селянське господарство не є підприємницькою діяльністю (тобто існує без мети отримання прибутку), однак існує можливість продажу надлишків продукції на ринках або іншим фізичним, юридичним особам.

== Створення особистого селянського господарства, його учасники ==

Якогось певного порядку реєстрації особистого селянського господарства чинним законодавством не передбачено, відповідно, відсутній окремий порядок реєстрації членів особистого селянського господарства. Таким чином, якщо людина (або хтось із членів її сім’ї ) має у власності або користуванні земельну ділянку з цільовим призначенням — для ведення особистого селянського господарства – то вона вважається членом особистого селянського господарства. Тобто, у даному випадку необхідно лише стати на облік в органах місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Крім того брати участь в особистому селянському господарстві мають право лише особи, які перебувають в сімейних ( батько, мати, дитина) чи родинних (тітка, брати, сестри тощо).

Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. Пенсійне забезпечення членів особистих селянських господарств та сплата ними страхових внесків здійснюються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

=== Облік особистих селянських господарств ===

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закону України "Про особисте селянське господарство"], такі господарства хоч і не потребують реєстрації та створення юридичної особи, проте підлягають обліку.<br />
Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Порядок обліку господарств визначено та затверджено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0574-17 Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 572 від 14.04.2017 року "Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами"].

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: '''формою № 1''' “Облікова картка об’єкта погосподарського обліку” (далі – форма № 1) та '''формою № 3''' “Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень” (далі – форма № 3), які затверджуються Державною службою статистики України.

'''Форму № 1''' використовують для обліку особистих селянських господарств сільські, селищні, міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти, '''форму № 3''' – міські, а також селищні ради в частині міських поселень.

'''Форму № 1''' заповнюють на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення в період з 01 по 18 січня кожного року, наявних документів, зокрема паспортів, свідоцтв, земельно-кадастрової документації, правовстановлюючих документів, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення '''форми № 1''' лише в електронному вигляді громадянин підтверджує власне волевиявлення вести або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом надання уповноваженій особі сільської, селищної, міської ради відповідної письмової заяви. У разі ведення '''форми № 1''' у паперовому вигляді дані до неї вносяться на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір. Тобто ведення '''форми №1''' проводиться за ініціативою громадянина як усної так і письмової.

'''Форму № 3''' заповнюють на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність та користування для ведення особистого селянського господарства, земельно-кадастрової документації, письмових заяв і усних повідомлень громадян.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради, прізвище, ім’я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство, а також назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою. У випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 статтею 11 Закону України “Про особисте селянське господарство”], проставляється дата припинення ведення особистого селянського господарства. Крім того, у формі № 3 зазначається адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки/ земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни.

== Земельні ділянки особистих селянських господарств ==

Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства. Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) можуть виділятися в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову власність та спільну сумісну власність (подружжя).

У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектарів, мають право на
збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 121 Земельного кодексу України] для ведення особистого селянського господарства.

Порядок отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства детально розкрито у статті [[Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності]].

== Припинення ведення особистого селянського господарства ==

Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:

# рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;
# якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;
# припинення прав на земельну ділянку згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України].

У разі рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельним кодексом України] сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для особистого селянського господарства, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств.

[[Категорія: Господарське право]]

[[Категорія: Право власності на землю]]

[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]